Велике переселення народів — у вузькому сенсі під В.п.н. в сучасній історіографії розуміють рух племен і народів у 4-6 ст. н.е. в різних напрямках Європи, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Imperium Romanum в 375 році н.е.

Починаючи з нижнього Дунаю і території сьогоднішньої Західної України, цей процес привласнення землі захопив також інші, більшою частиною германські племена і поширився у напрямку Західної і Південної Європи. Беспосереднім наслідком цього процесу вважається загибель Римської імперії.

В широкому сенсі - Велике переселення народів розпочалось з кінця 3-го тисячоліття до Р.Хр, про що свідчать древні кітайські і єгіпетські джерела, - із-за росту населення, нестачі вільної землі, зміни клімату, тощо. Наслідком Великого переселення племен стало й виникнення на теренах Європи нових народів і нових держав.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Велике_переселення_народів

Карти:

Велике переселення народів ІІ-ІV ст.
[spoiler][/spoiler]

Велике розселення слов"ян V-VIII ст.
[spoiler][/spoiler]

Михайло Грушевський "Історія України" - До засновання київської держави.
http://www.history.vn.ua/book/grushevskiy/9.html

О. Д. Бойко. Історія України. Східні слов'яни в VI—XI ст.
http://ebk.net.ua/Book/history/boyko_iu/chapter1/103.htm

Існує потреба пояснити важливу особливість, яка визначає суть проблематики розуміння найменування Русь.

Давніми греками, і потім латинянами, найменування Русь писалося та вимовлялася як „Russia” і таким дістало певне поширення у світі. Разом з тим назва країни була широко відома також і за своєю природною назвою - Русь( Rus'), а також вживалася назва Україна.

http://io.ua/s2511
http://ukrainaforever.narod.ru/variaziapoxodgenna.html
http://www.patent.net.ua/intellectus/interesting/facts/24/ua.html
http://exlibris.org.ua/nakonechny/r02.html
http://uk.wikipedia.org/wiki/Русь
http://litopys.org.ua/ohukr/ohu04.htm
http://izbornyk.org.ua/pivtorak/pivt12.htm

[spoiler][/spoiler]

Аско́льд (в Ніконовському літописі - Осколд) - напівлегендарний Київський князь, володар давньої України-Руси. Здобув владу перед 860, загинув у 882 році.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Аскольд
http://ukrlife.org/main/prosvita/_ascold.htm
http://www.umoloda.kiev.ua/number/840/163/30596/
http://www.askoldova-mohyla.org/uk/item,1403

[spoiler][/spoiler]

Олег Віщий (Ольгъ, швед. Helgi) - напівлегендарний князь Київської Русі. Здобув владу не пізніше 882, загинув між 912 і 922 роками.

Літописи називають Олега родичем Рюрика. Цілий ряд дослідників вважали його узурпатором. М.Грушевський навіть допускав, що Олег міг правити у Києві до часів Аскольда, тобто до 860 р. За версією Г. Ловмяньского, Олег був смоленським князем, а його зв'язок з Рюриком — пізніша комбінація. Є версія і тмутараканського походження Олега. А також передпущення, що родичем Рюрика міг бути представник місцевих нобілів. Однак за етимологією ім'я Олег — це слов'янізована форма скандинавського імені (Хельґ, Хельґі, швед. Helgi). Найбільш ймовірно, що Олег був одним з ватажків шведських варягів-вікінгів, який вступив у союз з Рюриком, скріпивши його шлюбом Рюрика з своєю сестрою.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Олег
http://ukrainainkognita.org.ua/Ukr/Istoria/Oleg/oleg1_ukr.htm
http://pravyteli.us.org.ua/lib/oleg.html
http://www.haidamaka.org.ua/0083.html

Ігор Рюрикович (Ігор Старий)', ( ? — † 945)— Великий князь Київський (913 - 945). За деякими даними - основоположник київської династії князів (що їх пізніше назвали Рюриковичами).

Походження князя Ігоря достеменно невідоме. Повість временних літ називає Ігоря сином Рюрика, що є однією з підвалин Норманської теорії виникнення східнослов'янської державності. І хоча викладену у Повісті версію біографію Ігоря після досліджень академіка Шахматова більшість істориків вважає за штучну легенду, але у питанні про походження Ігоря одностайності немає. Є такі версії, що він таки був сином Рюрика, або одним з воєвод Олега, або нащадком Аскольда, або просто чоловіком Ольги, яка у свою чергу була спадкоємницею князів-київичів. Якихось переконливих доказів на користь будь-якої з цих теорій на теперішній час не існує.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Ігор_Рюрикович
http://www.haidamaka.org.ua/0085.html
http://exlibris.org.ua/kslava/ks08.html

[spoiler][/spoiler]

Ольга (християнське ім’я Олена) (†11 липня 969) — дружина князя Ігоря, київська княгиня, канонізована Православною Церквою. Помстилась за загибель чоловіка жорстокою розправою бл. 945 р. над деревлянами, які його вбили. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до кінця 50-х років X ст.). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости). Близько 955 прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією. 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним.

Дані з
http://uk.wikipedia.org/wiki/Ольга_ (княгиня)

Корисні лінки:
Святая равноапостольная княгиня Ольга (начало, 1-я часть)
Святая равноапостольная княгиня Ольга (продолжение, ч.2)
Святая равноапостольная княгиня Ольга (окончание)
Микола Котляр. Княгиня Ольга
Мателешко Ю.П. Політико – адміністративні реформи у Київській Русі Х століття та їхні наслідки.[/spoiler]

[spoiler][/spoiler]

Святослав Ігорович (*бл. 935 — †березень 972) — Великий князь київський (княжив з 945, самостійно з 964 по 972 рр.). Значно розширив територію Київської Русі, провадив активну зовнішню політику.

Матір'ю Святослава була княгиня Ольга. Батьком княжича Святослава був київський князь Ігор, який постійно воював з Диким полем, де кочували войовничі печеніги, і ходив у походи проти Візантійської імперії на її столицю Константинополь, що називався на Русі Царградом (Царгородом). За літописом («Повість врем'яних літ») вже 946 р. юний Святослав сидів на коні і, навіть, пробував метнути списа.

Більше інформації у вікіпедії.
Киевский князь Святослав Храбрый — «Запорожец на престоле»
М.Грушевський. "Історія України". Святослав і його сини.
ВЕЛИКІ КИЇВСЬКІ КНЯЗІ

Похід проти Хозарського каганату.

[spoiler][/spoiler]

У 964 - 966 роках дружини Святослава воюють на Оці і середній Волзі, підкорюють в'ятичів і завдають фатального удару колись могутньому Хазарському каганату. Святослав взяв штурмом і його столицю Саркел, яка знаходилася на перешийку Дона з Волгою. Слідом княжий десант направився в землі ясів і касогів.

У 964 році князь Святослав Ігоревич здійснив свій перший похід на землі слов'янського племені в'ятичів, які платили данину хозарам. В'ятичі заселяли лісисте межиріччя Оки і Волги. Пробувши в них усю зиму, Святослав домігся свого: вони перестали платити данину хозарам і підкорилися Києву.

Похід на Болгарію і Візантію.

Цього разу князь задумав почати велику війну проти Візантійськоі імперіі. Але спочатку здійснив похід на грецьке місто Херсонес, що закривало шлях руським купцям у Чорне море, яке за тих часів дістало назву Руського моря, "бо ним тільки Русь плаває". Військові приготування у Києві не стали секретом ні для жителів Херсонеса, ні для Константинополя. Візантійський імператор Никифор II Фока вирішив відкупитися від войовничих русичів. Він послав до князя Святослава знатного херсонесця патрикія Калокіра з величезними дарами - 15 кентинаріями золота.

Більше інформації у вікіпедії.

М. Грушевський. БОЛГАРСЬКА СПРАВА. ПРОПОЗИЦІЯ ВІЗАНТИЇ СВЯТОСЛАВУ, ПЕРША БОЛГАРСЬКА ВІЙНА, СВЯТОСЛАВ У КИЇВІ І СМЕРТЬ ОЛЬГИ, ПОДЇЛ РУСЬКИХ ВОЛОСТЕЙ, ДРУГА БОЛГАРСЬКА ВІЙНА, ПОЛЇТИКА ЦИМІСХІЯ, РУСЬКО-ВІЗАНТИЙСЬКА ВІЙНА 971 Р., ОБЛОГА ДОРОСТОЛА, ЗГОДА, СПРАВА ПЕЧЕНЇГЇВ, СМЕРТЬ СВЯТОСЛАВА.

Людність українських земель поділялася на дві великі категорії: вільних і невільних людей, до яких можна приєднати напіввільних.

а) Верхівку вільних людей становили члени княжої дружини, — зрозуміло, не всі дружинники, а так звані «княжі мужі», еліта, що виступали як дорадники, співучасники всієї діяльності князя. Головною ознакою дружини була добровільність; кожен з «княжих мужів» міг «без зради» покинути князя і перейти на службу до іншого. З-поміж княжих мужів обирав князь воєвод та інших урядовців. Спочатку верхівка дружини відрізнялася від земської верхівки — боярства старовинного, місцевого походження. Але в XI ст. ці дві групи злилися в одну — боярство; княжі мужі об'єдналися в групу значних землеволодільців, впливових у політичному відношенні, що брали участь в боярських радах князя, на вічах, в адміністрації, де посідали вищі пости. Біля князя утворюються династії бояр, які з діда-батька займали вищі посади. Наприклад, династія Свенельда-Добрині-Вишати дала 7 поколінь осіб на вищих постах; Шимон-варяг дав 4 покоління.

Верства бояр поділялася на різні групи, але всі вони були упривілейованою частиною людности, і всі злочини, заподіяні супроти бояр, каралося вищою мірою, ніж злочини супроти інших людей.

Значніші бояри, як Свенельд, Ратибор, тисяцький Володимира Мономаха, мали свої власні дружини. Зокрема багато вказівок є про дружини галицьких бояр, де боярська верства досягла високого рівня; там з-поміж боярства виділилась група «великих» бояр, які мали свої укріплені замки.

Взагалі верства бояр не була чимось ізольованим, кастою. До неї завжди міг пройти смерд за якісь заслуги. Серед бояр були діти й унуки «поповичів», були чужинці — варяги, половці, торки і т. д.

У Києві і взагалі в Україні боярська верства не відокремилася від багатого купецтва, промисловців. Специфічні умови торгівлі в Х-ХШ ст. вимагали, щоб купець був завжди готовий збройно охороняти свій крам від нападів печенігів, половців, і це рівняло їх з військовими людьми. Від старих часів встановилося два терміни: купця — для кожного, хто торгує, і спеціяльно «гостя»— для того, хто веде закордонну Торгівлю. Купці і гості перебували під особливою опікою князя, і в «Руській Правді» поставлено їх поруч з дружинниками.

Більше інформації:
Історія України - Полонська Василенко Наталія: Том 1. Суспільний устрій українсько-руських земель XI—ХП століть

Історія України - Полонська Василенко Наталія: Том 1. Економічне становище України-Руси

ДЗЮБА Олена Миколаївна ПАВЛЕНКО Ганна Іванівна - КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ IX-X ст. Формування держави Київська Русь