Шепіт...

Легкий туман цілує прохолодне небо І місяць в повні стукає в вікно, Гілками–пальцями все зве туди, до себе, Де з зірки прядуть золоте руно. Де світло срібне палить чорну тінь, А попіл сірий розсіва лісами, Де поселилась співів Мавки рінь, Вкропивши щедро сльозами–росами. Де стежки в'ються зміями малими: Наступиш – вкусить, звернеш – не пройдеш. Де мрії линуть конями гнідими Лиш йди за місяцем, життя вже не вернеш. Автор твору: Пально Інна Валеріївна
	15.02.2011, 18:10
Додав: InRocks · Автор: Інна Пально · Переглядів: 284
1 2 3 4 5 Рейтинг: 5.0/6

Всього коментарів: 11

url 1 · Написав(ла): el_Chupacabra · 15.02.2011 о 17:12

url 2 · Написав(ла): InRocks · 15.02.2011 о 17:24

url 3 · Написав(ла): mr_smith · 15.02.2011 о 18:11

url 4 · Написав(ла): InRocks · 15.02.2011 о 18:14

url 5 · Написав(ла): stem_ua_doktor · 15.02.2011 о 18:57


	+2 Не знаю чи перші це проби пера, але млинці дуже навіть не глевкі.

url 6 · Написав(ла): Shooler · 17.02.2011 о 20:37

url 7 · Написав(ла): InRocks · 17.02.2011 о 20:49

url 8 · Написав(ла): kit · 18.02.2011 о 12:27


	+3 "Наступиш – вкусить, звернеш – не пройдеш..." Дуже вдало сказано)))! умнічка

url 9 · Написав(ла): InRocks · 18.02.2011 о 12:41

url 10 · Написав(ла): BACS · 21.02.2011 о 10:18

url 11 · Написав(ла): InRocks · 21.02.2011 о 10:54

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

запам'ятати
Забув пароль \| Реєстрація

Логін:
Пароль: