rss · Вівторок, 21.11.2017, 20:25

Опитування

Будинок Культури
1. Необхідний в Червоному
2. Мені це не цікаво
3. Замість БК - магазин
4. Є інші заклади, там краще
5. Надам фінансову допомогу
6. Не потрібен Червоному
7. Маю спонсора на ремонт
Всього відповідей: 41
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Зарубіжна література » 6 клас: Людина в життєвих випробуваннях (6 клас: Людина в життєвих випробуваннях)
6 клас: Людина в життєвих випробуваннях
ShoolerДата: Четвер, 26.02.2009, 22:59 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

6 клас: Людина в життєвих випробуваннях

Даніель Дефо (бл. 1660—1731). “Робінзон Крузо”
Гімн цивілізованій прагматичній людині та її праці. Пригоди та екзотика в романі. Роман Дефо як започаткування “робінзонад”.

Жуль Верн (1828—1905). “П’ятнадцятирічний капітан”
Прославлення сили людського характеру в творі. Привабливість образу Діка Сенда. Образ Геркулеса в романі. Засудження рабства. Романтика подорожей, велич науки та знань як основний пафос творів Ж. Верна.

Джек Лóндон (1876—1916). “Жага до життя”
Сильний людський характер в екстремальній ситуації. Анонімність головного героя оповідання та її зв’язок з ідеєю твору. Особливості сюжету та ідеї оповідання. Довкілля в зв’язках з головним героєм твору.

Шандор Петефі (1823—1849). “Коли ти муж, будь мужнім...”. Уславлення людської гідності, самоповаги та мужності, засудження приниження й внутрішнього рабства у віршах Ш. Петефі.

Роберт Льюїс Стівенсон (1850—1894). “Острів скарбів”
Романтика подорожей і пригод у романі “Острів скарбів”. Уславлення сміливості, винахідливості, порядності (Джим Хокінс і його товариші). Засудження жаги до збагачення, зрадливості, підступності (пірат Сільвер і його поплічники).



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
lusiДата: Четвер, 26.02.2009, 23:39 | Повідомлення № 2
Шановний мешканець
Група: Друзі
Повідомлень: 458

Літературну діяльність Даніель Дефо почав 1697 року як журналіст і публіцист памфлетом «Нариси проектів», у якому пропонував ряд політичних і економічних реформ.

У багатьох творах Д.Дефо захищав інтереси пуристанської буржуазії, проте часто піднімався до загальнодемократичних ідей (стаття «Клопотання вбогої людини», 1698, та ін.). Виступав проти зарозумілості дворян (віршована сатира «Чистокровний англієць», 1701).

У 1702 році Даніель Дефо опублікував анонімно памфлет «Як найшвидше розправитися з дисентерами». За це був ув'язнений і поставлений до ганебного стовпа.

Даніель Дефо є автором «Безсторонньої історії життя і діянь Петра Олексійовича, нинішнього царя Московії» (1723), присвяченої оцінці діяльності російського царя Петра I.
«Робінзон Крузо», мал. Т.Г. Шевченка, 1856

Всесвітню славу Дефо здобув романом «Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1719). Також відомими романами письменника є «Капітан Сінглтон» (1720), «Історія полковника Жака», «Моль Фландерс» (обидва — 1722), «Роксана» (1724) та ін.

Читаємо книгу тут: http://bookland.net.ua/reader/book/1643/

Додано (26.02.2009, 22:28)
---------------------------------------------
Жюль Верн, видатний французький письменник, класик науково-фантастичної та пригодницької літератури, народився 8 лютого 1828 року в портовому місті Нанті.
Юність майбутнього письменника минала в 40-ві роки ХІХ сторіччя – час буржуазних та буржуазно-демократичних революцій (згодом у романі «Матіас Шандор» (1885) письменник створив патріотичний образ учасника революційних подій 1848 року).
Але не політичні вправи, а саме пригодницькі та науково-фантастична романи мали і мають успіх у багатьох поколінь читачів: хто не читав (або не бачив) «П'ять тижнів на повітряній кулі», «Подорож до центру Землі», «Подорож з Землі на Місяць», «Діти капітана Гранта», «Навколо Місяця», «Двадцять тисяч льє під водою», «Навколо світу за вісімдесят днів», «Таємничий острів», «Чорна Індія», «П'ятнадцятирічний капітан»?!
Крім романів, Жюль Верн написав десять наукових досліджень з географії; найзначніше з них - тритомна «Історія великих подорожей».
Творча спадщина письменника величезна. Його книги складають бібліотеку приблизно в 115 великих томів.
Помер Жюль Верн 24 березня 1905 року.
Крім величезної фільмотеки по романам письменника («Подорож до центру Землі», «Подорож з Землі на Місяць», «Діти капітана Гранта», «Двадцять тисяч льє під водою», «Навколо світу за вісімдесят днів», «Таємничий острів», «П'ятнадцятирічний капітан») неможна не згадати комп’ютерну гру «Акелла. Жюль Верн: Подорож на Місяць»

Читаємо книгу тут: http://bookland.net.ua/reader/book/1627/

Додано (26.02.2009, 22:30)
---------------------------------------------
ЛОНДОН ДЖЕК
(1876-1916)
Справжнє ім'я- Джон Гріфіт. Американський письменник, який створив 19 романів, 18 збірок оповідань та статей, п'єси, вірші, автобіографічні книжки.
Перша збірка новел "Північна Одісея" (1900), як і наступні- "Бог його батьків", "Діти морозу" (19Q1), - утверджують талант автора; його визнає Америка і світ. У творах Лондона змальовані люди, схильні до ризику і сміливих вчинків, вони люблять мандрувати, весь часу пошуку щастя і багатства. У Лондона єй анімалістичні твори- "Поклик предків" (1903), "Біле ікло" (1906). Герої цих повістей - собаки, але наділені людськими рисами характеру.
Джек Лондон зазнав багато труднощів ужитті: жив без батька і матері; виростив його вітчим, який і дав йому своє ім'я; займався здебільшого самоосвітою, бо грошей на навчання не було. Усього досягає завдяки власному розумові, волі, наполегливості. Такі ж і його герої.

Що допомогло вижити герою оповідання Джека Лондона "Жага до життя"?
Оповідання Джека Лондона "Жага до життя" справило на мене сильне враження. Від першого до останнього рядка знаходишся в напрузі, стежиш за долею героя, затамувавши подих. Переживаєш і віриш, що він залишиться живий.
На початку розповіді перед нами два товариші, що поневіряються Аляскою в пошуках золота. Вони змучені, голодні, рухаються з останніх сил. Здається очевидним, що вижити в таких важких умовах можна, якщо є взаємна підтримка, взаємовиручка. Але Білл виявляється поганим другом: він кидає товариша після того, як той підвернув ногу, переходячи кам'янистий струмок. Коли головний герой залишився один серед безлюдної пустелі, із травмованою ногою, його охопив розпач. Але він не міг повірити, що Білл остаточно кинув його, адже він ніколи не вчинив би так з Біллом. Він вирішив, що Білл чекає його біля схованки, де вони сховали разом добуте золото, запаси їжі, патрони. І ця надія допомагає йому йти, перемагаючи страшний біль у нозі, голод, холод і страх самотності.
Але яке ж було розчарування героя, коли він побачив, що схованка порожня! Білл зрадив його вдруге, забравши всі припаси і прирікаючи його на вірну смерть. І тоді людина вирішила, що дійде що б там не було, що виживе, незважаючи на зраду Білла. Герой збирає в кулак усю волю і мужність і бореться за своє життя. Він намагається голими руками ловити куріпок, їсть корені рослин, захищається від голодних вовків і повзе, повзе, повзе, коли вже не може йти, обдираючи до крові коліна. На шляху він знаходить тіло Білла, якого загризли вовки. Зрада не допомогла йому врятуватися. Поруч лежить мішечок із золотом, який жадібний Білл не викинув до останнього моменту. А головний герой навіть не думає забрати золото. Воно тепер не має для нього ніякого значення. Людина розуміє, що найдорожче - це життя. А шлях його стає усе важчим і небезпечнішим. У нього з'являється супутник - голодний і хворий вовк. Починається хвилюючий двобій між змученою і ослабілою людиною і вовком. Кожний з них розуміє, що виживе тільки в тому випадку, якщо уб'є іншого. Тепер людина увесь час напоготові, вона позбавлена відпочинку і сну. Вовк чатує на неї. Варто людині на хвилину заснути, вона відочуває на собі вовчі зуби. Але герой виходить переможцем з цього випробування і, врешті-решт, добирається до людей.
Я дуже переживала, коли читала, як людина з останніх сил кілька днів повзе до корабля. Мені здавалося, що люди не помітять його. Але усі закінчилося добре. Герой був врятований.
Я думаю, що вижити людині допомогли її мужність, завзятість, величезна сила волі і любов до життя. Ця розповідь допомагає зрозуміти, що навіть у самій небезпечній ситуації не можна впадати у відчай, потрібно вірити в краще, зібратися із силами і боротися за життя.

Читаємо книгу тут: http://bookland.net.ua/reader/book/1664/

Додано (26.02.2009, 22:35)
---------------------------------------------
Шандор Петефі

У ніч на 1 січня 1823 року в Кішкьорьоші в сім'ї змадяризованого серба Іштвана Петровича та словач­ки Марії Хруз народився хлопчик, якому судилося стати народним поетом Угорщини.

Один із стовпів європейської реакції князь Метерніх у Відні не здогадувався в цю новорічну ніч, що через 25 років він накаже вписати ім'я цього угорського не­мовляти у список найнебезпечніших ворогів Австрійсь­кої імперії.

Угорщина в той час перебуває під п'ятою австрійсь­кої монархії. Угорський народ позбавлено прав на рідну мову, культуру, національний розвиток.

Іштван Петрович був спочатку підручним м'ясника, пізніше — орендарем сільської м'ясної крамниці, за­тим — корчми. Проте сина хотів бачити освіченим. Він все робив для цього, але в 1838 р. злидні обсіли сім'ю, що негативно відбилося на умовах життя майбутнього поета.

Мати поета до шлюбу була простою наймичкою. Все життя вона говорила словацькою мовою. Угорської хлопчик навчився від няні-мадярки, від неї почув на­родні співанки і казки. Згодом видатні знавці не змо­жуть відрізнити його вірші від народних пісень.

П'ятирічним хлопчиком Шандор вперше переступив поріг школи. Йому доводилося навчатися і жити в різних містах і селах, по чужих людях, часом у самоті... Так ще зі шкільних років починається його повне розчарувань, труднощів мандрівне життя. Він не належатиме до по­етів, які все життя сидять за одним столом. Понад 50 сіл, містечок і міст Угорщини згодом пишатимуться тим, що в них писав свої вірші поет Шандор Петефі. Безліч місцевостей він сам згадає у своїх поезіях, по­дорожніх нотатках, щоденниках і листах.

А поки що він учиться, засвоює угорську, німецьку і латинську мови, читає твори угорських і світових кла­сиків, пише вірші на шкільні конкурси, мріє про по­езію і театр як своє життєве покликання.

На здійснення свого бажання стати актором Петефі витратить багато років, зазнає і радощів, і розчару­вань, скуштує усіх принад освітленої рампи і труд­нощів напівголодного існування мандрівного актора, який не тільки виконує на сцені ролі, а й розносить квитки, малює афіші, переписує ролі, сидить у суф­лерській будці, у холод і спеку трясеться на возі по вибоїстих дорогах від села до села, від міста до міста, щоб заробити собі на шматок хліба.

Закохуватиметься він часто і палко. Шістнадцятиріч­на Етелька Чапо нагло помре раніше, ніж молодень­кий поет встигне зрозуміти, що кохає її. Він виллє увесь свій смуток у циклі віршів "Кипарисове гілля на могилу Етельки..." А потім закохається в Берту Медянську, батьки якої не дадуть згоди на їхній шлюб. Юлію Сендрей, дочку управителя графських маєтків, він завоює в боротьбі з батьками і з нею самою. Вона народить йому сина. Кохання до Юлії сповнить його творчість. Вона прикрасить вірністю і відданістю ос­танні роки поетового життя.

Поезія стане для Шандора не тільки покликанням, вона буде його втіленням. У ній він житиме після смерті. У нього все ще попереду — слава, героїчна загибель, безсмертя.

А поки що Шандорові батьки зубожіли настільки, що не можуть уже допомагати синові. Він вимушений покинути навчання. Шукаючи виходу з тяжкого стано­вища, у вересні 1839 року Шандор вербується в солда­ти. Та він не був би самим собою, коли б тільки думка про хліб штовхнула його на такий крок. Він має надію, що його полк пошлють в Італію. Країна Дайте, Петрарки, Горація — хіба це не привабливо для молодого невиправного мрійника? Але... Італії йому так і не до­велось побачити... А от солдатчина за півтора року лед­ве не вбила його — він захворів на туберкульоз і був звільнений з армії із званням відставного солдата.

Починаються нові блукання, нові спроби вчитися, писати, друкувати. 22 травня 1842 року в журналі "Атенеум" з'являється перший вірш за підписом Шандора Петровича — мандрівного актора і відставного солдата. Незабаром він підпишеться псевдонімом Петефі — точ­ним угорським відповідником його слов'янського прізвища. Видатний поет Міхай Верешмарті помітить цього вірша і вирішить, що за невідомим йому псев­донімом ховається не початківець, а зрілий майстер.

Шість з половиною років тривають вимушені манд­ри Шандора Петефі. Це були тяжкі роки, це була шко­ла життя, якої не міг би замінити жоден університет. Петефі читає вірші по корчмах за миску гуляшу та ку­холь вина, читає й не знає, як глибоко западають вони в серця випадкових слухачів. А це була публіка "з низів": селяни, що поверталися з панщини, чабани, що ви­пасають овець у степових латифундіях угорських маг­натів, конокради-бетярі, мандрівні школярі та студен­ти, відставні солдати, які з хрестами і медалями на грудях сидять на лаві біля корчми, молодиці, готові плакати і сміятися, шаленіти в танці й клякнути з роз­пачу під шибеницею повішеного на базарі бетяра — в серця отих малих людей, для яких вітчизна не мати, а люта мачуха, яка не може дати ладу в своїй хаті, запа­дали вірші Петефі.

Читаємо тут: http://bookland.net.ua/reader/book/1719/

Додано (26.02.2009, 22:39)
---------------------------------------------
Ро́берт Лью́їс Сті́венсон (*13 листопада 1850, Единбург — †3 грудня 1894, Апіа, Самоа) — шотландський письменник. Зажив світової слави романом «Острів скарбів», який є класичним зразком пригодницької літератури. В гостросюжетних романах («Викрадення», «Корабельна катастрофа», «Володар Баллантре», «Катріона») та оповіданнях (зокрема в оповіданні «Сатанинська пляшка») викрив світ наживи й користолюбства. Автор історичних романів («Чорна стріла», «Принц Отто» та ін.), психологічних повістей тощо.

Роберт Люїс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в Единбурзі, політичному і культурному центрі Шотландії, і за материнською лінєю належав до стародавнього роду Белфурів. Звідси й основна тема більшості його творів — Шотландія, її історія та герої.

На третьому році життя переніс хворобу бронхів, наслідки якої мучили його потім усе життя і привели до ранньої смерті. У віці 17-ти років вступив до Единбургського університету де отримав юридичну освіту. Вперше в літературі ім'я Стівенсона з'являється в 1866 році.

У 1873 році він стає професійним письменником. Найвідоміший роман Стівенсона «Острів скарбів», що вийшов окремим виданням у 1883 році, приніс автору широкий успіх.

Читаємо книгу тут: http://www.fictionbook.ru/author....?page=1



Я - Ангел!.. Только крылья в стирке, нимб на подзарядке, а рожки и хвост - это у меня наследственное...))))

Повідомлення відредактовано lusi - Четвер, 26.02.2009, 23:23
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Зарубіжна література » 6 клас: Людина в життєвих випробуваннях (6 клас: Людина в життєвих випробуваннях)
Сторінка 1 з 11
Пошук:


Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.198.246.116
Браузер:

Cайт живе: