rss · Середа, 22.11.2017, 14:13

Опитування

Дендрологічний парк
1. Відреставрувати парк
2. Мені байдуже
3. Парк і так гарний
4. Допоможу з реставрацією
5. Замість парку будинки
Всього відповідей: 39
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Історія України » 07 клас - Тема 4: Галицько-Волинська держава (07 клас - Тема 4: Галицько-Волинська держава)
07 клас - Тема 4: Галицько-Волинська держава
ShoolerДата: Четвер, 12.02.2009, 23:10 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

7 клас - Тема 4: Галицько-Волинська держава

Утворення Галицько-Волинської держави за Романа Мстиславича. Боротьба синів Романа Мстиславича за відродження Галицько-Волинської держави.
Перший похід монголів на Русь. Вторгнення хана Батия на українські землі. Утворення Золотої Орди.
Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича. Коронація Данила. Наступники Данила Романовича.
Правління короля Юрія І. Останні галицько-волинські князі. Боротьба Польщі, Угорщини та Литви за землі Галицько-Волинської держави в 40—80-ті рр. ХІV ст. Волинь за правління Любарта.
Особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави. Освіта. Літописання. Архiтектура та образотворче мистецтво.
Історичне значення Галицько-Волинської держави в розвитку української державності.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!


Повідомлення відредактовано Shooler - Понеділок, 01.02.2010, 01:15
 
ShoolerДата: Понеділок, 16.03.2009, 00:35 | Повідомлення № 2
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Утворення Галицько-Волинської держави за Романа Мстиславича. Боротьба синів Романа Мстиславича за відродження Галицько-Волинської держави.

Га́лицько-Воли́нське князі́вство, Королівство Руське (лат. Regnum Galiciae et Lodomeriae, Regnum Rusiae, «королівство Галичини і Володимирії», «королівство Русі»; 1199—1349) — південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій.

Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицькі, Перемишльські, Звенигородські, Теребовльські, Володимирські, Луцькі, Белзькі і Холмські землі, а також території сучасного Поділля і Бессарабії.

Князівство проводило активну зовнішню політику у Східній і Центральній Європі. Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13 століття — також Золота Орда і Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство неодноразово укладало союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.

Галицько-Волинське князівство занепало через відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.

Більне інформації у Вікіпедії

Карта Га́лицько-Воли́нського князі́вства.
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО (ГВК)
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 13 — НА ПОЧАТКУ 14 СТ.

Читайте ще:

Іван КРИП’ЯКЕВИЧ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО.

ОРЕСТ СУБТЕЛЬНИЙ "Історія України". ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО.

О. Д. Бойко. Історія України. Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави.

О. Д. Бойко. Історія України. Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності.

Михайло Грушевський "Історія України". Погляд ня українське жите київської і галицької доби.

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС. Переклав і пояснив Теофіль КОСТРУБА. ЛЬВІВ 1936.

ГАЛИЦКИЕ КНЯЗЬЯ И КОРОЛИ. Реконструкция картин Михаила Фиголя.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
ShoolerДата: Понеділок, 16.03.2009, 00:59 | Повідомлення № 3
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Роман Мстиславич

Роман Мстиславич (Романъ Мстиславичъ, Роман І Великий, 1150 (?) - 1205) — князь новгородський, волинський, галицький і київський з династії Рюриковичів. Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлючого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця 12 — початку 13 століття, за що був прозваний "Великим".

Короткі відомості

Роман Мстиславич, син київського князя Мстислава Ізяславича та Аґнеси, дочки польського князя Болеслава Кривоустого, одержав від батька спершу новгородське, а згодом волинське князівство (1170). По смерті останнього галицького князя з династії Ростиславичів — Володимира, сина Ярослава Осмомисла, приєднав Галичину до Волині (1199), створивши Галицько-Волинську державу. Зручний політик і добрий полководець, жорстоко приборкавши непокірних бояр, мав підтримку у міщанства. У двох походах 1201-02 і 1203-04 pp. його війська розбили половців та визволили чимало бранців. Завершенням його успіхів було здобуття Києва та , включення його у сферу своїх впливів. Роман загинув влітку 1205 року у битві під Завихостом.

Сучасний Р. М. літописець, оцінюючи його заслуги у оправі з'єднання більшости руських земель, називає його «самодержцем усієї Руси».

Більше читати у Вікіпедії

Дивіться також:

Роман Мстиславович Великий

Микола Котляр. РОМАН ВЕЛИКИЙ.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
ShoolerДата: Понеділок, 16.03.2009, 01:53 | Повідомлення № 4
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Перший похід монголів на Русь. Вторгнення хана Батия на українські землі. Утворення Золотої Орди.

Перший похід монголів на Русь. Вторгнення хана Батия на українські землі.

Походи Батия і створення Золотої Орди

Хронологія та перебіг нищівних монгольських походів у Європу 1237-1242 рр. добре задокументовані і в руських, і в західноєвропейських хроніках. Початок їм поклало обвальне падіння міст Рязанського та Володимиро-Суздальського князівств. 21 грудня 1237 р., на сьомий день облоги, Батий здобув Рязань, через місяць, у січні 1238 р., після п'ятиденного штурму впала Москва, а 7 лютого стінобитні тарани розбили мури Володимира-на-Клязьмі, тодішньої столиці Володимиро-Суздальського князівства. Замалим не дійшовши до Новгорода, Батий повернув на південь і, простуючи вздовж східних меж Смоленської та Чернігівської земель, спустився в Половецький степ між Доном і Волгою, де розбив тутешнього хана Котяна.

Через рік, навесні 1239 р., наступ на Русь було поновлено. На цей раз надійшла черга київських околиць: у березні впав Переяслав, у жовтні – Чернігів та ряд менших міст, розташованих побіч Десни і Сейму. Ще через рік, у листопаді 1240 р., монгольська армія підступила до Києва:

І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було чути [нічого] од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руська ворогами... І поставив Батий пороки [тарани] під город коло воріт Лядських,.. і пороки безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут видіти, як ламалися списи і розколювалися щити, [а] стріли затьмарили світ переможеним...

6 грудня 1240 р. Київ був здобутий. Останні захисники замкнулися в Десятинній церкві і навіть пробували прокопати підземний хід до Дніпрових круч, однак під ударами монгольських таранів стіни храму обвалилися, поховавши під собою людей.

Більше читайте тут: Русь і Степ. Монгольське нашестя.

Дивіться також:

Г.В. Вернадский. "Монголы и Русь".

Значение слова "Монголо-татарское иго" в Большой Советской Энциклопедии.


Золота Орда.

Золота́ Орда́ (монг. Алтан Орд; тур. Altın Ordu; тат. Altın Urda) — імперія, що її заснував на початку 1240-х років хан Батий.

До складу Золотої Орди входила величезна територія від басейну ріки Об та пониззя Сирдар’ї на сході до ріки Дністер на заході. Завойовані монголо-татарами в кінці 30 – на початку 40-х рр. XIII ст. руські землі не входили до Золотої Орди, а перебували у васальній залежності від неї – платили данину і в ряді важливих політичних питань (призначення князів, зобов’язання надавати Золотій Орді воєнну допомогу тощо) підлягали ханській владі.

Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, її столицею спочатку було місто Сарай-Бату (поблизу нинішньої Астрахані), з першої половини XIV ст. – місто Сарай-Берке (поблизу нинішнього Волгограду).

Золота Орда була штучним, нетривким державним утворенням, в якому силоміць об’єднувались народи різного етнічного походження і різних ступенів соціально-економічного і культурного розвитку. Рівень суспільного розвитку монголо-татар був нижчий, ніж підкорених ними народів. Золота Орда мала хижацький, паразитичний характер. Продуктивні сили в ній майже не розвивалися, бо основними джерелами збагачення золотоординських феодалів були пограбування поневолених народів і захоплення здобичі під час систематичних розбійницьких походів на сусідні країни.

В Золотій Орді переважна частина земель і пасовиськ була зосереджена в руках феодальної монгольської знаті. Поряд із значною частиною закріпаченого селянства в Золотій Орді існували вільні чи напіввільні селяни-общинники і домашні раби. Феодально залежні селяни сплачували феодалам і державі податки за землю, за виноградники, за користування водою з ариків тощо, відбували підводну, шляхову, мостову та інші повинності. Кочівники платили з худоби податки натурою. Поширювався вивіз на продаж у країни Близького Сходу невільників, що їх захоплювали золотоординські феодали під час розбійницьких наскоків на руські та інші сусідні землі. На чолі Золотої Орди стояв хан із роду Батия, який вважався верховним сюзереном і власником землі. Для розв’язання найважливіших державних питань хани скликали курултаї – з’їзди з представників військово-феодальної знаті.

Більше читайте у Вікіпедії

Хан Батий у Вікіпедії



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
ShoolerДата: Понеділок, 16.03.2009, 02:26 | Повідомлення № 5
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича. Коронація Данила. Наступники Данила Романовича.

Данило Романович (1201—1264) — князь галицько-волинський і великий князь київський (1240), перший король Русі (1253). Син князя Романа Мстиславича з династії Рюриковичів.

У 1211 був ставлений боярами на князювання в Галичі, але у 1212 вигнаний. У 1221 почав княжити на Волині й до 1229 завершив об'єднання волинських земель. У 1223 брав участь битві на р. Калка проти монголо-татар. У 1238 Данило Романович опанував Галичем, передав Волинь брату Васильку Романовичу, а потім зайняв Київ. Ведучи вперту боротьбу проти вражих княжих чвар і засилля бояр і духовних феодалів, Данило спирався на дрібних службових людей і міське населення. Він сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. При ньому були побудовані Холм, Львів, Угровськ, Данилів, відновлений Дорогочин. Данило Галицький переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича в Холм. Після вторгнення монголо-татарських завойовників в Південно-Західну Русь (1240) і встановлення залежності від татар, Данило робив енергійні заходи для запобігання нових вторгнень, а також проти зростаючої агресії угорських і польських феодалів. У 1245 в битві під Ярославлем галицьким, війська Данила розбили полки угорських, польських феодалів та галицьких бояр, що й завершило майже 40-річну боротьбу за відновлення єдності Галицько-Волинського князівства. Данило Галицький втрутився у війну за австрійський герцогский трон та на початку 50-х рр. домігся визнання прав на нього для свого сина Романа. Розраховуючи на західних союзників для протистояння Орді погодився прийняти від папської курії в 1254 королівський титул. Час князювання Данила Романовича був періодом найбільшого економічного культурного піднесення і політичного посилення Галицько-Волинської держави.

Більше читайте у Вікіпедії

Дивіться також:

ДАНИЛО РОМАНОВИЧ ГАЛИЦЬКИЙ

КНЯЗЬ ДАНИЛО РОМАНОВИЧ ГАЛИЦКИЙ. Глава книги: Костомаров Н.И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей.

Михайло Грушевський "Історія України". Король Данило.

Михайло Грушевський "Історія України". Галиицько-волинська держава при Даниловичах.

Михайло Грушевський "Історія України". Погляд ня українське жите київської і галицької доби.

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО ЗА ПРАВЛІННЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО. Іван КРИП’ЯКЕВИЧ.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
ShoolerДата: Понеділок, 16.03.2009, 02:49 | Повідомлення № 6
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Правління короля Юрія І. Останні галицько-волинські князі.

Юрій I Львович

Юрій I Львович (1252 чи 57) — 18 березня 1308) — князь Белзький (1264—1301), князь Галицько-волинський (1301—1308), син Льва Даниловича.

Спочатку князював на Холмщині і Підляшші, після смерті батька в 1301 році об'єднав всі землі Галицько-Волинського князівства зі столицею у Володимирі.

За князювання Юрія Львовича Польща відвоювала Люблінську землю у 1302 році, а Угорщина — частину Закарпаття. Проте в стані миру Галицько-Волинське князівство зазнало розквіту і економічного добробуту. Юрій Львович титулував себе «королем Руси, князем Ладимирії» (Regis Rusie, Princeps Ladimerie), його держава користувалася добрими міжнародними зв'язками. Зокрема Юрій Львович тримав союз з Куявською лінією польських князів, був одружений з Євфиміею, сестрою Владислава Локетка. Його заходами засновано в 1303 році Галицьку митрополію, до складу якої увійшли єпархії: Галицька, Володимирська, Перемиська, Луцька, Холмська, Турівська.

По смерті Юрія Львовича закінчився розквіт Галицько-Волинського князівства.

Більше читайте у Вікіпедії.

Останні галицько-волинські князі

Сумний вертався похід із тілом геройського короля Юрія. Сумний увіходив у ворота города Львова.

Вийшли назустріч обидва сини, князі Андрій і Лев. Вони знали вже про лицарську смерть батька, бо тисяцький Іван Дмитрович із невеличким відділом дружинників гнався спішно наперед, щоб підготувати князів на сумну зустріч. З похиленими головами ждали князі Андрій і Лев на воротах Львова, аж поки віз із тілом короля-батька не вїхав перекидним мостом у стіни, города.

Король був накритий дорогою паполомою. Князь Андрій дав знак, щоб спинити віз. Спинили. Відкрили паполому. Король Юрій лежав, мов спав. Рана на чолі була вмита й закрита перевязкою. Довга сива борода стелилася по панцері, руки були схрещені на грудях.

Далі читайте тут:

Повна стаття: Останні князі.

Дивіться також:

Король Юрій.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
ShoolerДата: Понеділок, 16.03.2009, 03:10 | Повідомлення № 7
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Боротьба Польщі, Угорщини та Литви за землі Галицько-Волинської держави в 40—80-ті рр. ХІV ст.

Друга половина XIII і потім XIV вік були свідками незвичайно скорого і видатного роспросторення власти литовських князів над сусідніми землями білоруськими, а потім і дальшими, українськими. Найбільш запізнене в своїм розвою в своїх глухих лїсах, найбільш відстале зпоміж усіх народів сеї сїмї племя литовське було загрожене під той час в самім своїм істнованню німецьким рухом в литовські краї. Напружуючи всї сили в боротьбі з ним, воно розвиває незвичайно живу організаційну діяльність і немов щоб скріпити себе силами культурними, починає поширювати свою зверхність над сусідніми словянськими, більш культурними краями. Се виразно зазначило ся в серединї XIII в., за князя литовського Мендовга, і затрівожило короля Данила, що сам думав про як найбільше поширеннє своєї власти над сусідніми землями. На спілку з польськими князями і Німцями Данило задумав зломити Мендовга й почав з ним війну. Мендовг, щоб відвести Данила, відступив його синови Романови деякі з своїх земель вдержаву; потім Мендовгів син Войшелк другому Даниловичу Шварнови передав усе князівство Литовське. Та Шварно скоро вмер, а Данилові сини не вміли використати нагоди. Мендовгову спадщину забрали иньші литовські князї та знову начали поширювати свою власть над сусідніми землями.

В першій четвертині XIV в. більша половина білоруських земель стояла вже під властю литовських князів і вони почали простягати руки також до земель українських. При останніх Даниловичах галицьких, або зараз по їх смерти литовські князї захопили землю Берестейсько-Дорогичинську (Побуже). Ще перед тим мабуть забрали вони землі припетські, Туровопинські. Про якогось князя литовського Вида оповідаєть ся, що він в тих часах захопив великий шмат Деревлянської землї, себто київського Полїся. При князі Гедиминї в 1320-х рр. уже й Київ стояв під литовськими впливами, хоч тутешні князі були нїби під зверхністю татарською (згадуеть ся тут якийсь маленький князець Федір на імя). Таким чином вибір Любарта Гедиминовича галицькими та волинськими боярами на місце Юрия-Болеслава тільки йшов на зустріч сьому походови литовських князів на українські землї. І вибір сей найкраще показує, на скільки сей похід був мало противний місцевому громадянству, коли воно само з своєї волї закликало до себе литовських княжат.

Се поясняєть ся тим, що литовські княжата, засїдаючи по українських та білоруських землях, старались у всїм приноровити ся до місцевого житя, його порядків і культури. Вони старали ся як найменьше вносити змін в місцеві обставини: „ми старини не рушаємо, а новини не уводимо", було їх правилом. Вони приймали православну віру, місцеву культуру, мову, одним словом—ставали українськими або білоруськими князями, тільки з нової литовської династиї, й по змозї старали ся далї продовжувати давнїйше заведені порядки місцевого житя. З другого ж боку громадянству не раз таки приємно було, приймаючи литовського князя, покінчити з пережитими, докучливими княжими відносинами старої династиї, а навіть у громадах, що свого часу виривали ся з-під княжої власти й піддавали ся під татарську зверхність, встигла наскучити й татарщина, особливо як настали непорядки в татарській Ордї, з кінцем XIII віку. Литовське ж князівство було в повній силї; приймаючи литовського князя, люде могли сподївати ся, що у князїв литовських знайдуть захист і оборону у всяких тяжких обставинах. Прикро було тільки князям зрікати ся свого пановання; але й тут часто укладало ся так, що й сї князї зіставали ся на своїх волостях, тільки мусїли признати над собою власть литовського князя, що засідав у столицї їх землї.

Повна стаття: Михайло Грушевський "Історія України". Перехід українських земель під литовських князів.

Дивіться також:

ОРЕСТ СУБТЕЛЬНИЙ "Історія України". ПІД ВЛАДОЮ ПОЛЬЩІ ТА ЛИТВИ.

Михайло Грушевський "Історія України". Боротьба за галицько-волинські землї й розірваннє їх.

Михайло Грушевський "Історія України". Унїя Польші з Литвою.

Михайло Грушевський "Історія України". Нова політика в великім князівстві Литовськім.

ОРЕСТ СУБТЕЛЬНИЙ "Історія України". ПІД ВЛАДОЮ ПОЛЬЩІ ТА ЛИТВИ.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
ShoolerДата: Понеділок, 16.03.2009, 03:25 | Повідомлення № 8
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Волинь за правління Любарта.

Лю́барт Гедимі́нович

Лю́барт Гедимі́нович (православне ім’я — Дмитрій; після 1300 — 4 серпня 1383) — литовсько-руський князь, наймолодший син Гедиміна. Князь луцький (бл.1323-1324, 1340-1383 рр.), любарський (східноволинський) (1323-1340 рр.), великий князь волинський (1340-1383 рр.), галицький (1340-1349, 1353-1354, 1376-1377 рр.)

Дивіться більше у Вікіпедії.

Волинь. Історія України.

Ярослав – брат Мстислава і дядько Романа Великого, був першим Луцьким удільним князем, котрий князював у місті тривалий час. Особливу увагу звертав на культурно-релігійне життя свого уділу. Будував церкви і засновував школи. За його правління з 1155 - 1180 рр. місто дуже розрослося і розбагатіло.

По смерті Ярослава Луцьке князівство було поділене на чотири частини. Князь Всеволод дістав Луцьк, Інгва – Дорогобуж, Мстислав Німий – Пересопницю, а Ізяслав – Шумськ. Після Всеволода в Луцьку князював Інгва, а після нього Мстислав Німий, який, помираючи у 1225 році, віддав свого сина Івана і свою землю під опіку Данилі Галицькому.

По смерті Івана у 1227 році Луцьк захопив князь Ярослав Інгворович, але князював він недовго. Того ж року, за словами літописця, їхав Данило в Жидичин кланятися і молитися Святому Миколі. В Жидичині Данило Галицький зустрівся з луцькими боярами, які були незадоволені Ярославом, і просили Данила взяти Луцьк під свою владу. Зібравши у Володимирі дружину Данило прибув до Луцька. Місто гостинно відчинило йому свої ворота і Данило приєднав його до земель свого брата Василька Володимирського. Відтоді і до 1271 року Луцьк не мав власних князів.

Що сталося з Луцьком в часи татарської навали 1240-1241 років невідомо. Збереглися описи пізніших часів. Взимку 1259 року Куремса оточив Луцьк, який за словами літописця був «неутвердженні» і «неурядженні», і лише вдале розташування міста врятувало його. Розлив ріки зробив його неприступним, але Куремса все ж спробував здобути місто. Перешкодила цьому сама природа. Сильна буря зламала прилади для кидання каміння і Куремсі довелось вертатися в степ.

Через два роки на Волинь прийшов новий татарський ватажок Бурунда і наказав Василькові знищити кілька замків, у тому числі і Луцький. Василько цей наказ виконав. Після смерті сина Василька Володимира у 1289 році Володимирський престол зайняв Мстислав Луцький. Луцьк тривалий час знову не мав власних князів. Після смерті Юрія І Львовича, князя Володимирського, в 1308 році Луцьку волость отримав його молодший син Лев, котрий помер близько 1323 року. Він був останнім Луцьким князем з українського роду...

Після смерті Льва Юрієвича близько 1323 року місто за свідченням літописців опинилося в руках литовського князя Любарта. Він прийняв православну віру і одружився з дочкою Лева, сина Данила Галицького.

Луцьк – столиця князя Любарта, а відтак і всієї Волині, остаточно відсунув Володимир на другий план. Князь Любарт розбудував місто і передбачаючи важку боротьбу з Польщею за Волинь, звів у Луцьку всередині XIV століття укріплений замок, який частково зберігся і до наших днів. Від самого моменту заснування Луцький замок відігравав значну роль.

У 1349 році польський король Казимир захопив Галичину, а потім і Волинь. Тільки Луцьк, завдяки укріпленому замку, не піддався. Навпаки, звідси наступного року Любарт починає контрнаступ, внаслідок якого Волинь знову опинилась під його владою. Боротьба Казимира з Любартом тривала з перемінним успіхом до самої смерті польського короля.

В 1366 році Любарт дійшов зі своїм військом аж до Любліна, зібрав велику здобич і повернувся з нею до Луцька. Для українського населення Волині Любарт не був чужинцем. Все своє життя він присвятив захисту цього краю, тому на нього дивилися як на свого і підтримували його так само як і українських князів з династії Ігора і Мстислава, або Романа і Данила Галицького.

Лю́барт Гедимі́нович (православне ім’я — Дмитрій; після 1300 — 4 серпня 1383) — литовсько-руський князь, наймолодший син Гедиміна. Князь луцький (бл.1323-1324, 1340-1383 рр.), любарський (східноволинський) (1323-1340 рр.), великий князь волинський (1340-1383 рр.), галицький (1340-1349, 1353-1354, 1376-1377 рр.)

Повна стаття: Волинь. Історія України.

Дивіться також:

Любарт Гедимінович.

Замок Любарта.

ЛЮБАРТ-ДМИТРО ГЕДИМІНОВИЧ († 1384)

М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IV. Розділ I. Стор. 5. Боротьба за Галицько-волинські землї: Загальний погляд на боротьбу, становище до неї суспільности на Волини і в Галичинї, роля боярства і міст, полїтика Казимира.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Історія України » 07 клас - Тема 4: Галицько-Волинська держава (07 клас - Тема 4: Галицько-Волинська держава)
Сторінка 1 з 11
Пошук:


Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.224.102.26
Браузер:

Cайт живе: