Зимой 1891 года студенты колледжа Молодёжной Христианской Ассоциации из Спрингфилда, штат Массачусетс, просто изнывали от тоски на занятиях физического воспитания, вынужденные выполнять бесконечные гимнастические упражнения, считавшиеся в то время едва ли не единственным средством приобщения молодёжи к спорту. Однообразию таких занятий необходимо было срочно положить конец, внести в них свежую струю, которая способна была бы удовлетворить соревновательные потребности сильных и здоровых молодых людей.

Выход из казавшегося тупиковым положения нашёл скромный преподаватель колледжа по имени Джеймс Нейсмит. 21 декабря 1891 года он привязал две корзины из-под персиков к перилам балкона спортивного зала и, разделив восемнадцать студентов на две команды, предложил им игру, смысл которой сводился к тому, чтобы забросить большее количество мячей в корзину соперников. Начало было положено. Мог ли тогда доктор Нейсмит предполагать, какое великое будущее ждёт его детище?

Идея этой игры у него зародилась ещё в школьные годы, когда дети играли в старинную игру «duck-on-a-rock». Смысл этой популярной, в то время, игры заключался в следующем: подбрасывая небольшой камень, необходимо было поразить им вершину другого камня, большего по размеру.

Вполне прагматично названная «баскетболом» (англ. basket — корзина, ball — мяч) игра, конечно, лишь отдалённо напоминала то феерическое зрелище, которое известно нам под этим именем сегодня. Ведения мяча не существовало, игроки только перебрасывали его друг другу, стоя на месте, и стремились затем закинуть в корзину, причём исключительно обеими руками снизу или от груди, а после удачного броска один из игроков забирался на приставленную к стене лестницу и извлекал мяч из корзины. С современной точки зрения действия команд показались бы нам вялыми и заторможенными, однако целью доктора Нейсмита было создать игру именно коллективную, в которую можно было бы вовлечь одновременно большое количество участвующих, и этой задаче его изобретение отвечало в полной мере.

Баскетбол входит в программу Олимпийских игр с 1936 года. Джеймс Нейсмит был там в качестве гостя. Регулярные чемпионаты мира по баскетболу среди мужчин проводятся с 1950 года, среди женщин — с 1953 года, а чемпионаты Европы — с 1935 года.

В Европе проводятся международные клубные соревнования — Евролига ULEB, Кубок Европы УЛЕБ, Кубок Вызова.

Наибольшего развития игра достигла в США, где был организован один из сильнейших баскетбольных чемпионатов — чемпионат Национальной баскетбольной ассоциации (НБА).

Наверняка, многие из вас знают в каком году был изобретён баскетбол. Для тех, кто не знает или подзабыл, напомню, что баскетбол был изобретён в 1891 году. Самый обычный физрук из американского колледжа Спрингфилд (Массачусетс) Джеймс Нэйсмит пытался хоть как-то заинтересовать студентов своими занятиями. Для этого он придумывал всякие нетрадиционные виды спортивных забав. Однажды он прибил к балкону в спортивном зале самую обычную корзину из-под персиков и заставил своих студентов забрасывать в неё мяч. Уверен многие тогда покрутили пальцем около виска. Дескать, совсем из ума выжил старина Джеймс. Однако, как мы с вами знаем, злопыхатели были посрамлены и сейчас баскетбол — один из самых популярных командных видов спорта в мире. Так родился современный баскетбол.

Здесь я намеренно использую слово «современный». Вы не поверите, но в баскетбол играли ещё во времена цивилизации Майя, около 3000 лет назад. Правила древнего баскетбола имели ряд особенностей. Так, например, игрок, который забивал мяч в корзину, имел право присвоить себе всё имущество любого зрителя, которого он (игрок) мог догнать. Согласитесь, интересно было бы взглянуть на игру по таким правилам сейчас. Шакил О`Нил гоняющийся за Джеком Николсоном, как обычно пришедшим посмотреть на игру «Лейкерс» против «Майами» — такие матчи создавали бы просто фантастические телевизионные рейтинги.

История баскетбольного мяча начинается несколько позже. Дело в том, что изначально Нэйсмит предлагал для игры обычный футбольный мяч. Допускаю, что некоторых читателей эта информация могла расстроить — игра миллионов и здесь коварно оставила свои следы. Но что сделаешь — с историей не поспоришь. Отрадным фактом является то, что довольно скоро в баскетбол начали играть специальными мячами. Футбольное прошлое осталось в истории и сейчас о нём уже никто не вспоминает.

Первый баскетбольный мяч был сшит из нескольких кусков кожи (внутри мяча размещалась камера) и имел трогательную шнуровку, на манеру той, которая используется сейчас в мячах для американского футбола (на фото баскетбольный мяч образца 1920 года). Он был несколько больше по размеру, чем современные мячи. Длина окружности первого мяча составляла 33 дюйма (почти 84 сантиметра), в то время, как сейчас все играют мячами с длиной окружности 29,5 — 30 дюймов (75 — 76 сантиметров). Первый мяч не имел строго сферической формы, его было очень сложно водить. Однако это и не было нужно. В силу особенностей правил игры в баскетбол того времени, дриблинг отсутствовал, как класс, игроки не могли бегать с мячом по площадке. Перемещать мяч в игре можно было исключительно за счёт передач партнёрам.

После каждой четверти матча мяч необходимо было подкачивать. Для этого шнуровку на мяче развязывали, только после этого можно было получить доступ к камере внутри мяча. Кстати говоря, одна из версий, почему современные баскетбольные мячи оранжевые, связана как раз с самыми первыми мячами. Дело в том, что кожа, из которой делали мячи, имела буро-оранжевый цвет и современная раскраска — это дань традиции.

Однако существует и другая версия ответа на этот вопрос. Вплоть до середины 50-х годов 20 века мячи были тёмно-коричневыми. В 1957 году в правила внесли изменения и обязали команды играть мячами натурального жёлто-коричневого цвета, либо по взаимному согласию чисто жёлтого цвета. Такое положение дел не устраивало тренера Батлерского Университета Пола Хинкла. Ему хотелось, чтобы мяч был более заметен, как игрокам, так и зрителям. Поэтому он взялся за работу и в 1958 году совместно с компанией Spalding выпустил оранжевый мяч, который тут же, с пылу с жару, опробовали в финале студенческой лиги NCAA. Видимо новый мячик приглянулся всем и уже на следующий год оранжевый цвет был занесён в правила. Причём жёлтый цвет оттуда сразу вычеркнули, видимо за ненадобностью. А вот натуральный жёлто-коричневый — оставили, как опциональный. Но и он в правилах долго не продержался.

Евгений Тимашёв

Повітропроникність одягу характеризується його спроможністю до обміну повітря між простором під одягом і зовнішнім середовищем. Шкіра виділяє піт, який містить кінцеві продукти обміну, тому під одягом накопичуються водяна пара, шкідливі гази. За належної повітропроникності простір під одягом вентилюється, що покращує дихання шкіри і сприяє виведенню продуктів метаболізму. Добра повітропроникність у вовни, бавовняних тканин, шовку, льону.

Електростатичність найменша у вовни. Бавовна накопичує електрику в 11 разів більше ніж вовна, а нейлон – в 17 разів більше. Підвищений електричний заряд одягу негативно впливає на нервову систему, шкіру людини, знижує працездатність (див.с.6).

Гігроскопічність – спроможність убирати вологу, має важливе значення при посиленому потовиділенні під час фізичних навантажень. Найвища гігроскопічність у вовни, менша у бавовни, ще менша у нейлону.

Знезаражуваність. При забрудненні одягу на нього потрапляють мікроби. Синтетичні тканини не витримують температури води вище 30-40˚, тому під час прання мікроорганізми не знешкоджуються. Тканина, торкаючись шкіри, викликає її подразнення та інфікування з розвитком різноманітних хвороб. Бавовняні тканини стійкіше до кип’ятіння і добре знезаражуються. Прання в гарячій воді дозволяє досягти знезаражування і вовняних тканин.

Таким чином, одягу з вовни та бавовняних тканин притаманні низька теплопровідність, добра повітропроникність, висока гігроскопічність, низька електростатичність. Ці тканини добре піддаються знезаражуванню, отже, вони якнайкраще відповідають гігієнічним вимогам. Одяг з синтетичних тканин легкий, еластичний, облягає тіло і зменшує зустрічний опір повітря, проте йому притаманні гірші гігієнічні якості порівняно з одягом з вовни та бавовняних тканин.

Взуття для занять фізичними вправами повинно відповідати наступним гігієнічним вимогам: сприяти збереженню постійної температури стопи (теплопровідність взуття), забезпечувати вентиляцію стопи (повітропроникність взуття), убирати піт (гігроскопічність), не пропускати зовнішньої вологи (вологозахищеність), сприяти попередженню пошкоджень опорно-рухового апарату (нижніх кінцівок, хребта), що забезпечується вірним підбором взуття у відповідності з індивідуальними особливостями будови і розмірів ноги, амортизаційні та корсетно-підтримуючі властивості взуття. Гігієнічні якості взуття залежать від трьох його складових: шкарпетка, устілки і власно зовнішнього взуття.

Теплопровідність спортивного взуття значною мірою залежить від шкарпеток. Шкарпетки з вовни та бавовни мають кращі гігієнічні якості, зокрема теплопровідністю, порівняно з синтетичними матеріалами. При низьких температурах надівають дві пари шкарпеток – з вовни та бавовни. Взуття для холодної погоди з натуральної шкіри має кращі гігієнічні якості. Взуття зі шкіри у поєднанні з шкарпетками з вовни та бавовни добре зберігає тепло, володіє гігроскопічністю та повітропроникністю.

У сиру погоду, як правило, використовують взуття з синтетичних матеріалів – гумове. Проте гумове взуття для занять фізичною культурою і спортом не рекомендується, оскільки йому притаманна низька повітропроникність, що утруднює вентиляцію стопи і тепловіддачу, посилює потовиділення.

Враховуючи велике навантаження на стопи і весь опорно-руховий апарат під час бігу, в ряді видів спорту важливе значення мають амортизаційні властивості взуття, які зменшують ударні навантаження на суглоби та хребет. Ці якості взуття створюються завдяки грубій пружній підошві, устілок з супінаторами, які підтримують зведення стопи і тим самим підвищують її амортизаційні властивості і попереджують розвиток плоскостопості. Груба підошва та устілки сприяють також теплоізоляції.

Різні види спорту вимагають взуття з конкретними властивостями (тому і виготовляють бігові, баскетбольні, волейбольні, футбольні, тенісні та інші кросівки). Наприклад, під час метання молота і диску, в ігрових видах спорту, гірськолижному спорті і фігурному катанні велике навантаження припадає на гомілковостопний суглоб, тому взуттю надається корсетна функція (стягування шнурівкою взуття навколо гомілковостопного суглоба). У деяких видах спорту, наприклад стрибки, потрібне підвищене зчеплення взуття з опорою, що досягається за допомогою шипів на підошві.

В баскетболе применяются разнообразные приемы, которые в зависимости от техники выполнения классифицируются по разде¬лам и группам на основании сходных признаков.
Различают технику игры в нападении и в защите. Каждый из этих разделов состоит из приемов, которые, в свою очередь, разделяются на способы, выполняемые в различных условиях (на месте, в движении, в прыжке).
Техника выполнения отдельных способов передач, бросков, ведения и др. постоянно изменяется с развитием игры. В настоящее время увеличивается быстрота, совершенствуется точность вы¬полнения приемов.

Современные правила игры включают девять основных правил, сформулированных в статьях и официальных комментариях к ним. Периодически в них вносятся изменения, но сохраняются основные требования:
1. Правила должны быть четкими, понятными для игроков, тре¬неров, судей.
2. Правила должны объективно отражать условия соревнующих¬ся команд.
3. Правила должны способствовать воспитанию высоких мораль¬ных и волевых качеств игроков, тренеров и судей.
4. Правила должны стимулировать развитие техники и такти¬ки игры.
Таким образом, с момента создания правила претерпели много¬численные изменения, однако суть их осталась прежней.
В соревнованиях по баскетболу приняты три способа розыгры¬ша: круговой, с выбыванием и смешанный.
Выбор того или иного способа розыгрыша зависит от задач со¬ревнований, состояния спортивной базы, уровня подготовленнос¬ти участников, материальных средств, сроков и т.д.

Баскетбол - гра між двома командами по 5 гравців у кожній, які намагаються закидати м'яч у кошик команди супротивника.
Гра починається з підкидання м'яча, і по 1 гравцю з кожної команди в стрибку борються за оволодіння ним.
Гра складається з двох частин по 20 хвилин. Хронометрується тільки чистий час гри. Після кожного свистка судді час зупиняється.
Після перерви команди міняються площадками. Якщо в основний час гра закінчується нічиєю, призначаються додаткові 5 хвилин для виявлення переможця.
Підрахунок очків. За більшість влучень у кошик привласнюється 2 очка, при влученні зі спеціальної 3-очкової зони (6,25 м від кошика) дається 3 очка. Якщо кидок невдалий, то обидві команди борються за оволодіння м'ячем.
У нападаючої команди є тільки 10 секунд на те, щоб перетнути центральну лінію після володіння м'ячем. Команда втрачає м'яч, якщо час прострочений, чи якщо м'яч відкинутий назад і перетнув при цьому центральну лінію. У команди є тільки 30 секунд на атаку і можливість зробити кидок по кільцю.
Порушення і вільні кидки За торкання, поштовхи, удари, і т.д. дається покарання. Гравці можуть відбирати м'яч у супротивника під час ведення м'яча, передачі, але без контакту. Гравцю, проти якого були порушені правила під час 3-х очкового кидка, дається 3 вільних кидки, під час 2-х очкового - 2 вільних. За кожне влучення присуджується 1 очко.
Якщо команда набирає 7 фолів протягом однієї половини зустрічі, то супротивник одержує право на 3 вільних при кожному наступному порушенні.
Ведення м'яча. Гравець може вести м'яч тільки однією рукою, а не двома. Ведення може продовжуватися як завгодно довго, але не може початися знову, якщо гравець узяв м'яч двома руками. Тут вступає в дію правило "опорної ноги". Під ним розуміється, що гравець повинен однією ногою стояти на підлозі, але може пересувати іншу, при цьому в нього є тільки 5 секунд, щоб зробити передачу чи кинути по кільцю. У противному випадку, рефері визнає порушення, і м'яч переходить до супротивника. Є вийнятки. Якщо гравець збирається атакувати кільце, то він перед кидком може зробити два кроки після закінчення ведення.
Площадка для гри. Кошик знаходиться на висоті 3,05 м. Кільце діаметром 45 см виготовляється з металу і прикріплюється до щита. На кільці кріпиться сітка, що затримує м'яч при влученні в нього, але дозволяє м'ячу вільно пройти й упасти.
Для міжнародних змагань установлені наступні розміри площадки: довжина - 28 м, ширина - 15 м. Відстань до стелі повинне бути не менше 7 м. Інші правила якщо порушення відбулося не в момент спроби кидка, то команда вводить м'яч через бічну лінію напроти того місця, де порушення відбулося; якщо гравець з м'ячем заступив за лінію, що обмежує поле, м'яч вважається таким, що вийшов з гри;
Якщо м'яч вийшов за лінію, вкидання робить команда, гравці якої не торкалися його останніми. 30 секундний відлік не починається знову, якщо гравець команди, що захищається, торкнувся м'яча; гравець не має права торкатися м'яча при його польоті вниз у напрямку кільця, так само як і заважати падінню м'яча зсередини кільця; очко зараховується, якщо час гри закінчилося, але м'яч у момент сигналу знаходився в повітрі; за неспортивну поведінку призначається 2 вільних кидки.

До участі у чемпіонаті допускаються команди спортивних клубів, колективи фізкультури підприємств, установ, вузів, які є колективними членами Асоціації.

У змаганнях можуть брати участь команди, укомплектовані гравцями незалежно від місця проживання, роботи, навчання, крім гравців, що заявлені за інші команди чемпіонату України.

Гравець, який заявлений за команду вищого дивізіону, але в даному сезоні не виступає за команду, за згодою АБЗРУ та клубу може грати у чемпіонаті ЗРУ.

Гравці, що беруть участь у чемпіонаті, переходити з клубу в клуб можуть між першим і другим колом зі згоди клубів. Протягом сезону баскетболіст не має права грати більше, ніж у двох командах, що виступають у Чемпіонаті.

Дозаявка гравців, що не брали участі в чемпіонаті, можлива протягом сезону до 31.01.2009 р.

Гравцям фарм-клубу 1991 р.н. і молодшим дозволяється грати у двох командах.

Чисельний склад команди – 25 осіб (23 гравців, 2 тренери).

У змаганнях команди зобов’язані виступати в баскетбольній формі. Майка повинна мати емблему клубу і номер. У разі однакового кольору форми вибір має команда гостей.

Якщо команда, яка знята з розіграшу, зіграла менше 50% матчів, то результати анулюються, якщо 50% і більше - то їй зараховуються поразки „позбавленням права гри” в матчах, що залишилися, а командам-суперницям перемоги.

Якщо команда не з’явилася на гру, їй зараховується поразка „позбавленням права гри”.

У випадку, коли у складі команди під час гри знаходиться гравець, який

- не заявлений на участь у змаганнях (гравець немає посвідчення АБЗРУ)

- не заявлений на гру (не вписаний у протокол)

- виступає під іншим прізвищем

- дискваліфікований

команді зараховується поразка „позбавленням права гри” і нараховується 1 очко, а команді-суперниці – перемога.

Гравець, которий отримав 3 технічні фоли, пропускає наступну гру. Гравець, котрий отримав дискваліфікуючий фол, пропускає дві гри.

Тренер, що отримав 3 персональні технічні фоли або дискваліфікуючий фол, відсторонюється від керівництва командою під час ігор до рішення Ради АБЗРУ.

Можливість перенесення гри необхідно узгодити з клубом-суперником не менше, ніж за три доби до початку матчу. Після цього, попередити головного суддю та надіслати відповідні документи протягом 5 днів після дати, вказаної у календарі (з вказанням дати та години проведення перенесеного матчу та копії оплати переносу) на адресу Асоціації. Асоціація має право змінити дату та годину перенесеного матчу. Вартість переносу одного матчу – ? грн.

Перенесення матчу/матчів без згоди суперника можливе в таких випадках:

- епідемії у складі команди (надати довідки по стан здоров'я гравців);

- аварії транспортного засобу під час дороги на виїзний матч (довідка ДАІ);

- обставин нездоланної сили, до яких належать: повінь, пожежа, землетрус, вибух, шторм, осідання ґрунту, епідемія й інші явища природи, війна або воєнні дії, а також видання органом державної влади або іншим компетентним державним органом акту, що робить неможливим проведення матчу.

В разі зміни години початку матчу необхідно попередити головного суддю та суперника за три доби до початку гри.

В разі невиїзду команди на матч – надіслати відповідні документи в АБЗРУ.

Якщо команда двічі не з’явилася на гру без поважних причин і без попередження, вона знімається з розіграшу.

Після фінального свистка про закінчення гри гравці повинні негайно залишити майданчик і не вступати в суперечки із суддями, комісаром і глядачами. За порушення - штраф 50 грн. кожному порушникові.

При навмисній поломці щита і/або кільця штраф гравцеві – 100 грн. Також команда, у якій виступає даний гравець, відшкодовує усю вартість робіт щодо відновлення щита і/або кільця згідно акту виконаних робіт.

Не пізніше, ніж за 30 хвилин до часу початку гри тренери повинні представити комісарові матчу технічну заявку, сертифікат команди, ліцензії, листи обліку оплати штрафних санкцій.

Після фінального свистка про закінчення гри, тренер, помічник тренера і супровідні особи повинні негайно залишити майданчик, не вступаючи в супереки із суддями, комісаром і глядачами.

Протягом сезону тренер може бути заявлений тільки за один клуб у Чемпіонаті. За порушення - дискваліфікація тренера до кінця сезону.