rss · Вівторок, 20.11.2018, 03:11

Головна · про Червоне · PDA · Реєстрація · Вхід

Розділи сайту

Опитування

Дендрологічний парк
1. Відреставрувати парк
2. Мені байдуже
3. Парк і так гарний
4. Допоможу з реставрацією
5. Замість парку будинки
Результати | Архів опитувань
Всього відповідей: 39
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Модератор форуму: Shooler, lusi  
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Українська література » 11 клас - Тема: Микола Куліш. (11 клас - Тема: Микола Куліш.)
11 клас - Тема: Микола Куліш.
ShoolerДата: Неділя, 12.04.2009, 01:17 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

11 клас - Тема: Микола Куліш.

“Маклена Граса”
“Мина Мазайло”
“Народний Малахій”
“Патетична соната


Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
lusiДата: Неділя, 03.05.2009, 14:19 | Повідомлення № 2
Шановний мешканець
Група: Друзі
Повідомлень: 458

МИКОЛА КУЛІШ
(1892—1937)
Микола Гурович Куліш народився 19 грудня 1892 р. у селі Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (зараз — Херсонська область) в бідній селянській сім'ї. Закінчив церковно-парафіяльну школу. 1905 р. на зібрані односельцями гроші продовжив навчання в Олешківському міському училищі, звідки Куліша неодноразово відраховували, як він писав в автобіографії, «за организацию кружков молодежи и непочтение к начальству». В Олешках юнак почав писати: спочатку вірші, фейлетони, епіграми, гострі статті, сатиричні поеми, які розміщав в учнівських часописах «Наша жизнь», «Колючка», «Стрела», «Веселое язычество». За часів навчання в Олешківському міському училищі Куліш створив учнівський драмгурток, в якому був і режисером, і актором, і драматургом.
У 1908 р. Микола вступив до Олешківської прогімназії. Але заклад було закрито, тому Куліш поїхав на Кавказ, де склав екстерном екзамени на атестат зрілості. У 1913 р. написав російською мовою п'єсу, що не збереглася до нашого часу,— комедію «На рыбной ловле», яка стала основою для створення комедії «Отак загинув Гуска». М. Куліш вступив на історико-філологічний факультет Одеського університету у 1914 р., але з початком Першої світової війни був мобілізований на фронт, де зробив військову кар'єру, дослужившись до поручика. 1915—1917 pp. він провів на передовій. У 1917р. в армійській газеті надрукував свої вірші на громадсько-політичні теми. Одним з перших серед офіцерів полку перейшов на бік революціонерів.
У 1919р. М. Куліш сформував у Херсоні Дніпровський селянський полк, з яким воював проти Денікіна на боці Червоної армії. Враження від цього періоду відбились у драматичній поемі «Патетична соната». Завершивши у 1921р. військову службу військовим керівником Херсонського та Дніпровського повітових військкоматів, М. Куліш перейшов на цивільну службу. Цього
року він був заарештований і помилково звинувачений у хабарництві на посаді члена лікарської військової комісії, але через кілька днів був звільнений з-під арешту. Після цього завідував Дніпропетровським відділом народної освіти, редагував газету. Протягом 1921 —1922 pp. Він написав літературно-публіцистичний твір «По весям и селам», де відбив враження від побаченого в цей період, у 1922 р. переїхав до Одеси, де працював інспектором шкіл. В Одесі Куліш став членом письменницької спілки «Гарт», захопився ідеями літературного угрупування М. Хвильового «Урбіно», закінчив п'єсу «97», яка зробила його знаменитим драматургом.
З 1925р. письменник жив у Харкові, тут він плідно співпрацював з режисером театру «Березіль» Лесем Курбасом, був обраний другим (після М. Ялового) президентом ВАПЛІТЕ — найбільшої на той час літературної організації, входив до складу редколегії провідного часопису України «Червоний шлях». За десятиліття творчої праці створив понад десять п'єс, які принесли йому світову славу: «97», «Мина Мазайло», «Народний Малахій», «Патетична соната», «Маклена Граса», а ще «Комуна в степах», «Прощай, село», «Вічний бунт», «Хулій Хурина», «Зона», «Закут».
Щоб побачити, що відбувається в суспільстві, у 1933р. драматург вирушив з Харкова до рідної Херсонщини. Через два тижні повернувся додому пригніченим від побаченого. У 1934 р. на першому Всесоюзному з'їзді радянських письменників за п'єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» М. Куліш був звинувачений у буржуазному націоналізмі. У1935 р. на похоронах друга І. Дніпровського він був заарештований. Драматурга звинуватили в участі в «контрреволюційній боротьбист -еькій організації», яка нібито ставила перед собою мету повалити радянську владу в Україні.
Микола Куліш розстріляний 3 листопада 1937 р. на Соловках на відзначення 20-ї річниці більшовицького жовтневого перевороту.
На початку творчого життя Куліш не ставив перед собою великих і масштабних цілей. Проте досяг найбільших вершин. Він був від природи щедро обдарованою особистістю: талановитим військовим, громадським діячем, редактором, публіцистом, діячем української освіти, соціальним педагогом, нарисовцем і прозаїком, полемістом, естетиком і теоретиком художньої культури, літератури, організатором літературного процесу в Україні. Але насамперед Микола Куліш ;— драматург, творчість якого відкрила нові напрямки в розвитку світового драматичного мистецтва XX і XXI століть.
Серед його драматичної спадщини важливе місце посідає комедія «Мина Мазайло». Розчарування М. Куліша в радянській дійсності посилювалося зростаючою гостротою національної проблеми. На зламі 20— 30-х pp. уже було зрозуміло, що політика українізації згортається. Міщанство раділо цьому, ставало войовничо-самовдов'оленим. Наприкінці 1928 р. Куліш написав комедію «Мина Мазайло», темою якої, за його ж словами, стало «міщанство і українізація». Поява твору відразу ж стала подією літературно-мистецького й духовного життя. Уже навесні, в березні та квітні 1929 року, комедію було поставлено в багатьох театрах — у Дніпропетровському театрі ім. Т. Г. Шевченка, Кур-басівському «Березолі» (Харків), театрі імені Івана Франка, яким керував Г. Юра (Київ). Протягом року п'єсу «Мина Мазайло» було надруковано. Спочатку в одному з найбільш самобутніх і «європеїстських» українських видань кінця 20-х років XX століття — гумористично-сатиричному альманасі «Літературний ярмарок» (шосте число за 1929 рік), а пізніше, все у тому ж 1929р., п'єса вийшла в Харкові окремою книжкою.
Після постановки й публікації комедія швидко одержала визнання. Проблематика, художні реалії твору жваво обговорювалися у пресі, стали предметом дискусій, у процесі яких висловлювалося чимало високих і дуже високих оцінок. Так, масштабний естетик М. Хвильовий оцінював комедію «Мина Мазайло» як «епохальне» для української літератури художнє явище. А Остап Вишня говорив про п'єсу як про «надзвичайної краси річ», рівень же художньої довершеності Кулїшевої роботи у цій комедії вважав недосяжним не тільки для критики, але йдля колег-письменників, і відзначав: «Про автора не говоритимемо: це вище за нас».
Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, в якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом (Мина Мазайло, Мокій, Уля Розсохина, Баронова-Козино, тьотя Мотя, дядько Тарас), насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами. У творі активно використано широкий діапазон живої і тому колоритної мови, що рельєфно відбиває специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Образи Мини та Мокія, тьоті Моті та дядька Тараса з моменту їхньої появи у творі одразу постають як духовні антитези.
З перших же рядків твору ми дізнаємось про конфлікт у сім'ї Мазайлів: батько, службовець тресту «Донвугілля» Мина Мазайло, соромиться свого «малоросійського» походження, бачить причину всіх своїх негараздів і нездійснених мрій у своєму прізвищі, тому бажає змінити його на російське. Страждає Мина ще
й тому, що його син Мокій вдарився в «українські фантазії», розкопав навіть, що хтось із його предків був Квачем,— а цього Мині терпіти вже зовсім несила; дочка Рина з матір'ю прагнуть вплинути на Мокія та підтримати Мину. Розрахунок у Рини простий: подруга Уля зіграє закохану — Мокій захопиться нею, а захопившись, він відійде від «своїх українських фантазій», тоді батько оформить собйй родині нове прізвище — вони не будуть соромитися старого, українського прізвища, і конфліктну ситуацію в родині буде знято. Переполох, який учинився в родині Мини Мазайла у зв'язку з тим, що Мокія відвідав, як каже його батько, «дур український», втягує у свій вир дедалі більше дискутантів. З'являється щирий українець дядько Тарас зі своїми категоричними судженнями і дискутує з Мокієм, який для нього — «радянський українець», і особливо — з Мотроною Розторгуєвою, яка спеціально приїхала з Курська, щоб «урятувати» свого племінника Мокія від «українських фантазій». Тьотя Мотя з Курська змальована Кулішем блискуче: перед нами — живе втілення великодержавної пихи. Прикмети її українофобства (від зневажливо-зверхнього тону до демагогічної аргументації, наприклад, чого вартий хоча б такий аргумент: «этого не може бути, потому шо этого не може буть нікада») так точно схоплені М. Кулішем, що й нині, слухаючи недоброзичливих до української незалежності людей, раз по раз упізнаєш у їхніх словах і манерах... синдром тієї самої Кулішевої тьоті Моті з Курська.
Отже, як бачимо, велику увагу в творі привертають репліки й діалоги персонажів, наприклад, коли Уля розігрує з себе завзяту українофілку. Вони дають підстави узагальнювати, що «Мина Мазайло» — філологічно вишукана п'єса, в якій не тільки подається жива й колоритна розмовна мова, але й відкривається невичерпне багатство української лексики та мовної мелодійності. Цілком вмотивованим постає той нюанс, що краса й мелодійність українського слова розкривається у п'єсі Мокієм, який глибоко відчуває поетичність рідної мови, її розмаїту інтонаційну палітру. Репліки Мокія є своєрідною мікролекцією для читачів про відтінки й нюанси національного слововжитку. Тому цю комедію свого часу хтось із критиків слідом за самим Кулішем і назвав «філологічним водевілем» — малося на увазі, що суперечки її персонажів точаться переважно навколо української мови, адже українізація, що велася з 1923 p., як рентгенівське проміння, висвітлила дражливість питання про те, наскільки українське -суспільство готове бути Україною.
Новаторство М. Куліша-драматурга виявляється ще й у тому, що події твору розвиваються за принципом «навпаки»: наприклад, поведінка Улі перестає бути грою і переростає у глибокі інтимні почуття, бо ідеї Мокія виявилися значно більш дієвими, ніж передбачала Рина. Комічність ситуації посилюється тим, ідо Рина не відчуває цих змін і хоче вірити, що закохався тільки Mокій. За;логікою комізму,, її. нетерпіння щодо якнайшвидшого втілення свого плану тільки зростає, і вонаі, звертаючись ДО подруги, прохає її;: «Мені' здається, що він закохався:.. Принаймні, закохується. Тільки ти, бога ради, поспіши, Улюню, прискор цей процес, розумієш? Треба щоб він взагалі: не українською мовою мріяв,, а тобою, золотко, твоїми очима, губами, бюстом тощо... Ну зроби так, Улю, ну що, тобі стоїть?». Або несподіваність розв'язки, коля після довгоочікуваної зміни прізвища Мокій звільняється з роботи. Як ми бачимо у фіналі сцену побудовано, і це один із найулюбленіших прийомів
М. Куліша, за принципом контрасту: прихильніш*зміни прізвища чекають на одну інформацію, що її: прочитає Губа, а він вичитує ту, на яку вони не розраховують. Утворюється несподівана й шокова)для; певної; групи персонажів ситуація. Мовчання Мин» Мазайла перегукується з «німою сценою» із Гоголевого «Ревізора», що підкреслює і в'їдлива репліка дядька; Тараса. Мотив зміни прізвища, розпочатий у першій: єцєні: комедії, проходить крізь усе 4 сюжетне поле й майстерно завершується: в останній сцені: п'єси. Трансформація гри пов'язана в комедії «Мина Мазайло» а трансформацією інтонацій. На початку та в: кульмінаційні моменти розгортання колізії «Рина — Уля= — Мокій» драматург активно використовує комічно-лукаві тони; й інтонаційні відтінки. У завершальні епізоди цієї лінії Куліш; уводить інтонації мінор-ності. Із жартівливого розиграшу митець поступово створив ніжну й елегійну історію про стосунки й: почуття двох молодих людей. Елемент гри персонажів виконує важливу роль у структурно-композиційному каркасі: комедії. Він є чинником сюжетної перспективи, дозволяє змінювати й регулювати інтонаційно-ритмічну напругу, висвітлювати духовні; контури персонажів:, змальовувати дійових осіб у непередбаченому й несподіваному розвитку, загострювати конфліктну динаміку. Гра виступає одним: з основних, художніх прийомів:, на яких побудовано різноманітні аспекти Кулішевої комедії: «Мина Мазайло». А фінал інтимної фабули в п'єсі має ще й філософський підтекст: любов: може розпочатися з гри, проте гра навряд;чи стане вищою за кохання. Нахил до філософічності — ще одна відмінна якість КулішевогО' драматургічного мислення, що з особливого виразністю відчувається у «Народному Малахієві», «Патетичній; сонаті», «Вічному бунті», «Маклені ІГрасі». Бути художником для; Миколи Куліша означало бути творцем: духовних доль, особистісних почуттів, інтелектуальних сюжетів та: інтонаційних колізій.
Отже, «Мина Мазайло» — це комедія, де висвітлюються різні аспекти такого явища, як українізація. Але це є лише найпершим, найочевиднішим враженням від п'єси, враженням, побудованим за «принципом айсбергу», бо «Мина Мазайло» — це ще й філософський твір про трагікомедійність життя, про комедійний трагізм людських доль, про широкий спектр безпосередніх і непростих людських характерів, про вічну силу кохання. Мав рацію Лесь Танюк, коли зазначав: «Глядач прочитував Кулішевий гротеск як політичну сатиру на міщанство в цілому, на філістерство (тобто обивательську відсталість) як на духовне явище, як уїдливу критику будь-якої національної упередженості й зверхності — від «хатнього» українського націоналізму до великоросійського шовінізму». Автор поставив у п'єсі важливе для України питання: бути чи не бути українській нації? Тому немає нічого дивного, що для тогочасної влади цей твір виявився небезпечним, і як наслідок — він був заборонений, а сам драматург — звинувачений у буржуазному націоналізмі і страчений.

Я - Ангел!.. Только крылья в стирке, нимб на подзарядке, а рожки и хвост - это у меня наследственное...))))
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:42 | Повідомлення № 3
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

Микола Куліш

Маклена Граса

    

ДІЯ ПЕРША

    

I

    

1

    

    Вдосвіта Ане­ля бу­ди­ла
матір - не­го­лос­но, схвильова­но:

    - Мамо! Ма­ту­сенько, лю­ба!
Чуєш, ма­мо? Та прос­ни­ся ж!

    Мати. А-а-а! Це ти, Анелько?
Що? У та­та зно­ву яду­ха?

    Анеля. Ні-ні! Та­то спить. Це
мені тре­ба за­раз з то­бою по­го­во­ри­ти, а ти щоб з та­том… До де­ся­тої го­ди­ни
тре­ба… Ой мам­цю! Яке це для ме­не нес­подіва­не щас­тя! Та й для те­бе теж, я
вва­жаю. Еге ж, ма­моч­ко? Це прос­то який­сь не­бес­ний сюрп­риз!

    Мати. Ти ще не ля­га­ла спа­ти?

    Анеля. Ма­му­сю, не мо­жу!
Пан Вла­дек освідчив­ся мені в ко­ханні. Віддає ру­ку й сер­це.

    Мати. Пан Вла­дек?

    Анеля. Пан Вла­дек!

    Мати. За­рембський? Наш ха­зяїн?

    Анеля. Я й са­ма зра­зу не
повіри­ла, по­ки він не став нав­колішки… ось так… (Ста­ла на коліна, цілує ма­тері
ру­ку). "Ане­лю, - го­во­рить, - Ане­лю!… Будь мені за дру­жи­ну…"

    Мати (са­ма до се­бе).
Матінко Бо­жа! Це мені, ли­бонь, сниться, а я, дур­на, і насп­равді… Ад­же це
сон… Ав­жеж, сон!… (Ля­гає). Матінко Бо­жа, - сон!…

    Анеля (цілує матір). Ма­мо!…

    Мати. Со-он!…

    Анеля. Ма­мо, це та­кий сон,
що я вже не зас­ну і тобі не дам, до­ки ти не по­го­во­риш про це з та­том. Пан
Вла­дек особ­ли­во про­хав, щоб я по­го­во­ри­ла з та­том. А я са­ма не мо­жу.
По­го­во­ри ти! Нев­же та­то бу­де про­ти? Ад­же це моє щас­тя! За­рембський -
мій чо­ловік! Чо­му ж ти не ра­да, ма­му­ню?

    Мати. Я ра­да, Анелько, але
пост­ри­вай. Як же це так ста­ло­ся? Не­дав­но приїхав із Вар­ша­ви, де, ли­бонь,
най­врод­ливіші па­нян­ки до нього гор­ну­ли­ся.

    Анеля. Але я йо­му більше за
всіх спо­до­ба­лась. Він ка­же, що са­ме про та­ку, як я, ма­ту­сенько, він
мріяв, про та­ку ніжну й чис­ту, як вес­ня­на берізка, ка­же, в кос­тельній ог­раді.
"Вар­шавські па­нян­ки, - ка­же, ви­рос­ли під сяй­вом елект­ри­ки, ви ж,
- ка­же, - пан­но Ане­лю, під на­шим чу­до­вим польським сон­цем!…"

    Мати. Так і ска­зав?

    Анеля. Точнісінько.

    Мати. Але стри­вай. Він
приїхав не­на­дов­го, ли­ше вти­хо­ми­ри­ти на фаб­риці страйк…

    Анеля. А те­пер жи­ти­ме тут,
при фаб­риці. Бу­де сам гос­по­да­рю­ва­ти. Без нього тут спра­ви по­гані -
страй­ки і вся­ке та­ке інше. Йо­му, бідо­лаш­но­му, потрібні гроші. А ко­ли б
ти зна­ла, який він освіче­ний, ро­зум­ний! Який патріот! Ска­жи, нев­же та­то
мо­же не по­го­ди­ти­ся на мій шлюб із ним? З па­ном Вла­де­ком? За­рембським?
Ад­же за­раз та­то ли­ше мак­лер Вла­де­ка, а тоді він бу­де тес­тем, он на то­му
бал­коні ка­ву пи­ти­ме. І ти, ма­му­неч­ко, теж прий­деш в гості до ме­не, до
та­ко­го зя­тя. А ти, мо­же, й жи­ти­меш у ме­не…

    Мати. Стри­вай, Анелько, стри­вай…
(Іде до вікна, відчи­няє, щи­пає се­бе). А та­ки й справді не сон… Та я не пев­на,
чи зрадіє та­то. В нього до За­рембсько­го ніко­ли не ле­жа­ло сер­це. Завж­ди
ла­яв йо­го за те, що пан Вла­дек не вміє гос­по­да­рю­ва­ти. "Ко­ли б
мені, - ка­зав, - діста­лась та­ка фаб­ри­ка, такі бу­дин­ки, я б уже дав­но
був мільйо­не­ром". Щоп­рав­да, те­пер вже не лає. Навіть нав­па­ки - не­на­че
радіє то­му, що раніше ла­яв. Та хіба та­та збаг­неш? Але я по­ба­ла­каю! Та й
тре­ба ж, на­решті!… Ти справді па­нян­ка на порі… (Поцілу­ва­ла Ане­лю). По­ба­ла­каю…
Мо­же, навіть завт­ра… Завт­ра свя­то…

    Анеля. Ма­мо! Тре­ба
сьогодні!

    Мати. Сьогодні - не знаю… Ти
ж са­ма ба­чиш, в яко­му він кло­поті. Допізна щось обмірко­вує і підра­хо­вує.
Навіть за­го­во­рю­ва­ти­ся став. Як тут до нього прис­ту­пи­ти­ся?

    Десь каш­ля­ють.

    Тсс… Здається, вже встав… Ні, не мож­на
сьогодні.

    Анеля. Тільки сьогодні, ма­му­неч­ко
лю­ба! Я да­ла сло­во па­нові Вла­де­ку, що по­го­во­рю про йо­го сва­тан­ня
сьогодні ж. О де­сятій го­дині він че­ка­ти­ме на­шої… та­то­вої відповіді… Ма­му­сю!
Я пом­ру, як­що ти сьогодні не по­го­во­риш…

    Мати. Ой, Матінко Бо­жа! Все
те­пер на світі та­ке рап­то­ве, та­ке нес­подіва­не. Все мов­би з-за ро­гу.
(За­чи­няє вікно). І радість. Трах!… Не знаю, радіти чи пла­ка­ти. Матінко Бо­жа!…

    

2

    

    З підва­лу вилізла Мак­ле­на.
Крик­ну­ла вниз, у вікон­це:

    - Христинко, вста­вай! По­ки ра­но
- на ка­на­ви гай­не­мо. Мо­же, щось знай­де­мо. Ти - трісоч­ки, я - кістки або
кар­топ­лю, зва­ри­мо. Ад­же сьогодні батькові на фаб­ри­ку. Сьогодні во­на, мо­же,
пра­цю­ва­ти­ме. (Вми­ва­ючись, спо­ку­ша­ла Хрис­тин­ку). Пог­лянь, який ра­нок
сьогодні! А со­неч­ко, бач, яке! Та­ко­го ще зро­ду-віку не бу­ло, да­лебі. Он­де
й Кунд уже встав. Гріється. (Свис­ну­ла со­баці, що си­дить на прив'язі біля
буд­ки кінець дво­ру). Кун­ди­ку! Здо­ров був! (Ви­ти­ра­ючись, по­ба­чи­ла гу­сей
десь у небі). А он гу­си ле­тять. Та які! Точнісінько як у казці. Пам'ятаєш -
ма­ма нам роз­ка­зу­ва­ла! (Наспівує мо­тив із каз­ки про Іва­си­ка-Те­ле­си­ка.)

    

    Гуси,
гу­си, гу­се­ня­та!

    Візьміть
ме­не на кри­ля­та

    Та по­несіть…

    

    (До гу­сей вго­ру) Гел-гел-гел! Ку­ди,
пи­таєте? (За­ду­ма­лась, мах­ну­ла ру­кою на схід, да­ле­ко).

    

    Та
по­несіть ту­ди, ту­ди,

    Туди,
ку­ди я ду­маю…

    

    (До Хрис­тин­ки вниз). Ой, Хрис­тин­ко,
ме­не вже бе­руть гу­си! Ой, не­суть! Ой, вста­вай! Ой, про­ща­вай! (Не­на­че й
справді її не­суть гу­си). Про­ща-ай! (По па­узі). Вста­вай, Хрис­тин­ко! Ось я
вже й по­вер­ну­лась, а ти все спиш. Час на ка­на­ви. А то інші роз­бе­руть
геть-чис­то все і ми зно­ву бу­дем не ївши. Вста­вай! (Зби­рається йти). По до­розі
я тобі роз­ка­жу щось ціка­ве-преціка­ве. Про що агіта­тор учо­ра на таємних
збо­рах роз­повідав, то­ва­риш Ок­рай. А я підслу­ха­ла. У Ра­дах не роз­ка­зу­ють,
а вже бу­ду­ють каз­ки, Хрис­тин­ко! Про це я тобі роз­ка­жу до­ро­гою. Вста­вай!

    

3

    

    Анелин бать­ко з ґанку:

    - Слухай, як там те­бе, Мак­ле­на,
чи що! Ти мені за­ва­жаєш. Я вже двічі ка­зав твоєму батькові, щоб ви під
ґанком вза­галі не роз­мов­ля­ли. Мені те­пер потрібне чис­те й ти­хе повітря.
А ви над­то га­лас­ливі. Особ­ли­во ти.

    Маклена. Про­шу в па­на про­ба­чен­ня.
Але мені ду­же потрібно бу­ло роз­бу­ди­ти Хрис­тин­ку. Та я те­пер бу­ди­ти­му
її ти­хо, щоб вам не за­ва­жа­ти. Мож­на? (Па­уза. Ба­ча­чи, що він зне­важ­ли­во
мов­чить, во­на - по­шеп­ки). Хрис­тин­ко, чуєш? За­раз мені вста­вай! Я вже не
мо­жу го­лос­но те­бе бу­ди­ти. Пан Збро­жек уже не спить - си­дить над на­ми,
на ґанку. І ми за­ва­жаємо йо­му сидіти, ро­зумієш?

    Зброжек. Не сидіти, а ду­ма­ти,
мірку­ва­ти, ра­ху­ва­ти за­ва­жаєш. Тоб­то ти за­ва­жаєш мені ро­би­ти те, чо­го
са­ма ніко­ли не ро­биш. Бо ти не вмієш ду­ма­ти з батька-ма­тері, з
діда-прадіда. Ось і нині: навіщо тобі чіпа­ти, не по­ду­мав­ши, гу­сей? Твої во­ни,
чи що?

    Маклена. А я ду­ма­ла, що во­ни
й не ваші. Ле­тять собі, по­ду­ма­ла, гу­си. Як у казці.

    Зброжек. А не по­ду­ма­ла, що
це, мо­же, ще й не гу­си, а жу­равлі чи бус­ли? Ті, що, хо­ча й при­но­сять
батькам ма­лят, але ніко­ли - чуєш, ніко­ли - не бе­руть на кри­ла ве­ли­ких і
до­рос­лих, навіть та­ких лег­ких на віру, як ти…

    Маклена (наїжи­ла­ся). Знаю.
І ма­лят во­ни зовсім не при­но­сять… (По­шеп­ки). Навіть та­ких важ­ких, як
ви. Та хіба це ціка­во? Ма­ма Хрис­тин­ку на­ро­ди­ла і вмер­ла. А те­пер, хоч
би й мож­на бу­ло по­летіти, хіба ж по­ле­тиш, ко­ли їй ще й се­ми не­має? Хрис­тин­ко,
чуєш? Вста­вай, ка­жу тобі!

    Зброжек. Зно­ву ти не ду­маєш.
Навіщо, нап­рик­лад, ти її бу­диш? По­ра­ти­ся? Але ж у вас анічогісінько не­ма.
Пра­цю­ва­ти? Ви вже місяць без­робітні. Чи, мо­же, їсти? Тоді так і ска­жи:
вста­вай їсти! Во­на вмить схо­питься.

    Маклена (рап­том нер­во­во, з
хво­роб­ли­вою злістю). Вста­вай, ка­жу! Вста­вай, а то дам! Їй же бо­гу,
поб'ю! Поб'ю, поб'ю!

    Зброжек. Ну от… Во­на то­му й
не встає. Хіба ж так мож­на? Бу­дить, щоб по­би­ти. Та ще та­ку ма­леньку. Це
вже за­над­то навіть для вас, жеб­раків. Це - як дорікав мені за комірне твій
батько. "Зну­щан­ня", "здирст­во", еге ж! (До Сте­фа­на Гра­си,
який, на­си­лу пе­рес­тав­ля­ючи наб­ряклі но­ги, вий­шов з підва­лу). Це вже,
як ти го­во­рив мені, па­не Сте­фа­не, ти­ранст­во. Ти­ра­ном ме­не вва­жає пан
Сте­фан, а я йо­му й сьогодні пер­ший ка­жу: доб­ри­день! Га?

    

4

    

    Граса (глу­хо). Доб­ри­день!

    Зброжек. Я доч­ку уму-ро­зу­му
вчу. Бу­ди­ти, ка­жу, ко­ли нічо­го їсти й ро­би­ти, бу­ди­ти та­ку ма­леньку
дівчин­ку, щоб по­би­ти її, - хіба ж це не ти­ранст­во, ка­жу?

    Граса (до Мак­ле­ни). Навіщо
ти її бу­диш?

    Маклена. Во­на са­ма про­си­ла…

    Граса. Навіщо?

    Маклена. Але ж вам сьогодні,
мо­же, на фаб­ри­ку, от я вчо­ра й по­ду­ма­ла… Ми з нею ра­зом на­ду­ма­ли ра­ненько
на ка­на… на ба­зар…

    Граса (пе­ре­бив). Іди до­до­му!

    Маклена.…Поки інші не роз­ха­па­ли…

    Граса. Я маю по­го­во­ри­ти з
па­ном Збро­же­ком. Іди! (По­че­кав­ши, до­ки Мак­ле­на пішла в підвал. До Збро­же­ка).
Вам хо­четься ще раз на­га­да­ти про комірне, то кра­ще на­га­дай­те мені. Це
бу­де ро­зумніше.

    Зброжек. Ро­зумніше бу­ло б
уже не на­га­ду­ва­ти, а пря­мо звер­ну­ти­ся до поліції, а то й в де­фен­зи­ву.
А я й справді та­кий ду­рень, що не тільки не звер­та­юсь, а нав­па­ки: ко­ли
мені за­ва­жа­ють уже ду­ма­ти про власні інте­ре­си на моєму ж ґаноч­ку, я ще
го­во­рю з нього. Та як го­во­рю! Не­на­че це не мій ґанок, а сей­мо­ва три­бу­на,
і я тут не гос­по­дар, а що­най­лівіший соціалістич­ний де­пу­тат, пе­реп­ро­шую
на слові…

    Граса. Та пан тут і не гос­по­дар,
а тільки орен­дар, мак­лер. Вчо­ра наш страй­ко­вий комітет до­дав іще од­ну ви­мо­гу,
якої ми бу­де­мо до­ма­га­ти­ся, хоч би ще місяць до­ве­ло­ся го­ло­ду­ва­ти,
хоч би пан мак­лер виг­нав ме­не з цього підва­лу, - і до­мо­же­мо­ся!

    Зброжек. Яка ж ви­мо­га?

    Граса. Щоб зовсім не бу­ло
квар­тир­них орен­дарів і мак­лерів. Геть їх! Так уже ска­за­ли пе­пе­есівці. І
ви бу­де­те тут не орен­да­рем, а служ­бов­цем, з та­ки­ми ж пра­ва­ми, як і я.

    Зброжек. Я вже ви­ще на цілий
по­верх.

    Граса. Бу­де пан ви­ще на по­верх,
на два, та не бу­де ви­ще, ніж наші пра­ва. Так го­во­ри­ли пе­пе­есівці.

    Зброжек. Моя прог­ра­ма досі
бу­ла та­ка: всі ми не влас­ни­ки, а ли­ше орен­дарі сво­го жит­тя. Та ко­ли,
ти ка­жеш, ви по­ча­ли вже до­ма­га­ти­ся ліквідації орен­дарст­ва і та­ке
інше, то до­ве­деться, хай ми­лує ме­не Бог, ста­ти влас­ни­ком сво­го жит­тя.
Але ку­ди ви штов­хаєте світ, то­ва­риші? Ку­ди? Вам здається - в свій бік, а
ви­хо­дить нав­па­ки. Ось я був зви­чай­нісіньким орен­да­рем цього бу­дин­ку,
мак­ле­ром, а ста­ну тут гос­по­да­рем. А пе­пе­есівцям скажіть, Сте­фа­не, що
по зо­лотій дра­бині мож­на пе­релізти че­рез будь-які ви­сокі пра­ва.

    Граса. Тоді я ска­жу, що нам
ко­муністи ка­жуть: навіть зо­ло­та дра­би­на стоїть на на­ших підва­лах. Підко­паємо!
Пе­ре­ки­не­мо! Не ста­не­те!

    Зброжек. Це так го­во­рив Ок­рай.
Кри­венький. Уже не го­во­ри­ти­ме. Ого! Сьогодні ж ста­ну. Не віриш? Так ось же,
не встиг­неш дійти ти і страй­карі сьогодні до фаб­ри­ки За­рембсько­го, як ви
по­чуєте: ваші ви­мо­ги не тільки не за­до­во­лені, але всіх вас звільне­но.
Фаб­ри­ку За­рембсько­го й ось оцей бу­ди­нок йо­го про­да­ють з мо­лот­ка! Еге
ж. Кри­за тря­се Польщу, як чорт су­ху оси­ку. Кри­за пот­ря­сає світ. У всіх
го­ло­ва йде обер­том, навіть у лікарів. А ко­ли у всіх го­ло­ви йдуть обер­том,
і навіть у лікарів, то в мак­лерів во­ни мен­ше па­мо­ро­чаться, і тоді мак­ле­ри
пи­шуть ре­цеп­ти навіть для вря­ту­ван­ня світу. Еге ж! Але ближ­че, ближ­че
до нас. Фаб­ри­ка сьогодні про­дається. Не­має по­куп­ця. А ко­ли не­ма по­куп­ця,
тоді її ку­пує мак­лер. Пе­ред цим він тільки розмірко­вує, що вигідніше ви­роб­ля­ти
на цій фаб­риці: кон­сер­ви, як раніше, ци­гар­ки чи ручні гра­на­ти. А ко­ли
він про це ду­має, тре­ба, щоб той, хто жи­ве під ґанком, не за­ва­жав йо­му ду­ма­ти!
Ра­ху­ва­ти! Мірку­ва­ти! Підра­хо­ву­ва­ти!

    Граса. Пан Збро­жек тоді ска­же
"гоп", як вис­ко­чить он на той бал­кон. А до­ти він як був, так і бу­де
тут підпан­ком. І мак­ле­ром. Ду­май­те, та не за­ва­жай­те і нам. Не затьма­рюй­те
ви перші не­ба! Не за­го­ро­жуй­те сон­ця! А то вда­рить бу­ря! (Пішов).

    

5

    

    Визирнула жінка Збро­же­ка:

    - Ти вже встав, Юзю?

    Зброжек. Так! Сьогодні мій
день! Ось він уже по­чав­ся. Ра­нок - як банк, сон­це - як зо­ло­тий до­лар. Ще
од­на, ос­тан­ня го­ди­на. (Гля­нув на го­дин­ни­ка). Ні! Банк відчи­няється о
де­сятій, ще три го­ди­ни, ще три го­ди­ни, ли­ше три го­ди­ни - і я заспіваю,
крик­ну… Що я крик­ну? Ага! Я бу­ду гуч­но при­ка­зу­ва­ти: ди­вен - Бог! Ди­вен
- Бог! Ди­вен - Бог!

    Жінка Збро­же­ка. Да­ти тобі
ка­ви?

    Зброжек. Ди­вен - Бог! Ди­вен
- Бог! Ди­вен Бог!

    Жінка Збро­же­ка. Що з то­бою?
У те­бе за­раз такі очі…

    Зброжек. Які?

    Жінка Збро­же­ка. Над­то блис­кучі
якісь…

    Зброжек. Блис­кучі? Бу­дуть
зо­лоті! Ди­вен - Бог! Ди­вен - Бог! Бог - ди­вен! Ди­вен - Бог! Та я ко­лись,
іще хлоп­чи­ком, лю­бив скла­да­ти з камінців па­лац з ви­со­ким бал­ко­ном.
Він сто разів роз­ва­лю­вав­ся, але я йо­го зно­ву бу­ду­вав і, ко­ли до­во­див
до кінця, по­чи­нав сла­ви­ти Бо­га: ди­вен - Бог, ди­вен - Бог! Ко­ли ж руй­ну­вав­ся
- ла­яв­ся: чорт - Бог, чорт - Бог, чорт - Бог!… За­раз я до­бу­до­вую од­ну
спра­ву, як па­лац з бал­ко­ном. Двад­цять три ро­ки ви­вер­шую її. Це зна­чить
- двісті сімде­сят шість місяців, сто дев'янос­то вісім ти­сяч сімсот двад­цять
го­дин. І ось за­ли­ши­лось три. Че­рез три го­ди­ни я зійду он на той ви­со­кий
бал­кон! (По­ка­зав на бал­кон За­рембсько­го). Анельку зве­ду! Як на трон! І
фо­тог­ра­фа пок­ли­чу. А сам по­за­ду неї пи­ти­му ка­ву, і ти (до жінки) пра­во­руч
од ме­не. Ні, ліво­руч, бо пра­во­руч ста­не наш май­бутній зять…

    Жінка Збро­же­ка. Юзю! Ти
вже, сла­ва Бо­гу, все знаєш. Ах, яка це радість! Уяви, я щой­но зби­ра­ла­ся
ска­за­ти тобі про це, а ти вже знаєш. Я ка­жу Анельці: та­тові ніко­ли, за­че­кай,
а ти вже все знаєш - і про бал­кон, і про ка­ву, Юзю! Ад­же це та­ке щас­тя, та­ка
честь, та­ка ви­со­ка честь, що в ме­не за­раз го­ло­ва іде обер­том! По­ду­май
тільки - сидіти на та­ко­му ви­со­ко­му бал­коні, на та­ко­му шля­хет­но­му бал­коні,
а пра­во­руч - пан За­рембський, наш зять, по­ду­май!…

    Зброжек. Ба­чу, що в те­бе
справді в го­лові за­па­мо­ро­чи­лось. Я відчи­няю двері на бал­кон За­рембсько­го
аукційним мо­лот­ком, ку­пую за півціни йо­го фаб­ри­ку і цей бу­ди­нок, то за
це За­рембський, у яко­го го­но­ру більше, ніж у ме­не в бан­ку гро­шей, ста­не
зя­тем, по­ду­май-но, баб'яча го­ло­ва!

    Жінка Збро­же­ка. Та як же ж
це? Так він освідчив­ся вже Анельці в ко­ханні, віддає їй ру­ку й сер­це…

    Зброжек. Хто?

    Жінка Збро­же­ка. Пан Вла­дек
За­рембський.

    Зброжек. Ти вста­ла чи досі
ще спиш?

    Жінка Збро­же­ка. Я вже не
знаю. Я ка­за­ла Анельці, що це сон, а во­на бо­житься, що ні. Нав­колішки
став, ось так. (По­ка­за­ла). "Ане­лю, - ка­же, - Ане­лю, ви, як вес­ня­на
берізка в кос­тельній ог­раді…" Ане­ля мені теж про цей бал­кон і ка­ву… Я
й по­ду­ма­ла, що ти про це вже знаєш.

    Зброжек. То це насп­равді бу­ло?

    Жінка Збро­же­ка. Що?

    Зброжек. Що За­рембський
освідчив­ся Анелі?

    Жінка Збро­же­ка. Я не знаю.
Анелька бо­житься, що освідчив­ся.

    Зброжек. Ко­ли?

    Жінка Збро­же­ка. Сьогодні
вночі. Я са­ма віри не йня­ла, Юзю. Ду­ма­ла, що Анелька вві сні прий­шла і роз­повідає
це. Але вста­ла, вми­ла­ся, Бо­гові по­мо­ли­лась і ще раз звеліла Анельці роз­ка­за­ти.
Освідчив­ся. "Я, - ка­же, - ба­чив у Вар­шаві па­ня­нок, але та­кої, як
ви, Ане­лю, не­має в ціло­му світі, та­кої ніжної і чис­тої, як берізка в кос­тельній
ог­раді". А який він шля­хет­ний, Юзю! Який ви­хо­ва­ний! "Спи­тай­те,
- ка­же, - за­раз же спи­тай­те, Ане­лю, у ва­шо­го та­та, як він пос­та­виться
до мо­го сва­тан­ня, що ска­же, яке бу­де йо­го сло­во". Про­сив, щоб ти
сьогодні ж дав відповідь. Ду­же про­сив, щоб сьогодні. До де­ся­тої го­ди­ни -
Анельку про­сив. Між іншим, у Вар­ша­ву вже не їде, жи­ти­ме тут, то­му що спра­ви
на фаб­риці скла­ли­ся ду­же по­га­но і потрібно, ка­же Анельці, на­ла­го­ди­ти…

    Зброжек. На Анельчині, тоб­то
на мої гроші? Го­го! Те­пер я зро­зумів усе. Кри­за зак­ри­ла йо­му фаб­ри­ку,
як гро­бар тру­ну. Кон­сер­ви гни­ють, робітник не пішов на змен­шен­ня зарп­ла­ти,
страй­кує, кре­ди­то­ри на­посіда­ють, банк­рутст­во, фаб­ри­ка про­дається з
торгів. Збро­жек ку­пує - пішла вчо­ра чут­ка. Так він на­ду­мав: од­ру­жу­ся з
доч­кою Збро­же­ка і на йо­го гроші відкуп­лю в нього ж свою фаб­ри­ку.
Дзуськи! Пан Збро­жек ду­мав про цю фаб­ри­ку тро­хи дов­ше. Він скла­дав свої
дум­ки про неї двад­цять три ро­ки, по камінцеві, як па­лац у ди­тинстві. Та
щоб пан За­рембський зруй­ну­вав те­пер цей па­лац за од­ну мить в та­кий на­хаб­ний
спосіб - че­рез лю­бов­ний пе­ре­лаз? Го-го-го! У нього ще го­ло­ва, вид­но, не
зак­ру­ти­лась. То завт­ра зак­ру­титься і кру­ти­ти­меться нав­ко­ло ме­не, як
зем­ля, ка­жуть, кру­титься нав­ко­ло сон­ця. Ось тоді, мож­ли­во, я й візьму
йо­го за зя­тя.

    Жінка Збро­же­ка. А мо­же, ти
ку­пив би у ко­гось іншо­го фаб­ри­ку, Юзю?

    Зброжек. У ду­же ро­зум­но­го
чо­ловіка завж­ди дур­на жінка - так ка­жуть. І нав­па­ки. Та не куп­лю
сьогодні я, то завт­ра ку­пить хтось інший і ска­же нам - киш із цього дво­ру.
А ку­пи­ти в ко­гось іншо­го ще бра­кує гро­шей, го­луб­ко. Тре­ба ду­ма­ти, го­луб­ко,
а не кру­ти­ти ро­зу­мом, як те­ля хвос­том. Дай мені но­вий піджак, я за­раз
піду в банк, а звідти на тор­ги. На тор­ги до зя­тя! Го-го! До зя­тя!

    Жінка Збро­же­ка. Ох, Юзю! Ти
жар­туєш, а він та­кий шля­хет­ний. Ад­же він справжній шлях­тич з ду­же ста­ро­вин­ним
гер­бом, Ане­ля ка­же. Що ж те­пер йо­му ска­за­ти? Яку да­ти відповідь?

    Зброжек. Що? Нічо­го! Як?
Ніяк! А втім, стри­вай. Ти ка­жеш, він сьогодні про­сить відповіді? До де­ся­тої
го­ди­ни? Тоб­то до сьогоднішніх торгів? Тоді хай Анелька ска­же йо­му так: до
де­ся­тої го­ди­ни і увесь сьогоднішній день та­тові ніко­ли. Та як­що пан Вла­дек
справді - чуєш? - справді по­лю­бив Анельку, хай при­хо­дить че­рез три дні.

    Жінка Збро­же­ка. Ти даєш зго­ду?

    Зброжек. Без фаб­ри­ки. (Пішов).

    Жінка Збро­же­ка. Ане­лю! Де
ти? Че­рез три дні! (Вибігла).


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:43 | Повідомлення № 4
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

II

    

1

    

    Не ми­ну­ло й го­ди­ни, як пиш­но
вбра­на Ане­ля вже че­ка­ла па­на За­рембсько­го кінець дво­ру в са­ду. Щох­ви­ли­ни
по­зи­ра­ла на руч­ний зо­ло­тий го­дин­ник-брас­лет. Навіть трус­ну­ла - чи не
зу­пи­нив­ся. Ба­чить - вий­шла з ко­ши­ком Мак­ле­на.

    

    Анеля. Мак­ле­но! Мак­ле­но!
По­че­кай хви­лин­ку. Ти не знаєш, кот­ра го­ди­на? Ох, я за­бу­ла, що у вас не­має
го­дин­ни­ка. Але ти, здається, по сон­цю вга­дуєш. Ска­жи, кот­ра те­пер го­ди­на
по сон­цю?

    Маклена. А навіщо по сон­цю,
ко­ли я щой­но чу­ла, як на магістратській башті про­би­ло три чверті на де­ся­ту.

    Анеля. Це, пев­не, хви­лин
п'ять то­му?

    Маклена. От щой­но.

    Анеля. Як же ж це я не чу­ла?
Хоч і на моєму теж за чверть де­ся­та. Які довгі го­ди­ни сьогодні! Тре­ба бу­ло
б нав­па­ки. За­раз осінь. Во­се­ни дні ко­роткі, а ночі довгі. (Ра­до зітхну­ла).
Ночі довгі. То во­се­ни цікавіше вий­ти заміж. Як ти вва­жаєш? Ти пост­ри­вай,
Мак­ле­но! Ку­ди ти?

    Маклена. Мені ніко­ли, пан­но
Ане­лю.

    Анеля. Скажіть, будь лас­ка,
їм ніко­ли! Та хіба мо­же бу­ти ніко­ли без­робітним!

    Маклена. Це вам кра­ще зна­ти.
Ад­же ви все без ро­бо­ти, завж­ди без ро­бо­ти!

    Анеля. Відтоді, як ти пос­лу­жи­ла
на фаб­риці, ти стра­шен­но зіпсу­ва­ла­ся, Мак­ле­но. Особ­ли­во мо­рально -
ста­ла неввічли­ва, гру­ба, зух­ва­ла. Але я не бу­ду тобі за­раз доріка­ти
цим. І за давні твої неп­рис­той­ності - пам'ятаєш? - не бу­ду. Не та­кий у ме­не
сьогодні день, і вза­галі я са­ма не та­ка. За­раз у ме­не так яс­но, так яс­но
на душі, ніби хтось вінчальні свічки по­засвічу­вав, ніби хтось вже вінчальних
пісень співа!… А прав­да, сьогодні дійсно не­на­че який­сь вінчальний день? Го­лу­бий,
чу­дес­ний, а ось оцей клен, пог­лянь, як ксьондз у зо­лотій ризі… А втім,
навіщо я тобі це ка­жу? Ти ж, бідо­лаш­на, ма­буть, не відчу­ваєш при­ро­ди і
не ро­зумієш по­езії. Ти ось, пев­не, і не чуєш, як десь, не­на­че в повітрі,
хтось грає на піаніно. Яка чу­до­ва му­зи­ка!

    Маклена. Це в со­рок третьому
но­мері. Там і вчо­ра о цій порі гра­ли. Там пан­ноч­ка хоч му­зи­ки нав­чається…

    Анеля. Прав­да ж, чу­ти щось
весільне? Весільний по­ло­нез! Тра-та-та-там-там! Ах, Мак­ле­но, ко­ли б ти
тільки зна­ла! Я за три дні вий­ду заміж. І вга­дай - за ко­го? От уга­дай! Як­що
вга­даєш, я по­да­рую тобі… Ну, що тобі по­да­ру­ва­ти?… Ні, я кра­ще, як
тільки вий­ду заміж, візьму те­бе по­коївкою до се­бе. По­коївкою!

    Маклена. Я не піду.

    Анеля. Чо­му? Ти бу­деш в чис­тоті
хо­ди­ти, в теплі жи­ти. У те­бе бу­де ок­ре­ма кімна­та. Я по­да­рую тобі ду­хи.
Куп­лю ка­пе­лю­шок. Ти бу­деш, як в ілюст­ро­ва­но­му ро­дин­но­му жур­налі на
кар­тинці: "Мо­ло­да пані з по­коївкою". Не до­бе­реш од­ра­зу, хто з
них пані, по­ки не при­ди­виш­ся. Так во­ни одяг­нені.

    Маклена. А ко­ли б по­ди­ви­ли­ся
на роз­дяг­не­них, то й не розпізна­ли б, на­пев­не. Я раз ба­чи­ла не на кар­тинці,
а в ку­пальні. Так по­ду­ма­ла на по­коївку, що то пані… Та я не піду! Я ду­маю
зовсім про інше…

    Анеля. Ти над­то вульгар­на, Мак­ле­но.
Але мені шко­да те­бе. Рос­теш ти, як кро­пи­ва на пус­тирі. Ти навіть не хо­диш
на свя­то Бо­жо­го тіла. Чо­му ти не за­пи­шеш­ся в сест­ринст­во най­со­лод­шо­го
сер­ця Ісу­со­во­го? Кра­ще вже тобі бу­ти довічною на­ре­че­ною. Все од­но ти
не спізнаєш справжнього й чис­то­го ко­хан­ня. Ах, Мак­ле­но! Мені ду­же шко­да
те­бе. Ти так і про­жи­веш бо­сою. Ніко­ли в те­бе не бу­де ні бу­ду­ара, ні
спальні. В та­ких бідо­лаш­них спальня час­то бу­ває, як от у Маг­ди, на ву­лиці…

    

    Маклена рвуч­ко іде.

    

    Стривай! Ку­ди ж ти? Яка ти ста­ла
не­чем­на! Не дос­лу­хав­ши, навіть не пе­реп­ро­сив­ши, тікаєш. Я хо­чу те­бе
по­жаліти, а ти, як їжа­чок. Спи­та­ла, ку­ди ідеш, а ти не хо­чеш мені ска­за­ти.

    Маклена. І не ска­жу!

    Анеля. Не ска­жеш? Та я й так
знаю ку­ди. На ка­на­ви. Кістки і всякі по­кидьки на їжу зби­ра­ти. Я ж доб­ре
знаю, що по­зав­чо­ра ти зва­ри­ла юш­ку з яки­хось смер­дю­чих по­кидьків, а
вчо­ра по­би­лась на ка­на­вах з якимсь жеб­ра­ком, нічо­го не знай­шла, і ви
сиділи цілий день не ївши. Так? Ну ска­жи ж, що так. Ух, яка ти гор­дяч­ка! І
все ж мені те­бе шко­да, Мак­ле­но. Не віриш? (Кри­чить). Ма­мо! Чуєш, ма­мо!

    

2

    

    На ґанок вий­шла жінка Збро­же­ка.

    

    Анеля. Ма­моч­ко, зве­ли Ма­рині
при­нес­ти за­раз сю­ди все, що за­ли­ши­ло­ся від снідан­ку. В моєму ко­ши­ку.

    Жінка Збро­же­ка. А що їсти­ме
Жу­желька?

    Анеля (змор­щи­ла бро­ви). Ма­мо!

    Жінка Збро­же­ка. Ах, Матінко
Бо­жа! І тут нес­подіван­ка. Пішла на по­ба­чен­ня - го­дує жеб­рач­ку.

    Анеля (до Мак­ле­ни). Не по­ду­май,
що це об'їдки, Мак­ле­но. Бо­ронь Бо­же! Я відби­раю в ко­шик все най­смачніше.
В той ко­шик, в яко­му я но­си­ла сніда­ти в гімназію. Це мій дру­гий сніда­нок.

    

3

    

    Служниця ви­нес­ла ко­шик.

    

    Анеля. Бач, це той ко­шик, а
в ньому глянь що. Ціла кот­лет­ка, бісквіт, три плит­ки шо­ко­ла­ду, кор­жи­ки,
бул­ка. Ко­ли я вий­ду заміж, - а це бу­де че­рез три дні, - при­ходь до ме­не
по цей ко­шик. Хоч щод­ня при­ходь. Чо­му ж ти не бе­реш? Нев­же не візьмеш? Не
хо­чеш? Бе­ри! Ну, бе­ри, ка­жу, а то зве­лю віднес­ти на­зад. І та­ки справді
Жу­жельці віддам… Бе­ри!

    Маклена (взяв­ши ко­шик, три­має
йо­го якусь мить, потім рвуч­ко йде до со­ба­чої буд­ки і ки­дає). На, Кун­де,
а то й справді відда­дуть Жу­жельці! Хоч пан Збро­жек і ка­же, що чим со­ба­ка
го­лодніший, тим кра­ще сте­ре­же, про­те бач, як го­ду­ють свою Жу­жельку. Та
він і про робітників це го­во­рить: "Чим, - ка­же, - робітник го­лодніший,
тим де­шев­ше і дов­ше він пра­цює". Не­дар­ма то­ва­риш Ок­рай ка­зав, що
па­ни нас більше люб­лять, ко­ли ми го­лодні, хоч самі во­ни ли­ше тоді добрі,
як сплять. За це я їх і не люб­лю, навіть ко­ли сплю, і ко­ли б моя си­ла, я їм
та­ке зро­би­ла б, як там (жест на схід) зро­би­ли.

    Анеля. Бо­же! Во­на вже
більшо­вич­ка!

    Маклена. І вий­ду заміж за
більшо­ви­ка, от! Навіть мрію. В тюр­му піду. В оди­ночній ка­мері бу­ду. А до
вас не піду, хоч і в ок­ре­му кімна­ту.

    Анеля. Тоді віддай на­зад.

    Маклена. Їж, Кун­де! Ли­хо же­не
нас на ву­ли­цю, з го­ло­ду і я, мо­же, зроб­лю собі там спальню, але я ніко­ли
не зроб­лю, Кун­де, із своєї спальні ву­ли­цю, як це роб­лять всі чис­то пані
і, пев­не, зро­бить і пан­на Ане­ля.

    Анеля. Грубіянка! Нев­дяч­на
тва­рю­ка! За що? (Навіть зап­ла­ка­ла). Віддай!

    Маклена. Їж, Кун­де! А що не
з'їси, мені відда­си - від те­бе візьму ра­до!

    Анеля. За­раз же віддай! (Хо­че
взя­ти об'їдки, але со­ба­ка гар­чить). Віддай! Від-да-ай, ка­жу!

    

4

    

    Пан За­рем­б­сь­кий з га­зе­тою.
Зу­пи­ня­ючись, ди­виться:

    - Панно Ане­лю!

    

    Маклена відійшла.

    

    Анеля (отя­мив­шись). Ах, да­руй­те,
па­не Вла­дек! Я в такій вульгарній сцені. Але уявіть! Во­на зби­рає там, за ка­на­ва­ми,
різну по­кидь, кістки й та­ке інше і ва­рить юш­ку. Батько без­робітний. Ма­тері
не­має. Мені ста­ло шко­да її. Я на­ка­за­ла при­нес­ти їй усе, що за­ли­ши­ло­ся
від снідан­ку: цілу кот­ле­ту, бісквіт, три плит­ки шо­ко­ла­ду, кор­жи­ки, бул­ку.
А во­на їх - со­баці. Та ще якої ги­до­ти на­го­во­ри­ла! Жах!

    Зарембський. Ви по­ка­рані за
не­до­реч­ну в наш час гу­манність.

    Анеля. Мож­ли­во. Але, сподіва­юся,
ва­ше співчут­тя не на боці тієї му­жич­ки?

    Зарембський. Її батько,
здається, в ме­не на фаб­риці і теж страй­кує. Дру­гий місяць. Він вва­жає за
кра­ще зби­ра­ти на смітни­ку кістки, ніж за­роб­ля­ти на фаб­риці щод­ня по два
зо­ло­тих, на які мож­на ку­пи­ти собі хліба і зва­ри­ти собі борщ навіть з
м'ясом. От­же, я не мо­жу співчу­ва­ти не тільки їм, але навіть тим, ко­го во­ни
об­ра­жа­ють за ми­лос­ти­ню, за не­потрібний і шкідли­вий гу­манізм.

    Анеля. От­же, я по­ка­ра­на з
двох боків? Подвійно?

    Зарембський. От­же, так.

    Анеля (ко­кет­ли­во). І вам
не шко­да ме­не?

    Зарембський. Ні.

    Анеля. Я серй­оз­но… Ніскілеч­ки?

    Зарембський. Ко­ли ви серй­оз­но,
то ні півстілеч­ки.

    Анеля. Але, мо­же, все ж у па­на
Вла­де­ка знай­деться для ме­не крап­лин­ка як­що не гу­ман­ності, то хоч яко­гось
по­чут­тя?

    Зарембський. Ви пи­таєте чи
про­си­те?

    Анеля (серй­оз­но, до­пит­ли­во,
стур­бо­ва­но). А як ви га­даєте?

    

5

    

    До них підійшли жеб­ра­ки.

    Жебраки. До­рогі па­но­ве!…

    - Заради па­на Ісу­са!

    - Крихітку з ва­шо­го щас­ли­во­го
сто­лу!

    Зарембський (не до­бе­реш -
до Анелі чи до жеб­раків). Ви про­си­те?

    Анеля. Я?

    Жебраки. Про­си­мо!

    Зарембський. Я ми­лос­тині ніко­му
не по­даю. Це мій прин­цип. Де га­рантія, що про­сить не мій во­рог? Не даю!

    Жебраки. Не поз­бав­ляй­те
нас хоч цієї ро­бо­ти!

    - По­дай­те за­ра­ди Ма­тері Бо­жої!

    Зарембський. Зверніться он до
пан­ни Анелі.

    Анеля. Пан Вла­дек по­ви­нен
зна­ти, що та­ке чемність: навіть жеб­ра­кам пер­ший му­сить відповіда­ти ка­ва­лер.

    Зарембський (до жеб­раків). У
ме­не стоїть фаб­ри­ка без робітників. Хо­че­те хліба - підіть про­женіть страй­карів,
станьте на їхнє місце й пра­цюй­те. Польщі потрібно наз­би­ра­ти власні капіта­ли,
а не жеб­ра­ти, тре­ба зак­лас­ти свій зо­ло­тий підму­рок, а не страй­ку­ва­ти
біля по­рожніх кас. За­би­рай­те­ся!

    

    Жебраки відхо­дять.

    

    Анеля. То як же ви ду­маєте?

    Зарембський. Я вже ска­зав.
Ми­лос­тині ніко­му не даю.

    Анеля. Це відповідь на моє за­пи­тан­ня?

    Зарембський (по па­узі). Так.

    Анеля (ти­хо). Після ва­шо­го
вчо­рашнього коліноп­рек­лон­но­го освідчен­ня в ко­ханні?

    Зарембський. Ні! Це після де­яких
сьогоднішніх неп­риємних для ме­не но­вин і оказій. З'ясу­ва­ло­ся, що ваш лю­бий
ба­теч­ко, а мій підруч­ний мак­лер і орен­дар був пер­шим і най­серй­ознішим
пре­тен­ден­том на купівлю з тор­гу моєї фаб­ри­ки і всього мо­го май­на, що це
він на­ма­гав­ся вплу­та­ти моє підприємство в бор­ги і навіть, як я те­пер га­даю,
до­по­ма­гав страй­ка­рям, як­що не по­ви­га­няв їх досі з моїх квар­тир.

    Анеля. Я про це нічо­го не
зна­ла. Я і ма­ма. Сло­во честі. Зовсім нічо­го. Але я впев­не­на, що те­пер,
дізнав­ши­ся про ва­ше освідчен­ня, він вже не бу­де ку­пу­ва­ти ва­шої фаб­ри­ки.

    Зарембський (рух га­зе­тою).
Дізнав­ши­ся про сьогоднішні повідом­лен­ня бан­ку, я теж пе­вен, що не бу­де
ку­пу­ва­ти.

    Анеля. Нав­па­ки, ко­ли він
сьогодні довідав­ся про це, він ду­же зрадів.

    Зарембський. Банківським
повідом­лен­ням?

    Анеля. Я не знаю, про що ви
го­во­ри­те. Він зрадів, ко­ли я і ма­ма приз­на­лись йо­му, що ви освідчи­ли­ся
мені в ко­ханні.

    Зарембський. Пар­дон! Ви ко­ли
йо­му про це ска­за­ли?

    Анеля. Сьогодні. Вчо­ра я бу­ла
над­то схвильова­на. Ад­же ва­ше вчо­рашнє освідчен­ня бу­ло для ме­не та­ке
нес­подіва­не, рап­то­ве, що я виріши­ла відклас­ти роз­мо­ву з батька­ми на ра­нок.
Хоч мамі я ска­за­ла ще вдосвіта. В думці я ще раз обійшла вчо­раш­ню алею,
щоб… щоб підня­ти кож­не ва­ше впу­ще­не сло­во, мож­ли­во, не­до­чу­те… ми­мовільний
рух. Потім пе­ре­би­ра­ла їх при зо­рях, скла­да­ла зі своїми, і з цього ви­хо­ди­ли
такі чарівні, чу­дові узо­ри, що за­раз я навіть бо­юсь пе­рег­ля­ну­ти їх…
Після ва­ших сьогоднішніх но­вих слів - бо­юсь…

    Зарембський. А тим ча­сом ваш
та­то при тих са­мих зо­рях скла­дав зо­лоті узо­ри з при­бутків від моєї фаб­ри­ки.
Я теж бо­юсь. А втім, да­руй­те й скажіть на­решті, що са­ме ска­зав він,
дізнав­ши­ся про моє освідчен­ня?

    Анеля. Він ска­зав, що… бу­де
ду­же ра­дий і щас­ли­вий… і, як­що пан Вла­дек справді… по­ко­хав Ане­лю, то,
ска­зав, хай при­хо­дить че­рез три дні.

    Зарембський. Що ж він га­дає -
після сьогоднішнього розп'яття на банківсько­му хресті воск­рес­ну­ти че­рез
три дні?

    Анеля. Я не знаю, про який
хрест ви го­во­ри­те.

    Зарембський. Про який? Спи­тай­те
в батька. Він уже знає. І пе­ре­кажіть, будь лас­ка, йо­му…

    

6

    

    Підійшов ще жеб­рак, зовні
інтелігент, з яко­юсь са­мо­роб­ною дуд­кою. По­вер­ну­ла­ся Мак­ле­на з по­рожнім
ко­ши­ком.

    Жебрак. Па­но­ве! Як ба­чи­те,
я жеб­рак. Я знаю, яке неп­риємне по­чут­тя охоп­лює кож­но­го з нас, ко­ли до
нас підхо­дить жеб­рак. Тим па­че за­раз, ко­ли жеб­ра­ку­ван­ня ста­ло ма­ло
не го­лов­ною про­фесією в Польщі…

    Зарембський. Ви ча­сом не з
ук­раїнських на­род­них де­мок­ратів?

    Жебрак. Ні. Я по­ляк. Я пи­ша­юся
цим. Ли­бонь, я пер­ший при­ду­мав з жеб­рацт­ва зро­би­ти пев­ний жанр мис­тецт­ва.

    Зарембський. А не нав­па­ки?

    Жебрак. Будь лас­ка, пе­ре­ко­най­тесь.
Ось цю дуд­ку я зро­бив з польської ка­ли­ни і граю по містах у кож­но­му
дворі. Під аком­па­не­мент піаніно. І ви­хо­дить, що я граю, а мені аком­па­нує
ма­ло не вся Польща. Це вже я, га­даю, мис­тецт­во. Ось, нап­рик­лад, за­раз у
сусідньому дворі хтось грає на піаніно зна­ме­ниті "De­ux po­lo­na­ises
" бо­жест­вен­но­го Шо­пе­на. Чуєте? Бурх­ли­вий вступ: тру-ру-ру-рум! У
старій Польщі шу­мить кри­ва­вий бан­кет. Кров, зви­чай­но, - як ви­но, а ви­но
- як кров. Очі чарівних дам, - як ран­ко­ве світан­ня, а ран­ко­ве світан­ня -
як дамські очі. Ста­ле­ви­ми по­лис­ка­ми виб­лис­ку­ють польські шаблі et ce­te­ra
vi­va­te: Річ Пос­по­ли­та на пер­ших хви­лях істо­рич­но­го підне­сен­ня. Ще
ви­ще, ще ви­ще, і ось po­lo­na­ises - зда­ва­лось, не­по­га­ний, уро­чис­тий і
не­пе­ре­мож­ний хід на світо­вий Ва­вель. (Грає на дудці по­ло­нез).

    Зарембський. А не­по­га­но!
Навіть бра­во! Бра­во! Ста­рий і слав­ний рід За­рембських у цьому по­ло­незі
йшов по­пе­ре­ду. Ста­рий За­рем­ба. При Ка­зи­мирі по­чи­нав.

    Жебрак. А ми, оче­ви­дяч­ки,
за­вер­ши­мо цей істо­рич­ний хід мільйон­ним все­польським по­ло­не­зом жеб­раків.
(Грає по­ло­нез у мінор­но­му тоні). На Ва­вель, че­рез усю Польщу. І бу­де вся
Польща кла­до­ви­щем, а Ва­вель… надг­роб­ним їй пам'ятни­ком… Кінець! Кінцем
навіть пах­не й в повітрі. Зи­ма.

    Зарембський (зах­ви­лю­вав­ся).
Ко­му зи­ма і смерть, а ми ли­ше бе­ре­мо­ся до зи­мо­во­го спор­ту. Ми, За­рембські!
Нам тісно тан­цю­ва­ти! Зем­ля ста­рої Польщі ввігну­ла­ся під на­ми, як ста­рий
се­лянський тік. Ми туп­цюємо в до­лині. Нам потрібні нові шля­хи від мо­ря до
мо­ря. Нам потрібно як­най­швид­ше вий­ти на об­ши­ри сте­по­во­го оке­ану, за
ста­ле­вий Дніпро і ту­ди, де оспіва­ний по­етом…

    

    Жебрак зно­ву пе­ревів на мінор, при­танцьову­ючи
під ди­со­нанс.

    

    …Маяк під Акер­ма­ном. Ще далі! Ще
далі на південь, де щог­ла Кримських гір - ви­со­кий Ча­тир-Даг стоїть1. Київ -
наш ключ до Схо­ду. Данціг - на Захід. Ми по­ве­де­мо далі й далі наш пе­ре­мож­ний
по­ло­нез. Хай нам ко­пає хоч яку яму (по­ню­хав з ма­ленько­го фла­кон­чи­ка)
ко­мунізм і круж­ляє, мов чорт пе­ред по­хо­ро­ном мак­ле­ра, - ми по­ве­де­мо!…
Так!… Так!… (Ви­гу­кує). До­сить! Ось вам за му­зи­ку. (Ки­дає жеб­ра­кові зо­ло­тий.
До Анелі). Вам відповідь батькові: пе­ре­кажіть, що я зро­зумів йо­го зап­ро­шен­ня.
Але пе­вен, що він не Бог і че­рез три дні не вста­не, не воск­рес­не! Ніко­ли
не воск­рес­не! Це йо­му нас­тав кінець! Йо­му! (Вибігає).


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:43 | Повідомлення № 5
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

III

    

    Повернувся до­до­му Гра­са.

    

    Маклена (ти­хо). Ну, як?

    Граса. Фаб­ри­ку та­ки зак­ри­то,
Мак­ле­но. І нас всіх звільни­ли. Як і про­ро­ку­вав пан Збро­жек, щоб у нього
язик відсох. Зак­ри­то й за­пе­ча­та­но. За­пе­ча­та­но й про­пе­ча­та­но: фаб­ри­ка
про­дається з торгів. То­ва­риші по­нес­ли вже речі про­да­ва­ти. Е-ех! Що вий­шло
з на­шо­го страй­ку? Цілий аукціон…

    Маклена. А що ка­же комітет?

    Граса. От і йо­го б те­пер з
торгів про­да­ти, та ніхто не ку­пить.

    Маклена. А то­ва­риш Ок­рай?

    Граса. Не прий­шов твій Ок­рай.
За­па­лив наші дум­ки, а сам, бач, зник. Довів до аукціону. Об­ду­рив. Ко­муніст!

    Маклена. Він не та­кий. Він
не мо­же об­ду­ри­ти.

    Граса. Чо­му не мо­же?

    Маклена. Не мо­же! В нього
очі не такі!

    Граса. Прав­да, що не такі. І
не по­ка­зав. Тре­ба бу­ло слу­ха­ти­ся пе­пе­есівців. Ті хоч і за­ве­дуть, та
за­те не ки­нуть. І очей не хо­ва­ють. У них гарні очі…

    Маклена. Гарні очі?

    Граса. Гарні очі. А цей, бач,
і не по­ка­зав.

    Маклена. А мо­же, він хво­рий?

    Граса. І звістки не по­дав.
До­агіту­вав. (З сум­ним гу­мо­ром). Капіталізму нас­тає край. Йо­го за­ко­пає
про­ле­таріат. Про­ле­таріат - мо­гильник капіталізму. Мо­гильник і гро­бар.
Так і ста­ло­ся. Їй-бо­гу, так. Заст­рай­ку­ва­ли і зро­би­ли з фаб­ри­ки Зе­рембсько­го
тру­ну. Стоїть як тру­на. Тільки що ж далі має ро­би­ти про­ле­таріат? Собі тру­ну?…
Ні! Тре­ба слу­ха­ти­ся пе­пе­есівців… На­ших давніх пе­пе­есівців. Ті хоч очей
не хо­ва­ють. У них такі гарні очі. (По­ба­чив­ши, що Мак­ле­на ма­ло не пла­че
че­рез Ок­рая, що їй бо­ля­че). Такі хо­роші очі, що будь-який со­ром пе­ре­мор­га­ють.
А цей, бач, ще мо­ло­дий. Кон­фу­зиться. Чудій! Со­ром, ка­жуть, не дим - очей
не по­виїдає…

    

IV

    

    Повернувся до­до­му й Збро­жек.
Не­ви­дю­щи­ми очи­ма ди­виться на жінку:

    - А-а… Це ти?… Зна­чить, я вже
прий­шов. Еге ж. А де Анелька?

    Жінка Збро­же­ка. Во­на хво­ра.
Ле­жить.

    Зброжек. Хво­ра? Тож і на по­ба­чен­ня
не хо­ди­ла?

    Жінка Збро­же­ка. Бу­ла.

    Зброжек. Ага. Після по­ба­чен­ня
зах­воріла. Ви­хо­дить, і зять вже не зять. Про­ню­хав? Знає?

    Жінка Збро­же­ка. Ох, Юзю!
Пан Вла­дек ду­же об­ра­зив­ся, що ти хо­чеш ку­пи­ти йо­го фаб­ри­ку. Ду­же об­ра­зив­ся!
Ду­же! Я про­си­ла те­бе, Юзю, - не тре­ба. А те­пер дівчи­на хво­ра!

    Зброжек. Пан Вла­дек об­ра­зив­ся,
що я хотів ку­пи­ти фаб­ри­ку. Він ду­же об­ра­зив­ся за це. То що ж мені те­пер
ро­би­ти, ко­ли я фаб­ри­ки вже не куп­лю? Ніко­ли не куп­лю! І во­на для ме­не
роз­ва­ли­лась! І бал­кон! Все! Банк, де я три­мав свої гроші, крах­нув. Все,
що двад­цять три ро­ки зби­рав по камінцеві, роз­ва­ли­ло­ся. До­ла­ри по­ко­ти­лись
і за­ко­ти­ли­ся за обрій. Навік, чорт… Чорт - Бог! Чорт - Бог!

    Жінка Збро­же­ка. Юзю!

    Зброжек. Чорт - Бог! Чорт -
Бог!

    Жінка Збро­же­ка. Тобі не мож­на
хви­лю­ва­ти­ся!

    Зброжек. А що мені те­пер мож­на?
Що?

    Жінка Збро­же­ка. У те­бе ж
аст­ма, Юзю!

    Зброжек. У ме­не аст­ма.
Ввесь світ зах­ворів на аст­му! Аст­ма ду­шить увесь світ! Він хар­чить і да­виться.
Йо­го сер­це - банк, всесвітній банк - ось-ось лус­не. Чуєш, як б'ється? Де наш
до­машній лікарський по­рад­ник? Що там ра­дять у разі при­пад­ку? (Роз­гор­нув
по­рад­ник). Морфій! Морфій під шкіру! (Чи­тає). "Іноді до­по­ма­гає, ко­ли
пус­ти­ти кров". (Кри­чить). Мерщій пус­ти­ти світові кров! Мерщій кров!

    Жінка Збро­же­ка. Я за­раз
побіжу по ліка­ря. Я за­раз, Юзю! Ой Матінко Бо­жа, Матінко Бо­жа! (Біжить і про­мов­ляє
са­ма до се­бе). Все те­пер на світі та­ке нес­подіва­не, рап­то­ве! Все як
з-за ро­гу на те­бе, ось так… Я вже бо­юся хо­ди­ти… (Вибігла).

    Зброжек. Не тре­ба мені ліка­ря!
Гро­шей не­ма! По­ко­ти­ли­ся! Чорт - Бог! Чорт - Бог! Мені тре­ба за щось за­че­пи­ти­ся,
а то я теж по­ко­чу­ся. Ух, який вітер! Який страш­ний вітер! За якусь дум­ку,
за од­ну кра­поч­ку за­че­пи­ти­ся б! Гроші круглі, зем­ля круг­ла, все кру­титься,
все ко­титься, і го­ло­ва ко­титься. Во­на теж круг­ла. За що? Мо­же, за гак?
Ну що ж, ко­ли більше не­має за що, до­ве­деться за цей гак. (По­ка­зує на гак
в стелі). Як­що вже в мак­ле­ра зак­ру­ти­лась го­ло­ва, то мак­ле­рові за­ли­ши­ло­ся
од­не - гак. Атож! Він зби­рав двад­цять три ро­ки, ко­ли не бу­ло кри­зи,
скільки ж, пи­тається в за­дачі, тре­ба зби­ра­ти те­пер, при кри­зах? Я вже не
розв'яжу цієї за­дачі. (За­ми­кає двері). Гак - і кінець! Смерть! Здається, я
заст­ра­ху­вав се­бе від смерті. Го-го! За са­мо­губст­во премії не да­дуть. До­ве­деться
навіть без премії, без будь-яко­го зис­ку по­мер­ти. І це мак­ле­рові, га? А
втім, стри­вай. Стій! (За­ла­зить на стілець). Хіба не мож­на за­ро­би­ти на
власній смерті? По­ду­май, мак­ле­ре? Ду­май, мак­ле­ре! Ду­май! Го-го! Стри­вай!
Здається, за­че­пив­ся!… (Зла­зить із стільця).

    

    В двері сту­ка­ють.

    

    Можна.

    

    Завіса

    

ДІЯ ДРУГА

    

I

    

1

    

    У підвалі у Грасів.

    

    Граса (хво­рий­, у за­бутті).
Хрис­тин­ко, дер­жи но­ги! Мої но­ги втек­ли. За­вер­ни. (Отя­мив­шись). Ху-у.
І при­вер­зеться ж. Хрис­тин­ко! Ти б засвіти­ла нічник, а то щось над­то вже
тем­но. Здається, ввесь світ без вог­ни­ка. Дощ. Чуєш, Хрис­тин­ко? Га, Хрис­тин­ко!
(Прис­лу­хав­ши­ся, підво­диться і на пре­ве­ли­ку си­лу йде до печі).

    

2

    

    Увійшла Мак­ле­на. За нею -
вітер і шум до­щу.

    - Ой! Ви зно­ву вста­ли?

    Граса. Нічник засвіти­ти
хотів…

    Маклена. А Хрис­тин­ка?

    Граса. Спить, чи що… Бу­див,
не ози­вається.

    Маклена. Ну хіба так мож­на?
Хіба так оду­жаєте?

    Граса. Де ти діла кре­са­ло й
губ­ку?

    Маклена. Ось. Я завж­ди кла­ду
отут, біля печі.

    Граса. Біля ме­не кла­ди. Да­вай
я розд­му­хаю! (Кре­ше). По­га­но без ру­ху… (Розд­му­хує во­гонь).

    Маклена (засвіти­ла нічник). Зно­ву
но­ги нал­лються і по­наб­ря­ка­ють!

    Граса (зас­по­коївшись при
світлі, тре но­ги). От при­верз­ло­ся, що мов­би повтіка­ли від ме­не. Взу­ли
ва­лян­ки й пішли до две­рей… (Пе­ре­во­дя­чи це на жарт). То я за ни­ми навз­догін…
А глянь-но, як там спить Хрис­тин­ка?

    Маклена. Спить. (До Хрис­тин­ки).
Хрис­тин­ко, вста­вай!…

    Граса. Не бу­ди, як­що спить.
Хай собі спить. Хай спить… А як там над­ворі? Дощ?

    Маклена. Із снігом іде.

    Граса. Ну що ж. На те й дощ
із снігом. Хай собі йде. Як тобі хо­ди­ло­ся? Змерз­ла, ма­буть?


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:47 | Повідомлення № 6
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

Микола Куліш

Патетична соната

    

    Драма

    

    Микола Куліш дов­го ви­но­шу­вав
за­дум на­пи­са­ти ро­ман про не­щас­не ко­хан­ня по­ета до пан­ноч­ки Ма­ри­ни.
За тло ма­ли пра­ви­ти грандіозні події пер­шої світо­вої війни й ре­во­люції.
Та ре­алізу­ва­ти за­дум письмен­ни­кові вда­ло­ся в формі п'єси.

    

    Із спо­гадів мо­го ро­ман­тич­но­го
нині покійно­го дру­га й по­ета Ілька Юги на Жовт­не­вих ро­ко­ви­нах у клубі
ЛКСМУ про свій не­за­вид­ний, як ска­зав він, про­те пов­чальний ре­во­люційний
мар­ш­рут.

    

І

    

1

    

    - Уявіть собі, друзі, - так по­чав він, - пер­ше - ву­ли­цю ста­ро­го
провінційно­го міста; дру­ге - дво­по­вер­хо­вий бу­ди­нок з таб­лич­кою:
"Дім ге­не­рал-май­ора Пе­роцько­го"; третє - ре­во­люційну вес­ну;
чет­вер­те - Ве­ли­код­ню ніч.

    Початок
дії: я пи­шу. Напівго­ри­ще в бу­дин­ку. Квад­ра­то­ве вікон­це зап­ну­те зо­ря­ним
не­бом. Світить га­со­ва лам­поч­ка. В кут­ку мідя­ним уда­вом виб­лис­кує
гелікон.

    

2

    

    Поруч
за де­рев'яним простінком жи­ве без­робітна мо­дист­ка Зінька. Во­на че­ше
ко­су. Під две­ри­ма гості.

    

    Перший гість (чи­тає на­пис
крей­дою на две­рях). "З на­го­ди Ве­ли­код­ня візи­терів не прий­маю".
(Па­уза. З до­са­дою). Хе-хе! Оригінально!

    Другий гість (рев­ни­во,
ба­са). Чо­го ж ви ста­ли?

    Перший гість. А ку­ди мені те­пер
іти?

    Другий гість. На Ве­лик­день
у кож­ної гос­по­дині двері гос­тям од­чи­не­но.

    Перший гість. То я піду до ва­шої.
Доб­ре?

    

3

    

    Зінька сміється.
Гості, ощи­рив­шись, роз­хо­дяться. Я пи­шу. Підо мною в ге­не­ра­ловій квар­тирі
дзво­нять ку­ран­ти, не­мов з да­лечі віків: мірно, жур­но, елегійно. А ще ниж­че,
на пер­шо­му по­версі, жи­ве во­на. Не­мов за­раз ба­чу: од­чи­не­не вікно,
вітри­лом нап­ну­лась сер­пан­ко­ва завіса. Під нею не­мов пли­ве освітле­ний
кут кімна­ти: піаніно, пог­руд­дя Шев­чен­ко­ве й квіти. Во­на вив­чає Бет­хо­ве­но­ву
"Па­те­тич­ну со­на­ту". Грає в пов­то­рює вступ, оте пов­не зо­ря­но­го
па­фо­су, гли­бо­ке й мо­гутнє gra­vе. (Тоді я не знав ще ні наз­ви, ні ав­то­ра).

    

4

    

    До ме­не в двері сту­ко­тить Зінька:

    - Можна? (Увіхо­дить). Скажіть,
сусідо, відга­дай­те, ко­ли до дівчи­ни хо­дить удос­тач муж­чин, а їй рап­том
хо­четься бігти од них до муж­чи­ни ж, то що це зна­чить?

    Я. Не знаю.

    Зінька. А ко­ли всі зби­ра­ються
роз­гов­ля­ти­ся, а їй хо­четься за­говіти, то ви теж не знаєте, що во­но зна­чить?

    Я. Теж не ска­жу.

    Зінька. Нев­же не знаєте? І
не вга­даєте? Та ну-бо! Це ж та­ка зро­зуміла річ. Це зна­чить, що прий­шла… Ду­маєте,
лю­бов? Ве­ли­код­ня нічі І все. А вам по­ду­ма­лось?

    

    Я од­хи­тую го­ло­вою.

    

    Прийшла Ве­ли­код­ня ніч, а за нею в
гості ма­дам жур­ба преться. Слу­хай­те, сусідо. Я го­лу­бе плат­тяч­ко, бач­те,
наділа дівоцьке, ко­су по-скром­но­му зап­ле­ла - за­говіла, а ви та­кий бідний
та самітний, що й сьогодні не роз­говієте­ся. То, мо­же, пішли б уд­вох, га?…

    Я (одхи­тую го­ло­вою).
Бач­те…

    Зінька. Ха-ха! До церк­ви,
нап­рик­лад. А вам по­ду­ма­лось?… (Підмор­г­ну­ла). Не бійтесь! Ви не
пос­ко­ро­ми­тесь од ме­не.

    Я. Я й не бо­юсь. Я, бач­те,
не маю ча­су. Я пи­шу лис­та.

    Зінька. Ви пи­ше­те. Ви­бач­те,
пишіть. Я б оце са­ма на­пи­са­ла лис­та або­що. На­пи­са­ла б: ро­ку двад­цять
третього жит­тя, чис­ла в ка­лен­дарі чер­во­но­го, у серці ж - чор­но­го. Ой
ка­за­ли мені лю­ди, що як прий­де сво­бо­да, то во­на, як ма­ма: не жу­ри­ся,
мов­ляв, дівко, - вис­ко­чиш із ями… Бу­де світ тоді, як цвіт, ще й ми­лий, як
со­неч­ко. Сво­бо­да прий­шла. То оце я й пи­шу: до­ро­гий мій, ми­лий! Хоч ка­жуть,
я та­ка, що й за п'ята­ка, а про­те не все ще спро­да­ла, зос­та­ви­ла де­що
про ми­ло­го, що прий­де ж, ду­ма­лось, до ме­не хоч на день, на мій Ве­лик­день.
Свічку засвіти­ла, плат­тяч­ко наділа го­лу­бе, дівоцьке, а він щось не іде…
Пишіть! На доб­раніч.

    Грошей ча­сом не­ма у вас по­зи­чи­ти
- сім кар­бо­ванців? За квар­ти­рю, бач­те, ви­ма­га­ють. Я од­дам. Одер­жу за
свою (підмор­г­ну­ла) квар­тир­ку - і од­дам. Не­ма? Пишіть, пишіть.

    

5

    

    З пер­шо­го по­вер­ху кам'яні
прис­тупці униз, у тем­ний підвальний за­кут. Двоє сор­ту­ють літе­ра­ту­ру. Ос­то­ронь
жінка пра­сує білиз­ну. Із стелі зрідка, але ме­то­дич­но впер­то й
дзвінко ка­пає у відро во­да.

    

    Літній (одкла­да­ючи
листівки). На Ва­донів за­вод. Те­пер пор­то­вим май­стер­ням: бро­шу­рок
"Ко­ли скінчиться війна" - од­на, дві, три, чо­ти­ри, п'ять (крап­ля:
дзень! Обер­нув­ся, гля­нув на сте­лю, на відро і знов), сім, вісім,
дев'ять, де­сять (крап­ля: дзень! Нах­му­рив­ся). Отак у вас завж­ди ка­пає
зі стелі?

    Жінка. Третій рік. Ще як бра­ли
на війну Ов­ра­ма, му­жа мо­го, - по­ча­ло. З то­го ча­су жду й ра­хую. Со­роч­ку
пе­ру я за сімде­сят кра­пель, пра­сую за де­сять. А за цілий день, знаєте,
скільки їх ви­па­дає? Аж чо­ти­рис­та трид­цять два по сто. Скільки це, по-ва­шо­му?

    Літній. Со­рок три ти­сячі
двісті.

    Жінка. Жду й ра­хую. Го­ло­ва
- як ре­ше­то. Все жит­тя - як ре­ше­то: все по­дов­ба­ли ці краплі. Пам'ятаю,
по­ча­ла щи­та­ти, як вер­ну­лась з про­водів. (Ра­ху­ючи краплі). Од­на,
дві. Про­вод­жа­ючи, пи­та­ла: ти ж кот­ляр, Ов­ра­ме, на за­воді став глу­хий,
не­до­чу­ваєш, а те­бе бе­руть. А він мені… Три. "Че­рез те нас і бе­руть,
що глухі ми і сліпі ще". Та й пішов. Ту­ман сто­яв, воріт бу­ло не вид­но.
Я за ним: Ов­ра­ме! Він не обер­нувсь… Чо­ти­ри… Ко­ли ж те­бе те­пер жда­ти?
Не обер­нув­ся. Але біля за­во­ду став. Добігла. Са­ме тоді… П'ять… Ішло на шос­ту,
і за­рев­ли гуд­ки. Ніко­ли не пла­кав, а то див­люсь - слу­хає й пла­че…
Шість. А скажіть, яке най­більше чис­ло в світі?

    Літній. Квад­рильйон,
здається.

    Жінка. Квад­рильйон. Як­би мені
хто ска­зав, що, як упа­де квад­рильйон­на крап­ля, тоді вий­де війні кінець,
тоді вер­неться мій Ов­рам, я б пе­ре­щи­та­ла. Я б кож­ну кра­пельку об­чис­ли­ла,
не про­пус­ти­ла б! (Жа­гу­че, прист­рас­но, аж сльози прос­ту­пи­ли).
Як на­мис­теч­ко б, зібра­ла та на пам'ять на­ни­зу­ва­ла кра­пельку до краплі.
Отак. (Став­ши. як на мо­лит­ву, ра­хує краплі). Сім. Вісім. Дев'ять.

    Парубок. Сест­ро, ти зно­ву…

    Жінка. Вісім. Дев'ять. Де­сять…

    Парубок. Ну от… (До
літнього). Що ро­би­ти?

    Літній (су­во­ро). Що?
Нес­ти літе­ра­ту­ру! Ор­ганізо­ву­ва­ти! Агіту­ва­ти! Тре­ба увесь світ підпа­ли­ти
на­ши­ми ло­зун­га­ми: ви­ма­гаємо зро­би­ти з тай­них до­го­ворів пла­ка­ти -
раз, із війни не­гай­ний мир на­ро­дам - два, із два­над­ця­ти го­дин ро­бо­ти
вісім - три, маємо чо­ти­ри ру­ки - чо­ти­ри, а па­кунків п'ять - п'ять, що ро­би­ти
з п'ятим - шість.

    Парубок. У ме­не є тут то­ва­риш
один. Пок­ли­ка­ти?

    Літній. Хто?

    Парубок. Сту­дент.

    Літній (міна). Хм…

    Парубок. Та не справжній, із
се­лян. З універ­си­те­ту на до­му. Екс­терн. При­бивсь у го­род із се­ла вчи­ти­ся.
Батько десь за пас­ту­ха. Хло­пець трош­ки мрійний, про­те пев­ний, свій…

    Літній. Сім! Клич!

    

6

    

    І при­хо­дить до ме­не мій пер­ший
друг, мій поб­ра­тим Лу­ка:

    - Ілько, здрас­туй! Ти що ро­биш?

    Я (па­те­тич­но). Пи­шу
до неї лис­та!

    Лука. Це сто трид­цять пер­шо­го?

    Я. Не смійся. Лу­ко!

    Лука. Ско­ро пор­веш?

    Я. Не смійся! Ти чуєш, який у
ме­не настрій? (Я чую зни­зу акор­ди gra­ve). Ви­со­кий, зо­ря­ний, як
не­бо! Пер­ше (жест на гелікон), ба­чиш цю шту­ку? Гелікон зветься. Ко­ли
взя­ти for­te, мож­на за­га­си­ти лам­пу. Але я нав­чу­ся гра­ти так, що
зорі на небі га­си­ти­му.

    Лука (іронічно).
Навіщо?

    Я. Щоб… щоб ма­ти ро­бо­ту.

    Лука. Ро­бо­ту, ба­чу, ма­ти­меш,
а от за­робіток?…

    Я. І за­робіток теж. Це ж
гелікон з ор­кест­ру, що грає влітку на бульва­рах, во­се­ни на весіллях, узим­ку
на по­хо­ро­нах - з ор­кест­ру гу­манізму. Є геліконісти, що до­би­ва­ються од цього
уда­ва та­кої, що він не прос­то грає, а дзво­нить, як срібний дзвін. Отак:
бом, бом…

    

    Підо мною не­мов на­ро­чи­то дзво­нять
ку­ран­ти.

    

    І я нав­чусь! Обов'язко­во! Третє, і
це го­лов­не, я пи­шу до неї лис­та. (Зни­зу я чую, як услід за gra­vе нап­ли­ває
пер­ша хви­ля світло-яро­го al­leg­ro mol­to e con brio). Слу­хай! (Чи­таю
й фан­та­зую), "Мож­ли­во, що й цього пор­ву, але пи­шу й пи­са­ти­му,
бо вірю в Пет­рар­ку і в вічну лю­бов. У вічну лю­бов. Між іншим, од зо­ло­тих
фігур в історії чорні тіні, од чер­не­чої ж Пет­рар­чи­ної зо­ло­та й яс­на -
світінь вічної лю­бові. Вірю і пи­шу. Ви граєте сьогодні щось но­ве, що са­ме -
не знаю, але ця му­зи­ка, на­пев­но ж, про юна­ка, що мчить ко­нем сте­па­ми,
шу­кає країни вічно­го ко­хан­ня. Там, у го­лу­бих вікнах, дівчи­на самітна:
ліву бро­ву трош­ки ло­мить, як усміхнеться, очі го­лубі. Скажіть, вітри, або
ви, зорі, чи вий­де дівчи­на йо­му на­зустріч, чи од­чи­не двері, прек­расні
ворітця в країну вічно­го ко­хан­ня!" (Крізь сльози й посміх). Ану,
вга­дай. Лу­ко…

    Лука. На те у дівчат і
ворітця, щоб їх од­чи­ня­ти.

    Я. Та ні! Пош­лю от я цього
лис­та чи ні?

    Лука. Як сто трид­цять по­пе­редніх.

    Я (тоді вро­чис­то, ка­те­го­рич­но).
Сьогодні. Сам од­не­су!

    Лука. Сьогодні тре­ба нес­ти
літе­ра­ту­ру, і ти му­сиш по­мог­ти. Ходімо!

    Я. Завт­ра од­не­сем.

    Лука. Ти хо­чеш спра­ву
соціальної ре­во­люції одк­лас­ти на завт­ра!

    Я. Ані по­до­би­ни! Але знай.
Лу­ко: над світом по­ло­щеться в крові пра­пор бо­ротьби. Для чо­го? Щоб завт­ра
за­ма­яв над на­ми пра­пор вільно­го тру­да. Та тільки тоді, як над світом за­має
пра­пор вічної лю­бові…

    Лука. К чор­ту твою вічну лю­бов!
Сьогодні нам на це­хо­вих збо­рах пет­рог­радський то­ва­риш ска­зав: "Му­си­мо,
- ка­же, - при­пус­ти­ти поїзд ре­во­люції пов­ним го­ном до соціалізму".
А ти йо­го хо­чеш спи­ни­ти на станції… (Пе­ред­раж­нив). Вічна лю­бов!

    Я (з до­са­ди й об­ра­зи,
вслід йо­му). Тільки тоді, як Пет­рар­кою ста­не той, хто сьогодні б'є
жінку, - нас­ту­пить всесвітня соціальна вес­на. А ти її к чор­ту! Цілу проб­ле­му!

    

7

    

    Я май­же іду услід за Лу­кою. Не­су
лис­та. Так. За іншої си­ту­ації я б йо­го пор­вав, як пор­вав сто трид­цять по­пе­редніх.
Але ж те­пер я зму­ше­ний йо­го од­нес­ти. І я не­су. Схо­да­ми, вниз, де жи­ве
во­на. Але як йо­го пе­ре­да­ти? Іду далі вниз. Ба­чу, як з підвальчи­ка ви­хо­дить
літній робітник, об­ва­же­ний па­кун­ка­ми літе­ра­ту­ри. На ним Лу­ка.

    

    Настя су­не йо­му
ку­сок пас­ки, кра­шан­ки. Ше­по­тить:

    - Нате. У до­ро­гу.

    Лука. Ну от… (До літнього,
жест на кра­шан­ки). Бра­ти, то­ва­ри­шу Га­мар? Релігію?

    Літній (сер­ди­то). Бе­ри!
Все од­но з'їмо!

    

    Щоб не зди­ба­ти­ся з Лу­кою, я
по­вер­таю на­го­ру. Біля две­рей Пе­роцько­го чую - дзво­нять ку­ран­ти. По то­му
дзвінок елек­т­рич­ний.

    

    Голос Пе­роць­ко­го (до еко­ном­ки).
Те­лег­ра­ма од Анд­ре з фрон­ту: "Здо­був відпуст­ку. Пер­шо­го приїду,
но­ме­ром шос­тим". За півго­ди­ни він бу­де. Ван­ну і постіль, Анет. А
мені, будь лас­ка, сьогоднішні вит­ра­ти. Не об­ра­жай­тесь, Анет. Я вам вірив
і віри­ти­му, але ко­ли йде ре­во­люція, тре­ба щох­ви­ли­ни пи­са­ти ра­хун­ки.
Спа­сибі, Анет. (Чи­тає). "За три зам­ки до две­рей оди­над­цять кар­бо­ванців
сімде­сят три копійки". А за роз­би­ту російську ко­ро­ну, Анет! За­пишіть.
На карб ре­во­люціоне­рам. І за страйк на моєму млині - робітни­кам. "За
бром". Ко­му? Нам чи їм? Не смійте ку­пу­ва­ти! Де пах­не бром, там ско­ро
смердіти­муть тру­пи. Не смійте!… При­бут­ки!… Від Сту­пай-Сту­па­нен­ка за
квар­ти­ру де­сять кар­бо­ванців п'ятде­сят копійок. І все? А за ме­зонін? За
підвал?… Ви­се­ли­ти! Я не бо­юся їхньої ре­во­люції. Од­но­го ли­ше бо­юся,
щоб не роз­па­ля­ли фун­да­мен­ту, на яко­му сто­яла Росія, - єдності й не­подільності
її. А не роз­ва­ля­ють Сту­пай-Сту­па­нен­ки - Росія вис­тоїть і пе­рес­тоїть
яку зав­год­но ре­во­люцію. Росія! Зем­ля руськая! Русь! Де це так прек­рас­но
гра­ють? Анет, лю­ба моя! Дістаньте з гар­де­ро­ба мою уніфор­му. Я піду до
церк­ви, Анет! Пам'ятаєте Ве­ли­кодній ра­нок ти­ся­ча дев'ятсот три­над­ця­то­го
ро­ку, Анет, берізку за вікном і зо­рю? Тоді Росія пах­ла, Анет, а нині!… Смир­но!
Це я на свої мислі, Анет!… Який ха­ос! Зменшіть вит­ра­ти, Анет!… Це­ре­моніальним
мар­шем! Мої мислі! Повз­вод­но!

    

    Тихо. Пев­но, пішов, бо чую дру­гий
го­лос. Син Пе­роцько­го - Жор­жик:

    

    - Анет, до­ро­гая! Ну?

    Анет. Жор­же! Па­па при­ка­зав
змен­ши­ти вит­ра­ти.

    Жорж. Я од­дам! Сло­во май­бутнього
офіце­ра, од­дам!

    Анет. Жор­же, зро­зумійте,
гро­шей не­ма.

    Жорж. Сло­во честі, од­дам! Знай­те:
за місяць-два нас, стар­ший клас ка­детів, поп­ря­му­ють у пра­пор­щи­ки. Ух,
піду я на війну! На більшо­виків! Вда­рю, вда­рю чобітка­ми, бряз­ну, дзенькну
ост­ро­га­ми, гля­ну в дзер­ка­ло, а там (за­фан­та­зу­вав) мо­ло­денький
офіце­рик, у по­гон­чи­ках блис­ку­чих, чорні ву­си­ки…

    Анет. Мій хлоп­чи­ку-мрійни­ку!

    Жорж. Хлоп­чи­ку?… (Нав­мис­не
бру­тально і все ж ста­ки наївно). Мо­ло­денький офіце­рик, п'ять кон­донів у
ки­шені; ахм, - кра­су­ню!

    Анет (пев­но, очі ве­ликі, аж
зблідла). Жор­же!

    Жорж. Еnt­re no­us so­it dit! Ви, Анет, як Бо­го­матір, бу­де­те страж­да­ти,
ви­ряд­жа­ючи ва­шо­го хлоп­чи­ка на війну. Розс­теб­не­те мені кітель, на­че­пи­те
ду­ка­ти­ка зо­ло­то­го і зап­ла­че­те, як ко­лись покійна ма­моч­ка.

    Анет, оче­ви­дяч­ки,
зво­ру­ше­на й розстіба ри­ди­кю­ля.

    За вікном бу­де вечір, як чер­нець
смут­ний, і зо­ря, яко лам­пад­ник. Па­па пок­ли­че. Зняв­ши з но­са оку­ля­ри,
ска­же він: "Ну, Жор­же, будь слу­га ца­реві щи­рий…" - І не мо­вить
більше сло­ва.

    Анет, оче­вид­но,
вий­має асиг­націю.

    До вок­за­лу ри­са­ком. Ви зо мною.
Па­па зза­ду. У са­лон-ва­гон ввійду я, аж там жінка нез­най­ома, мо­ло­да,
прек­рас­на, ну як ви, Анет. (Цілує). Лікті в неї круглі, білі, гру­ди, як у
вас, Анет! Бу­де ніч, бу­де до­ро­га, і роз­мо­ви, і при­го­ди. (Ярли­во цілує,
як жінку).

    Анет (оче­вид­но, жах і за­до­во­лен­ня).
Жор­же!… Я па­пу пок­ли­чу!

    Жорж (одса­пав­шись). Тяж­ко
зітхне па­ро­воз у ту сто­ро­ну, де війна. Свис­не: на війну - війну-ну!… Імпе­ра­тор
- Росія - ура! Я поїхав на війну!

    

8

    

    Вихором пробігає повз ме­не. До
Зіньки. Сту­ко­тить.

    

    Зінька. Хто?

    Жорж. Це я! Мож­на до те­бе?

    Зінька (виг­ля­нув­ши). До
"те­бе"?

    Жорж. До вас.

    Зінька. Чо­го?

    Жорж. Я прий­шов… Хіба ти…
Хіба ви не знаєте?

    Зінька. Ма­ми шу­каєш чи, мо­же,
заб­лу­див?

    Жорж. Я прий­шов… Па­па ме­не
прис­лав! Гроші одібра­ти! Ті, що за квар­ти­ру нам. Па­па ска­зав - ви­се­лить
те­бе, як­що не зап­ла­тиш сьогодні.

    Зінька (пе­ре­мог­ла­ся). Ну
що ж… За­ходь, ха­зяїне.

    

9

    

    Сливе навш­пиньках підход­жу до за­повітних
две­рей. Стою. Пер­ша хви­ля світло-яро­го аl­leg­ro mol­to e con brio спа­дає.
Во­на грає далі - світлий роз­дум бун­тар­но­го ду­ху, вічний спів ко­хан­ня.

    

    Раптом пе­рес­тає:

    - А-а, мій та­ток: по­щи­пані
ук­раїнські ву­са, си­венький чу­бок!

    Батько (вро­чис­то чи­тає).
"Учи­те­ля ма­лю­ван­ня та чис­то­пи­сан­ня, ук­раїнця за­по­розької крові
Іва­на Сте­па­но­ви­ча Сту­пай-Сту­па­нен­ка лі-то-пис".

    Вона (з гу­мо­ром). Ой!

    Батько. "Бе­рез­ня сьомо­го,
ро­ку на Ук­раїні ти­ся­ча дев'ятсот сімнад­ця­то­го. Місяць то­му вночі не спа­лось
- ду­ма­лось: ніч та­ка ве­ли­ка, як Росія, а Росія, як ніч, - не вид­но й не
чу­ти на­шої Ук­раїни. А нині чи­таю відоз­ву на­шої Цент­ральної ра­ди: на­ро­де
ук­раїнський, на­ро­де се­лян, робітників, тру­дя­що­го лю­ду… місяць ми­нув, а
яка одміна! Бла­гос­лов­ляю ре­во­люцію!"

    Вона. І я! (В тон). Бла­гос­лов­ляю!

    Батько. "Бе­рез­ня двад­цять
сьомо­го. Чи­тав, як у неділю в Києві відбу­лось ве­ли­ке.українське віче.
Сотні, ти­сячі, де­сят­ки ти­сяч ук­раїнців зап­ри­сяг­ли­ся об­ра­зом Шев­чен­ка
не скла­да­ти рук, аж до­ки не відбу­до­ва­на бу­де вільна на­ша Ук­раїна. При­ся­га­юсь
і я!

    Вона. І я! Не тільки Шев­чен­ком,
- то­бою, твоїми ву­са­ми, твоїм си­веньким, та­ток, чуб­ком.

    Батько. "Трид­ця­то­го.
Прис­нив­ся пресвітлої пам'яті гетьман всієї Ук­раїни Іван Сте­па­но­вич Ма­зе­па".

    Вона. І мені! Не­мов їхав ав­то­мобілем,
так? А за ним за­по­рожців си­ла та все на ве­ло­си­пе­дах.

    Батько. "Трид­цять пер­шо­го.
Більшо­ви­ки пи­шуть, що дер­жав­них меж вза­галі не тре­ба. Во­ни за Інтер­націонал.
Це зна­чить, і Ук­раїна без меж? Та як їм не со­ром­но!"

    Вона. Ой, як їм не со­ром­но!

    Батько. Р. S. Тре­ба розт­лу­ма­чи­ти
їм, в чім спра­ва і що та­ке Ук­раїна. (До­пи­сує). Обов'язко­во! (Чи­тає).
"Пер­шо­го. Завт­ра Ве­лик­день. Ду­маю, чи потрібен те­пер Ук­раїні Бог?
Ду­маю, що ко­ли й потрібен, то тільки свій, ук­раїнський. Інак­ший зра­дить
або об­ду­рить. Ма­рин­ка грає цілий вечір якусь прек­рас­ну річ. Пев­но, ук­раїнську,
бо мені вчу­вається: си­во­усі ли­царі-за­по­рожці мчать кіньми вічним сте­пом
по щас­тя-до­лю для своєї Ук­раїни". Особ­ли­во, де ти, Ма­рин­ко, граєш
ско­ро, да отак (наспівує): цо­ки-цо­ки-цок-цок! Тру-ту-туї (Цілує її). От заг­рай!

    

    Вона грає. Зно­ву здіймається вго­ру
з бун­тар­них гли­бин до зо­ря­них прос­торів хви­ля світло-ярли­во­го па­фо­су.
За нею, здається, пли­ве під нап­ну­тим вітри­лом завіси освітле­ний по­кут
кімна­ти: пог­руд­дя Шев­чен­ко­ве, квіти, во­на над клавіром, батько з літо­пи­сом
і я за две­ри­ма. Ми пли­ве­мо над жит­тям на ко­раблі "Арго" до
вічно прек­рас­них країн, кож­ний по своє зо­ло­те ру­но.

    

    Батько. Со­на­та?

    Марина. Па­те­тич­на.

    Батько. Як ав­то­ра на прізви­ще?

    Марина. Бет­хо­вен.

    Батько. Нев­же не ук­раїнець?

    Марина. Німець.

    Батько. Зна­чить, ма­ти бу­ла
ук­раїнка.

    Марина. Та­ту, ти комік. Він
ско­ро сто літ то­му, як по­мер, і на Ук­раїні ніко­ли не жив.

    Батько. Хм… Чув десь на­шу му­зи­ку!
Ук­рав! Со­на­та ук­раїнська. Он росіяни - ціло­го Глин­ку у нас ук­ра­ли та й
ка­жуть, що їхній Глінка! Та який він Глінка, ко­ли він Глин­ка! Прізви­ще ук­раїнське!
Ук­раїнець! Ну, та те­пер не да­мо! Не да­мо, Ма­рин­ко, не да­мо! Ні півглин­ки,
ні вуг­лин­ки! Ось піду я за­раз ву­ли­ця­ми, під церк­ви піду, де тільки є лю­ди,
агіту­ва­ти й про­повіду­ва­ти за вільну на­шу Ук­раїну. Бо кож­ний те­пер ук­раїнець
му­сить, ля­га­ючи, в го­ло­ви клас­ти клу­нок ду­мок про Ук­раїну, вкри­ва­ти­ся
му­сить дум­ка­ми про Ук­раїну і вста­ва­ти ра­зом з сон­цем з кло­по­та­ми про
Ук­раїну. Відбу­дуємо - тоді за Інтер­націонал, Ось як, а не так, як ви пи­ше­те,
то­ва­риші більшо­ви­ки! Бо хіба ж мо­же бу­ти Інтер­націонал без Ук­раїни, без
бан­ду­ри?!

    Марина. Та­ту, ти комік. (Цілує
йо­го).

    Батько. Іду!

    

    Я всо­вую лис­та між одвірки й
двері і мчу до се­бе на­го­ру. Виг­ля­даю.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:48 | Повідомлення № 7
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

10

    

    Ступай-Ступаненко (одчи­нив­ши
двері). О! Лист! Це тобі, Ма­рин­ко.

    Марина. Без мар­ки й штам­па?

    Ступай. Пев­но, той, що з не­ба
па­да ук­раїнкам, - зо­ло­тий. (Іде).

    Марина (са­ма). Не зо­ло­тий,
а го­лий. (Чи­тає, де­які сло­ва пов­то­рює вго­лос). "…Ця му­зи­ка,
пев­но ж, про юна­ка, що мчить ко­нем сте­па­ми, шу­кає країни вічно­го ко­ха­ная…"
(З теп­лим, гу­мо­ром). Маєш! Іще один комік… Ну!… (Чи­тає).
"Там, у го­лу­бих вікнах, дівчи­на, самітна…" Хм! (Усміхається,
ліву бро­ву справді трош­ки ло­мить). "Скажіть, вітри, або ви, зорі,
чи вий­де дівчи­на йо­му на­зустріч?…" (Очі мрійні, го­лубі. Па­уза).
Скажіть, mon­se­ni­e­ur, вітри, шепніть, ma­da­me зорі, як відповісти цьому ще
ми­ло­му комікові - на­шо­му відлюд­ни­кові?… (Сідає. Нот­ний сто­лик.
Олівець. Ліва ру­ка на клавішах. Пра­ва за дум­ка­ми - пи­ше). "Дівчи­на
самітна. Так. І жде. Ко­го! Не знаю, але вже дав­но жде! У снах, у мріях, десь
ніби в го­лу­бих вікнах, ко­гось із-за Дніпра, чи то від трьох мо­гил, од Жов­тих
Вод, чи з Січі жда­ла й жде. Ко­го? (Тор­к­нув­шись клавішів). Мож­ли­во,
вас, по­ете ми­лий. На­пев­но, вас, як­що ви на коні. Так, тільки вас, як­що ви
на коні й при зброї". Ні!… Цього не на­пи­шу, бо це вже од прог­ра­ми. Хай
бу­де од душі. (Пе­ре­би­рає клавіші). "Жде вас, по­ете ми­лий.
Самітна дівчи­на. В країні, де на две­рях два зам­ки іржаві ви­сять, мос­ковський
і польський, жде і мріє, що то­му од­дасть і ду­шу, й тіло, хто зам­ки ті поз­би­ває…"
Ні, хай бу­де од душі!…

    

11

    

    Марина грає. Мені
здається, ще од­на хви­ли­на, ще один до­тик ру­ки - і хви­ля світло-ярли­во­го
па­фо­су до­сяг­не не­ба, задз­ве­нить об зорі, і тоді не­бо - зо­ря­ний ро­яль,
місяць - срібний ріг заг­ра­ють вічну над зем­лею па­те­тич­ну сим­фонію. Мені
не­мож­ли­во яс­но в очах, я ба­чу да­лекі зо­ряні прос­то­ри, я ніби чую му­зи­ку
зір, од­но­го не ба­чу - як до ме­не йде з лис­том Ма­ри­на. На схо­дах
об­га­ня її військо­вий. Офіцер. Ог­ля­дається. Збіга за­хоп­ле­ний до неї:

    - Моn Dіеu! Це ви, Маrіnе?
Здрас­туй­те! Впізнаєте ва­шо­го ко­лишнього гімназіально­го che­va­li­er d’amo­ur
Анд­ре? Три ро­ки не ба­чи­лись! Більше! Пам'ятаєте, я на­пи­сав вам сек­рет­ку
на танц­ве­чорі, сам приніс, сам поз­най­омивсь! А як ми тан­цю­ва­ли вальс-ме­ну­ет?
А ви те­пер ще кра­ща ста­ли.

    Марина. Ви з фрон­ту?

    Андре. Допіру. Стра­шен­но ра­дий.
Уявіть тем­ря­ву, ями, око­пи, все в глині, в баг­нюці, навіть не­бо - і отак
день за днем, місяці, і сам ти ніби з гли­ни, без жен­щи­ни, себ­то без душі,
од­на ли­ше тем­на хіть до неї, важ­ка, як чор­неє жи­ве срібло. І от конт­рас­ти:
я їду поїздом, огні і ук­раїнські зорі…

    Марина. Ви самі ж росіянин?

    Андре. Але люб­лю, бо во­ни
мої… Їду поїздом, огні і зорі, вок­зал, і от я візни­ком на гу­мо­вих ши­нах.
Чорт! А тут ще дзво­ни. І рап­том ви, Магіnе, та рrетіеrе іеnа­rее. Я не мо­жу
більш… (Ру­ки прос­тяг), Ну, Хрис­тос воск­рес!

    Марина (одсту­пи­ла).
Воісти­ну…

    Андре. Ну що ж… Я поцілую ва­шу
тінь! (Цілує). За цей мо­мент, за зустріч цю я ра­дий за­раз по­вер­нуть
на­зад, на фронт і би­тись там за вас без відпуст­ки цілий вік. За вас!…

    Марина. І за ук­раїнські
зорі?

    Андре. З цілим світом!

    Марина. Спа­сибі. Але ви пе­ред
цим заг­ляньте до своїх, об­мий­те гли­ну, відпо­чиньте… Це вам та­кий на­каз.

    Андре. Маrіnе!

    Марина. І завітай­те завт­ра!

    

    Корнет, цілу­ючи її очи­ма, біжить
до­до­му. Ма­ри­на йде до ме­не. Зат­ри­мує пос­туп. Крок впе­ред, крок
на­зад.

    Поет, мож­ли­во, за­воює твою ду­шу,
цілий світ, але жод­но­го кіло­мет­ра те­ри­торії, моя Жан­но д'Арк… (Вер­тається).

    

12

    

    Чую втре­те "Па­те­тич­ну".
І рап­том суп­ровід до al­leg­ro - сто­го­ло­са мідь Ве­ли­кодніх дзвонів. Див­лю­ся
у вікон­це. Дзвіниці, як білі то­полі. З най­ближ­чої пли­ве спів хор­ний:
"Хрис­тос воск­рес". Ко­ме­та­ми здійма­ються ра­ке­ти, чер­воні, го­лубі,
зе­лені. Тан­цює світ. Па­те­тич­ний кон­церт. І тільки низько над обрієм ви­сить
блідий, по­щерб­ле­ний серп міся­ця - розп'ятий міфічний Хрис­тос.

    

13

    

    Вернувся Сту­пай, зво­ру­ше­ний,
підне­се­ний, аж чу­бок по­дер­ся уго­ру.

    

    - Грай, Ма­рин­ко, "Па­те­тич­ну",
- Ук­раїна воск­ре­сає! Тільки що загіту­вав, за­лу­чив до на­шої
"Просвіти" аж три но­вих чле­ни: учи­те­ля слобідської на­род­ної шко­ли,
сусідсько­го тес­ля­ра і нічно­го сто­ро­жа. Грай! Так! Отак! Гех, су­чої ти ма­ми
свя­тая Русь, гар­буз тобі те­пер у твій товс­тий дер­жав­ний зад! Слу­хай, як
дзво­нить і гра Ук­раїна! Ус­та­ють з мо­гил си­во­усі за­по­рожці, сіда­ють на
ко­ней. Цо­ки-цо­ки!… Чуєш, мчать? Си­во­усі ли­царі…

    Марина (грає). Покійни­ми
не ввоюєш. Гей, як­би повс­танці! Мо­лоді, та­ту!

    Ступай. Мчать по до­лю зо­ло­ту
вічни­ми сте­па­ми Ук­раїни. Гульк - зо­ря. Ста­ли над віка­ми, блис­ну­ли спи­са­ми.
Гей!

    Марина. Гар­мат би нам та ку­ле­метів
замість мрій, та­ту.

    Ступай. Що?

    Марина. Нічо­го. Ти, та­ту­си­ку,
по­ет, ка­жу.

    Ступай. Я - ук­раїнець. Стри­вай,
Ма­ри­нонько, я за­раз бу­ду з ни­ми хрис­то­су­ва­ти­ся. (Дзво­нить в те­ле­фон),
Будь лас­ка, двад­цять три нуль сім… Ди­рек­тор гімназії? З ва­ми хо­че пох­рис­то­су­ва­тись
ук­раїнець Іван Сте­па­но­вич Сту­пай-Сту­па­нен­ко. Ук­раїна воск­рес­ла! А ви
од­мов­ляй­те: воісти­ну воск­рес­ла! Ха-ха! Грай, Ма­рин­ко, "Па­те­тич­ну"!
(Дзво­нить). Будь лас­ка, сімнад­цять два нулі. Од інфан­терії ге­не­рал-май­ор
Пе­роцький.

    

14

    

    Пероцький біля те­ле­фо­ну,
в уніформі:

    - З ким маю честь?

    Ступай. З ва­ми во­лить пох­рис­то­су­ва­ти­ся
на своїй землі ук­раїнець Іван Сте­па­но­вич Сту­пай-Сту­па­нен­ко. Ук­раїна
воск­рес­ла, ваш-дит-ство!

    Пероцький (пе­реж­дем, по­ки
йо­му врівно­ва­жи­лось сер­це). Ат­ве­чаю. Смір-но! Равнєніє на
едіную-нєдєлімую, гас­па­да ук­раїнци!

    Ступай. По-вкраїнсько­му не
так. Струн­ко, ваш-дит-ство! Це­ре­моніальним мар­шем, на од­но­го ге­не­ра­ла
дис­танція, з Ук­раїни кро­ком геть!… Ма­рин­ко, грай "Па­те­тич­ну"!

    

15

    

    Зінька, Жорж.

    

    Зінька (чи­тає).
"Даю цю посвідку ко­лишній нашій по­коївці Зінаїді Ма­сю­ковій на певність
то­го, що я з до­ру­чен­ня мо­го па­пи, ге­не­ра­ла Пе­роцько­го, одер­жав від
неї сім кар­бо­ванців комірно­го і з до­ру­чен­ня ж па­пи­но­го зап­ла­тив ці
гроші за пер­ший мій візит до неї і сім до­дат­ко­во за па­пу, що не зап­ла­тив
їй за пер­ший візит свій ще ро­ку ти­ся­ча дев'ятсот три­над­ця­то­го, теж на
Ве­лик­день. Ви­хо­ва­нець енсько­го ка­детсько­го кор­пу­су Жорж Пе­роцький".
Так. Те­пер ти, Жор­жи­ку, хо­ди до­до­му.

    Жорж (нав­колішках).
Ну, пор­ви… Про­шу вас, порвіть. Ну хоч не по­ка­зуй­те. Не по­ка­же­те? Ні?

    Зінька (ви­во­дить йо­го,
за­чи­няє двері. Са­ма). Ой, Бо­же ж, як важ­ко. (Бе­ре гіта­ру, грає і
мо­лить­ся). "Ой, Бо­женьку, Бо­же" Чом ти не по­мо­жеш? Чи, мо­же,
безп­лат­но по­мог­ти не хо­чеш? Чи, мо­же, й ти, Бо­же, вже хо­чеш то­го
же?" Так при­ходь!

    

16

    

    У підвальчи­ку, як ста­туя, Нас­тя.
Ска­меніла - в двері лізе без­но­гий сол­дат з ге­орг. хрес­том:

    - Чи впізнаєш, Нас­те, чо­ловіка?…
Здрас­туй! Бач, вко­ро­ти­ли ме­не трош­ки, зро­би­ли ниж­чим за всіх. Ну, нічо­го!
Піду до своїх на за­вод, мо­же, піднімуть. Здається, ска­зав "піду" -
полізу! Дру­гий же місяць, як лізу. До те­бе. Чо­го ж ста­ла, Нас­те! Прий­май
ув об'ятія ге­роя, по­ло­ви­ну чо­ловіка тво­го! (Доліз до се­ре­ди­ни
підвальчи­ка і зап­ла­кав).

    

II

    

1

    

    День. Со­няч­не» виб­лис­кує
гелікон. Я без­сон­ний і нев­том­ний кро­кую по кімнатці. Підо мною все ті ж
періодич­но б'ють ку­ран­ти. Ма­ри­на грає тую ж "Па­те­тич­ну со­на­ту",
але сьогодні вже не зо­ря­не gra­ve я чую і не світло-ярли­ве al­leg­ro mol­to
brio, а со­няч­но-квітча­не ada­gio can­ta­bi­le. Ну, а мені, зви­чай­но ж, уви­жається:
без­меж­ний степ, над ним пли­ве в човні "Арго" во­на, зви­чай­но,
ліву бро­ву трош­ки ло­мить, очі го­лубі, на вес­лах квіти і ро­са. І ось уд­ру­ге
при­хо­дить до ме­не мій не­ро­ман­тич­ний друг Лу­ка:

    - Доїхав?

    

    Я ніби не ро­зумію. Мов­чу.

    

    (Ущипливо). До її ворітець? Я
мов­чу.

    Ну, лис­та, зви­чай­но, ти пор­вав?

    Я (па­те­тич­но).
Одніс, Лу­ко! Їй-бо, одніс!…

    Лука (вра­же­ний­). Ну
й що? Як?

    Я. Од­га­дай: яка це до­ро­га,
що нею світ іде ти­ся­чоліття і не знає вто­ми?

    Лука (зро­зумівши без­надійність
мо­го лю­бов­но­го ста­но­ви­ща, рішу­че). До­ро­га ре­во­люції!

    Я. До­ро­га ко­хан­ня, Лу­ко!
Од­га­дай: без якої до­ро­ги світ дав­но б уже євну­хом ста­рим бро­див по пус­тині
жит­тя?

    Лука. Без до­ро­ги ре­во­люції,
як оце ти за­раз євну­хом тут хо­диш. Слу­хай, Ілько! Сьогодні маніфес­тація об
оди­над­цятій. Ор­ганіза­то­ри - всі ті, хто ре­во­люцію обер­та на опе­рет­ку
або літургію, а кла­со­ву бо­ротьбу на па­ра­ди й цілу­ван­ня, ска­зав нам пет­рог­радський
то­ва­риш. І я ка­жу. До них прис­та­нуть, ма­буть, і ваші ук­раїнці, - в руш­нич­ках
уже, пос­ва­та­лись! Більшо­ви­ки ор­ганізо­ву­ють контр­де­монст­рацію. Ро­зумієш?
Наші за­водські хлоп'ята всі за більшо­виків. Мені до­ру­чи­ли роз­да­ва­ти
літе­ра­ту­ру на нашій ву­лиці й агіту­ва­ти про­ти війни, за восьми­го­дин­ний
ро­бо­чий день, за пе­редп­ла­ту "Прав­ди". Ходімо, га?… На ву­ли­цю!…
По­мо­жеш роз­да­ва­ти літе­ра­ту­ру. А то й так. Прос­то. Щоб на­шо­го бра­та
бу­ло більше.

    Я. Я піду… але я трош­ки зго­дом.

    Лука. Чо­му?

    Я. Я… я за­раз іду до неї. Не
віриш? Я вже б дав­но пішов, та сте­рег­ли ме­не, не пус­ка­ли. Лу­ко, дві дикі
звіри­хи: со­ром­ливість і вов­ку­ватість. А сьогодні, всю ніч ви­хо­див­ши, я
на­решті їх вто­мив, прок­ля­тих, і прис­пав. Сплять. І я піду! За­раз! Я вже й
перші сло­ва на­го­то­вив про на­ше по­ба­чен­ня: "Ви не зди­вуй­те, що я
неп­ро­ше­ний, - ска­жу, - неп­ро­ше­но зай­шли до ме­не ви у сер­це!" Ні,
не так. Ска­жу прос­то: "Здрас­туй­те!" І не так: "Вдо­ма?"
- "Вдо­ма…" Ні: "Я не спи­тав­шись увійшов, це привілей старців
і за­ко­ха­них".

    Лука. Ні, ти вже кра­ще так:
"Вдо­ма?" - "Вдо­ма". Тоді ти: "Простіть, але в ме­не
не всі до­ма, і я прий­шов, щоб ви по­ба­чи­ли ідіота з ікон­кою вічної лю­бові,
з дівча­чим фар­туш­ком замість чер­во­но­го пра­по­ра. Та як­би ж ідіота! -
Пас­куд­ни­ка! Зрад­ни­ка!" От!… І знай, Ільку, вос­таннє до те­бе прий­шов
я, вос­таннє й ка­жу прос­то; вірші ми з то­бою пи­са­ли, ариф­ме­ти­ки нав­чив
ме­не, ге­ог­рафії, книж­ки чи­та­ли, то­ва­ри­шу­ва­ли, але ко­ли ти зра­зу не
вий­деш на ву­ли­цю, себ­то на до­ро­гу ре­во­люції, то я тобі не то­ва­риш і
ти мені не то­ва­риш. Раз! Два! Три! (Пішов).

    Я (услід йо­му). Ад­же
ж сам ти по­чу­ваєш. Лу­ко, що лег­ше, ма­буть, вчи­ни­ти аж три ре­во­люції
зра­зу, ніж, скажім, відкри­ти­ся дівчині впер­ше, що лю­биш… Га, Лу­ко? Так ди­вись,
я йду!

    

2

    

    І я справді йду. Схо­да­ми вниз.
Зно­ву од­на течія не­се ме­не до П две­рей, дру­га од­но­сить і го­нить униз.

    

3

    

    Непочута роз­мо­ва.

    

    Марина (пе­рег­рав­ши).
Бу­де!

    Андре. Маrіnon! Ще і ще!…

    Марина. Нев­же і вам по­до­бається?

    Андре (рев­ни­во).
"Нев­же і вам"! А ще ко­му?

    Марина. Уга­дай­те.

    Андре. Ну, зви­чай­но, ко­му
ж. Йо­му!

    Марина. Уга­да­ли. Сьогодні
навіть уночі роз­бу­див:

    

    У Анд­ре очі ро­гом.

    

    "Заграй, доч­ко, "Па­те­тич­ної",
бо вже щось не спиться".

    Андре. І я б вас роз­бу­див,
ко­ли б бу­ло доз­во­ле­но.

    Марина. Йо­му все якісь за­по­розькі
ли­царі з цієї му­зи­ки бре­дуться в го­ло­ву, вічні сте­пи, Ук­раїна, а
скажіть, що вам?

    Андре. Мені?… Уга­дай­те!

    Марина. Росія?

    Андре. Честь од­даю, але ні.

    Марина. Ре­во­люція?

    Андре. Вітаю, але ні.

    Марина. Ну, не Ук­раїна ж?

    Андре. Ук­раїнські зорі, дзво­ни
й схо­ди. Я іду. Рап­том зустріч. Я цілую чи­юсь тінь. Тінь кра­си! Ше­девр!
Мені хо­четься узять її на ру­ки і нес­ти, нес­ти…

    Марина. Ви ска­за­ли -
вітаєте ре­во­люцію? За що?

    Андре. Нам потрібніший те­пер
три­кут­ний ка­пе­люх, ніж Мо­но­ма­хо­ва шап­ка.

    Марина. А вга­дай­те, що мені
вви­жається од му­зи­ки?

    Андре. Та­ток?

    Марина. Щось чуд­не і нез­ро­зуміле.
При­вид, сон, ре­альність, усе ра­зом. Ніби тем­на й ди­ка є країна і та­ка ж
приг­ноб­ле­на, що за­бу­ла навіть про своє учо­ра і не зна, що бу­де з нею
завт­ра. Сон. Два зам­ки іржаві ви­сять, пе­чаті з ор­ла­ми - білим, дво­го­ло­вим.
Замк­ну­то ми­ну­ле, замк­ну­то прий­дешнє. В тій країні дівчи­на самітна. Мріє
й жде. І знаєте ко­го?

    Андре. Ко­го?

    Марина. Ли­ца­ря, що лю­бить
ук­раїнські зорі.

    Андре. Так?

    Марина. День у день, ніч у
ніч, щоб зам­ки ті поз­би­вав і двері од­чи­нив…

    Андре. Дівчині?

    Марина. Дівчині й країні. (Зірва­ла
кілька акордів з фор­тепіано. Піднес­ла їх у до­ло­нях, ніби квіти). Мої лю­бощі
це - сон, мо­же, мрія - дівчи­на стрічає ли­ца­ря. Отак (удає з се­бе спов­не­ну
лю­бо­ща­ми дівчи­ну, зустріч). "Лю­бий мій, дав­но ба­жа­ний, ми­лий!…
- І по­ве­де, як гетьма­на, у свою світли­цю. Ска­же:

    - Ой, дзвоніть, софійські дзво­ни,
щоб лю­ди не чу­ли, як я ми­ло­го цілую…"

    Андре.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:52 | Повідомлення № 8
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

Микола КУЛІШ

НАРОДНИЙ МАЛАХІЙ

ТРАГЕДІЙНЕ


ПЕРША ДІЯ


1


Заплакала, затужила у своєму
домі (на Міщанській вулиці, № 37) мадам С т а к а н ч и х а Т
а р а с о в н а:

- Ой, хто скаже, хто ж розкаже, чи ти, доню, чи ти, пташко, а
чи ти, Матінко Божа, куди він, у яку сторононьку тікає та на кого
ж мене, бідну, покида-а-є?..

Похнюпилась канарка в клітці. Посмутнів образ Божої Матері. Мовчать.
Тільки д о ч к а с е р е д у л ь ш а біля матері впада:

- Мамонько!

- Не перебивай!

- Випийте, люба...

- Що це?

- Валер'янові краплі.

- Геть, одчепися! Хіба можна таку драму в серці та валер'янкою
впинити... Дай мені отрути!

- Сіли б ви краще од вікна, абощо.

- А то що?

- Люди ж проходять повз вікон...

- Товченого скла дай, я втруюся!..

- Сусіди ж он бачать і чують.

- Хай бачать! Хай чують! Як друзі, - хай пожаліють, а вороги,
- хай ізрадіють, що драма така в нас у домі, що муж мій законний
тіка-а-є...


2


Увійшла старша дочка. С е
р е д у л ь ш а до неї:

- Покликала хрещеного?

- Ідуть.

Т а р а с о в н а

(так і скинулась)

- Де він, далеко?

- Зараз увійдуть.

- Де, питаю?

- Та кажу ж вам, мамонько, зараз... Заскочили в одне місце, заслабли
на шлунок...

Т а р а с о в н а

(утерлась)

- А господи, так би й сказала відразу. Та чи прибрано ж там?

- Я мила учора.

С е р е д у л ь ш а

(до старшої)

- Ти ж сказала хрещеному, що папонька побіг вже по пашпорт?

- Аякже.

- А він що?

- Сказали, що вже знають про це.

Т а р а с о в н а

- А басів із церкви покликала?

- Любуня ж побігла.

- А горілки басам?

- Вона й горілки купить.

- Піди ж, моя доню, та наріж цибулі дрібненько, редьки, олійкою
помасти на закуску людям.

С т а р ш а

(так і пирснула)

- Все я, та я! І по хрещеного, і по басів, і цибулю криши. А вона
он стоїть, ізгорнувши ручки...

С е р е д у л ь ш а

- А хто квіти полив, як не я? А хто з валер'янкою, як не я? Повилазило?

Ущипнули одна одну, щоб мати не бачила.

- Ой!

- Ой-ой!

Т а р а с о в н а

- Ой помру я і ще раз помру з такими доченьками, що вже темно
в очах і сонце зробилося чорним, а вони ж того горя ще додають...
Дайте мені карти! Ще раз кину на його... Ще раз, та й годі. (Кинула
на карти. Глянула. За серце взялася).

- Ой, знову дорога кладеться!..

Д о ч к и

- Та невже ж, невже, мамонько мила?

- Хіба повилазило? Червоная шістка?

А в Тарасовни жах в очах глибокий, містичний:

- Ворожу, ворожу - і все оця карта... А тут іще й сон: дорога
у полі й місяць щербатий, що вже смутний, а що блідий... Немов
би тіка, покотився за землю. А я стою при дорозі, як тінь та самотня...
Це ж батько наш, місяць отой, чує душенька - втече він, поко-о-титься,
загине в доро-о-зі...

Д о ч к и

- Мамонько, цитьте!..

- Сусіди йдуть.

Т а р а с о в н а

- Годі мовчати, бо вже ж намовчалась! І критися годі! Хай знають
усі, яка в домі й у серці драма...


3


Увійшли сусіди, тихо й поважно,
як і годиться заходити про такий случай. Стали. То д о ч к и обидві,
як ті ластівки, до матері:

- Може, вам, мамонько, компреса накласти?

- Може б, ви, мамонько, лягли та спочили?

С у с і д и

(Зітхнули. Покивали головами. І як годиться про такий случай,
сказали філософічно)

- А вже, мабуть, спочинемо в комхоза на дачі (на кладовищі).

- Отам уже виспимось вволю.

- Здрастуйте, Тарасовно!

Т а р а с о в н а

(Ледве, через силу підвелась. Привіталася)

- Сідайте, сусідоньки. Хоч і хвора я, хоч і драма в домі, а просю
- сідайте. (Дала середульшій хусточку). Дай мені другу хусточку!

С е р е д у л ь ш а

- Мокра ж, як хлющ... Хіба ж отак можна плакати, мамонько?

С у с і д и

(на таке питання всміхнулись, примовивши)

- Гм... А чому й ні?

- Питає.

- Сказано - молоде, зелене...

Т а р а с о в н а

- Не так себе жалько, як їх, моїх діток: що 'дне не спить - мамо,
каже, не можу, друге не спить, плаче у подушку тихо, третя, Любуня,
як тінь, біля мене всю ніч вистоює... А батькові байдуже: тіка-а-є...

С у с і д и

- Та невже Малахій Минович, сказать би, вже при літах, та на таке
діло пустився? Просто не віриться.

Т а р а с о в н а

- Вже у дорогу склався, ось: ціпочок, торбина з сухарями.

С т а р ш а

- Самі й сушили.

Т а р а с о в н а

- Потайки сушив... Оце побіг до виконкому совіцького пашпорта
брати... Сьогодні й тіка.

С у с і д и

- Та куди, хоч і не годиться закудикувати, куди, Тарасовно!

- Не питайте!

С т а р ш а

- Не кажуть.

Т а р а с о в н а

- Не каже, сусідоньки милі. Вже й кум питав, вже й на молебень
давала, вже й п'яним напували - не каже...

С у с і д и

(ще більше здивувались)

- Гм... Воно справді - ціпочок. І торбина. Це так, як на прощу
йдуть... А може, він говіти налагодився, до ікони якої, абощо?

Т а р а с о в н а

- Де вже йому до ікони, коли сюрприз такий викинув, що паски заборонив
був пекти...

- Та що ви кажете?

- Свиням... Крашанок накрасила сито, дак він сви-и-ням... Семий
годок отак - нема в домі порадоньки, супокою, семий заступає,
а він ще й з дому тіка-а-є... (Та й заголосила).

Д о ч к и

- Ой, ой, мамонько, ой!..

С у с і д и

- Та що ви, Тарасовно! Стямтеся! Мов по мертвому. Хіба ж так можна?

Т а р а с о в н а

- Не можу, сусідоньки, до тями прийти. Лучче б йому вмерти. Щоб
я його на той світ виряджала, як оце він тіка не знать і куди...
Бо до мертвого хоч порадитися підеш, на хрест той похилишся та
й виплачеш горе, а як втече він, куди мені йти? Де його шукати?
По яких світах, у яких дорогах... Ні мертвого, ні живого не ви-и-дно...

С у с і д и

(Вже й їх пройняло. У хустки та в фартухи сякаючись)

- Така ж драма, така драма, що й кіна не треба!.. (По паузі).
Хоч скажіть, коли це сталося з ним, з чого й як?

Д о ч к и

(так і сипнули)

- Ще з тої пори, як салдати паркан наш спалили...

- Неправда! Як куля ударила в сіни...

- Я розкажу!

- Я!

Т а р а с о в н а

(впинила дочок)

- Про мужа ніхто краще не розкаже, як законная жона, - тільки
я... Ластівкою, ластівкою, сусідоньки, хутенько, бо сьогодні ж
будень... Ще як почалась ота революція, як почалась, як почалася...

Д о ч к и

- Салдати...

- Не перебивай, ідійотко!

- ...паркан наш спалили.

С у с і д и

- У нас тоді свиней покололи красноголові македони.

Т а р а с о в н а й д о ч к и

(наввипередки)

- З тої пори й почалось, сусідоньки. Попервах Маласик пив воду
нишком...

- У папоньки аж цокотіли...

- Не перебивай, бо 'дна я бачила... Три дочки, три дівулі в домі,
а ніхто, 'пріч мене, не бачив, як пив воду мій Маласик і як в
його цокотіли зуби...

- ...І в мене цокотіли, мамонько...

- Брешеш! Ти й в революцію спала. То Любуня свої зубки зціплювала,
бідна, щоб не заплакати од революції...

- ...Ми всі зціплювали.

- Мовчи!.. А вночі перед світом, сусідоньки, як уже й революція
засинала, ми, збившись докупки, плакали, плакали й плакали...

С у с і д и

(розтривожились)

- Ударила революція, всіх чисто ж вона вдарила!

Т а р а с о в н а

- А найдужче мене і за що? За віщо?

Д о ч к и

(як горохом)

- Отоді як...

- Не перебивай.

- ...було вбито начальника пошти...

Т а р а с о в н а

- Мовчи! Отоді, як було вбито начальника пошти, Маласик затрусивсь,
затремтів і замурувавсь у чулані...

С у с і д и

- Га? Що?

Д о ч к и

- Папонька...

- Замурувавсь...

- ...а двері замазали.

Т а р а с о в н а

- Два роки висидів.

С у с і д и

(аж повставали)

- Та що ви кажете!

- Два роки в чулані?

Т а р а с о в н а

- Тож подумайте, яка мука була мовчати... Мовчала я й вони мовчали,
мов у рот води понабирали.

С у с і д и

(скинулись очима)

- То виходить, що Малахій Минович і не їздив, як казали, на село
до брата?

- Ні, ні... Аж тепер одкриюсь, сусідоньки, аж тепер усю правду
скажу...

- І не служив там?

- Ні й ще раз ні! Тільки Бог знав, що Маласик замурований сидить,
тільки Бог, та ще я, та ще дівоньки, та ще кум...

С у с і д и

(досадно стало, що як же це вони не дізналися про це)

- Ну, хто пойме віри!.. От драма... Тож нам чулося вночі... Та
куди ж він, простіть на слові, до вітру ходив?

С е р е д у л ь ш а

- У віконечко.

Т а р а с о в н а

- Цить!.. У потайне віконечко, в горщочок...

С у с і д и

- Це в той, що полуплений?..

Т а р а с о в н а

- У той саме... Ще як Любунею ходила, то купила.

С у с і д и

(звели плечима)

- Хм... То ж щоранку дивишся...

- Горщок на паркані... А й не туди, що то ж Малахій Минович у
чулані замурований...

- Сидить...

Т а р а с о в н а

- Вже як зайшла непа... Пам'ятаєте, сусідоньки, кумові дозволили
торгувать іконами?

- Аякже! Вперше за всю революцію ладану купили...

С е р е д у л ь ш а

- Аж тоді папочка розмурувався...

Т а р а с о в н а

- Цить!.. І краще б він замурований довіку сидів, як тепер, книжок
большовицьких начитавшись, із дому тіка-а-а...


4


Тут убігла Л ю б у н я, молодша
дочка.

Кошика додолу, руки до серця:

- Ви тут плачете, ви тут тужите, а не знаєте, що вже папонька
з виконкому вийшли.

Йокнула Тарасовна.

Мене поцілували, а самі раді та веселі...

Т а р а с о в н а

- Пашпорта узяв?

- Не знаю... Пішли до начраймила. А я в церкву заскочила, мамонько,
навколішки впала, помолилася: Боже, кажу, Боже, не дай мені щастя-долі,
тільки дай, щоб папонька вдома зосталися! Підлогу поцілувала (а
сама плаче та показує, як вона це робила). Чи гаразд, що я так
зробила, мамонько?

Т а р а с о в н а

- Гаразд, моя доню... А баси? Баси?

- Зараз прийдуть.

С у с і д и

- Молебня найняли, чи що?

Л ю б у н я

- Ні, це хрещений казали покликати баса й тенора з хору, щоб папоньку
співами впинити... Ой, я й забула!.. Мамонько! Мокій Якович сказав,
що найбільш любить папонька не "милость мира", а "вскую
мя отринув єси"...

Т а р а с о в н а

(заметушилась)

- Так про це ж зараз треба хрещеному... (До старшої). Біжи нагукай!

С т а р ш а

- Та як же їх нагукаєш, коли вони... заскочили!


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:53 | Повідомлення № 9
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

5


Та й прикусила язика, бо повагом
увіходив кум. Знесилений.

Т а р а с о в н а

(як до Бога)

- Хіба ж можна так довго... коли таке горе, таке горе, куме!

К у м

(не пускаючи руки з живота)

- Спокійно!.. На крилах прилетів би, кумо, коли ж чуєте. (І по
паузі, як всі дослухатися стали, додав). Чуєте, як булькотить?..
Ху... Так, каєте, тіка?

Т а р а с о в н а

- Вже вийшов з виконкому.

К у м

(авторитетно)

- Знаю.

Л ю б у н я

- Мене поцілували, а самі раді та веселі.

К у м

(авторитетніше)

- І про це знаю.

Т а р а с о в н а

- Подавсь до начраймила.

К у м

(непереможно авторитетно)

- І це мені не секрет.

Т а р а с о в н а

- То за що ж, куме, така мені драма? За віщо?

К у м

(глибокодумно показав угору пальцем)

- Тілько Той знає.

С у с і д и

(примовились)

- А правда, правда... Тільки Той знає, за віщо.

К у м

(до сусід)

- Здоровенькі були!

С у с і д и

- Здрастуйте й вам!

К у м

- От яких мук зазнаєм. Тіка од нас кум, а куди - то й сам, ма'ть,
не зна.

Т а р а с о в н а

- Карти в одну душу - дорога.

К у м

- Знаю й про це і кажу: хай вже на гробки дорога йому ляже, тільки
не туди...

Т а р а с о в н а, д о ч к и й с у с і д и

- Господи, куди? Куди, хрещений? Куди?

К у м

(до клітки. Журно похитав головою)

- Здрастуй, пташонько! Сумуєш? Печалуєшся й ти, що тіка твій хазяїн?
(Обернувся до сусід). Не дурно ж у пісні співається: "канареєчка
так жалібно пойоть"... (Тоді став драматичний весь і возговорив).
Слухайте, кумо, і ви, хрещениці, й ви, сусіди! Довідався оце я,
що виконком не в силах заборонити кумові нашому тікати...

Т а р а с о в н а

(хитнулась. Тоді до кума, до всіх)

- Дзвенить... в ухах... тонюсінько ж отак дзвенить...

К у м

(побачив, що Любуня якось чудно дивиться,

не рухається - до неї)

- А ти ще держишся, хрещенице?

Л ю б у н я

- Як була революція, хрещений, то всі пили воду й цокотіли зубами...
Одна я отак стояла і всю революцію як "страсті" вистояла.
Тільки отут (показала на щелепи) боліло... А тепер тут болить
(на щелепи), і тут болить (взялася за серце), і в колінках болить,
болить...

К у м

- І навіть начраймил сказав мені, еге... Нема, ка, в Радянської
влади такого закону, щоб забороняв тікати з дому, тим паче, ка,
немалолітньому вашому кумові.

Т а р а с о в н а, д о ч к и, с у с і д и

- Куме! Що ж тепер робити?

- Хрещений, порадьте!

- Така ж драма, така драма!

К у м

- Спокійно!.. От тепер ви вповні зрозуміли, од чого живіт, нерви
і все чисто в світі... Через кума!.. Басів покликали?

Л ю б у н я

- Зараз, сказали.

К у м

- Слухайте ж ще раз!.. Спокійно - себто, не плакати, тим паче
в непритоміє не падати, аж поки не скажу - це раз...

С у с і д и

- Слухайте! Слухайте!

К у м

- Канарку сюди! Ближче до столу!.. Отак... Засвітіть лампадика!

Т а р а с о в н а й д о ч к и

- Розіб'є, куме!

- Папонька вже не вірять у лампадик.

К у м

- А я кажу - засвітіть!.. Ладан є?

Т а р а с о в н а

- Є... Отам достань, доню, отам на божниці!..

К у м

- Накадіть, щоб на нерви йому вдарило. То дарма, що сьогодні він
проти релігії. 27 год людина любила канарок, щоб ладаном пахло,
у співах церковних кохалась - і щоб даром оце все минулось йому?
Це - два...

С у с і д и

(хитали, вихитували головами)

- А так, так!

- Авжеж, так!

К у м

- От що, - которую курку найбільш любив кум?

Т а р а с о в н а

- Жовтяву, золотий чубок.

К у м

- Убийте жовтяву!

Т а р а с о в н а

- Та що ви, куме! Таку курку!...

К у м

- Убить, кажу! І хай прибіжить котора з дівчат... Ну, от ти, Любуню!..
Ні, ти гратимеш на фісгармонії... Ти, Віруню!.. Прибіжи з куркою
й кричи, що немов сусіда Тухля убив курку кийком по голові...

Т а р а с о в н а

- Це ж курка - нема ціни, куме.

К у м

- Отут-то й воно! Убить кілком, щоб око вискочило, щоб розтривожився
він!.. Може, бог дасть, почне позиватись за курку, як колись до
війни позивавсь він три роки за півня...

С у с і д и

- А справді - це спосіб розумний... Біжи котора.

Т а р а с о в н а

- Вірунько, біжи!

В с і

(разом на Віруню і сама вона на себе)

- Біжи, біжи! (Побігла).

К у м

- Це - тільки три... Чотири, спокійно, - я оце йшов і на природу
дивився... І знаєте, що я помітив (по паузі). Помітив, що вже
й природа не та, що за старого режиму була (по паузі). А чого
так?.. А того, що попсували комуністи й природу... Отак запитаннями
самими заплутаю кума - не втече... Недавно в райсельбуді центральний
оратор виступав, дак я його запитаннями, немов каміннями отак...
От і баси.

6

Тільки хористи у двері, а вже кожне їм дорогу дає. Т е н о р,
заїка, привітавшись, як почав:

- Чу-чу-чув, що...

Та, спасибі, б а с підхопив:

- Тікають Малахій Минович?

К у м

- Не так тяжко було б, якби він помер добровільно, навіть сьогодні.
Сорок сім років, подумайте, сім'я, честь честю, і тут тобі на!
- тіка.

Т е н о р і б а с

(здивувалися)

- А ку-ку-ку...

- Куди, інтересно, тіка?

К у м

- Іду, каже, куме. Куди, питаюся? Послі, ка, одкриюся.

Т е н о р і б а с

- Чу-чу-чудно!

- Чудно!

К у м

- Заболіло, защеміло мені серце, немов кропивою він ударив. Все
життя приятелювали, сказать би, в серці одне в одного ночували,
і от тобі на! - тіка, і от тобі на! - сьогодні тіка.

Т е н о р

- А чи-чи не краще на його подіє - ра-ра... (заспівав): "Разбойника
благоразумного во єдинім часє..."

К у м

- Ні, ні! Тільки "милость мира" Дехтярьова! Милость
мира найбільш він вподобав. Рибу, було, ловимо, а він "милость
мира" тихенько співа. Сам казав - умліваю, ка, видіння божественні
бачу, як зачую цей спів...


7


С т а р ш а

(на дверях)

- Папонька!.. Папонька йдуть!

Знялася тривога. Зарухались всі:

- Далеко?

- До двору доходять.

- Куме! Як же тепер?

- Може, починати? (бас).

- До-соль-мі-до! (тенор).

До к у м а всі обернулись. А він рукою, як булавою:

- Спокійно! Я тоді знак покажу... Курку ж убийте! Кадильницю винесіть!..


8


Увійшов Малахій. Став на порозі.
Тиша. Тільки шелест очей.

К у м

- Чого, куме, став у порога?.. Хіба не впізнав? Це ж друзі твої
посходились, зачувши, що ти сьогодні тікаєш.

М а л а х і й

(очі замріяні, з порога зійшов)

- Не тікаю, а йду.

К у м

- Це все одно - тікаєш.

М а л а х і й

- Ой, як ми не втямимо, навіть ще не бачимо, - яких прав, яких
прав надавала революція людині! Істинно потрібні оновлені очі,
щоб бачити їх.

- Це ж до чого, куме, хоч і знаю я?

- Хотів заборонити мені йти у подорож... А ще начраймил. Він,
як і ти, куме, не втямить, що право на велику подорож дала мені
революція...

- Так ти, значить, йдеш?

- Іду, куме! Іду, друзі мої!

- Куди?

- Куди?.. У голубую даль.

С у с і д и

(як очерет од вітру - ш-ш-ш)

- Куди він сказав? Куди? Як?

К у м

(ударив Малахія очима)

- Не шуткуючи скажи, куди?

Т а р а с о в н а

- Люди ж прийшли на проводи, хоч їм скажи - куди?

М а л а х і й

(повінь мрійна в очах)

- Ах, куме, і ви, друзі! Якби ви знали - немов музику чую і справді
бачу голубую даль. Який восторг! Іду!.. Між іншим, погасіть лампадик!

К у м

- Невже лампадик заважа тобі тікати.

М а л а х і й

- Не мені, а вам заважа він втікати з полону релігійного. Погасіть!..
Скоро вже місяць стане непотрібний - електрика ж! А ви з лампадиком...

К у м

- Запитання!

М а л а х і й

- І ладаном пахне... Як посміли кадити! Одчиніть вікно!

Зворухнулась була Тарасовна, та кум її поглядом спинив. Помітивши
це, Малахій сам одчинив вікно, погасив лампадика.

К у м

- Спокійно! Запитання маю...

М а л а х і й

- Будь ласка.

- Тільки спокійно! Ти, куме, за соціалізм?

- Так.

- І навіть за кооперацію?

- А ти за лампадик?

- Спокійно! Раз я питаю, то просю одповісти.

- Будь ласка, питай!

- Як ти можеш за соціалізм, тим паче за кооперацію стати, коли
вся вона до останнього гудзика фальшива?

- Себто?

- Спокійно! Чому я набрав в єпі радянської матерії й місяць не
поносив, як вона полиняла, розлізлась, і це факт, як двічі два?

С у с і д и

- А правда! Голубого набереш на косинку чи там на прапор, гульк
- а воно вже полиняло, аж біле.

М а л а х і й

(усміхнувся)

- Далі!

К у м

- Чому жінка купила радянського гребінця, нарочито з найкращого
сорту, і хоч би сама чесалася, а то ж... (повернувся до всіх,
як до свідків). Нінонька, дитя неповинне, ще й волоссячко, як
льон (закивали всі головами - мовляв, знаєм). То чому, я питаю,
з гребінця зразу аж три зубці випало, і це теж факт?

- Три зубці. Далі!

- Чому нитки гнилі, а панчохи на третій день рвуться, чом у бані
не так чисто, як колись було? І лікаря не докличешся, хоч тричі
помирай?

- Панчохи і баня. Далі!

К у м

(голосом гучним, як трибун)

- І чому вже третій рік, як весни нема, а все якесь недоуміння
в природі: холодно, навіть сніг, і раптом - трах, бах, як у бані
на вишній полиці!.. І це хіба не факт, скажеш?

Б а с і т е н о р

- Факт!

- Факт!

С у с і д и

- А факт!

- Авжеж, факт.

М а л а х і й

- Все?

К у м

- Нехай буде все, хоч таких запитань маю я мільйон.

М а л а х і й

(повінь в очах)

- Скажіть мені, чому я, ти, куме, всі ми до революції думати боялись,
а тепер я думаю про все, про все?

К у м

(одійшов до канарки)

- Далі!

М а л а х і й

- Скажи, чому я мріяти боявся, хоч і мануло взяти торбинку, ціпок
і пойти, пойти отак в далечінь, - я гнав тії мрії, а тепер...
вільно беру ціпочок в руки, сухарів у торбу і йду...

К у м

(ущипливо)

- Тікаєш. Далі!

М а л а х і й

- Скажи, чому я трепетав начальства, на службі, вдома навшпиньках
ходив (заходив навшпиньках). - Отак, отак... Мухам дорогу давав,
а тепер (глянув чудно якось на всіх) пишу листи до раднаркомів
України і маю відповідь (вийняв листа, урочисто підніс голос).
Просю встати! (Прочитав). "УеСеРеР, Управління Ради Народних
Комісарів, Харків, дата, нумер. На ваші запитання канцелярія РНК
повідомляє, що ваші проєкти та листи одержано й передано до НКО
та НКОЗ..." Який восторг! РНК України, Олімп пролетарської
мудрості й сили, сповіщає мене, колишнього поштальйона, що мої
проєкти одержано... (Трошки велично). Мої проєкти! От куди я йду.
А на всі твої запитання, куме, є відповідь у моїх проєктах. Як
тільки їх буде розглянуто й ухвалено, тоді ти, куме, і всі ви,
всі одержите всяку відповідь негайно. Негайно, кажу, і зараз рушаю.
Любуню! Дай мені в дорогу сорочку й підштаники!

К у м

- Куме! Не ходи!

М а л а х і й

- Невже ж ти не зрозумів? Проєкти передано на попередній розгляд...
Невкоснительно треба поспішатись, боюсь-бо, що дещо в проєктах
наркоми не зрозуміють і потрібні будуть пояснення... Сорочку й
підштаники! (Та й вийшов у другу кімнатку).

Принишкли всі.

Т а р а с о в н а

(зашепотіла помертвілими губами)

- Матінко Божа! Куме! Сусідоньки! Рятуйте!.. Просю вас - рятуйте!..
Не пускайте, благаю!..

К у м

- Спокійно!.. Одкрився... Так ось воно що! Тож він цілісінький
рік щось писав уночі й на марки у мене позичав...

Л ю б у н я

(вхопилась за матір)

- Ой, мамонько! Хрещений! Страшно! Сьогодні, у церкві молившись,
відчула - немов духом холодним подуло на мене... Глянула - в Божих
очах сум і тінь неминущого... Тінь неминущого.

Т а р а с о в н а

- Скинулось серце! Чую і я, що на смертну путь іде він...

К у м

- Спокійно! До ВеЦеКа, до РеНеКа возноситься. Вже гордість у голову
вдарила, а ми раби і немов дурні... І це наш кум! Ні! Не пустю!
Не я буду, Богом присягаюсь, як не поверну його назад. З дороги
верну. Сам до ВеЦеКа вдарюся!.. От що: зараз, як вийде, я промову
скажу, а ви, Мокій Яковичу, почніть "Милость мира"...

Т е н о р

(так і кинувся)

- До-до, соль, мі, до-до. Любо Малахієвно! На-ду-ду-ню! Ставайте
до фісгармонії...

К у м

(рукою, знов як булавою)

- Спокійно! Не зразу, кажу! Порядок даю: перше - я промову скажу,
далі канарка, "Милость мира", сльози і курка. Глядіть
лишень не збийтесь! Я знак покажу.

Кожне пошепки собі повторило:

- Промова, канарка, "Милость мира", сльози і курка.


9


Увійшов Малахій, готовий в
путь. К у м заступив йому дорогу:

- Ти справді йдеш, куме?

- Іду, куме.

К у м

(глянув на всіх. Тихо)

- Промова. (Голосно). Слухай, Малахіє, - не тільки ти, а всі,
хто в домі сему сущі! Гадалося нам, що доживеш ти безмалахольно
свого віку і сконання життя вчиниш на руках у нас, у друзів, і
ми за труною твоєю підемо, співаючи: "Святий Боже, Безсмертний,
помилуй нас..." Дайте води! (Випив, тяжко зітхнув). Спокійно!
Гадалося, що цю промову скажу я над труною твоєю, або ти над моєю,
бо це ж однаково, а вийшло не так. Не ту путь ти собі ізбрав і
зрадив релігію, закон, жону, і діток, і нас, друзів та кумів твоїх...
І куди ото ти взагалі йдеш, подумай тільки!.. Випийте води, Тарасовно!

Т а р а с о в н а

(випила води. Ледве вимовила)

- Я ж не виживу сама, помру я, Маласику...

Іще хтось хотів випити води, та кум,

строго зиркнувши, графина заткнув.

К у м

- Та не вірю я, не вірю, що підеш ти на темну путь, бо хто ж,
як не ти, найвірніший християнин був і на клиросі 27 год виспівав,
а що вже Святоє Письмо, то до буковки знаєш! Не йди! Тебе просить
церковна громада, обрати на голову хочуть, і це факт...

Б а с, т е н о р, с у с і д и

- Фактично так, бо в неділю й збори!

К у м

- Як ідеш, то оглянься, подивись, як сумує жона твоя та й доньки
похилились, немов вербиноньки над ставом у степу... Ти глянь,
канарка - і та засумувала!

М а л а х і й

(підійшов до клітки. Замисливсь. Затаїли всі дух.

Зняв клітку)

- Отак і я сидів, отак у клітці життя свого найкращі роки (до
вікна та й пустив канарку). Лети, пташко, і ти в голубую даль.
(Повернувся до всіх). Прощавайте!

К у м

(показавши знак тенорові, до Малахія)

- Куме, не ходи, бо загинеш!

М а л а х і й

- Хай і загину!

- Заради чого, куме?

- Заради вищої мети.

Любуня заграла на фісгармонію, тенор руками, як крилами, махнув
і залунало: "Милость мира жертву хваленія" (Дехтярьова).
Малахій спинився, хотів щось промовити, та бас не дав: покрив
усі голоси й фісгармонію, аж жили на шиї набрякли - вивів: "Імами
ко Господу".

М а л а х і й

(болісно усміхнувшись, до кума)

- От і повимітав з душі павутиння релігії, а не знаю, чого мене
спів цей так чудно тривожить...

Хор далі: "Достойно і праведно єсть поклонятися

Отцу, і Сину, і Святому Духу, Тройце єдиносущней

і нераздельней...

М а л а х і й

- Ще малим, пам'ятаю, на Зелені у церкві святки, як співали це,
уздрілось мені, немов за нашим містечком Бог зійшов на землю,
в царині ходить і кадить... Такий собі дідок сивенький у білій
одежі, а очі сумні... Кадить на жито, на квіти, на всю Україну...
(До сусід, до кума). Чуєте, бринить кадило і співають жайворонки.

К у м

- У неділю, куме, в церкві співатимуть оце "Милость мира"
хіба так! Зоставайся з нами! (Узяв Малахія за руку, налагодивсь
вже торбину з нього зняти).

М а л а х і й

(раптом зчувся)

- Пусти!.. Геть спів цей отруйний! Замовчіть!

К у м

(рукою)

- Співайте!

М а л а х і й

- А-а, це ти вмисне хористів церковних накликав, щоб мене співом
оцим та ладаном знов отруїти. Так не вдасться тобі це зробити!
Бо дивіться - підходить до старенького Бога хтось в червоному,
лиця не видно і кида гранату.

Хор гримнув: "Свят, свят, свят Господь Саваоф ісполнь небо
і земля слави твоєя..."

Чуєте грім? Огонь і грім на квітчастих степах українських... Кришиться,
дивіться, пада розбитеє небо, он сорок мучеників сторч головою,
Христос і Магомет, Адам і Апокаліпсис раком летять... І сузір'я
Рака й Козерога в пух і прах... (Заспівав щосили). "Чуєш,
сурми заграли..." Сурми революції чую. Бачу даль голубого
соціалізму. Іду! (До жінки). Будь здорова і щаслива, старенька...

Т а р а с о в н а

(заридала)

- Не йди, Маласику, бо вмру я отут!.. Прийде, прийде журба горбата
та й сядеть в головах вночі... Засушить, задавить...


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:55 | Повідомлення № 10
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

10


Раптом ускочила с т а р ш
а д о ч к а з убитою куркою:

- Мамонько! Папонько! Курку нашу вбито!

Тиша нависла.

К у м

- Яку?

- Жовтяву ось, золотий чубок.

М а л а х і й

(взяв курку. Обдивився)

- Хто вбив?

Д о ч к а

- Тухля Василь Іванович. Кийком у голову влучив...

К у м

(до Малахія)

- Що, куме! Ще й з двору не вийшов, а вже вороги твої дибки пішли.
То я б, тобою бувши, не подарував цього Тухлі довіку. Зараз би
по міліцію і на суд...

С у с і д и

- Авжеж, на суд треба!

Т а р а с о в н а

- Це ж золото, а не курка. Пам'ятаєш, Маласику, як ти її ще курчатком
пшоняною кашкою годував, а воно попоїсть та на плечі хур-хур.

К у м

(побачив, що Малахій замислився)

- Кличте міліцію! Я за свідка буду. Люди добрі! Подивіться, яке
варварство! Вбито неповинну курку, і за що?

М а л а х і й

- Так. Це варварство.

К у м

- То клич міліцію протокола писати!

М а л а х і й

- Ні, не треба... Протоколами зла не зруйнуєш і соціалізму не
збудуєш. Цей злочин ще раз переконує мене, щоб я негайно поспішив
до раднаркомів, щоб прискорити ухвалу моїх проєктів... Бо головне
ж тепер - реформа людини, і саме про це проєкти я склав... Іду!

К у м

(уже й він розгубився)

- Куме, не йди! Пам'ятаєш, як ще школярами крашанки ми їли у страсну
п'ятницю.

Малахій картузика на голову натяг.

Не йди, бо вдарю!..

Любуня впала перед батьком навколішки.

Очима самими просила.

М а л а х і й

- Зворушили мене, розхвилювали... Та не можу, доню, не можу, куме,
зостатися, бо в сто крат дужче зворушений і потрясений я од революції.


11


Т а р а с о в н а

(тим часом примчала із кухні солодку бабку)

- Маласику! Ось я бабку тобі улюблену спекла... Не йди, Маласику!
Така вже ж вийшла пуховита, запашна... І зірка, ось глянь, п'ятикутна
з озюминок...

Ще тричі хитнувшись, пішов Малахій. Через силу ступав, немов видирався
з болота. За порогом хода його стала вільніша. Випала бабка. Підогнулись
ноги в Та расовни. Припала вона до розбитої миски.

С у с і д и

- І миска розбилась...

Т а р а с о в н а

- Не миска, сусідоньки, - це жисть моя розбилася...

Заплакала тихо і тяжко. Доньки помліли. Любуня, мов статуя та,
- скаменіла. Кум, одчинивши двері, дивився услід. І, як очерет
той вечірньої пори, шелестіли с у с і д и:

- От уже драма! От вже коли виплакатись можна уволю!..


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:56 | Повідомлення № 11
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

ДРУГА
ДІЯ


1


Задзвонили телефони в РНК
УеСеРеР - то жалілись к о м е н д а н т и, що їм клопіт робить
Малахій Стаканчик:

- Черговий секретар РНК? Дзвонить комендатура. Просимо директиви,
товаришу, що ж робити з Малахієм Стаканчиком? Та з отим божевільним,
що проєкти пише. Третій тиждень ходить, день у день. І нехай би
сам, а то ж узявсь других водити. Кого? Та, наприклад, хтось побивсь
із жінкою, він того привів, хтось когось налаяв, він обох притяг,
п'яний десь мочивсь в провулку, він і того ублагав прийти. Вимагав
негайної на них реформи... Слухаю! Так. Так. Так. А як не послухається,
то що тоді? (Кинув трубку). Оце директива!

Д р у г и й

- Що сказав?

П е р ш и й

- "Тактовно й обережно порадьте, каже, старому, щоб вернувсь
додому. До ОВК написано, щоб було дано йому посаду..." Не
поможе бабі й кадило, коли бабу сказило!

Д р у г и й

- Ти думаєш - він божевільний?

П е р ш и й

- Коли він не божевільний, то тоді ти або я божевільний, інакше
не може бути.

Д р у г и й

- Ет... просто чудій!

П е р ш и й

- А його проєкти?

Д р у г и й

- І божевільного мало. Я чув, казали в РНК -просто наколотив чоловічок
гороху з капустою, оливи з

мухами, намішав Біблії з Марксом, акафіста з "Анти-Дюрінгом"...

П е р ш и й

- Ну, коли так просто, будь ласка, - тактовно й обережно порадь
йому, щоб вернувся додому. Он він іде.

Д р у г и й

- Сам?

П е р ш и й

- Просто не сам. Зараз наколотить тобі оливи з мухами- і ти мусиш
все це тактовно й обережно з'їсти.

Почувся М а л а х і ї в голос:

- О люди, люди!...

П е р ш и й

(ухопився за голову)

- Чуєш?.. Починається!


2


Увійшов Малахій з ціпочком.
За ним розгублені, аж налякані, протовпились: дідок у дармовисі,
з парасолькою, колишній воєнний в галіфе, літня дама в брилику
з тремтячим рожевим пером, накрашена панночка, бліда дівчина,
застарений парубок.

М а л а х і й

(пропустивши їх)

- О люди, люди! - сказав Тарас (до комендантів). І це у столиці!
- додам і я.

Д р у г и й

(під тон йому)

- Що трапилося, скажіте?

М а л а х і й

- Що? Перше, - перекажіть од мене привіт на пролетарський Олімп.
Більш точно: наркомам і голові. Шановні соціальні батьки! Ждучи
на ухвалу моїх проєктів (вже третій тиждень), віншую вас з днем
мого ангола. Чим розважете мене ви в цей наречений і святий день?
Питаюсь, - чим, бо тінь журби української впала і мені на плечі:
місяць пропав, пшениця погоріла, хазяйка вигнала з кватирі...

Знявся гомін:

- Пшениця?

- Яка хазяйка?

- При чому ж тут ми?

- За віщо ж нас?..

- (Перебив хтось). Навіщо нас?..

- (Разом двоє). Приведено?

М а л а х і й

- А хіба я мало питань та проблем розплутав, розв'язав? Примітка:
проблеми - це пломби, що ними запечатано двері в майбутнє. 1)
Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду,
бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти;
2) про реформу української мови з погляду повного соціалізму,
а не так, як на телеграфі, що за слово уночі правлять, як за дві
слові - у, ночі; 3) додаток: схема перебудови України з центром
у Києві, бо Харків здається мені на контору. Соціальні батьки!
Ще раз нагадую: поспішіть з моїми проєктами, найпаче з проєктом
негайної реформи людини. Наочні доводи негайності -ось вони (показав
пальцем на всіх, кого привів). Один, два, три, чотири, п'ять,
шість, сім!.. Учора п'ять було, завчора три...

П е р ш и й

(до всіх)

- Що скоїлось? За що він вас привів?

Знявся ще гучніший гомін.

- Ми самі не знаємо...

- Стояли біля церкви, гомоніли про се, про те, і раптом... (Заметушився
дідок).

- Пардон! Цій дівчині млосно стало в церкві, отож я заскочила
туди і вивела її на свіже повітря. Самі знаєте, який на Тройцю
у церкві пікантний дух: березка, трава, квіти... (Тремтіла рожевим
пером дама). Вивела її у холодочок, і раптом підходять вони (на
Малахія): "Я вас веду в Раднарком". - "Мене?"
- "Вас..." - "Будь ласка, - од церкви, кажу, не
одійду, але в Раднарком, будь ласка!"

- Я стояв. Прийшла оця баба... гражданка... Про щось мене спитала...
І раптом: ідіть в Раднарком!.. Дозвольте, - я член дітей, авіохему,
житлкоопу і мене в Раднарком? За що? (Вигукував, немов вигавкував,
той, що в галіфе). За віщо?

М а л а х і й

- За що?.. О лю-ди! Ще зречено було в староіндійських книгах Рид-Вегах:
не вдар женщини навіть квіткою, а ви що зробили? (На галіфе й
дідка). Ви напередодні соціалізму одштовхнули женщину, вдаривши
її зневажливим словом!..

Т о й, щ о в г а л і ф е

- Я? Ударив?

М а л а х і й

- Ви ж (на даму й парубка) ще гіршеє вчинили, - ви біля церкви
полювали на дівчину (показав на бліду дівчину). О люди!

Д а м а

- Я? Я, навпаки... Я ж сама женщина!

Т о й, щ о в г а л і ф е

(розтривожено)

- Дозвольте, мс'йо! Я ударив? Кого?

М а л а х і й

- Кого? (До баби-прочанки). Об чім ви, гражданко, хотіли в їх
спитати? Я бачу, ви із села прийшли.

Б а б а

- Еге... Прибилась, голубе. Люди сказали, що дорогу до Єрусалиму
вже розгороджено...

М а л а х і й

- Вибачте і дозвольте перебити на слові: об чім ви в їх спитали?

Б а б а

- Чи не знають, є тепер дорога до Єрусалиму, - спиталась.

М а л а х і й

(до дідка й галіфе)

- А ви... ви що їй одповіли?

Д і д о к

- Ми?

Г а л і ф е

- Дозвольте - я?

М а л а х і й

- Так! Ви!.. Де б сказати їй, що не до гробу тепер єрусалимського
нам треба йти, а до Ленінового Мавзолею, до нового Єрусалиму плюс
до нової Мекки, -до Москви, ви сказали: проходь, проходь, матінко,
- зневажливо, прикро, - і кому, питаю? Женщині, селянці!

Г а л і ф е

- Жодного прикрого слова! Навпаки, я з дитячих літ воєнний. Ввічливість
- моя стихія! Ідеал!

М а л а х і й

(на дідка)

- А ви... Замість доказати їй і ствердити все вищесказане, що
скоро, скоро, скоро прийде час, коли всесвіт заспіва Москві: святися,
святися, новий Ієрусалиме, слава-бо революції на тобі возсія -
а ви сказали: одчепись! На біржу!..

Д і д о к

- Я ж не знав, що таких на Москву треба справляти.

М а л а х і й

(ще з більшим піднесенням)

- Ага! Він не знав!.. Наочні доводи кажу й показую далі (до блідої
дівчини). Скажіть, будь ласка, і простіть на слові, - чим надили,
на якеє ремесло спокушали вас (показав на даму й панночку) вони
сьогодні там, біля церкви?

Дівчина мовчала.

Не казали вам: трийцять карбованців на місяць, харчі добрі, навіть
солодке, білизна, вбрання?

Д а м а

(затремтіла рожевим пером)

- Пар-дон, і як вам не соромно! (До дівчини). Скажіть, милонько,
(до панночки) ти, Матильдонько, скажи, що я сказала, про що говорила,
як вивели ми її, сердешную, з церкви. Дитя моє! - сказала... Матильдо,
скажи, як я сказала?

П а н н о ч к а

- Дитя моє, - сказали ви, мадам Аполінаро... (сама закурила, затяглася
димом). Дитя моє! Ви не з машиністочок, часом?

М а д а м А п о л і н а р а

(до дівчини)

- А ви як мені одповіли, милонько... Ну? Ну?.. (побачила, що дівчина
мовчатиме, сама одповіла за ню, змінивши голос на молодий і скорботний).
Ні, санітарка я, - сказала вона, дитя моє. Я тяжко, важко зітхнула
і спитала... Матильдо, скажи, про що я спитала?

П а н н о ч к а

- У якій лікарні? Скільки заробітку? - спитали ви.

А п о л і н а р а

(за дівчину)

- У Сабуровці, вісімнадцять на місяць, - сказало дитя... То Матильдонька
аж ойкнула... (До Матильди). Скажи, як ти ойкнула?

М а т и л ь д а

- Ой! Та там же збожеволіти можна...

А п о л і н а р а

- Ойкнула Матильдонька, а я додала: сердешнеє дитя моє!.. Колись
і я отак сиріткою бідненькою, дівонькою бліденькою служила, служила,
плакала, плакала, - аж поки... не виплакала собі долі... (До Малахія).
Що, може, не так я сказала? Не така була наша розмова?.. Пардон,
і будь ласка! Я знаю, що я казала і що іще казатиму...

М а л а х і й

(пильнуючи кожного її слова, раптом рукою впинив)

- Більш точно: "Служила, служила, плакала, плакала, аж поки
не плюнула отак... пху, та й пішла до одної мадамочки", -
сказали ви. "Ось і Матильдонька так, а подивіться - ви й
вона, вона й ви", - сказали, ще й показали ви, о женщино!

А п о л і н а р а

- Я?

М а л а х і й

- І надили, і спокушали велехитро, що є у вас їсти й пити, хорошенько
походити, мило духовите, гігієна, шоколад...

А п о л і н а р а

- Матильдонько, скажи, чи ж я таке казала, душенько?

М а т и л ь д а

- Навпаки і нічого подібного!

П а р у б о к

- Я при тому був. Нічого такого і подібного не говорила ця гражданка
мадам... Навпаки, хоть я їхнього соціального походження й не знаю,
проте скажу, що поводження їхнєє було з Олею, не треба вам Восьмого
березня.

М а л а х і й

- Проповідують і пишуть - нема нічого поза класами, а я кажу -
ось вам, ось вам позакласова солідарність злих (до парубка). Та
хто ж, як не ви перший, приступив з помаранчами до неї, як змій-спокуситель
спокушав її під деревом біля церкви, щоб забула вона про Кирюшика
і полюбила б вас, і хто, як не Оля, заплакавши гірко, розсипали
ваші помаранчі та й побігла в церкву губити свідомість?

П а р у б о к

- Виходить, я її призвів до церкви? Ха-ха... Та я всю антирелігійну
агітацію напам'ять знаю і навпаки весь час їй агітував, щоб вона
кинула все і не боялася Бога...

А п о л і н а р а

- А я її з церкви вивела.

П е р ш и й к о м е н д а н т

(підійшов до Олі - серйозно, чутливо)

- Скажіть, будь ласка, товаришко, вас справді вмовляли, улещували,
щоб ви кинули радянську роботу і пішли... ну... на іншу роботу,
чи що?

О л я

(по паузі)

- Ні.

Д р у г и й к о м е н д а н т

(звів брови)

- Ні?.. Так, може, хто-небудь нав'язливий був, образив вас словом,
нечемно поводивсь?.. Скажіть по щирості, не бійтесь, за це, я
запевняю, неприємності вам аніхто не зробить.

О л я

- Я й не боюся. Кажу - ні! (Заметаливсь гнівом голос). І коли
вже хочете знати, то найбільш мені упікся (на Малахія) він. Цілий
ранок простежив за мною. Ну як мара та (до Малахія, гнівно). Скажіть,
чого ви стежили за мною? Навіщо?

М а л а х і й

- Не стежив, а стеріг од тих, хто іменно стежив і полював на вас.

О л я

(зло й насмішкувато)

- Ви часом не були в божевільні?

М а л а х і й

- Двадцять сім год.

Рух. Захвилювалися всі.

О л я

(два кроки до Малахія).

- Що?.. Де саме?

М а л а х і й

- У своїй сім'ї.

О л я

- А я подумала - справді...

М а л а х і й

- Справді, Олю, бо ж сучасна сім'я - божевільня. Перший ступінь
божевільні. Божевільний куток. Скорочено - божкуток.

О л я

- А любов?

М а л а х і й

- Це - мара! Голубая мара, себто - мрія... Бо хіба ж не вона,
нездійсненна, привела вас сьогодні до церкви?..

Оля поникла. Малахій два кроки до неї.

І хіба ж не вони (на парубка й Аполінару показав), скориставшися
з вашого стану, спокушали і надили вас вийти на розпуття жіноче,
щоб грати на струнах універсального кохання?

О л я

(звела голову)

- Ні! (Рвучко повернулась і пішла).

П а р у б о к

(до Малахія)

- Га?

А п о л і н а р а

(кинулась була за Олею)

- Дитя моє! Олю! (Та Оля так глянула на неї, що Аполінара прикусила
язика. Тоді обернулась та до Малахія). Будь ласка, ведіть її тепер
ви! Будь ласка! Я маю собі заробіток... (До комендантів). Нарешті,
я просю защити од таких і подібних натяків, та ще де - у Раднар-комі,
Матильдо! (Демонстративно одійшла).

М а т и л ь д а

- Я теж! (Одійшла).

П а р у б о к

- Це ж наклеп! Провокація! (Одійшов).

Д і д о к

- Ну да ж... (Подибав і собі).

Г а л і ф е

- І за що?.. (Одійшов).


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:57 | Повідомлення № 12
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

3


А вже входив у комендатуру
кум, небритий, суворий. За ним боязно ступала з дорожнім клуночком
Любуня.

К у м

- Спокійно! Він тут! (Не хапаючись, мовчки дійшов до Малахія,
став, подивився на його, поминув, повернувся, знов підійшов).

П е р ш и й к о м е н д а н т

- Ви в якій справі, товаришу, прийшли? До кого?

К у м

(Суворо глянув на коменданта, одійшов од Малахія, постояв, пождав,
чи не озоветься він, чи не усміхнеться він, тоді втретє підійшов)

- Хоч здрастуй, куме, коли мовчиш, і я мовчу! (До комендантів
і до всіх). Га?.. Трохи під машину не попали, і за це така стріча!

Л ю б у н я

(боязно наблизилась)

- Папонько! Мамонька... (Затремтіли губи, не могла далі вимовитись).

К у м

- Спокійно!.. Ну що ж, куме!.. Кланялась тобі жона твоя, а моя
кума...

Л ю б у н я

(перемоглася)

- Казали - проклену, Любуньо, як без папоньки вернешся...

К у м

- Спокійно! Кланялась, ридала, ще й переказала, що має три доньки:
Віру, Надію, Любов (до всіх), мої хрещениці. (До Малахія). Віру
та Надію вдома залишає, а Любов до тебе посилає.

М а л а х і й

- Тіні минущого, гетьте з очей! Гетьте з очей!

Л ю б у н я

- Папонько! (Хотіла щось сказати, та кум, води їй подавши, перебив).

К у м

- Випий, Любонько! Випий, хрещенице, бо вода, хоч і холодна, проте
тепліша за серце і кров твого батька... (До Аполінари). Можна
подумати, що він їй рідний папаша?

А п о л і н а р а

(тихо)

- Я спочуваю... Скажіть, він за кого тут служить? У якому чині?

К у м

- Він?.. Ніде він не служить. Навпаки, - хоч і повнолітній, -
безпризорний він правопорушник. Три тижні, як із дому втік.

А п о л і н а р а

- Ага-а!.. Так он він хто!.. (До своїх). Він ніхто - ви розумієте?

Г а л і ф е

- Як?

А п о л і н а р а

- Він з дому втік, а дочка шукає...

П а р у б о к

- Ага-а... З полюбовницею?

А п о л і н а р а

- Тільки так! Забрав гроші, усе чисто, а донька оце ось і догнала,
ви розумієте? Ніякого права він не має, щоб водити нас по раднаркомах,
тим паче допитувати... Ніякого права, і жодної хвилинки я тут
не лишаюся. Матильдо! Альон додому!.. (До коменданта). Оревуар!
(Пішла).

М а т и л ь д а

- Я теж!.. (Пішла).

П а р у б о к

- Я й подавно! (Пішов).

Д і д о к

- Хе-хе... Я теж (і собі подибав).

Г а л і ф е

- За що? (І пішов).

М а л а х і й

- Усе це, плюс попереднє, плюс - що втекли - ще дужче переконує
мене, як потрібна негайна і тільки за моїми проєктами реформа
людини... (До комендантів). Де мої проєкти?.. Півтора року носив
я їх в голові, півроку писав і переписав к а л і г р а ф і ч н
о, - де вони?..

Д р у г и й к о м е н д а н т

- Я вам уже сказав...

М а л а х і й

- Негайно подайте їх на розгляд РНК! Щоб сьогодні подали! Чуєте?
Ні, зараз подайте! Зараз! Чого ж ви стоїте? Хіба можна сьогодні
стояти, коли ж ви самі бачили й чули, - отакеє з людьми робиться,
дарма, що навколо у радіо грають, пасуться трамваї, басує авто!

Д р у г и й

- Ось слухайте, дорогий мій! Ви витратили на писання двох прекрасних,
скажу, надзвичайно серйозних проєктів два роки?

М а л а х і й

- Так.

- І ви хочете, щоб такі проєкти та було розглянуто й вивчено (а
їх треба серйозно й всебічно вивчити) за якихось два тижні?

- Це ж ви до чого?

- Бачте, треба більшого часу, щоб, приміром, держплан вивчив ваші
проєкти. То я б радив вам посісти яку-небудь посаду (між іншим,
є директива Овикові дати вам посаду), ждати на ухвалу проєктів,
а тим часом, може, написати іще пару нових...

М а л а х і й

(подумав, тихо собі усміхнувся)

- Гаразд! Я згоджуюсь.

К о м е н д а н т и

(зраділи)

- Так?

- От і чудесно! До речі, ось і доня ваша по вас приїхала...

К у м

- Не тільки хрещениця, і я, його кум!

Д р у г и й

- І кум. От разом всі й повернетесь на вашу округу...

К у м

- І я тебе, куме, як вернемось, ой і поздоровлю ж з днем твого
ангола! (До комендантів). Це йому сьогодні сорок сім годочків
вийшло. (До Любуні). А як там, подумай, вдома з приводу цього,
як там сусідам і людям, що день ангола є, а самого чоловіка нема!

М а л а х і й

- Згоджуюсь - з умовою: посаду мені тут, в столиці, в РНК. Хоть
за швейцара, аби тут.

К о м е н д а н т

- От тобі й на! Та що ви, голубчику! В РНК всі посади обсаджено,
і швейцарська тоже. Звільнити ж когось, щоб вас посадити - ви
ж самі розумієте - ніяково, живі ж люди сидять...

М а л а х і й

- Я стоятиму... Дайте мені посаду стояти, коли всі сидять! Інакше
Симеоном Стовпником стану отут і стоятиму, аж поки РНК не розгляне
моїх проєктів. Крім того, просю вас не курити!

Д р у г и й

- Вибачте!

М а л а х і й

- За цей плакатик боляче, - кричить, кричить, і ніхто його не
слухає. А це ж РНК...

П е р ш и й

- Тільки ви не кричіть!

К у м

- Спокійно!

М а л а х і й

- Мільйони дивляться з молінням на цю свою найвищу установу, на
гору цю - преображення України, на нову Фавор, а ви ходите тут
під плакатом і ламаєте першу найважнішу заповідь соціалізму -
не кури!.. Ні, ще раз переконуюсь, що без моєї негайної реформи
людини всі плакати - це тільки латки на старій одежі... Де мої
проєкти? Я зараз саморучно подам їх голові РНК. Він зрозуміє,
бо він бачить і чує, як шкодять революції люди, люди і люди.

К у м

- Наприклад, ти в першу чергу, бо куме, куме, хто ж, як не ти
прийшов до товаришів, которі спеціяльні люди, в революції напрактикувалися,
а ти їм заважаєш?

М а л а х і й

(жодної на це уваги)

- Негайно потрібна реформа, найнегайніше, кажу, бо бачите, що
робиться з людиною, бачите? (Показав на бабу-прочанку, що закуняла
на стільці і тихенько хропла). Бачите? Чуєте? Тільки що ввійшла
у свій раднарком - і вже заснула! Наочний приклад до негайності
реформи - ось... Покличте сюди голову РНК! Тільки, будь ласка,
мерщій. Це буде цікаве й повчающе видовище: найкращий син народу,
голова РНК, розбудить у себе в комендатурі найтемніший елемент
з того ж народу, в присутності реформатора з того ж таки народу...
О друзі! Голову мерщій! До речі, й фотографа покличте!.. (Замріяно).
Увійде голова, торкнеться її... Між іншим, скажіть, щоб не забув
він булаву взяти, бо до голови треба й булави... Увійде, торкнеться
булавою й спита: хто ти, громадянко, що прийшла й заснула?

Б а б а

(прочулася)

- Агапія Савчиха я! Підбилася, голубе, - йду в Єрусалим.

- Куди? - перепита голова.

- В Єрусалим або на Ахон-гору.

- Темна ж ваша путь, громадянко, й непрогресивна! - скаже голова.

- А темна, голубе! Така вже темна, що йдеш і не знаєш, чи є туди
путь, чи нема - і ніхто не зна. Казали на селі у нас люди, що
буцімто совіцька власть у турків гроб Господній вторгувала і дорогу
говільникам розгородила, та чи так же воно?..

- О люди, люди! - скаже голова і додасть вельми ввічливо: не до
Єрусалиму тепер треба йти, а до нової мети.

- До якої ж, голубе?

- До якої? До вищезазначеної, великої, № 666006003, голубої мети...
Тоді вернеться громадянка назад, на своє село, і, йдучи, проповідуватиме
слово нове й благокрасне.

А г а п і я

- Ні, я в Єрусалим обрікалася. Хату спродала і все чисто спродала,
щоб тільки доставитись туди або на Ахон-гору, намальовану бачила
- сяйво і Божую Матір на хмароньках - та щоб ото вернулась я?

М а л а х і й

(напівмрійно)

- Ой, вернися, громадянко, - скаже голова.

А г а п і я

- Ой, не вернуся.

М а л а х і й

- Ой, вернися, - додам вже я.

А г а п і я

- Ой, ні!

М а л а х і й

(гнівливо)

- Вернися!

А г а п і я

(теж з серцем)

- Ні!

М а л а х і й

(з оприском)

- Раба ти!

А г а п і я

(зраділа)

- У лаврі манахи колись так взивали: раба Божа Агапія.

М а л а х і й

(одійшовши)

- Ой, раби ж!.. Як поночі в сливи, так вона в той соціалізм дивиться.
Жаль, що не маю булави...

К у м

- Запитання!..

Малахій обернувся.

Тепер вже не до тебе, куме! (До комендантів). Запитання! Руба!

Д р у г и й

- Будь ласка! Руба!

К у м

- Та невже ж раднаркоми не мають сили погнати кума додому, хоча
б етапним шляхом?

Д р у г и й

(здвигнув плечима)

- Нема за що.

К у м

- Як, нема за що?.. Адже ж чоловік утік із дому, у жінки (у куми)
удар за ударом в самісіньке серце, дочки в непритомії. (До Любуні).
Я вже думаю, хрещенице, чи не подохли там кури, бо хто ж за ними
тепер нагляне, припустім - сьогодні, коли така спека і взагалі
незручно в природі. (Втерся хусткою, до комендантів). До того
ж усі сусіди, увесь народ у містечку зворушився, ходить отак і
сам себе питається: "Яка ж це власть, що під нею батьки тікають
з дому?"

Д р у г и й

- Подайте на його в суд.

К у м

- На такі ваші бюрократичні слова дозвольте сказати, що я невдоволений
з Радянської влади!

Д р у г и й

- Що ж поробиш...

К у м

- Спокійно!.. Незадоволений і маю на це юридичне право... А втім,
я не про це прийшов сказати раднаркомам.

Д р у г и й

- А про що?

К у м

- Ось писане прохання. Просю, прочитайте зараз і вголос при йому,
при мені й при хрещениці.

Другий комендант почав читати тихо. То п е р ш и й підійшов і
дочитав уголос:

- "...на підставі програми Комуністичної партії про дарове
державне лікування, з одного боку, і на підставі немовби слабого
на голову отця нашого й кума, з другого, я й хрещена донька моя
колективно клопочемось у раднаркомів, аби одіслати отця й кума
нашого до божевільного дому на пробу, і якщо хоч трошки розуму
в йому вбавилось, то..."

К у м

- Про що далі пишеться, то довоєнний аблакат сказав, що раднаркоми
не мають права одкинути не тільки моєї, а й хрещениці просьби.

Л ю б у н я

- Тільки це не насправжки.

К у м

(перебив)

- Спокійно!

П е р ш и й

(дочитав)

- Гаразд! Подумаєм...

К у м

- Подумайте!.. Тільки просю вас - недовго думайте.

М а л а х і й

(до кума)

- Мене до божевільного дому? Мене? Та як ви смієте! Мене народ
послав.

К у м

- Брешеш, куме! Всі сусіди, увесь народ мене сюди послав, щоб
звернути тебе додому...

М а л а х і й

- Більш як сто сіл, хуторів, містечок я пішки пройшов, йдучи до
Харкова, столиці УеСеРеР, на ногах моїх ще й нині порох степових
шляхів, із ста криниць та колодязів, спочивавши, пив я воду і
з народом гомонів... Я делегат!

К у м

- Брешеш! Ти з дому втік!

М а л а х і й

- Я всеукраїнський делегат, куме!

К у м

- Навпаки, хоч скоро вся Україна делегатами стане, ти ж і я -
ніколи в світі! Отож ходім краще додому, кажу.

М а л а х і й

(до комендантів)

- Вимагаю: вигоньте його - це раз! І негайно покличте сюди голову
РНК і всіх наркомів - два. Я сам беруся, зараз отут на Агапії
покажу вам, як треба робити негайну реформу людини. Ну?.. Чого
ж ви стали?

К у м

- І я вимагаю! Не тільки я, хрещениця ось, кума там, а за сусід,
за народ я вже говорив, як він ходить і вимага... Негайно пошліть
його туди!

М а л а х і й

(ображено, велично)

- Мене? Реформатора? (Підійшов до телефону). Станція? Перекажіть
там голові РНК і всім наркомам, хай попричеплюють значки до петельок
і йдуть в комендатуру на раду - негайно. Чуєте?.. Порядок денний:
доповідь реформатора Малахія про негайну реформу людини з наочним
показом на Агапії - така даль голубая сьогодні, а вона стоїть
та соняшник лускає... Не перебивайте! Хто там перебиває?

П е р ш и й

- Товаришу реформаторе! Прошу до порядку!

Тільки одвів Малахія, кум за телефон.

К у м

- Товариші раднаркоми! Не слухайте його! Не слухайте, кажу, бо
хіба ж не бачите, що він несповна розуму став. Младенці в голові...
Та не перебивайте ж!..

П е р ш и й

(одібрав телефона, подзвонив)

- Алло... Трапилась маленька трагікомедія... Це ті самі, що з
Учорашнього прийшли... та ні, з містечка Вчорашнього... Ні, не
п'яні... Трошки згодом все це виясниться...

Увійшов кур'єр

П е р ш и й

(до Малахія)

- Зараз дзвонили сюди з РНК, просили, щоб ви прийшли до заступника
голови.

М а л а х і й

(зрадів)

- А що, куме!.. (Велично). Подзвоніть і перекажіть йому - іду.
Ні, краще пустіть мене до телефону, я сам подзвоню. Однині між
мною й урядом жодного посередника. Годі!

П е р ш и й

- Він одійшов уже од телефону. Між іншим, просили, щоб ви прийшли
негайно. Вас ждуть на дачі РНК.

М а л а х і й

- Який восторг! Іду!.. Між іншим, збирайтесь і ви, Агапіє. Я появлю
вас заступникові голови РНК як наочний довід до моїх проєктів...

А г а п і я

- Може, він скаже, чи є тепер дорога до Єрусалиму?

П е р ш и й

- Просили конфіденціяльно. Розумієте?

М а л а х і й

- Ага! То тоді ви, Агапіє, зостаньтеся поки що тут... Я скоро
вернуся... А куди ж іти? Куди?

П е р ш и й

(написавши пакета, дав його кур'єрові)

- Ось вас оцей товариш проводить... (До кур'єра). Будь ласка,
одведіть товариша реформатора на Сабурову дачу.

М а л а х і й

- Дякую! (Пішов за кур'єром, показавши кумові дулю).

К у м

- Куди ж ви його?

П е р ш и й

- Як ви просили - психіатрам на освідчення.

А г а п і я

(наблизилась до телефону, боязливо взяла трубку та нишком)

- Товариші! Просю ж я вас, як би мені до Єрусалиму доставитись.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 16:58 | Повідомлення № 13
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

ТРЕТЯ ДІЯ


1


Закрякали, закружляли над
Малахієм у саду в Сабуровці грайворони дзюбаті. Загомоніли, закричали
кругом його х в о р і:

- Гей, чорні! Помовчіть!.. Тож не встиг ще Бог світ сотворити,
як вони небо вкрили і поклювали першу золоту зорю, із сонця решето
зробили... Темно мені й холодно!.. (Сумно кричав на грайворонів
один і звертався до Малахія). Реформуй сонце!

М а л а х і й

(рухом голови й рук своїх показав)

- Реформую!

Д р у г и й

(весь час напружено до всього прислухаючись, таємниче шепотів)

- Тихо, благаю вас.


2


Підійшла санітарка Оля, а
за нею застарений парубок - санітар.

С а н і т а р

- Олю Манойловно!

О л я

- Я вже сказала...

- Олю!

- Одчепіться!

- Він же вас увів у неславу, а я зовсім другу любов маю на мислях...
Прийдіть, а то я до вас прийду.

О л я

(одійшла)

- Я місцькомові скажу...

П е р ш и й х в о р и й

(до Малахія)

- Це професор напустив навмисне їх у сад, щоб вони клювали мені
голову... Ось глянь, як уже поклювали... (Став навколішки). Вижени
їх!

М а л а х і й

(одним рухом)

- Вижену!


3


Підійшов третій. Він увесь
час змітав щось біля себе.

Т р е т і й

- Позамітайте крихти! Дивіться - накришили...


4


Прибіг четвертий з жовтою
квіткою.

Ч е т в е р т и й

- Бачили Олю! Вона сьогодні чарівна. Вона - прекрасна. У неї така
ніжна й запашна полова залоза (понюхав квітку). Такої я ще не
бачив, хоч і мав любов...

П е р ш и й

- Вони й залозу поклюють!

Т р е т і й

- Хай клюють, аби не топтали...

Д р у г и й

(трепетно)

- Тихо!.. Почують.

Ч е т в е р т и й

- Мав любов з дівчатами, жінками, бабами... Пригадую, де це було.
Вперше у кухні, потім в коморці, на кладовищі, в церковній ограді
- росяна трава і дзвони, ще й досі дзвони, білий фартушок, гострий
молодик з правого боку...

Т р е т і й

- Це на крихтах, на хлібові!..

Ч е т в е р т и й

- Заждіть! Разом сто сім жінок за п'ятнадцять років, чотирнадцять
тисяч, п'ятсот тридцять... тридцять...

П е р ш и й

- Поможіть їх розігнати! У-у-у-...

Закричавши тужно, став бігати й підстрибувати. За ним побігли
другі, кожен із своїм рухом, вигуком або піснею.


5


Підійшов санітар. Ч е т в
е р т и й до нього:

- Ви бачили Олю?

С а н і т а р

- Он туди йди! Вона там... (Показав у другий од Олі бік).

Ч е т в е р т и й

- У неї прекрасна й запашна, як троянда, полова залоза - я бачив...

С а н і т а р

- Де ти... бачив?

- Я сидів отам в кущах... А вона підійшла...

- Ну?

- Рвала квіти...

- Ну?

- Нахилилась...

- Ну-ну?

- Я й побачив... На нозі, біля коліна. А вночі вона прийшла до
мене і, якби не кішка...

- Яка кішка?

- Та, що й цієї ночі знов привела мені троє котят... Скажіть,
яке має право та кішка нявкати всім, що котята од мене...

- Ну, вже поблудив... Отуди йди, до всіх...

Ч е т в е р т и й

(одійшовши)

- Що прокинусь уночі, а вона вже з котятами і нявкає, нявкає всім:
няв-няв-няв...


6


Підійшла Оля, щоб заспокоїти
четвертого. С а н і т а р заступив їй дорогу:

- Інтелігентик оцей каже, що ви приходили до його вночі.

О л я

- Щодня йому гіршає.

- А може, цьому й правда?

- Що?.. Боже мій! Трохиме Йвановичу!

- Я не винний, бо ще й не такий на вас поговір може вийти.

- Поговір?

- Знаю я про все, Олю, - як і де гулялося вам, і як морозивом
Кирюшика годувала, та як постіль квіточками посипала, сорочечку
білую скидала...

О л я

(хитнулась)

- Неправда!

- Неправда? Та я про любов про вашу все чисто знаю і навіть можу
сказати, якого числа уночі ви прив'язали Кирюху до себе косою
і такечки спали...

- Як же це... ви дознались! Боже мій! Хто вам про це сказав?

- Хто, питаєте?

- Скажіть!..

- А гарнесенька ви зараз. Цей сором вам дуже личить, їй-богу.
Очата, як дві небесні планети, і так далі...

О л я

(самими губами)

- Хто?

- Про морозиво пташка розповіла, бо на дереві сиділа і все чисто
бачила, про постіль та квіти нетля-метелик, ну а про косу - муха-ха-ха.
Ну, ну... Я шуткую, бо що таке му-ха? Дурна комаха-ха-ха...

- Що ж тепер мені робити?..

- Не що інше, як плюнути на Кирюшика, бо все одно з другою вже
крутить любов.

- На любов свою хіба можна плюнути?

- Як не плюнете - піде поговір...

- Трохиме Йвановичу! Невже ж ви хочете мене перед усім світом
на поглум виставити, щоб згоріло в мені серце. Що я вам зробила?

- Нічого. Проте я хочу, щоб ви зробили мені любов, бо я вже знемігся
без неї... Чуєте?.. Пора вже подумати й про мене.

О л я

(заломила руки)

- Скажіть, як ви дозналися?

- Про що?

- Ну... про морозиво, постіль, квіти?..

- Я ж уже сказав: пташка, метелик, муха...

- Трохиме Йвановичу! Скажіть!

- А попросіть!

- Трохиме Йвановичу...

- Попроси!

- Ну, милий! Скажіть!

Санітар її за руки притяг до себе.

О л я

- Пустіть!

- Ну-ну... Не норовися!

- Не давіть мені руки!


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 17:03 | Повідомлення № 14
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

7


Тяжко зігнувшись та міцно
стиснувши руки, наблизивсь п' я т и й х в о р и й:

- Поможіть!

С а н і т а р

(до Олі)

- Оцьому ввижається, немов носить він на плечах величезного удава,
що хвіст його волочиться десь по той бік світу... А любов моя
без взаємності ще гірш за того удава, бо давить не руки, а серце...
Отак! Отак!

О л я

(скрикнула)

- Не мучте!

П' я т и й

- Не можу! Знемігся! Зараз впустю. Зараз буде катастрофа. Поможіть!

С а н і т а р

- Він сказав... Кирюха.

О л я

- Він!..

П' я т и й

(до Малахія)

- Не можу задавити... Це ж удав - всесвітнє зло. І тільки я впустю
його - він задавить увесь світ... Поможіть!

М а л а х і й

(рухом руки)

- Поможу!

О л я

- Невже він?

С а н і т а р

- Ще не вірите?.. У вас тут (показав на спину) родинка. Так? (Показав
на груди). А ліва трошки більша за праву... Так? А ви любите,
щоб усе (зашепотів про щось в ухо).

О л я

- А він не казав вам, що тепер у мене тут... од його дитина?

С а н і т а р

- Дурниця! Подвійний аборт: Кирюху із серця, дитину із черева
- от і вся проблема.

О л я

- А про свою хворобу не казав?

С а н і т а р

- Про яку хворобу?.. Та ви шуткуєте, Олю Манойловно!

О л я

- Хочете пересвідчитись?

С а н і т а р

- Ну-ну... Це він на зло мені, за ті гроші... От же паскудник,
га! А ви чого зразу про це не сказали... Хіба так можна гратися!..
(Пішов).

Оля упала і тяжко заплакала.

П' я т и й

- Зараз буде катастрофа! Пускаю! Поможіть!

М а л а х і й

(непомітно стеживши за санітаром та Олею, заходив, захвилювавсь,
як ще ніколи)

- Негайно... Негайно потрібна реформа людини!.. Зараз, кажу, або
вже ніколи! Разом з цим пересвідчуюсь, що ніхто, опріч мене, такої
реформи не зробить... Так. От тільки не знаю, з чого почати...
Вихор думок, голубих, зелених, жовтих, червоних. Як їх багато!
Ціла метелиця! А найбільш голубих, і вони, по-моєму, найкращі
та найпридатніші будуть на мою реформу. Треба ловити їх... Ось
одна! Ось друга! Ось третя. Немов метелики, а дивіться, що з них
виходить!

У хворій його уяві з'явилися, розквітнули дивовижні проекти, реформи,
цілі картини. Спочатку з голубих коливань і метеликів збіглися,
закрутилися якісь голубі кола з жовтогарячими центрами, забринів
спів "Милость мира" Дехтярьова, перемішаний з Інтернаціоналом,
брязкотом кадила та з трелями жайворонків, по тому вималювалось
таке: десь у голубій РНК голубі наркоми сидять і слухають його
доповідь про негайну реформу людини. Плещуть в долоні, схвалюють
і вітають його, він далі показує наркомам наочно, як треба реформувати
людей. По черзі до нього підходять: дідок у дармовисі, колишній
воєнний в галіфе, дама, Агапія, санітар, божевільні. Він накриває
кожного голубим покривалом, повчає, переконує, потім робить магічний
рух рукою, і тоді з-під голубого покривала виходить оновлена людина,
страшенно ввічлива, надзвичайно добра, а н г е л о п о д і б н
а. Далі ці люди, багато людей і він на чолі їх, з червоними маками
та з жовтими нагідками йдуть у голубу даль. По дорозі бачать -
стоїть гора Фавор, Оля несе яблука святити, люди співають їй "осанна",
тільки якось по-новому. По тому в голубому мареві маячить якийсь
новий Єрусалим, далі голубі долини, голубі гори, знов долини,
голубі дощі, зливи і нарешті голубе ніщо.


8


Очувся Малахій. Олі вже не
було. Навколо ходили й кружляли хворі.

М а л а х і й

- Ага. На підставі вищепобаченого (взяв пучку землі, поплював,
розтер і помазав собі лоба) помазаюся народним наркомом (гучно).
Сповнилось! Слухайте всі, всі, всі!.. В ім'я голубої революції
я помазавсь народним наркомом...

Д р у г и й

- Тихо! Я бачив, у траві верблюжі вуха ростуть.

М а л а х і й

- Хай ростуть!

- Вони ж слухають.

- Прекрасно!

- І переказують!

- Кому?

- Всім...

М а л а х і й

(звів голову)

- Прекрасно! Гей, верблюжі вуха! Перекажіть всім, всім мій перший
декрет.

Х в о р і

(поміж себе)

- Всім, всім, всім.

М а л а х і й

- З ласки великої матері нашої революції я помазався народним
наркомом. Анкета моя: ціпок і торбина сухарів; родинного стану
я зрікся, пішки пройшов увесь стаж попередній, воду я пив із ста
семи криниць; нарком без портфеля; зовнішні ознаки та клейноди
мої: червона лента через ліве плече, ціпочок і сурма, для українців
бриль і на великі свята корона з соняшника в руці. Народний нарком
Малахій. Ні, не так... Народний Малахій, в дужках - нарком. Скорочено
- Нармах... Ні, Нармахнар.

Х в о р і

- Народний нарком. Нармахнар появився.

Х т о с ь

(став навколіна)

- Виведи нас звідси!

Х т о с ь

(захвилювався)

- Він самозванець, не вірте!

Т р е т і й

- Коли ти велике начальство, - прикажи, щоб хліба святого не кришили.
Хай крихти позбирають. Отож од таких і голод. Думка була весілля
справляти, коли гульк - і молода, і мати весільна на баштані посохли...
А замість кавунів дитячі голови посходили. Що крику, що плачу,
кажуть...

М а л а х і й

- Прикажу! Виведу! Всі-бо ваші просьби, заяви у серце кладу. До
речі - мій другий декрет... Всім, всім, всім... Негайно скасувати
всі портфелі й теки. Коли ж урядовці спитають, куди їм складати
заяви та скарги, відповідь дайте: однині всі скарги народні, заяви
і просьби носіте: 1) в голові; 2) в передсердечних сумках - ніже
ні в портфелях, ні в теках. Народний Малахій, нарком. Скорочено
- Нармахнар. Харків. Вілла Сабурова.

Х в о р і

- Виведи нас, Нармахнаре!

М а л а х і й

- Виведу й поведу! Поведу туди, де зоріє небо й голубіє земля,
де за обрієм співають на золотих сідалках голубі будимирі соціалістичні
півні...

Х в о р і

- Нас не пустять!

- Не вірте йому!

- Сторожа не пустить.

- Небесні два сторожі й квочка не пустять.

М а л а х і й

- Я вам скажу таке слово, що пустять, - пароль такий, що й мур
розваля... Підходьте по пароль!

Х в о р і

- По пароль!

- По пароль!

- По пароль!

М а л а х і й

(кожному тихо)

- Голубі мрії...

Х в о р і

(повторивши той пароль, кинулись до муру)

- Так виводь нас! Веди!

М а л а х і й

- Лізьте!

Х т о с ь з х в о р и х

- А як піймають?

М а л а х і й

- Не впіймають!.. На сторожі коло вас сам нарком народний. Лізьте,
кажу!

Подерлися, перелізли хворі через мур. Малахій переждав останнього,
тоді поплював на руки:

- В ім'я соціальної матері нашої революції (поліз і собі).


9


О л я

(прибігла)

- Стійте! Куди ви?

М а л а х і й

(з муру)

- Не закудикуйте! Хіба ще й досі не зрозуміли? Обійти треба кожну
хату, межу і завод, щоб кожному преподати голубії мрії...

- І вам не сором перелазити через мур! Злізьте!

- Народний нарком має право перелазити через всі тини на Україні,
через всі мури й паркани. Це моя прерогатива.

- Прошу й благаю вас - злізьте.

М а л а х і й

- Гм... Вона просить (зліз з муру). Коли хто-небудь з бідних і
покривджених попросить, щоб народний нарком повісився, він мусить
і це негайно зробити... Бачте, Олю, народний нарком уважив вашу
просьбу, тепер уважте ви мою. Пустіть мене туди.

- Куди?

- Туди, до всіх, а перш - до гегемонів.

- Побудьте ще трошки у нас, відпочиньте, а тоді й підете собі...

- Олю! Невже ви маєте мене за божевільного.

- Ну, от ще... Та ніхто, ніхто не має вас за божевільного.

М а л а х і й

(проникливо)

- Олю! У вас очі такі чисті й прозорі, що навіть тінь легенької
неправди я бачу на дні їх і читаю - авжеж, божевільний.

- Та ні! То вам так здається.

- Щоб знали ви, Олю, - я не божевільний. Вийшла, як це трапляється,
малюсінька помилка. Угадайте, яка?

- Не знаю... Скажіть!

- Малюлюнічка. Провожатий помилився - де б вести мене на віллу
РНК, а він на Сабурову віллу одвів. От і все. А Оля повинна помилку
цю залагодити, пустивши мене...

- Ні-ні! Я не можу! Попросіть професора. Він розумний і добрий,
він вас огляне... І взагалі вас скоро випустять. Я чула, вас тільки
на освідчення прислали... Та хіба вам погано тут? Дивіться - зелено
як, квіти, повітря яке!..

- Не голубе! Ах, Олю! Од вас тепер залежить, щоб оновилася людина
і земля у просторах блакитних, як лебідь біла на тихих ставах,
музично і вільно попливла...

Десь за садом загув лунко заводський гудок.

Малахій так і скинувсь:

- Чуєте?.. Туди, туди, - до гегемонів!.. І божевільним справді
буду, коли спізнюсь і не поведу їх за собою...

О л я

- Ой Боже! Гудок у заводі - дванадцять годин. Зараз на сніданок...
А де ж другі... Де вони?

М а л а х і й

- Вони вже пішли.

О л я

- Справді? Пішли снідати?

М а л а х і й

- Так. На голубе снідання пішли.

О л я

- Так ходімо ж і ми. Мерщій! (Пішла).

Малахій пішов був за нею. Скоро вернувся - сам.

Взявся лізти знов на мур. Завагався:

- Ні... Вона мене просила.


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
mr_smithДата: Неділя, 31.10.2010, 17:04 | Повідомлення № 15
ADMIN
Група: Адміністратори
Повідомлень: 5113
х-статус:
You know what I mean?

10


О л я

(повернулась)

- Наркоме!

М а л а х і й

- Не бійтесь! Я ж відступивсь і здавсь на вашу просьбу. Проте
я маю вас переконати, Олю. Я мушу першій вам преподати голубії
мрії, тим паче, що в очах у вас вони ще не зів'яли, бринять, а
як коли, так їх там ціла повінь. Я з вас почну...

- А я покличу санітара.

- Олю, я навколіна стану, ось... До ніг вклонюсь, молитиму, пустіть...

- У вас температура, наркоме. Вам треба лягти.

- Навпаки, мені треба встати. Олю, хвилинку... Ви тільки зважте,
що дадуть мої проєкти вам особисто. Бо хто-хто, а ви колишете
завжди голубії мрії. Не пустите ж мене - доведеться, чорний очіпок
надівши, однести їх на гробки.

- Гукають.

- А пустите - він вернеться.

- Хто?

- Кирюшик.

- Не вернеться.

- Згідно з проєктами моїми - вернеться. Невкоснительно. Уночі
зимою...

- Гм... А чом не весною?

- Зимою. Ви, Олю, засвітивши каганець самотності, прястимете нитку
жіночого смутку. А колиска рип-рип, а в колисці дитя хлип-хлип,
- мати Оля горювальниця пісню співатиме, оту саму, як її... (заспівав):
"Ой спи, дитя, без сповиття. Поки мати з поля прийде та принесе
три квітоньки: одна буде дрімливая, друга буде сонливая, а третя
- щасливая..." (Нахилився до Олі) у Олі сльози?..

О л я

(крізь сльози)

- Ну, а далі що?

М а л а х і й

- Зимою вночі. Метелиця буде по всіх степах, по всіх світах: гу-гу-у.
Коні в степу тупу, тупу, - то з походу революційного їхатиме він...

- Хто?

- Згідно з проєктами - Кирюшик.

- Так?

- Невкоснительно. У віконця стане, тихенько постукотить: "Одчини,
дружино Олю, товаришу вірний..." (До Олі). Оля?

О л я

(тихо)

- Одчине...

М а л а х і й

- Засніжений, заметений у порога стане: - "Драстуй",
- скаже. Тоді Оля у відповідь (заспівав з відомої солдатської
пісні, одмінивши трохи слова). "Драстуй, драстуй, милий мій,
пожалуй у хату..." Тоді скаже милий: "Олю, оновлений
після реформи людини, спокутавши гріхи свої перед тобою в походах
і боях за голубосяйні мрії, я вернувсь до тебе, прости мене..."
Оля скаже...

О л я

(замріяно)

- Прощаю! Прощаю!

М а л а х і й

- Тоді милий посадовить свою Олю коло колиски... Отак (посадив
Олю на пні). То на неї любо гляне, то на милеє дитя, то к серцю
пригорне, то в очі загляне, то ноги цілує святі у чашечки похололі...
Оля плаче?

О л я

- Ні... це я так, дурненька (замріяно). Ох, як же я нагорювалася,
тебе ждучи, милий!

М а л а х і й

- Це все відбудеться згідно з моїми проєктами... Я маю поспішати,
Олю. Я йду.

О л я

(замріяно)

- Ідіть! Ідіть!

М а л а х і й

(виліз на мур, сів)

- Ходімо разом, Олю. Я появлю вас РНК яко найкращий наочний приклад
моєї негайної реформи...

Близько почувся санітарів голос: "Олю Манойловно!"


О л я

- Кличуть!.. Тікайте!

М а л а х і й

- Не тікаю, а йду! Жду вас, Олю, на свято оновлення нашого українського
роду, що відбудеться двадцятого серпня за новим стилем, по старому
ж на Спаса. Подробиці: бой конфетті, серпантин і тощо у моїх декретах...
(Скочив - і за мур, потупотів десь).


11


С а н і т а р

(прибіг)

- Олю Манойловно, там прийшли по Стаканчика його родичі (подивився
кругом). Та де ж він?

О л я

(заступила те місце, де переліз Малахій)

- Не знаю.

С а н і т а р

(підозріло)

- Як так не знаєте? Та я черговому лікарю рапорта напишу, як і
хто гуляє з хворими в кущах, а тоді - не знаю... (Оля мовчала).
Ви набрехали на Кирюху: ніякої хвороби, каже він... (Оля мовчала).
Де Стаканчик?.. А хворі всі де?.. Може, повтікали?

О л я

(очутилась)

- Хворі? Вони он...

- Де?

- Пішли снідати, і Стаканчик.

- Нічого подібного, там їх нема.

- Та он вони, хіба не бачите, за ріг зайшли...

Санітар побіг. Десь близько почулися тривожні голоси: "Хтось
випустив хворих! Хворі втекли!" Оля перелізла через мур.


12


Біля канцелярії стояли, ждали
кум і Любуня.

Хвилювалися.

Л ю б у н я

- Аж не віриться, що зараз папонька вийдуть, що зараз повезем
його додому... Боже! Що вже находилися, що напросилися, а що наговорилися...
Невже, хрещений?

К у м

- Спокійно! Хоч і сам я ой хвилююсь... Ось приклади, хрещенице,
руку ік серцю...

- Ой!

- Та ні... До мого серця.

Любуня приклала руку до кумового серця.

- Як?

- Ой же б'ється!

- Не серце, а ступа. Чуєш? Гуп-гуп, гуп-гуп. Сильно хвилююся я
(по паузі). Ще б пак не хвилюватися, коли вже зараз бачу: верба
ось, Загнибогина гребля, шу-шу - очерет... Кум сидить - і я сидю,
кум вудить - і я вудю. У природі й біля неї тихо, ясно. Коли -
дз-з-з, цім-м... Куме, комар! А кум: га-га? Ляп себе по лобі...

Л ю б у н я

- У папоньки завжди після рибальства увесь лоб у гулях.


13


Вийшов с а н і т а р:

- Це ви прийшли по хворого Стаканчика?

К у м

- Не тільки ми, а й дочка його ось...

С а н і т а р

- Його у нас вже нема.

- Як так, нема?

- Він утік.

Кум остовпів. Л ю б у н ю спазми взяли:

- Ой...ой...ой...

К у м

- Не кричи, бо я вже нічого не чую (до санітара). Скажіть, ви
мене вдарили?

С а н і т а р

- Я?.. нічого подібного.

К у м

- А чого ж мені в голові загуло?

Л ю б у н я

(знов узяло її на спазми)

- Утік...

К у м

- Не кажи!

- Утік...

- Не кажи цього слова!

Л ю б у н я

(заплакала)

- Уті-і-к...

К у м

(до санітара)

- Запитання!

- Будь ласка.

- Коли утік?

- П'ятнадцять хвилин тому... Та ви не турбуйтесь: зараз подзвонили
до міліції, зараз його вловлять...

- Спасибі, - тепер уже не вловлять.

- Ви так думаєте?

- Не вловлять. Як судився за півня з сусідою, то три роки, аж
поки не висудив...

- До чого ж тут півень?

- А до того, молодий чоловіче, що характер у кума така. Раз уже
почав тікати - до смерті тікатиме. Розумієте?

- Нічого не розумію.

- Як не розумієте! Він у вас тікає, а ви не розумієте! А як я
подам у суд і навіть на раднаркомів, що не встерегли кума, що
він утік і може чорзна-що наробити... Бюрократи ви всі після цього!..
А втім, ви тепер нам не потрібний, молодий чоловіче... І взагалі
лучче б ви ударили мене з дванадцятидюймової гармати в самісіньке
моє серце, ніж прийшли з таким повідомленням... Ідіть, бо не можу
на вас дивитися!

С а н і т а р

- А я кажу - міліція вловить. Навідайтесь завтра (пішов).

К у м

- Сяду тепер та посумую... Засмутюся, зажурюся за кумом. Ех, куме,
куме! Любив тебе, шанував, як брата рідненького, у серці носив
і доносивсь - до музолів... (По паузі). А посумувавши, скажу:
шабаш! Додому, Любонько, і навіть негайно!

Л ю б у н я

- Без папоньки?

- Не тільки без папоньки, - без кума.

- Хрещений!..

- Додому!

- Хрещений!..

- Шабаш!

- Хрещений! Як же ми без папоньки на очі появимось?

- Прийдем уночі.

- Мамонька ж прокленуть мене... А вам до церкви як, на базар?
Скрізь питатимуть, чом без кума вернувся?

- Не піду я до церкви... А втім, чого я хвилююсь, коли я постановив:
прийти, захворіти і вмерти...

- Не можна без папоньки.

- Можна - не можна, годі, кажу!

- З ким же тепер рибу ловитимете?

- Сам!

- А не можна, не можна без папоньки... Хто в дамок сяде з вами,
хто про політику?

- Сам!

- А з ким "сади мої зелененькі" заспіваєте?.. А як же
на Різдво, на Великдень?..

- Сам! Сам заспіваю, сам занедужаю, сам і помру! Сам!

- Хрещений! Згадайте, як на ваші йменини ви папоньку додому вели
та й заблудились на своїй же вулиці, й якби не Полкан наш, то
б і не знайшли воріт...

- Не згадуй, бо хіба я кажу, що кум поганий чоловік? Кажу я так?
Кажу?

- Ні.

- Музолі у серці од любові й досади. Хто ми, кум і я? Хто? Хлопчики-пійонерчики,
що наввипередки побігли, чи до гробу вже підходимо?.. (По паузі).
Він буде по наркомосах усяких бігати, до Вецека скакатиме, а я
буду останніх поросят продавати, щоб його завертати додому?..
Годі! Додому!

- Я не поїду, хрещений.

- Що?

- Я сама шукатиму. Знайду, приведу - щастя, не знайду...

- Загинеш!

- Не знайду - загину... Сама собі смерть заподію.

- А як твоя мамонька, а моя кума, хрещенице, та вже хвора лежить
і навіть помирає... од тифу?

- Мамонька, як благословляли мене в дорогу, да руки мені цілували,
сльозами поливали, просили, молили, кляли, щоб я без папоньки
не верталась.

- А як твої сестри Віруня й Надюня і собі лежать, на малярію заслабли,
ніхто води не подасть і нікому компреса на нещасний лоб накласти?

- Не можу! Тоді ще, як у церкву заскочила та молилась, тоді ще
відчула, що доля нас розлучить.

- А як там без тебе всі квіти на вікнах посохли і в палісаднику
посохли?

- Сон мені щоночі, хрещений: одна я немов, один на степу плету
вінок з васильків та нагідок, а вони сухі немов, сухі - як ото
мертвому в голови кладуть... Доля віщує, її не обійдеш, хрещений.

- І курчата без води заливаються, а квочка не зна, що далі робити,
де води шукати.

- Хрещений!..

- І після цього не йдеш?

- Ні!

- Ага! Так ти хочеш показати, що в тебе папонькина характер...
Дак знай же, знай, що й я не абищо і маю характер, твердішую втричі
за кумову й твою. Прощавай! (Одійшов. Посварився). Одумайся! Загинеш!
(Любуня мовчала. Кум насунув капелюха). Загинеш, кажу!


Жираф - це кінь, виконаний за всіма вимогами замовника.
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим »  Школопедія (Школопедия) » Українська література » 11 клас - Тема: Микола Куліш. (11 клас - Тема: Микола Куліш.)
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Пошук:


Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Нове на форумі

Інформація

Ваш IP: 54.221.75.68
Браузер:

Cайт живе:
© chervone.com 2009 - 2018
 При використанні матеріалів
посилання на
chervone.com обов'язкове.
Правовласникам! Хостинг від uCoz
SMITH
Вітер, злива, безсоння,
Гасне літо зелене,
Падають на підвіконня
Жовті долоні клена.
Шинкарук В.Ф.