rss · Субота, 18.11.2017, 13:30

Опитування

Покращення в смт Червоне.
1. Дуже необхідні!
2. Байдуже
3. Ні. Все і так добре
4. Це не можливо
5. Покращення вже є
Всього відповідей: 35
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Shooler, el_Chupacabra 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим » Тематичні форуми » Моє хоббі » Полювання. (Полювання.)
Полювання.
ShoolerДата: Неділя, 14.06.2009, 00:11 | Повідомлення № 1
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Полювання.


Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
ShoolerДата: Неділя, 14.06.2009, 00:51 | Повідомлення № 2
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 3529
х-статус:
Veni! Vidi! Vici!

Дуже цікава передача по темі.

Політики-браконьєри ч.1

Політики-браконьєри ч.2

Політики-браконьєри ч.3



Я - волк! И вожака хочу я трон.
Ведь жизнь имеет волчий нрав.
В ней справедливейший закон -
Кто всех сильнее тот и прав!
 
el_ChupacabraДата: Вівторок, 16.06.2009, 14:55 | Повідомлення № 3
Супермодератор
Група: Модератори
Повідомлень: 2933
х-статус:
Moskales Eunt Domus!!!

Ну, що не кажи, але порівняно з середньовіччям мало, що змінилось. Якщо взнати скільки коштують (і грошей і нервів) всі мисливські папери та спорядження... То залишається або йти браконьєрством займатися, або стріляти по воронам у С.Т.А.Л.К.Е.Р.і...


Недаром самая страшная книга Стивена Кинга называется "IT"
チョパカバラ
 
СержДата: П'ятниця, 25.09.2009, 12:39 | Повідомлення № 4
Поважний мешканець
Група: Друзі
Повідомлень: 189
х-статус:
Статус-повідомлення


Повзрослев, я понял, что так называе¬мые правила хорошего тона глубоко про¬думаны, создавались веками и призваны улучшать взаимоотношения между людьми и создавать им хорошее настроение. Пра¬вила хорошего тона существуют и на охо¬те, и каждому охотнику необходимо их ус¬воить. Возьмем для примера охоту с гончи¬ми.
Эта традиционная русская охота имеет и в настоящее время огромное количество приверженцев и любителей. Охота с гон¬чими, как правило, компанейская. В ней участвуют вместе с владельцем гончей еще несколько охотников, и для того, чтобы по¬лучить полное удовлетворение от совмест¬ной охоты, все члены этого маленького коллектива должны соблюдать правила хо¬рошего тона, которые относятся как к тех¬нической стороне охоты, так и к эстетичес¬кой.
...Наступил счастливый день - вас при¬гласили послушать гончих. Всякой охоте предшествует дорога к месту охоты, а если вы уехали заранее, то и длинный осенний вечер накануне охоты. Расспросите хозяи¬на гончей о ее происхождении. Если он на¬стоящий ценитель, вы можете узнать много интересного об этой группе охотничьих собак. Вам будет рассказано не только о ближайших родичах собаки, но, возможно, и о всем "генеалогическом древе". Это по¬вествование не только расширит ваши зна¬ния о гончих, но и доставит удовольствие хозяину собаки. Для лучшего понимания предстоящей охоты вам полезно будет уз¬нать и о характерных особенностях гончей, например, есть ли у нее добор, хорошо ли она приходит на назыв, не слабоголоса ли она, то есть не отдает ли голос на старых следах.
Ранним утром, еще в темнозорь, с со¬бакой на поводке вы идете к месту охоты. Редкая гончая при этом не тянет. Предло¬жите хозяину свою помощь. Если вам дове¬рят вести собаку, не одергивайте ее резко и грубо. Этим вы будете делать больно не только собаке, но и ее владельцу. Сдержи¬вайте свое нетерпение, не настаивайте скорее набрасывать гончую. Хозяин еще с вечера обдумал и решил, как проводить охоту, и ваши требования будут только раз¬дражать его. К тому же помните, что вы -гость, а он - хозяин, а следовательно, и рас¬порядитель всей охоты. Наконец, гончая наброшена и ушла в полаз. Помогите вла¬дельцу, если это нужно, убрать в заплечный мешок ошейник и поводок и внимательно выслушайте его указания о ваших действиях и о дальнейшем маршруте.
После того, как гончая наброшена, главная задача - поднять, или, как говорят гончатники, взбудить зверя. Обычно, чтобы помочь собаке быстрее это сделать, охот¬ники рассыпаются цепью и с криками-пор-сканьем прочесывают подходящие для дневки зверя места. Зачастую взбудить зве¬ря удается не сразу и приходится "много осинничка поломать своей фигурой", прежде чем зверь будет поднят. При этом самое неприятное впечатление производят те охотники, которые стремятся отойти на самый фланг и там, с ружьем наперевес, без порсканья, подкарауливают поднятых общими усилиями зверя. Такой стиль пове¬дения характерен для молодых, неопытных охотников, для которых сама добыча важ¬нее процесса охоты, в данном случае - го¬на. Охота с гончими, в первой своей части - "гортанная охота" и, поэтому, до подъема зверя голоса жалеть не надо.
Конечно, могут быть и исключения. На¬пример, вы охотитесь с мастеровой гон¬чей в местах, где зверя много. Тогда собака и без вашей помощи скоро поднимет зве¬ря. Вам следует заранее спросить у хозяи¬на собаки, как поступить в отношении уви¬денной дичи. Вылетел вальдшнег - стрелять или не стрелять? Как гончая относится к вы¬стрелу, к убитой дичи? Не станет ли трепать ее, не попытается ли унести от охотника и вдалеке от него закопать или сожрать? От вашего крика или прямо из-под ног выско¬чил заяц. Ружье привычно легло на плечо. Прицельтесь в бегущего зайца и... опустите ружье: настоящий гончатник зверя на подъ¬еме не стреляет. Вас ведь пригласили по¬слушать гончих. Поэтому вместо того, что¬бы стрелять, нужно начать азартно намани-вать собаку на след взбуженного зверя. Иногда собаку назвать так и не удается. Тог¬да надо точно заметить место подъема и постараться найти хозяина гончей, который и примет решение, как поступать дальше.
Но вот тишину задумчивого осеннего леса разорвала яркая помычка: гончая нав-зряч подняла зверя и начался гон. Не торо¬питесь сразу же бросаться в сторону гона. Постойте, послушайте в какую сторону по¬шел зверь, попытайтесь представить себе тот участок местности, где идет гон, и толь¬ко после этого спешите занять лаз. При этом надо соблюдать особую коррект¬ность по отношению к другим членам ва¬шей охотничьей компании.
Охота с гончими чрезвычайно подвиж¬на. Много передвигаются не только собаки, но и охотники. Постоянное изменение об¬становки предъявляет повышенные требо¬вания не только к безопасности стрельбы -оно требует и проявления вежливости к другим членам компании. Например, вы продвигаетесь на гон густым молодняком и неожиданно выходите на просеку. Оглядев¬шись, убеждаетесь, что справа и слева на просеке на небольшом удалении уже стоят ваши охотники. Будет некорректно подхо¬дить к ним на дистанцию ближе, чем рас¬стояние двойного выстрела, то есть 70 м. И уж совсем недопустимо, перейдя просеку, продолжать движение на гон. Почти всегда бывает очень трудно уяснить себе, где в на¬стоящий момент гона находится зверь. По¬этому вы легко можете "подшуметь" и "от¬топтать" зверя и резко изменить направле¬ние его хода.
Вспоминаю, как я первый раз показы¬вал охоту с гончими дочери. Она была ярой поклонницей охоты с лайкой, и мне хотелось, как говорится, "затравить" ее в охоту с гончими. Охотились мы с русской пегой выжловкой, полевым чемпионом и неоднократным призером межобластных состязаний. Долька, как ее звали сокра¬щенно, гоняла исключительно надежно. Места я знал превосходно и не сомневался, что мне удастся так поставить дочь, что она не только перевидит зайца, но и обязатель¬но в меру будет по нему стрелять. А так как она была чемпионкой Ленинграда по стен¬довой стрельбе, то у меня были все осно¬вания надеяться, что она не промажет. Всем известно, как важно, чтобы первая охота была удачной: такие охоты навсегда остаются в памяти.


Матерый беляк после маленького пер¬вого кружка пошел напрямую, и Долька по¬чти сошла со слуха. Через час после подъема мы, наконец, подравнялись к гону и, стоя на верном лазу, на пересечении просеки с лесной дорожкой, нажидали зайца. Гон шел прямо на нас. Я видел, с ка¬ким волнением дочь сжимала ружье и вгля¬дывалась в чащу подлеска. В это время ша¬гах в тридцати правее нас на просеку вы¬шел наш товарищ, прекрасный человек, но неопытный гончатник. Он увидел нас, се¬кунду поколебался, пересек просеку в сто¬рону гона, и вскоре мы услышали его вы¬стрел на дорожке метрах в ста перед нами. Посвящение дочери в гончатники не состо¬ялось...
Главное в поведении охотников под го¬ном (наряду с безопасностью и корректно¬стью по отношению к другим членам ком¬пании) - осторожность в отношении зверя. Если подшумленный заяц лишь незначи¬тельно изменит направление своего хода, то лисица, перевидев, услышав или зачуяв охотника, может напрямую податься за не¬сколько километров от места подъема.
Но вот вы, выбрав хороший лаз и про¬явив выдержку, дождались счастливой ми¬нуты. В зелени елового подроста мелькнула белая молния, и на вас выкатил беляк. Вы¬стрел - и заяц, несколько раз кубарем пе¬ревернувшись через голову, распластыва¬ется на изумрудной поверхности мха. Од¬нако, другие члены охотничьей компании не знают, кто стрелял (свои ли, может быть, чужие?), в кого стреляли (может быть, по птице?), какой результат выстрела (может быть, промах?). Поэтому, как только вы убедитесь, что зверь действительно взят, вы должны громкими криками "Дошел!" извес¬тить всех об окончании гона. Иногда вмес¬то "Дошел!" кричат "Готов!". Кричать вы (взявший зверя) должны долго - до тех пор, пока все не соберутся к вам. Сплошь и ря¬дом бывает так, что на крик "Дошел" собра¬лись все, кроме одного человека. Крики смолкают, кто-то говорит: "сейчас подой¬дет!", а ушедший далеко в сторону охотник, не слыша гона и криков товарищей, не зна¬ет куда идти. Человек, не знающий местно¬сти, может при этом и заблудиться.
Сразу же, на месте, где добыт зверь, нужно постараться подловить собаку и взять ее на сворку. Обычно, это проще все¬го бывает сделать тому, кто стрелял. Выше я говорил о том, что надо убедиться, что зверь действительно взят. Не так уж редки на охоте случаи, когда после выстрела зверь падает и скрывается с глаз в траве или между кочками. Самонадеянный охотник кричит "Дошел!", охотники покидают на¬дежные лазы и спешат на зов, а когда стре¬лявший подходит к месту, где последний раз мелькнул зверь, то видит лишь клок шерсти да капельки крови. В нашей коман¬де таких подранков было принято называть "ползунками" и, случалось, гоняли мы тако¬го "ползунка" после выстрела еще несколь¬ко часов...
Если удачный выстрел выпал не вам, обязательно поздравьте меткого стрелка: "С полем!". Проявите интерес к тому, как это произошло. Какому охотнику не доста¬вит удовольствие энный раз рассказать о своем успехе!
Доводилось мне охотиться с такими охотниками, которые тут же, на месте, где взят заяц, разделывали его: потрошили, вы¬брасывали внутренности, а иногда, чтобы не носить лишнего, отрезали и голову. На меня, да и на всех присутствующих эта про¬цедура всегда производила тягостное впе¬чатление. Думается, не так уж тяжело охот¬нику поносить несколько часов лишний ки¬лограмм. К тому же, неизмеримо приятнее привезти домой ослепительного белого пу¬шистого с черными кончиками ушей беляка или рыжевато-палевого курчавого русака, чем обрезки мяса, завернутые в окровав¬ленную шкурку.
Как носить на охоте добытого зверя? Многие предусмотрительные охотники бе¬рут с собой полиэтиленовый мешок, в ко¬торый кладут зверя, чтобы не испачкать ве¬щи в рюкзаке. Я не сторонник этого мето¬да, так как кровь, которая неизбежно соби¬рается в полиэтиленовом мешке, вся оказы¬вается на шкурке зверя. Я обычно кладу на дно охотничьего рюкзака старые газеты, обладающие большой ги¬гроскопичностью, и прямо на них добытого зверя. Так он кровянит-ся меньше всего. Хранитель старых охотничьих традиций И. В. Се-люгин всегда говаривал нам, что зверя надо носить через плечо на "подцопке", как называется у псковских охотников ремешок, с по¬мощью которого связывают передние и задние ноги зверя.
Охота с гончими не только завораживающе интересна. Она подчас бывает неизмеримо трудна и требует полной отдачи сил, проявления истинных товарищеских чувств. Мне посчастливилось много охотиться с В. Н. Павловым - судьей-экспертом всесоюзной категории, фанатиком охоты с гончими, да и, вообще, прекрасным спортсменом. Как многие знатоки и ценители любимого дела, Ва¬силий Николаевич с большим разбором приглашал на охоту со своими гончими. Меня, тогда еще совсем мальчишку, он полюбил и стал абсолютно доверять после такого случая.
Рано утром его знаменитый русский смычок Рогдай и Волга подняли лисицу. Подстоять ее в начале гона нам не удалось, а по¬том крупный лисовин на все расширяющихся кругах махнул, черт знает куда. Охотились мы вдвоем и очень скоро потеряли пред¬ставление о местонахождении друг друга. Равнинные болотистые леса без нор и других убежищ не давали лисице возможности по-нориться. Вязкие, паратые гончие настойчиво преследовали зверя и скоро сошли со слуха... Встретились мы с Василием Николаеви¬чем уже в густых сумерках, в 14 км от дома. Гон крутился в куртине густого ельника, смычок вот-вот должен был сгонять зверя. Одна¬ко, близость железной дороги заставила нас подловить собак и снять их с гона. В кромешной темноте, с собаками на поводках, по заросшим, болотистым просекам мы только под утро вернулись домой.
Звуки гона незримой цепью связывают всех охотников. Но вот гон смолк. То ли собаки скололись, то ли сошли со слуха, и вы ос¬тались совершенно один в незнакомом лесу. Хочется крикнуть, уз¬нать, где товарищи, но делать этого нельзя. Гончие не вышли, про¬должают работать, охота не кончилась. Идите в то место, где по¬следний раз слышали гон. Может быть, оттуда услышите продолже¬ние гона или увидите собак, разбирающихся на сколе. В послед¬нем случае вы обязаны помочь гончим вновь поднять запавшего зайца или найти потерянный след. По снегу это значительно облег¬чается тем, что появляется возможность тропить не только зверя, но и собак. Например, дойти по гонному следу до места, где зверь понорился или собаки скололись. Тропление требует не только уп¬рямства, настойчивости и известного мастерства, но и дополни¬тельных физических усилий, подчас совсем немалых. Зато расска¬жет вам много интересного, поучительного, а иногда даже и соба¬ку поможет спасти. На охоте всякое бывает!
Вспоминаю, как уже в самом конце сезона охоты, по глубоким снегам, гонял я с приятелем-студентом беляка. В заснеженном лесу трудно увидеть зайца. Много раз гон выходил прямо на меня, а зве¬ря я так и не перевидел. А потом гон и совсем угас, растворился в глухом безмолвии снегов. Пришлось выходить на гонный след и, руководствуясь им, искать собаку. В результате тропления мы вы¬шли на край поля и на дне глубокой силосной ямы увидели барахтающуюся в снегу гончую. С огромным трудом, притащив из леса длинные жерди, нам удалось спуститься к собаке и на связанных вместе ремнях, ружейных погонах и сворке вытащить ее из своеобразной ловчей ямы. Оказалось, что беляк прошел по снежному надуву под краем ямы, когда же его следом шел тяжелый выжлец, снег обвалился, и гончар оказался в западне. Не пустись мы сразу же на поиски, выжлецу грозила бы участь быть заживо замороженным: в ночь температура понизилась до -30 °С.
Если вы все-таки отслушали гончих и потеряли своих товарищей, не уходите сразу домой. Приложите все силы, чтобы найти их. Все время помните о том, что ваши друзья обеспокоены вашим отсутствием и, как только окончится гон, начнут вас разыскивать. Помните охотничье правило: из лесу, с охоты, нужно возвращаться всем вместе.


Непреложный закон для всех участников охоты - поиск гончих. Ведь очень часто "охота с гончими" после нескольких часов превращается в "охоту за гончими", особенно в пригородных, густонаселенных местах. Тот член охотничьей компании, который предпочитает вернуться в теплый дом, где изголодавшихся за день охотников в русской печи дожидаются наваристые щи и рассыпчатая гречневая каша, не достоин называться охотником. Ваш долг - вместе с владельцем собак или даже без него искать гончих до победного конца.
Сколько раз ночевали мы с моим другом профессором В. В. Померанцевым под дождем, в болоте, где и костра-то путного не разведешь, отслушав его русский пегой перводипломный смы¬чок Пифа и Пышму или других наших собак. Тепло и радостно на душе делается от того, что за 40 лет совместной охоты мы не поте¬ряли ни одной собаки.
Один из самых щепетильных вопросов - кому принадлежит до¬бытая дичь, и как ее делить между участниками охоты. Сразу заме¬чу, что вся добыча, взятая непосредственно собаками, без помощи охотников, принадлежит владельцу гончих. Если вам посчастливи¬лось взять двух зайцев, а в компании есть неудачник, отдайте ему одного зайца. Лучше сделать это через владельца гончих и не в ле¬су, а по приходе домой, чтобы не возникло подозрение, что вы просто хотите избавиться от лишней тяжести. Даже если вы добы¬ли одного зайца, спросите у владельца собаки, не возражает ли он, чтобы вы взяли его себе. Выше уже говорилось, что хозяин гон¬чей - распорядитель охоты, и у него могут быть свои соображения. К примеру, в нашей компании часто проводились так называемые "хозяйские охоты", когда все добытое отдавалось хозяину гончих. Это делалось, когда владелец собак готовился к какому-нибудь се¬мейному торжеству или празднику. Так же мы поступали и в отно¬шении других членов нашей охотничьей компании.
Широко распространено мнение, что если вы добудете зверя из-под чужих собак, то должны отдать добычу владельцу гончих, а он должен возвратить вам истраченный патрон. Неверно это! Из-под чужих собак, вообще, нельзя стрелять. Если вы внимательно прочитали эту статью, вы и сами поняли, что это недопустимо.
Ни пуха вам, дорогие друзья! И помните, что охота - это выс¬шее удовольствие, и нельзя его омрачать грубостью, жадностью, эгоизмом.
По материалам журнала "Охота и охотничье хозяйство"
М. Калинин

 
СержДата: П'ятниця, 25.09.2009, 12:46 | Повідомлення № 5
Поважний мешканець
Група: Друзі
Повідомлень: 189
х-статус:
Статус-повідомлення

Дисципліна - запорука успішного полювання.

За мою довгу мисливську практику довелося спостерігати та розбирати випадки недбалості, неуважності, халатності й недисциплінованості окремих мисливців на полюванні. Всі ці негативні явища найчастіше призводили до невдалого полювання, до їхнього зриву, в гіршому випадку — до трагічних наслідків.
Наведу декілька прикладів.
Два дні йшли слідами виводка вовків два єгері і два мисливці-вовчатника. Нарешті на третій день вдалося обійти звірів і обкласти прапорцями. Негайно на місце була доставлена команда стрільців із десяти чоловік. Розпорядник полювання провів докладний інструктаж. Полювання розпочалося. Вовки, сполохані єгерями, пішли на стрілецьку лінію і низкою виходили на одного з стрільців. Той помітив їх пересування на дистанції в сорок метрів у густому підліску. Замість того щоб стояти нерухомо, він почав відхиляти корпус і голову праворуч, ліворуч, а потім пригнувся, розглядаючи звірів... Вовки його, звичайно, помітили й повернули назад. І ось результат: з п'яти вовків, що були в окладі, взято було тільки одного прибулого. Вовчиця, закоренілий вовк і два прибульця прорвалися між флангом стрільців і загонщиками. Полювання не вдалося... Вірніше, було зірвано недисциплінованим мисливцем. Адже на збереження нерухомості на стрілецькій лінії звертав особливу увагу розпорядник полювання.
Доречно нагадати: лось, кабан, вовк й інші звірі не дуже звертають увагу на нерухомі предмети, але вловлюють найменший порух, легкий шурхіт, швидко і безшумно зникають, стають обережнішими й підозрілими.
На полюванні, особливо колективному, є дуже важливе правило. «Неясно бачиш ціль — не стріляй!». Його зобов'язані дотримуватися неухильно. Недотримання цього правила призводить до непоправних наслідків. Ось декілька прикладів.
Я добре знав хірурга Олександра Аркадійовича. Він — хороший мисливець і досвідчений хірург. На жаль, мені довелося бути його громадським обвинувачем у народному суді. Олександр Аркадійович полював на глухариному току і підійшов до співаючого півня... Той злетів на землю... Мисливець, під його пісню, виглянув із-за ялинової порослі (було ще темнувато) і, побачивши пляму, що там ворушилася, вистрілив. Був упевнений, що стріляв глухаря, але одним пострілом убив і скалічив п'ять глухарок! Угіддя не дорахувалося п'яти виводків глухарів цієї весни. Приголомшений тим, що трапилося, мисливець приніс в мисливський колектив глухарок і чесно розповів про все. Суд врахував його щиросерде визнання та розкаяння і виніс вирок скоріше повчальний, ніж каральний...
В іншому випадку два невдалих мисливці — керівник відділенням банку і його бухгалтер поверталися на мисливську базу. Дорогою, на узліссі виявили токуючих тетеревів і вирішили пополювати з походу. Відстань між сидячими на деревах тетеревами була 450-500 м. Коли мисливці підкрадалися, півні злетіли на землю в кущі з пожухлою торішньою травою. Мисливці, не бачачи один одного, повзком попрямували до них. Керівник виявився попереду бухгалтера, а той, помітивши темну пляму, що ворушиться в пожухлій траві, прийняв його за токуючого тетерева і... вистрілив... Довелося терміново везти керівника до районної лікарні, де хірург вилучив з його лівого стегна і сідниці шістнадцять дробин четвертого номера! Говорити про розпачливе становище бухгалтера перед своїм начальником просто зайве...
Добре, коли все добре кінчається. А ось відповідальний районний працівник при полюванні на лосів в сутінках дуплетом порішив двох коней. Конфуз! Та ще який! І все по тій
же причині: не уточнивши цілі, зробив постріли.
Особлива відповідальність з техніки безпеки необхідна при колективному полюванні на вовків, лосів і кабанів.
Проводилося колективне полювання на лося — по ліцензії. Лось, сполоханий єгерем, вийшов на другий номер лівого флангу стрілецької лінії. Мисливець стріляв дуплетом на дистанції 20-23 м. Перша куля потрапила в березу, а друга влучила в лівий бік звіра і нанесла йому важку рану. Лось відвернув трохи правіше і, втрачаючи сили, пройшов мимо останнього стрільця в 50-55 м. Той, бачачи лося, що віддалявся, двічі по ньому вистрілив. Причому останній постріл був зроблений під кутом до стрілецької лінії менш ніж 30°, приблизно 25°. Він знав, що лівіше ніхто не стоїть. Стрілецька лінія розташовувалася вздовж старої лісовозної дороги. Після другого пострілу лось дійшов до дороги й упав. А з того місця, де впав лось, мчав до нас навскач кінь, запряжений в сани. Чулися відчайдушні крики старика-візника: «Тпру-тпру!.. Чи збісилися, окаянні?!». Нарешті спільними зусиллями коня вдалося зупинити. Подано сигнал «кінець полювання», і ми стали з'ясовувати, яким чином кінь і візник з'явилися на стрілецькій лінії? Виявляється, старий ще рано-вранці нарубав березових гілок для віників, уклав їх на сани і, щоб скоротити шлях, вирішив їхати по старій дорозі. Несподівано він почув постріли, зупинив коня, а коли побачив лося, що йде прямо на нього, злякався. Його переляк перейшов в паніку, коли він знову почув два постріли, а потім різкий удар по лівій голоблі.Кінь чи то від лося, чи то від різкого звуку удару якось дивно присів на задні ноги і... поніс. А лось, вискочивши, впав на дорозі, позаду саней, додавши страху і коневі, і візнику. Оглянувши збрую, ми виявили слід кулі на лівій голоблі та її вхідний отвір в хомуті. Куля стирчала на виході з шкіряної обшивки хомута. Проти цього місця на шкірі коня був добрячий синець. Ось чому кінь поніс сани. Добре, що куля, втративши силу, не пробила хомут.
Ми стали ретельно розбиратися, зіставляти факти і з'ясували: стрілець останнього номера першим пострілом влучив у центр берези, і куля застряла в ній. Друга куля зробила подвійний рикошет: вона влучила в бік іншої берези, злегка деформувалася, зрикошетила вліво й знову влучила в бік сосни, при цьому знову відхилилася ліворуч і, зачепивши голоблю, влучила в хомут коня, де і застряла, втративши силу. Її загальне відхилення склало більше 25°.
Є правило, яке, образно кажучи, «написано кров'ю мисливців».
Не можна полювати з несправною рушницею. І все-таки окремі мисливці умудряються і його порушувати. Так, на облавному полюванні після розставляння стрільців прозвучав мимовільний постріл. Постріл прозвучав в момент заряджання рушниці — позносились деталі правого курка. Власник знав про цю несправність і все-таки виїхав на вовчу облаву. Звичайно, такий мисливець був негайно усунений від полювання.
Є ще важлива вимога до мисливців — уміння контролювати свій психологічний стан у відповідальний момент (вихід звіра на стрільця й інш.).
У мисливців, незалежно від їх волі (нервове напруження і від холоду), пальці самі натискали спускові гачки. У обох випадках звірі йшли на фланги і проривалися між стрілецькою лінією і загонщиками. Обидва мисливці люди культурні, грамотні, і рушниці, як показала перевірка, справні. А ось свій психологічний стан проконтролювати не змогли. Таке трапляється особливо у тих, хто вперше на полюванні на вовків, лосів чи кабанів. Треба навчитися управляти своєю нервовою системою в складних ситуаціях. Мисливець зобов'язаний готувати себе до всіляких несподіванок, пам'ятати про відповідальність за постріл, про відповідальність перед товаришами, колективом.
Перед полюванням на крупного звіра завжди проводиться інструктаж мисливців. Ось тут-то і треба уважно слухати, на що звертати особливу увагу, і, стоячи на стрілецькій лінії, постійно (уявно) контролювати себе. Стояти треба нерухомо, розслаблено. Періодично ворушити пальцями, м'язами живота, грудей, рук, ніг. Але всі ці рухи не повинні впливати на загальну нерухомість фігури. У таких випадках кажуть: «Уміти себе йоржити зсередини». Ну а коли руки, пальці починають погано слухатися, в очах зарябило від напруження, а у вухах не то дзвін, не то шурхіт — накажіть собі: «Спокійно! Розслабся! Все йде як треба!» — і відразу все зміниться. Ви відчуєте, як розслабляться м'язи, поліпшиться слух, загостриться зір. А саме це вам і треба в даний момент. Ось тоді палець не натисне «сам» на спусковий гачок, бо ви підпорядкували його своїй волі! Вчіться бути справжнім мисливцем: звіра підпускати «в міру», стріляти напевно, знати точно, де стоять товариші-стрілки і де знаходяться загонщики. І уже такий мисливець ніколи не сплутає лося з конем, глухаря з борсуком, качку з ондатрою, а кабана з вівцею! Мушка рушниці такого мисливця «сама знаходить» забійне місце звіра, а свідомість точно відмітить момент пострілу — радісний фінал! У вас назавжди залишиться в серці радість від успішного полювання і красивого, чисто спортивного пострілу. Звіра повалено! Таке залишиться на все життя і збережеться в «коморі» пам'яті з усіма деталями і подробицями.
Які ж норми поведінки мисливця при перебуванні його в мисливських угіддях? Передусім необхідно сказати, що справжній мисливець завжди шанобливо ставиться до дичини і до трофеїв. Що це означає? Мисливець не повинен користуватися тяжким становищем звірів і птахів для їх здобичі, наприклад, при повені, ожеледиці, ріжучому сніжному насті, засусі, коли дичина збирається біля єдиного джерела води, та в інших подібних випадках. Справжній мисливець не буде стріляти по птахах, що линяють і не здібні до польоту, хлопунцях, матці, що намагається відвести мисливця від пташенят. Неприпустима стрільба навесні по самках, і в будь-який час року по птахах і звірах, на яких полювання закрите, по тваринах, що не відносяться до мисливських видів.
Ніколи не можна стріляти звіра або птаха в тому випадку, коли заздалегідь знаєш, що взяти їх буде неможливо. Частіше за все це буває при полюванні на водоплавну дичину, коли мисливець повинен вибрати місце для стрільби так, щоб биті птахи не падали туди, де їх не знайдеш.
Якщо зроблено підранка, будь це звір або птах, мисливець повинен вжити всіх можливих заходів, щоб добрати його, навіть в тому випадку, якщо тимчасово доведеться припинити стрільбу по інших можливих трофеях.
Неприпустима неприцільна стрільба по зграї птахів, що пролітають, а також стрільба по дичині на відстані,
що перевищує межу прицільного забійного пострілу даної зброї. У переважній більшості випадків така стрільба не забезпечує ураження цілі, але приносить підранків, які надалі безцільно гинуть. При полюванні на копитних тварин можна стріляти самку, що має теля або поросят, оскільки втрата матері, як правило, призводить до їх загибелі.
Культурний мисливець завжди в душі гордиться своєю здобиччю, але інколи не буде хвалитися нею перед іншими. Показуючи здобутих тварин, він не буде недбало кидати їхні тушки. Знаходячись в полі, відмиє, очистить дичину від крові і бруду, акуратно укладе в ягдташ або рюкзак. Він не скаже: «убив» зайця або качку, а, як правило, «взяв», «відстріляв», «добув», «зняв в літ». Мисливець поздоровить удачливого товариша не «із здобиччю», а «з полем», тобто зі щасливим процесом полевання (полювання). Окремо потрібно сказати про правильні взаємовідносини між мисливими. Загальноприйнято, що при великій кількості мисливців в певному місці угідь, право вибору місця полювання або відпочинку залежить від черговості їх прибуття з урахуванням того, щоб не знаходитися близько один від одного і не заважати полюванню товаришів. Не можна ставати або бродити біля чужого куреня або ковку, перекривати шляхи підльоту дичини до нього, заважати мисливцеві, що скрадає дичину. При облавному полюванні не можна стріляти по звіру, що йде на сусідній номер. Безумовно, всім мисливцям мають бути притаманні товариська взаємодопомога і взаємовиручка. Досвідчений мисливець завжди словом і ділом допоможе молодому. І абсолютно природно, між мисливцями повинне бути повне довір'я і взаєморозуміння. Мисливець ніколи не підійде до чулого бівуака за відсутності господаря. Розміщуючись в мисливській хатинці, де зупиняються мисливці, він ніколи не дозволить собі тут щось псувати, а йдучи, завжди залишить запас дров, сіль, сірники, по можливості сухарі або інші продукти.
Існують правила ввічливості при полюванні з собаками. Якщо мисливець ненавмисно застрелив зайця з-під чужої собаки, він неодмінно віддасть трофей власнику собаки. Той, за традицією, повертає патрона як би в знак вдячності і відшкодування за витрачений заряд. При полюванні двох-трьох мисливців з однією собакою вони домовляються про черговість стрільби.
Не етичні спори про те, хто добув, даний трофей. Прийнято вважати, що копитного звіра й іншу крупну дичину відстріляв той мисливець, який зробив постріл, що зупинив і поклав звіра. Заєць, качка або інша дрібна дичина належить мисливцеві, після пострілу якого був перерваний біг або політ.
Виховані мисливці ніколи не допустять зайвої стрільби в угіддях, а також криків і непотрібного шуму. Все
це не сумісне з справжнім полюванням. Якщо необхідно пристріляти рушницю або потренуватися в стрільбі, то робити це слід по закінченні процесу полювання, в місці, що відповідає вимогам правил
техніки безпеки. Це або відкритий майданчик, що далеко проглядається, або вал, насип землі, схил яру і т.п. Ні в якому разі не можна вішати мішень на дерево на рівні росту людини.
Пияцтво на полюванні неприпустиме. Мало того, що нетвереза людина не може правильно оцінювати обстановку і сам процес полювання стає для неї безглуздим, наявність зброї в руках п'яної людини робить її надто небезпечною для оточуючих. Статистика свідчить, що понад 90 відсотків нещасних випадків, що відбуваються на полюванні, пов'язано з вживанням алкогольних напоїв.
У етиці мисливця і рибалки багато спільного. Як і мисливець, рибалка не сяде на зайняте іншими місце, не торкнеться снастей і добичі інших рибалок, не пропливе на човні поблизу чужих розставлених вудок, без дозволу не просвердлить лунку ближче п'яти метрів від лунки товариша, в якого клює.
Трохи про загальну культуру людей, що знаходяться в угіддях. На жаль, ще інколи доводиться бачити прострілені дробом дорожній знак, яку-небудь вказівну табличку на залізниці або в подібних місцях. Доводилося бачити і поламані випадковими неорганізованими рибалками мисливські курені, човновий причали, штучні гнізда для качок, зроблені єгерями мисливського господарства. І навіть спалені мисливські і риболовецькі хатинки. Траплялося чути і грубі суперечки, аж до бійки, між мисливцями і рибалками, що ніби заважають один одному займатися своїми справами (і це на величезному водоймищі!). Люди, що допускають такі вчинки, не можуть бути названі не тільки культурними, але і взагалі нормальними людьми.
Культурна людина ніколи не залишить після себе на бівуаці купу сміття, консервних банок, тим більше битих пляшок. Зустрівши в лісі які-небудь лісогосподарські або біотехнічні споруди, він не пошкодить їх. Якщо внаслідок обставин, що склалися, доведеться скористатися для облаштування нічлігу сіном або соломою, то він передусім подумає про працю людей, що заготовили це сіно або солому, і зробить так, щоб стіг або копиця залишилися цілими, а не гнили в подальшому під дощем.
Мисливець, зазвичай, досить зневажливо ставився до краси свого мисливського костюма, але високо шанував якість мисливської рушниці і спеціального спорядження. Ось пише Л.М.Толстой в романі «Анна Кареніна» про збори на полювання багатого пана князя Облонського Степана Аркадійовича з друзями: «Степан Аркадійович був одягнутий в поршні і підвертки, в обірвані панталони і коротке пальто. На голові була розвалина якогось капелюха, але рушниця нової системи була іграшка, і ягдташ і патронташ, хоч зношені, були найкращої якості. Васєнька Весловський не розумів раніше цього справжнього мисливського хизування — бути в обносках, але мати мисливську снасть найкращої якості».
Однак, звичайно ж, і своєму одягу, мисливцеві потрібно приділяти найпильнішу увагу. Вона повинна відповідати сезону полювання, погодним умовам, бути добре підігнаною, не заважати рухам, не створювати зайвого шуму при пересуванні, наприклад, в чагарниках. Зовнішній вигляд мисливця не повинен викликати неприязні як у товаришів по полюванню, так і в інших людей, що зустрічаються з ним.
Дотримання всіх вищеперелічених норм не потребує великих зусиль, але зробить полювання і рибалку не лише захоплюючим, але й приємним процесом, що принесе глибоке задоволення і не викличе негативного ставлення в оточуючих.
Д. Осипов

 
vanoДата: Середа, 18.11.2009, 00:34 | Повідомлення № 6
Мешканець
Група: Друзі
Повідомлень: 27
х-статус:
Выйдешь в люди — заходи.

По каналу ОК ОДЕСА іде чудова програма мисливців і рибалок. Що суботи о 20:00, і також, що четверга 23:20.
 
Форум селища міського типу Червоне, Червоне - зробимо кращим » Тематичні форуми » Моє хоббі » Полювання. (Полювання.)
Сторінка 1 з 11
Пошук:


Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.80.146.251
Браузер:

Cайт живе: