rss · Субота, 17.11.2018, 06:10

RSK - Червоне


Опитування

Дендрологічний парк
1. Відреставрувати парк
2. Мені байдуже
3. Парк і так гарний
4. Допоможу з реставрацією
5. Замість парку будинки
Всього відповідей: 39

Я уже безсилий



Затремтіли долоні, писати нема сили,
Але думка про тебе, не може залишити!
Не можу я забути день той, прекрасний,
Коли зайшов до класу… коли тебе побачив
Немов богиня ти стояла, в сонячному сяйві
Твої виразні очі, ніжні уста твої, мов казка..
І мов стріла Купідона, моє серце пронизала,
Заполонила мою душу ти, та може це моя поразка..
Бо з цього часу не можу погляду відвести,
Не можу я без голосу твого, не можу без цих жестів…
І що зі мною сталося, я не знаю..
Адже я думав, що ніколи, вже не покохаю…
Помилявся я, нічого вдіяти з собою не можу,
Моя душа кричить мов чайка, і я їй вже не допоможу…
Все ще тремтять долоні, і навіщо я пишу це…
Все одно слова ти ці не зрозумієш, та і не почуєш…
І як налякана тварина, від людей ховаюсь,
Щоб ніхто не бачив моїх почуттів наявність
Та серце моє, болю вже не витерпить такого..
Бо заповнене воно, повністю тобою..

Але я мрію, я живу, я знаю.. 
Що надія, віра і любов, помирають не одразу,
Та я не залізний, я жива людина
Вже сідає батарейка, я втрачаю сили!
Але я мрію, я живу, я знаю.. 
Що надія, віра і любов, помирають не одразу,
Та я не залізний, я теж жива людина
Я не можу вже терпіти, я уже безсилий…

Розривається моє серце, душа рветься на волю…
І все із-за того, що ти не зі мною…
Ну чому так? Ну чому так, скажи?
Що не так зробив я, а? Що не так? Ну скажи?
Може вся проблема в тому, що я менший від тебе?
Може вся проблема в тому, що ти вчителька, а я студент твій?
Може просто, я багато дуже хочу?
Але просто зрозумій мене, що я без тебе вже не можу…
І що мені робити, я уже не знаю…
Може згодом я любов свою все ж таки здолаю…
Та я знаю, що для мене, це буде дуже важко..
Бо ти для мене мов богиня, наче зимня казка
Так, я розумію, що все дуже серйозно,
Свої почуття не випущу на волю, точно!
Бо не хочу, завдавати болю я тобі…
Буду я держати їх від тебе в стороні…
Хоч все одно, мені від цього не стане легше,
І буду думати про тебе, повір мені,і не менше
Та життя це важка річ, і я це розумію…
І все ж таки, я тепер в кохання вірю…


Але я мрію, я живу, я знаю.. 
Що надія, віра і любов, помирають не одразу,
Та я не залізний, я жива людина
Вже сідає батарейка, я втрачаю сили!
Але я мрію, я живу, я знаю.. 
Що надія, віра і любов, помирають не одразу,
Та я не залізний, я теж жива людина
Я не можу вже терпіти, я уже безсилий…

Автор твору:


Рейтинг: 5.0/2
09.09.2009, 02:48
Додав: mr_smith · Автор: Ростик Ключенко · Переглядів: 1748

Популярні твори:

Всього коментарів: 0
Вгору
avatar

Оплата будь-яких послуг через інтернет

Вхід

Логін:
Пароль:

Інформація

Ваш IP: 54.226.209.201
Браузер:

Cайт живе: