rss · Субота, 25.10.2014, 13:10

Опитування

Дендрологічний парк
Всього відповідей: 33
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Всесвітня історія » 6 клас - Тема 2: Давній Єгипет (6 клас - Тема 2: Давній Єгипет)
6 клас - Тема 2: Давній Єгипет
ShoolerДата: Четвер, 12.02.2009, 23:47 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3547
Статус: Offline
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

6 клас - Тема 2: Давній Єгипет

Утворення Єгипетської держави. Природно-географічні умови Єгипту. Ніл. Населення. Об’єднання Єгипту. Влада і культ фараона. Будівництво пірамід.
Господарське і повсякденне життя. Суспільство. Зрошувальне землеробство. Повсякденне життя. Ремесла. Структура суспільства. Органiзація виробництва.
Розквіт Давньоєгипетської держави. Перетворення Єгипту в могутню державу в середині II тис. до н. е. Реформа Ехнатона. Війни Рамзеса II з хеттами. Занепад Єгипту наприкінці II тис. до н. е.
Релігія, міфологія, культура Давнього Єгипту. Давньоєгипетські міфи. Найдавніші культи. “Суд Озіріса”. Релігія в житті єгиптян. Писемність і освіта. Наукові знання. Література. Архiтектура та мистецтво.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
mr_smithДата: Четвер, 09.12.2010, 02:41 | Повідомлення № 2
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5105
Статус: Offline
х-статус:
You know what I mean?

Єгипет розташований у долині нижнього плину ріки Ніл у північно-східній Африці. Завдяки своїм природним границям Єгипет являв собою закриту область, відгороджену пустелями від сусідніх країн.

Населення Єгипту утворилося зі змішання африкано-хамітських лівійців, древніх нубійців і азіатських семітів.

Єгипет являє собою типову іригаційну область, зрошувану однією рікою - Нілом (по древнє-египетському "Хапи"), що бере свій початок у Центральній Африці.

Долина Нілу була багата корисними копалинами, будівельними матеріалами, внаслідок чого країна довгий час не відчувала особливої потреби в розвитку обміну і натуральна форма господарства в ній зберігалася довше, ніж у Південному Межиріччі.

Необхідність регулювання зрошення долини Нілу зажадала створення великих іригаційних споруджень. Для цього знадобилася велика кількість робочої сили і централізоване керівництво роботами. Ця обставина пояснює рання поява рабства й утворення могутнього, щодо централізованої держави.

Утворення Єгипетської держави. Виникнення держави в Єгипті відбувається приблизно в п'ятому тисячоріччі до н.е. у результаті розкладання родового суспільства, виділення родової знаті (старійшин і вождів) і появи рабства.

У п'ятому тисячоріччі до н.е. у Єгипті створюється кілька десятків примітивних утворень - номів, що після довгих воєн у середині четвертого тисячоріччя об'єдналися спочатку в два царства - Верхній Єгипет і Нижній Єгипет (Південне і Північне), а потім, після кровопролитної війни, утворили до результату четвертого тисячоріччя до н.е. одна централізована держава.

Утворення номів, угруповання їх у два царства і наступне об'єднання в одну державу були викликані зростаючим класовим розшаруванням і необхідністю централізованого керівництва системою іригації.

Думка про створення єдиного централізованої держави в Єгипті при фараоні Менесі (близько 3000 р. до н.е.) зазнавало критики в сучасній науковій літературі. Об'єднання держави не можна вважати однократним актом цього фараона. Воно з'явилося результатом дій ряду володарів протягом багатьох років, причому це був процес болісний, кривавий, насильницький.

Аналогічні процеси відбувалися в найдавнішому Двуріччі й інших державах Древнього Сходу, а також у Древній Греції й у Римі.

Періодизація історії держави і права Древнього Єгипту. Періодизація після об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту зветься Раннього царства (близько 3100 - 2800 р. до н.е.). Характерною його рисою є консолідація країни в єдину державу. Другий період - так називаної Древнє, чи Старе царство (близько 2800 - 2250 р. до н.е.), - час першої яскравий вираженої централізації Єгипту (час будівельників пірамід). Після Старого царства настає так називаний перший перехідний період (близько 2160 - 2134 р. до н.е.). У цей час Єгипет розпався на ряд ворожих номів і дрібних держав. Країна занурюється в хаос міжусобної війни, правителі номів величають себе царями і претендують на гегемонію в Єгипті.

Наприкінці цього періоду перемагають правителі міста Фіви і відбувається об'єднання Єгипту під егідою Фів. Настає третій період - час Середнього царства (близько 2050 - 1700 р. до н.е.). Потім Єгипет переживає другий перехідний період (близько 1700 - 1580 р. до н.е.), у якому відбувається знову розпад країни і завоювання частини Єгипту гіксосами.

У четвертий період - Нового царства (близько 1575 - 1087 р. до н.е.) - відбувається об'єднання Єгипту під владою фараонів XVIII династії. Єгипет перетворюється у велику імперію, і його правителі прагнуть до політичної і військової гегемонії на Древньому Сході.

Наприкінці цього періоду Єгипетська держава занепадає. Його завойовують перси, потім війська Олександра Македонського, а в 30 році до н.е. Єгипет стає провінцією Римської імперії.

Суспільний устрій Древнього Єгипту. Суспільним заняттям населення Древнього Єгипту були землеробство і скотарство.

Для землеробства в Єгипті були сприятливі умови, оскільки ріка Ніл харчувала водою великі простори землі. Але були потрібні греблі і канали, щоб затримати воду на поверхні землі і рівномірно розподілити її по всій території країни. На створення споруджень, необхідних для штучного зрошення була витрачена колосальна праця декількох поколінь. Ще до утворення Древнього царства в Єгипті успішно розвивалося землеробство. У період Древнього царства населення починає займатися скотарством. Розвивається також і ремесло, хоча знаряддя праці виготовляються ще з міді і каменю. У період Середнього царства з'являється бронза, але широке її використання відбувається в Новому царстві. У Новому царстві з'являються вироби з заліза.

До створення зрошувальних споруджень залучалися не тільки раби, але і вільні селяни і ремісники. В екстрених випадках (проривши дамби, поглиблення каналу і т.п.) у роботах брали участь і представників вищих шарів населення. На всіх працюючим поширювалася сувора дисципліна як у військове, так і в мирний час.

Верхній шар єгипетського суспільства складали жерці, чиновники і військова знать. Жерці розділялися на групи відповідно великій кількості культів, що існували в Єгипті. На чолі кожної групи стояв верховний жрець, що керував усім жрецьким персоналом, що служив даному божеству. Особливий розряд складали царські жерці, що відали культом царя-бога.

Жреци займали важливе положення в Державі, їх призначали на видні посади. Особливо підсилилася могутність жерців у період Нового царства, коли в результаті удалих воєн поряд зі збагаченням царської скарбниці збагатилася також скарбниця храмів.

До привілейованої групи єгипетського суспільства належав єгипетська аристократія, що складалася з нащадків родоплемінної знаті, а також з вищих військових і цивільних чинів держави, що розташовували колосальними багатствами в результаті дарувань з боку фараонів, експропріації общинних земель і військового видобутку.

Велику роль грали в Єгипті переписувачі, з яких виходили вищі сановники. Платня їм платилося натурою. Найбільш видним чиновникам були подаровані землі з державного фонду, причому іноді цар давав цим сановникам право стягувати збори із селян у свою користь.

У XVI-XIV ст. до н.е. усе населення починає поділятися на групи по роду занять. Одні групи населення одержали привілеї і земельні володіння з правом передачі їхній у спадщину, інші - повинні були платити оброк і виконувати фізичні роботи. Воїни наділялися ділянками землі і мали право звертатися зі скаргами безпосередньо до царя. При Рамзесі II закріпилася кастова організація суспільства.

Поряд з рабами піддавалися експлуатації вільні селяни і ремісники. Одні із селян жили на державній землі самостійними громадами. Кожний із селян мав свій наділ, за користування яким сплачував збір у скарбницю (рента-податок). Інші селяни були прикріплені до землі, подарованої царем храму, чи сановнику воїну. Селяни і ремісники, що працювали в цих господарствах, одержували від великого землевласника денна їжа. Вони працювали на поле й у майстернях у найважчих умовах під спостереженням спеціальних доглядачів, що нерідко прибігали до побоїв. Селяни не вправі були піти з землі, але їх могли вигнати з оброблюваних ними ділянок за несвоєчасне внесення оброков. Пізніше це вигнання було заборонено і замінене тілесним покаранням.

У Древньому Єгипті існували в досить великій кількості і вільних ремісниках. Вони працювали в державних рудниках і майстернях, поєднуючи в групи по 10 чоловік, кожна - під спостереженням особливих керуючих.

Раби. Рабовласництво в Єгипті з'являється ще до утворення централізованої держави. Головним джерелом рабства був військовий полон. Рабами ставали не тільки чужоземці, але і єгиптяни, переможені в міжусобних війнах. Існувала до визначеного часу і боргова кабала в результаті утрати волі неоплатним боржником.

Добуті у війні раби формально вважалися власністю держави, фактично царя. Надаючи сановникам у володіння землі, цар разом із землею давав деяку кількість державних рабів.

Вага експлуатації, який піддавалися не тільки раби, але і селяни і ремісники у всіх періодах історії Древнього Єгипту, викликали гостру класову боротьбу. Особливо грандіозним було повстання в середині XVII в. до н.е. Про його характер можна судити по двох документах: пророцтвам жерця Нефереху і вислову вельможі Іпусера (Лейденський папірус). У цих документах висвітлення подій дається з явним наміром очорнити цей народний рух. Проте в них констатуються дуже важливі факти: була скинута царська влада, а царське господарство було захоплено повсталими. "Повсталі низи поставили свою адміністрацію і... хоча ріллі стане мало, але правителів буде багато" (Нефереху). Повсталі сховали архіви, захопили податкові декларації, убили чиновників і взяли їхні документи. Разом із землею була повернута суспільна худоба, що був у свій час привласнений знаттю. "Повсталі взяли у свою адміністрацію і ... хоча ріллі стане мало, але правителів буде багато" (Нефереху). Повсталі розкрили архіви, захопили податкові декларації, убили чиновників і взяли їхні документи. Разом із землею була повернута суспільна худоба, що був у свій час привласнений знаттю. "Повсталі взяли у свої руки судочинство. Суд став голосним, і народні маси брали участь у судоговорінні" (Іпусер).



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 09.12.2010, 02:42 | Повідомлення № 3
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5105
Статус: Offline
х-статус:
You know what I mean?

Характерно, що Нефереху і Іпусер скаржаться на "грабіж". "Викрадають майно знатної людини і передають його бідняку. Власник зазнав утрати, а бідняк удоволений".

Це повстання потерпіло поразку. Однієї з важливих причин його поразки був завойовницький рух кочового племені гіксосів на Захід убік Єгипту. Під пануванням гіксосів Єгипет знаходився близько 150 років. Тільки після довгої і завзятої боротьби єгиптянам на чолі з фиванским номом удалося вигнати гіксосів із країни і відновити політичну самостійність.

Державний устрій Єгипту. Державний устрій Єгипту мало форму деспотії. У ньому вся повнота влади номінально належала одному обличчю, що править за допомогою більш-менш складного централізованого бюрократичного апарата (царю-фараону). Фараони належали до одного роду і переміняли один одного в порядку престолонаследдя. Єгипетський історик Манефон (кінець IV - початок III в. до н.е.) нараховує 30 династій в історії Єгипту.

Характерною рисою деспотії, що склалася в Єгипті, був релігійний культ глави держави царя-фараона. Необхідність створювати і підтримувати в порядку іригаційні спорудження було основною причиною тенденції до політичної централізації і до зміцнення деспотичної влади. Чималу роль зіграло і ту обставину, що фараони під час воєн нерідко ставали головнокомандуючими єгипетськими військами. Культу фараона сприяла також обмеженість свідомості членів примітивних сільських громад, скованих традиціями первіснообщинного ладу, у якому родоплеменние вожді і їхня аристократія, що оточувала, створювали культ вождів. Але не слід думати, що фактично влада єгипетських фараонів була необмеженою. Фараон не міг по своїй сваволі приймати рішення, які б йшли всупереч інтересам жрецької, військової і служивої знаті.

В історії Древнього Єгипту були нерідкі випадки скинення фараонів і терористичних актів проти них. Самий культ фараона говорив скоріше не про одноособове панування фараона, а про теократичний характер колективного панування жрецов, воїнів і чиновників, що посилено вселяли працюючим масам представлення про фараона як про божество.

За словами єгипетських текстів, цар виділяв серед мільйонів і вважався богом, сином бога сонця Ра. Перед царем всі і навіть вельможа повинні були падати ниц і цілувати порох у його ніг. Великою честю вважався дозвіл цілувати його ноги. Цар не вмирав, а "заходив за свій вічний обрій". Його палац вважався храмом, а придворний етикет являв собою релігійний культ. Обожнювання фараонів виражалося також у тім, що після їхньої смерті споруджувалися грандіозні гробниці-піраміди, для побудови яких тисячі людей у примусовому порядку відривалися від продуктивної праці. Як повідомляє грецький історик Геродот, для спорудження піраміди Хеопса треба було двадцять років.

Придворний штат фараона - привілейована категорія рабовласників був утворений з колишньої родовий номовой знаті.

Візир (джаті). Вже в Древньому царстві створюється великий бюрократичний апарат з чиновників-переписувачів. На чолі цього апарата стояв сановник, найближчий помічник пануючи. В історичній і історико-юридичній літературі його називають "візир" (єгипетське найменування "джаті" чи "тсаті"), а іноді - "верховний сановник".

У Древньому Єгипет не було розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади. Судячи з інструкції, складеної при Тутмосе III для трьох візирів (текст зберігся на стінах фиванских гробниць), і інше даної, повноваження й обсяг діяльності візира були дуже широкі.

Візир керував керуванням державою, і чиновники всіх рангів були зобов'язані доповідати йому про свої справи і від нього одержувати розпорядження. Візир був керівником суду, головував у раді десяти, котрий одночасно був і вищою судовою інстанцією, і одним з органів керування. Він був також керівником палати шести - іншого судового органа. Візир брав участь у керівництві господарством, тому що був начальником царських скарбів і всіх державних складів. Він керував також усіма роботами, що виконувалися для царя. В епоху Нового царства візир був керівником усіх військових сил. Він виконував також обов'язку нотаріуса, оскільки затверджував заповіту. У згаданій вище інструкції докладно описується порядок роботи цього сановника в його приймальні. Характерно, що всі прохання було потрібно викладати на письмі. Для зміцнення авторитету візиря навколо його особистості теж був створений релігійний культ. Він уподібнювався богу Тоту, що у єгиптян спочатку був богом місяця, а потім став богом мудрості і листа.

Крім візиря в Древньому Єгипті були інші посадові особи, серед яких досить значної була посада - хоронителя печатки, чи головного скарбника. Називався він "скарбником пануючи Нижнього Єгипту"; звичайно, казначейства в сучасному змісті слова в Єгипті не було, тому що податки вносилися натурою. Скарбник завідував державними складами, де зберігалися всі ці натуральні приношення.

Важливої була також роль начальника всіх царських робіт, що сполучав у собі посада царського архітектора і спостерігав за виконанням повинностей, покладених на вільне населення. У Древньому Єгипті склався величезний апарат чиновників з розвитим діловодством, причому багато документів свідчать про корупцію чиновників, беззаконні і сваволі. Характерне повчання деякого Ітахотепа, що рекомендує: "Гни спину перед начальством, тоді твій будинок буде в порядку, твоя платня буде в справності, тому що погано тому, хто противиться перед начальником, але легко жити, коли він благоволив".

Місцеве управління Древнього Єгипту. Взаємини між центральними і місцевими органами влади в історії Древнього Єгипту не були постійними і не раз перетерплювали зміни

Після об'єднання Єгипту в одну державу колишні царьки, що стояли на чолі номів, втратили свою самостійність і перетворилися в залежних від фараона посадових осіб - номархів. Вони володіли в межах номів вищою судовою й адміністративною владою і збирали податки в скарбницю. У їхньому розпорядженні був значний штат чиновників - скарбників, збирачів податків, доглядачів і т.п. Крім номархоів адміністративними повноваженнями були наділені храми. Нижчими органами керування на місцях були сільські громади.

В часи розпаду Єгипетської держави номи не раз намагалися придбати повну політичну самостійність, але знову втрачали її в результаті об'єднання Єгипту.

Армія. Спочатку постійна армія обмежувалася особистою охороною фараона і загонами, що складалися з нубійських і лівійських стрільців, що повинні були придушувати хвилювання усередині держави. У храмів і збирачів податків теж були постійні військові загони. Поліцейські функції покладалися на нубійських негрів.

У випадку війни збиралося ополчення, що комплектувалося по рекрутській системі. Номи, а також храми і великі землевласники повинні були поставляти визначене число рекрутів.

Після вигнання гіксосів в армії з'являються загони колісничих, тобто воїнів, що боролися на колісницях, запряжених конями. Це колісниче військо комплектувалося з більш заможних шарів населення. Ці війни в нагороду за свою службу наділялися ділянками землі.

У Новому царстві одержує широкий розвиток система найманих військ. Це було викликано загостренням класових протиріч у країні, унаслідок чого армія, що комплектувалася з єгиптян, ставала не тільки ненадійної, але і небезпечної для пануючого класу.

Організація суду. Суд у Древньому Єгипті не був відділений від адміністрації. Вищі посадові особи і номархи були одночасно і верховними суддями. Судочинство здійснювалося, як правило, колегіально. Так, у период Нового царства був заснований центральний суд (кенбет) з 30 суддів, що підбиралися зі знатних громадян різних міст. Поряд з цим кенбетом були засновані кенбети округів і окремих міст. Існували храмові суди, що складалися з жрецов. У номах керівництво правосуддям здійснювалося номархами. Фараон був вищою судовою інстанцією, міг особисто вирішити будь-як справу і скасувати будь-як рішення інших судів. Теоретично усі вільні єгиптяни могли звертатися до нього зі скаргами і проханнями про помилування. Але практично це навряд чи було здійснено. І хоча в ряді документів затверджується, начебто єгипетський суд був охоронцем істини і справедливості, у судах процвітали продажність і хабарництво.

Основние черти права Древнего Египта. В даний час наука не має у своєму розпорядженні скільки-небудь істотні публікації давньоєгипетського законодавства, про яке ми знаємо лише по окремим збереженим фрагментам і по творах давньогрецьких авторів. Грецький історик Диодор приписує складання перших писаних законів легендарному фараону Менесу (близько 3000 р. до н.е.), засновнику I царської династії Єгипту. У давньоєгипетській і античній літературі маються свідчення активної законодавчої діяльності і ряду наступних фараонів. Так, паную Сасихису приписується законодавство з питань релігії, Бокхорису (VIII в. до н.е.) - цілий кодекс в області фінансів і торгівлі, Амасису (VI в. до н.е.) - законодавча регламентація діяльності місцевої адміністрації і т.д. Вже в Древнім царстві були відомі різноманітні форми царських актів: одні з них мали загальнормативний характер (закони), інші були конкретними розпорядженнями царів по приватних питаннях (иммунитетние грамоти і т.п.). У знаменитому Вислові Ипусера згадуються "закони залу суду", що, мабуть, являли собою правовий чи звід посібник із законодавства, яким користалися судді. Найбільш великими з дошедших до нас від Древнього Єгипту правових документів законодавчого характеру є "інструкція везиру", що складає частину більш великого посадового законодавства, що грало важливу роль в умовах разросшегося, бюрократично організованого адміністративного апарата.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 09.12.2010, 02:43 | Повідомлення № 4
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5105
Статус: Offline
х-статус:
You know what I mean?

У давньоєгипетському праві відбилися характерні риси рабовласницького суспільства цього етапу розвитку. Поряд з відкритим вираженням класової сутності суспільства Древнього Єгипту це право зберегло в значній мірі пережитки первіснообщинного ладу.

Експлуатація рабів у Єгипті не досягла такого ступеня, як у Греції і Римі. Раби мали свою родину і майно. За злочини їх карали органи державної влади, а не хазяїни. У випадках жорстокого звертання з ними раби могли шукати притулку в храмах і приносити скаргу на своїх панів, що могло спричинити за собою перетворення їхній у слуг храмів. Раб, відпущений на волю, прирівнювався до вільного.

Варто вказати на пережитки матріархату в брачно-сімейних відносинах. Жінки користалися рівними з чоловіками правами. Шлюб представлявся як договір, і жінка виступала в ньому від свого імені. Була забезпечена власність дружини і її рівне положення з чоловіком у шлюбі. Вона могла одержувати розвід по своєму бажанню. Були випадки, коли діти називалися по імені матері, а не батька.

У карному праві особливо тяжкими злочинами вважалися зазіхання на владу фараона і спроби зробити державний переворот.

Характерна наявність покарань за убивство священних тварин і святотатство. Покарання відрізнялися винятковою жорстокістю. Страта застосовувалася в простій формі (відсікання, розп'яття і поховання заживо). Крім того, застосовувалися покарання у виді таліона в символічній (наприклад, відрізання мови за розголошення державної таємниці) і матеріальній формі.

У судочинстві не було гласності й усної відповіді. Обвинувачуваний чи відповідач давали письмові відповіді. Суд вирішував справу потай, не наводячи мотивів. Суддя мовчачи прикладав зображення богині Маат, що уособлювала істину, до чола того, у чию користь було вирішене справа.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 09.12.2010, 02:44 | Повідомлення № 5
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5105
Статус: Offline
х-статус:
You know what I mean?

1. Природно-географічні умови Стародавнього Єгипту. Ніл

ПАПІРУС (від грец. papyros — нільський очерет) — багаторічна трав'яниста рослина, із стебел якої в Стародавньому Єгипті виготовляли папір, одяг, взуття, плоти тощо.

На північному сході Африки протікає одна з наймогутніших річок світу — Ніл. Велична ріка несе свої води на північ серед безмежних піщаних пустель. За 200 км від місця до впадіння в Середземне море Ніл розгалужується на шість рукавів, які утворюють трикутник, що нагадує перевернуту грецьку літеру « А» (дельта). Звідси й назва всієї заболоченої долини — Дельта. Вода в Нілі тече із самого серця Африки. Там беруть початок два витоки — Білий і Блакитний Ніл. Першому дає життя озеро Вікторія, що розкинулось у тропічних лісах екваторіальної Африки, а другий виток починається в горах Ефіопії.

Спекотне, сухе повітря, гарячі вітри, що дмуть із заходу, з пустелі Сахари, відсутність дощів — ось що зустріло людей, коли вони ступили на неродючу землю цієї країни. Волога була тільки в прибережних болотах, що поросли густими хащами папірусу, які кишіли крокодилами, зміями, бегемотами. І ніколи б люди не оселилися тут, якби не одна особливість великої річки.

Перші поселенці помітили, що в червні з'являється блакитна зірка, яку вони назвали Сйріус. Варто лише їй засяяти на небі, як через кілька годин вода в Нілі починає швидко прибувати, розтікаючись на багато кілометрів в обидва береги. Селяни радісно зустрічали цю подію. У червні в горах, де бере початок Ніл, починають танути сніги, а в тропічних лісах розпочинається сезон дощів. Зливи вимивають із ґрунту перегній, що потрапляє у Білий Ніл, а потоки води з гір несуть у Блакитний Ніл частинки мінеральних порід. Обидва витоки з'єднують свої води, й обсяг Нілу зростає в 6-7 разів.

У листопаді річка повертається в русло, залишаючи на землі тонку та блискучу плівку намулу, що складається з твердих частинок деревини та гірської породи, принесених Нілом від самих витоків. Ця плівка чорного кольору, і, здавалося, земля ставала чорною. Тому жителі назвали свою країну Кемі, або Кемет («Чорна земля»). Намул був джерелом родючості, що забезпечувало нечу-вану врожайність землі й можливість заселення долини Нілу.

2. Населення
Перші жителі прийшли в долину Нілу в V тис. до н. є. — у часи неоліту. Вони полювали, рибалили, вирощували пшеницю, ячмінь, льон, розводили свиней, биків, овець. Спершу люди селилися на крайніх землях долини, бо їх лякали щорічні повені. Та з розвитком землеробства вони почали рухатися до русла Нілу.

Якими були єгиптяни? Про них ми дізнаємося з речових і писемних джерел. Це були люди середнього зросту, сильної статури, з чорним прямим волоссям, інколи використовували перуку. Чоловіки носили короткі спідниці, жінки — довгий одяг.

Якщо землю долини не зрошувати, вона за кілька днів під спекою перетворюється на броню. Тому предкам єгипетських селян довелося створювати систему каналів, вирубувати хащі папірусу, висушувати болота. Річковий мул щороку поновлював високу врожайність землі. Територію, що розташована вище від рівня повені, доводилося зрошувати за допомогою шадуфів.

Це давало змогу збільшити площу орної землі. Землеробство було головним заняттям тутешніх жителів. На лани виганяли худобу, яка затоптувала зерно в ґрунт. 3 початком обробки міді та виготовлення посуду в Єгипті розвиваються ремесла. Велика врожайність рослин зумовила швидку появу надлишків зерна попри те, що єгиптяни використовували доволі примітивні знаряддя праці. Надлишки продуктів накопичувалися в руках знаті у вигляді багатства.

Раніше, ніж в інших народів, у Єгипті утворилася нерівність і приватна власність. Пригнічення незаможних верств посилювалося. Полонених, яких раніше вбивали, тепер перетворювали на рабів. Так у Єгипті з'являється експлуатація невільників.

3. Об'єднання Єгипту
З утворенням нерівності в Єгипті відбувається поділ населення на класи. Рабовласники здійснювали експлуатацію селян і рабів. Історія свідчить, що за утворенням класів неодмінно створюється й держава.

У Єгипті держава утворилася особливим шляхом. Жителі кожного великого селища будували зрошувальну систему, яка складалася з каналів і ставків. Таке селище із зрошувальною системою ставало центром округу, який називають грецьким словом ном (у Єгипті було 42 номи). На чолі кожного стояв місцевий правитель — номарх. Між номами не припинялася ворожнеча, спалахували війни. Ном-переможець поглинав ном, який програвав війну, і його зрошувальну систему. Наприкінці IV тис. до н. є. утворилися дві сильні держави: Південний (Верхній) та Північний (Нижній, або Дельта) Єгипет.

Близько 3100 р. до н. є. Південний Єгипет на чолі з царем Міною підкорив Північний Єгипет (Нижнє царство) і створив єдину сильну державу, господарство якої цілковито залежало від стану зрошувальної системи. Нова держава захищала інтереси рабовласників, а тому вела грабіжницькі війни, щоб захопити якомога більше полонених і приєднати нові землі. Так Єгипет завоював Синайський півострів, Нубію та Ефіопію, захопивши тисячі рабів і території, багаті на корисні копалини. Єгипетська держава була однією з перших держав в історії людства.

4. Влада і культ фараона
Володар держави в Єгипті називався фараон. Він вважався сином бога сонця Амона на Землі. Влада його була настільки необмеженою, що навіть вельможі плазували перед ним. Фараон правив в інтересах знаті та жерців — най-могутнішої панівної групи в країні. Скарбниця жерців іноді була більшою, ніж державна.

Селяни та раби нічого не відали про жорстоку боротьбу за владу. Для них могутність фараона була безмежною. Від його імені в кожному номі виголошувалися накази про початок робіт, вказувалося, яку роботу має робити кожен. Головним завданням держави в Єгипті була підтримка зрошувальної системи справною, бо від цього залежало становище всього господарства країни.
Щоб увічнити пам'ять про могутність влади фараона, після смерті володаря ховали у величних гробницях, а в певний період історії Єгипту — у пірамідах.

5. Будівництво пірамід
Кожної весни, коли торішній урожай уже було зібрано й спожито, по всіх номах глашатаї закликали селян до -«царських робіт». Найчастіше це було будівництво зрошувальної системи або пірамід. Селяни охоче наймалися, адже про тягом усього сезону їх годували за державний кошт, та й родина на час перебування селянина на будівництві мала на одного їдця менше, що збільшувало можливість дожити до нового врожаю.

Будівництвом керував спеціально підготовлений жрець-архітектор. Роботи розпочиналися з вибору будівельного майдану — скелястої платформи Гізе в Долині фараонів, яка була фундаментом майбутньої піраміди. По всій поверхні скелястого плато вирубували мережу неглибоких каналів, що перетиналися.

Потім у цю систему запускали воду, рівень якої позначали на стінках каналів смугою. Згодом, відкачавши воду, робітники зрубували скелясту породу, що була вище від позначки, а оскільки поверхня води завжди абсолютно горизонтальна, то й скеляста платформа також виходила горизонтальною. Фундамент піраміди був готовий.

Далі починали складати саму піраміду з кам'яних брил прямокутної форми, вагою понад 2 тонни кожна.

Брили видовбували в кам'яних кар'єрах і на човнах відвозили в долину. Кожний блок ретельно шліфували й закладали в піраміди. Піраміду обкладали ззовні білими відшліфованими плитами — так, що вся споруда виблискувала білосніжною громадою на сонці. Плити були підігнані так щільно, що між ними не залишалося найменшої шпаринки, — щоб грабіжники не змогли проникнути за скарбами фараонових гробниць. Грабування поховань було нелегкою та ризикованою справою, яка, проте, обіцяла швидке збагачення в разі успіху.

Часто грабіжники викидали тіло із золотої труни, розбивали золото на уламки і забирали його. Але траплялося, що злодіїв хапала варта Долини царів і тоді на них чекали жахливі тортури і люта смерть. Незважаючи на це, майже всі гробниці були пограбовані ще в давнину, мабуть, через місяць-другий після поховання. Грабіжниками часто були будівельники пірамід. Лише гробницю фараона Тутанхамона було знайдено вченими на початку XX ст. неушкодженою. Злодії не знайшли її, мабуть, тому, що вона знаходилася не в пі раміді, а в мастабі, вхід до якої замаскували буревії піском і ґрунтом. А з часом люди про неї забули...

Долина царів стала місцем поховання всіх фараонів. Піраміди вже близько 5 тисяч років височіють велетенськими громадами, окремі з них сягають висоти трьох 16-поверхових будинків. Висота піраміди Хеоп-са — 146,7 м. Охороняє й прикрашає її чудернацький витвір рук людських — сфінкс. Це — кам'яний лев з головою похованого фараона. Люди вірили, що саме в нього переселилася жива душа померлого фараона. Піраміди — пам'ятники не лише могутності володарів Єгипту, а й велетенській людській праці, що створила споруди, про які кажуть: «Усе боїться часу, а час боїться пірамід».

Під пірамідою були побудовані кімнати, потаємні ходи. У спеціальному похоронному приміщенні знаходилася труна (саркофаг) із забальзамованим тілом фараона — мумією. Довкола клали коштовності, дорогий одяг, символи влади, приносили в жертву тварин, рабів. На труні, як правило, було зображення покійного.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Всесвітня історія » 6 клас - Тема 2: Давній Єгипет (6 клас - Тема 2: Давній Єгипет)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.90.128.222
Браузер:

Cайт живе: