rss · Середа, 21.11.2018, 09:11

Опитування

Будинок Культури
1. Необхідний в Червоному
2. Мені це не цікаво
3. Замість БК - магазин
4. Є інші заклади, там краще
5. Не потрібен Червоному
6. Надам фінансову допомогу
7. Маю спонсора на ремонт
Всього відповідей: 41

ТІНЬ ІМЕНІ. Портрет мецената.

19.10.2009 03:33

«ВІН ПИШАВСЯ ТИМ, ЩО Є УКРАЇНЦЕМ...»


Кілька місяців тому Київ відвідала княгиня Надін Терещенко разом Із сином Іваном. Нащадки славної сім'ї проживають у Франції. Ім'я НадІн знане у світі високої моди, вона працювала з «Крістіан Діор», «Елеганс». Іван Терещенко відомий фотограф, викладає у Луврській школі, яку свого часу й закінчував, співпрацює з багатьма журналами, є автором кількох книг. Його роботи експонувалися на багатьох виставках і отримували престижні премії.
Дід Івана Терещенка, теж Іван, як вважають у родині, передчасно помер не тільки через ракову пухлину, а й через тугу за Україною, Хоча й знав її. насамперед, з розповідей батька -Михайла Терещенка, який у 28 років став міністром закордонних справ у тимчасовому уряді Керенського. Іван Михайлович Терещенко, хоча й народився у Франції, а освіту здобував у Англії, відмовився від громадянства цих країн. Завжди й до смерті він підкреслював, що є українцем. Як і те, що переворот у Петрограді перевернув світ його батьків - побудований, як можемо нині судити, па принципах добра та християнської моралі.

БУТИ ГРОМАДЯНИНОМ СВОЄЇ ДЕРЖАВИ


Протягом семи десятиліть нас переконували, що Терещенки - багаті цукрозаводчики, експлуататори трудового народу. Нині ми маємо можливість переглянути роль цієї сім'ї у контексті історії. Не в останню чергу в коло занять членів родини входила благодійна і громадська діяльність. Саме коштом Терещенків будувалися та діяли лікарні, притулки, гімназії. училища. Багато зробили Терещенки й для розвитку культури. Зокрема, Микола Терещенко на добродійні та просвітні установи пожертвував аж 5 мільйонів карбованців. На кошти його старшого сина Івана утримувалася приватна художня школа.
Терещенки були знавцями, збирачами мистецтва та меценатами. Саме завдяки Миколі та Федору Артемовичам, а ще їхнім дітям Івану, Олександру, Варварі та Ользі, Київ має тепер зібрання державних музеїв: Т.Г.Шевченка, українського образотворчого мистецтва, західного та східного мистецтва. Вагомою була благодійна діяльність представників родини у роки першої світової війни. Вже у 1914 році Михайло Терещенко відкриває на свої кошти й утримує лазарет на 300 ліжок. Незабаром інші члени родини відкривають ще кілька лазаретів та засновують притулок і взуттєву майстерню для покалічених нижчих чинів. Протягом воєнного лихоліття люди постійно отримували лікування й допомогу від Терещенків. Для порівняння, в січні 1916 року родина витратила на медикаменти й обслуговування поранених 8 тисяч 630 карбованців. Допомога солдатам і офіцерам не обмежувалася лише утриманням медичних закладів. Дружина Федора Абрамовича Надія Володимирівна Терещенко очолювала відділення при комісії Всеросійського земського союзу, яке збирало грошову й матеріальну допомогу російській армії. Окремо виділялися гроші на боротьбу з епідемією тифу.
Милосердя й благодійність стали девізом сім'ї. За заслуги Терещенків у справі благодійності Київська міська дума ухвалила рішення перейменувати вулицю Олексіївську на Терещенківсь-ку. Незадовго перед тим брати Терещенки - Микола й Федір - стали почесними громадянами Києва. Довгий час благодійна діяльність сім'ї Терещенків замовчувалася. І лише після проголошення Незалежності України Терещенків почали згадувати добрим словом не лише старожили Києва. Їхню діяльність визнали офіційно, а вулиці Рєпіна було повернуто назву Терещенківська. Проте благодійність була лише однією із сторін багатогранної діяльності родини.

НА КРИЛАХ


Мало хто знає про внесок Терещенків у літакобудування. Федір Федорович Терещенко мав капітал понад 8 мільйонів карбованців, отож вирішив відійти від сімейної традиції - став авіатором. У родинному маєтку Червоне Житомирського повіту Волинської губернії облаштував власну асропланну майстерню і аеродром. У грудні 1909 року була створена перша модель аероплана. Й відтоді мало не щорічно Федір Федорович створював моделі літаків власної системи й поліпшував уже існуючі. Його п'ята модель стала одним із головних експонатів повітроплавального відділу Всеросійської торгово-промислової і сільськогосподарської виставки. У 1914 році Федір Терещенко одержав патент за винахід «гнучкого крила», яке дало можливість регулювати швидкість польоту аероплану. Ім'я Терещенка стало досить відомим, і він підписує контракти з військовим відомством у Петербурзі, Майстерня почала випускати не лише апарати власної конструкції, а й системи «Фарман». «Моран-Сольньє». Причому Федір Федорович не просто копіював зарубіжні моделі, а й удосконалював їх. На цей час фірма Терещенка випускає щомісячно, як мінімум, 5 літаків. У кінці 1914 Терещенко переїздить до Києва і наміром перетворити майстерню на завод, який би випускав півтори сотні літаків на рік. Плани довелося змінити. бо над Києвом нависла загроза окупації. Устаткування майстерні перевезли до Москви.
Па новому місці Терещенко змушений був продати евакуйоване майно акціонерному товариству «ДУКС». яке представляло в Росії фірму Анрі Фармана. Але й після цього Терещенко не відійшов від авіації. З'являється модель зовсім нової конструкції «Терещенко-7». виготовлена у майстерні Київського політеху. Це був аероплан на двох чоловік, який розвивав швидкість до 150 кілометрів на годину. Саме в цьому літаку Терещенко втілив ідею зміни кута атаки несучих поверхонь. Окрім того, це була міцніша і безпечніша за інші модель. На жаль, ця машина стала останнім винаходом Федора Терещенка.

Категорія: Статті про Червоне · Додав: mr_smith (19.10.2009) · Автор: Олена БІДА
Переглядів: 2612 · Правовласникам!
Рейтинг: 3.0/2

Популярні статті:

Всього коментарів: 0
Вгору
avatar

Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.145.17.37
Браузер:

Cайт живе: