rss · Понеділок, 19.11.2018, 18:48

Опитування

Дендрологічний парк
1. Відреставрувати парк
2. Мені байдуже
3. Парк і так гарний
4. Допоможу з реставрацією
5. Замість парку будинки
Всього відповідей: 39
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Shooler, lusi  
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Фізична культура » Легка атлетика 5-й клас (Теоретична підготовка)
Легка атлетика 5-й клас
mr_smithДата: Неділя, 07.06.2009, 21:43 | Повідомлення № 1
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

Історія розвитку легкої атлетики в Україні. Значення розвитку швидкості та спритності в оволодінні руховими діями. Низький старт, фінішування. Дихання під час бігу.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 22:11 | Повідомлення № 2
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

Історія розвитку легкої атлетики в Україні

Боротьбу, кулачний бій і взагалі усі вправи, що розвивали силу, греки відносили до важкої атлетики. Ясно, що назва «легка атлетика» сьогодні досить умовна, адже важко назвати, наприклад, біг на довжелезну дистанцію — марафон або метання молота «легкими» фізичними вправами.
Найдавнішим змаганням атлетів, безсумнівно, є біг. Разюче, що сьогодні ми знаємо ім`я першого олімпійського чемпіона древньої Греції і дату, коли відбулася ця подія. Це трапилося в 776 р. до н.е. в Олімпії. Переможець був один, тому що атлети змагалися на тих іграх тільки в бігу на один стадій (приблизно 192 м) — звідси слово «стадіон». Переможця кликали Коріб, здається, він був кухарем з міста-поліса Эліди. В Ермітажі, у Санкт-Петербурзі, можна побачити грецькі і римські пам`ятні медальйони, монети із зображеннями бігунів.
Змагалися древні і у метанні диска. Були диски з дерева, каменю, заліза, бронзи, нерідко прикрашалися різьбленням, зображеннями птахів, тварин або сценами спортивних змагань. Вага диска була від 1,25 до 6,63 кг. (Сьогодні диск важить 2 кг для чоловіків і 1 кг для жінок.) Серед болільників іноді дуже цінувалися метателі спису. Їх охоче зображували і скульптори.
Сучасна легка атлетика раніше, ніж в інших країнах, почала культивуватися в Англії. Ще у 1837 тут відбулися перші змагання з бігу на дистанцію близько 2 км. Учасниками цього змагання були учні коледжу міста Регбі. Незабаром і в коледжах Ітона, Оксфорда, Кембриджу, Лондона також організуються спортивні змагання. Трохи пізніше в програму змагань включається біг на короткі дистанції, біг з перешкодами і метання ваги, з 1851 включені в програму стрибки в довжину і висоту з розбігу, а з 1864 — метання молота і штовхання ядра. Новий етап почався з проведення щорічних змагань між університетами Оксфорда і Кембриджу. У 1865 був заснований Лондонський атлетичний клуб, що проводив перші чемпіонати країни з легкої атлетики.

1. Виникнення і розвиток легкої атлетики
В процесі еволюції людини безперервно удосконалювались рухи в хотьбі, бізі, стрибках, метаннях, що було життєво необхідно в боротьбі за існування. Ці природні рухи були пов’язані з трудовою діяльністю людей, використовувались в побуті і у грі, на охоті і у війнах. Легкоатлетичн вправи з ціллю фізичної підготовки, а також для проведення змагань використовувалися ще з глибокої давнини. Але історія легкої атлетики, як прийнято вважати, почалася із змагань з бігу на олімпійських іграх Давньої Греції (776 рік до нашої ери).
В сучасній легкій атлетиці спортсмени, тренери, вчені постійно шукають більш ефективні способи та прийоми хотьби, бігу, прижків, метань. Це природнє бажання, яке зумовлене бажанням добитися спортивної перемоги, збільшити свої досягнення, встановити рекорд, спонукало спортсменів і тренерів на творчі пошуки, вчених – на розробку і застосування нових шляхів.
На початку розвитку легкої атлетики спортсмени починали спинтерський біг з високого старту. Скакали у висоту з прямого розбігу способом «зігнувши ноги», так само стрибали і в довжину. Подібним способом долали і бар’єри. Метання диску здійснювалось з місця (так метали диск, наприклад на Олімпійських іграх 1896р.).
Сучасна легка атлетики почсала свій шлях з окремих спроб в різних країнах проводити змагання з бігу, прижків і метань. Зафіксовані результатм в прижку з шестом в 1789р., з бігу на одну милю в 1972р., 440 ярів – в 1830р., в прижку в висоту – в 1827р., в метанні молота – в 1838р. та ін. Вважається, що початок сучасній легкій атлетиці поклали змагання з бігу на дистанції біля 2 км. учнів коледжу в м. Регбі (Англія) в 1837р., після чого такі змагання стали проводитися в інших навчалньих закладах Англії.
Пізніше в програму змагань стали включати біг на короткій дистанції, біг з перешкодами, метання важких речей, а в 1851р. – стрибки в довжину і висоту з розбігу. В 1864р. між університетами Оксфорду і Кембріджу були проведені перші змагання, які стали в подальшому щорічними, вони поклали початок традиційним двострорннім матчам.
В 1865р. був заснований Лондонський атлетичний клуб, який популяризуав легку атлетику, він проводив змагання і спостерігав за збереженням статуту про любительство (в Англії тих часів «професіоналами» вважалися люди, які займалися фізичною працею, а «любителями» - представники вищих верств). Вищий орган легкоатлетичного спорту – любительська атлетична асоціація, який об’єднував всі легкоатлетичні організації Британської інперії, був заснований в 1880р.
Трошки пізніше, ніж в Англії, стала розвиватися легка атлетика у США (атлетичний клуб в Ньо-Йорку організувався в 1868р., студентський спортивний союз – в 1875р.), де швидко досягла широкого розповсюдження в університетах. Це забезпечило в наступні роки (до 1952р.) провідні положення американських легкоатлетів у світі. До 1880 – 1890рр. в багатьох країнах світу були організовані любительські легкоатлетичні асоціації, які об’єднали клуби, ліги і діставші права вищих органів по легкій атлетиці.
Широкий розвиток сучасної легкої атлетики пов’язують з відродженням олімпійських ігор (1896р.), в яких, віддаючи додану давньогрецьким олімпіадам, їй відвели найбільше місце. І сьогодні олімпійські ігри – великий стимул для розвитку легкої атлетики в цілому світі.
Розвиток легкої атлетики в нашій країні в більшій мірі сприяло введення в 1931р. комплексу ГТО, в якому широко представлені основні види легкої атлетики. В зв’язку з цим зачно збільшилась масовість людей, які займаються легкою атлетикою і розширилася сітка спортивних споруд. Відомі в усьому світі брали легкоатлетисти С. і Р.Знаменські, Ф.Ванін, А.Пугаловський та інші, які почали свій спортивний шлях з підготовки і здачі нормативного комплексу ГТО.
Період 1935 – 1940рр. характеризується розвитоком спорту, накопиченням дрсвіду для удосконалення спортивної класифікації. В 1941р. була введена Єдина всесоюзна класифікація, яка у зв’язку з початком Великої Вітчизняної війни, звичайно, не могла дістати широкого застосування. В 1949р. вона була переглянута. В подальшому, починаючи з 1949р. спортивна класифікація корегується на кожний черговий чотирьохрічний олімпійський цикл.
Протягом всіх років становлення і розвитку радянської школи легкої атлетики проводились спеціальні міроприємства по підвищенню кваліфікації тренерів, збільшенню ролі науки, посилення медико-біологічного обслуговування спортсменів, виданню навчалньих посібників по теорії і методиці легкої атлетики.
Останніми найгучніми досягненнями українських спортсменів можна вважати виступи Яни клочкової (плавання), пробиття збірної України з футболу на чемпіонат світу, який пройде в 2006 році в Німеччині (українська збірна у своїй відбірковій підгрупі обійшла чемпіона Європи – збірну Греції, команду Туреччини та Данії), виступи українських боксерів братів Кличко та ін.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 22:18 | Повідомлення № 3
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

Значення розвитку швидкості та спритності в оволодінні руховими діями

Кожна довільна вправа передбачає вирішення конкретного рухового завдання. Наприклад, учень поставив перед собою завдання: впіймати м’яч і закинути його у ворота суперника; підняти штангу певної ваги; виконати складну акробатичну вправу і т. ін.

Успішне вирішення цих рухових завдань залежить, в першу чергу, від уміння узгодити (скоординувати) одночасно та послідовно виконувані для цього рухи. Ймовірно і те, що для досягнення мети, ці рухи повинні бути точними. При цьому можуть виконуватись за чітко обумовленою схемою (стандартно) або змінюватись залежно від ситуації (нестандартно). Поряд з цим, вони вимагають особливих здібностей виконання. Відомо також, що різні учні потребують для засвоєння фізичних вправ більше або менше часу.

Сукупність названих властивостей людини і визначає ефективність рухової діяльності, яка отримала назву спритність.

Спритність – це складна комплексна фізична якість, яка не має єдиного критерію оцінки і може бути визначена, як здатність людини швидко оволодівати складнокоординаційними, точними руховими діями і перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що виникла.

Суттєве значення у вихованні спритності має вдосконалення рухового аналізатора. Чим вища здатність людини до точного аналізу рухів, тим швидше вона зможе оволодівати новими рухами або перебудовувати їх.

Будь-який рух, яким би новим він не був, завжди виконується на основі вже існуючих попередніх координаційних зв’язків. Набутий раніше руховий досвід завжди виступає тією координаційною основою, на якій будується засвоєння нових рухів. Чим більший запас набутих рухових комбінацій має людина, чим більшим обсягом рухових навичок вона володіє, тим вищий у неї рівень розвитку спритності і тим легше вона засвоює нові рухи.

З психологічної точки зору спритність залежить від того, наскільки свідомо ми сприймаємо власні рухи: від обставин, що нас оточують, від нашої ініціативи. Тісно пов’язана спритність з прудкістю, силою м’язів, гнучкістю і певною мірою з витривалістю.

Серед завдань, що вирішуються протягом багаторічного процесу виховання спритності, можна виділити:

- вдосконалення здібності засвоювати (маючи взірець) або створювати самостійно нові форми рухових дій, досягаючи при цьому необхідної точності, економності й ефективності рухів;

- вдосконалення здібності перебудовувати діяльність відповідно до зміни обставин;

- сприяти стійкості вже сформованих раціональних форм координації рухів по відношенню до несприятливого впливу втоми і інших факторів (удосконалення координаційної витривалості).

Реалізація названих завдань передбачає:

- вдосконалення функцій сприймання, аналізу і корекції рухів;

- систематичне забезпечення рухового досвіду;

- досягнення необхідної точності рухів з дотриманням вимог до їх просторових, просторово-часових і динамічних параметрів;

- вдосконалення здатності забезпечувати необхідну стійкість пози в статичних положеннях і рухових діях, які висувають великі вимоги до збільшення рівноваги тіла, а також здатності усувати нераціональне м’язове напруження.

Зазначені вище завдання практично реалізуються в процесі навчання рухових дій і інших рухових здібностей.

Особливо сприятливими для ефективного впливу на розвиток рухово-координаційних здібностей можна вважати дитячий, підлітковий і юнацький періоди онтогенезу. У ці періоди не тільки легко формуються рухові уміння і навички, але й в найбільшій мірі прогресує сама здатність набувати все нові і нові вміння і перебудовувати їх. У зрілому віці і в наступні вікові періоди вдосконалення рухово-координаційних здібностей в принципі не припиняється, однак тут все більше починають впливати інволюційні фактори, які ускладнюють формування нових і перебудову вже міцно закріплених рухових умінь і навичок. Тому з віком на перший план висуваються завдання, що випливають в необхідності протидіяти цим факторам, за можливістю якнайдовше зберегти досягнутий рівень координації рухів.

Виховання спритності або рухово-координаційних здібностей здійснюється двома основними шляхами.

Перший шлях пов’язаний переважно із систематичним оволодінням новими різноманітними руховими діями. В процесі оволодіння ними можна вирішувати ряд послідовних рухових завдань, пов’язаних з вибірковим удосконаленням здатності точно сприймати свої рухи у просторі і часі, підтримувати рівновагу, раціонально чергувати напруження і розслаблення, а також інших координаційних здібностей. Бажано, щоб збагачення новими руховими діями відбувалось безперервно.

Другий шлях виховання рухово-координаційних здібностей характеризується тим, що до вивчених рухових дій висуваються додаткові координаційні вимоги: до точності рухів; до їх взаємної узгодженості; до раптової зміни обставин.

Реалізація цих вимог здійснюється за допомогою різних методичних прийомів, серед яких:

- застосування незвичних вихідних положень (наприклад, стрибок у довжину з місця, стоячи спиною до напрямку стрибка);

- дзеркальне виконання вправи (метання м’ячика лівою рукою для правші);

- зміна швидкості або темпу руху (виконання вправи в прискореному темпі);

- зміна способів виконання вправи (стрибки у висоту різними способами);

- вдосконалення вправи додатковими рухами (стрибок в глибину з різним положенням ніг або додатковими поворотами та ін.);

- зміна протидії (опору) під час виконання групових або парних вправ (проведення, наприклад, зустрічей з різними партнерами і т. ін.);

- виконання знайомих рухів у невідомих сполученнях (змагання у виконанні гімнастичної комбінації «з листа»).

Вправи, спрямовані на розвиток спритності, дуже швидко втомлюють. А втома, як відомо, не сприяє чіткості м’язових відчуттів. На уроках фізичної культури вправи на спритність виконують одними з перших і з такими інтервалами відпочинку, які були б достатні для відносно повного відновлення. Крім вищезазначених методичних прийомів, у практиці фізичного виховання розроблені шляхи спрямованого впливу на деякі здібності, що обумовлюють спритність.

Виховання здібності до раціонального м’язового розслаблення

Будь-який рух у певному розумінні є результатом поєднання напруження і розслаблення у м’язах. Розслаблення відповідних м’язів у потрібний момент так само необхідне для успішного виконання руху, як і напруження. Напруження м’язових груп, які при бездоганному виконанні руху повинні бути в даний момент розслаблені, призводять до скутості рухів.

Напруженість, скутість рухів негативно позначається на результатах. У силових вправах, наприклад, непотрібне напруження м’язів-антагоністів зменшує величину сили, яку проявляє спортсмен.

У вправах, які вимагають витривалості, вона призводить до зайвої витрати енергії і сприяє більш швидкій втомі. Особливо шкідлива напруженість при виконанні швидкісних рухів: вона значно знижує максимальну швидкість.

М’язова напруженість може виникати з різних причин і проявлятися у трьох формах:

- тонічна напруженість або гіперміотонія (підвищена напруженість у м’язах в умовах спокою) створює серйозні перешкоди у формуванні досконалої техніки рухових дій, погіршує їх загальну результативність, стримує, зокрема, прояв швидкості і потужності рухів, сприяє втомі. У боротьбі з тонічною напруженістю використовують вправи на розслаблення у вигляді вільних рухів кінцівками та тулубом типу потрушувань, вільних рухів та ін. Вправи такого характеру, окрім свого прямого призначення, сприяють швидкому відновленню після навантаження. Їх широко застосовують в інтервалах відпочинку між повторними спробами, особливо якщо навантаження має характер статичних напружень. Корисні також вправи на розтягування, плавання, масаж та ін.;

- швидкісна напруженість. В основі швидкісної напруженості лежить недостатня швидкість переходу м’яза з напруженого стану в розслаблений. Це одна з основних причин, що чинить опір збільшенню максимальної швидкості рухів, через зменшення їх амплітуди. Боротьба із швидкісною напруженістю ведеться шляхом підвищення швидкості переходу м’язів у стан розслаблення після швидкого скорочення. Для цього використовують вправи, що вимагають швидкого чергування напруження і розслаблення, а саме: стрибки, метання, ловлення і кидки набивних м’ячів, ривок і поштовх штанги при умові технічного їх виконання і т. п.;
- координаційна напруженість. Розрізняють загальну і окрему координаційну напруженість. Загальна координаційна напруженість властива, як правило, людям, які не займаються фізичними вправами і проявляється в повсякденних рухах. У таких людей рухи, як правило, скуті, неспритні, їм важко виконувати їх вільно.

У процесі виховання спритності загальна координаційна напруженість поступово долається. Для того щоб швидше позбутися цього стану, використовують спеціальні прийоми, до яких можна віднести:

- усвідомлення учнями необхідності виконувати рухи без зайвого напруження, легко невимушено. Це обумовлено тим, що під час виконання вправ учні звертають увагу переважно на результат, а не на якість виконання рухової дії;

- спеціальні вправи на розслаблення, призначення яких – формувати сприйняття розслаблення стану м’язів і навчати учнів довільно їх розслабляти (наприклад, при виконанні вправ – посміхатися, розмовляти, закрити на мить очі і т. п.). Рекомендують також виконання вправ у стані значної втоми, яка спонукає напруження лише в найбільш потрібні моменти).

Удосконалення здатності підтримувати рівновагу.

Розрізняють статичну рівновагу (тобто рівновага в статичних положеннях, наприклад, стійка на голові) і динамічну рівновагу (рівновага в русі, наприклад, їзда на велосипеді). Виховання здатності до збереження рівноваги здійснюється двома шляхами:

- перший шлях – застосування так званих вправ на рівновагу (рухи та пози, що здійснюються в умовах, ускладнюючих збереження рівноваги). Корисні також дії, що призводять до часткової втрати рівноваги з наступним її відновленням. Одним із показників розвитку рівноваги є швидке її відновлення;

- другий шлях базується на відбірковому вдосконаленні аналізаторів (вестибулярного і рухового), які забезпечують збереження рівноваги. Для вдосконалення вестибулярної функції використовують вправи з прямолінійними і кутовими прискореннями.

Зберегти рівновагу значно легше, якщо рухи виконуються технічно правильно.

Для виховання спритності можна використовувати будь-які вправи, за умови, якщо вони містять у собі елементи новизни (подолання більш-менш значних координаційних труднощів). Вправи, що виконуються на рівні навички, не мають значення для виховання спритності. Отже, найвагомішим критерієм при виборі вправ для ефективного впливу на рухово-координаційні здібності є їх новизна і незвичність.

Прагнучи до збільшення арсеналу різноманітних навичок, одночасно не слід забувати про їх вдосконалення. Відомо, що недоліки в техніці виконання вправ у подальшому можуть ускладнювати засвоєння нових рухів. Навіть прості рухи слід виконувати точно і красиво.

Здібність виконувати рухи легко, невимушено, з великою амплітудою в значній мірі залежить від уміння розслабляти м’язи.

Приблизні вправи на розслаблення

1. З різних вихідних положень (стоячи, сидячи, стоячи на колінах, у нахилі вперед) потрушування і покачування розслабленими руками, чергування напруження і розслаблення м’язів рук і плечового поясу. Те саме в русі.

2. З різних вихідних положень (руки вгору, в сторони, вперед) розслаблене опускання рук, послідовне розслаблення м’язів рук і плечового поясу (спочатку розслаблення м’язів кисті, потім передпліч і плечей).

3. З різних вихідних положень (лежачи на спині, на животі, на боці, стоячи на колінах, сидячи) розслаблення м’язів тулуба, чергування напруження і розслаблення м’язів тулуба, поєднання розслаблення м’язів тулуба з напруженням м’язів рук.

4. З положення нахилу вперед розслаблене покачування тулубом.

5. З положення нахилу вперед прогнувшись, розслаблюючи м’язи спини і трішки згинаючи ноги, різке згинання вперед.

6. З різних вихідних положень (сточи на одній нозі, сидячи, лежачи з піднятими ногами) розслаблення м’язів ніг, розслаблене потрушування ногами, чергування напруження і розслаблення м’язів ніг.

7. Лежачи на спині (на животі) поєднання розслаблення м’язів ніг з напруженням м’язів тулуба і рук, і навпаки.

8. З вису на перекладині, кільцях, різновисоких брусах і т. д. послідовне й одночасне розслаблення м’язів ніг, тулуба і плечового поясу.

9. Розслаблення м’язів тулуба і ніг під час розмахування у висі і упорі.

Основними методами оцінки координаційних здібностей (спритності) є: метод спостереження; метод експертних оцінок; за допомогою приладів; метод тестів.

За допомогою методу спостереження учитель має можливість визначати як швидко і легко учні оволодівають різними руховими діями; як точно і швидко координують вони свої рухи, беручи участь в естафетах і рухливих іграх; наскільки своєчасно і винахідливо перебудовують рухові дії в ситуаціях раптової зміни обставин, тобто в умовах, які висувають високі вимоги до координаційних здібностей.

Для отримання експертних оцінок учитель запрошує в школу досвічених спеціалістів, які висловлюють свою думку. Способи проведення експертизи – різноманітні. Для умов школи найбільш придатним є спосіб ранжування – розміщення дітей в порядку погіршення або поліпшення їх координаційних здібностей. Місце, або ранг, який займає учень, визначається кількістю набраних балів. За допомогою інструментальних методів можна отримати досить точні кількісні оцінки рівня розвитку координаційних здібностей і їх окремих компонентів (ознак). Так, координаціометри різної складності, тремометри-координаціометри застосовують для виміру точності, бистрості рухів. Кінематометри, динамометри і рефлексометри (реакціометри) використовують для виміру точності відтворення, диференціювання і вимірювання відповідно просторових, силових і часових параметрів рухів; а стабілографи – для визначення здібності підтримувати рівновагу тіла.

В даний час основним методом діагностики координаційних здібностй учнів є спеціально відібрані рухові тести:

- човниковий біг 3 х 10 м; 4 х 9 м.;

- три перекиди вперед;

- метання малого м’яча провідною рукою на дальність з положення сидячи на підлозі ноги нарізно;

- метання малого м’яча на точність з положення сидячи на підлозі ноги нарізно;

- ведення баскетбольного м’яча провідною рукою під час бігу зі зміною напрямку руху.

Човниковий біг 4 х 9 м/с

Нормативи оцінки спритності учнів 6-17 років за державним тестом

Хлопчики

Таблиця


Вік


Нормативи, бали


5


4


3


2


1


6


12,3


13,0


13,8


14,5


15,2


7


12,0


12,7


13,4


14,2


14,8


8


11,7


12,3


13,4


13,7


14,2


9


11,4


12,0


12,7


13,4


14,1


10


11,1


11,7


12,3


13,0


13,7


11


10,8


11,4


12,0


12,6


13,3


12


10,5


11,1


11,7


12,3


12,9


13


10,2


10,8


11,3


11,9


12,5


14


9,9


10,4


11,0


11,6


12,1


15


9,6


10,1


10,6


11,2


11,7


16


9,3


9,8


10,3


10,8


11,3


17


9,0


9,4


9,9


10,4


10,9

Дівчатка


Вік


Нормативи, бали


5


4


3


2


1


6


12,5


13,2


14,0


14,7


15,1


7


12,3


13,0


13,8


14,1


15,2


8


12,2


12,8


13,6


14,2


14,9


9


12,0


12,6


13,3


13,9


14,6


10


11,8


12,4


13,0


13,7


14,2


11


11,6


12,2


12,8


13,4


14,0


12


11,4


11,9


12,5


13,1


13,7


13


11,2


11,8


12,3


12,8


13,4


14


11,0


11,5


12,0


12,6


13,1


15


10,8


11,3


11,8


12,3


12,8


16


10,6


11,1


11,5


12,0


12,5


17


10,4


10,8


11,3


11,7


12,2



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 22:53 | Повідомлення № 4
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

Низький старт

У бігу застосовується низький старт. Для швидкого
початку бігу використовуються стартові колодки {станки}, що
забезпечують тверду опору під час відштовхування з відповідними кутами
нахилу опорних площадок. Розташування колодок визначається у процесі
за­нять та тренувань і залежить від індивідуальних особливостей бігуна,
його зросту, довжини кінцівок, рівня розвитку швидкісно-силових
якостей.

Існує декілька варіантів низького старту, назва яких походить
від того, як розташовані колодки відносно стартової лінії. Найбільш
поширеним є так званий звичайний старт, під час якого передня колодка
встановлюється на відстані 1-1,5 ступні ( 35-50 см ) від стартової
лінії, а задня ~ на такій ж відстані від передньої, або на відстані
довжини гомілки. Опорна площадка передньої колодки має кут нахилу
40-50*, а задньої - 60-80°. Відстань між повздовжними вісями колодок
18-20 см. Під час використання зближеного варіанту задня колодка
наближається до передньої на відстань 1 ступні. При застосуванні
розтягнутого старту передня колодка віддаля­ється БІД стартової лінії
назад і встановлюється на відстані 1 ступні попереду задньої колодки.
Під час застосування таких варіантів змінюється і кут нахилу опорних
площадок . з на­ближанням колодок до стартової лінії він зменшується, з
віддаленням -

В залежності від індивідуальних особливостей кожного бігуна
(тілобудови, рівня розвитку координаційних та інших рухових якостей)
необхідно підбирати такий варіант низького старту, котрий забезпечить
ефективний початок бігу, Варто зазначити, що переважаюча більшість
висококваліфікованих спринтерів застосовують звичайний варіант низького
старту.


До
початку бігу спортсмени займають місце на своїх доріжках і
розташовуються позаду стартових колодок. За ко­мандою "На старт!" вони
підходять до колодок, стають попе­реду них І впираються на руки за
стартовою лінією. Сильнішою ногою впираються у опорну площадку
передньої колодки, а другою - задньої. Ставши на коліно позаду
розташованої ноги, бігун ставить руки впритул до стартової лінії,
розставивши їх на ширину плечей або й більше. Кисті рук ставляться на
доріжку великими пальцями до середини, а іншими назовні. Тулуб
випрямлений, голова вільно опущена, Вага тіла рівно­мірно
розподіляється на руки, ступню попереду стоячої ноги та коліно іншої
ноги.

За командою "Увага!" бігун плавно піднімає таз дещо вище рівня
плечей, незначно випрямляє ноги і переносить вагу тіла на руки та
попереду стоячу ногу, У такому поло­женні вік повинен знаходитися
нерухомо аж до сигналу для початку бігу.

За командою "Руш!'' ( пострілом стартера } бігун миттєво
здійснює енергійні рухи ЗІГНУТИМИ у ліктях руками вперед-назад з
виконанням активних бігових рухів ногами. В опти­мальному нахилі бігун
рухається вперед, поступово пере­ходячи на біг по дистанції.

Стартовий розбіг. Швидкому досягненню максимальної швидкості
після старту сприяє стартовий розбіг. На ефектив­ність стартового
розбігу суттєво впливають довжина та спо­сіб виконання першого і
послідуючих кроків після старту. Дуже короткі кроки не забезпечують
швидкого зростання швидкості, а дуже довгі сприяють швидкому
випрямленню тулуба з наступним зниженням швидкості.

Під час стартового розбігу (25-ЗОм) разом з посту­повим
зростання!» довжини КРОКІВ проходить плавне вип­рямлення тулуба, Чіткої
границі між стартовим розбігом та бігом по дистанції не існує. Розбіг
завершується тоді, коли бігун досягає 92-95 % своєї максимальної
швидкості. Чим v раніше це станеться, тим вища ефективність стартового
розбігу.
Фінішування
Навчаючи фінішуванню з ривком на стрічку, потрібно виховувати вміння проявляти вольові зусилля, необхідні для підтримки досягнутої максимальної швидкості до кінця дистанції. Важливо також привчити бігунів закінчувати біг не на лінії, а після неї. Для успішного навчання, потрібно проводити вправи парами, добираючи бігунів, рівних по силам, або застосовуючи фори.
Фінішне прискорення починається за декілька метрів до фінішу і характеризується зростанням частоти кроків, більш енергійною роботою рук і деяким збільшенням нахилу тулуба. На останніх двох кроках необхідно зробити активний нахил тулуба вперед, що може сприяти перемозі на фініші. Після пробігання лінії фінішу бігун не зупиняється, а переходить на повільний біг, а згодом – на ходьбу, щоб привести організм у відносно спокійний стан. Крім того, миттєва зупинка на фініші може спричинити до зіткнень і травм.
Дихання під час бігу
З перших кроків оздоровчого бігу необхідно вчитися вірно дихати. Вірно — це означає вільно, ритмічно, глибоко, включаючи в роботу всі дихальні м’язи. Дихання повинно бути ритмічним, в такт крокам. Вдих на 2-4 кроки, а видих дещо триваліший — на 4-6 кроків. Видих потрібно робити акцентовано, щоб в нижніх відділах легень не застоювалося використане повітря. Під час систематичних тренувань організм сам знайде оптимальне співвідношення тривалості вдиху і видиху, а частота і глибина дихання буде регулюватися швидкістю бігу.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Фізична культура » Легка атлетика 5-й клас (Теоретична підготовка)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:


Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.82.79.137
Браузер:

Cайт живе: