rss · Четвер, 21.09.2017, 04:25

Опитування

Покращення в смт Червоне.
1. Дуже необхідні!
2. Байдуже
3. Ні. Все і так добре
4. Це не можливо
5. Покращення вже є
Всього відповідей: 35
Сторінка 1 з 212»
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Фізична культура » Теоретико-методичні знання 5-й клас
Теоретико-методичні знання 5-й клас
mr_smithДата: Неділя, 07.06.2009, 21:41 | Повідомлення № 1
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Передумови виникнення фізичних вправ. Поняття про фізичний розвиток і фізичну підготовку. Здоровий спосіб життя. Роль народних і рухливих ігор у керуванні емоціями. Шкідливість паління для здоров’я школяра. Правила загартування. Значення стану шкіряного покрову для здоров’я людини. Найпростіші прийоми самоконтролю. Гігієнічні вимоги до занять фізичними вправами. Руховий режим молодшого під¬літка. Правила безпеки на уроках фізичної куль¬тури.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 14:19 | Повідомлення № 2
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Передумови виникнення фізичних вправ.
Першою в Історичному аспекті була практика фізичного виховання Вона І стала найпотужнішим джерелом виникнення наукових знань про цей процес На сучасному етапі розвитку теорії фізичного виховання практика залишається й рушієм, І в цьому контексті для нас важлива як сучасна практика вітчизняних та зарубіжних шкіл фізичного виховання, так І українські національні традиції Сьогодні практика є джерелом розвитку І критерієм ефективності теорії Вона значною мірою обумовлює І визначає форми, зміст та методи фізичного виховання

Другим джерелом теорії фізичного виховання є практика суспільного життя Звідси ми одержуємо Інформацію про завдання, ефективність методів, засобів І форм фізичного виховання на кожному конкретному відтинку розвитку суспільства, його потреби

Третім джерелом розвитку теорії фізичного виховання є прогресивні Ідеї філософів, педагогів, психологів, лікарів про зміст І шляхи виховання гармонійно розвиненої особистості, про зміст І шляхи виховання в людини потреби дотримуватись здорового способу життя

Нарешті, четвертим джерелом теорії фізичного виховання є результати досліджень у суміжних галузях знань Жодна наука не може повноцінно розвиватись, обмежившись лише власними результатами досліджень Вирішуючи спеціальні педагогічні проблеми, теорія фізичного виховання знаходиться на стику декількох галузей науки

Так, філософія дає їй можливість об'єктивно оцінити дію соціальних законів у галузі фізичної культури На основі теорії пізнання розробляються методи навчання рухових дій

Теорія фізичного виховання тісно пов'язана з педагогікою, загальною І віковою психологією

Зв'язок з біологічними науками продиктований необхідністю вивчення реакцій організму на фізичні навантаження

В свою чергу, розвиток науки про фізичне виховання впливає на суміжні науки Так, теорія І практика спорту вносить суттєві корективи в уявлення психологів, фізіологів І морфологів про потенційні можливості організму дітей І дорослих людей.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 14:21 | Повідомлення № 3
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Поняття про фізичний розвиток і фізичну підготовку.
Фізичний розвиток - складова життєдіяльності людини, зміна природних властивостей її організму впродовж життя, що виявляється у вигляді показників функціональних та морфологічних можливостей організму, фізичних якостей, рухових здібностей, працездатності, темпів старіння організму, термінів тривалості життя.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» – «Фізична культура – складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення її моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.»

В особистому аспекті фізична культура є тією частиною загальної культури людини, яка виражається ступенем розвитку фізичних сил і рухових навичок, а також рівнем життєдіяльності людини та стану її здоров’я. Вона дозволяє за допомогою своїх специфічних засобів і методів розкрити потенційні фізичні можливості людини.

Фізичне виховання є головним напрямком впровадження фізичної культури.

Однією із сторін фізичного виховання є навчання. У фізичному вихованні навчання характеризується як організований процес передачі і засвоєння систем спеціальних знань і рухових дій, спрямованих на фізичне і психічне вдосконалення людини.

Результатом навчання у фізичному вихованні є фізична освіта. Вона полягає в придбанні спеціальних систематизованих знань, рухових умінь і навичок, а також способів самостійного пізнання закономірностей рухової діяльності та вмінь використовувати їх у повсякденному житті.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 15:03 | Повідомлення № 4
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Здоровий спосіб життя

Поняття здорового способу життя
Здоровий спосіб життя (скорочено - ЗСЖ): це все в людській діяльності,
що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню
людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов
життя - праці, відпочинку, побуту.

Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер
здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з
них - харчування (в тому числи споживання якісної питної води,
необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів,
вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість
житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і
фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не
тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов
професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт,
використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на
підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил
після фізичних і психічних навантажень).

Для усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до
спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний
процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових
ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також
соціального і духовного здоров`я.

Особливості формування здорового способу життя
Проблема формування здорового способу життя досить ретельно
висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних,
соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика
набула у другій половині ХХ століття як у світі в цілому, так й в
Україні.

Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х
років, змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоров?я
та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід
підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки – медицина,
гігієна, охорона здоров?я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія,
фізична культура і нова наука - валеологія. Формуванню здорового способу
життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на
здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів,
медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу
життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені
наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології
- наука про здоровий спосіб життя.

Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров`я як
відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров`я розглядають не як
суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального
значення. Тобто здоров?я визначається як філософська, соціальна, чення. Тобто здоров"я визначається як філософська, соціальна,
економічна, біологічна, медична категорії, як об`єкт споживання, вкладу
капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного
характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан
власне системи охорони здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10%
всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%),
спадковість (близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя
(близько 50%).

Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві
визначення здоров`я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.):
"Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального
благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".

Крім розглянутого підходу, що став базовим для українсько-канадського
проекту “Молодь за здоров"я”, існує широкий перелік дещо інших підходів
до визначення поняття здоров?я людини. У своїй праці “Соціальні
технології культивування здорового способу життя людини Л.П. Сущенко
проводить досить детальний аналіз відомих поглядів, визначень та
підходів до поняття здоров"я. На її думку, - “у даний час усе більше
утверджується точка зору, відповідно до якої здоров?я визначається
взаємодією біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні впливи
опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних
систем.”. Існує визначення здоров?я як стан оптимальної життєдіяльності
людини. В науковій роботі аналізується понад 200 визначень поняття
“здоров"я”. Дискусія щодо визначення поняття здоров?я ще триває, але
важливим є визнання того, що здоров?я людини не зводиться до фізичного
стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне
здоров"я.

Поняття сфер або складових здоров`я
Світова наука розробила цілісний погляд на здоров`я як феномен, що
інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну
(розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємні
одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності
визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення
методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття
фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я. Цей принцип
диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з
урахуванням змісту кожної сфери.

До сфери фізичного здоров`я включають такі чинники, як індивідуальні
особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій
організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини,
рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості
психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість,
емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб,
інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо.
Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру,
здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості
індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність
стресів, афектів.

Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, зокрема
складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії,
моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва
самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних
здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все
це обумовлює стан духовного здоров`я індивіда.

Соціальне здоров`я пов`язано з економічними чинниками, стосунками
індивіда із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, з
якими створюються соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут,
соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Впливають
міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних
прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і
технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і
складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності),
що суттєво позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді
соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку головних
сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної,
соціальної, духовної.

Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових - соціальна,
духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив
визначає стан здоров`я людини як цілісного складного феномена.

Поняття передумов здоров`я
До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над
головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток,
стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність
(відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було
визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.

Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в
державі. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім`ї, конфлікти з
ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в
громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво
зашкоджують усім складовим здоров`я - фізичній, психічній, духовній,
соціальній.

Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність
будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість
майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття
впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих
негараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівень
розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності
особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій
тощо).

Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих
передумов здоров`я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу
до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні
права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку
будь-яких сильних або владних структур. Наявність цих передумов створює
у людини відчуття захищеності і впевненості в майбутньому, а також надає
рівні (в межах чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації
потреб і здібностей, набуття гідного соціального статусу незалежно від
расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових
визначників. І незалежно від ступеня використання цих можливостей
конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві справляє
позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров`я.

Освіта. Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем
освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному
середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров`я воно демонструє.
Природно, що піклування про власне і громадське здоров`я неможливо без
знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти
поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну,
а значно ширше - як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних
природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше
можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему
здоров`я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти
комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і
навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного
пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров`я в усіх його
проявах, сферах, рівнях.

Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб
ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності
організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу
до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів,
мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної
біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових
добавок тощо, що поліпшує стан здоров`я і протидіє природному процесу
старіння.

Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для
забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в
суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя,
забезпечення спроможностей їх споживання.

Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних
екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої
виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень
з метою запобігання подальшому порушенню екобалансу планети. Лише
активна реституційна діяльність може забезпечити у майбутньому
стабільність планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними
параметрами для існування людства.

Сталі ресурси. Поняття містить не лише запобігання вичерпанню
енергоресурсів, корисних копалин, виробничій сировини. Мається на увазі
зважене господарювання щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн,
громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та
інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і
приватних ініціатив. Вихідна теза така - чим більше всіляких ресурсів є
в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації,
регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на
заходи стосовно здоров`я.

Висновки

Отже, здоровий спосіб життя - це все в людській діяльності, що
стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню
людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов
життя - праці, відпочинку, побуту. Складові здорового способу життя
містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я -
фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них -
харчування, побут, умови праці, рухова активність. Для усвідомлення
здорового способу життя важливі поінформованість і можливість доступу до
спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний
процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових
здорового способу життя, що стосуються переважно не тільки фізичного і
психічного, а також соціального і духовного здоров`я.

Рекомендована література

1 Венедиктов Д.Д., Чернух А.М., Лисицын Ю. П. Глобальные проблемы
здравоохранения и пути их решения // Вопр. философии. - 1979. -№ 7. Дильман В.М. Четыре модели медицины. - Л.: Медицина, 1987. Пиріг Л. Медицина як інтегральна складова культури українського
народу // Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку.- К.:ВПЦ
"Київ. ун-т", 1993.; Смирнов И.Н. Здоровье человека как
философская проблема // Вопр. философии. - 1985. - № 7. ;
Патогенез болезней цивилизации / И. Шош, Т. Готи, Л. Чалаи и др. -
Будапешт: Изд-во АН Венгрии, 1976.

2 Мамардашвили М. Сознание и цивилизация // Мамардашвили М. Как я
понимаю философию.- М.: Прогресс, 1990.

3 Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Вернадский В.И. Начало и
вечность жизни.- М.: Сов. Россия, 1989.

4 Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. - СПб.:
МГП "Петрополис", 1992. - 123 с.; Бойченко Т. Є. Інтегративний освітній
курс валеології на світоглядно-методологічних засадах українознавства
(назва умовна). Видання на стадії друку. Рукопис, люб`язно наданий
автором праці для бібліотеки УІСД, 1999.

5 Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. - СПб.:
МГП "Петрополис", 1992.

6 О политике Всемирной организации здравоохранения. “Здоровье для всех
до 2000 года” // Медицинские вести. - 1997. - № 1.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 17:53 | Повідомлення № 5
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Роль народних і рухливих ігор у керуванні емоціями

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок, катанні на санчатах, лижах, ковзана. Народна виховна мудрість емпірично передбачала розв'язання важливих технологічних завдань формування особистості дитини. Зокрема засобами народної гри виводили маленьку людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали складання стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції.

З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов'язковим.

За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім'єю. Тепер дитина мусить дотримуватись однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних - це не спонтанні ігри, не стихійно засвоєний від старших поколінь розваги за правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання. У грі при цьому існує суб'єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одного, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з'являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінимим помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще - спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров'я, радість дитячого життя.

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності - навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція — могутній засіб виховного впливу на дітей. В. Ф. Шатанов зазначає "Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть, їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабною, нестандартною".

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має уважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі. А. С. Макаренко писав: "Гра має важливе значення в житті дитини . Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі ." Отже, гра, її організація -ключ в організації виховання.

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра - це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра - це школа спілкування дитини.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К. Д. Ушинський писав: "Зробити серйозне заняття для дитини цікавим - ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності . З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні".

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина "добудовує" в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться — пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра - творчість, гра - праця. "Праця - шлях дітей до пізнання світу" - писав О. М. Горький.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють тісному взаємозв'язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв'язків між предметами та явищами допоможе гра.

Гра - одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А. С. Макаренка, який писав: "Є ще один важливий метод - гра . Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає . В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки . Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній ." Велике розвивальне значення мають створювані вчителем ігрові діалогічні ситуації, які спрямовані на активізацію складної аналітико-синтетичної діяльності дітей під час проведення занять з інтегрованого курсу "Я + ми". Так, розглядаючи образ світу як цілість, діти ознайомлюються з такими поняттями: світ, земля, космос, ноосфера, Батьківщина, народ, родина, сім'я, народні звичаї та обряди.

Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат - таємниця. Але крім суб'єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (цілісно-смислову).Слід зазначити, що гра — це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера. Подібно до того, як під час перегляду захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забути про все інше. Гра може бути рухливою, коли поряд з емоційною активізується фізична сфера дитини, і може бути статичною з точки зору рухливості тіла - це ігри логічні, ігри на кмітливість. Слід визнати, що в початкових ланках освіти розвиткові емоційної сфери приділяється більше уваги, ніж у старших класах. Однак з точки зору гармонійності у розвитку дітей теж існують певні диспропорції. Ігри чи ігрові елементи, що використовуються, розвивають переважно сфери емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною.

"Що посієш, те й пожнеш" - заповідає стародавня мудрість, отже, які якості матимуть сьогодні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому жити всім нам. Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри — зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

7. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту викликає втому і байдужість учнів. Правила гри зобов'язують учнів діяти строго по черзі чи колективно відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки. Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо. Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки в повсякденному житті. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу.

В.О. Сухомлинський писав, що кожна дитина по-своєму талановита, має схильність до творчості. Але це бажання творити треба постійно стимулювати, відшукуючи методи, прийоми та форми роботи, які й сприяли розвитку пізнавальної активності дітей цього віку.

Можна наводити дуже багато різноманітних навчально-розвиваючих ігор, доводити їхній виховний, навчальний і розвиваючий вплив, але завжди слід пам'ятати, що гра для дитини - це той місточок по якому вона крокує у доросле життя.

Розглядаючи вищезгадані питання, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена це й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням — із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки.

Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і таку більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального "Я". Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів та вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі навчання так і в позаурочний час.

Сьогодні, в час відродження національної системи виховання, дуже важливо залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні дитячі ігри. Національні дитячі ігри дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собі величезний виховний потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, а за формою, і за змістом найповніше відповідають ментальності української дитини.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 18:07 | Повідомлення № 6
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Шкідливість паління для здоров’я школяра

Найбільш поширеною з усіх шкідливих звичок є тютюнопаління. Воно стало побутовою вадою більшості чоловіків, багатьох жінок, юнаків і дівчат, а часом і дітей-школярів. Мало не всі вони вважають паління безвинною забавою, нешкідливою для здоров’я. Насправді ж це далеко не так.

Рот і органи дихання першими приймають на себе удар отрут. Тютюновий дим подразнює слизову оболонку ясен, зуби, закінчення нервів. Ясна запалюються, кровоточать, виникає неприємний запах з рота, зуби жовтіють, тріскається емаль. Уже після перших затяжок частішає пульс. Швидше зношуються судини, просвіти їх звужуються, вони стають менш еластичними. Систематичне паління сприяє формуванню атеросклерозу, почастішанню випадків ішемічної хвороби серця, яку нерідко називають “хвороба віку”. Всесвітня організація охорони здоров’я відзначила, що смерть від ішемічної хвороби серця частіше настає у курців, які почали палити у ранньому віці. А приступи цієї хвороби, що призводять до ранньої смерті, у курців трапляються в чотири рази частіше.

З тютюнопалінням пов’язана і переміжна кульгавість – захворювання, яке розвивається внаслідок ураження артерій гомілок і стоп. Під впливом нікотину зношуються судини мозку, розвивається швидка втомлюваність, головний біль, ослаблення пам’яті, зменшення м’язової енергії. Тютюновий дим шкідливо впливає на легені і бронхи. В результаті виникає хронічне запалення дихальних шляхів. Курці часто хворіють на бронхіт. Захворюваність на рак легенів у курців у десять разів вища, ніж у тих, хто не палить.

Нині особливу увагу приділяють організації лікування всіх тих, хто хоче кинути палити. Запобіжні заходи боротьби з палінням повинні полягати, насамперед, у виховній роботі. Щоправда, відмовитися від цієї шкідливої звички тим, хто втягнувся, не так легко, але можливо, коли є прагнення і сила волі. Кидати палити найкраще відразу. Неприємні відчуття невдовзі зникають.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 19:26 | Повідомлення № 7
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Правила загартування

Загартовування організму — це формування й удосконалювання функціональних систем, спрямованих на підвищення імунітету організму, що в остаточному підсумку приводить до зниження «простудних» захворювань. Причому загартовування дітей дає подвійний позитивний результат — зниження їх захворюваності і підвищення корисної зайнятості батьків на виробництві, що має не тільки соціальне, але й істотне економічне значення. Можна без перебільшення сказати, що науково обґрунтовані методи загартовування є невичерпними джерелами збільшення здоров'я дітей різного віку.

З давніх часів використовувалися і зараз залишаються основні і найдійовіші засоби загартовування природні сили природи: сонце, повітря і вода.

Загартовування найчастіше розглядається як процес пристосування організму до мінливих умов погоди і клімату. Але говорячи про загартовування як засобі фізичного виховання, мається на увазі не тільки пристосування організму, що відбуває під впливом несприятливих умов. Загартовування треба розглядати як свідоме застосування у визначеній системі заходів, що підвищують опірність організму, що виховують здатність швидко і без шкоди для здоров'я застосовуватися до різних умов зовнішнього середовища. Загартовування варто починати із самого раннього дитинства і продовжувати протягом усього життя видозмінюючи форми і методи його застосування в залежності від віку. Оздоровче значення повітряних, сонячних ванн, водяних процедур безсумнівне.

Існує два правила загартування. Їх два – щоденність і поступовість.

Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього середовища. У фізіологічному відношенні загартування розглядають як адаптацію, що досягається багаторазовим тренуванням, впливом того чи іншого загартовувального чинника або комплексом чинників.

Загартування підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психологічних) чинників, знижує чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищує працездатність, сприяє формуванню позитивних психофізіологічних реакцій.

Під час проведення загартувальних процедур слід враховувати такі принципи: поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості впливу загартувального чинника), систематичність (проводити процедури регулярно за визначеною системою), комплексність (цілеспрямоване поєднання впливу кількох чинників, наприклад, повітря і води), індивідуальний режим (характер, інтенсивність і режим загартування повинні враховувати індивідуальні особливості людини: вік, стать, стан здоров'я тощо.

Загартування водою

Холодна вода не даремно називається “королевою здоров’я”. Загартовувальна дія її на організм найсильніша.

Починають водні процедури поступово після ранкової зарядки. Температура води має бути 28-30 градусів. Кожні наступні два-три дні роби її холоднішою на один градус, поки не доведеш до 12 градусів, а то й нижче – в залежності від індивідуальних особливостей організму. Температура в приміщенні, де загартовуєшся, не повинна перевищувати 17-20 градусів.

Обтирання роблять губкою або мокрим рушником, починаючи з рук, плечей, шиї, тулуба. Відтак швидко витираються досуха і надягають білизну.

Ще сильніше діє обливання холодною водою. Тому температура води спочатку має бути не нижче 30 градусів. Її, також поступово знижуючи, доводять до 20-15 градусів і нижче.

Холодну воду використовують і як засіб проти зайвої ваги. У ній можна “спалювати” надлишки жирів завдяки високій теплопровідності води. Відомо, приміром, що за 15 хвилин купання у двадцятиградусній воді додатково виділяється 100 кілокалорій. Але вдаватися до цього сильнодіючого засобу, щоб схуднути, можна лише тоді, коли порадишся з лікарем.

Відомий німецький гігієніст Еріх Дойзер вважає, що звичайний душ краще закінчувати 10—15-секундним перебуванням під абсолютно холодним струменем.

При контрастному душі, на його думку, повинна бути така черговість: 2 хвилини — гаряча вода (не тепла, а гаряча), 5—10 секунд — холодна (гарячий кран закручується зовсім). Знову 2 хвилини гарячої води і т. д. Всього від 4 до 6 циклів. Закінчувати обов'язково холодною водою.

Таким чином, після двох-трьох років підготовки більш-менш молоді (дітям і підліткам “моржування” категорично протипоказане!) і до того ж абсолютно здорові люди можуть подумати і про найвищу форму загартовування — цілорічне плавання. Першого року, почавши навесні чи влітку з купання у воді температурою 18—20 градусів, вони продовжують цю благу справу до жовтня-листопада, другого року — до грудня, а на третій чи четвертий рік уже можна плавати серед крижин. Та й то не більше 40—60 секунд. Навіть дуже досвідчені “моржі” не плавають більш як півтори-дві хвилини.

Загартування повітрям і сонцем

Повітряні ванни благотворно діють на людину. Завдяки ним людина стає більш урівноваженою, спокійною. Непомітно зникає підвищена збудливість, поліпшується сон, з'являються бадьорість і життєрадісний настрій. Позитивно впливають повітряні ванни на серцево-судинну систему - сприяють нормалізації артеріального тиску і кращій роботі серця.

Отже, у процесі загартовування повітрям відбувається підвищення працездатності всіх систем, що забезпечують терморегуляцію. Стосовно судинної системи це значить, що чим швидше судини після охолодження (звуження) повернуться до свого нормального стану, тим краще наш організм пристосовується до холоду.

Російський фізіолог А.А.Ухтомський писав: “Показником працездатності тканини є її лабільність, тобто швидкість, з яким тканина, відреагувавши, здатна повернутися до вихідного стану. У результаті загартовування повітрям значно підвищується рухливість до ефективність судинних реакцій у людини”.

Повітря не тільки постачальник кисню. Утворити вітер, його потоки впливають на природні процеси і явища. Від вітру - урагани і бурі, хвилювання на морських просторах, ерозія ґрунту, усякого роду руйнування .

Інша справа - повітряні потоки помірної сили. Саме вони з усіх природних факторів розглядаються як найбільш ніжні, безпечні, усім доступні процедури.

Саме повітря, на думку вчених, найбільш універсальний засіб загартовування. З повітряних ванн медики рекомендують починати систематичне загартовування організму. Це простий, але разом з тим винятково корисний початок не відкладайте в довгу шухляду.

Вплив повітряних потоків на людський організм різнобічний. Це вплив і температури повітря і його вологості, і швидкості руху, і наявності аерозолей - усякого роду твердих і рідких речовин, що знаходяться в стані дрібного роздроблення. Основний фактор, що впливає на людину, - температура повітря. Повітряна ванна може бути загальною, якщо впливу повітря піддається вся поверхня тіла, або частковою, коли оголюється тільки його частина (тулуб, шия, руки, ноги).

Вплив повітряних потоків, що гартує, зв'язано насамперед з різницею температур між ними і поверхнею шкіри. Шар повітря, що знаходиться між тілом і одягом, звичайно має постійну температуру (близько 27-28 °С). Різниця між температурою шкіри одягненої людини і навколишнім повітрям, як правило, невелика. Тому-то віддача тепла організмом майже непомітна. Але як тільки тіло людини звільняється від одягу, процес віддачі тепла стає інтенсивніше. Чим нижче температура навколишнього повітря, тим більшому охолодженню ми піддаємося.

Вплив холодного повітря на велику поверхню тіла викликає в організмі визначену реакцію. У перший момент унаслідок великої віддачі тепла виникає відчуття холоду, потім кровоносні судини шкіри розширюються, приплив крові до шкіри збільшується і відчуття холоду змінюється почуттям приємної теплоти. Шкідливі речовини в окремих випадках, обумовлених недостатнім провітрюванням навколишньої атмосфери, можуть накопичуватися в приземних шарах повітря, утворити отрутний смог, що нерідко викликає масові отруєння.

Особливу небезпеку представляють радіоактивні забруднення, що можуть носити глобальний характер.

Повітряні ванни і напівванни (оголення по пояс) проводять 1—2 рази в день. Хворі при цьому можуть чи сидіти лежати. Тривалість ванни і ступінь охолодження дозують по спеціальних таблицях. Розрізняють холодні повітряні ванни (температура повітря від 0 до +8°С), помірковано холодні (від +9 до +16 °С), прохолодні (від +17 до +20 °С), індиферентні (від +21 до +22 °С) і теплі (понад +22 °С).

Метод аеротерапії рекомендується при захворюваннях нервової і серцево-судинної систем, застосовується в хворих із захворюваннями легень (у період видужання), а також широко використовується як засіб загартовування здорових людей.

Корифей російської медицини Т. А. Захарян говорив, що по силу впливу на організм свіже повітря перевершує всі лікарські і лікувальні засоби. Дійсно, тільки з повітря ми одержуємо кисень, без якого не можуть обходитися легені, серце, кров, всі органи, тканини людини. Особливо корисний, воістину цілющий морське повітря - з підвищеною іонізацією, насичений солями, озоном.

Найпростіша і не зухвалих негативних емоцій процедура - повітряні ванни, що сприяють загартовуванню організму. Вони особливо корисні тим, хто схильний до застуд. Різноманітні форми загартовування в сполученні з руховою терапією, активністю, м'язовим навантаженням створюють основу міцного здоров'я, роблять людини більш стійким до фізичних і нервово-психічних перевантажень, до впливу несприятливих умов.

Повітряні ванни - це дозований вплив повітрям на тіло людини, цілком чи частково оголене. Систематичний і правильний прийом таких ванн тонізує нервову систему, підвищує несприйнятливість організму до захворювань. У лікувальній практиці на курортах, особливо дитячих, повітряні ванни знайшли широке застосування. Однак до них потрібно підходити обережно, з огляду на індивідуальні особливості організму, і строго виконувати призначення (ради) лікаря.

Повітряні ванни поліпшують обмін речовин, функцію органів кровообігу і бруньок, впливають на роботу органів травлення, а також на нервово-психічну сферу хворого. Поліпшуються настрій, сон, апетит, з'являється бадьорість, знижується підвищена збудливість, зникають головні болі. Проводяться ванни під тентами, на верандах кліматопавільйонів, захищених від прямих сонячних променів, у тіні дерев.

Під час прийому повітряних ванн на організм роблять вплив розсіяні ультрафіолетові промені. Тому ці процедури нерідко призначаються як підготовчі перед морськими купаннями, морськими, сонячними, пісковими ваннами й ін. Причому враховується температура і вологість повітря, швидкість вітру.

Не рекомендується приймати ванни при температурі нижче 15° С, відносної вологості понад 80 % і вітрі, швидкість якого більше 3 м/с. У літні дні кращий час між 8-11 і 17-19 ч. Тривалість прийому перших ванн 10-15 хв, поступово її доводять до 1-2 ч, а в окремих випадках і більше, у залежності від погодних умов і індивідуальних особливостей хворого.

В даний час повітряні ванни широко використовуються з лікувальною і профілактичною метою протягом усього року. У холодні місяці паралельно з ними успішно застосовуються цілодобове перебування на верандах, у спеціальних павільйонах, а також сон на березі моря.

Сонячна радіація - енергія випромінювання Сонця - є основним джерелом енергії атмосферних процесів; вона вимірюється кількістю тепла і виражається в мегаджоулях на 1 кв.м. Променева енергія Сонця досягає земної поверхні, проникаючи через шари атмосфери, яка частково поглинає, відбиває і розсіює сонячну радіацію.

Тепловий потік сонячного випромінювання, який сягає Землі, дуже великий. Він більш ніж у 5000 разів перевищує сумарне використання усіх видів паливно-енергетичних ресурсів у світі.

Серед переваг сонячної енергії — її вічність і виняткова екологічна чистота. Сонячна енергія надходити на всю поверхню Землі, лише полярні райони планети страждають від її нестачі. Тобто, практично на всій земній кулі лише хмари та ніч заважають користуватися нею постійно.

Люди з незапам'ятних часів знали, що сонячне світло - і цілитель, і надійний союзник у боротьбі з хворобами. Широко використовували промені сонця як зміцнювальний засіб у Древній Елладі. Найбільші спортивні змагання стародавності - Олімпійські ігри - проводилися, як правило, у самі пекучі літні місяці. Рівно опівдні, коли нестерпно палило сонце, виходили на старт засмаглі атлети. Вони виступали оголеними і не мали права покривати для захисту від палючих променів сонця голову.

Ще більше поширення загартовування сонцем одержало в Древньому Римі. Як показали розкопки римських міст, буквально усюди: на дахах будинків, у лазнях, у гладіаторських школах - улаштовувалися солярії - місця для прийому сонячних ванн. У Римській імперії створювалися спеціальні кліматичні станції, що призначалися для сонцелікування. Сюди направлялися хворі для прийому необхідних цілющих процедур.

Дія чарівних ультрафіолетових променів на організм неоднакова. Одні з них роблять вітаміноутворюючу дію - сприяють утворенню в шкірі вітаміну D, недостатність якого викликає порушення фосфоро-кальцієвого обміну в організмі, приводить до захворювання дітей рахітом. Інші роблять так звану ерітемну і пігментну дію, тобто викликають на шкірі утворення еритеми (почервоніння) і пігменту, що обумовлює засмагу.

Сонячне проміння володіє воістину дивною цілющою силою. Його промені, насамперед ультрафіолетові, діють на нервово-рецепторний апарат шкіри і викликають в організмі складні хімічні перетворення. Під впливом опромінення підвищується тонус центральної нервової системи, поліпшується обмін речовин і склад крові, активізується діяльність залоз внутрішньої секреції.

Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора, коли сонце хилиться до заходу. Кращий час для засмаги: у середній смузі – 9-13 і 16-18 годин; на півдні – 8-11 і 17-19 годин. Перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче 18°. Тривалість їх не повинна перевищувати 5 хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години). Під час прийому повітряних та сонячних ванн не можна спати! Голова повинна бути прикрита чимось начебто панами, а очі темними окулярами.

Чутливість до ультрафіолетових променів тим вища, чим менший вік дитини. Тому сонячні ванни дітям до одного року протипоказані. Вкрай обережно вони призначаються дітям від 1 року до 3 років. В осінньо-зимовий і весняний періоди прямі сонячні промені не викликають перегрівання, тому потрапляння їх на відкрите обличчя дитини не тільки припустиме, але і необхідне. Улітку рекомендують проводити світлоповітрянні ванни при температурі повітря 22o і вище для грудних дітей і при 20o для дітей 1-3 років, краще в безвітряну погоду. Поведінка дитини в момент проведення ванни повинна бути активною. Після сонячних ванн, а не до них, дітям призначають водяні процедури, причому обов'язково потрібно витерти дитини, навіть якщо температура повітря висока, тому що при вологій шкірі відбувається переохолодження дитячого організму.

Загартовування сонцем проводиться на відкритому повітрі під час роботи, занять спортом. Систематичне загартовування сприяє переношуваності високої температури повітря, удосконалює терморегуляцію організму в умовах перегрівання, зокрема, при важкій фізичній роботі. У той же час підвищується й опірність організму до переохолодження.

Повітряно-сонячні ванни найкраще приймати на березі ріки чи іншої водойми, серед зелених насаджень. Місця прийому сонячних ванн повинні бути досить відкритими для сонця і природного руху повітря.

Кращий час для прийому сонячних ванн – ранкові години, коли повітря чисте і менш нагрітий. При прийомі ванн необхідно лягати ногами до сонця, голову захищати від сонячних променів. Не рекомендується загоряти натще, безпосередньо перед їжею і відразу після неї. Сонячні ванни можна приймати через 30-40 хв. після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі.

У залежності від часу року, погоди загартовування починають із сеансів тривалістю 5-10 хв. у день. Поступово їх збільшують на 5-10 хв. щодня і доводять до 2-3 годин. Після кожної години опромінення необхідно робити перерва на 10-15 хв і відпочивати в тіні.

Під час прийому сонячних ванн забороняється спати, не можна доводити себе до рясного потіння. Після сонячної ванни варто прийняти чи душ викупатися.

При систематичних заняттях спортом на відкритому повітрі необхідність у спеціальному прийомі сонячних ванн істотно зменшується, тому що спортсмени одержують достатню дозу сонячної радіації під час занять.

Значення дії, що гартує, сонця своєрідна. Сонце є сильно діючим засобом загартовування. Сонячні промені роблять на організм загальне зміцнювальне дія, підвищують обмін речовин в організмі, краще стає самопочуття, сон, шкіра краще регулює теплообмін. Але сонце може робити і негативна дія. Тому треба до цієї процедури підходити дуже обережно. У молодших дітей особливо корисні сонячні ванни, але важливий при цьому індивідуальний підхід. Проводити сонячні ванни треба в русі, але гри треба проводити спокійного характеру. Сонячні ванни збільшуються поступово. Ультрафіолетові промені активно впливають на імунологічну резистентність організму, підвищуючи активність гіпоталамо-гіпофізарно- надниркової системи. Однак потрібно пам'ятати, що чутливість до ультрафіолетових променів тим вище, чим менше вік дитини. Тому сонячні ванни дітям до одного року протипоказані. Вкрай обережно вони призначаються дітям від 1 року до 3 років, і тільки в більш старшому віці їх проводять досить широко, але після попереднього тижневого курсу щоденних світлоповітрянних ванн.

Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря 30o. Після сонячних ванн, а не до них, дітям призначають водяні процедури, причому обов'язково потрібно витерти дитини, навіть якщо температура повітря висока, тому що при вологій шкірі відбувається переохолодження дитячого організму.

Штучне ультрафіолетове випромінювання, що ще кілька років назад широко застосовували в першу чергу з метою профілактики рахіту, у даний час багато авторів або не рекомендують узагалі призначати дітям раннього віку, або використовувати вкрай обережно, з огляду на його можливу канцерогенну дію.

Список використаної літератури

1. Енциклопедія здоров'я. – К., 2000.

2. Загартування – найдешевша профілактика простуди. – К., 1994.

3. Основи сестринської справи / За ред. Коваленко В.І. – Харків, 1999.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 19:44 | Повідомлення № 8
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Значення стану шкіряного покрову для здоров’я людини

Было время, когда христианская религия считала мытьё тела делом
греховным. Многие “святые” были известны только тем, что они не умывались
всю свою жизнь.
Народ давно заметил вред и опасность для здоровья загрязнения кожи. В
описаниях военных событий прошлого века указывалось, что солдаты перед боем
обычно мылись, надевали чистое бельё. Этот обычай был разумным, на чистой
кожезаживление ран происходит быстрее.

Специальными опытами советского микробиолога В.Л. Троицкого
подтверждено, что на чистой коже микробы гибнут. Кожа выделяет особые
защитные вещества, которые растворяют белки бактерий. Уже из этого вытекает
необходимость содержать кожу в чистоте. В обычных условиях достаточно мыть
тело 1-2 раза в неделю горячей водой с мылом, мочалкой. Во время мытья с
кожи удаляются до 1,5 миллиарда микробов.

Купание - одна из процедур закаливания.

Издавна купания в холодной воде считались полезным для организма. Ещё
в Древней Индии обычаем жителей прибрежных селений Ганга было ежедневное
погружение в воды могучей реки. Этот обычай сохранился и до наших
дней.Правда, он связан с религиозным ритуалом “Ганге”. Полезность купаний
несомненна, ибо ученые подтверждают ещё и целебность воды Ганга, содержащей
большое количество ила.
Перед купанием рекомендуется погреться на солнце. При погружении в
воду надо двигаться, что увеличивает теплопродукцию.
Продолжительность купания следует постепенно увеличивать начиная с 3-5
минут. Купание благотворно влияет на многие функции организма.
Длительные купания вредны для здоровья тем, что может быть сильное
охлаждение организма, наступает переутомление сердца.

Солнечный свет – друг здоровья.

Солнечный свет дает жизнь, его теплом согрето все живое на земле.
Мощное влияние он оказывает на наш организм. Еще Гиппократ применял
лучистую энергию как лечебное средство при многих заболеваниях.
Особенно благобриятное влияние оказывает свет на настроение, а от
него зависит здоровье и работоспособность. Немецкий поэт Шиллер в свое
время заметил, что он “карпел” над своей работой 5 недель, а стоило
выглянуть солнцу, и одолел ее в течении 3-х дней.
Недостаток света угнетает. Особенно чувтвительно “световое
голодание”, когда мало ультрафиолетовых лучей. Эти лучи поглащаются оконным
стеклом. Почти наполовитину они поглдащаются из-за загрязнения воздуха в
большом городе. Мало их проходит через ткани одежды. Для каждой живой
клетки полезно умеренное воздействие ультрафиолетовых лучей. Защиту от их
избытка осуществляет сама кожа. Ультрафиолетовые лучи увеличивают роговой
слой кожи, в клетках ее постепенно накапаливается пигмент, придающий ей
коричневый цвет – загар. Он защищает главным образом от излучений видимой
части спектра. Ультрафиолетовые и инфрпакрасные лучи задерживаются тонким
слоем крови в коже и предотвращают тепловой ожог.
Образование загара и щита из роговых клеток идет медленно, и поэтому
опасно подвергать себя сразу сильному облучению. Стремление загореть только
ради цвета кожи может принести вред. Загар – это еще не показатель
здоровья. И здест важна умеренность. Необходимо постепенно увеличивать
время загарания : 5, 10, 15, и т.д. минут. Больше 40-50 минут загорать
вредно. Облучение солнем – большая нагрузка на сердце. Лучшее время для
солнечных ванн в средней полосе – от 8 до 12 часов дня. Солнечные ванны
пнри соблюдении всех гигиенических норм приносят большую пользу для
здоровья, особенно растущего организма.

Закаливание

Любые средства защиты от болезней, дождя, ветра, холода, жары были бы
бесполезны, если бы человеческий организм сам не обладал защитными
свойствами.
Представьте себе, группа юных туристов попала в полосу ливня. Все
промокли до нитки. Опасно простудиться. Вода в 25 раз лучше проводит тепло,
чем воздух, и теплопроводность мокрой одежды велика. Но заболел лишь один,
незакаленный турист.
Человек обычно подвергается влиянию меняющихся природных факторов.
Важно приучить свой организм быстро приспосабливаться к смене температуры,
давления, влажности. При тренировке организм может легко и быстро
реагировать на самые разнообразные условия.
Сильным фактором закаливания является холод. Большое удивление
вызывают люди, купающиеся зимой в ледяной воде. В лютый мороз, когда одни,
одетые в шубы и валенки, зябнут, другие, смельчаки, спокойно окунаются в
прорубь. Многие великие люди приучили себя к воздействию холода.
И.П.Павлов всю жизнь любил купаться и до 80 лет купался в Неве не
только летом, но и осенью. Л.Н.Толстой любил ходить босиком, по утрам
обливался холодной водой. И.Е.Репин зимой спал в комнате с открытым окном,
и его усы и борода в морозную ночь покрывались инеем. А.В.Суворов выливал
на себя каждое утро ушат холодной воды.
Что происходит в организме при закаливании холодом? Холодная вода
взывает первоначально сужение, а потом расширение сосудов. Так происходит
отлив крови от кожи и прилив к ней. Сосуды кожи совершают гимнастику.
Закаливание прежде всего тренирует нервную систему. Она легко и быстро
обеспечивает «установку» организма на действие холода, ветра, жары и т.д.
Под действием холода организм производит больше тепла, изменяется
деятельность желез внутренней секрекции, повышаются давление крови,
скорость кровотока. Закаливание усиливает обмен веществ. Всё это тренирует
защитные силы организма.
Закалённый человек хорошо себя чувствует в различных условиях климата
и погоды и на севере, и на юге, и в морозы, и в жару, меньше подвержен
заболеваниям, у него реже наступает физическое и умственное переутомление.
Для закаливания нужно пользоваться различными факторами круглый год:
водой, солнцем, холодом. Особенно полезна «дружба с холодной водой».
Начинать закаливание надо с обтирания мокрым полотенцем утром, после
зарядки. Потом переходить к обливанию. Сначала температура воды + 20…+
30грС, постепенно её понижают до + 12грС. Хорошо принимать контрастный душ-
с чередованием холодной и горячей воды (4-6 раз). При этом длительность
тёплого душа должна составлять 20-40 секунд, а холодного- 10-20 секунд.
Разница температуры первоначально в 5градусов, а потом в 20-25 градусов.
Продолжительность контрастного душа в среднем 3-4 минуты.
Сила и продолжительность воздействия фактора закаливания должны
постепенно возрастать. Контроль и наблюдение врача при этом необходимы.
Наше народное хозяйство теряет миллионы рабочих дней из-за того, что
многие часто простуживаются. Закаливание- верный способ сохранения своего
здоровья.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 20:42 | Повідомлення № 9
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Найпростіші прийоми самоконтролю

Самоконтроль - это метод самонаблюдения за состоянием своего организма в процессе занятий физическими упражнениями и спортом. Он необходим для того, чтобы занятия оказывали тренирующий эффект и не вызывали нарушений в состоянии здоровья.

Самоконтроль
Самоконтроль - это метод самонаблюдения за состоянием своего организма в процессе занятий Физическими упражнениями и спортом.
Самоконтроль необходим для того, чтобы занятия оказывали тренирующий эффект и не вызывали нарушения в состоянии здоровья. Самоконтроль состоит из простых общедоступных приемов наблюдения и складывается из учета субъективных показателей (самочувствия, сон, аппетит, желание тренироваться, переносимость нагрузок и т.д.) и объективных показателей (вес, пульс, спирометрия, частота дыхания, артериальное давление, динамометрия). Самоконтроль необходимо вести во все периоды тренировки и даже во время отдыха. Самоконтроль имеет не только воспитательное значение, но и приучает более сознательно относиться к занятиям, соблюдать правила личной и общественной гигиены, режима учебы, труда, быта и отдыха. Результаты самоконтроля должны регулярно регистрироваться в специальном дневнике самоконтроля.
Субъективные показатели самоконтроля
Настроение. Очень существенный показатель, отражающий психическое состояние занимающихся. Занятия всегда должны доставлять удовольствие. Настроение можно считать - хорошим, когда уверен в себе, спокоен, жизнерадостен; удовлетворительным - при неустойчивом эмоциональном состоянии и неудовлетворительным, когда человек расстроен, растерян, подавлен.
Самочувствие. Является одним из важных показателей оценки физического состояния, влияния физических упражнений на организм. У занимающихся плохое самочувствие, как правило, бывает при заболеваниях или при несоответствии функциональных возможностей организма уровню выполняемой физической нагрузки. Самочувствие может быть хорошее (ощущение силы и бодрости, желание заниматься), удовлетворительным (вялость, упадок сил, неудовлетворительное (заметная слабость, утомление, головные боли, повышение ЧСС и артериального давления в покое и др.).
Сон. Наиболее эффективным средством восстановления работоспособности организма после занятий физическими упражнениями является сон. Сон имеет решающее значение для восстановления нервной системы. Сон глубокий, крепкий, наступающий сразу - вызывает чувство бодрости, прилив сил. При характеристике сна отмечается продолжительность и глубина сна, его нарушения (трудное засыпание, беспокойный сон, бессонница, недосыпание и т.д.).
Аппетит. Чем больше человек двигается, занимается физическими упражнениями, тем лучше он должен питаться, так как потребность организма в энергетических веществах увеличивается. Аппетит, как известно, неустойчив, он легко нарушается при недомоганиях и болезнях, при переутомлении. При большой интенсивной нагрузке аппетит может резко снизиться. Следовательно, на основании аппетита, студент может судить о соответствии физических нагрузок индивидуальным возможностям организма. Аппетит может быть оценен как хороший, удовлетворительный, пониженный и плохой.
Работоспособность. Оценивается как повышенная, нормальная и пониженная. При правильной организации учебно-тренировочного процесса в динамике работоспособность должна увеличиваться.
Утомление. Утомление - это физиологическое состояние организма, проявляющееся в снижении работоспособности в результате проведенной работы. Оно является средством тренировки и повышения работоспособности. В норме утомление должно проходить через 2-3 часа после занятий. Если оно держится дольше, это говорит о неадекватности подобранной физической нагрузки. С утомлением следует бороться тогда, когда оно начинает переходить в переутомление, те. когда утомление не исчезает на следующее утро после тренировки. Примерная схема внешних признаков утомления приведена в табл.7.1.
Таблица 7.1. - Внешние признаки утомления при занятиях физическими упражнениями (по Н.Б. Танбиану)
Признак усталости
Степень утомляемости

небольшая
значительная
резкая (большая)
Окраска кожи
Небольшое покраснение
Значительное покраснение
Резкое покраснение или побледнение, синюшность
Потливость
Небольшая
Большая (плечевой пояс)
Очень большая (все туловище), появление соли на висках, на рубашке, майке
Движение
Быстрая походка
Неуверенный шаг, покачивание
Резкие покачивания, отставание при ходьбе, беге, в альпинистких походах, на марше
Внимание
Хорошее, безошибочное выполнение указаний
Неточность в выполнении команды, ошибки при перемене направлений
Замедленное выполнение команд, воспринимаются только громкие команды
Самочувствие
Никаких жалоб
Жалобы на усталость, боли в ногах, одышку, сердцебиение
Жалобы на усталость, боли в ногах, одышку, головную боль, "жжение" в груди, тошноту, и даже рвоту. Такое состояние держится долго
Объективные показатели самоконтроля
Пульс. В настоящее время ЧСС рассматривается одним из главных и самых доступных показателей характеризующая состояние сердечно-сосудистой системы и ее реакции на физическую нагрузку. Частота пульса здорового нетренированного человека в состоянии покоя обычно колеблется у женщин в пределах 75-80 уд/мин, у мужчин - 65-70 уд/мин. У спортсменов частота пульса уменьшается до 50-60 уд/мин, причем это уменьшение наблюдается с ростом тренированности. ЧСС определяется пальпаторным методом на сонной или лучевой артериях после 3 минут отдыха, за 10, 15 или 30 секунд, после чего производят пересчет полученных величин в минуту. Измерение ЧСС проводится сразу же в первые 10 сек. после работы. Для контроля важно, как реагирует пульс на нагрузку и быстро ли снижается после нагрузки. Вот за этим показателем занимающийся должен следить, сравнивая ЧСС в покое и после нагрузки. При малых и средних нагрузках нормальным считается восстановление ЧСС через 10-15 минут.
Если ЧСС в покое утром или перед каждым занятием у студента постоянна, то можно говорить о хорошем восстановлении организма после предыдущего занятия. Если показатели ЧСС выше, то организм не восстановился.
Значительное учащение или замедление пульса на фоне ухудшения самочувствия - один из симптомов утомления, переутомления или нарушения состояния здоровья.
Вес. Для определения нормального веса используются различные весо-ростовые индексы. В практике широко используют индекс Брока. Нормальный вес тела для людей ростом
от 155 до 165 см = длина тела –100
165 - 175 см = длина тела -105
175 и выше см = длина тела -110
Более точную информацию о соотношении физического веса и конституции тела дает метод, который кроме роста учитывает и окружность грудной клетки
рост,.(см) х объем грудной клетки (см)
Вес в кг = 240
И, наконец, для определения веса можно предложить
таблицу примерного веса для мужчин и женщин (табл.7.2).

Т а б л и ц а 7.2. - Примерный вес мужчин и женщин (в кг) в зависимости от роста и возраста
Частота дыхания (ЧД) и ЖЕЛ. Дыхание в покое должно быть ритмичным и глубоким. В норме частота дыхания у взрослого человека 14-18 раз в минуту. При нагрузке увеличивается в 2-2, 5 раза. Важным показателем функции дыхания является жизненная емкость легких (ЖЕП) - объем воздуха, полученный при максимальном выдохе, сделанном после максимального вдоха. В норме у женщин 2, 5 - 4 л, у мужчин равна 3, 5-5 л.
Артериальное давление (АД). Систолическое давление (макс) - это давление в период систолы (сокращения) сердца, когда оно достигает наибольшей величины на протяжении сердечного цикла. Диастолическое давление (мин) - определяется к концу диастолы (расслабления) сердца, когда оно на протяжении сердечного цикла достигает минимальной величины.
Формула идеального давления для каждого возраста:
макс. АД = 102+ (0, 6 х кол-во лет) мин. АД = 63+ (0, 5 х кол-во лет)
Всемирная организация здравоохранения предлагает считать нормальными цифрами артериальное давление для систолического (макс.) - 100 - 140 мм рт.ст.; для диастоличес-кого 80-90 мм рт.ст.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 20:47 | Повідомлення № 10
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Гігієнічні вимоги до занять фізичними вправами

Загальні основні положення гігієнічного забезпечення спортивної підготовки. Для представників різних видів спорту існують загальні основні положення гігієнічного забезпечення спортивної підготовки.

1. Добирати інвентар, прилади та вправи потрібно з урахуванням вікових особливостей тих, хто займається.

2. На заняттях потрібно забезпечити страховку одночасно на всіх снарядах. Краще, якщо її буде виконувати сам вчитель або його помічники з числа учнів (замість взаємостраховки).

3. Дотримуватися гігієнічних вимог до структури, змісту і дозування навантажень (дивися розділ «Гігієнічні вимоги до структури, змісту і дозування навантажень на одному тренуванні»).

4. Для профілактики травматизму необхідна відповідна технічна підготовка, тренування координації рухів. Дуже важливою є здатність координувати укорочення окремих м’язових груп у просторі та часі.

5. Граничні температури для занять фізичною культурою на відкритому повітрі знаходяться приблизно в межах ±25˚С, проте конкретні гігієнічні нормативи визначаються місцевою санітарною службою. Вітер значно посилює охолоджуючий вплив повітря, оскільки посилює тепловіддачу шляхом конвекції. Потужний зустрічний вітер утруднює видих, попутний – вдих. Вологість при низьких температурах посилює віддачу тепла, оскільки вологому повітрю притаманна висока теплопровідність, ніж сухому, тому зростає небезпека переохолодження. Вологість при високих температурах утруднює випаровування – основний шлях тепловіддачі – і у такий спосіб посилює небезпеку перегрівання. Утруднюється віддача тепла в місцях з обмеженим рухом повітря – ліси, міста.

6. Важливе значення має вірна організація і проведення занять (дозування навантаження, чергування роботи і відпочинку, розпорядок дня, режим харчування, застосування відновних заходів тощо).

7. Кожен хто вирішив займатися фізичними вправами, або той, хто систематично займається спортом, повинен завжди пам’ятати, що необхідно дотримуватись правил особистої гігієни (дивися розділ «Правила особистої гігієни»).

8. Важливу роль у профілактиці захворювань спортсменів відіграє загартовування.

9. Допоможе спортсмену скоріше відновити сили і реалізувати всі свої можливості раціональне харчування і оптимальний питний режим.

10. Після тренувань обов’язково треба проводити відновні заходи: спеціальні вправи для активного відпочинку, короткочасний масаж і самомасаж стомлених м’язів, водні процедури, фізіотерапія.

Проте при застосуванні гігієнічних заходів варто враховувати те, що окремі види спорту мають свої особливості, які пов’язані з умовами проведення змагань і тренувань, спортивним устаткуванням тощо.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 21:07 | Повідомлення № 11
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Руховий режим молодшого підлітка

Известно, недостаток движений в жизни детей младшего школьного
возраста является одной из причин нарушения осанки, ухудшение
дееспособности стопы, появление избыточного веса и других нарушений в
физическом развитии: недостаточная двигательная активность снижает
функциональные сердечно-сосудистой и дыхательной систем ребенка, в
результате чего появляется неадекватная реакция сердца на нагрузку,
уменьшается жизненная емкость легких, замедляется моторное развитие.
Малоподвижный ребенок владеет меньшим объемом двигательных навыков, ему
свойственен более низкий уровень двигательных качеств. Дети с дефицитом
движений обладают меньшей силой и выносливостью, менее быстрые и ловкие,
менее закалены, чаще болеют.
Сорокапятиминутный урок физической культуры компенсирует в средней
11%. А максимально (при большей моторной плотности) 40% необходимого объема
движений. Это говорит о том, что два урока физической культуры компенсирует
только 11% движений от нормы. Даже ежедневные уроки не способны
ликвидировать дефицит движений.
Известно, что потребность детей младшего школьного возраста двигаться
на 18-22% в сутки удовлетворяется самостоятельными, спонтанными движениями.
К таким относятся движения рук, ног. Повороты туловища, головы, движения
рук во время письма, труда, рисования, выход к доске и т.д. однако
спонтанно созданные движения на уроках не могут полностью удовлетворить
движения учащихся.
В дни, когда по расписанию проводится урок физкультуры, дефицит
двигательной активности составляет 40%, а в дни когда их нет, увеличивается
до 80%. Исходя их данных о том, что урок максимально компенсирует 40%
естественной биологической потребности школьников в движении, суточный
объем активных движений должен быть не менее 2 часов, а недельный не менее
14 часов.
На современном этапе развития школ, недопустимо ограничение
двигательной активности учащихся только на уроках физической культуры. В
условиях школы гиподинамию можно ликвидировать теми видами физического
воспитания, которые являются ежедневными, массовыми и обязательными для
всех здоровых детей.
Огромную роль здесь играют все виды физкультурно-оздоровительной
работы в режиме школ с продленным днем. Они являются основными поставщиками
необходимых ребенку движений. В школах, где физкультурно-оздоровительная
работа всем своим видом, где она является обязательной для всех здоровых
людей, не стоит проблема «двигательного голодания» со всеми вытекающими
последствиями. Поэтому с первых дней нужно учить школьников строго
соблюдать режим. Несоблюдение режима, неумение планомерно распределять
время отрицательно сказывается на растущем организме ребенка.
Когда мы видим вялого, нервозного, недостаточно физически развитого
ребенка с плохой осанкой, то также безошибочно можно сказать, что он мало
бывает на воздухе, малоподвижен, поздно ложиться спать. А значит и не
досыпает. Отсутствие занятий физической культурой, физическими
упражнениями отрицательно сказывается не только на физическом развитии, но
и психоневрологическом статусе ребенка.
Твердый распорядок предусматривающий все моменты двигательного режима,
поможет детям так построить день, чтобы хватило времени и на уроки, и на
помощь дома, и на игры и развлечения, и занятия спортом. Разнообразия
движений необходимы для роста и жизнедеятельности ребенка. О том, что
движение способствует здоровью, люди знали еще давно. Мы часто слышим
разговоры о гиподинамии, т.е. о снижении физической активности,
недостаточной физической нагрузки. Семилетний ребенок проводит 3-4 часа за
партой в школе, потом 1-1,5 часа готовит уроки дома и столько же
просиживает у телевизора. В старших классах неумение правильно расходовать
время, его и вовсе не остается на то, чтобы побегать, погулять,
подвигаться. А без движения, без полноценного отдыха на воздухе нет, как
правило, и полноценного развития.
Гиподинамия чревата опасностью вызвать различного рода нежелательные
отклонения в здоровье ребенка, привести к психическим расстройствам и
нервным срывам.
И наоборот, у школьников, ежедневно занимающихся физическими
упражнениями, отличаются несколько большие прибавки в росте, значительное
увеличивается окружность грудной клетки, повышается жизненная емкость
легких и сила мышц. Существенные изменения происходят и в обмене веществ:
лучше усваиваются питательные вещества, более интенсивно протекают
окислительные процессы. Благоприятно отражаются занятия физической
культурой и на развитии всего опорно-двигательного аппарата ребенка, что
создает условия для развития здоровья.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 21:14 | Повідомлення № 12
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Правила безпеки на уроках фізичної культури

1. Галузь застосування
Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту (далі–Правила) поширюються на всіх учасників навчально-виховного процесу під час організації та проведення занять з фізичної культури і спорту (на уроках, у гуртках фізичної культури, спортивних секціях, групах загальної фізичної підготовки загальноосвітніх навчальних закладах системи освіти України (далі – навчальних закладах) незалежно від форм власності. Нормативний акт установлює вимоги безпеки, які є обов’язковими для виконання керівними, медичними працівника вчителями фізичної культури та особами, які проводять фізкультурно-масову, спортивну, оздоровчу роботу під час навчай відпочинку в навчальних та позашкільних закладах, установах освіти, в оздоровчих таборах тощо.
2. З уведенням у дію цих Правила вважати такими, що не застосовуються на території України НАОП 9.2.30-1.08-72 “Правила безопасности занятий по физической культуре и спорту в общеобразовательных школах системы Министерства просвещения СССР”, затверджені Міністерством освіти СРСР у 1972 р.
3. Загальні положення
3.1. Заняття з фізичної культури і спорту в навчальних закладах проводяться відповідно до програм з фізичної культури, затверджених Міністерством освіти України.
Уроки, заняття в гуртках, секціях повинні проводитися тільки вчителем фізичної культури або особами, які мають належну освіту та кваліфікацію.
3.2. Дозвіл на введення в експлуатацію спортивних споруд та проведення занять з фізкультури і спорту під час прийому навчального закладу до нового навчального року дає комісія, створена відповідно до рішення виконкому рай(міськ)ради, у складі представників виконкому рай(міськ)ради (голова), районного (міського) відділу освіти, місцевих (районних) органів Держнаглядохоронпраці, пожежного нагляду, районної (міської) санепідемслужби та представника профспілки галузі.
3.3. Переобладнання спортивних споруд та установка додаткового обладнання дозволяється тільки за узгодженням з представниками організацій, зазначених у п. 3.2.
3.4. Відповідно до Положення про організацію охорони праці і порядок розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах до занять з фізкультури і спорту допускаються учні, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань щодо стану здоров’я.
Керівництво організацією лікарського контролю за станом здоров’я учнів, які займаються фізичною культурою і спортом у навчальних закладах, здійснюють органи охорони здоров’я відповідно до чинних нормативних документів та Інструкції про роботу медичного персоналу загальноосвітніх шкіл, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР і Міністерства освіти СРСР від 14.09.76 №885/143. Медичне обслуговування учнів виконують спеціально закріплені за навчальним закладом лікарі та інший медичний персонал районного територіального медичного об’єднання.
Висновок про стан здоров’я та всі лікарські вказівки щодо допустимого навантаження для кожного учня, записані в лікарсько-контрольній карті, медперсонал доводить до відома вчителя фізичної культури або особи, яка проводить заняття з фізкультури і спорту. На підставі даних про стан здоров’я і фізичного розвитку учнів розподіляють для занять фізичними вправами на основну, підготовчу і спеціальну медичну групи.
3.5. Під час проведення занять з фізичної культури і спорту як на уроках, так і в позаурочний час учні користуються спеціальним спортивним одягом (спортивний костюм) та спортивним взуттям, що визначаються правилами проведення змагань з окремих видів спорту. Проводити заняття без спортивного одягу і спортивного взуття не дозволяється.
3.6. У спортивних спорудах слід мати аптечку (на відкритих спортивних майданчиках–переносну аптечку) з набором медикаментів, перев’язувальних засобів і приладь відповідно до додатка 1 та інструкцію щодо надання першої долікарської допомоги у разі травм та пошкоджень.
3.7. Під час проведення спортивних змагань в навчальних закладах (шкільних, регіональних, республіканських) слід проводити заходи щодо забезпечення безпеки їх учасників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 № 2025 «Про порядок підготовки спортивних споруд та інших спеціально відведених - місць для проведення масових культурно-видовищних заходів».



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 21:15 | Повідомлення № 13
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

4. Вимоги безпеки до місць проведення навчального процесу
4.1. Вимоги до спортивних споруд (спортивних залів)
4.1.1. Приміщення спортивних залів, розміщення в них обладнання повинні задовольняти вимогам будівельних норм: ДБН В.2.2-3-97 «Будинки і споруди навчальних закладів», ДБН 360-92 «Містобудування, планування міських і сільських поселень», ВСН 46-86 «Спортивные и физкультурно-оздоровительные сооружения. Нормы проектирования», санітарних норм і правил: ДСанПіН 5.2.2.008-98 «Санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу», СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту», «Типовые правила эксплуатации спортивных залов при проведении учебно-тренировочных занятий», а також ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», Правил влаштування електроустановок (ПВЕ) і НАПБ В.01.050-98/920 «Правила пожежної безпеки для закладів, установ та організацій системи освіти України».
4.1.2. Відповідно до ДСанПіН 5.5.2.008-98 «Санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу» кількість місць у спортивному залі під час проведення занять слід встановлювати з розрахунку 2,8 м2 на одного учня. Заповнювати зал понад установлену норму не дозволяється.
При умові влаштування в навчальному закладі тільки одного фізкультурно-спортивного залу його розміри приймаються не менш як 24x12 м незалежно від кількості учнів.
4.1.3. Підлоги спортивних залів повинні бути пружними, без щілин і застругів, мати рівну, горизонтальну й неслизьку поверхню.
Матеріали, що використовуються для обладнання і оздоблення спортивних залів, повинні відповідати вимогам чинних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров’я України.
Підлоги не повинні деформуватися від миття і до початку занять мають бути сухими й чистими.
4.1.4. Дозволяється в підлозі спортивного залу обладнувати місце приземлення після стрибків і зіскоків.
4.1.5. Стіни спортивних залів повинні бути рівними, гладенькими, пофарбованими в світлі тони на всю висоту панелей фарбами, що дають змогу легко виконувати вологе прибирання приміщення.
Пофарбування має бути стійким проти ударів м’яча, не обсипатися і не бруднити у разі доторкування до стін.
Стеля залу повинна мати пофарбування, що не обсипається, стійке проти ударів м’яча.
4.1.6. На вікнах спортивних залів і на світильниках слід установлювати захисну огорожу від ударів м’яча; вікна повинні мати фрамуги, що можна відчинити з підлоги.
4.1.7. Приміщення горища спортивного залу потрібно утримувати в чистоті і замикати на замок. Ключі від приміщень горища повинні зберігатися в певному місці, доступному для одержання їх у будь-який час доби. У приміщеннях горища не дозволяється влаштовувати склади спортивного інвентарю та навчального обладнання.
4.1.8. Освітленість спортивного залу має відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79 «Естественное и искусственное освещение» та СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту».
4.1.9. Коефіцієнт природної освітленості спортивних залів, який показує, у скільки разів освітленість у приміщенні менше освітленості ззовні будівлі, повинен бути не нижчим за 1,5%.
4.1.10. Штучне освітлення закритих спортивних споруд має відповідати вимогам СНиП И-4-79 «Естественное и искусственное освещение», що наведені в таблиці 1.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 21:17 | Повідомлення № 14
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

Таблиця 1.

Норми

штучної
освітленості в закритих спортивних спорудах під час занять з фізичної культури
у загальноосвітніх навчальних закладах



Найменування виду спорту



Освітленість
найменша, лк



Площина
і зона, в яких нормується освітленість



Примітка



1



2



3



4



Баскетбол, волейбол, гандбол (ручний
м’яч),


футбол:



 


 


       
200



 


 


Горизонтальна на рівні підлоги



Потрібно передбачити захист світильників від ударів
м’яча.



а) при люмінесцентних лампах



       
75


 


       
100



Вертикальна на висоті від підлоги до 2м


Горизонтальна на рівні підлоги



Вертикальна освітленість–на площині, що
проходить через поздовжну вісь залу обох його боків.



б) при лампах розжарювання


 



        50



Вертикальна на висоті від  підлоги до2м



 



Гімнастика спортивна і художня, боротьба,
легка атлетика:



 



 



 



а) при люмінесцентних лампах



        150



Горизонтальна на рівні підлоги, килима,
помосту



 



б) при лампах розжарювання



       
100



 



 



Навчальні заняття з фізичної культури в
закладі:



 



 



 



а) при люмінесцентних лампах



       
200


 


       
75



Горизонтальна на поверхні підлоги


Вертикальна на висоті від підлоги до 2м



 



б) при ламп ах розжарювання



       
100


 


       
50



Горизонтальна на поверхні підлоги


Вертикальна на висоті від підлоги до 2 м



 




Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Понеділок, 08.06.2009, 21:18 | Повідомлення № 15
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5114
х-статус:
You know what I mean?

4.1.11. Як джерело світла для залів треба використовувати або люмінесцентні світильники типу стельових плафонів, що мають безшумні пускорегулювальні апарати, або світильники з лампами розжарювання повністю відбитого чи переважно відбитого світлорозподілу; при цьому застосовувати світильники із захисними кутами менше як 30° не дозволяється.
4.1.12. Вентиляція спортивних споруд повинна здійснюватися природним наскрізним способом провітрювання залу через вікна й фрамуги, а також за допомогою спеціальних вентиляційних припливно-витяжних пристроїв.
4.1.13. Вентиляція та опалення повинні забезпечувати повітрообмін під час занять фізкультурою 80 м3/год на одну людину і температуру повітря не нижчу за 15°С відповідно до ДСанПіН 5.5.2.008-98(–) «Державні санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу».
4.1.14. Електрична мережа, що забезпечує спортивний зал електроенергією, повинна бути обладнана рубильниками або двополюсними вимикачами відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».
Рубильники повинні встановлюватися поза приміщенням – у коридорі, на сходовій площадці тощо.
На всіх штепсельних розетках мають бути встановлені запобіжні заглушки і зроблені написи про величину напруги.
4.1.15. Відповідно до ДСанПіН 5.5.2.008-98 «Державні санітарні норми і правила устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу» температура в роздягальнях для дітей повинна бути не нижча за 18–20°С; у душових – 25°С.
4.1.16. У приміщеннях основних спортивних споруд на видному місці повинен бути розміщений план евакуації учнів на випадок пожежі згідно з НАПБ В.01.050-98/920 «Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України». У ньому має передбачатись виведення дітей з території та усіх приміщень і місць проведення занять з фізкультури і спорту, в тому числі з усіх допоміжних приміщень.
4.1.17. Двері евакуаційних виходів у спортивних залах дозволяється замикати тільки зсередини за допомогою засувок, крючків або засувів, що легко відкриваються. Не дозволяється забивати наглухо або захаращувати двері запасних виходів із спортивного залу.
4.1.18. Відповідно до НАПБ В.01.050-98/920 «Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України» спортивний зал у прилеглих до нього рекреаціях має бути обладнаний пінними або порошковими вогнегасниками у кількості не менше двох на приміщення.
4.2. Вимоги до відкритих спортивних майданчиків
4.2.1. Відкриті спортивні майданчики повинні бути розміщені в спортивній зоні на відстані не меншій як 25 м від навчальних та навчально-допоміжних приміщень і відповідати вимогам ВСН 46-86 «Спортивные и физкультурно-оздоровительные сооружения. Нормы проектирования», СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту» та ДБН В 2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».
4.2.2. Майданчики для рухливих ігор повинні бути встановлених розмірів, які визначаються правилами проведення змагань з різних видів спорту, затвердженими національними федераціями.
4.2.3. Відповідно до СП 1567-76 «Санитарные правила устройства и содержания мест занятий по физической культуре и спорту» відкриті майданчики повинні мати покриття із рівною і неслизькою поверхнею, яка не має механічних включень, що приводять до травмування.
4.2.4. Майданчики не можна огороджувати канавами, влаштовувати дерев’яні або цегляні бровки. Не менше ніж на 2 м від майданчика не повинно бути дерев, стовпів, парканів та інших предметів, що можуть спричинити травму.
4.2.5. Бігові доріжки повинні бути спеціально обладнані, не мати бугрів, ям, слизького ґрунту. Доріжка повинна продовжуватися не менше як на 15 м за фінішну позначку.
4.2.6. Ями для стрибків мають бути заповнені піском, розпушеним на глибину 20–40 см. Пісок повинен бути чистим, розрівняним. Перед кожним стрибком пісок слід розрихляти і вирівнювати.
4.2.7. Метання спортивних приладів (диск, м’яч, граната, молот) має проводитися за дотриманням заходів безпеки, які унеможливлюють попадання приладів за межі майданчика. Довжини секторів для приземлення спортивних приладів повинні бути не менше як 60 м.
4.2.8. Місце проведення занять з лижної підготовки–профіль схилів, рельєф місцевості, дистанцію та умови проведення треба вибирати відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовленості учнів.
4.2.9. Навчальний майданчик для початкового навчання катання на лижах повинен бути захищений від вітру, мати ухил не більший як 0,015.
Розмір майданчика вибирають з таким розрахунком, щоб постійна дистанція між лижниками була не менша ніж 10 м.
4.2.10. Навчальний і тренувальний схил повинен мати ущільнений сніг без будь-яких схованих під ним каменів, пеньків, дерев, глибоких ям і вибоїн, що утворюють трампліни. Схил не повинен мати обледенінь та оголених ділянок землі.
4.2.11. Освітленість відкритих спортивних майданчиків згідно зі СНиП ІІ-4-79 «Естественное и искусственное освещение» має відповідати показникам, наведеним у таблиці 2.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Фізична культура » Теоретико-методичні знання 5-й клас
Сторінка 1 з 212»
Пошук:




Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 107.22.118.242
Браузер:

Cайт живе: