Селище Червоне
|
|
|
|
Федір Терещенко (1832-1894) вів своє походження від старшини лохвицького козацького полку. Його батько, Артемій Якович Терещенко (1793-1877), склав свій первісний капітал на торгівлі хлібом та постачання лісу, а накопичений капітал вигідно вклав в бурякоцукрову промисловість яка розвивалась. До своєї діяльності він залучив і синів - Ніколу, Федора, Семена. Проживаючи в Глухові (Чернігівщина), Терещенко розширювали свої володіння, стали найбільшими землевласниками, власниками мільйонного стану, приділяти постійну увагу благодійності. Масштаби їх діяльності переросли розміри невеликого українського містечка, і в 1870 році батько і сини з сім'ями переїжджають спочатку в Москву, а в 1874-му до Києва (тільки Семен із родиною залишається в Курській губернії).
Чудеса є в і нас час :) не пройшов і рік, як ми написали на нашому сайту про чудодійну криничку, яка стала всіми забута і занехаяна і ось воно: за 40 днів - преображеніє! :)
Розслідування, яке проводили в 1889 році, з приводу чудесного явлєнія ікони Божией Матери с Младенцем. Справа почалася з листа Волинського губернатора на ім’я Архієпископа Волинського і Житомирського. Щоб розслідувати цю справу була утворена комісія у складі двох священиків і громадянського чиновника. Голова комісії священик Мелетій Фотинський представив рапорт та документи розслідування справи. Рішення консисторії по справі було стверждено єпархіальним архієреєм.
У документах залишене дореволюційне закінчення -аго, яті і тверді знаки зняті.
Матеріал з Державного архіву Житомирської обл. Матеріал підготував для сайту Диакон Ігор Кучерук.
Малоизвестные страницы истории отечественной авиапромышленности
Андрей Харук, Ростислав Мараев. Украина.
Згадуючи свої враження підлітка про ті часи, я принципово не можу погодитись з такими твердженнями.
У цих записках викладені особисті враження та спостереження за життям людей в окупації протягом двох з половиною років, а конкретніше – в селищі Червоне Андрушівського району на Житомирщині. Багато подій і фактів стерлись з пам'яті, забулись. Однак, до цього часу, коли я згадую, що коїлось тоді у нашому селищі, мене охоплює відчуття небезпеки" та тривоги.
Це і підштовхнуло мене донести своє бачення подій того періоду перш за все до своїх близьких.
Згадуючи свої враження підлітка про ті часи, я принципово не можу погодитись з такими твердженнями.
У цих записках викладені особисті враження та спостереження за життям людей в окупації протягом двох з половиною років, а конкретніше – в селищі Червоне Андрушівського району на Житомирщині. Багато подій і фактів стерлись з пам'яті, забулись. Однак, до цього часу, коли я згадую, що коїлось тоді у нашому селищі, мене охоплює відчуття небезпеки" та тривоги.
Це і підштовхнуло мене донести своє бачення подій того періоду перш за все до своїх близьких.
Ніч Важкого Дня... Іще один прожитий день, що розбивається на ранок полудень та вечір. І в кінці - спочинок.
Селище Червоне, що знаходиться в мальовничих і історичних місцях Житомирщини, славиться багатьма цікавими і неординарними особистостями. Одним із таких мешканців Червоного був Юрій Арсентійович Бутковський.
