rss · П'ятниця, 22.09.2017, 19:59

Опитування

Дендрологічний парк
1. Відреставрувати парк
2. Мені байдуже
3. Парк і так гарний
4. Допоможу з реставрацією
5. Замість парку будинки
Всього відповідей: 39
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Зарубіжна література » 12 клас: ХХ ст. - з японської літератури. (12 клас: ХХ ст. - з японської літератури.)
12 клас: ХХ ст. - з японської літератури.
ShoolerДата: Субота, 14.03.2009, 23:58 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

12 клас: ХХ ст. - з японської літератури.

Кавабáта Ясунáрі (1899—1972).
“Тисяча журавлів”.


Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
lusiДата: Середа, 18.03.2009, 23:19 | Повідомлення № 2
Шановний мешканець
Група: Модератори
Повідомлень: 458

КАВАБАТА (Kawabata), Ясунарі народився 11 червня 1899 р. 16 квітня 1972 р. Японський письменник Ясунарі Кавабата народився в Осаке в освіченій і багатій сім'ї. Його батько, лікар, помер, коли Ясунарі було усього 2 року. Після смерті матері, що пішла через рік після смерті батька, хлопчик був взятий на виховання дідом і бабкою по материнській лінії. Через декілька років померли його бабуся і сестра, і хлопчик залишився зі своїм дідом, якого дуже любив. Хоч в дитинстві До. мріяв бути художником, у віці 12 років він ухвалює рішення стати письменником, і в 1914 р., незадовго до кончини діда, починає писати автобіографічну розповідь, яка публікується в 1925 р. під назвою “Щоденник шістнадцятирічного”.

Продовжуючи жити у родичів, До. поступає в токийскую середню школу і починає вивчати європейську культуру, захоплюється скандінавською літературою, знайомиться з творами таких художників, як Леонардо так Вінчи, Мікельанджело, Рембрандт і Поль Сезанн. У 1920 р. юнак поступає в Токийський університет на факультет англійської літератури, однак на другому курсі береться за вивчення японської літератури. Його стаття в студентському журналі “Синіть” (“Новий напрям”) привернула увагу письменника Кан Кикуті, що запропонував До., який в цей час (1923) вчився на останньому курсі, стати членом редакції літературного журналу “Бунгей сюнджю” (“Література епохи”). У ці роки До. з групою молодих письменників засновує журнал “Бунгей дзидай” (“Сучасна література”) рупор модерністського напряму в японській літературі, відомого під назвою “синканкакуха” (“неосенсуалисты”), яка перебувала під сильним впливом модерністських письменників Заходу, особливо таких, як Джеймс Джойс і Гертруда Стайн.

Перший літературний успіх починаючому письменнику принесла повість “Танцівниця з Ідзу” (1925), де розказується про студента, що закохався в молоденькую танцовщицу. Два головних персонажі, автобіографічний герой і невинна дівчина-героїня, проходять через всю творчість К. Впоследствії учень К. Юкио Місима відгукувався про характерне для творчості До. “культе діви” як про “джерело його чистого ліризму, що створює разом з тим настрій похмурий, безвихідне”. “Адже позбавлення невинності може бути уподібнене позбавленню життя... У відсутність кінцівки, досяжності є щось загальне між сексом і смертю...” писав Місима.

У книзі “Птаха і звіри” (1933) розказується про холостяка, який відмовляється від спілкування з людьми і знаходить мир серед тварин, пестячи спогади про дівчину, яку любив в молодості. У 30-е рр. творчість До. стає більш традиційним, він відмовляється від ранніх літературних експериментів. У 1934 р. письменник починає роботу над “Сніжною країною”, повістю про відносини токийского гульвіси середніх років і дорослої сільської гейші. Написана з підтекстом, в еліптичному стилі (в дусі “хайку”, силлабической японської поезії XVII в.), “Сніжна країна” не має зв'язного, продуманого сюжету, складається з серії епізодів. ДО. довго працював над романом: перший варіант з'явився друкується в 1937 р., і останній, остаточний, тільки через десять років.

Під час другої світової війни і в післявоєнний період До. старався бути збоку від політики, ніяк не реагуючи на те, що відбувалося в країні. Він довго подорожував по Маньчжурії і багато часу приділив вивченню “Саги об Гендзі”, класичному японському роману XI в. У загадковій повісті К. “Тисячекрилий журавель” (1949), в основі якій лежить традиційна японська чайна церемонія, простежуються елементи “Саги об Гендзі”. Саме повість “Тисячекрилий журавель” найкраще відома на Заході, хоч багато які критики вважають, що “Стогін гори” (1954), сімейна криза в шістнадцяти епізодах, є твором більш довершеним. Повість До. “Озеро” (1954), де описується еротична мана і використовується прийом “потоку свідомості”, американський письменник і есеїст Едмунд Уайт назвав “так же стислою і насиченою, сколь же природної і продуманої, як ідеальний чайный сад”.

У “Будинку сплячих красунь” (1961) розказується про старика, який в пориві крайнього відчаю відправляється в публічний будинок, де дівчата знаходяться під таким сильним наркотичним сп'янінням, що навіть не помічають його присутності. Тут він намагається знайти значення буття, позбутися самотності. У цьому творі, писав критик Артур м. Кимбалл, “майстерність До. виявилося в поєднанні думок про смерть з мозаїкою життя, нагнітання напруження поєднується з квітчастим відступом... З точки зору Едгара По, це ідеальна розповідь, в якій автор домагається багатозначного ефекту”.

У 1931 г. К. одружується на Хидеко і поселяється з дружиною в древній самурайской столиці Японії, в м. Камакура, на півночі від Токіо, де у них народжується дочка. Літо вони звичайно проводили на гірському курорті Каруйдзава в котеджі західного типу, а взимку жили в будинку японського стилю в Дзуси. Неподалеку від Дзуси у До. була квартира, де він працював в традиційному японському кімоно і дерев'яних сандалях.

У 1960 р. при підтримці держдепартаменту США К. здійснює турне по декількох американських університетах (в число яких входив і Колумбійський університет), де веде семінари по японській літературі.

У своїх лекціях він вказував на безперервність розвитку японської літератури з XI по XIX в., а також на глибокі зміни, що відбулися в кінці минулого сторіччя, коли японські письменники випробували сильний вплив своїх західних побратимів по перу.

Ймовірно, внаслідок впливу, що зріс Місими (письменника, кіноактора і політичного діяча правої орієнтації) До. в кінці 60-х рр. пориває з політичним нейтралітетом і разом з Місимой і двома іншими письменниками підписує петицію проти “культурної революції” в комуністичному Китаї.

У 1968 г. К. отримав Нобелівську премію по літературі “за письменницьку майстерність, яка передає суть японської свідомості”. Будучи першим японським письменником, що отримав Нобелівську премію, До. в своїй промові сказав: “Все своє життя я прагнув до прекрасного і буду прагнути до самої смерті”. З типово японською скромністю він помітив, що не розуміє, чому вибір пас саме на нього; проте він висловив глибоку вдячність, сказавши, що для письменника “слава стає тягарем”.

У 1970 р., після невдалої спроби організувати повстання на одній з японських військових баз, Місима здійснює характери (ритуальне самогубство), а через два роки тяжелобольной До., який щойно вийшов з лікарні, де він обстежувався як наркоман, також кінчає життя самогубством він труїться газом у себе вдома в Дзуси. Цей вчинок приголомшив всю Японію, весь літературний світ. Оскільки письменник не залишив посмертної записки, мотиви самогубства залишилися неясними, хоч висловлювалися припущення, що, можливо, самогубство викликане аналогічним вчинком його друга, що глибоко приголомшив письменника.

По іронії долі, в своїй Нобелівській лекції До. говорив: “Яка б ні була міра відчуженості людини від миру, самогубство не може бути формою протесту. Якою б ідеальною ні була людина, якщо він здійснює самогубство, йому далеко до святості”.

У романах До., які відрізняються другим планом і недомовленістю, переплітаються модерністські прийоми і елементи традиційної японської культури. У статті, надрукованій в “Нью-Йорк таймі”, Такаси Ока зазначає, що в творчості До. “західний вплив перетворився у щось чисто японське, і проте книги До. залишаються в руслі світової літератури”.

Крім Нобелівської премії, До. отримав також премію “За розвиток літератури” (1937), Літературну премію Академії мистецтв (1952). У 1954 р. він був прийнятий в Японську академію мистецтв, а в 1959 р. нагороджений Франкфуртської медаллю імені Гете. Крім того, в 1960 р. письменник отримав французький орден Мистецтва і літератури, премію Франції “За кращу іноземну книгу” і орден Культури від японського уряду в 1961 г. К. був президентом японського ПЕН-клубу з 1948 по 1965 р., а після 1959 р. став віце-президентом міжнародного ПЕН-клубу.

Додано (18.03.2009, 22:19)
---------------------------------------------
Тисяча журавлів.

Садако мала
в Хіросімі жила...
І в школу іще не ходила,
та вмійка була:
і циновки плела,
і квіти в дворі садила;
і ляльку купала,
і грядку копала, -
за літа дбала про зиму.
Та от війна -
бомба жахна
впала на Хіросіму.
По Хіросімі
згубні й незримі
атомні хвилі плинуть.
Люди од них
в муках страшних
смертю страшною гинуть.
А хворих без ліку!
Стогону, крику -
на всю Хіросімську округу!
Й Садако мала
занемогла
на променеву недугу.
...Лащиться море.
І небо прозоре,
і вже війна не гримкоче.
В Садако ж горе -
Садако хвора.
А як вона видужать хоче!
В небесній імлі
летять журавлі
ключами за синє море.
"Птиці, скажіть,
Чи буду я жить?" -
тужно питає хвора.
Птиці летять,
птиці мовчать, -
в небі остання розтала...
Та все ж берегла
надію мала -
на журавлів загадала:
"Якщо я за літо
устигну зробити
тисячу птиць паперових,
щоб дітям роздати, -
то зможу я встати,
то буду я знову здорова!"
...В Садако у хаті
птиці крилаті -
упину вона не знає:
пізно і рано
майструє старанно,
а тисячі все немає!..
Шкода, не сталось,
як загадалось:
у хаті скорбота й туга.
Садако німа,
Садако нема -
убила її недуга...
...Японці малі
у місті й селі
Садако свою пам"ятають.
Її журавлі
на японській землі
і досі журно літають.
Її журавлі
на японській землі
у труби тривожно трублять:
"Пильнуйте, люди,
хай воєн не буде,
хай бомби дітей не гублять!"



Я - Ангел!.. Только крылья в стирке, нимб на подзарядке, а рожки и хвост - это у меня наследственное...))))

Повідомлення відредактовано lusi - Середа, 18.03.2009, 23:19
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Зарубіжна література » 12 клас: ХХ ст. - з японської літератури. (12 клас: ХХ ст. - з японської літератури.)
Сторінка 1 з 11
Пошук:




Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.80.26.116
Браузер:

Cайт живе: