rss · П'ятниця, 20.10.2017, 17:26

Опитування

Маєток Терещенка
1. Відреставрувати
2. Музей і монастир
3. Мені байдуже
4. Тільки музей селища
5. Тільки монастир
6. Нехай розвалиться
Всього відповідей: 67
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Зарубіжна література » 12 клас: ХХ ст. - з англомовної літератури. (12 клас: ХХ ст. - з англомовної літератури.)
12 клас: ХХ ст. - з англомовної літератури.
ShoolerДата: Субота, 14.03.2009, 23:47 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

12 клас: ХХ ст. - з англомовної літератури.

Ернéст Мíллер Хемінгуéй (1899—1961). “Старий і море”.
Вíстен Гью Óден (1907—1973). “Куди ж ти, куди?..”, “1 вересня 1939 року”, “В музеї образотворчого мистецтва”, “Популярний життєпис”.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
lusiДата: Середа, 18.03.2009, 23:53 | Повідомлення № 2
Шановний мешканець
Група: Друзі
Повідомлень: 458

Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липня 1899 р. в містечку Оук-Парк на середньому Заході США. Він був другим із шести дітей лікаря Кларенса Едмунда Хемінгуея та його дружини Грейс Ернестіні Холл. Батько захоплювався природою, полюванням, рибною ловлею. Мати - музикою, їх син успадкував від матері любов до мистецтва, артистизм, почуття ритму (воно пізніше стало однією з особливостей його прози), які своєрідно поєднувалися з любов'ю до природи, мисливства та спорту. Він отримував насолоду, слухаючи музику, захоплювався живописом, багато читав і не уявляв собі життя без рибалки, полювання, без лісів, гір і моря.
У школі йому все давалося легко. Улюбленець учителів, він дивував їх своїми нестандартними творами. Юнак захоплювався літературою, дуже багато читав. З англійських авторів йому найбільше подобалися Чосер, Шекспір, Стівенсон, Кіплінг, з американських-Марк Твен. У школі він набув перших навиків роботи журналіста: був репортером і редактором шкільної газети, опублікував понад ЗО статей, заміток, фейлетонів, друкувався в шкільному літературному журналі. У перших літературних спробах Хемінгуея відчувався вплив Джека Лондона та ОТенрі. Ернест закінчив школу 1917 р. і, попри бажання батьків, відмовився продовжувати навчання далі. Він збайдужів до науки і книг, його вабило до себе життя, повне пригод і небезпек, яке і стало його "університетами". Хемінгуей хотів навчитися писати про все, що бачив, про що довідався, тому почав працювати в газеті. Ця праця була доброю школою для початківця.
Хемінгуей знайшов собі строгого вчителя, редактора Піта Веллінгтона, який висував чіткі вимоги до репортерів. Вони були сформульовані у "Ста заповідях газетяра". Наведемо деякі з них, щоб зрозуміти, що вони багато в чому збігаються з принципами роботи Хемінгуея, з його розумінням творчості. "Пиши короткими реченнями... Перший абзац має бути коротким. Мова - сильною. Стверджуй, а не заперечуй. Уникай прикметників, особливо гучних, типу "надзвичайний", "чудовий", "грандіозний", "величний . Отже, конкретність описів, простота і лаконізм - це перші уроки майстерності. Пізніше Хемінгуей називав ці правила найліпшими і так визначив їх роль: "Жодна людина, котра відчуває і хоче писати правдиво, який би не мала талант, не може добре писати, відкинувши їх". У газеті письменник не лише засвоював секрети літературної майстерності, а й виїжджав на місця злочинів і таким чином пізнавав "дно" життя (цей матеріал письменник використав в оповіданні "Убивці").
Коли Америка вступила в першу світову війну, Хемінгуей рвався на фронт, але через поганий зір (око було ушкоджене під час занять боксом) йому відмовили. Тоді юнак попросив зарахувати його до Червоного Хреста, і він як водій медичної машини отримав призначення в Європу. Там він, прагнучи бути ближче до фронту, опинився в Італії, де своєю машиною їздив на передову. Під час одного з таких виїздів він був декілька разів важко поранений в ноги. Завдяки мистецтву лікарів Хемінгуей одужав, але після повернення додому перебував у пригніченому стані. Більшість дослідників та рідні схильні вважати, що ця депресія була наслідком війни і поранення. Вони назавжди травмували свідомість письменника, він не спав ночами, згадуючи війну, багато говорив про її жорстокі безглуздя. За участь у війні, за мужність і відвагу він був нагороджений військовим хрестом та срібною медаллю (найвищою нагородою Італії для іноземців).
Як кореспондент газети у Канаді та Парижі Хемінгуей висвітлював міжнародні конференції в Генуї (1922), в Рапалло (1923), писав про окупацію Руру, про італійських фашистів. Він одним з перших засудив італійський фашизм, викрив демагогію Муссоліні, висвітлював трагедії греко-турецької війни (1922-1923), очевидцем якої був, і політико-дипломатичний механізм її виникнення.
Згодом Хемінгуей, зважившись врешті стати письменником, покинув роботу журналіста. Ще в Америці 1920 р. він познайомився з письменником Шервудом Андерсоном, який дав йому перед виїздом у Париж листа з рекомендацією до Гертруди Стайн. Хемінгуей знайомиться з письменницею, входить до її літературного естетського гуртка, який складався з найвидатніших модерністів того часу, зокрема Джеймса Джойса, Езри Паунда, Томаса Стернза Еліста. Він вчиться у них, але засвоює лише те, що співзвучне йому самому. Зокрема, він бере до уваги вимоги Гертруди Стайн писати стисліше, зображати, а не описувати, наголошувати на змістовому повторі. Рекомендаційний лист Андерсона відкрив перед Хемінгуеєм можливість користуватися найліпшими приватними бібліотеками. Він багато читає Текспіра, Стендаля, Бальзака, Чехова, Толстого, Достоєвського, яких вважає своїми справжніми літературними вчителями. Хемінгуей вчився писати не тільки у письменників, а й у художників. Прекрасні музеї Франції та Іспанії відкривали перед ним цю можливість. Найближчим його літературному хистові був Поль Сезанн. Хемінгуей говорив, що з жипопису він "запозичував принципи зображення світу".
Уже першими своїми публікаціями Хемінгуей заявив про себе як про оригінального митця. Збірка оповідань "В наш час", опублікована 1925 р., є своєрідним циклом новел, об'єднаних одним героєм - Ніком Адамсом, що увібрав у себе багато рис самого автора. Цю публікацію можна назвати прологом до зрілої творчості Хемінгуея.
Справжній успіх прийшов до письменника після того, як він опублікував свій перший роман "І сонце сходить" (друга назва -"Фієста"). Епіграфом до цього роману є слова, які пізніше стали всесвітньо відомими: "Ви всі - втрачене покоління", їх уперше почула Гертруда Стайн від якогось француза, власника гаража, який сказав своєму молодому помічникові: "Нічого ви не вмієте, ви -втрачене покоління". Стайн передала ці слова Хемінгуеєві. Після публікації "фієсти" вони стали широко відомими і почали використовуватися для позначення певного соціально-психологічного феномена: словами "втрачене покоління" називали людей, що пройшли через випробування першої світової війни і втратили не тільки фізичне здоров'я, але й віру в розумність світу, в життя, в майбутнє. Настрої, глибинний біль цих людей передавали у своїй творчості письменники, які теж пройшли крізь пекло війни. Серед них американці Джон Дос Пассос і Френсіс Фіцджеральд, англієць Річард Олдінгтон, німець Еріх Марія Ремарк. Безперечно, Ернест Хемінгуей у своїх творах багато розповідає про це покоління, травмоване війною, і є представником літератури "втраченого покоління". Та від інших він відрізняється тим, що зумів побачити своє покоління не тільки в безнадії, а й у пошуках позитивних вартостей життя.

Спрямування наступного роману Хемінгуея "Прощавай, зброє!" (1929) - гуманістичне запе-речення війни, антимілітаристський характер. У 30-х роках він видав також художньо-нарисові
книжки: "Смерть пополудні", "Зелені узгір'я Африки". А свій соціально-психологічний твір про рибалку Гаррі Лефгана, котрий намагається боротися з ворожим йому світом багатіїв, "Маєш і не маєш" Хемінгуей пише під впливом подій економічної кризи у США.
У роки громадянської війни в Іспанії Хемінгуей провів багато місяців в оточеному Мадриді і на фронті, написав низку нарисів та статей про героїчних іспанських республіканців, п'єсу "П'ята колона" і роман "По кому подзвін" (1940), в яких розповідав про криваві та трагічні роки громадянської війни. Герой цього твору (як і в більшості творів письменника) - американець, який живе і діє на чужині.
Хемінгуей був людиною неординарною, фізично витривалою, мужньою, сильною. У 60-річно-му віці він мав зріст 185 см, 90 кг ваги, міг поцілити з пістолета на відстані півсотні метрів у цигарку, яка була в роті когось із знайомих; в молоді роки він вистояв раунди проти чемпіона важкої ваги; входив у клітку з левами; був непоганим спринтером, умів, ніби справжній матадор, убити бика, був прекрасним яхтсменом, гірськолижником, плавцем, снайпером, рибалкою (одного разу впіймав рибу вагою 468 фунтів).
У роки другої світової війни Хемінгуей у чині майора мав свою "армію" (100 багнетів), яка була моторизованою і з якою він бував у тилу у німців далеко від армії; одного разу звільнив французьке місто, ввійшов у Париж скоріше за командуючого, за що мало не потрапив до військового суду, бо згідно із Женевською конвенцією кореспонденти не мали права брати в руки зброю, а Хемінгуей був військовим кореспондентом. Хемінгуей багато писав про війну європейських народів проти фашизму. Під час цієї війни разом із друзями він плавав на своїй яхті "Пілар", вистежуючи німецькі підводні човни і викликаючи літаки США. Навіть думав зустрітися з таким човном, пришвартуватися до нього і підірвати себе разом із ним.
У повоєнний час письменник видав оповідання і невеликий роман про другу світову війну "За рікою у затінку дерев". У цей період американська література була в занепаді, її виводить із цього стану саме Хемінгуей - у 1952 році він пише філософську повість "Старий і море", за яку одержав Нобелівську премію. Цей твір мав нечуваний успіх, він розпродався за 48 годин у кількості 5 мільйонів 435 тисяч примірників.
Довгий період Хемінгуей жив на Кубі (1939-1960) в містечку Сант-Франціско де Паула, неподалік від Гавани. Тяжка хвороба, неможливість плідно працювати, невдоволення політичною ситуацією у США на початку 50-х років - так званою "холодною війною" - призводять письменника до депресії. В 1960 році він повертається у США. Його лікують, але невдало, і в 1961 році у пориві відчаю він пострілом із вінчестера покінчив із життям.
По смерті Хемінгуея виходили твори, які лишилися в рукописах: "Свято, яке завжди з тобою" - книга спогадів, незакінчений роман "Острови в океані".

3. Хемінгуея люблять і високо цінують у цілому світі, про нього дуже багато пишуть. Його творчість суттєво вплинула на численних митців Європи та Америки. А тому хочеться навести його слова про працю письменника, до якої сам Хемінгуей ставився надзвичайно серйозно: "Нема на світі справи важчої, ніж писати просту, чесну прозу про людину. Спочатку треба вивчити те, про що пишеш, а потім навчитися писати. На одне і друге йде все життя".

Старий і море. читаємо тут:



Я - Ангел!.. Только крылья в стирке, нимб на подзарядке, а рожки и хвост - это у меня наследственное...))))

Повідомлення відредактовано Shooler - Вівторок, 23.03.2010, 23:42
 
yana2151Дата: Вівторок, 23.03.2010, 19:29 | Повідомлення № 3
Гість
Група: Користувачі
Повідомлень: 2

Если у кого нибудь есть стихи "1 вересня 1939", "Популярний життєпис" Вістена Хью Одена, пожалуйста выложите. Большое спасибо за "В музеї образотворчого мистецтва".
 
ShoolerДата: Вівторок, 23.03.2010, 23:21 | Повідомлення № 4
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

ОДЕН, УИСТЕН ХЬЮ (Auden, Wystan Hugh) (1907–1973), англо-американский поэт, драматург, литературный критик, оказавший большое влияние на современную поэзию мастерским использованием в поэзии повседневного языка и разговорных ритмов.

Родился 21 февраля 1907 в Йорке. Получил образование в частной школе Грэшамз-скул и колледже Крайст-Чёрч Оксфордского университета. В 1930-е годы возглавил группу левых писателей (С.Спендер, К.Ишервуд, Л.Макнис и др.). В первой своей книге Стихи (Poems, 1930), вдохновленный идеями Маркса, Дарвина и Фрейда, приветствовал разложение буржуазного общества. Однако, в отличие от коммунистов, идеи которых часто приводили его в замешательство, Одена волновали не столько массы, сколько одаренные личности. Социальная критика, еще неявная в этом сборнике, открыто выражена в самой марксистской из его поэм, Танце смерти (The Dance of Death, 1933), фантазии, написанной безразмерными стихами, и трех стихотворных пьесах, созданных совместно с К.Ишервудом для «Груп Тиэтр» (Лондон), из которых наиболее примечательны Пес под шкурой (The Dog Beneath the Skin, 1933) и Подъем на Ф-6 (The Ascent of F.6, 1936) – экспрессионистская аллегория об одаренном человеке, разрывающемся между левым и правым направлениями. Характерная для Одена и его поколения двойственность заметна также в Испании (Spain, 1937), лучшем из его стихотворений на политическую тему и одном из лучших поэтических откликов на Гражданскую войну в Испании. Вместе с Ишервудом он написал Путешествие на войну (Journey to a War, 1939) – рассказ о поездке в Китай. О выдающемся лирическом даре Одена свидетельствовал сборник Гляди, незнакомец! (Look, Stranger!, 1936).

Переехав в 1939 в США, Оден читал лекции в различных университетах. В сборниках Иные времена (Another Time, 1940), Раздвоенный (The Double Man, 1941) и В настоящий момент (For the Time Being, 1944) обозначился поворот от марксизма и психоанализа к христианским ценностям. Соответственно, были откорректированы многие ранние произведения для Собрания стихотворений (Collected Poetry), выпущенного в 1945. В 1947 вышла «эклога в стиле барокко» Век тревоги (The Age of Anxieity). Позднее творчество представлено поэтическими сборниками Вечерня (Nones, 1951), Щит Ахилла (The Shield of Achilles, 1955), Дань Клио (Homage to Clio, 1960), Собрание поэм (Collected Longer Poems, 1969) и Спасибо тебе, туман. Последние стихи; сборником прозы Рука красильщика и другие эссе (The Dyer"s Hand and Other Essays) и сборником критических работ Предисловия и послесловия (Forewords and Afterwords). В США Оден получил Боллингеновскую премию за поэтическое творчество в 1953 и Национальную литературную медаль в 1967.

Умер Оден в Вене 28 сентября 1973.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!


Повідомлення відредактовано Shooler - Вівторок, 23.03.2010, 23:34
 
ShoolerДата: Вівторок, 23.03.2010, 23:25 | Повідомлення № 5
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

УИСТЕН ХЬЮ ОДЕН в переводе АНДРЕЯ СЕРГЕЕВА


1 сентября 1939 года

Я сижу в ресторанчике
На Пятьдесят второй
Улице, в тусклом свете
Гибнут надежды умников
Бесчестного десятилетия:
Волны злобы и страха
Плывут над светлой землей,
Над затемненной землей,
Поглощая частицы жизни;
Тошнотворным запахом смерти
Оскорблен вечерний покой.

Точный ученый может
Взвесить все наши грехи
От лютеровских времен
До наших времен, когда
Европа сходит с ума;
Наглядно покажет он,
Из какой личинки возник
Неврастеничный кумир.
Мы знаем по школьным азам:
Кому причиняют зло,
Зло причиняет сам.

Уже изгой Фукидид
Знал все наборы слов
О демократии,
И все тиранов пути,
И прочий замшелый вздор,
Рассчитанный на мертвецов.
Он сумел рассказать,
Как знания гонят прочь,
Как входит в привычку боль
И как смысл теряет закон.
И всё предстоит опять!

В этот нейтральный воздух,
Где небоскребы всей
Своей высотой утверждают
Величье Простых Людей,
Радио тщетно вливает
Убогие оправдания.
Но можно ли долго жить
Мечтою о процветании,
Когда в окно сквозь стекло
Смотрит империализм
И международное зло?

Люди за стойкой стремятся
По-заведенному жить:
Джаз должен вечно играть,
А лампы вечно светить.
На конференциях тщатся
Обставить мебелью доты,
Придать им сходство с жильем,
Чтобы мы, как бедные дети,
Боящиеся темноты,
Брели в проклятом лесу
И не знали, куда бредем.

Воинственная чепуха
Из уст Высоких Персон
В нашей крови жива,
Как первородный грех.
То, что безумный Нижинский
О Дягилеве сказал,
В общем верно для всех:
Каждое существо
Хочет не всех любить,
Скорее наоборот —
Чтобы все любили его.

Владельцы сезонных билетов,
Из консервативного мрака
Пробуждаясь к моральной жизни,
Клянутся себе поутру:
«Я буду верен жене,
И всё пойдет по-иному».
Просыпаясь, вступают вояки
В навязанную игру.
Но кто поможет владыкам?
Кто заговорит за немого?
Кто скажет правду глухому?

Мне дарован язык,
Чтобы избавить от пут,
От романтической лжи
Мозг человека в толпе,
От лжи бессильных властей,
Чьи здания небо скребут.
Нет никаких Государств.
В одиночку не уцелеть.
Горе сравняло всех.
Выбор у нас один:
Любить или умереть.

В глупости и в ночи
Погряз беззащитный мир;
Мечутся азбукой Морзе,
Пляшут во тьме лучи —
Вершители и справедливцы
Шлют друг другу послания.
Я, как и все, порождение
Эроса и земли,
В отчаяньи всеотрицания, —
О, если бы я сумел
Вспыхнуть огнем утверждения!


Оригинал

September 1, 1939

I sit in one of the dives
On Fifty-second Street
Uncertain and afraid
As the clever hopes expire
Of a low dishonest decade:
Waves of anger and fear
Circulate over the bright
And darkened lands of the earth,
Obsessing our private lives;
The unmentionable odour of death
Offends the September night.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
ShoolerДата: Вівторок, 23.03.2010, 23:37 | Повідомлення № 6
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Вістен Х'ю Оден

В музеї образотворчого мистецтва

Перекладач: М.Стріха
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.

На стражданнях людських зналися добре вони,
Старі ті майстри. Розрізняли вони безпомильно,
Як людині болить — хоча обік неї тим часом
Другий хтось їсть при вікні, чи блукає смутний...
І поки древні діди шанобливо чекають
Народження Божого — в рамцях їхніх картин
Є завше діти поруч, вони не ждуть, а гасають
На ковзанах по замерзлому ставі весело й вільно.
Пам'ятали мистці —
Поки жахливі діються муки,
Десь у куточку, при якомусь там путівці
Собаки живуть собачим життям, повсідалися круки
Й кобила катова треться спокійно об тин.
Наприклад, в «Ікарі» Брейгеля* — як всі відводять очі
Далі від лиха. Ратай за плугом не хоче
Крику про поміч почути, його не стривожив сплеск
І, очевидно, нітрохи не схвилювало,
Що білі ноги чиїсь ідуть під зелену воду;
А вишуканий корабель, з якого всю ту пригоду
Видно чудово — хлопчик же впав з небес! —
Мав, певно, власну мету — ну й плив до неї помалу.

------------------------------
* Брейгель Пітер (біля 1525 — 1569) — видатний нідерландський художник.
«Падіння Ікара» належить до його найвідоміших творів.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
ShoolerДата: Середа, 24.03.2010, 00:17 | Повідомлення № 7
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

УИСТЕН ХЬЮ ОДЕН


Перевод: Игорь Колмаков

"Куда ты?.."

"Куда ты?" - у рыцаря спрашивал ритор,
"Ужасна долина, где печи горят,
Где смрад разложенья введёт в исступленье,
Где рыцарей мощи покоятся в ряд".

"Представь же", - так трус обращался к матросу, -
"Что полночь покрыла твой призрачный путь,
Бинокли и лоты - вскрывают пустоты,
Везде ты постигнешь отсутствия суть!"

"Не птица ли там?" - страх нашептывал стражу,
"Ты видел ту тень среди тёмных ветвей?
А сзади, а с тыла - фигура застыла,
И пятнышки рака - на коже твоей..."

"Из дома и прочь" - рёк ритору рыцарь.
"А ты - никогда" - рёк трусу матрос.
"Они - за тобой" - страж ответствовал страху, -
Оставив их там, оставив их там.

(2002)


"O where are you going?"

"O where are you going?" said reader to rider,
"That valley is fatal when furnaces burn,
Yonder's the midden whose odours will madden,
That gap is the grave where the tall return"

"O do you imagine," said fearer to farer,
"That dusk will delay on you path to the pass,
Your diligent looking discover the lacking
Your footsteps feel from granite to grass?"

"O what was that bird," said horror to hearer,
"Did you see that shape in the twisted trees?
Behind you swiftly the figure comes softly,
The spot on your skin is a shoking disease?"

"Out of this house" - said rider to reader
"Yours never will" - said farer to fearer
"They're looking for you" - said hearer to horror
As he left them there, as he left them there

1932



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
yana2151Дата: П'ятниця, 26.03.2010, 11:54 | Повідомлення № 8
Гість
Група: Користувачі
Повідомлень: 2

Огромнейшее спасибо!
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Зарубіжна література » 12 клас: ХХ ст. - з англомовної літератури. (12 клас: ХХ ст. - з англомовної літератури.)
Сторінка 1 з 11
Пошук:


Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 23.20.120.3
Браузер:

Cайт живе: