rss · П'ятниця, 25.04.2014, 00:52

RSK - Червоне


Опитування

Покращення в смт Червоне.
Усього відповідей: 21
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Біологія » 09 клас - Тема 11: Нервова регуляція ф-ій організму людини. (09 клас - Тема 11: Нервова регуляція ф-ій організму людини.)
09 клас - Тема 11: Нервова регуляція ф-ій організму людини.
ShoolerДата: Неділя, 12.04.2009, 20:35 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3547
Статус: Offline
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

9 клас - Тема 11: Нервова регуляція функцій організму людини.

Будова нервової системи.
Центральна і периферична нервова система людини.

Регуляція рухової активності
Спинний мозок.
Головний мозок.
Стовбур мозку.
Мозочок.
Підкоркові ядра.
Довільні рухи і кора головного мозку.

Регуляція роботи внутрішніх органів
Вегетативна (автономна) нервова система.
Симпатична та парасимпатична нервові системи, їх функції.
Взаємодія регуляторних систем організму.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!


Повідомлення відредактовано Shooler - Неділя, 15.11.2009, 12:50
 
ShoolerДата: Неділя, 27.12.2009, 13:32 | Повідомлення № 2
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3547
Статус: Offline
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ В ОРГАНІЗМІ. Для регуляції фізіологічних процесів відповідно до потреб організму і змін навколишнього середовища існує два механізми: гуморальний і нервовий.

Гуморальна регуляція фізіологічних процесів здійснюється за допомогою хімічних речовин, які поступають із різних органів і тканин тіла у кров і розносяться нею по всьому організму.

Нервова регуляція фізіологічних процесів можлива завдяки взаємодії органів тіла з нервовою системою. На відміну від гуморальної регуляції нервові впливи завжди призначені конкретним органам і тканинам і поширюються у багато разів швидше.

Нервовий і гуморальний способи регуляції функцій тісно між собою пов'язані. З одного боку, на діяльність нервової системи постійно впливають принесені з током крові хімічні речовини, з іншого — утворення більшості хімічних речовин і виділення їх у кров знаходяться під постійним контролем нервової системи, тому регуляція фізіологічних функцій в організмі завжди забезпечується єдиним нейрогуморальним механізмом.

Крім того, окремі органи і системи органів взаємно впливають один на одного, завдяки чому досягається саморегуляція усіх фізіологічних процесів організму.

БУДОВА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ І ЇЇ ВЛАСТИВОСТІ. У нервовій системі виділяють дві частини: центральну і периферичну.

До складу центральної нервової системи входять головний і спинний мозок, що складаються з сірої (скупчення тіл нейронів) і білої (скупчення відростків нейронів) речовин.

Периферична нервова система утворена нервовими вузлами — тілами нервових клітин, що лежать поблизу внутрішніх органів або в їхніх стінках, і нервами — пучками довгих відростків нейронів, які виходять за межі центральної нервової системи і пронизують усі органи.

За функціями усі нервові клітини (нейрони) діляться на три типи: чутливі (передають нервові імпульси від органів чуттів і внутрішніх органів до мозку), рухові (по яких нервові імпульси передаються до відповідних робочих органів) і вставні (здійснюють зв'язок між чутливими і руховими нейронами).

Рухові нейрони, що керують діяльністю людського тіла, є двох типів. Одні з них посилають нервові імпульси до скелетних м'язів, викликаючи їх скорочення; інші — контролюють діяльність внутрішніх органів, тому периферична нервова система поділяється на соматичну (що керує діяльністю скелетних м'язів) і вегетативну (регулює роботу внутрішніх органів) нервову системи.

Найважливішою функцією нейрона є генерація збудження і передача нервових імпульсів іншим клітинам. Нервовий імпульс, що виник у тілі нейрона, проходить по всьому довгому відростку. Закінчення довгих відростків, підходячи до інших нервових клітин, утворюють спеціалізовані контакти, функція яких полягає у передачі впливів від однієї нервової клітини до іншої. Цей вплив може бути як збудливим, так і гальмуючим. При збудженні нервової клітини в нейроні виникає свій імпульс, який, поширюючись по довгому відростку, здатний, у свою чергу, збудити цілу групу нейронів, що знаходяться з ним у контакті. При гальмуванні нервовий імпульс утруднює або тимчасово блокує розвиток у нейроні збудження, перешкоджаючи його поширенню в нервовій системі. Завдяки взаємодії збудження і гальмування в певний момент часу нервові імпульси можуть виникати тільки у строго визначеній групі нервових клітин, що забезпечує координовану діяльність нервових клітин.

РЕФЛЕКС. Рефлексом називається реакція організму у відповідь на подразнення чутливих утворень рецепторів, яка здійснюється за участю нервової системи. Рецептори мають високу чутливість до специфічних для них подразників і перетворюють їх енергію на нервовий імпульс.

Рефлекси здійснюються завдяки наявності в нервовій системі рефлекторних дуг — ланцюжків нервових клітин (нейронів), які з'єднують чутливі клітини з м'язами або залозами, що беруть участь у здійсненні рефлекторної реакції. Прості рефлекторні дуги можуть складатися усього з двох нейронів — чутливого і рухового. Складні рефлекторні дуги утворені чутливим, вставним (одним або декількома) і руховим нейронами. Частина рефлекторної дуги, що розташовується у визначеній ділянці центральної нервової системи (вставні і рухові нейрони), називається нервовим центром даного рефлексу. Нервовий центр керує діяльністю якогось органа або системи органів.

Рефлекторний принцип діяльності характерний для роботи як спинного, так і головного мозку.

Багато простих рефлексів є вродженими. Людина має строго визначений набір вроджених рефлексів, для здійснення яких організм використовує готові рефлекторні дуги. Ці рефлекси називаються безумовними.

Однак більшість складних поведінкових реакцій є результатом пристосування організму людини до конкретних умов існування; нервові шляхи для їхньої реалізації формуються протягом життя. Ці рефлекси називаються умовними. Завдяки умовним рефлексам можливе навчання людини різним навикам і її пристосування до змін середовища.

Точність виконання рефлекторної реакції контролюється нервовим центром даного рефлексу за принципом «зворотного зв'язку»: у процесі діяльності рецептори, розташовані у виконавчих органах, посилають у мозок сигнал — інформацію про хід виконання рефлекторного акту, що дозволяє нервовим центрам у разі потреби вносити термінові зміни в роботу виконавчих органів.

СПИННИЙ МОЗОК.
Спинний мозок розташований усередині хребетного стовпа. Він починається від головного мозку і має вигляд білого шнура діаметром близько 1 см. Всередині спинного мозку, по всій його довжині, проходить вузький центральний канал, заповнений спинномозковою рідиною.

Спинний мозок складається з розташованої у центрі сірої і навколо неї білої речовин. У сірій речовині знаходяться тіла рухових і вставних нейронів, а в білій -— їх відростки.

Спинний мозок складається із 31 сегмента. Від кожного сегмента відходять пари спинномозкових нервів, що починаються двома корінцями — переднім і заднім. У передніх корінцях проходять рухові волокна, а чутливі волокна входять у спинний мозок череззадні корінці і закінчуються на вставних і рухових нейронах. Спинномозкові нерви підходять до відповідних м'язів і органів тіла. Спинний мозок виконує дві основні функції: рефлекторну і провідникову.

Рефлекторна функція полягає у тому, що спинний мозок забезпечує здійснення найпростіших рефлексів і бере участь, разом із головним мозком, у більш складних рефлекторних реакціях.

Провідникова функція спинного мозку полягає у проведенні нервових імпульсів від рецепторів шкіри, м'язів і внутрішніх органів у головний мозок (через білу речовину спинного мозку) і передачі імпульсів із головного мозку до рухових нейронів спинного мозку. Пошкодження спинного мозку і периферичних нервів призводить до порушення провідникової функції, що проявляється або у втраті чутливості у відповідних ділянках тіла, або в паралічі певних м'язів.


ГОЛОВНИЙ МОЗОК.
Головний мозок — найбільший відділ центральної нервової системи — розташовується у порожнині черепа. Виділяють задній, середній і передній відділи головного мозку.

Задній мозок складається з довгастого мозку, моста і мозочка. Довгастий мозок — безпосереднє продовження спинного. У ньому знаходяться нервові центри, що регулюють життєво важливі функції (дихання, травлення, діяльність кровоносної системи, ряд захисних реакцій). Звідси відходять нерви, які керують діяльністю язика, глотки, гортані, щитовидної залози, великих кровоносних судин, внутрішніх органів. Міст утворюється продовженням довгастого мозку; від нього відходять лицьові і слухові нерви. Через міст проходять нервові шляхи, що зв'язують передній і середній мозок із довгастим і спинним мозком. За довгастим мозком і мостом, у потиличній частині, розташований мозочок, що бере участь у координації рухів, підтримці пози і рівноваги тіла, керуванні багатьма функціями внутрішніх органів.

Середній мозок з'єднує передній мозок із заднім; тут розташований цілий ряд важливих чутливих і рухових центрів, у тому числі центри зору і слуху.

Передній мозок складається з двох відділів: проміжного мозку і великих півкуль. У проміжному мозку знаходиться безліч центрів, що керують функціями внутрішніх органів, регулюють температуру тіла, відповідають за відчуття спраги, голоду і насичення. Великі півкулі переднього мозку зверху вкриті сірою речовиною — корою великих півкуль, що має складчасту будову. Під корою у глибині півкуль скупчення сірої речовини утворюють підкіркові ядра. Кора великих півкуль відповідає за сприйняття інформації, що надходить до мозку, керує складними формами поведінки, бере участь у процесах пам'яті, розумової і мовної діяльності людини. Вона складається з чотирьох долей — лобової, тім'яної, скроневої і потиличної, у кожній з яких знаходяться центри, відповідальні за прийняття певного виду інформації. У кожну півкулю ці сигнали поступають із протилежної сторони тіла.

Специфічною особливістю людського мозку є наявність у ньому мовних центрів і спеціалізація півкуль. Ліва півкуля відповідає за здійснення математичних операцій і процесу мислення; тут знаходяться слуховий і руховий центри мови, що забезпечують сприйняття усної та формування усної і писемної мови. Права півкуля бере участь у процесах образного мислення, виконує головну роль в упізнаванні людських облич і відповідальна за музичну та художню творчість; відповідає вона і за впізнавання людей по голосу і сприйняття музики.

Для нормального існування організму необхідне збереження цілісності усіх відділів центральної і периферичної нервової системи. Пошкодження окремих ділянок мозку, пов'язане з загибеллю нервових клітин, призводить до порушення різних функцій.

ВЕГЕТАТИВНА (АВТОНОМНА) НЕРВОВА СИСТЕМА. Вегетативна нервова система — частина нервової системи, що керує діяльністю внутрішніх органів у процесі їхнього пристосування до умов зовнішнього середовища і власних потреб організму. Вегетативна нервова система поділяється на симпатичний, парасимпатичний і метасимпатичний відділи.

Збудження симпатичного відділу дозволяє організму мобілізувати усі наявні резерви для подолання раптового навантаження, стимулюючи необхідні і гальмуючи непотрібні для даної діяльності функції. У свою чергу, парасимпатичний відділ змінює діяльність внутрішніх органів у протилежному напрямку, забезпечуючи поновлення життєво важливих ресурсів організму. Метасимпатична система знаходиться в самому органі і бере участь у процесах його саморегуляції. У внутрішніх органах нашого тіла закінчуються різні вегетативні нерви, що забезпечує всебічний контроль і регуляцію їхньої діяльності.

Вегетативна нервова система бере участь у всіх поведінкових актах, здійснюваних під керуванням головного мозку. Вона дозволяє організму зосередити діяльність усіх його фізіологічних систем на виконанні головних у даний момент форм діяльності і пристосовує роботу внутрішніх органів до змін навколишнього середовища.

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ І ГОРМОНИ. Залози — органи, що синтезують і виділяють специфічні речовини. У залозах зовнішньої секреції (травні, молочні, слізні, потові та ін.) утворюються речовини, які через спеціальні протоки виводяться на поверхню тіла або в порожнини органів. Залози внутрішньої секреції (гіпофіз, підшлункова залоза, статеві залози та ін.) виробляють гормони — біологічно активні речовини, що з током крові розносяться по всьому організму.

Підшлункова залоза містить два типи секреторних клітин. Одні клітини виробляють травний сік, що бере участь у процесі перетравлення їжі, інші — гормон інсулін, який відіграє важливу роль у регуляції обміну, сприяючи підтриманню балансу глюкози у крові. При підвищенні рівня глюкози у крові відбувається посилення секреції інсуліну. Під його впливом починається більш активне використання глюкози всіма тканинами тіла і перетворення частини глюкози у глікоген, що відкладається в печінці і м'язах.

Щитовидна залоза виробляє гормони (основний із них — тироксин) що регулюють обмін речовин. Від їхньої кількості у крові залежить рівень використання кисню всіма органами і тканинами організму. Посилення діяльності гормонів щитовидної залози призводить до підвищення інтенсивності обміну речовин.

Статеві залози виробляють статеві гормони двох видів — чоловічі і жіночі. Чоловічі статеві гормони регулюють ріст і розвиток організму, відповідають за утворення у чоловіків вторинних статевих ознак. Жіночі статеві гормони регулюють розвиток у жінок вторинних статевих ознак, стимулюють розвиток грудних залоз, керують статевими циклами, протіканням вагітності і пологів. Обидва види гормонів виробляються як у чоловіків, так і в жінок.

Наднирники виробляють гормони двох типів: гормони коркового шару регулюють обмін Натрію, Калію, білків і вуглеводів; гормони мозкового шару (норадреналін і адреналін) регулюють обмін вуглеводів і жирів, діяльність серцево-судинної системи, скелетної мускулатури і мускулатури внутрішніх органів.

Гіпоталамус і гіпофіз — відділи мозку — виробляють особливі речовини — нейрогормони, що забезпечують сталість складу крові і необхідний рівень обміну речовин. Гіпофіз — мозковий придаток на нижній поверхні головного мозку — відіграє найважливішу роль у гуморальній регуляції функцій внутрішніх органів: він керує діяльністю всіх інших залоз внутрішньої секреції. Діяльність гіпофіза регулює гіпоталамус — особливий відділ проміжного мозку, що виконує функцію мозкового контролю над внутрішніми органами. Гіпоталамус і гіпофіз, тісно пов'язані у своїй діяльності, утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему — типовий приклад тісного взаємозв'язку нервового і гуморального способів регуляції функцій нашого організму.

ostriv.in.ua



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!


Повідомлення відредактовано Shooler - Неділя, 27.12.2009, 13:41
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Біологія » 09 клас - Тема 11: Нервова регуляція ф-ій організму людини. (09 клас - Тема 11: Нервова регуляція ф-ій організму людини.)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.204.200.90
Браузер:

Cайт живе: