У вирі громадського життя

Після закінчення Житомирського педінституту Тетяна Григорівна працювала вчителем біології та хімії в Городківській середній школі. Там зустріла свою долю – покохала гарного і працьовитого сільського юнака Михайла з трудової хліборобської сім’ї Андрійчуків. Одружилися. Невдовзі молода сім’я переїхала до Червоного. Тут она пов'язала свою долю з Червоненським цукровим заводом.

Багато років працювала інженером відділу сирцю. Неодноразово за добросовісну працю її нагороджували грамотами, подарунками.

Тетяна Григорівна брала активну участь в громадському житті селища. Маючи чудовий голос, вона була окрасою заводського хору. Очоливши партійну організацію підприємства, Т.Г.Андрійчук була ініціатором багатьох масових заходів і цікавих свят: проводів юнаків до Армії, молодіжних весіль, вшанування ветеранів. Багато зусиль доклала до обладнання спорткомплексу і взагалі до налагодження спортивно роботи.

Вона завжди переймається тим, як цікавіше організувати дозвілля заводчан. Запам'яталися назавжди хвилюючі зустрічі червоненців з видатними артистами. Особливо вразила усіх золота перлина українського голосу Раїса Кириченко, виступ всесвітньовідомого ансамблю «Явір». 

Як умілого організатора, ініціативну жінку її обрали головою профкому цукрозаводу. Ним вона працює близько 20-ти років. Тетяну Григорівну поважають заводчани, бо вся її діяльність пронизана великою любов'ю і турботою про людей праці. І в радості, і в горі вона завжди поруч.

Швидко промайнули літа. Зі своїм чоловіком Михайлом вони зростили і виховали, дали путівку в життя двом прекрасним синам Кості і Богдану. Тепер радіють внукам Михайликом і Дашею.

За розуміння, щирість і турботу люди віддячують Тетяні Григорівні повагою і любов’ю, а тому день її 55-річного ювілею перетворився в справжнє свято для всього колективу, на яке з’їхалися немало гостей. А скільки теплих слів було сказано на її адресу. І вона, безперечно, їх заслуговує.