rss · Четвер, 21.09.2017, 11:43

Опитування

Дендрологічний парк
1. Відреставрувати парк
2. Мені байдуже
3. Парк і так гарний
4. Допоможу з реставрацією
5. Замість парку будинки
Всього відповідей: 39
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Фізична культура » Теоретико-методичні знання 6-й клас (Теоретична підготовка)
Теоретико-методичні знання 6-й клас
mr_smithДата: Неділя, 07.06.2009, 21:57 | Повідомлення № 1
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Фізичне виховання в Стародавній Греції. Значення занять фізичною культурою та спортом для підтримання розумової працездатності. Не¬гативний вплив шкідливих звичок на розумову та фізичну працездатність. Правила безпеки під час занять фізичними вправами.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 11.06.2009, 02:17 | Повідомлення № 2
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Фізичне виховання в Стародавній Греції

В Древней Греции физическое воспитание детей начиналось в возрасте семи лет в палестре, или по-другому – в гимнасии. Так называлось помещение для занятий гимнастикой. Оно представляло собой просторный двор, окруженный колонными залами и залами с бассейнами. Занимались в гимнасиях в обнаженном виде (от греч. gymnos – обнаженный). «Направляют их к учителю физических упражнений, – читаем мы в «Протагоре» Платона, – чтобы тело их было обучено, слушалось их благородной цели и чтобы из-за телесной слабости им не пришлось на войне или в ином случае брать на себя роль труса».

Античная гимнастика базировалась на четырех постулатах: воспитание в подрастающем поколении гигиенических, военных, эстетических и нравственных основ. Недаром на Олимпийские игры не допускались атлеты, находившиеся под судом или чем-либо запятнавшие свою репутацию. Из педагогических заметок Платона мы узнаем, что спортивные игры детей направлялись таким образом, чтобы они с малых лет привыкали к образу жизни взрослых. Культ олимпиоников (чемпионов Игр) почти приравнивался к почитанию олимпийцев (богов). И это тоже нашло свое отражение в организации Олимпийских игр: все участники делились на 24 отделения, из них шесть составляли детские!

Несмотря на то что женщинам принимать участие в спортивных соревнованиях было категорически запрещено, девочки проходили курс физического воспитания, как и мальчики, но отдельно от них. Философ Филострат Флавий в своих размышлениях о спорте отмечал: «Ликург, дабы обеспечить Спарту закаленными для боя атлетами, приказал допускать девочек к тренировкам и публичным соревнованиям по бегу для того, чтобы при окрепшем теле рождалось потомство получше. Если же они заключат брак с молодым мужчиной, который упражнялся вместе с ними, то их отпрыски будут крепче».

Наряду с подвижными детскими играми постепенно получили распространение орхестрики – упражнения в танцах и беге, прыжках, приседаниях и всевозможных играх с мячом, выполняемые под музыку. Такая деталь: первым документально зафиксированным олимпиоником был повар Корибас, ставший чемпионом в беге на один стадиодром (192,28 метра, отсюда и слово «стадион»). Так вот, он бежал под музыку авлосов. Этот инструмент изобрел музыкант с символическим именем Олимп не позднее 750 года до н.э. Гармонические мелодии на авлосах исполнялись при жертвоприношениях, во время спортивных состязаний и при торжественной церемонии возложения лаврового венка на голову олимпионика.

Спорт никогда не был у греков узконаправленным занятием типа американского бодибилдинга. Спорт ассоциировался с выработкой нравственного совершенства: победа в Играх была прежде всего моральной победой, преодолением не только соперников, но в первую очередь самого себя. Гимнасии в корне отличались от наших специализированных спортшкол, где фактически готовят будущих чемпионов, профессионалов. Физическое воспитание детей в Древней Греции входило составной частью в общее воспитание, в первую очередь – воспитание гражданина. Вот почему работа педагога почиталась высокопочетной, воспитателей выбирали среди наиболее заслуженных и образованных людей. В «Горгии» Платона учитель физкультуры говорит о том, что он желает сделать граждан прежде всего красивыми, а уж затем сильными.

Платон не случайно так много внимания уделяет в своих произведениях физической культуре: в молодости он участвовал в Истмийских играх и стал победителем в борьбе. Лаврового венка за победу в кулачном бою и борьбе удостоился великий философ Еврипид. Список знаменитых деятелей политики и культуры Древней Греции, добивавшихся больших достижений в спорте, не перечесть.

При учебных заведениях создавались не только гимнасии и спортплощадки, но обязательно бани и бассейны. С 15 лет программа физической подготовки включала все виды пятиборья: бег, прыжки в длину с гирями, метание диска и копья и борьба. По достижении 18 лет добавлялись обучение кулачному бою и обучение плаванию.

Важно отметить, что обучение в гимнасиях совмещалось с так называемой агонистикой (агон – борьба, состязание). Неудержимое стремление к любым состязаниям почти во всех сферах общественной жизни было отличительной чертой быта греков, это стало их мировоззрением и образом жизни. Соревновались в спорте, пении, игре на музыкальных инструментах, танцах, чтении стихов, ораторских декламациях и т.д. и т.п. – как взрослые, так и дети. Детские агоны были даже в чем-то привлекательнее, ибо болельщиками были в первую очередь родители и близкие ребенка.

Дети, как уже говорилось, принимали участие наравне со взрослыми в Играх. И точно так же, наравне со взрослыми, они болели на трибунах. Стадион в Олимпии, например, вмещал 40 тыс. зрителей, и вход был для всех бесплатный. Игры в 480 году до н.э. проходили в атмосфере особого подъема: греческий флот под предводительством выдающегося полководца, флотоводца и государственного деятеля Фомистокла наголову разбил в генеральном сражении персидскую армаду. На тех Играх впервые будущий великий трагик Софокл, будучи эфебом, руководил хором мальчиков. Впоследствии в трагедии «Электра» он использует реальный случай, происшедший на одной из Олимпиад, когда разбилось сразу 40 колесниц.

С 18 лет юноши переходили в группы эфебов, где в течение двух лет проходили основы госуправления, философии и военного командования. Продолжалось и совершенствование в физической культуре: изучали строевую подготовку, верховую езду, греблю, стрельбу из лука, владение мечом и другими видами оружия.

Жизненная философия греков заключалась в том, что «образ жизни свободного человека» немыслим без спорта. «Было бы безобразием по собственному неразумию состариться так, – учил своих последователей Сократ, – чтобы даже не видеть по самому себе, каким способно быть человеческое тело в полноте своей красоты и силы». Он считал человека, не умеющего читать и плавать, «телесным и умственным калекой». Греческий менталитет наиболее полно воплотил в себе афоризм: «В здоровом теле – здоровый дух».

Олимпионик являлся не просто победителем Олимпийских игр – он считался «калос кагатос», буквально – прекрасноблагим человеком, всесторонне развитой личностью, прекрасным не только телом, но и душой. (Вот к кому в полной мере могли подойти знаменитые слова Чехова: «В человеке должно быть все прекрасно: и лицо, и одежда, и душа, и мысли». Под лицом, я думаю, следует понимать и тело. Вряд ли восхитит чье-либо даже самое нетребовательное эстетическое чувство обвислый живот или оплывшие формы.)

Олимпионики в Древней Греции были не кумирами фанатов, но «властителями дум», образцами для подражания, с которых молодежь училась делать жизнь. В диалоге Лукиана «Анахарсис, или О тренировке тела» Солон, один из крупнейших политических деятелей Афин и талантливый поэт, особо подчеркивает, что «заставляет сыновей выполнять физические упражнения, чтобы они были хорошими защитниками отечества... В условиях мира польза от этого не меньше, поскольку молодые люди, не зная, куда деть свободное время, предаются распутству, а так – заботятся о тренировке тела и тем самым занимают себя». Слова эти как нельзя больше подходят и к нашим дням.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 11.06.2009, 02:39 | Повідомлення № 3
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Значення занять фізичною культурою та спортом для підтримання розумової працездатності

Прогресс науки и техники вызвал необходимость получения человеком значительного объема профессиональных
знаний и большого количества разнообразной информации. Неизмеримо возрос темп жизни. Все это обусловило
предъявление современному человеку высоких требований к его физическому состоянию и значительно увеличило нагрузку
на психическую, умственную и эмоциональную сферы.
Целенаправленное формирование профессионально важных свойств и качеств личности ученика в процессе
прикладной физической подготовки – это формирование их по заранее спроектированной модели, с
помощью адекватных приемов, мер и средств воздействия, специфических для физической культуры. Этот метод базируется
на современной концепции формирования личности ученика, разработанной учеными – педагогами и психологами.
Для достижения поставленной цели, в соответствии со стандартами образования, предусматривается решение
следующих воспитательных, образовательных, развивающих и оздоровительных задач:
− понимание роли физической культуры в развитии личности и подготовке ее к профессиональной деятельности;
− знание научно-практических основ физической культуры и здорового образа жизни;
− формирование мотивационно-ценностного отношения к физической культуре, установки на здоровый стиль жизни,
физического самосовершенствования и самовоспитания, потребности в регулярных занятиях физическими упражнениями и
спортом;
− овладение системой практических умений и навыков, обеспечивающих сохранение и укрепление здоровья,
психическое и психологическое благополучие, развитие и совершенствование психологических способностей,
самоопределение в физической культуре;
− обеспечение
общей
и
профессионально-прикладной
физической
подготовленности, определяющей
психологическую готовность студента к будущей профессии;
− приобретение опыта творческого использования физкультурно-спортивной деятельности для достижения
жизненных и профессиональных целей.
Современные условия развития общества ставят новые задачи перед высшим образованием – готовить специалиста,
отвечающего изменившимся запросам общества. Молодые специалисты должны обладать большей, чем вчера,
профессиональной мобильностью, что требует достаточно высокого уровня интеллектуальной деятельности. Это
обусловлено особенностями новых социально-экономических условий и интенсификацией научно-технического прогресса.
Обучение в вузе призвано, прежде всего, оказывать существенное влияние на общее интеллектуальное развитие
учеников. Исследования интеллектуального уровня, проводимые Л.В. Меньшиковой по шкале Векслера, показали, что за
время обучения в школе происходит интеграция интеллекта как целостного образования за счет увеличения
связей между отдельными его сторонами. Обучение способствует развитию вербальных структур интеллекта,
значительно менее затрагивая глубинные, образные его основы, играющие важнейшую роль при овладении технической
профессией.
Использование оздоровительных сил природы (закаливание) укрепляет и активизирует защитные силы организма,
стимулирует обмен веществ, деятельность сердца и кровеносных сосудов, благотворно влияет на состояние нервной
системы.
Важное значение для сохранения и повышения уровня физической и умственной работоспособности отводится
комплексу оздоровительно-гигиенических мероприятий, к числу которых относится разумное сочетание труда и отдыха,
нормализация сна и питания, отказ от вредных привычек, пребывание на свежем воздухе, достаточная двигательная
активность.
Человек, ведущий подвижный образ жизни и систематически занимающийся физическими упражнениями, может
выполнять значительно большую работу, чем человек, ведущий малоподвижный образ жизни. Это связано с резервными
возможностями организма.
При малоподвижном образе жизни, недостаточном уровне физической активности, слаборазвитом мышечном аппарате
передаются импульсы низкой, едва необходимой частоты, что ухудшает в первую очередь работу мозга и других внутренних
органов. У таких людей снижены энергетические резервы в нервных клетках, уровень иммунной защиты, повышается
вероятность заболеваний желудочно-кишечного тракта, остеохондроза, радикулита. Нарушаются обменные процессы,
увеличиваются жировая ткань, масса тела.
Загрязнение окружающей среды чревато опасностью генетических изменений. Тренированный организм более
устойчив к неблагоприятным условиям внешней среды. Утренняя гимнастика стала наиболее распространенной формой
занятий. Атлетическая гимнастика помогает в формировании красивого, пропорционального тела. Ритмическая гимнастика
улучшает утилизацию кислорода в тканях организма, ведет к повышению работоспособности, физической выносливости
человека. Плавание улучшает работу внутренних органов, развивает сердечно-сосудистую систему, предотвращает застой
венозной крови, обеспечивая ее возврат в сердце. Велосипед незаменим в борьбе с лишним весом. Спортивные игры
развивают ловкость, вырабатывают двигательную активность.
И, наконец, «Если хочешь быть сильным – бегай, хочешь быть красивым – бегай, хочешь быть умным – бегай!».
Физкультура задерживает процесс старения, предупреждает развитие заболеваний, сохраняет нормальную
работоспособность.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 11.06.2009, 11:42 | Повідомлення № 4
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Негативний вплив шкідливих звичок на розумову та фізичну працездатність

1.В умовах сучасного науково-технічного пронесу людина керую складними машинами і автоматами, користується мобільним зв’язком, володіє комп’ютером, приймає важливі рішення в складних економічних та політичних ситуаціях. Саме тому людина мусить володіти комплексом медично-біологічних і соціальних якостей, які визначають її надійність у професійній діяльності, в розумовому та фізичному розвитку. Шкідливі звички негативно впливають на здоров’я, активність, розумову та фізичну працездатність, на оперативне мислення, увагу, пам’ять.

2.Вживання алкогольних напоїв викликає у людини стан ейфорії, душевного задоволення, зняття стресу. Це пояснюється дією алкоголю на мозок – гальмуються його центри, пов’язані з формуванням емоцій. Оп’яніння організму викликає етиловий спирт С2Н2ОН (етанол). Частина випитого алкоголю виводиться із організму через шкіру, а частина надовго залишається в організмі. В мозковій тканині алкоголь затримується 15 днів. Він негативно впливає на функції і структуру всіх органів і систем.

Особливо небезпечне отруєння організму викликають спиртні напої домашнього чи кустарного приготування. Наприклад в самогоні є такі отрути, як метиловий спирт, ефіри, фурфурол, сивушні масла. Метиловий спирт дуже токсичний. В домашніх умовах він не відділяється від винного, має такий самий запах і смак, розчиняється у воді горить синім полум’ям. Метил викликає оп’яніння з головокружінням, втратою свідомості, може викликати втрату зору. Ефіри – це наркотичні речовини з гірким неприємним запахом. Фурфурол паралізує дихальні шляхи людини, а сивушні масла викликають отруєння з головними болями і станом пригніченості.

Алкогольним оп’янінням називають грубе порушення нормальної функції головного мозку. Спочатку оп’яніння порушує діяльність кори великих півкуль головного мозку, яка забезпечує всіх психічні функції, а потім і інші відділи центральної нервової системи.

Вживання навіть невеликих доз спиртного, затруднює передачу нервових імпульсів, призводить до розладу активного мислення.

Розрізняють три ступені гострого алкогольного оп’яніння: початкову, середню і важку.

Початкова ступінь оп’яніння виявляється у відчутті тепла, легкого головокружіння. Поведінка людини майже не змінюється, але з’являється самовпевненість. Посилюється серцебиття, розширюються зіниці, судини лиця. Зовнішні рухові розлади не помітні, але координація рухів дещо порушується, уповільнюється реакція на зовнішні подразники.

При вживанні великої кількості алкоголю наступає середня ступінь оп’яніння, П’яний нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він тратить почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння і агресії. Часто в такому стані людина порушує громадський порядок, здійснює хуліганські вчинки і навіть злочини. Порушується координація рухів, тому, з такими людьми часто трапляються нещасні випадки на виробництві, на вулиці і в побуті. Після отверезіння, проявляється в’ялість, сонливість, головна біль.

Важка ступінь оп’яніння наступає при вживанні великої дози алкоголю. Для цього стану характерні дві фази: збудження і гальмування. В першій фазі мова стає невиразна, рухи некоординовані, вчинки беззмістовні, не рідко агресивні. Фази гальмування проявляється у в’ялості, сонливості і закінчується глибоким наркотичним сном. В такому стані людина не реагує навіть на сильні больові подразники, вона може заснути на вулиці, а в холодну пору року замерзнути. Після пробудження людина майже не пам’ятає, що з ним було, появляється сильне бажання випити ще. У людини можлива нудота, блювота і інші признаки отруєння.

Внаслідок неодноразового прийняття алкогольних напилків у людини закріплюється умовний рефлекс. Після забуття і пробудження у п’яниць наступає важкий стан похмілля, симптоми якого знімаються при повторному вживанні спритних напилків. Це головна ознака хронічного алкоголізму. Вона супроводжується синдромом астенії – втомою, непрацездатністю. Організм хворий, але алкоголі не усвідомлює своєї хвороби і її причини.

Хронічний алкоголізм, або алкогольна наркоманія, - хвороба, при які у людини появляється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігається симптоми астенії і абстиненції та інші алкогольні розлади. Самопочуття алкоголіка дуже пригнічене, він невпевнений в собі, часом кається, лякається. Характер різко погіршується, сон короткочасний і поверхневий, він бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. В стадії побутового п’янства звичайні дози алкоголізму вже недостатні. Ще одна ознака алкоголізму – ослаблення захисних рефлексів – блювоти, нудоти, слиновиділення. При вживанні великих доз алкоголю спостерігається галюцинації, гострі психози, втрата пам’яті. З’являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. В минулому щирий, милосердний, добрий чоловік стає рівно душним, аморальним, озлобленим. У алкоголіка відсутня ціле направленість. Він ніколи не доводить розпочату справу до кінця.

В останній стадії алкоголізму різко знижується опірність до великих доз алкоголю. Хворі почувають себе погань, у них порушується кровообіг, з’являються гострі розлади серцево-судинної системи, печінкова недостатність. По зовнішньому вигляді вони нагадують хворих, яким властива психічна і соціальна деградація.

а) Спиртні напої подразнюють слизову оболонку шлунку. Шлунковий сін виділяється з невеликою кількістю ферментів і високою місткістю соляної кислоти. Подразнюючи слизову оболонку шлунку, він разом зі спиртом стимулює відчуття апетиту. Спирт обезводнює клітини, викликає запалення і ущільнення тканин, при цьому засвоєння вітамінів затрудняється. І п’яниць порушується вуглеводний обмін. Білки, вітаміни і мікроелементи поступають в організм з недостатній кількості. Порушуються функції травлення. Алкоголь негативно діє на ферменти травлення, засвоєння їжі різко погіршується. Запалюється слизова оболонка шлунку, що призводить до гастриту, запалення підшлункової залози – панкреатиту. Постійне вживання алкоголю призводить до гострого або хронічного гастриту, що супроводжується різким болями, почуттям печії, неприємним запахом з рота, головними болями. У алкоголіків пропадає апетит, вони п’ють, не закусуючи, а це дуже виснажує організм. Алкоголь всмоктується в кров. Кров із ємністю алкоголю поступає до печінки. Порушується вуглеводний обмін. Це спричинює запалення печінки – гепатит і загальне отруєння організму. Застій жовчі понижує робото-здатність організму. Заключним етапом хронічного алкогольного отруєння печінки являється цироз – важка невиліковна хвороба. Алкоголь поступово руйнує секреторні і рухові функції травлення в результаті чого виникає вітамінно білкова недостатність.

Б) Після всмоктування в кров і проходження через печінку, алкоголь попадає в загальний кровообіг, шкідливо діє на судини і серце.

Наукові дослідження доказують, що у алкоголіків дуже швидко і тяжко пошкоджується сердечно-судинна система. Захворювання органів кровообігу зустрічаються у них у 20 разів частіше, ніж у непитущих. Часте вживання алкоголю призводить до переродження серцевого м’язу. Алкоголь підвищує звертання крові, що спричинює утворенню тромбу, внаслідок чого відбувається омертвіння тканини (некроз). Алкоголь викликає паталогічні процеси не тільки в серці, але і в артеріях та судинах. Вживання спиртного спричинює розширення судин, запалення суди – тромбофлебіт. Кожний випитий келих підвищує артеріальний тиск, що є причиною багатьох серцево-судинних захворювань.

В) Алкоголь впливає на нервову системі людини, а через неї на загальний стан організму.

Найбільше від алкогольної інтоксикації терпить мозок (кора великих півкуль). У алкоголіків мозок зменшується в об’ємі. Токсичне враження головного мозку проявляється не тільки в гострих і хронічних деградації особистості. Особистість стає примітивною, понижується її ініціативність, погіршується пам’ять: все гірше запам’ятовується нове, пригадується старе. Розлади пам’яті можуть бути такі, що хворий стає повним інвалідом. Виникають різні форми алкогольних психозів, слухові і зорові галюцинації, розлади свідомості, небезпечні вчинки. Хворий в стані алкогольного психозу небезпечний для оточуючих, часто себе пошкоджує, схильний до самогубства. Алкоголікам властивий поліневрит. Поліневритом називається запалення периферичних нервів. Найчастіше пошкоджуються ноги. Спочатку з’являються неприємні поколювання, потім свербіж, чубиться чутливість. М’язи стають в’ялими, стопи звисають і хворий не може ходити. Алкогольний поліневрит супроводжується психічними розладами. Алкоголіки середнього віку часто хворіють поліенцефалітом. Це важке захворювання характеризується порушенням мови, ходу підвищенням температури, провалами пам’яті, галюцинаціями, втратою свідомості. Алкоголіки переважно погано сплять, якщо не вип’ють відповідної дози спиртного. Їм сняться жахи, погрози, замахи, переслідування.

У останній стадії алкоголізму спостерігаються де мерій або біла гарячка. Хворий є небезпечним як для себе, так і для оточуючих. За декілька днів до розвитку білої гарячки у нього появляється стан тривоги. Безсонниця. Потім його переслідують слухові і зорові галюцинації.

Поруч із цими хворобами, у алкоголіків може бути ще й патологія головного і спинного мозку. Це супроводжується головними болями, головокружінням, пониженням розумової і фізичної активності, розладами пам’яті, сну.

При систематичному вживанні спиртного відбуваються зміни в дихальній і інших системах організму. Розлади статевої системи у жінок і чоловіків під дією алкоголю обумовлені негативним впливом на нервову систему людини.

3.Алкоголізм впливає на м’язеву і розумову діяльність людини. Нервова система виконує в організмі роль керівника, “віддає накази” до роботи, задає її режим і темп, забезпечує виконання рухів, керує діяльністю м’язів, Всі ці функції під дією алкоголю порушуються. Дослідження показали, що алкоголь понижує працездатність на 16-17%, при чому втома наступає значно швидше. Особливо різко понижується працездатність у осіб, професійна діяльність яких вимагає особливої уваги, мислення. Хоча в результаті збудження. Притуплення почуття втоми, зниження самоконтролю у п’яної людини створюється відчуття повноти сил.

Зниження працездатності під впливом алкоголю пов’язане з порушенням основних процесів центральної нервової системи. Працездатність понижується навіть після одноразового вживання 100г спиртного. Чим складніша праця, тим менша доза алкоголю порушує і гальмує її і часто є причиною виробничих травм. Винуватці нещасних випадків на виробництві часто знаходилися в стані легкого сп’яніння, незамінного для оточуючих. Проте, координація рухів та реакція організму у них порушена.

Навіть невеликі дози спиртного призводять до порушення орієнтації, сповільненої реакції і пониженню уваги водія. Багато численні досліди вчених доказують, що спиртні напої негативно відбиваються на силі, точності, швидкості виконання тих чи інших рухів. Якщо порівняли результати стрільби із гвинтівки до і після вживання алкоголю, то до вживання алкоголю в фігури в цілило 86% куль, а після вживання стрільцями алкоголю, в фігури вціліло 20% куль.

П’янство руйнує виробничий процес.

Алкоголіки халатно відносять до роботи, часто прогулюють, псують обладнання і сировину, вони часто міняють місце роботи, а більшість взагалі не працюють, а живуть за рахунок близьких людей і повністю деградують в соціальному відношенні. Серед п’яниць немає таких, щоби прагнули до самоосвіти, а навпаки залишають навчання.

Негативно відбивається алкоголь на працездатності людей розумової праці. Руйнується інтелект, втрачається активність, ініціатива, праця не приносить задоволення, наступає постійна втома. Таким чином алкоголізм спричинює фізичну і психічну деградацію особи.

4.Алкголь – це зло, що негативно діє як на суспільство в цілому, на розвиток економіки, культури, так і на кожну людину зокрема. Вживання алкоголю ще нікого не зробило здоровим. В організмі немає ні одного органу, на який би алкоголь діяв позитивно. В древній Спарті, щоби створити відразу до вживання алкоголю, молодим патриціям показували спеціально споєного раба. Огидний стан цього п’яного діяв як профілактичний засіб.

Ще в древні часи люди спостерігали, що у п’яниць діти народжуються із психічними та фізичними дефектами. Древньогрецький лікар Гіппократ вважав, що причиною таких захворювань, як ідіотизм і епілепсія, є вживання вина в день зачаття. В багатьох країнах в давнину забороняли під страхом важкої кари вживати міцні напої молодятам в день весілля. Римляни писали на стінах алкоголіків слова Плутарха: “П’яниці породжують п’яниць”. Серед населення побутує думка, що діти не хворіють алкоголізмом. Цією хворобою можуть хворіти діти грудного віку, якщо їх виносила і годує мати – алкоголічка. За статистичними даними ускладнена вагітність протікає у 28% жінок, що вживають алкоголь, недоношені діти народжуються у 34% жінок, а мертві плоди. У 25%жінок.

Древньогрецький філософ і вчений Аристотель підкреслював, що жінки п’яниці породжують п’яниць.

Сучасна наука розрізняє такі основні шляхи впливу алкоголізму чоловіків і жінок на їх нащадків.

А) Тератогеенний. Народження неповноцінної дитини, завдяки вживання жінкою в день зачаття або в перші тижні вагітності спиртних напоїв. Алкоголь, проникаючи через плаценту, може появити пряму токсичну дію на клітини ембріону і плоду, викликаючи різні аномалії, що оре жали назву алкогольний синдром або алкогольна ембріонатія.

Б) Мутагенний. Різні пошкодження хромосом, розтяжки і розриви, утворення кільцевих хромосом статевих клітин в результаті хронічного зловживання алкоголю батьками. У плоду замість двох статевих хромосом утворюється три, що призводить до народження розумово відсталої дитини.

В) Соматогенний. Пов’язаний з травмами і хронічними захворюваннями батьків-алкоголіків, що негативно відбувається на розвиток плоду.

Г) Грудні діти хворіють алкоголізмом через кров і молоко матері.

Якщо вплив батька на плід визначається тільки в момент зачаття, то на розвиток зародку більше впливає організм матері. Пере дозована алкоголем і його токсичними продуктами кров матері легко проникає через плаценту в кров плоду, порушує обмін речовин. Що призводить до викиднів, передчасних родів, народженню розумово відсталих дітей.

Вплив алкоголю на дитину не обмежується внутріутробним періодом. Спиртне, випите матір’ю, що годує дитину, переходить в молоко, в організм малюка, приносить йому непоправне лихо. Діти, що народилися від п’яниць, навіть не страдаючи психічною патологією, ростуть ослаблені, нервозні, замкнуті, злобні, жорстокі. У них зачикування. Розлади сну, почуття страху.

Таким чином, факторами, що впливають на дітей, є токсичне враження статевих залоз родичів-алкоголіків при хронічній інтоксикації алкоголем; гостре отруєння статевих клітин при зачатті, внутршіутробне отруєння площу у матері, що зловживає алкоголем, алкогольне отруєння малюка через грудне молоко матері-алкоголічки.

5.На дитячий організм Алголь діє сильніше і небезпечніше, ніж на дорослий. Адже в цьому віці утверджуються і посилено розвиваються всі життєво важливі системи. Так в молодшому шкільному віці завершується формування системи травлення, печінкуи. При вживанні алкоголю поражається слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, затримується травлення. Алкоголь поступає в кров, потім у печінку, паралізуючи всі життєво важливі функції. Дитина стає схильна до захворювання хвороби Боткіна.

Трохи пізніше завершується формування серцево-судинної системи, серця, капілярного кровообігу, координації серцевої і судинної діяльності. Алкоголь поражає серцево-судинну систему, це призводить до дистрофії міокарду, збільшення тиску.

У середньому шкільному віці збільшуються розміри і форми грудної клітки, легень м’язів. Вживання алкоголю спричинює запальні процеси в трахеї, бронхах.

В період формування статевої системи вживання алкоголю затримує розвиток. Хронічне вживання алкоголю підлітками призводить до ранньої імпотенції.

6.Виходячи із соціологічних досліджень, вивчаючи спеціальну літературу, визначають основні завдання антиалкогольної пропаганди серед молоді:

І. Поширювати серед молоді знання про негативну дію алкогольних напоїв на організм людини з точки зору:

А) загально біологічної – дія алкоголю на організм людини, її органи і системи.

Б) генетичної - дія алкоголю на спадковість організму, потомство.

В) медичної дії алкоголю на здоров’я людини і тривалість її життя.

Г) соціологічної – дія алкоголю на діяльність, робото здатність людини, сімейні стосунки, виховання дітей. Людина мусить усвідомити, несумісність алкоголю із здоровим способом життя.

ІІ. Формувати у молодих людей психологічні гальма, наслідування дурним прикладом однолітків, батьків, знайомих.

ІІІ. Ознайомити молодь із правовими нормами боротьби з п’янством. Виконання негативного ставлення до алкоголю повинно починатися ще в шкільному віці. За статистикою більше 80% людей почали вживати алкоголь в шкільному віці. Необхідно формувати у дітей психологічну нетерпимість до алкоголю і інших шкідливих звичок. Кожна людина повинна дотримуватися норм моралі, виконувати конституційні обов’язки, поважати права інших осіб, але критично віднотись до поступків, здійсненних людьми в нетверезому стані.

Робота антиалкогольної пропаганди належить не тільки навчальним закладам, але й сім’ї. Ця робота направлена на озброєння людини знаннями, які ви дозволили сформувати уяву про шкідливість.

Сьогодні українська молодь проходить тяжке випробування: пити чи не пити, палити чи не палити, починати сексуальне життя чи утримуватися. Цей вибір існував завжди, але за поширенням ВІЛ ЗПСШ, вільної програми алкоголю, тютюну, сексу – стає вибором життя. Тому необхідно мобілізувати всі можливості для допомоги молодій людині у свідомому самовизначенні.

Одним із найефективніших шляхів цього є ініціювання діалогу між ровесниками, діалогу свідомого та інформованого. Це є частиною цілеспрямованої сучасної системи профілактичних дій в усьому світі. Тому з серпня 2000 року. Уряд України з підтримки Програми Розвитку ООН та ЮНЕЙДС в Україні впроваджує Програму “Сприяння просвітницькій роботі “рівний-рівному” серед молоді щодо здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя включає в себе не тільки корисні звички, а й певні норми поведінки, цінні орієнтири. В цьому напрямку використовуються новітні освітні технології, до роботи з молоддю залучаються педагоги, психологи, медики, соціаль6ні працівники та юристи.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
Безпека життєдіяльності” Є.Д.Желібо, Н.М. Заверука, В.В. Зацарний. Київ “Каравела” 2002.
“Вред алкоголя и никотина” П.М. Левитський, В.С. Язловецкий Київ. “Радянська школа” 1987.
“Культура розумного потребления” В.З. Роговин, Н.Ф. Наумова. Москва “Педагогіка” 1987.
“Сохранить здоровье смолоду” А.В. Чаклін, И.Л. Милиевская Москва “Педагогіка” 1987.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 11.06.2009, 11:45 | Повідомлення № 5
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Н. А. Онофрійчук, зав. методичним відділом Обласної дитячої бібліотеки

Одна з гострих проблем сьогодення - це поширення серед дітей та підлітків тютюнопаління і вживання алкоголю. Успішність боротьби з цими шкідливими явищами залежить від багатьох чинників: економічних, соціальних, культурних, людських.

Необхідно ознайомити дітей з історією виникнення куріння, із шкідливістю його для організму, сприяти усвідомленню учнями негативного впливу куріння на здоров’я людини, виховувати свідоме ставлення дітей до куріння, потяг до здорового способу життя. Антиалкогольне виховання має на меті озброїти учнів знаннями про негативну дію алкоголю з різних точок зору:

1) біологічної - розкрити дію алкоголю на організм людини, його органи і системи;
2) генетичної - пояснити як алкоголь впливає на спадковість, потомство;
З) медичної - шкідливість алкоголю для здоров’я і довголіття людини ;
4) соціологічної - вплив алкоголю на виробничу діяльність людини, сімейні відносини, виховання дітей, травматизм, злочинність.

"Незакінчена розмова"

І. З історії виникнення і розповсюдження алкоголю.
Із прадавніх часів алкоголь називають викрадачем розуму. Як свідчать учені, про властивості спиртних виробів людям було відомо ще близько 10 тис. років тому. Відомий мандрівник Міклуха Маклай спостерігав за папуасами Нової Гвінеї, які ще не вміли добувати вогонь, але вже володіли прийомами приготування хмільних напоїв. Історія не зберегла для нащадків ім’я першої людини, яка відкрила для світу алкоголь. А от слово "алкоголь" має арабське походження і означає воно одурманення, запаморочення. Араби ще в ІІ-VІІ столітті навчились добувати чистий спирт, називаючи його "душею вина", але використовували його в основному в медицині. А в Європі лише в ХІV ст. був винайдений спосіб дистиляції спирту. Деякі алхіміки охрестили його "вогненною водою" та "водою життя", поза як людина після вживання алкоголю набувала відчуття молодості, здоров’я, ставала веселою, жвавою. Однак незабаром прийшло розчарування: вода життя по злому пожартувала над людиною, свідомість якої стала задурманеною, а блаженство несправжнім, уявним. І тоді вчені та лікарі перейменували алкоголь у "воду смерті".

Щодо вина, то воно особливого розповсюдження набуло в Греції, де виноград почали культивувати з 4 тис. років до н.е. Покровителем виноградарства та виноробства у греків був бог Діоніс. Як греки так і римляни вважали вино божественним даром, про нього складали легенди, йому присвячували цілі театралізовані дійства під гаслом "Помолимось Діонісу". У римлян такі п’яні розгули називались "вакханаліями" на честь бога вина Вакха /або Бахуса/.

Зловживання, як вина, так пізніше і горілки, звичайно призводило людей до пияцтва. Це вже був привід для заборони вживання алкоголю. Основоположник мусульманської релігії Магомет /570-632р.р./ заборонив усім, хто сповідує Іслам, вживати спиртне. Про це записано у священній книзі мусульманських законів – Корані.

У Західній Європі в середні віки швидко розповсюдилось виробництво горілки завдяки дешевій сировині, з якої добували спирт - картопля, буряки і т.п.

Горілка з Європи потрапляє в Росію, а відтак і в Україну. Торгівля горілкою в той час приносила великі прибутки, а тому про її заборону не могло бути й мови. Отож поступово встановилась традиція будь-яку знаменну подію відмічати з допомогою спиртного /народження, смерть, весілля і т.д./

II. Вплив алкоголю на організм підлітка.
Механізм дії алкоголю до примітивності простий. Діючою основою всіх алкогольних напоїв є винний спирт /етанол, який викликає сп’яніння/. Ужитий етанол усмоктується в шлунку і тонких кишках, через 1-1,5 год. його концентрація в крові максимальна. Із крові він надходить у тканини і насамперед, головного мозку та печінки. У корі головного мозку етанол пригнічує центри, що відповідають за вияв почуттів. П’яні люди не контролюють свої дії і роблять необдумані вчинки, які нерідко закінчуються трагічно. Одну із форм послідовності стадій сп’яніння образно описав арабський письменник Абуль-Фараді /1225-1286 р.р./: "Вино повідомляє кожному, хто його п’є, чотири якості: спочатку людина стає схожою на павича - він бундючиться, його рухи плавні і величаві; далі він набував характеру мавпи ,і починає зі всіма жартувати і загравати; далі він уподібнюється левові і стає самовпевненим, гордим, впевненим у своїй силі; нарешті він перетворюється в свиню і подібно до неї валяється в болоті".

Алкоголь - це отрута, яка найбільше вражає головний мозок. Особливо згубно алкоголь діє на організм підлітка, в якого ще не завершився процес формування деяких відділів головного мозку, а також і інших важливих органів: серце, легень, шлунка, печінки, нирок. Токсична дія алкоголю на організм підлітка у кілька разів сильніша, ніж на організм дорослого, тому, що у цьому віці тканини дуже насичені водою і швидко вбирають і розповсюджують алкоголь по всьому тілу, При концентрації алкоголю в крові 0,5-0,6% /це відповідно 0,5 л. горілки/ у підлітка може наступити смерть. Для дітей ця доза становить 1ОО-150 г., для грудних дітей - 10-15 г. горілки.

Другою після мозку в організмі алкоголем вражається печінка, в якій відбувається його розщеплення. Накопичення алкоголю в печінці призводить до тяжкої хвороби цирозу, яка майже завжди супроводжуй хронічний алкоголізм.

Алкоголь згубно впливає на стравохід і шлунок, порушуючи виділення і склад шлункового соку. Від цього гірше засвоюється їжа, що в свою чергу негативно впливає на ріст молодої людини.

Алкоголь отруює також бронхи і легені підлітка, вони стають ослабленими і, відкривають "ворота" для інших інфекцій, що може призвести до захворювання органів дихання.

Дуже чутливо реагує на алкоголь серце. Воно змінює свій ритм, частоту скорочень обмінні процеси в серцевому м’язі.

Нарешті, незворотні зміни відбуваються в крові. Знижується захисна властивість крові, уповільнюється рух еритроцитів, що розносять кисень по організму людини, погіршується властивість
згортання крові.

Отож можна зробити висновок, що зживання підлітками та дітьми алкоголю не просто не бажане, а не допустиме.

III. Чому підлітки починають вживати алкоголь?
Хтось пройшов по траві, зораному, засіяному полі - залишився слід. Другий, третій раз - утворилась стежка, потім дорога. Мине час, де було поле, вже буде широка магістраль... Те ж саме відбувається з людиною, яка починає вживати на перший погляд безпечні напої /пиво, вино і т.п./. Алкоголь - це один з найдоступніших і найпоширеніших наркотиків, що має властивість викликати поступове звикання до нього, так звану алкогольну залежність.

Деяким підліткам здається, що алкоголь веселить, підбадьорює, піднімає настрій, що людина під його дією стає більш розкутою, впевненою в собі. Але згадаймо слова Джека Лондона: "Хмільне завжди протягує нам руку, коли ми стаємо слабкими, коли ми стомлені, і вказує надзвичайно легкий вихід із скрутного становища. Але обіцянки ці брехливі: обмануте душевне піднесення, фізична сила, яку воно обіцяє, примарна: під впливом хмільного ми втрачаємо істинну уяву про цінності речей".

Чому ж підліток починає пити спиртне? Причин декілька. Спочатку - проста цікавість. Іноді для самоствердження, в тому числі, "тому що мені це подобається", "тому що приємно бути трохи сп’янілим", "тому що мені нудно". Інша група причин - це тиск зі сторони однолітків і небажання відстати від них. Мотивується це так: "тому що мої друзі теж п’ють", "щоб мої друзі не вважали мене мокрою куркою", "тому що більшість дорослих також п’ють", "щоб легше було спілкуватись з іншими людьми". Дуже часто підлітки отримують першу дозу алкоголю з рук дорослих дома з приводу якогось свята. А в сім’ях, де один з батьків, або й обоє зловживають: алкоголем дітей іноді привчають до випивки просто так "за компанію". Ще однією з причин пияцтва є зняття психологічної напруженості: "щоб придати собі сміливості і впевненості", "щоб було спокійніше", "щоб було легше говорити з людьми".

Хлопчики частіше і в більш ранньому віці пробують спиртне, ніж дівчатка. Причому до 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або випадково, або його дають "для апетиту", або "лікують вином", або дитина сама з цікавості пробує спиртне.

Часто ні дорослі, ні підлітки не задумуються над тим, що при вживанні алкоголю поступово формується стан коли організм людини перестає боротись з цією отрутою. Зникають навіть неприємні відчуття отруєння і захисні рефлекси /рвота, нудота, головний біль і т.п./.

3’являються навіть приємні асоціації, пов’язані з запахом і смаком вина чи іншого спиртного. Потім розвивається звикання, потреба в прийомі алкоголю, а це може призвести до тяжкої хвороби -алкоголізму.

Алкоголь, тютюн і наркотики - три голови одного чудовиська, яке має страшну владу над людьми, особливе дітьми і підлітками.

Усний журнал "Шкідлива звичка"

Перша сторінка. Щоб довго жити, треба мати міцне здоров’я. А щоб мати міцне здоров’я необхідно вести здоровий спосіб життя. Здоровий спосіб життя передбачає перебування на свіжому повітрі, правильне харчування, дотримування режиму дня, заняття фізкультурою і спортом, загартування і т.п. Крім того, слід берегти свій організм від того, що його ослаблює, зокрема від поганих шкідливих звичок. Однією з таких звичок є куріння.
Іноді діти починають курити не задумуючись про наслідки. Перед кожною людиною в житті постає вибір - куріння чи здоров’я.
А зробити правильний вибір вам допоможе наш усний журнал "Шкідлива звичка".

1-й ведучий. Перша сторінка нашого журналу присвячена історії куріння. /Ведучий демонструє першу сторінку, на якій зображено острів з пальмами і рослина - тютюн/.
Сьогодні на сторінці нашого журналу виступить відомий мандрівник, першовідкривач Америки Христофор Колумб.
Христофор Колумб: 12 жовтня 1492 року я плив океаном разом зі своєю командою на кораблі "Санта Марія" і приплив до невідомої землі. Тоді ми ще не знали, що відкриємо новий материк, який пізніше назвуть Америко». Ми пристали до одного з Багамських островів.
Місцеві жителі зустріли нас дуже привітно. Ми звернули увагу на те, що тубільці туго скручують сухі листки якоїсь рослини, підпалюють їх і вдихають дим, який утворюється при цьому. Такі скрутки сухих листків місцеві жителі називали "табако" і охоче пропонували їх гостям на знак прихильності. Потім ми пристали до берегів Куби. Жителі цього острова теж палили подібні трубочки і називали їх "сигаро". Ми з подивом і огидою дивились на дивний звичай. Від цього смердючого диму паморочилась голова і навіть можна було зомліти.
Однак, насіння тютюну ми привезли б Іспанію, де виникли перші в Європі тютюнові плантації. Дуже скоро матроси навчились курити. Солдати іспанської колоніальної армії, колоністи, торговці які відвідували Новий Світ стали першими курцями тютюну.

2-й ведучий. Тютюн спочатку використовували як декоративну рослину. Пізніше склалося уявлення про його надзвичайні лікувальні властивості. Французька королева Катерина Медичі страждала від головного болю. Французький посол у Португалії Жан Шко підніс їй у подарунок листя і насіння тютюну. Королева почувала себе краще, коли нюхала його. На цьому Ніко зажив слави. З його ім’ям пов’язана ботанічна назва тютюну та його основної діючої речовини - алкалоїду нікотину.

1-й ведучий. Проте захоплення "лікувальними" властивостями тютюну невдовзі минуло, бо траплялися отруєння ним. Почалися переслідування курців. Духовенство звинувачувало їх у зв’язках з дияволом. Курців почали жорстоко наказувати. Так, в Туреччині султан Мурад ІV в 1663р. за куріння ввів смертну кару. В Персії /Ірані/ за куріння виривали ніздрі. В Англії у ХVШ ст. курців водили по вулицях з мотузкою на шиї, а іноді їм рубали голови і виставляли напоказ з трубкою в роті.
В Росії цар Михайло Романов наказував за куріння тютюну бити палками, або відрізати ніс і вуха. Проте цар Петро І, сам навчившись у Голландії курити, відмінив заборону на куріння. Він ввів великий податок на тютюн на користь держави за торгівлю тютюном. Куріння надзвичайно швидко стало розповсюджуватись серед усіх верств населення: бідних і багатих.

2-й ведучий. Людство поставилось до тютюну дуже довірливо й легковажно. У XX столітті незмірно вросла армія курців. Курити почали жінки, молодь, навіть діти.

Друга сторінка нашого журналу називається "Дитячий організм і куріння". /Ведучий відкривав малюнок: зображення двох хлопчиків. Один з них - худий і немічний, а другий здоровий з рожевими щоками. А також намальовано легені здорового і хворого хлопчиків/.
До нас завітав відомий герой книги Марка Твена Том Сойєр. Він вам розповість, що з ним сталося.

Том Сойєр. Ви читали друзі, про мої пригоди, моє життя? Я вам пригадаю один випадок. Я часто спостерігав, як курить мій товариш Гек і мені захотілося спробувати разом зі своїм другом Джо. Ми набили трубки тютюном і почали потихеньку втягувати дим. Він був неприємний на смак і нас почало нудити. Ми продовжували втягувати дим і розмовляти. Але розмова не клеїлась, бо ми почали себе дивно почувати. Ми почали плюватися, сльози капали з очей і кожен раз нас нудило. Ми перестали розмовляти. Руки наші ослабли, трубки випали з рук. Нас знайшов мій друг Гек. Ми були дуже бліді і спали. Ввечері ми все ще себе погано почували. Після того ми ніколи не курили.

1-й ведучий. Друзі, ви, мабуть, чуди, що куріння називають забавою для дурнів. Адже тютюновий дим - це повітря і продукти горіння тютюну. В тютюновому димі є також отруйні речовини, як нікотин, синильна, мурашина, масляна і сірчана кислоти, оксид вуглецю, свинець, миш’як, радіоактивний полоній, тютюновий дьоготь. Краплина нікотину вбиває коня. Це справді так. Велика сильна тварина падала від краплини страшної отрути. Дуже чутливі до нікотину птахи.
Якщо голуба помістити під скляний ковпак і впустити туди дим від однієї цигарки, через кілька хвилин він загине.

2-й ведучий. А от якої непоправної шкоди завдає куріння організму людини, а особливо дітям і підліткам, вам розповість наш гість лікар-нарколог.
Виступ лікаря.

Третя сторінка нашого журналу називається "Чому люди курять?" /Демонструється малюнок: стоять і курять чоловік і жінка і дають прикурити сигарету малому хлопцеві/.

Хлопці вважають геройством викурити цигарку потай від дорослих. "Я курю - отже, я самостійна людина". Звичайно у віці до 17 років починають курити через просту цікавість або безглузде наслідування моди, товаришів. Та якщо людина не почала курити до 20 років, то вона здебільшого не курить і згодом.

Отож, щоб не відстати від своїх приятелі і виглядати дорослим, хлопець душиться цигарковим димом. Уперше, вдруге, втрете... Та ось він уже виріс. Тому ж тепер, ставши свідомою людиною, він і далі курить? Це проявляється підступність тютюну і його основної складової -нікотину. Куріння швидко набуває характеру сталої звички, якої важко позбутися. Виникає хвороблива пристрасть до тютюну, щось подібне до наркоманії. Уже через 2-3 години в людини виникає непереборне бажання запалити. Коди сигарети немає, вона намагається роздобути її. При цьому можуть спостерігатись серцебиття, млосність, пригнічений настрій. Деякі люди кидають курити. Та на жаль, більшість не можуть цього зробити.

Трапляються випадки, коли дорослі або підлітки привчають дітей до сигарет, щоб потім використовувати їх як жебраків, злодіїв.

Часто починають курити дівчатка. Коли вони курять, то хлопчики звертають на них увагу. Але є багато інших способів привернути до себе увагу. А неприємний запах з рота може дише відштовхнути від вас людей, які вам подобаються.

Куріння - це вияв боягузтва. Треба не боятися труднощів і не опускати рук. Шукайте допомоги і підтримки у рідних та друзів, якщо самі не можете позбутись шкідливої звички. Не беріть приклад з людей, що курять. Якщо ваші тато чи мама курять, то за рік прокурюють до 600 гривень. Яка була б це матеріальна допомога сім’ї. Скажемо курінню "НІ". Зробимо правильний вибір. Адже замість куріння можна їсти цукерки, лускати насіння чи горішки, займати свій час чимось цікавим: малювати, ліпити, вишивати, випилювати, колекціонувати, займатись спортом, рибалкою, ходити в бібліотеку, читати книжки, працювати за комп’ютером.

Вікторина "Небезпека "зеленого змія"

1. Хто і коли почав одержувати чистий спирт?
/Араби в XІ-XІІ ст./
2. Що означав слово "алкоголь"?
/З арабського "аль-коголь" - одурманення, запаморочення/.
3. Яка релігія забороняв вживання спиртних напоїв?
/Іслам/.
4. Як називають хворобу алкоголіків?
/"Біла гарячка"/.
5.Відомий релігійний реформатор Мартін Лютер писав: „Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол добра бочка ...”
/Вина/.
6. Як звали в римській міфології Бога вина і веселості?
/Бахус, Вакх/.
7. Хто автор? цитата з байки "Музикант": „Они немножечко дерут. За то уж в рот хмельного не берут”?
/Крилов/.
8. Яку тварину порівнюють зазвичай з алкоголіками?
/Кроля/.
9. Продовжити прислів’я: "Чоловік п’є - пів хати горить, жінка п’є ...
/вся хата горить/.
10. Хто з російських письменників заснував одне із найперших товариств тверезості, яке називалося "З роки проти пияцтва"?
/Л.Толстой/.
11. Як ставились запорозькі козаки до випивки під час походу?
/Пияцтво засуджувалось і тяжко каралось/.
12. Чому наші предки – слов’яни назвали перший місяць після одруження медовим?
/Молодятам строго заборонялось вживати спиртні напої. Вони пили самі і пригощали гостей медом, розведеним водою/.

Книжкова виставка
"Хочеш довго жити - кидай курити"

/Дану виставку можна оформити напередодні 31 травня - до Міжнародного дня боротьби з тютюнопалінням/
Епіграф: "Якби я не курив, то прожив би ще 10-15 років" (С.П. Боткін)

Розділ І. "Що таке тютюн".
Розділ ІІ. "З історії тютюнопаління".
Розділ ІІІ. "Куріння і здоров’я".
Розділ VI. "Як покинути курити".

Виставку доцільно доповнити дитячими малюнками та плакатами антитютюнового змісту, висловами відомих людей, зокрема такими як: "Тютюн присипляє горе, але й невідворотно послаблює енергію", Оноре де Бальзак; "Зараз я б першим поставив свій підпис під всесвітньою забороною вживання тютюну", А. Леонов, космонавт; "Єдина моя слабкість - це тютюн. Не будь її - можливо, я дотягнув би до 200 років", "Нікотин, так як і алкоголь, не можуть бути зараховані в актив друзів людини", С.В. Михалков.

Список літератури

Аксьонова О.В. Негативний вплив алкоголю на здоров'я людини / О.В.Аксьонова // Хімія. - 2005,- № 7.- с. 11-14.

Андрєєва Т. Курс виживання для некурців / Т.Андрєєва, К. Красовський // Шкільний світ. - 2005. - № 15. - с. 5-9.

Вовк Л.Ю. Паління - повільна смерть ! / Л.Ю.Вовк // Біологія. - 2005. - № 7. - с. 4 - 7.

Демчунь Л. Куріння. Зроби свій вибір на користь здоров'я / Л. Демчунь // Позакласний час. - 2007. - № 10. - с. 110-111.

Дитина не почне курити, якщо... // Рівне вечірнє. - 2007. - ЗО січ. - с. 5.

Дицьо Г. Викрадач розуму - алкоголь / Г. Дицьо // Позакласний час. – 2007. - №3. - с. 72-75.

Жук Ю. Не пусти життя за димом / Ю.Жук // Персонал плюс. - 2007. - 24-30 жовт. - с. 14.

Кіблик В.С. Палити чи не палити? / В.С. Кіблик // Біологія. - 2006. - № 14. - с. 23-27.

Красовський К. Країна курців / К.Красовський // Експрес. - 2007. - 24-31 трав. - с 10.

Миронюк Г.М. Палити чи не палити ? / Г.М. Миронюк // Біологія. - 2007. - № 12. – с. 2-9.

Михалик В. „Зелена книга" про сигарети / В.Михалик // Експрес. - 2007. - 2-3 лют. - с 5.

Мірошниченко С.П. Шкідливий вплив паління й алкоголю на організм людини / С.Л. Мірошниченко // Біологія. - 2006. – № 33. - с. 16-18.

Найбільш звична отрута. Чума XX століття // Медицина: дитяча енцик¬лопедія . - К., 2001. – с. 389-393.

Палити модно чи шкідливо? Алкоголь: звичка чи хвороба? // Молодь обирає здоровий спосіб життя. - Рівне, 2002. - с. 3-28.

Пахомова Т. Профілактика тютюнокуріння / Т. Пахомова // Позакласний час. - 2006.- № 19-20. - с 99-104.

Погребна О. Як розпорядитися своїм життям? / О.Погрєбна // Основи здоров'я та фізична культура. - 2006. - № 1.- с. 20-21.

Рудика В.В. Нікотин - ворог здоров'я / В.В.Рудика // Хімія. - 2006. - № 8. - с. 20-23.

Салагуб О. Вплив алкоголю на здоров'я дитини / О. Салагуб // Позакласний час. - 2005. - № 17. – с. 105-106.

Скрепіль З.В. Шкідливі звички. Паління / З.В. Скрепіль // Біологія. - 2005. - № 19-21. - с. 8-11.

Янченко С.М. „Курити чи не курити ? Ось у чому питання" / С.М. Янченко, Д.Д. Романовська // Основи здоров'я та фізична культура .- 2006. - № 3. – с. 11-12.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 11.06.2009, 11:51 | Повідомлення № 6
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Паління - звичка чи хвороба?

Як у нашій країні, так і за кордоном усе частіше говорять і пишуть про спосіб життя, тісно зв'язаного з різноманітними умовами зовнішнього середовища. Про цей прекрасно сказав великий російський фізіолог И.М.Сєченов:”Організм без зовнішньої cереди, що підтримує його існування, неможливий, тому в наукове визначення організму повинна входити і середовище, що впливає на нього''. Зв'язок людини з навколишнім середовищем став основою розвитку нової галузі науки - медичної екології, складовою частиною якої є спосіб життя.

Паління - частина способу життя, елемент поведінки - складна дія, супроводжувана певними відчуттями різноманітних біохімічних і фізіологічних процесів.

Паління в усьому світі є однієї з причин виникнення і розвитки онкологічних, сердечно-судинних і легеневих захворювань. В усьому світі з вини цигарки вмирає біля 2 млн чоловік. Основна причина смерті курців - хронічні неінфекціонні захворювання. (Н.И.Голуб,1996). У той час , як визначена кілкість дорослих курців відмовляються від паління або шукають засоби кинути курити, низка курців поповнюються за рахунок молодого покоління. Паління в дитячому або підлітковому віці, що почалося з психологічних або соціальних причинах, нерідко переходить у фармакологічну залежність від тютюну . Як писав англійський психіатр M.Расел (1979) ’' Люди курять не тому, що хочуть курити, а тому, що не можуть перестати.” У доповіді Королевського медичного коледжу в Лондоні (1972) сказано, що ’'паління тютюну є формою звикання до засобу, не отличающемуся сильно від інших наркоманій''.

Систематичне паління можна розглядати як результат початкового експериментування з цигаркою, і при достатньо частому повторенні стає звичкою. При кожному затягуванні робиться крок у напрямку фіксації навички і повторного посилення, пов'язаного з видом і запахом цигарки, що відповідає супроводом (кава, алкоголь). На визначеному етапі систематичного паління його можна розглядати вже не стільки як звичку, скільки як хворобу.

Проте курець не відразу стає хворою людиною. Перехід від здоров'я до хвороби не є раптовим. Між цими станами організмує низка так називаних перехідних.Поширеність перехідних станів від стадії ’'ще здоров’я'' до стадії ’'вже хвороба'' у популяції дуже велика-66-76% (Ю.П.Гічев, 1990).

Як визначити межу між нормою і хворобою? Це питання хвилює не тільки клініцистів, але і фізіологів, біохіміків, екологів, гігієністів. Вихід впливу будь-якого патогенного впливу, у тому числі чинника ризику, залежить від біологічних властивостей організму, його вихідного функціонального стану, неспецифічної усталеності. Концепція чинників ризику допомагає вирішенню основного питання медичної екології, від чого безпосередньо залежить здоров'я. Усі так звані шкідливі звички належать до чинників ризику. Головний чинник ризик-поводження людини, тобто суб'єктивний чинник, людина, що живе в конкретних умовах (Ю.П.Лісицин,1998). З цього погляду вивчення поводження тих, хто курить торкаються як психологічні, так і біологічні проблеми. Більшість курців визнає, що систематичне паління може призвести до розвитку багатьох важких захворювань і більш ранньої смерті, проте думка про ці віддалені наслідки відкладують в довгий ящик і мало впливає на сьогоднішню поведінку. Ілюзії, породжувані тютюнопалінням про можливість зберігання здоров'я, залишаються усього лише ілюзіями курців.
Склад і властивості тютюну і тютюнового диму

У тютюні і тютюновому димі виявлені численні сполуки, найважливішим серед яких є нікотин, виділений ще в 1809 році з листів тютюну. Компоненти тютюнового диму виникають шляхом сублімації летучих і напівлетучих речовин з тютюнових листів і розчіплення їх під дією високої температури.

Коли курящий затягується він інгалірує головний потік диму. Аерозоль, що виділяється конусом сигарети, що горить, в інтервалі між затягуваннями - побічний потік диму. Частина диму, що затримується за допомогою фільтра, складається з часток, а частина диму, що проходить через фільтр, - газова фаза. Аерозоль диму - це висококонцентровані зважені в повітрі рідкі частки, які складають смолу. Кожна частка складається з множини органічних і неорганічних сполук, розсіяних у газоподібному середовищі.

Головний потік диму, вдихуваний курящим, складає при палінні цигарок без фільтру -32%, а з фільтром-23% загальної кількості диму. Велика частина диму виділяється в навколишнє середовище, де його вдихує некурящий - так звані пасивні курці.

Температура тліючого тютюну складає 300˚C, а під час затягування вона досягає 900-1100˚C. Температура тютюнового диму приблизно 40-60˚C. Відповідно численним даним, цигарка, що горить є як би унікальною хімічною фабрикою, що виробляє більш 4 тис. різноманітнихсполук. Відомо, що 300 компонентів тютюнового диму є біологічними отрутами, а 40 є канцерогенами.

Всю продукцію цієї фабрики можна розділити на дві фази: газову і що містить тверді частки. До газових компонентівналежать: оксид і діоксид вуглецю, ціаністий водень, амоній, ізопрен, ацетальдегідакролеїн, нітробензол, ацетон, сірководень, синильну кислоту та ін.

Таблиця
1. Основні  компоненти  тютюнового 
диму.



New CellNew CellNew Cell

Летучі  речовини

Специфічні
компоненти

Вміст,

мкг/на
1 цигарку

Оксид 
вуглецю
13Нікотин1,8
Діоксид 
вуглецю
50Фенол86,4
Амоній80О-крезол20,4
Ціаністий 
водень
240М- і р- крезол49,5
Ізопрен582N- етилфенол18,2
Ацетальдегід770Карбазол1,0
Акролеїн84Індол14,0
Гідрозін0,03Бензонтрацен0,044
Нітрометан0,5Бензпірен0,025
Нітробензол1,1Флюорен0,42
Ацетон578ДДД (інсектецид)1,75
Бензин67ДДТ (інсектецид)0,77


Фаза тютюнового диму, що містить тверді частки, включає в основному нікотин, воду, смолу - тютюновий дьоготь. До складу смоли входять ароматні вуглеводні, що визивают рак, у тому числі нітрозаміни, ароматні аміни, ізопреноїд, пірен, бензпірен, антрацен і ін – таб.1

Крім того смола містить прості і складні феноли, крезоли, нафтоли, нафтолени й ін. До складу твердої фази входять метали K, Na,Zn, Pb, Al, Cu, Cd, Ni, Mn, Fe, Mg, Hg, As, Sb, Te, Bi і ін., а також радіоактивні сполуки K, Pb, Po, Sr та інші.

При викурюванні 20 гр тютюну утворюється більш 1 гр тютюнового дьогтя. З урахуванням того, що навіть самі досконалі фільтри затримують не більш 20% речовин, що утримуються в димі, кожний курець може легко визначити, яку кількість тютюнового дьогтя з усіма його компонентами введено до його органів дихання.

Підраховано, що викурюючи 20 цигарок середньої міцності вагою 0,5 гр, курець вводить у свій організм 0,09 гр нікотину, 0,006 гр синільної кислоти, 369 мл окису вуглецю. При цьому курець дихає повітрям, забруднення якого в 580-1100 разів перевищує санітарні норми .

Виразність токсичного ефекту тютюнового диму залежить від ряду чинників: кількості цигарок, що викурюються і стажу паління, сорту тютюну, засобу його переробки, грам тютюнового диму, глибини затягування і, нарешті, класу цигарок. Тютюнові вироби, що випускаються на території України належать до числа “високосмолистих” і “дуже високосмолистих”, c підвищеною канцерогенною небезпекою.

У зв'язку з тим, що в тютюновому димі утримується велика кількість різноманітних компонентів, фармакологічний ефект паління пов'язаний не тільки з нікотином, хоча він є головною речовиною, що чинять дію на організм людини. Велика частина абсорбврованого нікотину швидко розпадається в організмі, частково виводиться нирками. Основним органом, що забезпечує дезинтоксикацію, є печінка, де відбувається перетворення нікотину в його менше активний метаболіт - котинін.

Ще в 1916 році Н.П.Кравков вказував, що нікотин впливає на зв'язок між прегангліонарними і постгангліонарними нейронами вегетативної нервової системи у дві фази: у першу фазу викликає порушення, у другу - явища паралічу, що веде до розірвання зв'язку між нейронами. Причому, нікотин впливає як на симпатичну, так і на парасимпатичну нервову систему. Внаслідок стимуляції нікотином симпатичних гангліїв, мозкової тканини наднирників і звільнення катехоламінів, спостерігається прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску, розширення коронарних судин. Фармакологічному ефекту нікотину тютюнового диму передує абсорбція останнього. Частково поглинання відбувається в порожнині рота, більш 90% вдихуваного нікотину абсорбується легенями. Від 82 до 90% інших складових частин тютюнового диму також абсорбується. Важливим чинником в абсорбції нікотину є клькість тютюнового диму. При цьому відіграють роль час контакту тютюнового диму з мембранами слизуватих оболонок, їхніх мембран, рідин тіла, глибина і ступінь інгаляції, частота затягувань та ін. Тютюновий дим є інгібітором ферментних систем, включаючи дегідрогенази й оксигенази, викликає швидку адреналінову реакцію.
Паління та здоров'я

Паління є загальновизнаним і достатньо добре вивченим чинником ризику розвитку багатьох хронічних неінфекційних захворювань. Паління вчиняє несприятливий вплив на всі органи і системи організму. Дані багаторічного дослідження серед чоловіків 50-59 років, виконаного Державним науково-дослідним центром профілактичної медицини свідчать, що у курящих смертність від усіх причин збільшується в 1,5 рази, від серцево-судинних захворювань - у 2,3 рази, від раку - у 1,5 рази. Оскільки основний шлях надходження тютюнового диму - інгаляційний, перший удар тютюнового диму приймають на себе органи подиху, носова і ротова порожнина. Ще в минулому сторіччі відзначався вплив тютюнового диму на стан зубів і інших органів порожнини рота. Під впливом паління тріскається зубна емаль, форсується розвиток карієсу зубів. У основі патогенного механізму лежать дії смоли, оксиду вуглецю, температурний вплив, спазми судин. Паління викликає зміни в слині, збільшення її відділення, зниження окисно-відбудовного потенціалу. Під впливом паління зміни дихальних шляхів носять прогресуючий характер, зокрема спостерігається зміна механічних властивостей альвеолярних стінок, втрата еластичності, що веде до розвитку хронічного бронхіту. У 82% випадків хронічного бронхіту головною при-чиною є паління.

У тих, хто курить виявлене зниження вентиляції легень і, таким чином, постачання організму киснем. При цьому спостерігається два види хронічних поразок легень: одне веде до гіперсекреції слизу, інше - до закупорки дихальних шляхів. Бронхіальна астма у курців може розвитися в результаті підвищеної чутливості до тютюнового диму. Відомо, що майже третина випадків смерті від раку пов'язана з палінням. Розвиток раку легень, порожнини рота, гортані, стравоходу, печінки, підшлункової залози, сечового пузиря зв'язують із палінням. Б.В.Петровський відзначав, що сумарна частота злоякісних поразок у людини прямо пропорційна кількості і тривалості споживання тютюну.

Встановлено, що в курящих рак легень розвивається у 10 разів частіше, ніж у некурящих. Канцерогенний потенціал конденсату тютюнового диму залежить від вмісту нікотину в смолі, поліциклічних ароматних вуглеводнів і специфічних тютюнових нітрозамінів. Ризик занедужати раком порожнини рота в курящих у 4 рази вище, ніж у некурящих.

Паління є одним з самих основних чинників ризику серцево-судинних захворювань як у жінок, так і у чоловіків. Важливу роль у розвитку ураження серцево-судинної системи при палінні грає оксид вуглецю, концентрація якого складає в тютюновому димі біля 40%. У зв'язку з тим, що спорідненість оксиду вуглецю з гемоглобіном у 210 разів більше, ніж кисню, засвоюваність останнього міокардом знижується. Оксид вуглецю, що утримується в тютюновому димі, сприяє підвищенню холестерину в крові і розвитку атеросклерозу.

Експериментальні дослідження на тварин показали, що оксид вуглецю викликає ураження міофібрил м'язової тканини. Оксид вуглецю, сполучаючись з міоглобіном, погіршує дифузію кисню до митохондрій, зменшує швидкість окислювання у мвтохондріях.

Спазм периферичних судин, що виникає під впливом нікотину, відіграє роль у розвитку гіпертонічної хвороби в курців. Підвищення рівня катехоламінів у плазмі крові людини, що викликається палінням, може бути однієї з причин розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Паління впливає на частоту судинних уражень мозку, сприяючи порушенню його кровопостачання. Психометричне тестування показало зниження запам'ятовування прізвищ у курящих у порівнянні з некурящими, що можна розглядати як побічний ефект хронічного паління.

Паління істотно впливає на стан імунної системи організму. У курящих спостерігається порушення гуморального імунітету зі значним зниженням у сироватці крові Ig, A, Mg.

Нікотин також гальмує панкреатичну секрецію бікарбонату, що призводить до зниження спроможності нейтралізації хлористоводньої кислоти і сприяє розвитку дуоденальних виразок.

Встановлено, що паління уповільнює загоєння як шлункових, так і дуоденальных виразк. Чоловіки-курці мають у 2 рази більше шансів померти від виразкової хвороби, чим некурящі.

За даними ВОЗ шкідливий вплив паління матерів під час вагітності позначається на дітях протягом перших 6 років життя. Діти, чиї матері курили по 10 цигарок у день під час вагітності, мали в середньому ріст менше на 1 см і відставали в школі в порівнянні з контрольною групою. Доведено, що в курящих батьків у 2 рази частіше, ніж у некурящих народжуються діти з уродженими пороками розвитку. Діти, що народилися в курящих батьків, характеризуються уповільненням не тільки фізичного, але й інтелектуального розвитку, пізніше починають читати і рахувати. Cлід підкреслити, що стан хворих, що зловживають палінням і страждають захворюваннями різноманітних органів і систем, значно погіршується при одночасному вжитку алкоголю. Сполучення впливу цих двох потужних чинників ризику на людину призводить до більш інтенсивної поразки організму, оскільки паління й алкоголь посилюють негативний вплив один одного на здоров'я.

Думка про те, що звички, що негативно впливають на здоров'я людини, є його особистою справою, глибоко хибно.

Встановлено, що так зване пасивне паління (або примусове) - вдихання забрудненого тютюновим димом повітря, сприяє розвитку в некурящих захворювань, властивих курцям. Ризик, пов'язаний із примусовим палінням, безсумнівно великий. Запалена цигарка є джерелом бічного димового потоку, що діє на навколишніх, змушених вдихати шкідливі речовини. Причому пасивний курець, знаходячись в однім помешканні з активними курцями протягом 1 години, вдихає таку дозу газоподібних складових частин тютюнового диму, що відповідна викурюванню половини цигарки.

Велика частина отруйних речовин, що утримуються в тютюновому димі, потрапляє в повітря при паузах у палінні, ніж при затягуванні. Так у бічному потоці диму утримується в 3, 4 рази більше бензилпропену, ніж в основному потоку. Особливої уваги у цьому відношенні заслуговують канцерогенні нітрозамиіни. У побічному струмені тютюнового диму концентрація летучих нітрозамінів у 50-100 разів вище, ніж в основному струмені. Найбільш небезпечним з цих сполук є диметилнітрозамін. Жодний вид тварини не може протистояти його канцерогенній дії. У основному він уражає печінку і легені. Виявлено вплив на склад крові, сечі і нервової системи некурящих таких компонентів тютюнового диму, як оксид вуглецю, нікотин, альдегіди, акролеїн.Особливо велику шкоду приносить оксид вуглецю, що, проникаючи через легені в кров, міцно сполучається з гемоглобіном, перешкоджаючи доставці кисню тканинам.
Результати дослідження і висновки

Ось дані, що відбивають результати досліджень. Очевидно, що між курящими і некурящими спостерігаються статистично достовірні розходження по обох показниках. Так, у слині курящих вміст середніх молекул, обумовлених при довжині хвилі 254 нм у середньому складає 0,422+0,03 од. оптичної густини, що на 46% вище, ніж у некурящих. Вміст среднемолекулярних пептидів, обумовлених при довжині хвилі 280 нм, складає 0,428+0,02 од. оптичної густини, що на 50% вище, ніж у некурящих.

Таким чином, проведене дослідження показало, що рівень середніх молекул і середнемолекулярнхх пептидов у слині курців значно збільшений. Можливо, це пов'язано як із хронічним впливом тютюнового диму, так і з гострим, що обумовлено температурним впливом супроводжуваним акт паління. Відомо, що при затримці диму в порожнині рота протягом 2 секунд абсорбується 60% водорозчинних і 20% нерозчинних у воді компонентів газової фази тютюнового диму.
Висновок

Незважаючи на офіційну позицію Європейського союзу (ЄС), що полягали в тому, що паління шкідливо для здоров'я, він надає фінансову допомогу виробникам тютюну. Це необразливе на вид рослина з довгими листами є однієї з найбільше субсидованих ЄС культур. Тютюнове лоббі підтверджує, що скорочення субсидій завдасть удару по європейській економіці і сотні тисяч фермерів виявляться без роботи.

ЄС підтримує виробництво тютюну, хоча його власний Комітет спеціалістів-онкологів характеризує цю культуру як ’'отруту на продаж''.

По оцінках самого ЄС, тютюн відповідальний за смерть біля півмільйона громадян 15 країн - членів ЄС щорічно. У Європі курять 42% чоловіків і 28% жінок. Спостерігається тривожний зріст пристрасті до тютюну в підлітків у віці від 11 до 15 років. У Східнії Європі паління є причиною смерті кожного четвертого чоловіка - це найвищий показник смертності від тютюнопаління у світі. Тим часом ЄС зайняв 5-е місце у світі по виробництву тютюну і став його найбільшим експортером. До цього, європейські фермери вирощують велику кількість темних сортів, із високим вмістом смол. Забороняючи продаж цигарок із високим вмістом смол своїм громадянам, ЄС вивозить велику частину продукції в інші країни. Відповідно до законодавчих актів, у країнах ЄС припустимий вміст смол у тютюнових виробах складає 12 мг/циг, нікотину - 1,2 мг/циг, тоді як в Україні ці показники складають 25 і 1,3 мг/циг відповідно.

Тютюнизм - це залежність від паління, що є одним із варіантів наркоманії. До нікотину цілком ставиться характеристика наркотичних речовин, що викликають звикання або навіть хворобливу пристрасть, як-от:

1. Потреба в постійному або періодично поновлюваному прийомі даної речовини;

2. Виникнення підвищеної усталеності до дії даної речовини;

3. Розвиток фізичних і психічних розладів при припиненні надходження речовини в організм;

4. Прояв токсичної дії - специфічних порушень різноманітних функцій організму.

Людина звикає до нікотину, але на початку паління він знаходиться ще на грані хвороби. З появою хворобливого потягу – токсикоманії - розвивається дійсне захворювання, тютюнизм, інтенсивність прояву якого наростає в міру збільшення інтенсивності паління.

Методи лікування тютюнизму містять у собі психотерапевтичні і лікарські, з застосуванням засобів, що викликають огидність до паління. Проте лікування тютюнизму подає складну медичну проблему, у вирішенні якої важливу роль відіграє рання профілактика паління. У цьому плані найбільш активно варто впливати на учнів 5-8 класів, що виявляють тільки інтерес до паління і не маючих поки никотинової залежності.

В усьому світі проводяться заходи щодо боротьби з палінням. Звичайно вони включають обмеження паління на робочих місцях, у міському транспорті, кінотеатрах, лікарнях, заборона реклами тютюнових виробів, показ шкоди паління, розкриття переваг непаління, підвищення цін на тютюнові вироби, створення медичних кабінетів, де надається спеціальна допомога бажаючим кинути курити.

За останні 20 років у світі створено багато програм з профілактики паління, основним компонентом таких програм є інформування про наслідки паління, його фізіологічному ефекті. Проте, один факт рекомендується винятково важливим і незмінним - виражене бажання людини кинути курити, наявність у нього твердої волі і неухильної рішучості позбутися від руйнуючого здоров'я, нерідко небезпечного для життя вади - паління.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 11.06.2009, 13:41 | Повідомлення № 7
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Правила безпеки під час занять фізичними вправами

Під час занять фізичними вправами слід додержуватися правил техніки безпеки. Велике значення має підготовка місць занять, наявність підготовленого справного спортивного обладнання і інвентаря. Спортивні майданчики для занять фізичними вправами і рухливими іграми повинні бути розташовані на відстані не менше 10м від учбових корпусів та інших приміщень. Покриття майданчиків повинно бути рівним, без камінців та інших предметів.

Особливі вимоги до обладнання спортивних залів. Підлога залу повинна бути рівною, пофарбованою, що дозволяє швидко проводити вологе прибирання. На початку занять підлога повинна бути не тільки чиста, але й суха. На вологій поверхні можна посковзнутися, особливо в спортивних і рухливих іграх, при бігу і стрибках.

Для того, щоб не було травматизму, треба займатися в взутті на гумовій підошві. Взуття на шкіряній підошві слизьке навіть на сухій поверхні.

Спортивне обладнання і снаряди повинні бути не пошкоджені і відповідати гігієнічним вимогам. При виконанні фізичних вправ інвентар повинен знаходитися в закріпленому положенні. Коло гімн. снарядів та під ними обов'язково треба покласти гімнастичні мати. Під час падіння або зіскоків вони запобігають різним пошкодженням.

Під час бігу на короткі дистанції не можна перебігати на сусідню доріжку, це може привести до зіткнення учнів. Усі бігові змагання проводять при руху в одному напрямку.

У стрибках треба чітко дотримуватися черги виконання . Особливої обережності потребує метання. Не можна знаходитися в місцях приземлення м'яча, гранати. Категорично забороняється на усіх заняттях порушувати дисципліну, виконувати вправи без дозволу вчителя.

1. Гімнастика.

1. Бути уважним і обережним при виконанні фізичних вправ разом з товаришами. Наприклад, не можна розгойдуватись в горі на перекладині, якщо вправу в підтягуванні виконують разом 3-4 учні.

2. Не можна стояти на доріжці розбігу і місцях приземлення під час опорних стрибків.

3. Не починати складних вправ без розминки.

4. При зіскоках з снарядів (коня, козла, колоди, гімнастичної драбини) приземлятися треба на обидві ноги.

5. Спускатися з канату треба повільно, по черзі перехоплюючи руками і тримаючи ногами.

6. Акробатичні вправи і вправи на снарядах можна починати тільки після дозволу або команди вчителя.

7. Бути обережним при виконанні вправ з гімнастичною палицею.

2. Легка атлетика.

8. Бігти з прискоренням тільки по своїй доріжці.

9. В бігу на довгу дистанцію у повільному темпі не розмовляти, в кросі, де нерівна місцевість (камінці, дерева, які лежать, кущі) долати з підвищеною увагою.

10. Спочатку, ніж виконувати стрибки, треба перевірити правильність того, як положенні гімнастичні мати на місці приземлення. Якщо стрибки виконуються на спортивному майданчику потрібно перевірити готовність ями для стрибків (пісок повинен бути рихлим і рівним, брусок для відштовхування не повинен бути вище рівня землі).

11. Будь-який стрибок виконується після того, як попередній учень покине місце приземлення.

12. Метання виконується тільки в тому напрямі, який вказав вчитель. Не можна метати м'ячі і гранати в той час, коли учні збирають їх.


3. Лижна підготовка.

13. Одяг не повинний стримувати рухи, повинний бути легким, але досить теплим, щоб захищати від вітру.

14. При переході через проїжджу частину, треба обов'язково знімати лижі.

15. Якщо товариш на колії, не наступайте на його лижі. Треба попросити звільнити колію і перегнати його.

16. При стрибках з гір не виставляйте палиці перед собою, при падінні можна наколотися на них.

17. Не брати з старту велику швидкість, а перед стартом зробити розминку.

4. Кросова підготовка.

18. Не слід бігти з прискоренням, розподіляти сили потрібно рівномірно.

19. З дерев, які лежать, з круч треба робити зіскок на обидві ноги і м’яко приземлятися.

20. Місце, де є бите скло, ржавий дріт, слід обходити.

5. Ковзани.

21. На ковзанці рухатися тільки проти годинникової стрілки.

22. Якщо втрачаєте рівновагу, падати треба тільки на бік, не виставляючи руки вперед, голову треба нахилити вперед, підборіддя на груди.

23. Не залишайте сміття на льоду ковзанки.

24. Не можна сідати на сніг.

6. Баскетбол.

25. Грати можна тільки в гумовому взутті.

26. Під час гри не рухати гравців, не штовхатися з ними при пересуванні.

27. Не кричати під час гри.

28. Не можна сидіти під баскетбольним щитом.

29. Не виставляйте вперед великі пальці рук під час ловіння м'яча.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 11.06.2009, 13:55 | Повідомлення № 8
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту (далі–Правила) поширюються на всіх учасників навчально-виховного процесу під час організації та проведення занять з фізичної культури і спорту (на уроках, у гуртках фізичної культури, спортивних секціях, групах загальної фізичної підготовки загальноосвітніх навчальних закладах системи освіти України (далі – навчальних закладах) незалежно від форм власності. Нормативний акт установлює вимоги безпеки, які є обов’язковими для виконання керівними, медичними працівника вчителями фізичної культури та особами, які проводять фізкультурно-масову, спортивну, оздоровчу роботу під час навчай відпочинку в навчальних та позашкільних закладах, установах освіти, в оздоровчих таборах тощо.

З уведенням у дію цих Правила вважати такими, що не застосовуються на території України НАОП 9.2.30-1.08-72 “Правила безопасности занятий по физической культуре и спорту в общеобразовательных школах системы Министерства просвещения СССР”, затверджені Міністерством освіти СРСР у 1972 р.

III. Загальні положення

3.1. Заняття з фізичної культури і спорту в навчальних закладах проводяться відповідно до програм з фізичної культури, затверджених Міністерством освіти України.

Уроки, заняття в гуртках, секціях повинні проводитися тільки вчителем фізичної культури або особами, які мають належну освіту та кваліфікацію.

3.2. Дозвіл на введення в експлуатацію спортивних споруд та проведення занять з фізкультури і спорту під час прийому навчального закладу до нового навчального року дає комісія, створена відповідно до рішення виконкому рай(міськ)ради, у складі представників виконкому рай(міськ)ради (голова), районного (міського) відділу освіти, місцевих (районних) органів Держнаглядохоронпраці, пожежного нагляду, районної (міської) санепідемслужби та представника профспілки галузі.

3.3. Переобладнання спортивних споруд та установка додаткового обладнання дозволяється тільки за узгодженням з представниками організацій, зазначених у п. 3.2.

3.4. Відповідно до Положення про організацію охорони праці і порядок розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах до занять з фізкультури і спорту допускаються учні, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань щодо стану здоров’я.

Керівництво організацією лікарського контролю за станом здоров’я учнів, які займаються фізичною культурою і спортом у навчальних закладах, здійснюють органи охорони здоров’я відповідно до чинних нормативних документів та Інструкції про роботу медичного персоналу загальноосвітніх шкіл, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР і Міністерства освіти СРСР від 14.09.76 №885/143. Медичне обслуговування учнів виконують спеціально закріплені за навчальним закладом лікарі та інший медичний персонал районного територіального медичного об’єднання.

Висновок про стан здоров’я та всі лікарські вказівки щодо допустимого навантаження для кожного учня, записані в лікарсько-контрольній карті, медперсонал доводить до відома вчителя фізичної культури або особи, яка проводить заняття з фізкультури і спорту. На підставі даних про стан здоров’я і фізичного розвитку учнів розподіляють для занять фізичними вправами на основну, підготовчу і спеціальну медичну групи.

3.5. Під час проведення занять з фізичної культури і спорту як на уроках, так і в позаурочний час учні користуються спеціальним спортивним одягом (спортивний костюм) та спортивним взуттям, що визначаються правилами проведення змагань з окремих видів спорту. Проводити заняття без спортивного одягу і спортивного взуття не дозволяється.

3.6. У спортивних спорудах слід мати аптечку (на відкритих спортивних майданчиках–переносну аптечку) з набором медикаментів, перев’язувальних засобів і приладь відповідно до додатка 1 та інструкцію щодо надання першої долікарської допомоги у разі травм та пошкоджень.

3.7. Під час проведення спортивних змагань в навчальних закладах (шкільних, регіональних, республіканських) слід проводити заходи щодо забезпечення безпеки їх учасників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 № 2025 «Про порядок підготовки спортивних споруд та інших спеціально відведених - місць для проведення масових культурно-видовищних заходів».

IV. Вимоги безпеки до місць проведення навчального процесу

4.1. Вимоги до спортивних споруд (спортивних залів)
4.1.1. Приміщення спортивних залів, розміщення в них обладнання повинні задовольняти вимогам будівельних норм: ДБН В.2.2-3-97 «Будинки і споруди навчальних закладів», ДБН 360-92 «Містобудування, планування міських і сільських поселень», ВСН 46-86 «Спортивные и физкультурно-оздоровительные сооружения. Нормы проектирования», санітарних норм і правил: ДСанПіН 5.2.2.008-98 «Санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу», СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту», «Типовые правила эксплуатации спортивных залов при проведении учебно-тренировочных занятий», а також ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», Правил влаштування електроустановок (ПВЕ) і НАПБ В.01.050-98/920 «Правила пожежної безпеки для закладів, установ та організацій системи освіти України».

4.1.2. Відповідно до ДСанПіН 5.5.2.008-98 «Санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу» кількість місць у спортивному залі під час проведення занять слід встановлювати з розрахунку 2,8 м2 на одного учня. Заповнювати зал понад установлену норму не дозволяється.

При умові влаштування в навчальному закладі тільки одного фізкультурно-спортивного залу його розміри приймаються не менш як 24x12 м незалежно від кількості учнів.

4.1.3. Підлоги спортивних залів повинні бути пружними, без щілин і застругів, мати рівну, горизонтальну й неслизьку поверхню.

Матеріали, що використовуються для обладнання і оздоблення спортивних залів, повинні відповідати вимогам чинних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров’я України.

Підлоги не повинні деформуватися від миття і до початку занять мають бути сухими й чистими.

4.1.4. Дозволяється в підлозі спортивного залу обладнувати місце приземлення після стрибків і зіскоків.

4.1.5. Стіни спортивних залів повинні бути рівними, гладенькими, пофарбованими в світлі тони на всю висоту панелей фарбами, що дають змогу легко виконувати вологе прибирання приміщення.

Пофарбування має бути стійким проти ударів м’яча, не обсипатися і не бруднити у разі доторкування до стін.

Стеля залу повинна мати пофарбування, що не обсипається, стійке проти ударів м’яча.

4.1.6. На вікнах спортивних залів і на світильниках слід установлювати захисну огорожу від ударів м’яча; вікна повинні мати фрамуги, що можна відчинити з підлоги.

4.1.7. Приміщення горища спортивного залу потрібно утримувати в чистоті і замикати на замок. Ключі від приміщень горища повинні зберігатися в певному місці, доступному для одержання їх у будь-який час доби. У приміщеннях горища не дозволяється влаштовувати склади спортивного інвентарю та навчального обладнання.

4.1.8. Освітленість спортивного залу має відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79 «Естественное и искусственное освещение» та СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту».

4.1.9. Коефіцієнт природної освітленості спортивних залів, який показує, у скільки разів освітленість у приміщенні менше освітленості ззовні будівлі, повинен бути не нижчим за 1,5%.

4.1.10. Штучне освітлення закритих спортивних споруд має відповідати вимогам СНиП И-4-79 «Естественное и искусственное освещение», що наведені в таблиці 1.

Таблиця 1.
Норми
штучної освітленості в закритих спортивних спорудах під час занять з фізичної культури у загальноосвітніх навчальних закладах


Найменування
виду спорту


Освітленість
найменша, лк


Площина
і зона, в яких нормується освітленість


Примітка


1


2


3


4



Баскетбол, волейбол,
гандбол (ручний м’яч),


футбол:




200




Горизонтальна
на рівні підлоги



Потрібно
передбачити захист світильників від
ударів м’яча.


а) при люмінесцентних
лампах



75

100




Вертикальна
на висоті від підлоги до 2м

Горизонтальна
на рівні підлоги



Вертикальна
освітленість–на площині, що проходить
через поздовжну вісь залу обох його
боків.



б) при лампах
розжарювання



50


Вертикальна на
висоті від підлоги до2м



Гімнастика
спортивна і художня, боротьба, легка
атлетика:


а) при люмінесцентних
лампах


150


Горизонтальна
на рівні підлоги, килима, помосту



б) при лампах
розжарювання


100


Навчальні заняття
з фізичної культури в закладі:


а) при люмінесцентних
лампах



200

75




Горизонтальна
на поверхні підлоги


Вертикальна на висоті
від підлоги до 2м




б) при ламп ах
розжарювання



100

50




Горизонтальна
на поверхні підлоги


Вертикальна на висоті
від підлоги до 2 м



4.1.11. Як джерело світла для залів треба використовувати або люмінесцентні світильники типу стельових плафонів, що мають безшумні пускорегулювальні апарати, або світильники з лампами розжарювання повністю відбитого чи переважно відбитого світлорозподілу; при цьому застосовувати світильники із захисними кутами менше як 30° не дозволяється.
4.1.12. Вентиляція спортивних споруд повинна здійснюватися природним наскрізним способом провітрювання залу через вікна й фрамуги, а також за допомогою спеціальних вентиляційних припливно-витяжних пристроїв.
4.1.13. Вентиляція та опалення повинні забезпечувати повітрообмін під час занять фізкультурою 80 м3/год на одну людину і температуру повітря не нижчу за 15°С відповідно до ДСанПіН 5.5.2.008-98(–) «Державні санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу».
4.1.14. Електрична мережа, що забезпечує спортивний зал електроенергією, повинна бути обладнана рубильниками або двополюсними вимикачами відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».
Рубильники повинні встановлюватися поза приміщенням – у коридорі, на сходовій площадці тощо.
На всіх штепсельних розетках мають бути встановлені запобіжні заглушки і зроблені написи про величину напруги.
4.1.15. Відповідно до ДСанПіН 5.5.2.008-98 «Державні санітарні норми і правила устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу» температура в роздягальнях для дітей повинна бути не нижча за 18–20°С; у душових – 25°С.
4.1.16. У приміщеннях основних спортивних споруд на видному місці повинен бути розміщений план евакуації учнів на випадок пожежі згідно з НАПБ В.01.050-98/920 «Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України». У ньому має передбачатись виведення дітей з території та усіх приміщень і місць проведення занять з фізкультури і спорту, в тому числі з усіх допоміжних приміщень.
4.1.17. Двері евакуаційних виходів у спортивних залах дозволяється замикати тільки зсередини за допомогою засувок, крючків або засувів, що легко відкриваються. Не дозволяється забивати наглухо або захаращувати двері запасних виходів із спортивного залу.
4.1.18. Відповідно до НАПБ В.01.050-98/920 «Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України» спортивний зал у прилеглих до нього рекреаціях має бути обладнаний пінними або порошковими вогнегасниками у кількості не менше двох на приміщення.
4.2. Вимоги до відкритих спортивних майданчиків
4.2.1. Відкриті спортивні майданчики повинні бути розміщені в спортивній зоні на відстані не меншій як 25 м від навчальних та навчально-допоміжних приміщень і відповідати вимогам ВСН 46-86 «Спортивные и физкультурно-оздоровительные сооружения. Нормы проектирования», СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту» та ДБН В 2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».
4.2.2. Майданчики для рухливих ігор повинні бути встановлених розмірів, які визначаються правилами проведення змагань з різних видів спорту, затвердженими національними федераціями.
4.2.3. Відповідно до СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту» відкриті майданчики повинні мати покриття із рівною і неслизькою поверхнею, яка не має механічних включень, що приводять до травмування.
4.2.4. Майданчики не можна огороджувати канавами, влаштовувати дерев’яні або цегляні бровки. Не менше ніж на 2 м від майданчика не повинно бути дерев, стовпів, парканів та інших предметів, що можуть спричинити травму.
4.2.5. Бігові доріжки повинні бути спеціально обладнані, не мати бугрів, ям, слизького ґрунту. Доріжка повинна продовжуватися не менше як на 15 м за фінішну позначку.
4.2.6. Ями для стрибків мають бути заповнені піском, розпушеним на глибину 20–40 см. Пісок повинен бути чистим, розрівняним. Перед кожним стрибком пісок слід розрихляти і вирівнювати.
4.2.7. Метання спортивних приладів (диск, м’яч, граната, молот) має проводитися за дотриманням заходів безпеки, які унеможливлюють попадання приладів за межі майданчика. Довжини секторів для приземлення спортивних приладів повинні бути не менше як 60 м.
4.2.8. Місце проведення занять з лижної підготовки–профіль схилів, рельєф місцевості, дистанцію та умови проведення треба вибирати відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовленості учнів.
4.2.9. Навчальний майданчик для початкового навчання катання на лижах повинен бути захищений від вітру, мати ухил не більший як 0,015.
Розмір майданчика вибирають з таким розрахунком, щоб постійна дистанція між лижниками була не менша ніж 10 м.
4.2.10. Навчальний і тренувальний схил повинен мати ущільнений сніг без будь-яких схованих під ним каменів, пеньків, дерев, глибоких ям і вибоїн, що утворюють трампліни. Схил не повинен мати обледенінь та оголених ділянок землі.
4.2.11. Освітленість відкритих спортивних майданчиків згідно зі СНиП ІІ-4-79 «Естественное и искусственное освещение» має відповідати показникам, наведеним у таблиці 2.
Таблиця 2
Норми освітленості
на відкритих спортивних майданчиках за СНиП ІІ-4-79
«Естественное и искусственное освещение»

Вид
спорту


Найменша
освітленість (загальна),лк


Площина
і зона, в яких нормується освітленість


Примітка


1


2


3


4



Баскетбол,
волейбол, гандбол 7x7

Гімнастика
спортивна й художня, боротьба

Легка атлетика:


а) стрибки в довжину

б) стрибки у
висоту

в) штовхання
ядра

г) метання
гранати, диска, м’яча

У секторі для
приземлення спортивних приладів

д) бігова
доріжка

г) метання
гранати, диска, м’яча

У секторі для
приземлення спортивних приладів

д) бігова
доріжка



50

30

30

50

50

30

50

30

10

50

50

30

10

50



Горизонтальна
на поверхні майданчика

Вертикальна
на висоті від 1 до 5 м від поверхні
майданчика

Горизонтальна
на

поверхні
майданчика

Горизонтальна
на поверхні ями і на відстані не менш
ніж за 20 м до ями на доріжці

Горизонтальна в зоні
відштовхування і приземлення


Горизонтальна на поверхні всередині
кільця й сектора

Горизонтальна
на поверхні доріжки для розбігу не
менш як 10 м перед планкою


Горизонтальна поверхня
решти доріжки для розбігу


Вертикальна на висоті
до15 м від поверхні сектора


Горизонтальна на поверхні
доріжки


Горизонтальна на поверхні
доріжки для розбігу не менш як 10 м
перед планкою


Горизонтальна поверхня
решти доріжки для розбігу

Вертикальна
на висоті до15 м від поверхні сектора


Горизонтальна на поверхні
доріжки




Вертикальна освітленість
повинна бути забезпечена на площині,
яка проходить


через поздовжню вісь
майданчика з обох боків





4.2.12. Катки із штучним льодовим покриттям повинні мати товщину льоду не меншу ніж 15 см. Ухил має бути не більшим як 0,01.
4.2.13. Катки й ковзанярські доріжки повинні мати рівну поверхню, без тріщин і вибоїн. Усі пошкодження поверхні льоду, що виникають, негайно огороджують палицями з червоними прапорцями на кінцях.
На катках і ковзанярських доріжках на одного учня має припадати не менше як 8 м2 площі


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 11.06.2009, 14:13 | Повідомлення № 9
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

VI. Вимоги безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту
6.1. Вимоги безпеки під час проведення занять з гімнастики
6.1.1. Гімнастичний зал має бути підготовлений до уроку відповідно до завдань, що випливають з вимог навчальної програми.
6.1.2. Обладнання необхідно розміщувати так, щоб навколо кожного гімнастичного приладу була безпечна зона, яка визначається Правилами проведення змагань з спортивної гімнастики, затвердженими Федерацією спортивної гімнастики України.
6.1.3. Для запобігання травматизму під час занять з гімнастики слід дотримуватись таких вимог:
–треба виконувати гімнастичні вправи на приладах тільки в ^ присутності вчителя або його помічника;
–слід укладати гімнастичні мати таким чином, щоб їх поверхня була рівною;
– важкі гімнастичні прилади необхідно перевозити за допомогою спеціальних пристроїв і візків;
– складні елементи і вправи слід виконувати тільки за допомогою страхування, застосовуючи методи і способи страхування відповідно до вправи;
– слід змінювати висоту брусів, піднімаючи одночасно обидва кінці жердини; - потрібно висовувати ніжки в стрибкових приладах по черзі з кожного боку, нахиливши прилад.
6.1.4. Під час занять у гімнастичному залі для змащення рук треба використовувати магнезію або каніфоль, які зберігаються в спеціальних укладках або ящиках, що виключають розпилювання.
6.1.5. Під час виконання учнями гімнастичних вправ потоком (один за одним) слід дотримуватись необхідних інтервалів, що визначаються Правилами проведення змагань з гімнастики.
6.2. Вимоги безпеки під час проведення занять з легкої атлетики
6.2.1. У разі прохолодної погоди треба збільшувати час, відведений на розминку перед виконанням легкоатлетичних вправ (розминка повинна бути інтенсивнішою).
6.2.2. Взуття учнів має бути на підошві, що виключає ковзання, воно повинно щільно облягати ногу і не заважати кровообігу. На підошві і каблуці спортивного взуття дозволяється мати шипи.
6.2.3. Під час проведення занять з метання не можна перебувати в зоні кидка, що визначається Правилами проведення змагань з Легкої атлетики. Перебуваючи поблизу зони метання, не можна повертатися спиною до напряму польоту об’єкта метання.
6.2.4. Учень, який виконує метання диску чи штовхає ядро, не повинен виходити за межі кола до приземлення приладу.
6.2.5. Не дозволяється виконувати довільні кидання, залишати без нагляду спортивний інвентар для штовхання і метання, зокрема інвентар, який не використовується в даний час на уроці.
6.2.6. Назад до кола метання спортивний прилад слід переносити, ні в якому разі не кидати. Зберігати і переносити спортивний інвентар для метання треба в спеціальних укладках або ящиках.
6.3 Вимоги безпеки під час проведення занять з лижної підготовки і ковзанярського спорту
6.3.1. Уроки з лижної підготовки треба проводити в тиху погоду або при слабкому (із швидкістю не більше 1,5—2 м/с) вітрі, при температурі не нижчій за -20 °С.
6.3.2. Одяг для занять на лижах або ковзанах має відповідати погодним умовам, бути легким, теплим, не заважати рухам, що визначається правилами проведення змагань з зимових видів спорту.
6.3.3. У разі морозної погоди необхідно доручати учням стежити один за одним і повідомляти вчителеві про перші ознаки обморожування.
6.3.4. При погіршенні самопочуття учня його необхідно відправити на базу тільки в супроводі дорослого або старшого за віком товариша.
6.3.5. Перед кожним уроком учитель повинен перевіряти стан лижні або траси.
6.3.6. Кріплення лиж до взуття має бути зручним для користування, міцним і надійним.
6.3.7. Перед виходом з бази до місця занять учитель повинен пояснити учням правила переміщення з лижами: рух у строю з лижами тощо. Під час переміщення до місця занять і назад повинні бути спеціально призначені учні, які ведуть і замикають колону. Групу учнів дозволяється водити з лижами тільки по тротуару або лівому узбіччю дороги не більше ніж у два ряди. Попереду й позаду колони мають бути супроводжуючі. Вони повинні мати червоні прапорці, а з настанням темряви і в тумані – запалені ліхтарі: попереду – білого кольору, позаду–червоного.
6.3.8. Спускатися з гір треба за сигналом учителя, строго по черзі. Між лижниками, які спускаються, необхідно додержувати таких інтервалів часу, що виключають будь-яку можливість наїзду лижників один на одного.
6.3.9. Під час руху по ковзанярській доріжці учням не дозволяється різко зупинятися, а також відпочивати, стоячи на біговій доріжці, щоб не створювати умови для травмування інших.
6.3.10. Під час навчання на льоду потрібно використовувати бар’єри, поручні, а також страхувати кожного, хто виконує самостійний рух.
6.4. Вимоги безпеки під час занять з плавання
6.4.1. Допуск учнів у воду (видача пропусків у басейн) проводиться в присутності тільки того вчителя, прізвище якого зазначено в розкладі. Будь-яка заміна одного вчителя іншим проводиться лише з дозволу керівника навчального закладу. Заняття з навчання плавання проводять тренери. Учителі фізичної культури в цьому разі стають безпосередніми помічниками тренерів, виконують різні організаційні функції і беруть участь у самому процесі навчання.
6.4.2. Проводити заняття в природних водоймищах дозволяється тільки в спеціально відведених і обладнаних місцях, які відповідають санітарним вимогам і Примірним правилам охорони життя і здоров’я людей на внутрішніх водоймищах і береговій частині морів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.92 №3802/54. Місця купання (навчання з плавання) дітей, їх обладнання повинні бути до початку занять узгоджені з районними (міськими) органами санітарного нагляду.
Вибираючи місце для навчання в природних водоймищах, треба керуватися такими вимогами:
– природне дно водоймища в місці, виділеному для купання, або днище купальні, обладнаної на природному водоймищі, повинне бути рівним, піщаним або дрібногальковим і очищеним від корчів, каміння, водоростей, металевих та інших предметів, що є небезпечними для дітей;
– глибина води в них має бути не більшою ніж 1,2 м;
– швидкість течії (руху) води – не більша за 0,3 м/с;
– місця купання повинні бути огороджені на суші;
– огорожа по периметру акваторії виконується за допомогою тросу із закріпленими на ньому прапорцями на поплавцях (пінопластові, дерев'яні, коркові пластини) з таким розрахунком, щоб вони були помітні із суден, які проходять по водоймищу;
– оптимальні кліматичні умови: безвітряна сонячна погода з температурою повітря 22°С і води 18°С;
– під час проведення занять треба мати рятувальні засоби (рятувальні круги, мотузки, жердини, у необхідних випадках рятувальні човни тощо);
– присутність медичного працівника з медичними препаратами першої необхідності.
6.4.3. Склад груп, які навчаються плавання у відкритих водоймищах, – 8–10 осіб; для підстраховки групи розбивають на підгрупи по двоє осіб в кожній підгрупі.
6.4.4. У разі наявності факторів, які заважають проведенню занять з плавання, вчитель повинен вжити заходів щодо їх усунення, а в разі неможливості зробити це–відмінити заняття.
6.4.5. Під час проведення занять з плавання у закритому або відкритому штучному басейні слід виконувати такі вимоги:
– у глибокій частині басейну глибина його повинна бути: для дітей 7–11 років – не більше як 0,85 м, дітей 11–16 років – не більше як 1,05 м, у мілкій частині басейну – відповідно 0,6 м і 0,8 м;
– температура води у басейні 23–28°С;
– під час навчання з плавання необхідно мати відповідно до віку на одного учня 3 м2 поверхні води для дітей віком 7–11 років і 4 м2 – для учнів старшого віку;
– склад групи з тими, що не вміють плавати, не повинна перевищувати 10–12 осіб на одного тренера;
загальна освітленість горизонтальної поверхні води:
– у закритих басейнах – не менше як 150 лк, у відкритих басейнах – не менше як 100 лк;
– бактеріологічний контроль проводиться не менше як 2 рази на місяць при безперервному обеззаражуванні, постійна концентрація у воді остаточного хлору відповідно до СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту» не менше як 0,3–0,5 мг/л;
– швидкість повітря не вища як 0,2 м/с, оптимальна температура повітря — на 1-2 градуси вища температури води у басейні.
6.5. Вимоги безпеки під час занять із спортивних ігор (футбол, волейбол, баскетбол, гандбол)
6.5.1. Під час занять, тренування та змагань учні мають виконувати вказівки вчителя, тренера, судді, дотримуватись встановлених правил проведення і послідовність занять, поступово давати навантаження на м’язи з метою запобігання травматизму.
6.5.2. Перед початком гри слід відпрацювати техніку: удари і ловіння м’яча, правильну стійку і падіння під час приймання м’яча, персональний захист.
6.5.3. Одяг учнів, які займаються спортивними іграми, має бути легкий, не затруднювати рухів, взуття у гравців – баскетболістів, волейболістів, гандболістів – на гнучкій підошві типу кедів, кросівок, у футболістів – на жорсткій підошві.
Гравцям не слід носити на собі будь-які предмети, небезпечні для себе та інших гравців.
6.5.4. Учням, які грають у футбол, слід мати індивідуальні захисні пристрої: наколінники, захисні щитки під гетри; воротарям–рукавички.
6.5.5. Вага, розміри і якість м’ячів, які використовують у спортивних іграх, відповідно до правил проведення змагань з окремих видів повинні складати


 



Довжина кола
м’яча, м



Вага м’яча,
грам



Волейбол



0,660



270—280



Баскетбол



0,75-0,78



600-650



Гандбол



0,54-0,6



325-475



Футбол



0,68-0,71



396-453



6.5.6. Висота сітки для гри у волейбол залежить від вікових груп і має бути:


 



до 14 років



до 16 років



до 18 років



для хлопчиків
і юнаків



2,2м



2,35м



2,43м



для дівчаток і
дівчат



2,1м



2,2м



2,24м



6.5.7. Висоту сітки вимірюють посередині майданчика за допомогою вимірювальної планки, на кінцях сітки (над боковими лініями) висота повинна бути однаковою і не перевищувати нормативів більше як на 2 см.
6.5.8. На майданчику для гри в гандбол слід створити безпечну зону в 1 м вздовж бокових ліній і не менш як 2 м за лицевими лініями.
6.5.9. Кільця для гри у баскетбол слід закріплювати на висоті 3,05 м від підлоги спортивного залу або поверхні спортивного майданчика, довжина сітки кілець має становити 0,4 м.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Четвер, 11.06.2009, 14:15 | Повідомлення № 10
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

VII. Відповідальність, обов’язки та права посадових осіб
7.1. Вчитель фізичної культури навчального закладу або особа, яка проводить заняття з фізичної культури і спорту в позаурочний час:
– відповідно до Положення про організацію охорони праці і розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах несе відповідальність за безпечне проведення навчання та охорону життя і здоров’я учнів; проводить інструктаж перед початком занять з обов’язковою реєстрацією у журналі обліку навчальних занять, а під час проведення позакласних і позашкільних занять з фізкультури і спорту–в журналі встановленої форми;
– стежить за справністю, надійністю установлення та закріплення обладнання, організовує і своєчасно проводить випробування спортінвентарю;
– навчає учнів безпечних прийомів виконання фізичних вправ і стежить за виконанням учнями вимог безпеки з використанням принципів доступності і послідовності навчання, у разі потреби забезпечує страховку;
– за результатами медичних оглядів визначає функціональні можливості кожного учня;
– при поганому самопочутті учня не допускає його до занять і направляє до лікаря;
– надає першу (долікарську) медичну допомогу потерпілим у разі нещасних випадків, у разі необхідності організує спеціалізовану медичну допомогу;
– повідомляє керівника закладу про кожний нещасний випадок під час проведення занять з фізкультури і спорту.
7.2. Відповідальність за стан електрообладнання, вентиляції, водопровідної та каналізаційної мереж і сантехнічних пристроїв у спортивних спорудах навчальних закладів несуть особи, призначені наказом керівника навчального закладу.
7.3. Рішення про неможливість проведення спортивних заходів на відкритому повітрі в зв’язку з несприятливими метеорологічними умовами виносять вчителі фізичної культури.
VШ. Надання долікарської допомога потерпілому і порядок розслідування й обліку нещасних випадків з учнями
8.1. Першу (долікарську) швидку допомогу потерпілому може надати будь-який член педагогічного колективу або учні, які пройшли навчання щодо правил надання першої допомоги при характерних пошкодженнях, наведених у додатку 2.
8.2. Під час надання першої (долікарської) допомоги слід використовувати всі стерильні засоби, препарати, ліки, інструменти з аптечки, яка повинна зберігатися у спеціально відведеному місці в кожній спортивній споруді.
8.3. Після надання першої долікарської допомоги слід направляти потерпілого до лікувальної установи або повідомити у відповідний відділ охорони здоров’я.
Спортивний зал навчального закладу повинен бути забезпечений носилками, мати адресу і телефон найближчої лікувальної установи, де можуть надати медичну допомогу.
8.4. Розслідування й облік нещасних випадків з учнями під час навчально-виховного процесу проводяться відповідно до Положення про організацію охорони праці та порядок розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах.
Додаток 1
до п. 3.7 Правил безпеки
під час проведення занять
з фізичної культури і спорту
в загальноосвітніх навчальних
закладах

ПЕРЕЛІК
медикаментів, перев’язувальних засобів і приладь для аптечки спортивного залу загальноосвітнього навчального закладу

1. Бинт стерильний і нестерильний – по 2шт.
2. Серветки стерильні – 2 уп.
3. Вата гігроскопічна – 1 уп.
4. Спирт етиловий – 50 мл.
5. Перманганат калію – 15–20 г
6. Розчин йоду спиртовий – 1 фл.
7. Розчин брильянтової зелені спиртовий – 1 фл.
8. Розчин аміаку 10%-ний – 1 фл.
9. Валідол – 1 уп.
10. Вазелін борний – 1 уп.
11. Розчин перекису водню 3%-ний – 50 мл
12. Ножиці медичні – 1 шт.
13. Пінцет – 1шт.
14. Клей БФ-6 (або лейкопластир) – 25 мл (3 пак.)
15. Джгут – 1шт.
Комплектування аптечки й складання інструкції з подання першої медичної допомоги роблять за узгодженням з персоналом медпункту навчального закладу.
Відповідальність за наявність медикаментів, перев’язувальних засобів, а також за належний стан аптечки покладається на вчителя фізичної культури.
Контроль за станом аптечки здійснює персонал медпункту навчального закладу.

Додаток 2
до п. 8.1 Правил безпеки під час
проведення занять з фізичної культури
і спорту в загальноосвітніх
навчальних закладах

ПРАВИЛА
надання першої (долікарської) допомоги

Під час проведення занять з фізичної культури і спорту на уроках у спортивних залах, на відкритих майданчиках, у спортивних секціях, під час змагань та інших фізкультурно-оздоровчих заходів внаслідок необережного поводження з спортивними приладами, при рухливих іграх можливі травми, пошкодження. У всіх випадках травм або пошкоджень необхідно звернутися до лікувальної установи. Надання першої (долікарської) допомоги потерпілому дозволить полегшити стан і зменшити термін післятравмового періоду реабілітації.
Удари, розтяги
Внаслідок удару об твердий предмет або падіння можуть пошкодитись м’які тканини, розтягнутися зв’язки. Це проявляється у вигляді припухлості, синця в місці удару.
Щоб надати першу допомогу, треба створити спокій пошкодженій ділянці й покласти на неї 3-4 рази холод (щоразу на 1 годину з інтервалами 15–20 хв).
У разі удару носа, що супроводжується кровотечею, не дозволяється сякатися. Голову слід нахилити вперед, затиснувши крила носа пальцями на 10–15 хв.
За умови удару голови треба забезпечити спокій. Під час транспортування постраждалого слід покласти на спину, підклавши під голову подушку або м’яку тканину. Не можна дозволяти учневі з такою травмою самостійно йти в лікарню.
Переломи, вивихи
Основними ознаками перелому є різкий біль, що посилюється при спробі рухатися, припухлість, що поступово збільшується у місці пошкодження, деформація. Діагноз перелому може встановити тільки лікар.
У разі вивиху відбувається зміщення з’єднаних кісток.
Якщо є підозра на вивих, перелом, підвивих, розтягнення зв’язок, не можна пробувати вправляти, тягти за пошкоджене місце. Необхідно створити максимальний спокій, нерухомість пошкодженої частини тіла за допомогою транспортної шини – твердого матеріалу, обгорнутого в м'яку тканину. Шину треба прибинтувати так, щоб вона захоплювала суглоби нижче і вище від місця пошкодження. У разі перелому кісток гомілки укладають дві шини із зовнішнього і внутрішнього боків ноги від стопи до верхньої третини стегна.
У разі перелому стегна одну шину розміщують уздовж зовнішнього боку від пахвової западини пошкодженого боку до стопи, а другу – уздовж внутрішнього боку від паху до стопи. Шини туго прибинтовують до ноги бинтами або рушниками в 3–4 місцях. Стопу фіксують тугою пов’язкою.
У разі перелому руки, ключиці або вивиху кісток у плечовому або ліктьовому суглобі руку притискують до тулуба, закріплюють пов'язкою.
Утоплення
Витягши потерпілого з води, необхідно швидко очистити йому порожнину рота і витягти язик, щоб він не западав у горлянку. Ставши на праве коліно, покласти потерпілого вниз обличчям на ліве стегно, упираючись ним у нижню частину грудної клітки. У ділянці нижніх ребер натиснути на спину, щоб звільнити від води та інших предметів дихальні шляхи. Потім покласти потерпілого на спину, щоб голова була відкинута назад, на тверду поверхню і почати штучне дихання способом «з рота в рот». Разом з штучним диханням здійснюють нагрівання розтиранням тіла.
Обмороження
Ознаки обмороження – оніміння пошкодженої частини тіла, збліднення, а потім посиніння шкіри і набряклість. Біль на початку не відчувається, але при відігріванні обмороженої ділянки з’являється різкий біль.
Для надання першої допомоги треба внести потерпілого в тепле приміщення, розведеним спиртом розтерти побілілі місця до появи чутливості шкіри, а потім накласти пов'язку з вазеліном. Потерпілого необхідно напоїти гарячим чаєм.
Якщо шкіра в місці обмороження набрякла і набула червоно-синюшного відтінку, розтирати його не можна. Необхідно протерти тими самими розчинами й накласти суху стерильну пов’язку.
Поранення
Під час надання першої допомоги у ріпі поранення необхідно зупинити кровотечу, накласти стерильну пов’язку і доставити потерпілого до лікаря.
Той, хто надає допомогу при пораненні, повинен з милом помити руки, а якщо це неможливо – намазати пальці йодною настоянкою. Доторкуватися до рани навіть вимитими руками не дозволяється. Не дозволяється обмивати рану водою.
При незначних порізах рану обробляють йодною настоянкою і накладають марлеву пов’язку, яка захищає організм від мікробів і сприяє швидкому зсіданню крові.
При пораненні склом або іншим предметом рану промивають великою кількістю дистильованої води або тампоном, змоченим етиловим спиртом або розчином перекису водню; виймають осколки скла і знову промивають рану спиртом або розчином перекису водню. Якщо рана забруднена, бруд видаляється тільки навкруги, але ні в якому разі не з глибинних шарів рани. Шкіру навколо рани обробляють йодною настоянкою або розчином брильянтової зелені, перев’язують і звертаються в медпункт.
У разі кровотечі у вигляді крапель або рівної струмини під тиском судину, яка кровоточить, потрібно притиснути до кістки вище від місця поранення, а якщо це кровотеча на руці або нозі, то після цього максимально зігнути кінцівку в суглобі та забинтувати його в такому положенні. Потім накладають джгут на 5–10 см вище від рани, під джгут необхідно підкласти тканину або марлеву пов’язку, а також записку про час його накладання. Джгут не можна залишати на кінцівці довше ніж 1,5 год.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Фізична культура » Теоретико-методичні знання 6-й клас (Теоретична підготовка)
Сторінка 1 з 11
Пошук:




Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.158.21.176
Браузер:

Cайт живе: