rss · Неділя, 18.11.2018, 09:27

Опитування

Покращення в смт Червоне.
1. Дуже необхідні!
2. Байдуже
3. Ні. Все і так добре
4. Це не можливо
5. Покращення вже є
Всього відповідей: 35
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Shooler, lusi  
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Українська література » 12 клас - Тема: Василь Земляк. (12 клас - Тема: Василь Земляк.)
12 клас - Тема: Василь Земляк.
ShoolerДата: Неділя, 12.04.2009, 01:38 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

12 клас - Тема: Василь Земляк.

“Лебедина зграя”



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
lusiДата: Четвер, 23.04.2009, 00:30 | Повідомлення № 2
Шановний мешканець
Група: Друзі
Повідомлень: 458


Творчість Василя Земляка практично з перших його серйозних кроків у літературі
привернула до себе увагу, а після появи «Лебединої зграї» (перша публікація:
Дніпро. 1971. №№ 1—3) письменник на тривалий час став об'єктом дискусій про
українську прозу 70-х років, хоча спершу критика була не вельми одностайною в
оцінці цього роману. Та все ж разом із другою книгою («Зелені Млини», 1976) цей
твір був відзначений 1978p. Державною премією України ім. Т. Шевченка, витримав
упродовж небагатьох років кілька видань.
Разом із поколінням письменників-фронтовиків прийшов іще молодий Василь Земляк
(Василь Сидорович Вацик) в українську літературу 50-х років. За плечима, в
минулому — юнацькі враження довоєнної дійсності (його вабило небо, й він,
сільський хлопець із Вінниччини, став курсантом авіаучилища в Харкові), жорстоко
скорочена війною молодість, тяжкий ратний досвід (був партизаном і звідав увесь
драматизм боротьби з окупантами в їхньому тилу).
Як прозаїка непересічного В. Земляка помітили після появи друком двох його
повістей — «Рідна сторона» (1956) та «Кам'яний Брід» (1957). Присвячені темі
українського повоєнного села, ці твори зображували цікаві, взяті з життя
колізії, давали начерки колоритних характерів, розширювали «географію» образно
освоюваної дійсності. У літературному контексті середини 50-х років вони
поставали і як твори художньо своєрідні, і як помітна данина часові з «типовими»
рисами так званої колгоспної прози.
Творче змужніння Василя Земляка як письменника, що вже мав власну тему й
своєрідний стиль, засвідчили два наступні його твори — повісті «Гнівний
Стратіон» (1960) і «Підполковник Шиманський» (1966), які явили читачеві вже
досвідченішого й сформованішого автора. Оперті в своїй основі на факти часів
війни (а їх письменник часто брав із особистого досвіду), ці повісті, порівняно
з двома попередніми, майстерніше побудовані сюжетно, значно читабельніші й,
разом із тим, виразніші як твори саме Василя Земляка: загальний їх тон здобуває
ту окресленість, гнучкість, що найперш асоціюються з творчою особистістю цього
письменника.
Можливо, що на формування нових рис стилю Земляка вплинули сценарні його
інтереси. Працюючи на Київській кіностудії ім. О. Довженка, він створює ряд
сценаріїв, названих, утім, кіноповістями, — «Олесь Чоботар», «Новели Красного
дому», «Останній патрон» (1956 — 1963). Письменник відчуває смак до динамічного
сюжету, до чітко вираженого протиборства сил, яке межує з пригодництвом. Але при
цьому не втрачає набутого раніш, тобто загалом не міняє вже вироблених манери
мовлення й погляду на зображуваний світ.
Та лише «Лебедина зграя» найпереконливіше засвідчила висхідний напрям його
творчості й стала вінцем пошуків у галузі стилю та характерології, ввібравши в
себе весь попередній досвід Земляка-прозаїка. «Зелені Млини» доводили сюжет
цього роману до часів війни. Задумані були й виношувались «Веселі Боковеньки»,
третя частина твору, який мав би розгорнутися в епопею. Але цілком здійснити
задумане Землякові не судилося...
Зміст «Лебединої зграї» і «Зелених Млинів», здавалося б, зовсім неважко
окреслити, взявши до уваги зовнішньоподієве начало дилогії. Це, перш за все,
втілена в образі села Вавілон історія українського Побужжя, починаючи з
пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова»
боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів.
Елементи умовності, фантастики, гротеску допомагають читачеві помічати в історії
й історіях вавілонських не тільки пряме, а й додаткове, друге значення, що
асоціюється не просто з ідеєю, а з її філософічністю. Не випадково майже все, що
відбувається у Вавілоні чи поблизу нього, знаходить відповідний коментар в устах
доморощеного, «самодіяльного» філософа Левка Хороброго.
У цьому творі проблема оповідача взагалі належить до особливо складних і
значущих, оскільки йдеться не про стиль, не так про точку зору, як про оцінну
позицію — героїв, автора, читача.
Однак події, зображені в романі-дилогії, без будь-якої двозначності адресовані в
життя, в реальність з конкретним змаганням сил, соціально, історично породжених.
У «Лебединій зграї» це — бідняки, яких об'єднують у комуну, а з іншого боку, на
другому полюсі — багатії, колишні власники — Бубели, Гусаки, Раденькі тощо.
Мабуть, тільки Явтушок Голий стоїть посередині, вагаючись, перебігаючи з табору
в табір залежно від політичної погоди. Щоправда, деякий час намагається лишитися
не те щоб «над», а «побіля» поєдинку й «філософ» Левко Хоробрий.
Одна з найприкметніших ознак твору — багатство й виразність
соціально-психологічного типажу героїв, які справді сягають рівня типів,
розмаїття живих, опуклих, тонко вималюваних характерів. Максим Тесля і Клим
Синиця, «поет-сировар» Володя Яворський і Лель Лелькович, Орфей Кожушний і його
(та, власне, не його) Мальва, брати Соколюки й Харитон Гапочка, Явтушкова Пріся
й Паня Ластовенко, навіть зовсім епізодичні персонажі, як-от Тихін та Одарка, що
любили обідати по сусідах надурняка, — кожен постає перед нашим зором як живий,
думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи».
А разом узяті вони й утворюють ту цілісність, ім'я якій народ — у
конкретно-історичній соціальній його характеристиці.
За багатством деталей і подробиць майже ніде не губиться значущість: різні
«побіжні» описи, сцени, міркування не просто цікаві, а й важливі, змістовні з
погляду загальної ідеї твору (хоч тут, треба визнати, відбилися ідеологічні
домінанти тодішньої радянської літератури, зокрема у трактуванні «революційного
перетворення» дійсності та «соціалістичного будівництва»). Образ Явтушка — одне
з найбільших досягнень автора — не виняток у цьому плані, так само як і яскраві
описи побуту, звичаїв, сільського життя загалом.
Діалектика життєвих змін і сталості «основ життя» — це стихія Василя Земляка,
Вавілон із його глибинними традиціями перетворюється, можна сказати, в нас на
очах, щоб під кінець роману «вичерпати себе історично і соціально» (мовиться,
правда, про назву) та стати Веселими Боковеньками. Разом з тим, є й у Вавілоні,
й у Глинську, й у тих Веселих Боковеньках щось вічне, неперехідне — як народ, що
тут живе й буде жити. Нащо вже Явтушок, цей гріх Вавілона, — його ненадія й
непевність, а й він під кінець «знаходить себе» у благородному ділі. І Левко
Хоробрий, не без філософського натяку, так підсумовує його життєвий шлях: «Він
оживе в синах, в онуках і правнуках, і буде сукатися його ниточка в народі, доки
існуватиме любов до землі й доки житиме носій тієї любові — селянин, з усіх
суспільних витворів людських, може, найскладніший і найсуперечливіший». Вірний
собі автор не втримується, щоб і тут не підправити високості цих слів уже
Прісиним висновком у стилі цілого роману:
«Згадаєте мене, що цей диявол переживе і сам Вавілон...».
В останні роки життя Василь Земляк створив трагедію «Президент» (1974 — 1976),
присвячену боротьбі й смерті національного героя Чилі Сальвадора Альєнде.
...В українській літературі середини XX ст. творчість Василя Земляка посіла
своє, належне їй місце — серед явищ найпомітніших. Порівняно невеликий за
обсягом доробок з виразним звучанням у літературному процесі свого часу,
неповторним колоритом надійно прописаний на стильовій палітрі нашого
письменства.

Додано (22.04.2009, 23:30)
---------------------------------------------


Лебедина зграя
Творчість Василя Земляка практично з перших його серйозних кроків у літературі привернула до себе увагу, а після появи «Лебединої зграї» письменник на тривалий час став об’єктом дискусій про українську прозу 70-х років, хоча критика була не вельми одностайною в оцінці цього роману. Та все ж разом із другою книгою «Зелені млини», цей твір був відзначений у 1978 р. Державною премією України ім. Т. Шевченка та витримав упродовж небагатьох років кілька видань


Я - Ангел!.. Только крылья в стирке, нимб на подзарядке, а рожки и хвост - это у меня наследственное...))))

Повідомлення відредактовано lusi - Четвер, 23.04.2009, 00:31
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Українська література » 12 клас - Тема: Василь Земляк. (12 клас - Тема: Василь Земляк.)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:


Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.91.203.233
Браузер:

Cайт живе: