rss · Четвер, 14.12.2017, 23:34

Опитування

Покращення в смт Червоне.
1. Дуже необхідні!
2. Байдуже
3. Ні. Все і так добре
4. Це не можливо
5. Покращення вже є
Всього відповідей: 35
Сторінка 1 з 212»
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Фізична культура » Баскетбол 9-й клас (Теоретична підготовка)
Баскетбол 9-й клас
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 00:28 | Повідомлення № 1
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Вплив паління і вживання алкоголю на досягнення у спорті. Профілактика травматизму на заняттях баскетболом. Технічна підготовка баскетболіста.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 02.07.2009, 03:47 | Повідомлення № 2
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Вплив паління і вживання алкоголю на досягнення у спорті

Куріння тютюну має майже 500-річну історію. Відкриття Христофором Колумбом в 1492 році Америки пов’язано з відкриттям європейцями багатьох нових для них рослин, серед яких був і тютюн. Незважаючи на заборону великого мореплавця, деякі з його моряків таємно привезли листя та насіння тютюну в Європу. Особливо популярним тютюн став в XVII –XVIII столітті.

Тютюновий дим – це вид забруднення повітря, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення будь-якого металургійного чи хімічного комбінату, проте люди свідомо вдихають таке повітря. У абсолютно чистій атмосфері організм людини, що палить, зазнає такого токсичного впливу, ніби вона знаходиться в умовах, де забруднення в тисячі разів перевищує будь-які норми. Вдихати тютюновий дим у чотири рази шкідливіше, ніж вихлопні гази автомобіля безпосередньо з вихлопної труби. У тютюновому димі, крім слабкого наркотику – нікотину, міститься близько 200 особливо отруйних речовин – чадний газ, аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь, бензпірен (сильний канцероген, тобто речовина, що спричиняє рак) і багато інших. Протягом останніх десятиліть тютюн став набагато отрутнішим, ніж скажімо в ХІХ ст., через те, що тютюнові листки активно поглинають з повітря шкідливі домішки, аерозолі, кількість яких дедалі збільшується. Такої атмосфери, яку створює для себе той, хто палить, немає в жодному суперзабрудненому промисловому центрі.

Особливої шкоди завдає куріння жіночому організму. Обстеження, проведене в Гарвардському університеті в США, свідчать, що серед жінок, які протягом 20 років випалювали 26 і більше сигарет за день, 80% померли від коронарних захворювань серця. В цій групі ризик смертельних приступів виявився в 5,4 рази більшим, ніж серед тих, хто не палить. навіть одна – чотири сигарети на день збільшують ризик коронарних захворювань у 12,4 рази. Паління негативно впливає на ендокринну систему, особливо жіночу. У жінок, які курять, частіше виникають аменорея, кровотечі, зниження ecтpoгенів в крові, рання менопауза. Абсолютно неприпустиме паління для вагітних жінок – це в 100% випадків призводить до ненормального розвитку дитини, появи аномалій, зокрема й генетичних, передчасного переривання вагітності тощо. Паління жінок під час вагітності спричиняє не тільки збільшення частоти ускладнень вагітності і випадків внутріутробної смерті плода, зростання ризику викиднів і зниження маси тіла новонароджених, але й позначається на здоров'ї дитини протягом перших 7-9 років життя відставанням психічного і фізичного розвитку.

Величезної шкоди завдає пасивне паління, коли людина, що не палить, змушена вдихати повітря, отруєне тютюновим димом. Паління серед дітей і молоді здебільшого зумовлене намаганням стати схожим на дорослих чи кіногероїв, що палять. А тим часом на Заході паління стає немодним. Згідно з законом, прийнятим у Нью-Йорку в 1988 р., різко обмежується куріння в громадських місцях. Фірми, що мають понад 15 співробітників, ресторани, розраховані на 50 і більше місць, зобов’язані мати окремі приміщення для тих, хто палить, і тих, хто не палить. Порушення цих правил загрожує фірмі колосальними штрафами. З огляду на такий закон і додаткові витрати, які фірми несуть у зв’язку з оплатою лікування захворювань курців, багато з них перестали брати на роботу людей, що палять.

Паління сигарети здійснює на організм людини негайний вплив та довгострокові ефекти.

Негайний вплив є наслідком збільшення рівня адреналіну в крові та полягає у збільшенні частоти серцевих скорочень на 30%, артеріального тиску - на 5-10 мм рт. ст., уповільнення периферичного кровообігу, яке спричиняє зниження температури верхніх і нижніх кінцівок. Довгострокові медичні ефекти пов'язані з смолами, які містять 43 канцерогена й коканцерогена і спричиняють злоякісні захворювання; окисом вуглецю та окисними газами, які сприяють розвитку серцево-судинних захворювань; подразнюючими засобами і ціанистим воднем, які обумовлюють виникнення бронхіту та емфіземи. Нікотин, як такий, не відіграє провідної ролі у розвитку захворювань, однак, з ним пов’язано виникнення залежності від нікотину, яка підтримує споживання тютюну і перешкоджає відмові від паління.

Паління спричиняє 30% всіх випадків смерті від онкологічних захворювань і 90% всіх випадків захворювання раком легень. Зростання поширеності паління серед жінок призвело до того, що в деяких країнах рак легень, як провідна причина смерті від онкологічних захворювань у жінок, випередив рак молочної залози. Тютюнопаління також істотно збільшує ризик розвитку інших форм рака: ротової порожнини, глотки, гортані, стравоходу, підшлункової залози, нирок, сечового міхура, шийки матки. Під впливом тютюнового диму відбувається хронічне подразнення слизової оболонки гортані, розвивається запалення голосових зв'язок, вони потовщуються, грубішають. Це призводить до зміни тембру голосу (грубий голос курця), що особливо помітно в молодих жінок.

Діти курців мають значно гірші імунологічні показники і тому вони більш схильні до частих вірусних та бактеріальних інфекцій.

Фізична та психологічна залежність від нікотину розвивається набагато швидше, ніж від алкоголю. Головною причиною виникнення і розвитку “тютюнового” кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться в тютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, це призводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв’язаний з виділенням мокроти при кашлі.

Кумулятивним впливом хронічної тютюнової інтоксикації є зменшення очікуваної тривалості життя: 35-річна жінка, що палить, проживе на 5 років, а 35-річний чоловік, що палить, - на 7 років менше, ніж їх однолітки, які не палять.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 02.07.2009, 03:55 | Повідомлення № 3
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Крапля нікотину вбиває коня

Основним діючим компонентом тютюну є нікотин. Цей алкалоїд уперше виділили в чистому вигляді в 1828 році вчені Посельт і Рейман. Вміст нікотину в листі тютюну коливається від 1 до 1,5 %, однак у деяких сортах досягає 6—8 %. В одній сигареті масою 1 г міститься 10—15 мг нікотину, а в сигареті масою 10 г —до 150 мг цієї речовини. Крім того, разом з димом сигарети в організм надходить не тільки нікотин, але і більше тридцяти шкідливих речовин, серед яких — сірководень, оцтова, мурашина і синильна кислоти, етилен, ізопрен, чадний і вуглекислий гази, різні смоли, радіоактивний полоній та ін. З 27 основних складових тютюнового диму 9 зараховують до сильних отруйних речовин, а 16 —до канцерогенів.
У хімічно чистому вигляді нікотин являє собою прозору маслянисту рідину з пекучим смаком. Саме такий смак відчуває курець, коли докурює недопалок, де осідає нікотин. У фільтрі сигарети може зібратися така кількість нікотину, якої досить, щоб убити мишу. Фактично нікотин токсичний настільки ж, як і синильна кислота. Тому в людини, яка не звикла до паління, велика кількість викурених сигарет викликає важке отруєння, а іноді й смерть.

Нікотин — це надзвичайно сильна отрута, що діє переважно на нервову систему, травлення, а також на дихальну і серцево-судинну системи. Експерименти на тваринах ще в минулому столітті показали безсумнівний вплив нікотину на нервові реакції. Наприклад, якщо на оголену тканину нерва накласти ватку з нікотином, то для його подразнення потрібна значно менша сила струму, ніж у контролі. Проводили досліди із собаками, у яких розкривали черепну коробку і нікотин наносили на різні ділянки мозку. І в цих випадках реакція, наприклад, у вигляді м'язових рухів виявлялася значно швидше і від меншої сили струму, ніж до застосування нікотину. Більш того, висока концентрація розчину нікотину викликала судорожні скорочення тієї групи м'язів, що знаходилася під контролером відповідної ділянки мозкової речовини. І це без якого-небудь додаткового впливу струмом! Ці судороги дуже нагадували епілептичні напади. При цьому напади не виникали після декількох повторень нікотинового подразнення. До нікотину можна, виявляється, звикнути.

Але як нікотин з листя тютюну переходить в організм?
Паління—суха термічна перегонка тютюну (і паперу) під впливом високої температури, що на палаючому кінці цигарки чи люльки досягає 3000С. Дим, що втягується курцем, виганяє нікотин з листя тютюну. Нікотин швидко розчиняється у воді, тому легко всмоктується через слизові оболонки рота, носа, бронхів, а потрапляючи зі слиною в шлунок, — і через стінки шлунково-кишкового тракту.
Нерідко кажуть, що одна крапля нікотину вбиває коня. Так, для смерті тварини досить дуже невеликих доз нікотину. Якщо говорити точно, то однієї краплі чистого нікотину вистачить, щоб знищити троє дорослих коней масою до півтони кожен. Така справжня сила нікотинової отрути. Чому ж людина переносить у процесі хронічного вживання тютюну величезні його дози? По-перше, тому, що в кожній окремій сигареті доза нікотину далека від смертельної і тільки при викурюванні декількох сигарет підряд може виникнути шоковий стан, що призводить до смерті. По-друге, до нікотинової отрути швидко звикають. До того ж, він незабаром видаляється нирками з організму.
Одного разу був проведений такий дослід: до тіла курця приклали декілька п'явок, а виділену ним мочу дали випити мишам. Зранку, до першого затягування, із тваринами нічого особливого не відбулося. Але як тільки людина викурила першу цигарку, п'явки звивалися в судорогах, а миші, що одержали його мочу, впали в стан сильного збудження.
Навіть одна сигарета шкідлива для живого організму. Підраховано, що смертельна доза нікотину для людини становить 1 мг на 1 кг-маси тіла, тобто близько 50—70 мг для підлітка. Але при цьому слід врахувати, що зростаючий організм приблизно в два рази вразливіший до нікотину, ніж дорослий. Отже, смерть може наступити, якщо підліток одночасно викурить півпачки сигарет, тому що в цілій пачці саме і міститься одна смертельна для дорослого доза нікотину. Правда, при швидкому поглинанні цигаркового диму, як правило, настає почуття відрази, нудоти, і це призводить до припинення паління. Але проте випадки смерті від викурювання навіть двох-трьох цигарок відомі: смерть настає в результаті рефлекторної зупинки роботи серця й органів дихання (внаслідок токсичного «удару» на відповідні нервові центри).

У чому проявляється нікотинове отруєння?
Це слиновиділення, нудота, збліднення шкірних покривів, слабість, запаморочення, сонливість. Сюди слід додати почуття страху, головні болі, шум у вухах, частішання пульсу й інші розлади діяльності організму.
Дуже точний і яскравий опис симптомів гострого отруєння тютюном дав Л. М. Толстой: «Запах тютюну був дуже приємний, але в роті було гірко і подих перехоплювало. Однак, зі скрипом зубів, я досить довго втягував у себе дим, пробував пускати кільця і затягуватися. Незабаром кімната вся заповнилася блакитнуватими хмарами диму, люлька почала хрипіти, гарячий тютюн підстрибувати, а в роті я відчув гіркоту й у голові запаморочення. Я хотів уже перестати і тільки подивитися з люлькою в дзеркало, як, на мій подив, захитався на ногах; кімната пішла колом, і, глянувши в дзеркало, до якого я ледь підійшов, я побачив, що обличчя моє було бліде як полотнина. Ледь я встиг упасти на диван, як відчув таку нудоту і таку слабість, що, уявивши собі, що люлька для мене смертельна, мені здалося, що я вмираю. Я серйозно злякався... і зі страшним головним болем, розслаблений, довго лежав на дивані».
І це тільки від затягування однією порцією тютюну в люльці. А якщо доза буде трохи більшою, курця-початківця може очікувати набагато важчий стан і, можливо, смерть. Є опис загибелі юнака в результаті викурювання тільки однієї сигарети! А випадки смерті молодих людей від надходження в організм великих доз нікотину не настільки вже рідкісні. Особливо часті такі випадки при викурюванні сигарет у компанії «на спор» (парі).
Наприклад, у Ніцці французькі юнаки влаштували змагання на витривалість до тютюну. Юнака, що викурив тютюну більше, ніж інші, чекав спеціальний приз. Але «переможець» не одержав його: після викурювання 60 сигарет він помер. Інші члени компанії були доставлені в госпіталь у важкому стані.
Нікотин, як з'ясувалося, впливає і на передачу імпульсів з нервів на м'язи. Великі дози нікотину діють подібно до відомої отрути кураре, що паралізує нервову систему. Тому, хоча нікотин діє набагато слабкіше за кураре, спортсмени-курці ніколи не зможуть досягти тих результатів, які вони змогли б мати у спорті, якби не отруювали свій організм нікотином.
Але найбільше страждають від нікотинової отрути надниркові залози. Ці парні гормональні органи нашого тіла відповідальні за безліч дуже важливих функцій. Саме надниркові залози виділяють у кров такі важливі засоби життєзабезпечення, як адреналін і норадреналін (катехоламіни). Вони переносяться кров'ю в різні частини тіла і впливають на нервовий апарат внутрішніх органів. Іншими словами, це не місцеві, а загальні регулятори діяльності нервової системи. Нікотин діє на надниркові залози в такий же спосіб, як і на нервові ганглії: у малих дозах сприяє посиленню, а у великих,—скороченню викидання катехоламінів. У результаті цього, наприклад, невеликі дози нікотину спричиняють підвищення кров'яного артеріального тиску, а великі — приглушення діяльності серцево-судинної системи. Саме цим і пояснюється різке падіння тиску в судинах при гострому отруєнні нікотином, що призводить до запаморочення, втрати свідомості, смерті.
Зараз про шкоду паління ми знаємо досить багато. З'явився навіть новий термін: «хвороби, пов'язані з палінням». За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, від них щорічно гине близько мільйона осіб, в основному, у молодому і цілком працездатному віці. За статистикою майже третина всіх хвороб у чоловіків після 45 років викликана пристрастю до паління. Смертність серед курців 40—49 років у 3 рази вища, ніж серед тих, хто не палить, а в 60—64-річних — у 19 разів. Смертність від ішемічної хвороби серця серед курців у 4— 7 разів більша порівняно з тими, хто не курив ніколи, і в 1,5—2 рази вища порівняно з тими, хто курив раніше, але кинув цю шкідливу звичку.
Паління викликає цементацію (склероз) судин і стає одним з найважливіших факторів, що підвищують ризик інфаркту міокарда, інсульту, захворювань артерій серцевого м'яза і мозку.
Останні медичні дослідження засвідчили, що нікотин послабляє схильність до антиоксідання, активізує згортувальну систему крові, що призводить до утворення тромбів судин, які закупорюють просвіт.
Не дивно і те, що в курців підвищена частота захворювань дихальних шляхів — хронічного бронхіту й емфіземи — болісного розширення тканини легень. Ці хвороби щорічно вбивають десятки тисяч і калічать ще більшу кількість людей. Подвійна атака на легені забрудненого повітря і тютюнового диму, безумовно, пояснює все вищу частоту захворювань дихальних шляхів. Але головним винуватцем залишається тютюн. За рік людина, що викурює по пачці сигарет на день, поглинає близько кілограма дьогтю, смолисті речовини якого сприяють розвитку ракових захворювань. Кількість випадків смерті від хронічного бронхіту й емфіземи серед курців у 5 разів більша, ніж серед тих, хто не палить.
Першопричиною раку легень у курців може бути наявність у тютюновому дьогті одного з найбільш активних радіоелементів — полонію. Про ступінь цієї небезпеки можна судити за такими даними: людина, що викурює в день пачку сигарет, одержує дозу опромінення в 3,5 рази більшу за дозу, прийняту Міжнародною угодою із захисту від радіації.
Справді, існує яскравий паралелізм між споживанням тютюну і раком легень. Рак легень, Ідо був на початку століття за частотою на останньому місці серед пухлинних захворювань, зайняв у чоловіків друге місце, поступаючись тільки раку шлунка. Медична комісія в США, що вивчала питання про рак легень, прийшла до висновку, що особи, які викурюють більше 20 сигарет на день, занедужують раком легень у 20 разів частіше.
Отже, найстрашнішою розплатою за паління є рак легень. 90 % усіх встановлених випадків раку легень припадає на частку курців. Але небезпека паління не обмежується тільки ураженням органів дихання. У хронічних курців вразливими для раку стають, крім легень, й інші органи та тканини. Курити люльку чи сигару, як і диміти сигаретою, виходить, підвищувати ймовірність виникнення раку порожнини рота, глотки та гортані, особливо якщо курець до того ж ще і п'є вино. Паління сигарет сприяє розвитку раку стравоходу, підшлункової залози і сечового міхура. Пухлини в курців зустрічаються у 5 разів частіше, ніж у інших людей. Не виключається і рак шлунка як наслідок паління. Курець постійно заковтує слину і продукти згоряння тютюну, що містяться в ній, вводить у шлунок канцерогенні речовини.
Серед курців 95 % страждає бронхітом. Небезпека занедужати бронхітом збільшується в 20 разів, якщо людина викурює більше 25 сигарет на день.
Доза радіоактивного опромінення, одержувана за рік людиною, що викурює півтори пачки сигарет на день, дорівнює дозі від трьохсот рентгенівських обстежень! Причина цього — радіоактивні елементи, що вивільняються з тютюну при палінні (полоній, вісмут, радіоактивний свинець і т. д.).
Серцево-судинні хвороби—основна причина захворюваності й смертності населення, особливо в економічно розвинутих країнах. Причини їх росту різні, але одним з найважливіших факторів є паління, що у зв'язку з цим називають фактором ризику. Це значить, що ризик занедужати і померти від хвороби серця і судин (гіпертонія, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт) вищий, якщо людина курить.

Яким же чином тютюн може впливати на серцево-судинну систему?
Нікотин у першій фазі своєї дії збуджує судинно-рухальний і дихальний центри, а в другій фазі, навпаки, пригнічує їх. Якщо намацати пульс курця, то можна помітити, що при першому затягуванні відбувається його уповільнення, а потім серце починає битися в прискореному ритмі. Одночасно з цим відбувається підвищення артеріального тиску, що обумовлено звуженням периферичних судин. До цього варто додати, що оксид вуглецю (II), який надходить із сигарет, підвищує вміст холестерину в крові й викликає розвиток атеросклерозу. Загалом паління впливає на серце: для курця ймовірність інфаркту вдвічі вища.
Для людини, що звикла до тютюну, викурити сигарету—все одно що вгамувати спрагу чи пообідати. Запеклому курцю обід Видасться неповним, якщо після їжі він не закурить. Хронічні отруєння нікотином викликають розлад діяльності вегетативно-нервової системи, внаслідок чого з'являється порушення нормального функціонування шлунково-кишкового тракту.
Щоразу після викуреної сигарети виникають симптоми гастриту: зменшується, а при певній дозі, навпаки, різко зростає рухова активність шлунка, гальмується вироблення шлункового соку, внаслідок чого зникає апетит. Змінюється і кислотність шлункового соку. Саме тому курці вважають, що тютюн вгамовує почуття голоду.
Усі ці явища спричиняють спазматичне скорочення м'язових шарів стінки шлунка, через що їжа в ньому затримується, виникають болі в животі, нудота, а іноді й блювота. Паління, як правило, призводить до звуження кровоносних судин, порушуючи кровопостачання внутрішніх органів, створюючи таким чином сприятливі умови для виразки слизових оболонок шлунка і дванадцятипалої кишки. У більшості випадків виразки цих органів виникають у зв'язку з палінням. Надалі, з розвитком виразкового процесу, паління призводить до затримки рубцювання виразки. У курців виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки зустрічається в 2—3 рази частіше, ніж у тих, хто не палить. Смертність від цих захворювань у курців також у 4 рази вища.
Давно відомий зв'язок захворювань печінки з палінням. Експериментальні докази цього зв'язку отримані на кроликах. У тварин, яких регулярно обкурювали димом, виникали зміни клітин печінки, що нагадують картину цирозу (зморщування) печінки в людини. У курців (у 30—40 % випадків) нерідко виникає порушення рухової функції жовчних шляхів, що призводить до застою жовчі. Особливо сильно це проявляється при одночасному зловживанні тютюном і алкоголем.
Доведений вплив нікотину на статеві залози. Якщо самцю кролика вводити нікотин, то в нього зменшується розмір яєчок, відбуваються порушення в статевих клітинах (сперматозоїдах).
Подібні ж явища можуть спостерігатися в чоловіків, які довго палять, вони відчувають передчасне вгасання статевої функції.
За спостереженнями фахівців, не менше ніж у 10 % випадків причиною статевого безсилля виявляється паління. Припинення нікотинової інтоксикації спричиняє відновлення статевої функції.
Особливо шкідливе паління для дітей і підлітків. Підраховано, що тютюнові компанії щорічно продають дітям сигарети на суму понад 1 мільярда доларів. Біда в тому, що на ще не сформований організм нікотин впливає більш шкідливо, ніж на організм дорослої людини, і особливо це стосується дівчаток. Якщо дівчинка починає палити у віці від 12 до 14 років, порушується її статеве дозрівання, а це, звичайно, позначиться в майбутньому на її вагітності.
Жінки-курці, як правило, рано старіють, у них передчасно настає статеве згасання. Тютюн впливає і на плин вагітності.
Як відомо, мати, плід і плацента являють собою органічну єдність, і це позначається на різного роду порушеннях, що розвинулися під час вагітності в матерів, які палять. Вплив нікотину на плід легко помітити, якщо простежити за його серцебиттям після паління матері. У майбутньої дитини відразу настає частішання пульсу. Природно, що подібна ж реакція може бути й у випадку, якщо палять у присутності вагітної жінки.
Шкідливий вплив нікотину на плід обумовлений тим, що він зменшує плацентарний кровотік і знижує надходження кисню до тканин зростаючого організму. У жінок-курців викидні й мертвонароджені діти зустрічаються в 2—3 рази частіше, ніж у некурящих. Взагалі список різних порушень, що виникають в організмі вагітної матері-курця і в дитини, яка розвивається, дуже значний: тут і недостатня вага немовляти, їх висока смертність, часто недоношеність плоду, різноманітні ускладнення вагітності. Діти страждають як уродженими порушеннями, так і виникаючими вже після народження.
Підвищена частота мимовільних абортів, смертності дітей під час пологів і подальше уповільнення розвитку немовляти в матерів, як палять, учені пов'язують або з передчасним відділенням плаценти, або з кисневою недостатністю плоду.
Підраховано, що викурювання навіть 4 сигарет на день становить серйозну небезпеку для виникнення передчасних полотів. Ця небезпека при викурюванні 5—10 сигарет на день подвоюється.
Визначений статично значимий зв'язок між палінням матерів і кількістю мимовільних абортів; спостерігається виражена залежність частоти мимовільних абортів від числа викурених сигарет, ризик виявляється на 30—70 % вищим серед вагітних жінок-курців, ніж серед тих, які не палять.
Паління в період вагітності часто призводить до уповільненого росту плоду, погіршення його адаптації до умов навколишнього середовища. Діти, що народжуються від жінок, які палили під час вагітності, мають вагу в середньому на 200 грамів меншу, ніж діти, що народжуються в інших жінок. У дітей, що народилися від матерів-курців, помічається уповільнення не тільки фізичного, але й інтелектуального, утому числі емоційного розвитку. Крім того, діти часто народжуються з уродженими пороками серця і дефектами розвитку носоглотки, паховою грижею і косоокістю.
Паління несприятливо впливає на процес закладання і розвитку нервової трубки в плоду, спричиняє народження дітей-аненцефалів (позбавлені голови), дітей із уродженими каліцтвами — заячою губою і вовчою пащею.
Дівчата, які рано почали палити, гірше розвиваються фізично, частіше хворіють на бронхіт, ніж їхні ровесниці. Дія нікотину на Статеву сферу найчастіше виявляється в порушенні менструації.
Вживання тютюну жінками завжди вважалося ознакою поганого тону і засуджувалося. Паління серед російських жінок почалося тільки в середині XIX століття. Але до останнього часу жінок-курців було дуже мало.
Як кинути палити
Кинути палити під силу кожному. Не всі, ймовірно, з цим погодяться, тому що вже пробували зробити це, і безуспішно. Але чи намагалися вони розібратися в причинах невдачі? Зрив, як правило, викликає не продумане до кінця рішення покінчити з палінням і відсутність підтримки з боку оточення, яке часом навіть, навпаки, засуджує ці спроби. Тому що ж робити тим, хто вирішив жити без сигарети?
Насамперед варто чітко обґрунтувати для себе причину, що спонукала прийняти таке рішення. Це може бути прагнення зберегти і зміцнити здоров'я, збільшити працездатність, бажання позбавити оточення від шкідливого впливу диму, нарешті, прагнення зайнятися спортом.
Важливо також чітко визначити термін, протягом якого ви хочете кинути палити (він не має перевищувати півтора-два місяці). Ретельно проаналізуйте свою схильність до паління: визначте ситуації, у яких частіше беретеся за сигарету, спробуйте розібратися, із чим це пов'язано — з негативними емоціями, бажанням розслабитися, стимулювати працездатність. А потім виробіть тактику поведінки. Поступово скорочуйте кількість сигарет, що викурюються протягом дня, визначте, від якої з них відмовитися найважче.
Ближче до часу повної відмови від паління спробуйте обходитися без сигарет добу, дві, три. Щоб легше було перебороти бажання курити, збільшуйте час перебування на свіжому повітрі, більше ходіть, виконуйте комплекс гімнастичних вправ, займіться бігом, плаванням. Хоча б на два-три тижні відмовтеся від міцного чаю і кави, гострих та солоних продуктів, вживайте більше рослинної їжі, натуральних соків, мінеральної води.
Якщо дуже сильно захочеться палити, беріть не цукерки чи сухарі, а жувальну гумку, найкраще гамібазин, що містить речовини, які викликають відразу до паління.
Запеклий курець, згідно з даними комітету «Паління і здоров'я», скорочує своє життя на 8,3 роки.
Чи варта щоденна сигарета такого скорочення вашого життя? Задумайтеся над цими фактами! Порівняйте цінність вашого життя і пагубного захоплення тютюном.
Яке рішення ви приймете:
* не будете палити зовсім;
* будете палити менше;
* продовжите паління, незважаючи на загрозу здоров'ю й обов'язкове скорочення життя?
Кинути палити відразу, звичайно, найкраще рішення. Знищіть усі запаси сигарет і заявіть, що більше не берете їх у рот. Нерідко для прощання з палінням використовують сприятливу психологічну обстановку і навіть хворобу. Наприклад, одна людина палила багато років і ніяк не могла позбавитися цієї поганої звички, хоча надзвичайно хотіла кинути палити, їй здавалося, що бед сигарети не зможе ні думати, ні працювати — настільки вкоренилася звичка палити. Потім вона зрозуміла, що це дурниця, яку втовкмачили собі в голову мільйони людей.
Лікарі й психологи рекомендують для деяких пацієнтів так звану тактику «малих кроків». Суть її полягає в тому, щоб послідовно і строго виконувати певну програму відмови від паління. Важливо зробити звичку до нікотину «некомфортною», дратівливою, зайвою. Тоді від негативних відчуттів при палінні до повного відмовлення від нього тільки один крок.
Той, хто вважає, що з тих чи інших причин не може негайно приступити до програми відмовлення від паління, повинен принаймні палити з найменшим ризиком для здоров'я.
Перша порада: затягуватися менш часто і якомога менш глибоко. При глибокому затягуванні до 95 % нікотину надходить у кров, при помірному затягуванні—до 70 %, а при палінні без затягувань не більше 5—10 %.
Друга порада: викурюйте сигарету не більше ніж на дві третини. Фахівці зазначають, що перші затягування менш шкідливі, тому що нікотин та інші небезпечні речовини абсорбуються, осідають у тютюні та фільтрі.
Третя порада: намагайтеся вибирати сигарети з низьким вмістом нікотину й інших шкідливих речовин.
Четверта порада: менше тримайте сигарету в роті.
П'ята порада: куріть менше! Здавалося б, ця порада має надто загальний характер. Але її варто конкретизувати:
а) визначте максимальну кількість сигарет, що викурюються, ви не повинні ні в якому разі перевищити ліміт протягом дня;
б) не паліть на голодний шлунок, а тим більше зранку натщесерце, тому що продукти сублімації тютюну, змішуючись зі слиною, уражають слизову шлунка, а, потрапляючи в кишечник, відразу ж всмоктуються в кров;
в) не паліть на ходу;
г) між затягуваннями не залишайте сигарету в роті;
д) не паліть під час підйому сходами, вгору, під час чи після значного фізичного навантаження, тому що в цей час дихання дуже інтенсивне і канцерогени потрапляють дуже глибоко в легені.
Шоста порад а: не паліть, коли палити зовсім не хочеться.
Сьома порада: будь-який різновид фізичної активності в цьому випадку може бути корисним.
Ну, а як бути тим, у кого не вистачає сили волі, хто самостійно не може кинути палити?
З народних методів відоме лікування настойкою, отриманою з вівсяної соломи, чи відваром з очищеного вівса. У ряді випадків застосовується полоскання рота 1—2%-вим розчином питної соди, що змінює смак тютюнового диму, роблячи його неприємним. Полоскання рота содовим розчином проводять 3— 6 разів на день перед тим як закурити сигарету. Псує смак тютюнового диму і робить його неприємним і змащування слизової оболонки рота розчинами, що мають зв'язувальну дію.
Фахівці вважають, що якщо не вдається виявити достатньої волі й наполегливості для того, щоб кинути палити, необхідне лікування. Лікувальні міри різноманітні, лікар може призначити необхідні препарати: цититон, табекс, лобелін й ін., порекомендує голковколювання чи фізіопроцедури, пропише замінники тютюнових виробів, призначить індивідуальну чи групову психотерапію, гіпноз й ін. Існують, наприклад, і незвичайні методи відмови від паління — спеціальні пачки сигарет, що б'ють струмом курця кожного разу, коли він до них доторкається. Є методики, спрямовані на закріплення у свідомості аверсії, — відрази до тютюну. Застосовуються спеціальні препарати, здатні в момент паління викликати сухість у роті, запаморочення, нудоту, надають тютюну огидний присмак. Варто тільки враховувати, Ідо при цьому основну роль відіграє тверде рішення самого курця позбутися шкідливої звички.
Лікування повинно проводитися під контролем лікаря. Самолікування всіма цими препаратами неприпустиме.
Отже, кинути палити можна в будь-який час, варто тільки захотіти.
Дуже багато людей, навіть ті, хто дуже тривалий час палили, на старості свідомо дійдуть висновку про необхідність кинути палити і зовсім безболісно зроблять це за власним бажанням. Наукові дослідження показують, що понад 70 % курців мають достатньо сили волі, щоб припинити паління, не вдаючись до допомоги лікарів.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 02:46 | Повідомлення № 4
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Профілактика травматизму на заняттях баскетболом

1. Причини травм та їхня профілактика
Заняття фізичними вправами позитивно впливають на організм учнів, суттєво підвищують його фізичну працездатність. Але, на жаль, іноді заняття супроводжуються травмами і захворюваннями, що суперечить оздоровчій спрямованості фізичної культури.
Травми на уроках фізичної культури і позакласних формах занять фізичними вправами в школі слід розглядати як надзвичайну подію. Як правило, вони є результатом незадовільної профілактики або її відсутності.
Практика і досвід показують, що використання засобів профілактики, раціональна побудова занять і правильне дозування заданого навантаження дозволять звести до мінімуму випадки травм і тим самим суттєво підвищити оздоровчий ефект занять.
Для успішної реалізації заходів профілактики пошкоджень необхідно знати причини й умови виникнення травм, а також при необхідності уміти надати своєчасну долікарську допомогу.
Усе розмаїття травм та захворювань можна умовно розділити на дві групи (зовнішні і внутрішні) і визначити чинники, що їх викликають.
До першої групи зовнішніх чинників належить:
- огріхи в організації (нераціонально складений розклад, багаточисельність груп, що займаються, перевантаження спортивних майданчиків, допуск до участі в спортивно-масових заходах учнів, які не мають відповідної підготовки і т. ін.) і методиці проведення занять (відсутність індивідульного підходу до учнів, недотримання правила поступовості підвищення навантаження, неповноцінна розминка або її відсутність і т. ін.);
- недоліки в матеріально-технічному забезпеченні занять, незадовільний стан місць занять, інвентаря, устаткування, одягу і взуття учнів та ін.);
- відхилення від гігієнічних норм (освітлення, вентиляція, температурний режим під час проведення занять у спортивному залі), несприятливі метеорологічні умови (висока або низька температура повітря, атмосферні опади і т. ін.) під час занять на відкритих майданчиках;
0 недотримання вимог лікарського контролю (несвоєчасний розподіл учнів на медичні групи, допуск до занять без медичного огляду).
Для профілактики травм цієї групи причин необхідно:
ø раціонально розміщувати урочні і позакласні форми занять фізичними вправами в тижневому циклі;
ø огороджувати місця занять від сторонніх осіб, не допускати одночасного проведення занять на спільному майданчику несумісними видами спорту двома різними класами (наприклад, метання з легкої атлетики в одному класі і спортивні ігри в іншому);
ø дотримуватись послідовності в заняттях, поступово збільшувати і ускладнювити фізичні навантаження, здійснювати індивідуальний і диференційований підхід у навчанні;
ø проводити розминку, адекватну до завдань уроку, змагальних вправ і т. ін;
ø не допускати до уроку, тренувальних занять, змагань і т. ін. учнів у хворобливому стані, з неповним видужанням або у стані перевтоми;
ø забезпечити відповідність спортивних споруд встановленим державним стандартам і суворо дотримуватись санітарно-гігієнічних норм і правил їх утримання;
ø дбати про достатнє і правильне розміщення освітлювальних приладів у спортивному залі;
ø систематично здійснювати контроль за справністю і якістю спортивного інвентаря та обладнання;
ø перевірять правильністиь і надійность встановлених приладів;
ø слідкувати і вимагати від учнів відповідності одягу і взуття особливостям змісту уроку, тренуваних занять, змагань тощо;
ø здійснювати попередній лікарський огляд усіх учнів і систематичні спостереження за їх станом здоров’я в процесі проведення різноманітних форм занять фізичними вправами;
ø навчити учнів виконувати правила особистої гігієни в руховому режимі дня.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 02:46 | Повідомлення № 5
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

У групу внутрішніх факторів травматизму входять:

0 недостатня підготовленість до виконання заданих фізичних навантажень (наприклад, у зв’язку з тривалими перервами в заняттях або недавно перенесеним захворюванням, що призвели до зниження функціонального стану організму);
0 стан втоми (і, як наслідок, розлад координації), погіршення захисних реакцій і зниження уваги, зміна збудливості та лабільності нервово-м’язового апарату (це веде до погіршенняя техніки виконання рухів, що у деяких випадках може призвести до травми).
Таким чином, профілактика травм при заняттях фізичними вправами в школі і вдома – це, передусім, усунення причин, що обумовлюють травматизм. Починаючи заняття, наприклад, потрібно подбати про раціональну розминку, завдання якої – не лише розім’яти, розігріти м’язи, суглоби, зв’язки, але й підготувати весь організм до роботи з основних вправ заняття. Слід також пам’ятати, що ефект від розминки зберігається недовго, тому перехід до основного навантаження не варто затягувати.
З метою профілактики слід дотримуватись індивідуального підходу до учнів, санітарно-гігієнічних вимог, виключити перенавантаження і перенапруження.


2. Прийоми самострахування

Унеможливити або принаймні звести до мінімуму випадки травм учнів під час занять фізичними вправами в школі і вдома – одне із головних завдань в роботі вчителя фізичної культури. Вирішується це завдання, як правило, широким комплексом різноманітних заходів, що становлять зміст техніки безпеки під час організації і проведення керованих і самостійних форм занять фізичними вправами. Практика і досвід показують, що найбільша кількість травм трапляється в побуті. Більшість з них на перший погляд видаються випадковими: «посковзнувся в стрибках», «невдало впав, катаючись на ковзанах (лижах, санках)», «незграбно приземлився у зістрибуванні або перестрибуванні» і т. ін. При більш глибокому аналізі виявляється, що в таких учнів, як правило, низький рівень фізичної підготовленості і погане володіння навичками самострахування.
Самострахування – це здатність учня своєчасно приймати рішення і самостійно виходити з небезпечних положень, які можуть виникати під час виконання вправ. Існує головним чином, два основні шляхи виходу із небезпечного положення:
ø своєчасне припинення виконання вправи (якщо це можливо);
ø видозміна вправи з метою запобігання травми або полегшення сили падіння.
Отже, щоб уникнути травм учень повинен зробити потрібний і своєчасний додатковий рух або цілу рухову дію. Ці рухи і вправи не складні, доступні і потрібні практично всім учням, а особливо тим ,хто займається видами спорту пов’язаними з несподіваними або навмисними падіннями (гімнастика, акробатика, боротьба, футбол, гандбол, волейбол і ін.).
Чим вищий рівень координаційних здібностей і розвитку спритності, тим швидше учень оволодіє прийомами самострахування.
Прийоми самострахування при виконанні найбільш розповсюджених вправ, здатних небезпекою травматизму.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 02:47 | Повідомлення № 6
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Самострахування при падіннях вперед

При падіннях вперед учні іноді отримують різні травми рук, обличчя, грудей. Найбільше це трапляється з тими у кого слабкі руки і недостатньо розвинута спритність. Для усунення цього недоліку пропонується наступний комплекс вправ для амортизації падінь згинанням рук. Цей спосіб самострахування застосовують при падіннях на місці або з невеликою поступальною швидкістю руху. При навчанні падінням слід використовувати поролонові мати.
1. Поперемінне і одночасне згинання і розгинання рук в упорі лежачи з опорою руками на стіл, табуретку, гімнастичну лаву, підлогу; те ж, але ноги на лаві або підтримуються партнером (рис. 1); те ж з опорою на колінах партнера, який лежить на спині (рис. 2). Темп виконання вправ постійно зростає.
Рис. 1. Рис. 2.

2. Ходьба на руках: в упорі лежачи з підтримкою партнера за ноги; ходьба в стійці на руках з підтримкою (рис. 3).
Рис. 3 Рис. 4. Рис. 5
3. Згинання і розгинання рук в стійці на руках: біля гімнастичної стінки зачепившись носками за рейку (рис. 4); з підтримкою партнером за ноги (рис. 5).
4. В упорі лежачи на підлозі: відштовхування руками; теж з 1-2 оплесками; відштовхування ногами (рис. 6); відштовхування руками і ногами одночасно; теж з просуванням вправо і вліво. Темп виконання вправ постійно зростає.
5. Падіння вперед на руки в упор лежачи; з упору на колінах відштовхнутись руками від підлоги і з просуванням тулуба вперед-вгору приземлитись в упор лежачи на зігнутих руках (рис. 7); те саме з упору присівши; те саме з стійки на колінах; те саме з основної стійки, тулуб прямий; те саме з поворотом кругом і одночасним падінням в упор лежачи з м’яким опусканням на груди; те саме після перекиду вперед і назад.

Рис. 6. Рис. 7.
6. Стрибки в упор лежачи: з упору присівши стрибок вгору, приймаючи горизонтальне положення тулуба, з м’яким приземленням в упор лежачи і амортизацією руками; те саме після перекиду вперед.
7. Падіння вперед з м’ячем: з стійки на колінах, тримаючи в зігнутих руках набивний, футбольний або баскетбольний м’яч, падіння вперед в упор лежачи з амортизацією м’ячем і руками; те саме після ловлі м’яча, кинутого партнером; те саме після перекиду вперед з м’ячем; те саме з ловінням м’яча, кинутого партнером.
8. Перекати в сторони: з упору лежачи зігнути праву руку до опори на передпліччя і, притискаючи її якнайближче до тулуба, перекат вправо на 180-360˚, тулуб прямий; те саме вліво; те саме з м’ячем.
9. Перекати в сторону зігнувши ноги: з упору стоячи на колінах, згинаючи праву руку, м’який перекат вправо на спину ,ноги до грудей; те саме вліво; перекат на 360˚ з поверненням у вихідне положення в упор присівши.
10. Перекиди вперед: з упору присівши – перекид вперед; довгий перекид вперед, перекид вперед кроком або випадом вперед; перекид вперед з опорою на одну руку; перекид вперед з опорою на зовнішню сторону кистей прямих рук; 2-3 перекиди вперед.
11. Перекид вперед після падіння вперед і бігу: з основної стійки падіння вперед з наступним згинанням ніг або кроком і перекидом вперед на одну ногу; те саме після стрибка вперед-вгору, з місця або з розбігу; те саме після бігу. Вправи можна виконувати, тримаючи в руках м’яч.
12. Перекид вперед – в бік через плече – кроком правою вперед, з опорою на праву руку і незначним поворотом голови вліво, перекид через праве плече і лопатки, завершуючи його на одну ногу; те саме кроком лівою через ліве плече, те саме після стрибка і бігу; те саме з м’ячем.
13. Перекати вперед і назад прогнувшись: перекат вперед і назад в упорі лежачи прогнувшись; те саме 2-3 рази в темпі, збільшуючи амплітуду; те саме з стійки на руках; перекат вперед прогнувшись з стійки на колінах з послідовним торканням опори стегнами, животом, руками, грудьми у положення, близьке до стійки на грудях; те саме тримаючи руки за спину або за голову.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 02:48 | Повідомлення № 7
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Самострахування при падіннях назад перекатом

1. Перекати назад зігнувши ноги: з сіда, руки вздовж тулуба, зігнуті до грудей, долоні біля плечей; те саме з о. с. присідаючи; те саме після високого стрибка вгору і вгору-назад; те саме після зіскоку з гімнастичної лави назад, гімнастичної стінки; те саме, утримуючи в руках набивний, футбольний або баскетбольний м’яч.
2. Перекати назад згинаючи одну ногу: з о. с. кроком назад, з опорою руками на гімнастичний мат; те саме після падіння назад з прямим тулубом до кута 45˚; те саме після стрибка вгору-назад; те саме без опори на руки; те саме, утримуючи в руках м’яч; те саме після ловлі м’яча, кинутого партнером; те саме після поштовху партнера в плечі або м’яч.
3. Перекати назад зігнувшись: з сіда перекат назад зігнувшись на лопатки до торкання носками підлоги, руки вздовж тулуба, на груди або з опорою біля плечей; те саме після ловлі м’яча, кинутого партнером; перекат назад після сіду назад з прямими ногами.
4. Перекид назад. З сіда: на коліна; в упор присівши; в упор присівши на одну; через плече. Те саме з упору присівши. Те саме з о. с; те саме після падіння прямим тулубом до 45˚; те саме після стрибка вгору і вгору-назад. Перекид назад після поштовху партнера в плече.
Перекид назад з стійки на м’якій доріжці після висмикування доріжки.

Вправи для амортизації зіскоків

1. Присідання: глибоке присідання з о. с. з різними положеннями рук (вперед, в сторони, на пояс, за спину, вгору); те саме після стрибка вгору з упору присівши; присідання з обтяженнями (набивний м’яч, гантеля, штанга, з партнером, який сидить верхи на плечах і т. д.).
2. Присідання на одній нозі, друга вперед: з підтримкою за стіл, крісло, гімнастичну стінку тощо.
3. Зіскоки з присіданням в упор присівши, з поступовим збільшенням висоти (з гімнастичної лави, крісла, стола, гімнастичної стінки, козла, коня, колоди і т. д.); те саме, але з поворотом у польоті на 90˚, 180˚ і більше.
4. Зіскоки з перекидом вперед (в момент приземлення плечі повинні бути попереду ніг); те саме, але зіскок в сторону; те саме з поворотом в польоті на 90˚, 180˚.
5. Зіскоки з перекидом назад; те саме з поворотом на 180˚.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 03:04 | Повідомлення № 8
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Технічна підготовка баскетболіста

Однією з тенденцій розвитку сучасного баскетболу є постійне підвищення рівня технічної та тактичної майстерності гравців. Команда баскетболістів спроможна досягти високих спортивних результатів лише тоді, коли вона комплектована гравцями з різнобічною фізичною підготовленістю, що бездоганно володіють усіма прийомами техніки, вміють на високих швидкостях в умовах активної протидії грамотно орієнтуватись в тактичних ситуаціях, відзначаються яскравою індивідуальністю манери гри.
В умовах постійного зростання вимог до рівня майстерності баскетболістів вищих розрядів великого значення набуває пошук шляхів підвищення ефективності індивідуальної підготовки спортсменів.
Відомо, що колективні тренування особливо корисні при техніко-тактичній підготовці команди, проте вони недостатньо сприяють розвитку індивідуальних фізичних якостей спортсменів, що залежать від особистих властивостей організму та технічної майстерності кожного баскетболіста.
Згадаймо, яких чудових гравців подарував нам баскетбол. Що не ім'я — то особистість, то неповторна індивідуальність: Яніс Круміньш, Модест Паулаусккас, Олександр і Сергій Біло-ви, Геннадій Вольнов, Надія Захарова, Уляна Семенова, Олеся Барель. І серед них — українські баскетболісти Ніна Піменова, Наталія Климова, Анатолій Поливода, Володимир Ткаченко, Микола Баглей, Олександр Волков та інші. А зараз кумирів все менше і менше. В чому ж справа?
Сучасний тренувальний процес - це практично щоденні командні тренування. Гравці затиснуті в рамки загальних командних вправ. Фахівці підкреслюють, що баскетболісти дедалі рідше відпрацьовують самостійно певні технічні елементи, шліфують притаманний кожному з них хід гри. Між тим, у процесі; індивідуального тренування баскетболіст виконує ті вправи, які найбільше відповідають його індивідуальним особливостям, може правильно визначити не тільки зміст вправ, але й їх дозування. Під час індивідуальних занять, вдосконалюючи свою майстерність, спортсмен має змогу виявити та вдосконалювати технічні прийоми, якими володіє недостатньо і, отже, не завжди використовує їх у грі, а в колективних заняттях усі вправи баскетболістові доводиться виконувати згідно з загальним для всіх, планом занять, не звертаючи уваги на деталі.
– вправи;
– тренування в присутності тренера, коли наставник корегує поставлене завдання і якість його виконання;
– тренування в рамках командного, коли кожен гравець отримує конкретне завдання і самостійно його виконує;
— виконання кожного завдання під час командного тренування, коли гравець використовує паузи як запрограмований активний відпочинок.
При плануванні завдань для індивідуальних тренувань важливо враховувати не тільки їх необхідність або доцільність, але й бажання гравця, його психологічні властивості, фізичні та морфологічні особливості.
У пропонованій книзі наведено вправи та методику їх використання в процесі командних тренувань та під час самостійних занять баскетболістів для підвищення рівня їх фізичної та техніко-тактичної підготовленості на різних етапах.
Сподіваємось, що цей посібник потрапить у поле зору баскетболістів, і буде корисним для них, тренерів, студентів спеціальних навчальних закладів.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 03:04 | Повідомлення № 9
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Техніка гри — сукупність способів, які дозволяють вирішувати конкретні завдання в процесі гри, це — засоби ведення гри.
Різноманітність умов, в яких застосовується той чи інший прийом, стимулює прагнення до вдосконалення способів виконання кожного технічного прийому і появу нових прийомів.
Основним показником технічної підготовки баскетболістів високої кваліфікації є оптимальна форма і надійність застосування прийомів у змагальних умовах. Високий рівень технічної підготовленості — це високий ступінь автоматизму рухових навиків, його стабільність.
Досконалість і різноманітність технічних прийомів великою мірою зумовлені індивідуальними можливостями гравців. Тому кожному баскетболістові треба пам'ятати, що якість виконання технічних прийомів, їх різноманітність, та застосування у грі залежить від нього самого.
При самостійному тренуванні баскетболістам доцільно не тільки усувати недоліки у виконанні окремих прийомів, але й вдосконалювати ті елементи, які превалюють в ігровій діяльності.
Зміст індивідуальних занять, підбір вправ, час їх проведення зумовлюється спортивним стажем і кваліфікацією, рівнем підготовки, ігровим амплуа та іншими факторами. Тому юні баскетболісти повинні вдосконалювати всі технічні прийоми і спеціалізуватися вже на базі всебічної технічної підготовки. Тільки після цього слід вибрати для себе ті прийоми, які визначатимуть їх індивідуальність. Не викликає сумніву, що при самостійних заняттях необхідно в першу чергу вдосконалювати слабкі сторони в технічній підготовці, де відчувається відставання від товаришів по команді або від гравців відповідного амплуа інших команд.
Прийоми нападу в баскетболі, якими повинен досконало володіти кожний гравець, поділяються на техніку володіння тілом і техніку володіння м'ячем.
Виходячи з тенденції сучасного баскетболу, коли постійно зростає активність ігрових дій, велику роль відіграє високий темп, техніка володіння тілом. Проте вдосконаленню техніки пересування часто не приділяють достатньої уваги, внаслідок чого навіть у командах високої кваліфікації зустрічаються гравці, які недостатньо володіють переміщенням по майданчику.
У сучасному баскетболі прийоми володіння м'ячем виконують на великій швидкості, в умовах активної протидії суперників, коли кожний гравець повинен вміти точно і своєчасно виконувати передачу, спіймати м'яч у різних ситуаціях, миттєво змінити напрям ведення м'яча або виконати кидок у кошик без підготовки.
Активізація захисних дій змушує нападаючого з м'ячем збільшувати швидкість виконання ігрового прийому, змінювати їх динаміку та кінематичну структуру, пристосовуючись до нових обставин. Виходячи з цього, в процесі індивідуальних занять на певному етапі підготовки до змагань, доцільно підбирати вправи для вдосконалення прийомів в умовах, максимально наближених до змагальних. Для цього під час самостійних кидків, передач, ведення м'яча треба виконувати вправи швидко, без втрати часу на підготовку.
Активізація гри і пов'язані з нею зміни умов виконання ігрових прийомів зумовлюють і певні зміни в підготовці баскетболістів. Найважливішим при цьому є процес індивідуалізації спортивної підготовки.
Індивідуальна підготовка повинна займати чільне місце в системі тренування. На жаль, на сучасному етапі розвитку баскетболу спортсмени мало уваги приділяють самостійним заняттям, не прагнуть до зростання своєї майстерності.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 03:05 | Повідомлення № 10
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

2. Тактична підготовка

До засобів ведення гри належать технічні прийоми, без яких у баскетбол, грати неможливо. Технічна підготовка спрямована на вивчення структури рухів того чи іншого прийому, а тактична озброює баскетболістів умінням доцільно використовувати вивчені прийоми в умовах суперництва двох команд. Технічна підготовка кваліфікованих баскетболістів органічно пов'язана з тактичною поняттям «техніко-тактична підготовка». Тому ряд методичних положень індивідуальної підготовки баскетболістів однаково стосується цих двох підсистем.
Баскетбол — гра колективна, але часто команда складається з гравців різних за рівнем підготовленості. Кожний баскетболіст, підпорядковуючи свої дії головному завданню, в той же час реалізує їх індивідуально, тобто сам вирішуючи, як і коли застосувати певний прийом, уважно стежить за діями своїх партнерів та суперників, тощо. Отже, індивідуальні тактичні дії — це самостійні дії гравця, спрямовані на розв'язання окремих тактичних завдань у взаємозв'язку з іншими гравцями команди.
Доцільність індивідуальних тактичних дій визначається успіхом у грі. Чим вища індивідуальна майстерність, баскетболістів, тим гнучкіша техніко-тактична стратегія команди, тим успішніші дії колективу. В цьому випадку у захисті успішно вирішуються два завдання — якнайменше пропустити м'ячів у свою корзину і якнайбільше м'ячів забрати у суперника при мінімальній кількості персональних зауважень.
Сучасна тактика баскетболу являє собою складний процес взаємодії гравців у нападі та захисті. Успіх цих взаємодій залежить від рівня фізичної, технічної, психологічної підготовленості гравців, а також засвоєння ними індивідуальних групових, командних, тактичних дій у нападі і захисті. Тому в індивідуальному тренуванні баскетболістів техніко-тактичному підрозділу вдосконалення майстерності відводиться чільне місце.
Головними напрямками індивідуальної техніко-тактичної підготовки є вивчення суті та найважливіших теоретико-методичних положень тактики баскетболу; оволодіння технічними прийомами та тактичними діями; вдосконалення тактичного мислення; вивчення інформації, необхідної для практичної реалізації тактичної підготовленості; практична реалізація тактичної підготовленості, тощо. Кожен з цих напрямків техніко-тактичної підготовки ґрунтується на використанні певних засобів та методів.
В основу індивідуальної техніко-тактичної підготовки баскетболістів в останні роки успішно впроваджується метод моделювання, що має багато варіантів. Узагальнення досвіду практики свідчить, що реалізація індивідуальних модельних тренувань базується переважно на якісних характеристиках змагальної діяльності, що не завжди сприяє ефективному розвитку адаптаційних процесів, адекватних умовам напружених змагань. Власне тому розробка і застосування індивідуальних тренувань, комплексів вправ, виходячи з просторових (взаєморозташування, траєкторія, відстань, тощо), часових (тривалість, темп), нросторовочасових (швидкість, прискорення), динамічних (параметри реакції опори, зусилля взаємодії з м'ячем тощо) енергетичних, психоемоційних (психічне напруження) характеристик змагальної діяльності провідними фахівцями розглядається як один з найоптимальніших шляхів підвищення ефективності індивідуального тренування гравців.
Аналіз спеціальної літератури, узагальнення передового досвіду практики свідчать, що найважливішими особливостями техніко-тактичної підготовки на сучасному етапі розвитку баскетболу є:
— універсалізація гравців поряд з тенденцією до спеціалізації (поняття універсалізації переважно стосується високорослих гравців, зокрема центрових, котрі, як правило, відходять від звичних позицій біля щита, беручи активну участь не тільки в завершенні атаки, але й в її підготовці; спеціалізація більше притаманна захисникам, серед яких виділяють захисників розігруючи та захисників, що тяжіють до атакуючих дій;
— всебічний розвиток інтелектуальних здібностей, цілеспрямована підготовка до самостійного осмислення змагальних ситуацій, здатність до імпровізації в умовах змагального ліміту часу, простору, інформації;
— застосування тактичних дій, які базуються на двох або трьох ходових комбінаціях;
— збільшення часу, протягом якого суперник застосовує активний захист;
— створення в ході учбово-тренувальних занять умов, наближених до змагальних, шляхом використання кількісного підходу (обмеження простору та часу), підвищення активності протидії тощо;
— всебічне використання методу моделювання манери гри суперника, особливо в груповому та індивідуальному аспектах.
Провідні фахівці баскетболу О. Я. Гомельський, (1988), Д. Р. Вуден (1987), С. Стонкус (1987) підкреслюють, що слабким місцем гравців високого класу є недостатній рівень індивідуальної тактичної підготовленості. Це зумовлено, обмеженим використанням у системі підготовки науково-практичних даних про механізми сприймання та переробки інформації.
У сучасній практиці підготовки баскетболістів ефективним засобом є використання відео магнітофонної техніки, яку застосовують при реалізації практично всіх напрямків техніко-тактичної підготовки. За її допомогою можливо:
— розробляти модельні характеристики змагальної діяльності суперників, конкретних гравців, команди в цілому;
— здійснювати об'єктивний аналіз ефективності техніко-тактичних гравців в умовах змагань і тренування;
— використовувати відеотехніку як тренажерні комплекси тощо.
Для індивідуального підходу у виборі засобів під час навчання та вдосконалення прийомів техніки і тактики гри, розвитку фізичних якостей баскетболістів при самостійних заняттях рекомендовано специфічні методи використання тренувальних вправ: без суперника; з умовним партнером (стінка, щит, батут тощо); з умовним суперником (макети гравців, стояки та ін.); з партнером та умовним суперником; з партнером, з умовним партнером та суперником, з партнером та суперником (чисельна перевага гравців на боці нападаючих); з партнером та суперником (рівнозначні склади атакуючих та захисників). Специфічні методи тренування враховують особливості спеціалізованої діяльності баскетболістів різного ігрового амплуа.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 03:06 | Повідомлення № 11
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

3. Вправи для вдосконалення способів пересування гравця по майданчику

Пересування баскетболіста по майданчику становить частину суцільної системи дій, спрямованих на виконання конкретних ігрових завдань. Для пересування по майданчику гравець використовує ходьбу, різні види бігу, стрибки, зупинки, повороти, за допомогою чого він має можливість своєчасно і правильно вибрати місце на майданчику, звільнитися від опіки суперника і вміти переміститися в потрібному напрямку для наступних техніко-тактичних дій. Чим більше вправ застосовує баскетболіст, в процесі самостійної підготовки, тим цікавішою і ефективнішою буде кожне заняття.
Тренувальні вправи без суперника застосовують для навчання і вдосконалення технічних прийомів та рухових дій гравця. Цей метод допомагає створити правильне уявлення про рухи та оволодіння основною структурою рухових навиків. Активне та свідоме ставлення до виконання завдань дає змогу баскетболісту аналізувати свої дії, контролювати їх з м'ячем та без м'яча. Систематичне застосування методу тренування без суперника сприяє поліпшенню техніки рухів гравця з м'ячем та без м'яча, вдосконаленню м'язового чуття та координації рухів, чутливості аналізаторів, розвиває якості, потрібні баскетболісту при індивідуальних діях у процесі гри. Вправи без партнера:
1. Звичайний біг 5—б м, потім ривок 45 м тощо. Після 7—8 спроб відпочинок ЗО—40 сек. і знову повторити комплекс.
2. 5—6 стрибків з діставанням щита, після чого ривок :до середньої лінії.
3. Біг зі зміною напрямку в межах поля.
4. Рівномірний біг з зупинками і поворотами.
5. Біг на місці з максимальною частотою кроків та наступним ривком, зупинкою і поворотом.
6. Пересування в межах поля обличчям вперед, спиною, боком, приставними кроками.
7. З середини площадки біг у напрямку корзини, стрибок у русі з діставанням щита — кільця, приземлення {на обидві ноги і ривок 3—4 м до бокової лінії. При використанні тренувальних вправ з партнером вивчають і вдосконалюють усі технічні прийоми гри: баскетболіст вчиться усвідомлювати доцільність визначених дій, погоджує свої дії з діями партнера, а змагальний характер при виконанні вправ із застосуванням цього методу підвищує напруженість тренувального процесу.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 03:07 | Повідомлення № 12
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Вправи з партнером:
1. На одній половині поля гравці ловлять один одного. При цьому доцільно частіше виконувати зупинки, обманні рухи, зміцнюючи напрям і ритм бігу і намагаючись менше бігти по прямій.
2. Гравці обличчями один до одного перебувають в центрі майданчика біля середньої лінії, на якій .лежить м'яч. За сигналом баскетболісти розпочинають біг до лінії штрафних кидків протилежних сторін поля спиною, вперед, від штрафної лінії до лицьової правим боком, у зворотному напрямку від лицьової до штрафної лівим боком, від лінії штрафного кидка до центра майданчика ривок. Завдання — якнайшвидше оволодіти м'ячем.
3. Один гравець пересувається по майданчику в різних напрямах, якомога частіше змінює ритм і напрям, а другий пересувається приставними кроками спиною вперед, втримуючи постійний інтервал між собою.
Гравці змагаються в швидкості пересування від лицьової до лицьової лінії (рис. 8). Біг вперед — звичайний біг, у зворотному напрямку в першому та другому випадках — боком, в третьому випадку — спиною вперед.
Тренування з умовним суперником (макет, стояк, підвісні м'ячі) використовують для розвитку уміння точно визначати відстань до суперника. При цьому збільшується вимогливість до точності руху та дії зорового аналізатора.
Вправи з умовним суперником сприяють закріпленню та вдосконаленню координації рухів, кмітливості.
1. Оббігання 4—5 стояків, після чого стрибок вверх з розбігу з діставанням щита і кільця .
2. Біг на швидкість з наступанням в коло обручів, розміщених в різному порядку .

3. Біг між підвісними м'ячами (м'ячі нерухомі; м'ячі в русі). При цьому треба намагатися не торкнутися шнурка .
4. Стрибки через гімнастичну лавку: поштовхом однієї або обох ніг пересуватися вперед, після чого оббігання 3—4 стояків.
Вправи з суперником сприяють вдосконаленню індивідуальних дій баскетболістів в умовах, максимально наближених до ігрових, загартовують моральні і вольові якості спортсмена. Виконуючи вправи з суперником, треба не порушувати правила гри в умовах активної протидії. Вправи для вдосконалення способів пересування особливо , корисні баскетболістам високого зросту, які виконують функції центрових.
Вправи з суперником:
1. Пересування по майданчику вільним способом, намагаючись звільнитися від опіки суперника.
2. В парах, обличчями один одному, на відстані 1,5—2 м, кожний вертикально тримає гімнастичну палку, якою спирається на майданчик. За сигналом необхідно залишити свою палку, зробити ривок, впіймати палку суперника скоріше, ніж вона впаде на майданчик.
3. В парах, обличчями один до одного на певній відстані пересування по майданчику на оптимальній швидкості. Захисник намагається торкнутися рукою спину нападаючого, за що одержує очко. Набравши 5 очок, гравці міняються ролями.
4. Пересування в парах на обмеженому просторі майданчика. Нападаючий робить обманні рухи, використовує різні способи пересування, зупинки, повороти, після цього ривок на 3— 4 м з метою звільнення від «опіки» суперника.
5. Гравці стоять обличчями один до одного в низькій стійці на відстані витягнутої руки. Пересуваючись по майданчику, стараються доторкнутися спини суперника, не даючи доторкнутися до своєї.
6. Один гравець в ролі захисника, другий — нападаючого. Змінюючи напрям і ритм бігу, нападаючий біжить від лицьової до протилежної лицьової лінії. Його завдання — обійти суперника та доторкнутися лінії першим. Захисник намагається не пропустити нападаючого, для цього йому необхідно бути на відстані не менше 2 м від нападаючого і бути між гравцем і корзиною. Захиснику необхідно пересуватися по майданчику оптимальним для даної ситуації способом у відповідності до швидкості пересування нападаючого . Після кожної спроби гравці міняються ролями.

У вправах з партнером та умовним суперником до гравців ставлять додаткові вимоги, пов'язані з оцінкою часових та просторових характеристик дій, вміння погодити свої дії1 з діями партнера при подоланні опору умовного противника.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 03:08 | Повідомлення № 13
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Орієнтовні вправи
1. Гравці розташовуються на лицьовій лінії, один напроти стояків, поставлених в лінію через 3 м (4—5 стояків). За сигналом гравці розпочинають біг з оптимальною швидкістю. Один оббігає стояки, другий біжить по прямій. Завдання — одночасно досягти лінії штрафного кидка протилежної сторони майданчика, після чого гравці міняються ролями.

2. Гравці стоять на лицьовій лінії обличчям до майданчика та починають біг в середньому темпі.
Гравець А1 біжить дещо скоріше гравця Л2 і як тільки гравець випередить гравця Д2, обидва починають виконувати прискорення зі зміною напрямку бігу і т. д. Завдання — гравці намагаються за мінімальний час досягти лицьової лінії протилежної сторони майданчика і по можливості досягти мети одночасно,
На майданчику стоять гімнастичні лавочки по дві в довжину і по одній впоперек. Гравці стоять в межах поля спиною один до одного, за сигналом розпочинають пересування боком приставним кроком біля гімнастичних лавочок, перестрибують через лавку, розташовану посеред поля, біля наступної пересуваються спиною вперед, після чого виконують стрибок з розбігу і намагаються торкнутися щита якомога вище, після чого рухаються у зворотному напрямку. Гравці біжать по лавочках, розташованих вздовж майданчика, перестрибують через лавку, розташовану впоперек майданчика; в кінці — стрибок з діставанням щита на оптимальній висоті для кожного гравця. Гравці намагаються одночасно виконувати стрибки з діставанням щита.

У випадку тренування з партнером і суперником баскетболісти вивчають та вдосконалюють способи пересування з вирішенням конкретних завдань. У таких вправах криється можливість моделювання окремих техніко-тактичних дій гравців при одночасному вдосконаленні способів пересування по майданчику, в умовах, максимально наближених до ігрових.
Орієнтовані вправи
1. Гравець в умовах активної протидії намагається отримати м'яч від партнера. Для цього доцільно зробити крок в напрямку до м'яча, змінити напрямок дії, виконуючи біг ніби то по колу і цим створити умови для одержання м'яча .

2. Завдяки несподіваному для захисника ривку нападаючий намагається вийти на вільне місце для одержання м'яча, захисник протидіє цьому, тоді нападаючий виходить за спину захисника для одержання м'яча в три секундній зоні і негайно атакує корзину. Цей вихід дістав назву У подібного.

3. Гравці розташовуються на лінії штрафного на відстані 1—1,5 м один від одного, нападаючий лицем до напрямку атаки. Партнер з м'ячем на протилежній половині майданчика на 3—4 м від лицьової лінії. За сигналом нападаючий починає дії, спрямовані на одержання м'яча в трисекундній зоні, захисник протидіє цьому. Гравці застосовують найбільш доцільні способи пересування, діючи на оптимальній швидкості. Після невдалої атаки гравці міняються ролями.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 03:10 | Повідомлення № 14
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

4. Вправи для вдосконалення передач м'яча із застосуванням специфічних методів

Тренування
У сучасному баскетболі передачі м'яча відіграють дуже важливу роль, від їх своєчасності та точності залежить успіх атаки.
Передачі є основою всіх комбінацій, що закінчуються атакою кошика. За значенням вони поступаються тільки кидкам. Разом з тим гравці для вдосконалення кидків витрачають значно більше часу, ніж для вдосконалення передач.
Кожний баскетболіст повинен володіти всіма способами передач і вміти ними користуватися в конкретній ігровій ситуації, бо кожна передача раціональна тоді, коли відповідає критеріям своєчасності, точності, розрахунку, швидкості.
При вдосконаленні передач гравцям допомагають тренери, що рекомендують учням різноманітні вправи, які моделюють ігрові моменти і дають можливість уникнути монотонності, запобігти нудоті і втомі, допомагають у зростанні спортивної майстерності.
Орієнтовні вправи з умовним партнером
1. Баскетболіст з м'ячем у руках стоїть на відстані 1,5—2 м від тренувальної стінки. Передача м'яча на точність двома руками від грудей.
2. Біля тренувальної стінки з відстані 1,5-2 м гравець виконує передачі на точність у такій послідовності: двома, правою, лівою рукою
3. Гравець у вихідному положенні на відстані 2,5—3 м від тренувальної стінки з м'ячем у руках. Другий м'яч перед ним на майданчику. Виконуючи передачу в стінку, слід старатися, щоб м'яч торкнувся майданчика перед баскетболістом, та зловити його. Випустивши з рук першого м'яча, гравець бере другий м'яч з майданчика і виконує передачу об стінку. Після того, .як кожний м'яч торкнеться майданчика, гравець ловить м'яч і виконує передачу без паузи .
4. Вихідне положення, як у вправі 3, зміст той самий, тільки при ловлі м'яча після торкання майданчика перед наступною передачею спортсмен переводить м'яч навколо тулуба.
5. Вихідне положення і зміст, як у попередній вправі, тільки після виносу м'яча за спину повернути його вперед ударом об майданчик між ногами.
6. Вихідне положення, як у вправі 3, після передачі м'яча в стінку баскетболіст бере другий м'яч, підкидає його вгору перед собою. Після торкання першим м'ячем майданчика гравець ловить його і знову скеровує в стінку, після чого ловить другий м'яч, підкидає його вверх і т. д.
7. Вихідне положення, як у попередній вправі, тільки у гравця один м'яч. Після передачі в стінку1 спортсмен виконує поворот на 360° і ловить м'яч без попереднього удару об майданчик. Після передачі він виконує один поворот праворуч, а один ліворуч і т. д.
8. Два м'ячі, дві стінки. Стоячи в куті, в 2—3 м від кожної стінки, баскетболіст по черзі посилає м'яч в одну, другий в другу стінку.
9. Гравець стоїть обличчям до тренувальної стінки на відстані 1 м. Одночасно передає два/ м'яча в стінку правою і лівою рукою в стрибку.
10. Ведення м'яча на оптимальній швидкості вздовж тренувальної стінки, після 2—3-х торкань м'яча виконується передача та ловля м'яча в русі і т. д.
Орієнтовні вправи з партнером
1. Передача м'яча в парах різними способами з постійною зміною відстані між партнером.
2. Передача м'яча в стрибку зумовлену, кількість разів.
3. Передача в парах з пересуванням від корзини до корзини з кидком в русі.
4. Гравці на лініях штрафних кидків протилежних сторін майданчика, у кожного м'яч. Передача м'яча один одному, намагаючись скерувати його точно в 3-секундну зону.
5. Два баскетболісти з м'ячем в руках стоять один навпроти другого на відстані 4 м. За сигналом один передає м'яч з ударом об майданчик, другий — без торкання майданчика, у повітрі.
6. Вихідне положення, як у вправі 5. Спортсмени пересуваються від лицьової лінії до протилежної корзини, застосовуючи передачу м'яча довільним способом з завершальними кидками в кільце у русі.
7. Гравець з м'ячем на лицьовій лінії, партнер — на лінії штрафного кидка. За сигналом спортсмен без м'яча стрімко біжить у протилежному напрямку, гравець з м'ячем починає ведення, на лінії штрафного кидка виконує передачу в русі партнеру, який, оволодівши м'ячем, виконує кидок у стрибку.
Орієнтовні вправи з партнером і умовним суперником
1. Гравці на лицьовій лінії. На середині майданчика від лінії до лінії штрафних кидків через 3—4 м стоять 5—6 стояків. На максимальній, швидкості баскетболісти передають м'яч один одному так, щоби м'яч не торкнувся стояка.
2. На майданчику в три ряди через 3—4 м розташовано стояки. Гравці на лицьовій лінії за сигналом біжать, оминаючи стояк, до середини майданчика. Другий спортсмен, після обведення стояка передає м'яч партнеру, а сам стрімко біжить, оминаючи стояки, до середини майданчика, де одержує м'яч від партнера і т. д. Передачі закінчуються кидком у корзину в русі.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Субота, 04.07.2009, 03:12 | Повідомлення № 15
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

2. Гравці стоять обличчям один до одного на відстані 3 м, між ними макет. Після обманних дій передають один одному м'яч, намагаючись не торкнутися м'ячем макету.
Вправи для вдосконалення передач з партнером та суперником
1. Гравці передають м'яч у русі, не даючи можливості суперникові перехопити його. Після переходу середньої лінії при необхідності можна один раз ударити м'яч об майданчик. Передачу завершують прицільним кидком у корзину
2. Передача м'яча 2X1 на обмеженій площі, наприклад, в 3-секундній зоні. Якщо захисник торкнеться м'яча, він міняється ролями з тим спортсменом, який неточно передав м'яч.
3. Гравець в умовах активної протидії вводить м'яч з-за бокової лінії і після одержання м'яча партнером входить у межі поля, намагаючись одержати м'яч і почати атаку протилежної корзини. Ведення м'яча до переходу середньої лінії забороняється. Завершальний кидок після передачі, коли протидіє захисник, дозволяється виконувати зблизька.
4. Гра 2X1, де один з нападаючих допомагає партнеру передачею м'яча, не беручи участі в атаці корзини. Нападаючому дозволено виконувати кидки тільки з-за 6-метрової лінії. Якщо захисник дотикається до м'яча, гравці міняються ролями: захисник стає нападаючим, а нападаючий передає м'яч.
Примірні вправи з партнером та суперниками
1. Гра в нападі з середини поля 3X2, 3X3 з використанням передач, заслонів та інших техніко-тактичних дій, причому нападаючі прагнуть подолати опір суперника та зробити влучний кидок.
2. Передача м'яча до центра поля в трійках зі зміною місць без протидії. З середньої лінії суперники активно протидіють нападаючим, які намагаються подолати опір і виконати влучний кидок. Завдання — підготувати умови для влучного кидка за мінімальну кількість передач при найменшій витраті часу. У випадку невдалого кидка гравці міняються ролями.
3. Вкидання м'яча з-за лицьової лінії (рис. ЗО) в умовах активної протидії. Після одержання м'яча нападаючі в зоні захисту повинні виконати 4 передачі, а потім, застосовуючи заслони та інші техніко-тактичні дії, намагатися подолати опір суперника, завершивши атаку влучним кидком.
4. Гра 3X3 на обмеженій площі без кидка в корзину. Спортсмени передають м'яч один одному довільно, причому ведення не дозволяється. Гравці, які зможуть виконати 10 передач, одержують 1 очко. Після втрати м'яча баскетболісти міняються ролями. Гру проводять до 5 очок.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Фізична культура » Баскетбол 9-й клас (Теоретична підготовка)
Сторінка 1 з 212»
Пошук:


Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.226.227.175
Браузер:

Cайт живе: