Життя прожити - не ниву перейти, або захворів - сиди вдома. Прості речі рятують життя!

Бува в житті така напасть, що хворь прийде зненацька.
Скажи, накой вона здалась, коли співає кров козацька?

Коли береш перо у руки, стає воно неначе молот.
просте - стає немовби муки, тяжке - стає неначе голод.

А хочеться ж шаблюку взяти в руки, на коника гнідого вскочить.
Але чомусь ти ловиш глюки - болячка клята потом тебе мочить.

І ось замучений у край, ти засинаєш весь знесилений.
І бачиш ти зелений гай, в якому дуб стоїть надламаний.

І розумієш все, що дуб то ти, що ломить хворь тебе байдуже.
Що тільки сам собі ти зможеш помогти, лиш захотіти треба дуже-дуже!

Тож будьмо мужніми в своїх ділах, ідучи по життєвій ниві!
Щоб наші правнуки читали у книжках, як ми жили й живем понині!

17.12.2011