rss · Неділя, 17.12.2017, 01:25

Опитування

Маєток Терещенка
1. Відреставрувати
2. Музей і монастир
3. Мені байдуже
4. Тільки музей селища
5. Тільки монастир
6. Нехай розвалиться
Всього відповідей: 67

11.06.2013 05:12

Як повернути машину продану за дорученням, якщо покупець не заплатив


Як повернути машину продану за дорученням, якщо покупець не заплатив

В нашій країні з різних причин широко поширена практика «прихованої» продажі автомобілів фізичними особами. Одна з найбільш часто застосовуваних схем - «продаж за дорученням», яка таїть в собі величезну кількість ризиків для сторін угоди. Особливо якщо угода не передбачає одноразової виплати всієї суми перед передачею автомобіля покупцеві, часто фіналом виступає нагальне питання: «Як повернути машину?». Звернути увагу на настільки типову ситуацію змусили додаткові обставини, характерні для даного випадку.

Історія виглядає наступним чином. Фізособа (далі - Особа 1) придбала в кредит автомобіль, однак, ще не виплативши кредит, вирішила його продати. Природно, що автомобіль знаходився в заставі у банку-кредитора, отже, укладання угоди купівлі-продажу було неможливим.

Тому Особа 1 і покупець (теж фізособа, далі фігурує під ім'ям Особа 2) вирішили вдатися до «продажу за дорученням». До того ж Особа 2 мала оплачувати покупку не відразу, а шляхом погашення зобов'язань Особи 1 по кредиту, вносячи відповідні платежі в розмірах і в строки, встановлені кредитним договором.

Таке зобов'язання було зафіксовано в якомусь договорі (який особи називають попереднім). Одночасно в цьому договорі фіксувалося зобов'язання сторін укласти після виведення автомобіля із застави договір купівлі-продажу, а також узгоджувалися умови продажу.

Отримавши в користування автомобіль, Особа 2 деякий час виплачувала встановлені кредитним договором суми, але з часом виплати припинилися. Особі 1 довелося самостійно погашати кредит.

У той же час Особа 1 звернулася з позовом, вимагаючи від суду зобов'язати Особу 2 виконувати умови договору. Суд позов не задовольнив, після чого Особа 1 відкликала довіреність, виписану на ім'я Особи 2, і зажадала від нього повернути автомобіль. Особа 2 відмовилася це зробити, посилаючись на те, що автомобіль вже переданий якійсь третій особі.

Саме з такої ситуації необхідно знайти вихід.

Варіант 1. Найпростіше повернути автомобіль в даній ситуації, звернувшись до міліції із заявою про викрадення. Підстави для цього дає відкликання довіреності, внаслідок чого володіюча транспортним засобом на даний момент Особа 2 (або особа, якій автомобіль передано Особою 2) незаконно.

Заперечення до варіанту 1. Про викрадення в даному випадку не можна говорити, оскільки диспозиція ст. 289 Кримінального кодексу передбачає покарання за незаконне вилучення транспортного засобу у власника. У даній же ситуації автомобіль вибув з володіння Особи 1 з його волі, вираженої в рамках закону, що підтверджується фактом видачі їм довіреності на ім'я Особи 2. Тому звернення до міліції в даній ситуації ні до чого доброго не приведе.

Варіант 2. У даній ситуації між Особою 1 і Особою 2 фактично є відносини позики. Тому необхідно подавати позов про повернення автомобіля, спираючись на ст. 834 Цивільного кодексу, яка передбачає право ссудодателя на повернення речі до закінчення терміну договору.

Думка. Варто спочатку розібратися з тим, які саме правовідносини виникли між Особою 1 і Особою 2.

Виходячи з відомих даних, можна стверджувати, що їхні стосунки оформлені двома документами: попереднім договором про купівлю-продаж автомобіля і довіреністю (пізніше відкликаною) на володіння і використання, а також управління автомобілем.

Оскільки перший договір сторони визначили як попередній, то згідно зі ст. 635 Цивільного кодексу він створює для сторін лише право вимагати один від одного укласти в обумовлені ними строки договір купівлі-продажу на встановлених ними умовах. Включення в даний попередній договір умов про обов'язок Особи 2 здійснити виплати за кредитним договором між Обличчям 1 і банком є ​​дефектом, оскільки предметом попереднього договору не може бути реальна передача будь-яких цінностей.

Також даний договір не створює обов'язки Особи 1 передати автомобіль у володіння Особі 2 і права Особи 2 вимагати цього від Особи 1. Тому відносини сторін навколо автомобіля фіксуються тільки довіреністю.

Оформлена нею угода може бути описана таким чином - передача Особою 1 автомобіля в користування Особі 2 на строк до моменту укладення договору купівлі-продажу. При цьому в розумінні сторін, як мінімум в розумінні Особи 1, користування автомобілем є оплатним (умова договору про виплати по кредиту), а з точки зору права - безкоштовним, оскільки умови з оплати винесені в інший документ і не прив'язані до права користування автомобілем. Таким чином, мова дійсно йде про оренду, а оскільки предметом виступає річ (автомобіль) та плата за користування не передбачена - то й про позику.

Що це дає нам в даній ситуації? Насамперед, як і стверджували прихильники варіанту 2, у Особи 1 в якості ссудодателя мається право при настанні певних умов вимагати дострокового розірвання договору та повернення речі. При цьому посилання Особи 2 на те, що автомобіль переданий іншій особі, стає гарною підмогою, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 834 Цивільного кодексу такі дії користувача є підставою вимагати від нього дострокового повернення позики.

Слід звернути увагу на ч. 4 ст. 828 Цивільного кодексу, що вимагає нотаріального засвідчення договору позички транспортного засобу, якщо в якості хоча б однієї з його сторін виступає фізична особа. Цю вимогу сторони в нашому випадку не дотримали (довіреність не може служити заміною договору позички, вона є лише однією з форм фіксації договору доручення).

Тому Особі 1 при зверненні до суду потрібно буде обов'язково ставити питання про визнання договору позики дійсною згідно з ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу. При цьому доведеться письмовими доказами підтверджувати досягнення з Особою 2 всіх істотних умов угоди, а також доводити факт її (хоча б часткового) виконання.

Згідно ч. 1 ст. 827 Цивільного кодексу істотними умовами договору позики є предмет позики, термін дії договору і безоплатність користування предметом позички. Однак звертають на себе увагу норми ч. 2 ст. 827 і ст. 831 Цивільного кодексу, які дають можливість не фіксувати строк дії договору і факт відсутності плати. Отже, з істотних умов залишається предмет позички, який чудово доводиться наявною довіреністю.

Вона фіксує і автомобіль, переданий у користування, та сам намір Особи 1 передати автомобіль. Факт же передачі автомобіля, наскільки можна зрозуміти, Особою 2 заперечується. Більше того, він може бути зафіксований судовим рішенням у справі про виконання умов попереднього договору (не бачачи тексту, сказати це з упевненістю складно).

У свою чергу, термін договору позики можна встановити, спираючись на наявний попередній договір, в якому зафіксований термін для укладення договору купівлі-продажу.

Що стосується безкоштовності договору, то саме Особа 2 буде зобов'язана доводити факт внесення плати за користування автомобілем. При цьому наявні, можливо, у нього квитанції про внесення платежів за кредитним договором не допоможуть, оскільки вони жодним чином не прив'язані до користування автомобілем.

А значить, у суду є всі підстави визнавати договір позички автомобіля укладеним. Це тягне за собою можливість достроково витребувати автомобіль у Особи 2.

Однак не варто повністю скидати з рахунків і Варіант 1. Дійсно, спроба притягнути Особу 2 до кримінальної відповідальності є малоперспективною, оскільки навряд чи вдасться довести незаконність заволодіння автомобілем (можна намагатися робити наголос лише на зловживання довірою). Але в якості засобу психологічного тиску запропонований метод може спрацювати.

І ще один важливий момент. Якщо кредит досі не погашений повністю, отримання банком-кредитором відомостей про передачу автомобіля Особі 2 може спричинити негативні наслідки для Особи 1. Варто пам'ятати про норму ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу, яка забороняє передачу без згоди заставодержателя предмета застави у володіння третім особам, якщо інше не передбачено договором застави. Швидше за все, такі дії Особи 1 можуть бути розцінені як порушення зобов'язань за кредитним договором і, отже, послужити підставою для висунення вимог про дострокове погашення кредиту.

ВИСНОВКИ:

У разі якщо передача права користування автомобілем оформлена довіреністю, а факт оплати угоди нічим не зафіксований, відносини, що виникли між сторонами, варто розцінювати як позику і вимагати у суду повернення автомобіля на підставі ст. 834 Цивільного кодексу.

Якщо ж факт оплати за використання автомобіля можна підтвердити, то мова йде про оренду. Отже, вимога про повернення автомобіля повинне мотивуватися відповідними нормами законодавства.

Категорія: Інші цікаві новини · Переглядів: 1409 · Додав: mr_smith
Рейтинг: 5.0/3
Популярні новини:
Всього коментарів: 0
avatar

Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.82.56.95
Браузер:

Cайт живе: