Люди і Червоне

Цю статтю написала моя тьотя Мирослава після тяжкої втрати своєї мами і моєї бабусі Розалії Яківни, яка все життя пропрацювала вчителем в нашій школі і яка воростила в її стінах не одне покоління дітей і привила їм любом до рідної мови.

Останнім часом набули розповсюдження думки про буцімто цивілізовану поведінку німців на тимчасово окупованій території України, про їх гуманне ставлення до цивільного населення.

Згадуючи свої враження підлітка про ті часи, я принципово не можу погодитись з такими твердженнями.

У цих записках викладені особисті враження та спостереження за життям людей в окупації протягом двох з половиною років, а конкретніше – в селищі Червоне Андрушівського району на Житомирщині. Багато подій і фактів стерлись з пам'яті, забулись. Однак, до цього часу, коли я згадую, що коїлось тоді у нашому селищі, мене охоплює відчуття небезпеки" та тривоги.

Це і підштовхнуло мене донести своє бачення подій того періоду перш за все до своїх близьких.

Останнім часом набули розповсюдження думки про буцімто цивілізовану поведінку німців на тимчасово окупованій території України, про їх гуманне ставлення до цивільного населення.

Згадуючи свої враження підлітка про ті часи, я принципово не можу погодитись з такими твердженнями.

У цих записках викладені особисті враження та спостереження за життям людей в окупації протягом двох з половиною років, а конкретніше – в селищі Червоне Андрушівського району на Житомирщині. Багато подій і фактів стерлись з пам'яті, забулись. Однак, до цього часу, коли я згадую, що коїлось тоді у нашому селищі, мене охоплює відчуття небезпеки" та тривоги.

Це і підштовхнуло мене донести своє бачення подій того періоду перш за все до своїх близьких.

Михайло Іванович Струтовський

Народився 30 серпня 1910 року в с. Малі Мощківці Андрушівського р-ну в сім"ї селянина бідняка. Закінчив 4 класи місцевої школи в 1924 році і п"ять років працював у господарстві батьків. У 1929 році став робітником Червоненського спиртового з-ду, а через 2 роки поїхав у шахти Донбасу. Звідти 1933 році був призваний до Червоної Армії. Служив на Далекому Сході, а після звільнення в запас, аж до 1941 року, працював у рідному колгоспі ім. Косіора (пізніше "Жовтень") на різних роботах.

10 травня 1941 року Михайло був призваний на армійську перепідготовку - там його і застала війна, З перших днів війни служив у 400-ому окремому саперному батальйоні сапером-мінером.