rss · Вівторок, 25.04.2017, 07:39

Опитування

Маєток Терещенка
1. Відреставрувати
2. Музей і монастир
3. Мені байдуже
4. Тільки музей селища
5. Тільки монастир
6. Нехай розвалиться
Всього відповідей: 67
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Географія » 07 клас - Розділ 02 - Тема 04: Антарктида. (Географія материків і океанів.)
07 клас - Розділ 02 - Тема 04: Антарктида.
ShoolerДата: Понеділок, 08.02.2010, 22:49 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Географія материків і океанів.
07 клас - Розділ 02 - Тема 04: Антарктида.

Антарктида й Антарктика. Особливості водних мас Південного океану. Антарктида — льодовий материк планети. Загальні відомості. Своєрідність географічного положення материка, його розміри. Відкриття Антарктиди та сучасні наукові дослідження материка.
Міжнародне співробітництво у вивченні Антарктики й охороні її природи. Українська дослідна станція “Академік Вернадський”.
Будова поверхні. Лід Антарктиди, підлідний рельєф.
Кліматичні умови. Антарктида — найхолодніший материк Землі.
Рослинність і тваринний світ. Природні багатства Антарктиди, проблеми їх використання.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
ShoolerДата: Середа, 13.10.2010, 22:19 | Повідомлення № 2
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Антарктида

Одним з перших, хто залишив нам відомості про погодні умови узбережжя Антарктиди, був учасник кругосвітньої експедиції Беллінсгаузена-Лазарєва (1819-1821 рр.), професор Казанського університету Симонов. У своїх описах літньої антарктичної погоди він вказував на низькі температури повітря, високу вологість, часті бурі, що за своєю інтенсивністю перевищували все до того бачене й пережите учасниками експедиції. Перші відомості про літні погодні умови внутрішніх районів Антарктиди здобули Р. Амундсен і Р. Скотт (1911—1912 рр.). Вони також вказували на нечувані морози (-40°С), часті хуртовини й великі вітри.
За надзвичайно суворий клімат Антарктиду називають “материком вічних холодів”. Цьому сприяє не тільки розташування материка за полярним колом, але вплив кліматотвірних чинників.
Надходження сонячної енергії, яка нагріває земну поверхню, відбувається тільки влітку, коли встановлюється полярний день. Проте підстилаюча поверхня Антарктиди не нагрівається. Це зумовлено тим, що майже 90% сонячної енергії крижана білосніжна поверхня материка відбиває назад у космічний простір. Узимку, коли настає полярна ніч, сонячна енергія взагалі майже не надходить, середня температура тоді сягає -60°C.
Середньомісячні температури в глибині континенту від -20°C до -70°C; найвища у прибережній зоні -11,6°C (станція Оаза). На російській станції «Восток» було зафіксовано найнижчу температуру в світі -89,2°С. Температура —40° можлива протягом усього року.
Постійне холодне важке повітря спричиняє над Антарктидою область високого атмосферного тиску із низхідними потоками. З льодового купола в центрі материка маси холодного важкого повітря стікають до країв, утворюючи дуже сильні стокові вітри. Антарктичні повітряні маси, що формуються там, вирізняються не тільки низькими температурами, а й дивовижною прозорістю та сухістю. Прозоре повітря і відсутність хмарності сприяють подальшому охолодженню поверхні, оскільки не затримують тепло.
Незначні опади – у середньому 200 мм на рік (це приблизно так, як у пустелі Сахара) – Антарктида отримує у твердому стані. Річні суми опадів у прибережній смузі досягають 500—600 мм, а у внутрішніх частинах материка 100—150 мм.
На материку виділяють два кліматичних пояси: антарктичний і субантарктичний.
Антарктичний кліматичний пояс. Враховуючи поступову зміну кількісних показників кліматичних умов від центра материка до його окраїн, в антарктичному поясі можна виділити такі кліматичні області: в центрі материка, на висоті понад 2800 м область Центрального (високогірного) антарктичного плато, а навколо неї послідовно - область антарктичного схилу та область антарктичного узбережжя.
Кожна із зазначених кліматичних областей має свій комплекс кліматичних показників.
Так, для області центрального (високогірного) антарктичного плато характерні інтенсивні інверсії, під час яких мінімальні температури досягають -88°С. Середні місячні температури взимку в деяких районах області становлять від -50 °С до -75 °С. Влітку середні місячні температури також від'ємні, причому часто нижчі від -40 °С.
Середня річна кількість атмосферних опадів у кліматичній області високогірного антарктичного плато становить від 35 до 90 мм. Це зумовлено значними висотами, малими запасами вологи в повітрі при низьких температурах і рідкими циклонами на материку. Всі ці причини сприяють також слабким вітрам.
Над центральними районами Антарктиди, у вільній атмосфері бувають температури до -90°С. На висоти 1500-2000 м у центральні райони Антарктиди зрідка потрапляє морське повітря, що супроводжується атмосферними опадами.
У кліматичній області антарктичного схилу переважають великі стокові вітри з хуртовинами, що зумовлюється охолодженням атмосфери над льодовиковим покривом материка.
В умовах полярної ночі внаслідок значного охолодження тут буває 25-29 днів з хуртовиною за місяць, тоді як улітку, під час полярного дня, їх менше — до 15-20 днів на місяць. Внаслідок переважаючої ролі охолодження материка, а від нього атмосфери, часто посилюються стокові вітри з підвищенням атмосферного тиску.
Океанічні циклони сприяють зростанню річної кількості атмосферних опадів до 250-300 мм. Значна частина їх переноситься вітром на узбережжя, а звідти — в океан.
Для області антарктичного схилу характерні від'ємні температури впродовж року.
Для кліматичної області антарктичного узбережжя найхарактернішою рисою погодного режиму є також висока повторюваність великих вітрів і хуртовин, причому в ряді місць швидкість вітру, інтенсивність перенесення снігу і тривалість штормової погоди різко зростають. Це спричинюється насамперед близькістю морів, над якими часто проходять циклони, а також впливом рельєфу, особливо в тих випадках, коли повітряні потоки проходять крізь ущелини, де концентруються повітряні струмені і швидкості вітру зростають до ураганів. Так, на мисі Денісон на Землі Аделі (140° зх. д.) протягом року буває до 340 штормових днів. Мінімальна середня місячна швидкість вітру в січні — понад 12,5 м/с, а максимальна — понад 23,5 м/с. Середня річна швидкість вітру тут — близько 20 м/с. Трапляються дні з вітрами 35—36 м/с або 42— 43 м/с протягом години, а іноді пориви вітру досягають 100 м/с.
Підвищення інтенсивності хуртовин у межах кліматичної області антарктичного узбережжя зумовлене зростанням річної кількості атмосферних опадів під впливом морських мас повітря до 500-600 мм у вигляді снігу, а також перенесенням снігу з області антарктичного схилу. Дощі на узбережжі Антарктиди — рідкісне явище.
Особливістю кліматичної області антарктичного узбережжя є оазиси — території площею 100—1000 км2, на яких немає постійного льодовикового покриву. Улітку — це відкриті скелі. Оскільки тепло не витрачається на випаровування, їхня поверхня нагрівається до 30-35°С, а навколишнє повітря — до 15-16°С. Тут виникають потужні висхідні потоки й формуються купчасті хмари.
У цілому ж у кліматичній області антарктичного узбережжя місячні температури взимку від'ємні і становлять від -25 до -50°С, мінімальні бувають до -65°С. Влітку середні місячні температури близькі до –10°С з хуртовинами і снігопадами, але можливі підвищення температури до 5-6°С. Зимові потепління при виходах циклонів з моря на узбережжя не перевищують -5 °С, тобто відлиг не буває, але різко зростає ймовірність виникнення ожеледі.
В субантарктичному кліматичному поясі Антарктиди й Антарктики виділяють дві кліматичні області — область дрейфуючих айсбергів і дрейфуючих крижин і область відкритих антарктичних вод.
Антарктичні айсберги утворюються внаслідок періодичного відривання брил від шельфових льодовиків, а також обвалювання кромки льодовикового покриву в антарктичні моря. Зафіксовано айсберги до 170 км завдовжки, але найбільш поширені завдовжки до 0,5—1 км і заввишки 20-30 м.
Кліматичні умови області відкритих антарктичних вод формуються під впливом циклонічної діяльності в системах депресій, що існують над південними районами Тихого, Атлантичного та Індійського океанів.
Проходження циклонів супроводжується туманами й опадами. Причому тумани рідко тривають більше 10 годин.
Циклони переміщуються із заходу на схід навколо Антарктиди з різною швидкістю, проте центри їх переважно знаходяться між 62 і 65° пд. ш. Середня тривалість між проходженням центрів деяких циклонів становить 2-4 доби.
Переміщення фронтальних частин циклонів супроводжується значними коливаннями температури повітря й вітрового режиму, що впливає на хвилювання моря. Тут виникають хвилі заввишки понад 20 м.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!


Повідомлення відредактовано Shooler - Середа, 13.10.2010, 22:20
 
ShoolerДата: Середа, 13.10.2010, 22:23 | Повідомлення № 3
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

АНТАРКТИДА

Загальні відомості
Антарктика, південна полярна область Землі. На відміну від Арктики, що представляє океан, оточений сушею, Антарктика - материк разом з навколишніми південними районами океанів - Тихого, Атлантичного, Індійського (іноді всі ці частини океанів називають Південним океаном). Материк Антарктида площею приблизно 14 млн. кв.

км - найбільша у світі холодна пустеля, де зосереджена близько 70% світових запасів прісної води, але уся вона в замерзлому стані укладена у величезному льодовиковому покриві. Хоча корінна підлідна поверхня знаходиться на невеликій висоті над рівнем моря, а місцями й нижче неї, через могутній льодовиковий покрив середня абсолютна висота поверхні Антарктиди (близько 2000 м) - максимальна серед материків.

Антарктида - найбільш ізольований і єдиний материк, що не має корінного населення. Улітку чисельність тимчасових жителів, імовірно, складає близько 4000 чоловік, узимку - 1500 чоловік. Ніхто ще не жив тут довше 18 місяців.

Майже вся Антарктида розташована південніше Південного полярного кола (66°33" пд. ш.), відстань до Південного полюса складає 2600 км. Південне полярне коло є межею, південніше якої Сонце не піднімається над обрієм під час зимового сонцестояння (21 червня) і не заходить за обрій під час літнього сонцестояння (21 грудня). У напрямку до полюса тривалість полярного дня і полярної ночі зростає, сягаючи на Південному полюсі в обох випадках півроку.

В Антарктиді за межі Південного полярного кола виходять тільки Антарктичний півострів, що простягається майже до південного краю Південної Америки, і деякі миси на протилежній стороні материка. У двох місцях берегова лінія материка виходить далеко на південь, утворюючи море Росса в Тихоокеанському і море Уедделла в Атлантичному секторах.

Фізична географія.
Районування суші. Антарктида поділяється на дві великі частини, що істотно розрізняються за геологічною будовою й особливостям рельєфу. Східна Антарктида займає більшу частину материка і має форму майже правильного півкола. На суші її обмежують Трансантарктичні гори, що простягаються від мису Адер до Землі Котса.

Східна Антарктида знаходиться приблизно між 170° сх. д. і 30° зх. д. Західна Антарктида має набагато меншу площу, і значну її частину займає Антарктичний півострів.

На захід від Гринвічського меридіану (0)° знаходяться наступні райони. Між 10° і 35° зх.д. - Земля Котса. У південній частині моря Уеделла розташовані шельфові льодовики Фільхнера і Ронне, що примикають до Землі Едит Ронне. На захід від цього району між 60° і 110° зх.д. лежить Земля Елсуерта. У цьому секторі багато окремих гірських вершин - нунатаків, що піднімаються над поверхнею льоду, а найвища точка Антарктиди - масив Вінсон (4897 м), що належить до хребта Сентинел. На схід Землі Елсуерта розташований Антарктичний півострів, а на захід - Земля Мері Берд. На захід від Землі Мері Берд простягається великий шельфовий льодовик Росса, що виходить до моря Росса. На захід від моря Росса розташована Земля Вікторії, край величних льодовиків, що спускаються до моря з гір висотою 3000-4500 м.

Земля Уілкса, розташована між 150° і 90° сх. д., займає приблизно 1/5 усієї площі Антарктиди. Тут вивідні і шельфові льодовики затрудняють пересування дослідницьких загонів. У морі недалеко від берега напроти Землі Уілкса знаходиться Південний магнітний полюс. Його координати - 65° пд. ш. і 140° сх. д. Квадрат між 0° і 90° сх. д. включає Землю Королеви Мод, Землю Ендербі, Берег Мак-Робертсона й Американську височину. Антарктичні моря Росса, Уеделла, Беллінсгаузена й Амундсена мають зручні добре вкриті підходи до материка.

Льодовиковий покрив і морський лід. Антарктида - крижаний континент, де зосереджений приблизно 30 млн. км3 льоду, або 90% усіх льодів суші. Середня товщина льоду 2500-2800 м, а максимальна в деяких районах Східної Антарктиди - 4800 м. Найбільша висота крижаної поверхні в Східній Антарктиді перевищує 4100 м над рівнем моря.

Тільки 2% території Антарктиди вільні від льоду - головним чином у західній частині материка і Трансантарктичних горах. Це або ділянки узбережжя, або окремі гребені і вершини (нунатаки), що піднімаються над крижаною поверхнею.

Льодовиковий покрив має в цілому куполоподібну форму, причому крутість поверхні зростає в напрямку до узбережжя, де зосереджені кінці вивідних льодовиків і шельфові льодовики або крижані уступи. У місцях танення айсбергів витрата льоду оцінюється в 2500 км3 на рік. Антарктичні айсберги вражають своїми розмірами, рекордними для Землі. Так, наприклад, один з них, що утворився на початку 1990-х років, досягав довжини 154 км, а в ширину мав 35 км. Антарктичні льоди накопичувалися протягом сотень тисяч років, і в них відбита історія формування земної атмосфери.

В Антарктиді були пробурені три глибокі шпари: на станції Берд у 1968 глибиною 2160 м, на станції Схід у 1991 глибиною 2600 м і на узбережжя Східної Антарктиди на станції Лоу-Дом у 1993 глибиною 1200 м. Улітку льодовиковий покрив збільшується на 3-4 млн. кв. км за рахунок розростання шельфових льодовиків, особливо навколо Антарктичного півострова й у морі Росса. Узимку океан навколо Антарктиди замерзає. У такий спосіб формуються морські льоди на площі близько 17 млн. кв. км, що тануть наприкінці весни - початку літа.

Геологія.
Східна Антарктида являє собою древній кратон, породи якого на Землі Ендербі утворилися майже 4 млрд. років тому. Поверхня кристалічного фундаменту залягає переважно на невеликій висоті над рівнем моря. Вік порід фундаменту, як правило, коливається в межах 2,5-2,8 млрд. років. Фундамент утворився в ході декількох великих етапів орогенезу, що знайшло відображення в складі і будівлі порід. Близько 1,1-1,4 млрд. років тому в Східній Антарктиді відбувалося формування гранітів шляхом впровадження і виверження розплавленої магми. Після того, як був сформований фундамент, протягом тривалого часу відбувалося опадонакопичення в морських і континентальних умовах. Головна осадова плита (група Бикон) включає різноманітні породи, що складають мальовничі вершини і скелясті схили Трансантарктичних гір. Це свідчить про те, що природна обстановка того часу дуже сильно відрізнялася від сучасної, хоча Південний полюс тоді знаходився або на території самої Антарктиди, або біля неї. Льодовикові відкладення найбільш характерні для періоду 320-280 млн. років тому, коли Антарктида вперше перемістилася в полярний район. Західна Антарктида в цілому більш молода і більш розчленована територія зі значними висотами над рівнем моря.

Наприклад, хребет Сентинел з його баштоподібними вершинами складається з окремих блоків, деякі з них виникли під час етапу горотворення, сполученого з розпадом Гондвани, а інші - під час занурення плити в південно-східній частині Тихого океану під Антарктичний півострів. Утворення багатьох гірських порід пов'язано з вулканічною діяльністю, максимальна активність якої доводилася на період 180-110 млн. років тому.

Гіпотеза про існування древнього великого суперконтиненту, до складу якого входила й Антарктида, була підтверджена знахідкою зразка з відбитками древньої викопної рослини з роду Glossopteris, характерної для флори Гондвани (цей зразок був виявлений у наметі експедиції Роберта Ф.Скотта, що загинула на зворотному шляху з Південного полюса в 1912).

Роздроблення Гондвани здійснювалося в кілька етапів, що добре вивчені. Африка і Південна Америка почали розділятися одночасно з утворенням Атлантичного океану приблизно 130 млн. років тому. Індія виділилася трохи пізніше, приблизно 120 років тому. Останніми відокремилися Австралія і Нова Зеландія - близько 86 млн. років тому. Розпад Гондвани призвів до ізоляції Антарктиди. Навколо неї сформувалася океанічна циркуляція, клімат материка ставав усе холодніше і відповідно розвивалося покривне заледеніння.

Сучасний льодовиковий покрив Антарктиди сформувався кілька мільйонів років тому. Отримані дані свідчать, що материк, на якому зростала рослинність, споріднена до тієї, що зараз розвивається у вологих лісах помірного пояса Південної півкулі (на Тасманії, у Новій Зеландії, півдні Південної Африки), перетворився в льодовий континент. Антарктида характеризується мінімальною в порівнянні з іншими материками сейсмічною активністю. Перший землетрус тут був відзначений тільки в 1985. Найбільший діючий вулкан - гора Еребус, а інші вулкани (на о.Десепшн і гора Мельбурн) знаходяться в стані тимчасового спокою. Ще один діючий вулкан знаходиться під льодовиковим покривом Західної Антарктиди.

Клімат.
Антарктида впливає на клімат Південної півкулі. Завдяки наявності пояса низького тиску навколо материка навколишні моря - найбільш штормові на земній кулі. На північ від 60° пд. ш. переважають західні вітри, що часто досягають ураганної сили. Між 60° пд. ш. і берегом материка в основному дують східні вітри. Швидкість і повторюваність вітрів в Антарктиді не мають собі рівних у світі.

Клімат Антарктиди відрізняється дуже холодною зимою і менш холодним літом. Середні літні температури не піднімаються вище точки замерзання води. Середня річна температура на Південному полюсі -50° C. Найнижча температура повітря, -89,2° C, була зафіксована на радянській станції Схід 21 липня 1983.

Антарктида - пустеля із середньою річною кількістю опадів менше 100 мм. Розподіл опадів (головним чином снігу) по території континенту нерівномірний: від менше 50 мм у центральній частині Східної Антарктиди до більше 600 мм на півночі Антарктичного півострова.

Антарктида - материк найдужчих вітрів. Дурною славою користуються стокові (кабатичні) вітри, що утворяться через охолодження нижніх шарів повітря при взаємодії з льодовиковим покривом. У результаті нижні шари повітря стають більш щільними, аніж вищі. При перетині гірських ланцюгів і пагорбів швидкість вітру може досягати 320 км/год. У цілому напрямок і швидкість стокових вітрів досить постійні.

Рослинний і тваринний світ.
Через унікальність природних умов Антарктиди і її тривалої ізоляції рослинний і тваринний світ відрізняються великою своєрідністю. На материку зустрічаються мохи, лишайники, водорості, гриби, бактерії, а також дрібні безхребетні - тихоходки (із членистоногих), коловертки (перепончастополосні хробаки) і деякі безкрилі комахи. У більш теплих районах на північному заході Антарктичного півострова зустрічаються кілька видів трав'янистих квіткових рослин. У деяких місцях, наприклад на островах Уіндміл (узбережжя Землі Уілкса), мохи і лишайники утворюють щільне яскраво-зелений покриття.

В Антарктиді чимало озер, де живуть незвичайні мікроорганізми, у тому числі унікальні типи водоростей (синьо-зелених і діатомових), бактерій і джгутикових.

В Антарктиці відсутні сухопутні ссавці і прісноводні риби. З птахів найбільш характерні пінгвіни. Імператорський пінгвін виводить потомство в зимовий час. Інші види пінгвінів виводять пташенят влітку на скелястих пташиних базарах.

Багато видів морських птахів, зокрема буревісник і великий поморник, теж гніздяться в ущелинах скель. На безбережних морських просторах мікроскопічні водорості утворюють "океанські пасовища" і поїдаються тваринами, що займають ключові позиції в антарктичних екосистемах. Найбільшим розміром характеризуються популяції крилю Euphausia superba (планктонних морських рачків завдовжки близько 50 мм). Криль є основною їжею китів, пінгвінів, деяких видів тюленів і риб. Розвиток водоростей і крилю сповільнюється узимку і значно прискорюється навесні, коли в результаті танення морського льоду стають доступними світло і живильні речовини, що обумовлює весняне "цвітіння води".

Океан є місцем мешкання деяких видів тюленів, головним чином тюленя-крильоїда, тюленя Уеделла, морського слона, морського леопарда (що живуть у морі, а розмножуються на суші або на льоді), риб і китів. Зубаті кити майже цілком винищені мисливцями, але більшість видів (крім кашалота), очевидно, були врятовані на початку 1990-х років.

Поголів'я смугастиків і гладких китів в антарктичних водах за оцінками фахівців складали 760 тис. Настільки ж велика чисельність касаток (підродина дельфінів). У 1993 французький уряд запропонувало перетворити весь Антарктичний регіон до півдня від 40° пд. ш. у китовий заповідник.

Антарктичні риби звичайно повільно ростуть і повільно пересуваються, але живуть довго. Майже усі вони належать до сімейства нототенійових, розповсюдженого головним чином біля берегів Антарктиди. Для антарктичних вод також характерне нечисленне сімейство білокровних риб, що відрізняються безбарвною кров'ю через майже повну відсутність у ній еритроцитів і гемоглобіну.

Міжнародні угоди по Антарктиці.
Сім країн - Аргентина, Австралія, Чилі, Франція, Великобританія, Нова Зеландія і Норвегія - пред'являють територіальні права на різні райони Антарктиди. Після успішного проведення Міжнародного геофізичного року (1957-1958) 12 держав-учасників (сім перерахованих вище, а також Бельгія, Японія, ПАР, колишній СРСР і США) домовилися про необхідність міжнародного співробітництва в Антарктиці й обговорили умови відповідного договору. Він був підписаний у 1959 і набрав сили в 1961. Відповідно до цього документа, Антарктика не повинна використовуватися для військових цілей, там заборонена будь-яка військова діяльність, у т.ч. іспити атомної зброї і поховання радіоактивних відходів. Територіальні претензії семи держав були урегульовані пунктом Договору про неприпустимість будь-якої діяльності, спрямованої на зміцнення позицій однієї країни й ослаблення інших країн або здатної привести до виникнення нових претензій.

Держави, що підписали Договір про Антарктику, поділяються на дві групи: учасники консультативних нарад - країни, згода яких необхідна для прийняття якої-небудь важливої наукової програми, і держави, що приєдналися, підтримуючи основні принципи Договору, але сприяння яких для його функціонування не потрібно. Консультативні наради відбуваються регулярно. У 1993 відбулося 26 консультативних зустрічей, у яких взяли участь представники 14 країн, що приєдналися до договору.

На основі Договору про Антарктику була підписана серія інших документів, у т.ч. Погоджені заходи для охорони фауни і флори Антарктики, Конвенція щодо охорони антарктичних тюленів, Конвенція щодо охорони морських біоресурсів Антарктики, Протокол щодо охорони навколишнього середовища Антарктики до Договору про Антарктику.

Господарське значення Антарктики.
Основні напрямки використання Антарктики в господарських цілях зосереджені в сфері рибальства і туризму. Будівництво шахт для видобутку вугілля відповідно до Протоколу щодо охорони навколишнього середовища Антарктики цілком заборонено.

Основна економічна діяльність в Антарктиці полягає у використанні біоресурсів. Донедавна значне місце займало китобійне виробництво, але воно помітно скоротилося наприкінці 1960-х років. Більше 20 років, з 1930-х по 1950-і роки, китобійні судна добували в Антарктиці 1,5-2 млн. т китового м'яса. Рекордно високий показник - 3 млн. т був досягнутий безпосередньо перед Другою світовою війною. З 1985 щорічний видобуток китів зменшився приблизно до 330 малих смугастиків. Китобійний промисел регулюється Міжнародною китобійною комісією (МКК).

Рибальство стало інтенсивно розвиватися наприкінці 1960-х років, улови швидко досягли 400 тис. т на рік, але незабаром рибні ресурси скоротилися й улов упав приблизно до 100 тис. т на рік. На початку 1990-х років добування криля було найбільш значимою господарською галуззю в Антарктиці. Нещодавно воно стабілізувалося на рівні близько 300 тис. т на рік. Добування криля в Антарктиці є найбільшим у світі. Цим промислом займаються в основному росіяни, українці і японці. З криля виготовляють кормове борошно, харчові пасти, вітаміни, його використовують також в їжу.

Туризм.
Антарктику щорічно відвідує близько 6 тис. туристів. Більшість з них направляється на Антарктичний півострів, де існують туристична база й аеродром. У 1990-х роках туризм поширився до моря Росса і деяких районів на південь від Австралії. Більшість туристів здійснюють антарктичні круїзи на кораблях.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Географія » 07 клас - Розділ 02 - Тема 04: Антарктида. (Географія материків і океанів.)
Сторінка 1 з 11
Пошук:




Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.80.18.223
Браузер:

Cайт живе: