rss · Четвер, 21.09.2017, 11:44

Опитування

Будинок Культури
1. Необхідний в Червоному
2. Мені це не цікаво
3. Замість БК - магазин
4. Є інші заклади, там краще
5. Надам фінансову допомогу
6. Не потрібен Червоному
7. Маю спонсора на ремонт
Всього відповідей: 41
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Всесвітня історія » 6 клас - Тема 9: Падіння республіки та рання імперія (6 клас - Тема 9: Падіння республіки та рання імперія)
6 клас - Тема 9: Падіння республіки та рання імперія
ShoolerДата: П'ятниця, 13.02.2009, 01:59 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

6 клас - Тема 9: Падіння республіки та рання імперія

Диктатура Гая Юлія Цезаря
Встановлення диктатури Гая Юлія Цезаря. Другий тріумвірат і загибель республіки.
Римська імперія в I—II ст. н. е.
Принципат Августа. Правління династії Юліїв-Клавдіїв і Флавіїв. Династія Антонінів.
Римська релігія та культура
Римська релігія. Культура доби республіки. Культура імператорського Риму. Література. Основні архітектурні пам’ятки. Мистецтво.
Місто Рим і життя його мешканців
Життя столиці. Побут римських громадян, їхні звичаї та традиції. Римська сім’я та виховання дітей.
Виникнення християнства
Початкова історія християнства. Ісус Христос. Перші християнські громади. Ставлення римських імператорів до християн.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
mr_smithДата: Середа, 24.11.2010, 06:55 | Повідомлення № 2
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Диктатура Юлія Цезаря.
Перемога над Спартаком поставила Красса в ряд найавторитетніших державних діячів. Не менш знаменитим став і Гней Помпей — завойовник Сирії. Плебеї підтримували Гая Юлія Цезаря — родича улюбленого в народі Гая Марія. У середині 60-х років до н.е. між Крассом, Помпеєм і Цезарем було укладено «союз трьох» — тріумвірат.

З тріумвірату виділявся Гай Юлій Цезар. Він походив зі знатного роду, був розумним, освіченим і красномовним. Цезаря обрали консулом. За нього голосували бідняки, а також прихильники Красса і Помпея. Після закінчення консульського року Цезаря призначили намісником провінції Галлія. Близько десяти років він воював у Заальпійській Галлії, підкоривши її та оголосивши римською провінцією.

Війна в Галлії принесла Цезарю славу талановитого полководця, багатство і відданість війська. Красс, бажаючи перевершити славу завойовника Галлії, відправився походом на схід проти могутнього Парфянського царства.

Однак військо Красса було розгромлене, а сам він потрапив у полон і був убитий.

У 49 р. до н.е. Помпей умовив сенат наказати Цезарю розпустити військо і беззбройним повернутися в Рим, щоб відзвітуватись у своїх діях. У випадку відмови Цезар оголошувався «ворогом батьківщини».

Дізнавшись про рішення сенату, Цезар підійшов до річки Рубікон, що відокремлювала провінцію Галлію від Італії. Він перейшов її зі словами: «Жереб кинуто!» (тобто «рішення прийнято»). За наказом Цезаря військо рушило на Рим. Почалася громадянська війна.

Рим був зайнятий без бою. Помпей втік на Балканський півострів, де зібрав військо. Але Цезар розбив його у битві під Фарсалом (48 р. до н. е.). Сам Помпей незабаром загинув.

Перемігши Помпея, Цезар втрутився у міжусобну боротьбу в Єгипті і посадив на трон Клеопатру, яка стала його дружиною. Вона була привабливою, освіченою, розумною, знала декілька мов. Згодом йому довелося вирушити в Сирію, де він розгромив сина понтійського царя Мітридата VI Варнака. Війна була настільки швидкоплинною, що Цезар у звіті до сенату написав всього три слова: «Прийшов, побачив, переміг». Потім Цезарю довелося воювати з прихильниками та синами Помпея, що прагнули повернути собі владу. Громадянська війна завершилася перемогою Цезаря, який зосередив у своїх руках величезну владу. Він був одночасно народним трибуном, консулом, цензором, претором, а також верховним понтифієм — головним жерцем Риму.

Цезар виконав частину своїх обіцянок народу. В Італії і провінціях він наділив землею десятки тисяч ветеранів — старих солдатів. За його пропозицією були відбудовані Коринф і Карфаген, куди переселилися багато незаможних громадян. Сенат подарував йому довічне звання диктатора — правителя з необмеженою владою, який не був зобов'язаний звішуватися перед кимось у своїх діях.

Але були в сенаті і таємні вороги Цезаря, незадоволені його єдиновладдям. Вони мріяли відновити республіку, тому вирішили убити диктатора. Очолили змову молодий сенатор Брут, якого Цезар вважав своїм другом і до якого ставився як до сина, та офіцер Кассій. Змовники виконали свій задум під час засідання сенату 15 березня 44 р. до н.е.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Середа, 24.11.2010, 06:56 | Повідомлення № 3
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

1. Установлення диктатури Гая Юлія Цезаря
Ситуація в державі значно загострилася, коли закінчився строк правління Цезаря в Галлії. Відбулося зіткнення інтересів окремих угруповань римської аристократії. Республіканський лад переживав гостру політичну кризу.

Юлій Цезар мав повернутися до Італії, розпустити на кордоні військо й уже приватною особою податися до Рима для звітування перед сенатом. Політичні вороги на чолі з Помпеєм чекали на це, щоб віддати Цезаря під суд. Але той розумів, що такий перебіг подій зруйнує всі його мрії про верховну владу. Тому він приймає несподіване для всіх рішення: 10 січня 49 р. до н. е. він з одним легіоном перейшов річку Рубікон, яка була кордоном, і опинився на землях Риму. Це було порушенням закону й означало початок війни.

У серпні 48 р. до н. е., у битві під Фарсалом (Греція), Цезар розбив армію Помпея, якому вдалося втекти до Єгипту. Там, разом із родиною, він сподівався знайти притулок і захист у царя Птолемея XII. Але на той час цар Єгипту вже помер, і за його трон сперечалися син і дочка — Птолемей і Клеопатра. Переміг Птолемей. Щоб не сваритися з Цезарем, він наказав убити Помпея.

Цезар, прибувши з військом до Єгипту слідом за Помпеєм, утрутився в боротьбу за трон на боці Клеопатри. Під час війни Птолемей ХІІІ загинув, а Клеопатру було проголошено царицею Єгипту. Цезар провів в Александрії кілька місяців. Згодом йому довелося вирушити до Сирії, проти сина Мітридата VI Фарнака, який загрожував римським володінням в Азії. Війна тривала всього сорок днів. У дивовижно короткий строк Цезар розбив Фарнака, про що надіслав звіт до сенату в трьох словах: «Прийшов, побачив, переміг!»

Криза республіканського ладу Риму досягла найвищого напруження. Фактично народовладдя зійшло нанівець. Настали часи одноосібних диктаторів.

Повернувшись до Риму, Цезар відсвяткував чотири великих тріумфи: галльський, єгипетський, азіатський та африканський.
А в Іспанії тим часом зібралася велика армія на чолі з двома синами Пом-пея — Гнеєм і Секстом. Цезареві довелося знову воювати. У 45 р. до н. е. біля міста Мунда відбулася битва. Сини Помпея зазнали поразки. Гней загинув, Секстові вдалося врятуватися. На певний час він зник із виру історичних подій.

Громадянська війна закінчилася. Цезар залишився диктатором.

Ставши диктатором, Цезар утримував у своїх руках величезну владу, обійнявши одночасно кілька магістратур: народного трибуна, консула, цензора, претора. До того ж ще із 63 р. до н. є. він був верховним нонтифіком Риму.

У 44 р. до н. е. його було проголошено одвічним диктатором. Як цензор, він мав право визначати склад сенату. Як народний трибун — накладати «вето» на сенатські декрети. Народні збори за таких умов утратили реальну силу, хоча скликали
ся час від часу. За кілька місяців правління Цезар здійснив певні реформи: упорядкував систему управління та збирання податків, збільшив кількість магістратур, що послабило роль кожної з них. У 45 р. він запровадив новий, сонячний календар замість місячного, який було названо «юліанським календарем».

Прагнучи примиритися з політичними противниками, Цезар підкреслював свою поблажливість і доброзичливість до всіх. Гасло «милосердя та злагода» ним неухильно дотримувалося. Він дарував помилування всім ворогам, запобігав перед міським плебсом, щоб здобути його прихильність.

Але серед оптиматів проти Цезаря визрівала змова понад 60 сенаторів на чолі з Брутом і Кассієм. Змовники вважали, що Цезар єдиний становить загрозу для Республіки; варто його усунути й обрати на кожну магістратуру окремих осіб, як повернуться старі добрі часи розквіту держави. Заколотники неспроможні були зрозуміти, що республіканський лад вичерпав свої можливості.

Криза Республіки полягала в тому, що Рим з невеликого полісу перетворився на величезну державу, яка володіла половиною світу, підкоривши інші народи. Республіканська форма правління вже не відповідала такому становищу. Часи Республіки завершувалися.

15 березня 44 р. до н. е. під час засідання в сенаті Цезаря було вбито заколотниками на очах сенаторів.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА
Цезар був від природи обдарований здібностями до красномовства, але турбувався найбільше про те, щоб стати першим завдяки владі та силі зброї.

Усіх дивувало, як він переносив труднощі... Був Цезар слабкої статури, з білою й ніжною шкірою, страждав на головні болі й падучу. ...Намагався безперервними переходами, убогим харчуванням, постійними перебуваннями на свіжому повітрі перемогти слабкість і зміцнити тіло. Спав він здебільшого на підводі чи на ношах.

Верхова їзда з дитинства була звичною справою. Він умів, заклавши руки за спину, пустити коня галопом.

У Галії ...він узяв штурмом понад вісімсот міст, підкорив триста народностей... В Іспанії, читаючи на відпочинку щось із написаного про Александра (Македонського), Цезар надовго замислився, а потім навіть заплакав. Коли здивовані друзі запитали його про причину сліз, він відповів: «Невже вам здається недостатньою причиною для смутку те, що в моєму віці Александр уже правив стількома народами, а я й досі не здійснив ще нічого прекрасного!»
' ' ' ' 'За Плутархом
2. Другий тріумвірат і загибель Республіки
Наступного дня після вбивства Цезаря сенат на засіданні залишив без змін усі його розпорядження, бо вони відповідали інтересам аристократії. Міський плебс, приваблений милостями Цезаря, розгнівано шукав заколотників, яким довелося тікати з Риму. Великого впливу набув вірний помічник Цезаря — Марк Антоній, який тепер став консулом. Зовсім невчасно для Антонія в Римі з'явився Гай Октавіан, юнак із патриціїв, якого Цезар усиновив кілька років тому. Октавіан мав право на свою частку в спадщині Цезаря, але Антоній не зважив на нього, бо сам майже все загарбав. Спалахнула сварка, але необхідність здолати республіканців — убивць Цезаря — змусила Марка Антонія і Гая Октавіана триматися разом.

У 43 р. до н. е. Марк Антоній, Гай Октавіан і Марк Емілій Лепід для боротьби за владу з республіканцями утворили новий політичний союз (Другий тріумвірат). Того ж року в битві під Філіппами (Македонія) республіканську армію було розбито, змовники Брут і Кассій загинули.

Несподівано на історичній арені знову з'явився Секст Помпей, який переховувався в піратів після поразки коло Мунда. Він зібрав на Сицилії значну армію й прагнув здобути владу над країнами Середземномор'я.

На Сицилії висадилась армія на чолі з Октавіаном і Лепідом. Секст Помпей зазнав поразки і втік до Малої Азії, де його вбили за наказом Октавіана. Протягом року загинули всі, хто брав участь у заколоті проти Цезаря.

Ставши володарями Рима, тріумвіри розпочали проскрипції проти своїх ворогів, за прикладом колишнього диктатора Сулли. До списків потрапили тільки ватажки заколоту, насправді ж, як і за часів Сулли, було страчено набагато більше. Загинуло 2,5 тис. сенаторів, вершників, державних діячів, багатих людей. Чимало заможних громадян за прихильність до республіканського ладу втратили майно, як, наприклад, славетний римський поет Вергілій.

Невдовзі тріумвірат розпався. Марка Емілія Лепіда усунули від влади. Октавіан і Антоній поділили Римську державу між собою. Октавіан узяв правління в західній провінції, а Антоній обрав східні території, одружився з Клеопатрою, облаштувавшись у Єгипті.
Проте обидва правителі бажали для себе тільки цілковитої влади. Між Антонієм та Октавіаном розпочалася війна. У морській битві біля мису Акція, що на сході Греції, у 31 р. до н. е. Октавіан завдав поразки об'єднаному флотові Антонія та Клеопатри.

Наступного року Октавіан з військами висадився в Єгипті. Антоній почав збирати армію для боротьби, але воїни вже не довіряли йому. Легіони Антонія перейшли на бік Октавіана. Антоній сам заподіяв собі смерть, те ж саме вчинила й Клеопатра, яка не бажала бути бранкою в кайданах у тріумфальній процесії Октавіана.

Єгипет було перетворено на римську провінцію. Октавіан став цілковитим володарем величезної держави, яка охопила своїми кордонами всі береги Середземного моря. Республіканському ладу було покладено край. Настали часи імперії.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Всесвітня історія » 6 клас - Тема 9: Падіння республіки та рання імперія (6 клас - Тема 9: Падіння республіки та рання імперія)
Сторінка 1 з 11
Пошук:




Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.158.21.176
Браузер:

Cайт живе: