rss · Неділя, 24.09.2017, 09:35

Опитування

Будинок Культури
1. Необхідний в Червоному
2. Мені це не цікаво
3. Замість БК - магазин
4. Є інші заклади, там краще
5. Надам фінансову допомогу
6. Не потрібен Червоному
7. Маю спонсора на ремонт
Всього відповідей: 41
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Зарубіжна література » 6 клас: Міф про виникнення світу в різних народів (6 клас: Міф про виникнення світу в різних народів)
6 клас: Міф про виникнення світу в різних народів
ShoolerДата: Четвер, 26.02.2009, 22:52 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

6 клас: Міф про виникнення світу в різних народів

Причини появи схожих елементів у міфах різних народів. Взаємопов’язане та паралельне виникнення цих елементів.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!


Повідомлення відредактовано Shooler - Четвер, 26.02.2009, 22:53
 
lusiДата: П'ятниця, 27.02.2009, 23:08 | Повідомлення № 2
Шановний мешканець
Група: Модератори
Повідомлень: 458

Коли на рівні звичайного (буденного) світогляду мова за­ходить про міфи і міфологію, то передусім в уяві постають прадавні казки і легенди, перекази і думи, в яких поетично, наївно і примарно змальовуються створення людини і світу та діяння богів і героїв. Тоді багато хто з людей починають вважати, що міф і міфологія це одне й те саме.

Однак насправді це не так.

Міф (у перекладі з давньогрецької — сказання, леген­да) — це алегорична розповідь про особливий характер діяльності богів, героїв та інших фантастичних істот, які зайняли визначальне місце у природі і суттєво впли­вають на життя людини.
Порівняльно-історичне вивчення широкого кола міфів по­казує, що в міфах різних народів світу за надзвичайної бага­томанітності їх ряд основних тем і мотивів повторюються. Цілком імовірно, щонайдавнішими міфами є міфи про тва­рин. Найбільш елементарні з них є тільки наївним пояснен­ням деяких ознак тварин. Глибоко архаїчні міфи про похо­дження тварин від людей (таких міфів дуже багато, напри­клад, у австралійців) або міфічні уявлення про те, що люди колись були тваринами. Міфи про перетворення людей на тва­рин і рослини відомі, мабуть, усім народам земної кулі. Ши­роко відомі давньогрецькі міфи про гіацинт, нарцис, кипарис, лаврове дерево (дівчина-німфа Дафна), про павука (Арахна) та ін.

Існують дуже давні міфи про походження Сонця, Міся­ця, зірок (солярні, місячні, астральні міфи). В одних міфах вони нерідко зображені людьми, які колись начебто жили на Землі і з якоїсь причини піднеслися на небо, а в інших — створення Сонця приписується якій-небудь фантастичній істоті.

Центральною групою є міфи про походження світу, Все­світу (космогонічні міфи) і людини (антропогонічні міфи). У таких міфах провідними є дві ідеї — ідея творення та ідея розвитку. За одними міфами, світ створений якою-небудь надприродною істотою — Богом-творцем, деміургом, вели­ким чаклуном тощо, за іншими — світ поступово розвивався із якогось первісного неоформленого стану — хаосу, мороку або води, яйця та ін. Як правило, у космогонічні міфи впліта­ються і теогонічні сюжети — міфи про походження богів, і антропогонічні міфи — про походження людини. Досить поширеними є міфи про чудодійне народження, про похо­дження смерті; порівняно пізно виникли міфи про потойбіч­не життя, долю. До космогонічних міфів наближаються та­кож есхатологічні міфи — розповіді-пророцтва про "кінець світу" (розвинуті есхатологічні міфи відомі у давніх майя, ацтеків, у християнстві, в ісламі і, звичайно, у давніх предків сучасних українців).

Надзвичайно важливе місце посідають міфи про похо­дження та запровадження тих чи інших культурних благ: добування вогню, винайдення ремесел, землеробства, а та­кож встановлення між людьми певних соціальних інститутів, шлюбних правил, звичаїв і обрядів. Впровадження їх, як правило, приписується культурним героям. До міфів про культурних героїв наближаються "близнюкові" міфи (в них образ культурного героя начебто роздвоюється — це два бра-ти-близнюки, наділені протилежними рисами: один добрий, інший злий, один робить все добре, вчить людей корисного, інший лише робить шкоду і бешкетує).

У розвинутих аграрних народів суттєву роль відіграють календарні міфи, які символічно відтворюють природні цик­ли. Аграрний міф про вмираючого і воскресаючого Бога дуже поширений на Стародавньому Сході, хоча найбільш рання форма цього міфу зародилась ще на базі первісного мислив­ського господарства. Так виникли міфи про Озіріса (Старо­давній Єгипет), Адоніса (Фінікія), Аттіса (Мала Азія), Діо-ніса (Фракія, Греція) та ін.

Ранні міфи здебільшого були короткими, примітивними за змістом, не мали захоплюючої фабули. У пізніший період розвитку людства виникають більш складні міфи, а різні за походженням і мотивами міфічні образи переплітаються. Міфи перетворюються на розгорнуті розповіді, пов'язують­ся один з одним, утворюючи цілі цикли.
І у XX ст. існують міфи, міфотворчість. У цих міфах зве­личується, ідеалізується постать видатного політика, діяча науки, мистецтва, релігії та ін.

Таким чином, порівнюючи міфи різних народів, бачимо, що, по-перше, досить подібні міфи часто існують у різних на­родів світу і, по-друге, вже саме коло тем, сюжетів, які охоп­люються міфами, — питання походження світу, людини, культурних благ, соціальних відносин, таємниці народжен­ня і смерті та ін. — стосується найширшого, буквально "гло­бального" кола основних питань світобудови. Міфи почина­ють виступати не як окремі сюжети, а як система. Міфи перетворюються на міфологію. Шлях від міфу до міфо­логії — міфотворчість як основний спосіб розуміння світу.
Міфологія є найбільш ранньою, притаманною будь-яко­му суспільству (передусім первісному), формою світосприй­няття, розуміння людиною світу і самої себе. Міфологія — це первісна форма духовної культури людства. Адже те чи інше конкретне усвідомлення якого-небудь явища приро­ди або суспільства спочатку залежало (залежить і сьогодні) від конкретних природних, господарських та історичних умов і рівня соціального розвитку, за якого жили (живуть і сьогодні) народи — носії даної міфології.

Отже, міфологія — це історичний тип світогляду, в якому творення людиною цілісної картини світу ґрун­тується на абсолютизації ролі, значення природного сто­совно людського. Міфологія — фантастичне уявлення про природу і соціальну дійсність навколо людини, яке ґрун­тується на визнанні органічної єдності людини і світу.
Міфологічний світогляд є там і тоді, коли, по-перше, людина ще не виділяє себе з навколишнього середовища — природного і соціального; по-друге, існують елементи логіч­ної неподільності мислення, яке ще не здатне чітко відокре­митися від емоційної сфери життя людини. Наслідком цьо­го є наївне олюднення навколишнього природного середови­ща, загальна персоніфікація у міфах та широке "метафорич­не" порівняння природних і соціальних об'єктів.
У міфології не розмежовується природний і надприродний світ, вона байдужа до суперечностей, має невисокий рівень абстракції, їй притаманні чуттєво-конкретний характер, мета­форичність, емоційність. Ці та інші особливості міфології пере­творюють її на досить своєрідну символічну (знакову) систе­му, в термінах якої сприймається і описується весь світ. Міфо­логія органічно пов'язана з релігією, наукою і філософією.

Релігія "зобов'язана" міфологічному світогляду передусім тим, що саме в лоні міфології зароджується ідея Бога та дум­ка про характер протиставлення природного і надприродно­го. Більше того, міфологія виробляє ідею священності. Це видно хоча б із того, що розповіді про першопредків, про міфічні часи першотворення є духовною скарбницею люди­ни і суспільства. Міфологія є своєрідним роз'ясненням релі­гійних обрядів, ритуалів. Адже виконавець обряду відтво­рює через окремих дійових осіб викладені у міфах події. Міфологія виконує роль драматичного релігійного дійства.

Міфологія суттєво вплинула на науковий світогляд. Саме від міфології науковий світогляд бере думку про нерозривну єдність людини і природи. Але якщо міфологія лише кон­статує факт цієї єдності, фактично не пояснюючи нічого, то наука бере на себе відповідальність за розкриття закономірно­стей єдності "людина — світ". Міфологічний герой, легендарний образ перетворюється у науковому світогляді на істи­ну. Міфологія, зокрема, породжує натурфілософію.

Значну роль відіграла міфологія у виникненні та розвит­ку філософії. Саме у міфологічному світогляді з'являються зародки бачення суб'єктно-об'єктних відносин, поділу дій­сності на предмет і знак, річ і слово, істоту і її образ, річ і її властивості, поодиноке і загальне та ін. І нарешті, мабуть, саме міфологія виховала філософську любов до мудрості, бо саме міфологічний світогляд був першим надбанням в осмис­ленні фактів зовнішнього світу.

Міфологія справила суттєвий вплив на формування ге­роїчного епосу передусім через образ культурного героя. Саме цей образ став, мабуть, вихідним матеріалом, з якого були створені моделі епічних героїв.
Завдяки казці й героїчному епосу з міфологією генетично пов'язана і література, зокрема жанр оповідання. Відповідно драма і частково лірика сприймали спочатку елементи міфу безпосередньо через ритуали, народні святкування, релігійну містерію.

Ознайомлення з міфологією дає змогу зробити такі ви­сновки.
Міфологія як історичний тип світогляду супроводжує всі періоди існування земної цивілізації, відомі людині. Міфо­логічна світоглядна культура виявилась одночасно і через ряд сильних, потужних сторін, і через ряд слабких.

Сила, позитивно-прогресивна роль міфології полягає на­самперед у тому, що цей світогляд завжди орієнтує людину на мрію. Без мрії людина ніколи ні в що не зможе повірити і назавжди втратить надію. Без мрій неможливо нікого і нічо­го полюбити. У міфології зароджується бачення одвічного прагнення людини до свободи і щастя. Визнаючи факт одвіч­ної єдності людини і природи, міфологія підкреслює потре­бу людини в самостійній думці і дії. А це і є перший крок до свободи. Визнаючи факт досконалості природи та нерозрив­ної єдності людини і природи, міфологія прагне звеличити гармонійність відношення людини і світу як взірець щастя.
Слабкості міфологічного світогляду — це передусім сліпе поклоніння силі природи, декларування пасивного характе­ру відношення людини до світу.
Отже, міфологічний світогляд був, є і залишається на­дбанням світоглядної культури людини, бо, втративши його, людина втратить головного героя, героя, якого вона вибрала сама і яким вона є сама.


Я - Ангел!.. Только крылья в стирке, нимб на подзарядке, а рожки и хвост - это у меня наследственное...))))
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Зарубіжна література » 6 клас: Міф про виникнення світу в різних народів (6 клас: Міф про виникнення світу в різних народів)
Сторінка 1 з 11
Пошук:




Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.224.230.51
Браузер:

Cайт живе: