rss · Понеділок, 29.05.2017, 12:34

Опитування

Дендрологічний парк
1. Відреставрувати парк
2. Мені байдуже
3. Парк і так гарний
4. Допоможу з реставрацією
5. Замість парку будинки
Всього відповідей: 39

Вона зустрічала Гагаріна

 На службу в Саратовську область борт-техніка Петра Павлічева з Калуги перевели в 1959 році. Сім'ю поселили в авіамістечку, розташованому в передмісті Енгельса. Дружина Ніна Іванівна, медсестра за освітою, займалася вихованням дітей і домашнім господарством. Власне, такий же розмірений спосіб життя вели більшість дружин військових льотчиків.

 - Якось по весні повертаюся вранці з магазину, прикупивши м'яса, а за мною біжить солдатик і кричить: «Людина - в космосі!», - Згадує Ніна Павлічева. - Я озирнулася і навіть злегка злякалася, побачивши його очманілі очі.

 «Ненормальний якийсь», - подумала і додала кроки. Незадовго до цього, у серпні 1960 року, собаки Білка і Стрілка стали першими живими істотами, які побували в космосі і благополучно повернулися на Землю. Той політ наробив багато шуму і довго обговорювався в нашому авіамістечку, але причому тут людина?! А солдатик біг далі по авіамістечку викрикуючи: «Людина - в космосі!»

 Ніна Іванівна по дорозі додому першою справою зайшла до подруги Асі, щоб розповісти про дивного солдата. Але подруга її тут же обірвала: «А ти що, досі не знаєш? Юра Гагарін полетів сьогодні в космос!»

 - Як полетів? Я ж вранці бачила, як він ішов на роботу!

 - Йшов - ось і полетів!

 - А дружина-то його хоч знає? - Перепитала вже на ходу Ніна Іванівна.

 Справа в тому, що в першому під'їзді офіцерського будинку жила сім'я Гагаріних, в якій підростали близнюки, ровесники дітей Павлічевих. Вони разом гралися в пісочниці, а батьки по-сусідськи спілкувалися і разом відзначали всі свята. Дружину Юрія Гагаріна - Машу - Ніна Іванівна застала вдома.

 - Ось гаспид-то який, полетів у космос і слова не сказав, - голосила Маша. - Ну як так можна, не подумав про мене, так хоч би про дітей потурбувався!

 Ридання Маші перервав голос Левітана, розповідаючи «від радянського Інформбюро». Всі принишкли, прислухаючись до радіо. Телевізорів в авіамістечку тоді ще не було. «У космосі Юрій Олексійович Гагарін», - відрубав Левітан.

 - Маша, постривай-но, твого-то як по батькові?

 - Міхалич.

 - А цей-то - Олексійович! Дурепа, що ридаєш-то марно?! - Розставили всі крапки над «i» подруги.

 Заспокоївши Машу, Ніна Іванівна відправилася до Будинку офіцерів, що розташовувався на краю авіамістечка поряд з поліклінікою та якимось секретним науково-дослідним інститутом. Тут теж говорили тільки про політ людини в космос, дивуючись, що космонавт виявився однофамільцем їх Гагаріна.

 Ажіотажу додало повідомлення про те, що в інститут везуть «того самого» Гагаріна, який нібито приземлився на території дивізіону ракетно-зенітної військової частини № 40218, що розташовувалася по сусідству з авіамістечка. Всі юрбою висипали на вулицю, щоб не упустити момент. Жвава Ніна Іванівна зайняла місце біля хвіртки при вході в НДІ. І справді, незабаром біля інституту зупинилася «побєда, і з неї солдати вивели під руки чоловіка, одягненого в блакитний комбінезон.

 - Гагарін виявився невисокого зросту і весь якийсь неживий, - розповідає Ніна Павлічева. - Його завели в інститут ненадовго. Незабаром, так само тримаючи під руки, вивели назад. Я відзначила про себе, що тепер у нього на голові - військовий кашкет. Коли проходили повз хвіртки, я обхопила Гагаріна за шию рукою, приобнвши.

 - Ти що робиш? - Обурився сусід по під'їзду Гриша.

 - А що, не можна? - Огризнулася Ніна Іванівна.

 - Він же з космосу, а раптом зараза яка?

 - Та що ти мелеш, яка зараза, ракетники геть поруч, і нічого, - відрубала Ніна Іванівна і, задерикувато просунувши руку у відкрите вікно «побєди», поплескала Юрія Олексійовича по плечу.

 Машина довго не могла рушити з місця. Збіглися мешканці авіамістечка і військові з військової частини обліпили «побєду» та перекрили дорогу, намагаючись розгледіти Гагаріна.

 - З машини вийшов офіцер і зі словами «Товариші, відійдіть! Літак чекає!» Намагався розчистити дорогу, - розповідає Ніна Іванівна. - Військовому довелося кілька разів голосно прокричати цю фразу, поки в натовпі утворився коридор для проїзду.

 Приземлення першого космонавта світу на саратовській землі не планувалося, його очікували в районі Казахстану. Але оскільки орбіта виявилася вище розрахункової на 40 км, змінилися дальність і час польоту. Так, по чистій випадковості, місцем приземлення стало зовсім інше місце.

 Гагаріна відвезли, а в авіамістечку весь день не вщухали розмови. Ніна Іванівна, природно, теж стала героїнею дня. Увечері, коли чоловік прийшов додому, вона розповіла, як обняла Гагаріна. «Ну і навіщо тобі це треба?» - Всього однією фразою відреагував Петро Олексійович на емоційну розповідь дружини. А її більше цікавило питання: навіщо, власне, Гагаріна привозили в НДІ? Від чоловіка вона дізналася, що у військовій частині неначе спеціально у той день пропав зв'язок, а Гагаріну про виконання завдання батьківщини необхідно було доповісти в Куйбишев.

 А ще в той вечір чоловік повідав їй, що, виявляється, в їх льотному містечку загін космонавтів проходив підготовку. Петро Сергійович, втім, як і багато інших військових, не один раз бачив Гагаріна в їдальні.

 - Усі розмови про приземлення Гагаріна стихли якось дуже скоро, посміялися, та й забули, - завершує свою розповідь Ніна Павлічева. - Півстоліття я взагалі не згадувала цю історію, та раніше й не прийнято це було. Втім, побачити Гагаріна мені вдалося ще раз. На наступний рік після першого польоту в космос він з дружиною Валентиною приїхав на 40-річний ювілей Саратовського індустріального технікуму, в якому колись навчався. На цей раз ніхто не кидався йому на шию. Всі чинно відступили до стінки, стояли і дивилися, коли він проходив у супроводі генерала.


Любов ДОБРОТА,
Шимкєнт

За матеріалами сайту  kazpravda.kz

Я не викладав би цю статтю, яка на перший погляд не має жодного відношення до сайту та селища якби не одне... В статті згадуються діти Ніни Іванівни. Молодша дочка у восьмидесятих вийшла заміж за файного червоненського хлопця, в неї народилося двійко дітей і старший нині являється модератором сайту chervone.com... Думаю ніхто не буде проти перепосту статті про мою бабусю. З повагою, el_ Chupacabra.

Категорія: Про цікаве · Додав: el_Chupacabra (06.02.2013) · Автор: Любов ДОБРОТА
Переглядів: 2882 · Правовласникам!
Рейтинг: 5.0/3



Всього коментарів: 7
avatar
1
1 mr_smith • 17:48, 13.02.2013 • url
Класно.
А фотографії бабусі не збереглися?
avatar
1
2 el_Chupacabra • 18:02, 13.02.2013 • url
Треба зганяти в Казахстан нафоткати. )))
avatar
1
3 mr_smith • 18:40, 13.02.2013 • url
Через інтернети, навіщо їхати?
avatar
1
4 el_Chupacabra • 19:40, 13.02.2013 • url
Сумніваюсь що бабуся щарить юзать інтернети.
avatar
1
5 el_Chupacabra • 12:01, 14.02.2013 • url
А у меня нет сканера...
avatar
0
6 mr_smith • 05:30, 05.01.2014 • url
стаття з сайту пропала, посиланнячко на джерело не робоче.
avatar
0
7 el_Chupacabra • 10:43, 05.01.2014 • url
Треба буде вирізку з газети відсканувати.
Вгору

Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.198.19.184
Браузер:

Cайт живе: