rss · Неділя, 24.09.2017, 09:37

Опитування

Покращення в смт Червоне.
1. Дуже необхідні!
2. Байдуже
3. Ні. Все і так добре
4. Це не можливо
5. Покращення вже є
Всього відповідей: 35
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Зарубіжна література » 6 клас: Література і моральне вдосконалення людини (6 клас: Література і моральне вдосконалення людини)
6 клас: Література і моральне вдосконалення людини
ShoolerДата: Четвер, 26.02.2009, 22:57 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

6 клас: Література і моральне вдосконалення людини

Антон Чехов (1860—1904). “Хамелеон”, “Товстий і тонкий”
Висміювання підлабузництва, самоприниження, чиношанування, запопадливості та малодушності у творі. Головні засоби творення комічного та їхня роль у характеристиці персонажів і розкритті ідеї твору. Функції художньої деталі в прозі Чехова. Антитеза як художній засіб і композиційний прийом.

Чарльз Діккенс (1812—1870). “Різдвяна пісня у прозі”
Гуманістичний зміст і висока людяність твору. Життя знедоленої родини Кретчитів. Подорож Скруджа різдвяної ночі в часі й просторі як можливість осягнути своє життя. Причини деградації особистості Скруджа. Переродження Скруджа як наслідок осмислення свого життя. Реальне й фантастичне у повісті. Щасливий фінал як особливість різдвяного оповідання. Композиція твору.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!


Повідомлення відредактовано Shooler - Четвер, 26.02.2009, 22:58
 
lusiДата: П'ятниця, 27.02.2009, 00:04 | Повідомлення № 2
Шановний мешканець
Група: Модератори
Повідомлень: 458

П.А.Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім’ї діти бачили лиш зі сторони матері, доброї, лагідної жінки. А.П. Чехов говорив: “Талант у нас зі сторони батька, а душа зі сторони матері”. батько надав своїм синам освіту: вчились в гімназії, займалися музикою, вивчали іноземні мови. Чехову було тринадцять років коли він перший раз потрапив у театр. З того часу почалося захоплення майбутнього письменника сценою.

1876 р. батько Чехова розорився і переїхав в Москву так само як і брати які там вчилися. Антон без усяких умов залишився в Таганрозі закінчувати гімназію. Всі ці роки йому доводилося тяжко працювати. Він повинен був не тільки утримувати себе та платити за навчання, але й допомагати сім'ї, яка жила в страшній бідності Москві. Антон Павлович Чехов після закінчення гімназії переїхав у Москву. Став студентом-медиком, а невдовзі і співробітником гумористичних журналів.

В 19 років він уже утримував сім'ю. початок літературної діяльності Чехова відноситься до 80-х рр. Це були важкі часи. Розповіді молодого почали з'являтися у журналах “Осколки”, “Стрекоза”. Після закінчення медичного факультету Московського університету в 1884 р. Чехов разом із сім'єю переїхали на літо в м. Воскресенськ недалеко від Москви. Після закінчення університету він практикував у містечку недалеко від Воскресенська, а потім завідував лікарнею у Звенигороді.

До подорожі на Сахалін письменник готувався дуже ретельно. Читав книги по історії, етнографії, метрології. В серпні 1890 р. хворий туберкульозом, лікар і письменник відправився у далеку дорогу. Чехов прожив на Сахаліні 2 місяці. Не дивлячись на широку суспільну діяльність Чехов не припиняв літературної діяльності. У зв’язку з хворобою йому прийшлося переїхати до Ялти. Антон Павлович купив собі участок землі. В листопаді 1898 р. почалося будівництво і посадка дерев. Не дивлячись на тяжку хворобу, Чехов цікавився всім що відбувалося навколо. До Чехова завжди приїздити вчені, літератори, професори. В січні 1900 р. Антон Павлович отримав лист з повідомленням про те, що його вибрали в почесні академіки.

1902 р. Чехов відмовився від цього звання через те, що таке ж звання забрали у Горького, з яким він часто зустрічався в Ялті.

Великою радістю для письменника був приїзд Московського художнього театру до Криму на гастролі. Одною з перших постановок театру була п’єса Чехова “Чайка”. Рукопис п'єси він послав в Петербург, в Александрівський театр. Восени 1896 р. була постановка п'єси, але вона виявилася невдалою. 17 грудня 1898 р. відбувся перший спектакль “Чайка” в Художньому театрі. Він пройшов з феноменальним успіхом. Досі на сірій занавісці Московського Художнього Академічного театру глядачі бачать зображення чайки, яка стала його емблемою.

Весною 1904 р. здоров'я письменника різко погіршилося. Лікарі наполягали на переїзді до Боденшвейлера – німецький курорт для легеневих хворих на границі Швейцарії. 2 липня 1904 р. Чехов помер.

Чехов та Україна.

Творчість Чехова тісно пов’язана з Україною. Весною 1887 р. він подорожував по Донецькому краю. Літні місяці 1888 і 1889 рр. провів під Сумами, відвідав Гоголеві місця на Полтавщині і Харківщині. Люди і природа України зображені ним у повісті “Степ”; оповідання “Святий вночі”, “Мрії”, “Щастя”, “Козак”, “Людина у футлярі”. Захоплювався “Кобзарем” Шевченка, знав і високо цінував творчість Котляревського, Карпенка-Карого, Кропивницького та ін. Листувався з Марією Заньковецькою. Музеї Чехова відкрито в Сумах та Ялті.

Творчість Антона Павловича Чехова

«Страшная сила его таланта именно в том, что он никогда ничего не выдумывает то себя, не изображает того, чего нет на свете…»

“Острів Сахалін” – книга про життя каторжан.

“Хамелеон”, “Товстий і тонкий” – гумористичні оповідання.

“Унтер Пришибєєв”, “Учитель словесності”, “Анна на шиї”, “Іонич”, “Людина у футлярі”, “Агрус”, “Наречена”, “Дама з собачкою”, “Палата № 6”, “Будинок з безонаном”, “Дядя Ваня” – оповідання.

“Чайка”, “Дядя Ваня”, “Три сестри”, “Вишневий сад” – драматичні твори.

“Людина у футлярі”

“Нет, больше жить так невозможно!”

Сільським вчителям і земським лікарям просто і скромно ділячи своє велике діло, Чехов присвятив багато прекрасних сторінок.

Як тепло писав Чехов про вчителів, які різноманітні характери створені ним. В 1898 році Чехов писав видавцеві: “Прислані в коректурі розповіді “Людина в футлярі”, “Крижовник” і “Про любов” – розповіді приналежні до серії, яка ще не закінчена...” Так письменник вказував, що ці розповіді зв’язані між собою. Їх об’єднують не тільки обличчя: вчитель гімназії Буркін і ветеринарний лікар Іван Іванович Чимша-Гімалайський, але й спільна глибока думка: якщо люди бояться нового, відгороджуються від оточуючого їх життя, всі сили тратять на досягнення мети, важливої тільки для них, якщо їм гіркі спільні інтереси і життя інших і нема бажання боротися перешкодами, які виникають, вони морально помирають.

В розповіді “Людина в футлярі”, написаному в 1898 р., в якійсь мірі відбилася атмосфера гімназії, де вчився Чехов, а в Беліковому товариші Антона Павловича впізнали вчителя латині, який доносив класним наглядачам на учнів, директору – на вчителів, попечителю навчального округу – на директора. Потрібно змінити життя. “Більше так жити неможливо – це основна думка розповіді “Людина в футлярі”.

“Чайка”

Слава Чехова драматурга розпочинається з п'єси “Чайка”, яку він почав писати наприкінці 1895 р., а закінчив у червні 1896 р. Це була п’єса про долю митця і служіння мистецтву. Ніні Заречній, актрисі за покликанням, випадають на долю важкі страждання. Живучи у розлуці з коханим чоловіком, що покинув її, і втративши дитину, вона все ж знайшла своє місце в житті: Нана стала справжньою актрисою, своєю грою вона полонить серця глядачів. Вона говорить Трєплєву “Я вже справжня актриса, я граю з насолодою, з захопленням, п’янію на сцені...”. Трєплєв не задоволений традиційним мистецтвом і прагне створити драму яскраву, сильну та самобутню. Проте він не йде далі суб’єктивних мрій. Холодна риторика, абстрактність образів гублять його п’єсу. Пошуки Трєплєвим нових форм не підкріплені пошуками нових ідей, не мають під собою світоглядних основ. Побачивши непотрібність свого мистецтва Трєплєв переконується у непотрібності свого життя. Не вбивши себе через нещасну любов Трєплєв покінчує з собою, зазнавши поразки в мистецтві.

Другий письменник в п’єсі – Григорін виступає за правдиве, реалістичне мистецтво. Він висловлює багато правильних думок, проте його не надихає велика ідея, мета. Процес творчості для Григоріна болючий. В Григорівна багато доброго, бо ж не випадково його люблять і Ніна, і Аркаді на, з повагою ставиться і Маша, але він людина, у якій поєднується горіння таланту з в’ялістю і байдужістю.

Якостями справжнього художника наділена Ніна Заречна. В її уявленні служіння мистецтву – подвиг, воно вимагає всього життя. На такий подвиг здатна Ніна. Якщо цього немає, якщо талант не проявляється – людина гине, як Трєплєв. Чехов перевіряє своїх героїв на їх вірність почуттю, на їхню здатність підпорядковувати своє життя мистецтву. Помітне місце в п’єсі займає образ Дорна.

Це лікар, розумний, проникливий і людяний. Життя він прожив гідно. Це один з кращих образів Чеховського лікаря. Йому письменник передає дуже глибокі роздуми про мистецтво, зокрема оцінки твору Трєплєва. Можна з певністю сказати, що це Чеховські думки.

Особливості п'єси визначив сам Чехов: “Комедія, три жіночі ролі, шість чоловічих, чотири акти, пейзаж; багато розмов про літературу. Мало дії, п'ять пудів любові”. Ослабленість сюжету (“мало дії”), лірична наповненість, використання пейзажу з метою розкриття філософського змісту і звукове оформлення, перевід дії у підтекстовий план – все було новим для театру. Важливим нововведенням Чехова було те, що побут і повсякденне життя героїв подані у ній в такій складності, суперечливості, що за зовнішньою малозначністю читач і глядач відчувають великі думки.

Для означення цього глибинного життя, що протікало за зовні незначними подіями, видатний режисер Станіславський увів термін “підводна течія”.

"Товстий і тонкий" читаємо тут: http://bookland.net.ua/reader/book/1428/

"Хамелеон" читаємо тут: http://bookland.net.ua/reader/book/1427/

Додано (26.02.2009, 23:04)
---------------------------------------------
ДІККЕНС ЧАРЛЬЗ (Dickens, Charles ) (1812–1870) - один із самих знаменитих англомовних романістів, прославлений творець яскравих комічних характерів і соціальний критик.

Чарльз Джон Хаффам Діккенс народився 7 лютого 1812 у Лендпорте біля Портсмута. У 1805 його батько, Джон Діккенс (1785 / 1786–1851), молодший син дворецького й економки в Кру-Холле (графство Стаффордшир), одержав посаду клерка у фінансовому керуванні морського відомства. У 1809 він женився на Елізабет Барроу (1789–1863) і був призначений на Портсмундську Верф. Чарльз був другим з восьми дітей. У 1816 Джон Діккенс був направлений у Чатем (графство Кент). До 1821 у нього було вже пятеро дітей. Читати Чарльза навчила мати, якийсь час він відвідував початкову школу, з девяти до дванадцяти років ходив у звичайну школу. Не по роках розвинутий, він з жадібністю прочитав усю домашню бібліотечку дешевих видань.

У 1822 Джон Діккенс був переведений у Лондон. Батьки із шістьма дітьми в страшному нестатку тулилися в Кемден-Тауні. Чарльз перестав ходити в школу; йому доводилося відносити в заставу срібні ложки, розпродавати сімейну бібліотеку, служити хлопчиком на побігеньках. У дванадцять років він почав працювати за шість шилінгів у тиждень на фабриці вакси в Хангерфорд-Стерз на Стренді. Він проробив там не більше чотирьох місяців, але цей час показався йому болісною, безнадійною вічністю і розбудив рішучість вибитися з бідності. 20 лютого 1824 його батько був арештований за борги й відправлений у вязницю Маршалсі. Одержавши невелику спадщину, він розплатився з боргами і 28 травня того ж року був звільнений. Біля двох років Чарльз відвідував приватну школу за назвою Академія Веллінгтон-Хаус.

Працюючи молодшим клерком в одній з адвокатських контор, Чарльз почав вивчати стенографію, готуючи себе до діяльності газетного репортера. До листопада 1828 він став незалежним репортером суду Докторс-Коммонз. До свого вісімнадцятиліття Діккенс одержав читацький квиток у Британський музей і прийнявся ретельно поповнювати свої знання. На початку 1832 він став репортером «Парламентського дзеркала»(« The Mirror of Parliament ») і «Тру сан» (« The True Sun »). Двадцятилітній юнак швидко виділився серед сотні завсідників репортерської галереї палати громад.

Любов Діккенса до дочки керуючого банком, Марії Біднелл, зміцнила його честолюбні прагнення. Але сімейство Біднеллів не харчувало розташування до простого репортера, батьку якого довелось сидіти в борговій вязниці. Після поїздки в Париж «для завершення утворення» Марія охолонула до свого шанувальника. У плині попереднього року він почав писати белетристичні нариси про життя і характерні типи Лондона. Перший з них зявився в «Манслі мегезін» (« The Monthly Magazine ») у грудні 1832. Чотири наступних вийшли протягом січня – серпня 1833, причому останній був підписаний псевдонімом Боз, прізвиськом молодшого брата Діккенса, Мозеса. Тепер Діккенс був постійним репортером «Морнінг хронікл» (« The Morning Chronicle »), газети, що публікувала репортажі про значні події у всій Англії. У січні 1835 Дж.Хогарт, видавець «Івнінг хронікл» (« The Evening Chronicle »), попросив Діккенса написати ряд нарисів про міське життя. Літературні звязки Хогарта – його тесть Дж.Томсон був другом Р.Бернса, а сам він – В.Скотта і його порадником у юридичних питаннях – зробили глибоке враження на починаючого письменника. Провесною того ж року він обручився з Кетрін Хогарт. 7 лютого 1836, до двадцатичетирьохліття Діккенса, усі його нариси, у т.ч. трохи що не публікувалися раніше добутків, вийшли окремим виданням за назвою Нариси Боза ( Sketches by Boz ). У нарисах, найчастіше не до кінця продуманих і трохи легковажних, уже видний талант починаючого автора; у них порушені майже всі подальші Діккенсовские мотиви: вулиці Лондона, суди й адвокати, вязниці, Різдво, парламент, політики, сноби, співчуття бідним і пригнобленим.

За цією публікацією пішла пропозиція Чапмана і Холу написати повість у двадцятьох випусках до комічних гравюр відомого карикатуриста Р.Сеймура. Діккенс заперечив, що Записки Німрода , темою яких служили пригоди невдачливих лондонських спортсменів, уже приїлися; замість цього він запропонував написати про клуб диваків і настояв, щоб не він коментував ілюстрації Сеймура, а той зробив гравюри до його текстів. Видавці погодилися, і 2 квітня був виданий перший випуск Піквікського клубу . За два дні до цього Чарльз і Кетрін одружилися й поселилися в холостяцькій квартирі Діккенса. Спочатку відгуки були прохолодними, та й продаж не обіцяв великих надій. Ще до появи другого випуску покінчив життя самогубством Сеймур, і уся витівка виявилася під погрозою. Діккенс сам знайшов молодого художника Х.Н.Брауна, що став відомий під псевдонімом Фіз. Число читачів росло; до кінця видання Посмертних записок Піквикського клуба ( що виходив з березня 1836 по листопад 1837) кожен випуск розходився в кількості сорока тисяч екземплярів.

Читаємо книгу тут: http://bookland.net.ua/reader/book/1644/



Я - Ангел!.. Только крылья в стирке, нимб на подзарядке, а рожки и хвост - это у меня наследственное...))))

Повідомлення відредактовано lusi - Четвер, 26.02.2009, 23:53
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Зарубіжна література » 6 клас: Література і моральне вдосконалення людини (6 клас: Література і моральне вдосконалення людини)
Сторінка 1 з 11
Пошук:




Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.224.230.51
Браузер:

Cайт живе: