rss · Неділя, 24.09.2017, 09:42

Опитування

Маєток Терещенка
1. Відреставрувати
2. Музей і монастир
3. Мені байдуже
4. Тільки музей селища
5. Тільки монастир
6. Нехай розвалиться
Всього відповідей: 67

05:02

Українські вузи не потрапили до рейтингу кращих вузів світу

Україна не представлена ​​в рейтингу, де фігурує 500 університетів, жодним своїм вищим навчальним закладом. У наших сусідів по СНД справи не набагато, але все ж таки трохи краще. У першій сотні бовтається МГУ і в четвертій сотні Санкт-Петербурзький держуніверситет. Ось, власне, і все, що залишилося від великої радянської науки.

Можна, звичайно, скептично ставитися до цих рейтингів, посилаючись, наприклад, на те, що в світі тотально домінує англомовна прикладна наука. Але питання зараз навіть не в рейтингу, і не в образі на те, що колись такі потужні вузи, як Університет Шевченка, КПІ або Нархоз не світяться у всіх цих престижних і не дуже рейтингах. Проблема в тому, що наша вища освіта стала ширмою псевдонауці, за якою ховається найдавніша архаїка і повна непристосованість до сучасного високотехнологічного світу. Коли в Гарварді або Єлі до студентів на трибуну в пом'ятих джинсах виходить Білл Гейтс і розповідає, як можна заробити мільйон - йому є всі підстави вірити. І інша справа, коли в українському вузі (нехай навіть самому презентабельному за вітчизняними мірками) теоретично підкований викладач розповідає, як можна заробити все той же мільйон, а після лекції сідає в метро... Це все одно, коли незайманий вчить спокушати дівчат, а товстун розповідає про правильну дієту.

За великим рахунком, проблема лежить навіть не стільки в системі вітчизняної освіти, скільки в психології переважної більшості наших випускників з корочками «фахівців», «магістрів» і навіть «кандидатів таких-то наук». Університет сам по собі є досить консервативним закладом. У якійсь мірі він схожий до середньовічної церкви або монастиря, де існують свої «правильні» статути, традиції, і де будь-яке нововведення приймається після сто разів успішно проведеної апробації. Більш того, це абсолютно правильно. Той же Гарвард або Оксфорд за своєю консервативністю та повагою до традицій перевершує всі вітчизняні вузи разом узяті. Різниця, полягає в породі «їх» і «наших» випускників. Вища освіта в принципі не може бути закінченою. Це безперервний процес отримання нових знань, а диплом (абсолютно будь-якого вузу світу) вказує лише, що в конкретний проміжок часу ця особа отримала конкретний обсяг знань.

Зрозуміло, що для того, щоб постійно вчитися, не обов'язково все життя бути (як в романах Достоєвського) «вічним студентом». Для цього розумні люди обирають для себе певні методи удосконалення своїх професійних знань. Засновник «Фейсбуку» Марк Цукерберг, автори бестселера «Re-Work» Джейсон Фрід і Дейвід Ханссон, майже сопливий мільйонер Тімоті Ферріс (автор книжкового хіта «Як працювати 4 години на тиждень, жити, де подобається, і бути багатим») перед своїми юними стартами не гребували відвідувати (крім класичних університетів) всілякі бізнес-курси, курси з інформаційних технологій і т.д. Ці хлопці активно ходили на тренінги таких майстрів, як Джек Кенфілд, Джон Ассарафа, Марші Відер або Джим Банч. А от тепер саме сумне. Адже тільки що перераховані імена абсолютно нічого не говорять переважній кількості людей з вищою освітою.

При цьому дуже пригнічує сама специфіка неймовірно інертного українського суспільства. Не пенсіонери, які в своїй більшості ще не вирвалися з кріпацтва XIX століття, а цілком здорові (принаймні, фізично) наші громадяни до 50 років. У 2008-му вдарила криза (вдарив, до слова, не «спецом по Україні», а жахнув так грунтовно по всій планеті), і що ж стало цікавити в переважній більшості наших громадян? Поза хронологією перераховую проблеми, якими жили і живуть українці:

- У якій валюті зберігати гроші?

- Що робити, якщо завтра звільнять?

- Нести чи ні гроші в банки?

- Впаде або подорожчає нерухомість?

- Наскільки в наступному місяці подорожчає бензин і комуналка?

... - І ще з десяток подібних проблемних питань.

А тепер увага. Чи багато громадян України в перманентно важкі дні свого існування вкладали гроші в отримання нових знань? Мова йде не про отримання диплому в черговому вузі (останні роки в Україні існує абсолютно ідіотський тренд в отриманні «другої вищої»), а про придбання знань, які можна використовувати виключно на практиці?

У цьому, власне, і відрізняється принципова відмінність нашого доморощеного випускника від випускника Гарварда чи Сорбонни. Нобелівські лауреати та 26-ти річні мільярдери виходять не від барвисто надрукованих дипломів консорціумом ЄДАПС, а від принципово іншого ставлення до самоосвіти, ніж це прийнято в Україну. Той же Джим Банч наприкінці вересня приїжджає в Україну зі своїм майстер-класом на два дні, але знову ж таки, для переважної більшості людей, які прагнуть ідентифікувати себе, як «успішні», про це нічого не знають.

«Нерейтингові» на міжнародній арені наші вузи - це не стільки вина міністра освіти, ректорів і навіть нашого педсостава (який в провідних вузах країни все ж тримає планку). Наші вузи викидають на ринок праці свіжий продукт, але продукт, який дуже швидко псується. Людина, яка щодня не розвивається професійно, не може говорити, що країна - "рідкісне Сумовите Лайно". Тому що, Сумовите Лайно починається з людини, яка щодня не читає книги, не прагне отримувати якихось нових знань, і тим самим перетворюється в вузьколобе озлоблене на життя СЛ.

Категорія: Новини України · Переглядів: 1138 · Додав: mr_smith
Рейтинг: 5.0/2



Популярні новини:
Всього коментарів: 1
avatar
0
1 mr_smith • 01:16, 03.09.2011 • url
Критерії світових рейтингів у сфері освіти розраховані на величезні університети, тому українські ВНЗ просто не мають фізичної можливості брати участь у такій конкуренції. Таку думку на прес-конференції в «Главкомі» висловили ректор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Квіт і проректор Київського національного університету ім.Т.Шевченка Володимир Бугров.

Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.224.230.51
Браузер:

Cайт живе: