rss · Понеділок, 24.11.2014, 01:49

Опитування

Будинок Культури
Всього відповідей: 35
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, lusi 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Українська література » 5 клас - Тема: Народні казки. (5 клас - Тема: Народні казки.)
5 клас - Тема: Народні казки.
ShoolerДата: Четвер, 12.02.2009, 10:30 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3535
Статус: Offline
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

5 клас - Тема: Народні казки.

“Про правду і кривду”, “Мудра дівчина”, “Про Жар-Птицю та Вовка”, “Красний Іванко і закляте місто” (на вибір)
Тематика народних казок, їхні різновиди (про звірів, фантастичні, пригодницькі тощо). Побудова казки (зачин, кінцівка). Її яскравий нацiональний колорит. Народне уявлення про добро і зло в казці. Аналіз фантастичного і реального, смішного і страшного, красивого і потворного в казках.
ТЛ: казка.



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
lusiДата: Вівторок, 24.03.2009, 22:30 | Повідомлення № 2
Шановний мешканець
Група: Модератори
Повідомлень: 458
Статус: Offline

Українські народні казки - популярний фольклорний жанр (фольклор -"народна мудрість"). В народних казках передається з покоління в покоління мудрість народу, усе, що є вартим уваги нащадків, життєвий досвід, мрії народу, його почуття. У казках також знайшли відображення важливі історичні події. Казки мають повчальний характер, і в них завжди є певна мораль. Одні казки виховували любов до рідної землі, рідної домівки, рідної матері, інші до народу і Батьківщини в цілому. Є також гумористичні і сатиричні твори, які не мають педагогічного характеру. Але незважаючи на те, що різні групи казок відрізняються темами і формою, ідеї у них подібні. Усі вони прославляють мудрих, хоробрих та кмітливих і засуджують зрадливих, ледачих і підступних. Також герої різних казок дуже схожі своїми портретами. Усіх героїв можна умовно поділити на 3 групи – Злотворці, Знедолені, Добротворці.
1. Злотворці - це, ясна річ, ті, що роблять зло. Кривдять чи беруть в полон людей (Кощій Безсмертний, Одноокий людоїд, Баба-яга, кобиляча голова, мотив змія, змій 3,0,9,12- головий, мачуха, пан, та інші). Ці образи бувають реалістичними (в соціально-побутових казках), алегоричними (в казках про тварин) та фантастичними (в чарівних казках).
2. Знедолені - це жертви злотворців. Вони або займають пасивну позицію, або чинять активний опір.
3. Добротворці - це богатирі, чарівники та їхні помічники: наречені, пророки, домашні і дикі звірі (образи помічників-звірів виникли під впливом анімізму - одухотворення навколишньої природи і тотемізму - вірування у спільне походження). Нерідко у певних істотах ми зустрічаємо віддзеркалення мрій людини про полегшення праці в усіх сферах трудової діяльності (наприклад Вернидуб, Скороход). Добротворці часто наділяються, велетенською силою (одною рукою виривають дерева). Цей засіб називається гіперболізацією (перебільшення). Нерідко долати перешкоди добротворцям допомагають чарівні символічні предмети, як то чоботи-скороходи, скатертина-самобранка, шапка-невидимка та ін. І звичайно майже кожний богатир-добротворець має коня. Кінь був завжди вірним товаришем кожного воїна та не замінимим помічником у господарстві. Мабуть тому у деяких оповідях персонажі отримують як подарунок кінське волосся, яке повинно допомогти їм.

Казки мають декілька особливостей, на які варто звернути увагу. Так, наприклад, у казках завжди зустрічаються числа 3,7,9,12 (відгадати 3 загадки, 3 випробування, 3 брати, 12 голів у змія). Ці числа вважалися у слов'ян магічними. Вони створюють динамічну ритміку оповіді, та сприяють запам'ятовуванню казки. Дуже цікавими є також зачин та кінцівки казок: "Був-не-був, та кажуть люди, що був", "А вони й досі живуть, хліб жують і постолом добро возять". Вони називаються формулами початковими (ініціальними) та кінцевими (фінальними). Також типовими для казок є багато прислів’їв, приказок, порівнянь та загадок. Загадки взагалі стали майже невід'ємною частиною народних казок. Ще можна зустріти своєрідні загадки-завдання (за ніч викорчувати ліс).Ці загадки є художнім засобом звеличення сили героя. Загалом пісні, прислів'я, загадки та ін. роблять казку жанром найзручнішим для пізнавання досвіду, проблем, ідеалів рідного народу. Казки іноді засуджували несправедливі закони та традиції давнини. Так, наприклад, у казках ми часто зустрічаємо трьох братів. Старший з них є найбагатшим, а найменший - найбіднішим.Молодшого брата наділяють красою, кмітливістю та щедрістю, що й допомагає йому в житті, і наприкінці він завжди знаходить своє щастя. Таким чином, казка засуджує старовинний закон успадкування майна старшим братом.

Виділяють три основних види казок: казки про тварин, чарівні казки, та соціально-побутові казки. Казки про тварин - це казки, в яких головними героями є тварини - лісові та домашні, а також птахи та комахи. В образах тварин ми бачимо алегорію, тобто ці казки мають виразний соціальний підтекст. В цих казках ми бачимо звірів за суте людськими справами: вони воюють, обирають царів, судяться та ін. Ці казки висміюють людські недоліки та пороки такі, як заздрість, агресивність та жадоба. Розповідаючи про пригоди тварин, ці казки "підморгують одним оком на людей". Чарівні казки породжені в докласовому суспільстві, пов'язані із світопоглядом, звичаями та обрядами наших далеких предків. Головні герої, як правило, виявляються в двобої з темними силами (Ольдеквіт, Ох, відьми), які зазнають неминучої поразки. Головними героями як правило є богатирі, наділені неймовірною силою. Чарівні казки чітко підкреслюють перевагу добра над злом. Соціально-побутові казки сформувалися за часів феодалізму. Основні їх теми:
1. Суд правди над кривдою - мрія знедоленого трудового народу.
2. Антипанська та антицарська тематика.
3. Любов до рідної землі.
4. Протиставлення бідних багатим (дуже часто бідний чоловік - розумний та кмітливий, панич - невіглас).
5. Антирелігійна тематика - висміювання розбещених представників церкви.
6. Любов до праці - протиставлення працьовитої людини ледачій.
7. "хліб і золото" - засуджували жадібність до наживи та показували, що для людини хліб є набагато дорожчим за будь-які гроші.



Я - Ангел!.. Только крылья в стирке, нимб на подзарядке, а рожки и хвост - это у меня наследственное...))))
 
mr_smithДата: Субота, 04.09.2010, 23:14 | Повідомлення № 3
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5105
Статус: Offline
х-статус:
You know what I mean?

Про правду і кривду


Жили
колись-то два брати: один багатий, а другий
бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер.
Зостався у нього син, і він жив теж бідно. І
спитався раз він у свого дядька:

— А що, дядьку, як лучче жити: правдою чи
неправдою?

— Е-е-е!.. Де ти тепер найшов правду? Нема тепер
правди на світі! Тепер скрізь одна кривда.

— Ні, дядечку! Є правда — правдою лучче жити.

— Ходім на суд.

— Та чого ж ми таки підемо на суд? Лучче давайте
підемо по дорозі і спитаємо чоловіка, якого
зустрінемо; як скаже, так і буде. Ваша правда —
уся моя худоба буде вам; моя правда — ваша худоба
буде мені. Так спитаймо до трьох раз.

— Ну, добре.

І пішли вони дорогою. Ідуть, ідуть —
зустрічається їм чоловік — з заробітків, чи що йшов.

— Здоров, чоловіче добрий!

— Здорові!

— Скажи, будь ласкав, чоловіче, як тепер лучче
жити: чи правдою, чи кривдою?

— Е-е-е!.. Добрі люди! Де тепер ви правду найшли?
Нема тепер її ніде на світі. Лучче жити кривдою, аніж правдою.

— Ну, оце раз моя правда! — каже дядько. А небіж
і зажурився, що йому прийдеться віддавати всю
свою худобу дядькові. Ідуть, ідуть —
зустрічається їмпан. А небіж і каже:

— Ну, запитаємо ж цього пана. Цей уже всю правду
розкаже: він грамотний і все знає.

— Ну, добре.

От порівнялися з паном і питають його:

— Скажіть, будьте ласкаві, паночку, як
тепереньки лучче жити: чи правдою, чи кривдою?

— Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви тепер найшли правду?
Нема її ніде в світі; лучче жити кривдою, аніж правдою.

— Оце вже і вдруге моя правда! — сказав радісно дядько.

Небіж ще більше зажурився. Ідуть, ідуть —
зустрічається їм піп. Небіж і каже:

— Ну, поспитаймося попа, цей уже правду скаже —
на те він і духовний. Цей як уже скаже, то так і буде.

— Ну, добре!

Як порівнялися з попом, питають його:

— Скажіть, панотче, як тепер лучче жити: чи
правдою, чи неправдою?

— Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви теперечки знайшли
правду? Її тепер і в світі нема: лучче жити
кривдою, аніж правдою.

— Оце вже і втретє моя правда! — сказав радісно дядько.

Нічого робити небожеві: віддав багатому
дядькові всю свою худобу, а сам зостався голий,
босий і голодний. Тяжко прийшлось йому жити.
Бився, бився, сердешний, та й задумав повіситись
— узяв він обривок та й пішов у ліс. Пішов та й
дивиться на дерево — вибирає гілку, на якій би то
повіситись. "Ото, думає собі, добра гілка —
кріпка, а на оту сісти та, зачепившись, і
повиснути б”.

Він так задивився на дерево, що й не помітив, як
вовк прибіг. Як уздрів його чоловік, кинувся
мерщій на дерево, а обривочка й забув. Зліз на
дерево та й сидить. Коли прибігають три чорти, а
трохи згодом і четвертий, їх ватаг. І питає він своїх слуг:

— Ти що сьогодні наробив?

— Е... я такого наробив, що там хоч що хай
роблять,— не справлять. У такім-то селі, у пана, я
поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі. А
пан лупить своїх людей, як скажений: багато їх буде у нас.

— Добре ж ти зробив, та ще не так.

— А як же?

— Там посеред яру в лісі росте три дерева. Хто
ті дерева зрубає та положить навхрест на греблю — вгатить.

— О!.. Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це так
треба зробити!

— Ну, а ти що зробив? — питає він другого.

— Е... я такого наробив, що багато буде людей у
наших руках. У такому-то городі всю воду
повисушував, так що тепер там ні краплі нема, а
носять її за тридцять та за сорок верст. Багато
там пропаде людей!

— Добре ти зробив, та ще не так,— каже ватаг.

— А як же?

— Як хто викопав той кущ малини, що росте
посеред города,— буде вода на весь город.

— О!.. Хто ж то й чув, хто ж то й знав, що треба це зробити!

— Ну, а ти ж що зробив? — питає він третього.

— Е... я такого наробив, що хай там хоч що не
роблять — нічого не подіють! У такім-то
королевстві у короля одна дочка, та я й тій
поробив так, що хай хоч як лікують, нічого не
подіють, буде наша.

— Добре ти зробив, та ще не так.

— А як же?

— Хто відрубає глухого кутка та підкурить —
така буде, як і перше.

— Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це треба
зробити! А чоловік сидить собі на дереві та й чує
усе, що чортяки балакають. Як уже розлетілись
чортяки, чоловік той і думає: "Може, це й правда,
що вони казали? Піду до пана, може, й справді угачу греблю”.

Пішов. Приходить до греблі, а там пан б'є та
мучить людей, щоб мерщій угачували. Вони, бідні,
аж піт з них ллється, роблять, а воно все нічого не
помагає. А пан знай лютує. Приходить до нього цей
правдивий чоловік та й каже:

— Е-е, пане! Б'єте ви людей, та ніякого з цього
діла не буде. А що дасте мені — я вгачу?

— Дам я тобі сто карбованців і ще й на придачу
цих пару коней з коляскою і з кучером (а там і коні
панові стояли).

— Дайте ж мені людей шість чоловік та три
підводи.

— Візьми.

Поїхали вони в ліс, зрубали ті три дерева та й
поклали їх навхрест на греблі — так зараз і
вгатили. Пан віддав йому сто карбованців і пару
коней з коляскою та з кучером.

Тоді той чоловік і думає: "Дай поїду ще до того
города, де води нема: може, й то правда; може, дам я
їм води”. Сів та й поїхав до того города. Не
доїжджаючи до города кілька верст, зустрів він
бабусю, що несла пару відер на коромислі.

— Що це ти, бабусю, несеш?

— Воду, синочку.

— Дай же й мені напитись.

— Е-е, синочку! Я ж її несу за тридцять верстов; а
поки ще дійду додому, половину розхлюпаю; а сім'я
у мене велика, пропаде без води.

— Я от приїду у ваш город, наділю водою всіх, і
буде тієї води у вас довіку.

Вона йому дала напитись, а сама така радісна
стала, та мерщій у город трюшком і розказала всім
городянам, що їде такий чоловік, що води їм дасть.
Городяни всі вийшли за город, назустріч тому
чоловікові, з хлібом-сіллю і всякими подарунками.
Як прийшов цей чоловік у город, найшов той кущ
малини, що ріс посеред города, викопав його — і
потекла вода відтіль по всьому городу. Городяни
нагородили його і грішми, і усяким добром, так що
він став тепер багатший від свого дядька. Далі й
думає:

— Поїду ще в те королівство, де королева дочка
нездорова,— може, вилікую її.

Як задумав, так і зробив. Приїхав туди, прийшов
до королевих хоромів, а люди всі такі смутні,
бігають та охають. Він і питає їх:

— Я чув, що у вашого короля дочка дуже
нездорова. Хоч як її лікують, нічого не подіють;
тільки я б її вилікував.

— Е, чоловіче, куди тобі! Заморські лікарі
нічого не подіють, а ти й поготів!

— Усе ж скажіть королеві.

Вони сказали королеві. Король вийшов до нього
та й каже:

— Якщо вилікуєш, нагороджу тебе так, що не буде
багатшого од тебе у світі, ще й дочку свою віддам
за тебе.

Пішов той чоловік, подивився на неї, а вона вже й
кінчається. Він узяв, настругав глухого кутка,
підкурив її — і вона одразу подужчала так, що
днів за три і зовсім одужала, знов стала такою, як і перше.

Король і всі люди такі стали раді, що й не
сказати. Король на радощах і каже тому чоловікові:

— За те, що вилікував ти мою дочку, я її віддам
за тебе, та ще, як умру я, ти будеш королем на моїм місці.

Скоро й справді король помер, а на його місце
став цей правдивий чоловік.

Покоролював він уже кілька там літ, коли
приїжджає у його королівство якийсь-то багатий
купець і посилаэ спитати короля, чи дозволить він
йому поторгувати у його королівстві. Король
звелів йому прийти до нього. Приходить купець.
Король одразу пізнав свого дядька, але не показав
йому й виду: побалакав та й одпустив його
торгувати. А своїм людям заказав, щоб не
відпускали його додому, а щоб, як буде збиратися
він їхати, просили його до нього. Так і сталось.
Приводять цього купця до короля, король і питає його:

— З якого ти королівства?

— З такого-то.

— Із якого города?

— З такого-то.

— Як прозиваєшся?

— Так-то.

Тут король і признався, що він його небіж — той,
що безвісти пропав.

— Ну що, дядьку: ти казав, що кривдою лучче жити,
ніж правдою: отже, ні! Ти тільки купець, а я король
— правда кривду переважила!

— Як же це сталось?

Той і розказав йому все, що з ним діялось: як він
хотів повіситись, як слухав, що чортяки говорили,
все, все... А на-послідок навалив він усякого добра
два кораблі та й подарував дядькові, сказавши:

— Я забуваю все те, що ти мені робив. Бери собі
оці два кораблі з усім добром. В як приїдеш у свій
город, розказуй усім, що лучче жити правдою, аніж кривдою.

Узяв дядько ті два кораблі з усім добром і
поїхав додому. Як приїхав уже, стала його
заздрість мучити: чого й він не король. Сумував,
сумував він, а далі й думає:

— Піду й я вішатись, може, й мені так
прилучиться, як моєму небожеві.

Узявши мотузок, пішов у ліс на те саме місце, де
хотів вішатись його небіж. Але цьому не так
прилучилося — де не взялися чортяки, схопили
його та й почепили на найвищій гілці.



Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Українська література » 5 клас - Тема: Народні казки. (5 клас - Тема: Народні казки.)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.87.88.36
Браузер:

Cайт живе: