ДРУГУ |
Квітне яблуня в саду моєму білим цвітом,
Як завжди йдеш до мене ти з палким привітом! Восени і взимку, влітку й на весні мій друже, Знаю я, що ми з дитинства дружим дуже-дуже! І буває, що прийде негода в двір і в серце, Чомусь темніє у очах й за хмарами не видно сонце, Ти відчуваєш це і де б не був в якій сторонці, Година-дві – ти тут стоїш і стукаєш в віконце! Привітним голосом озвешся, спокійно озирнувшися довкола, І скажеш: Здоров був козаче! Чому ти так насупив брови?» Життя чудове і стрімке й нестримно-різнобарвне, Воно завжди таке для нас і дивне і доволі гарне! Згадай ось тільки, як в дитинстві ми з тобою, Без страху, без вагань, пірнали в вирій з головою! Давай з тобою знов розправим плечі, надінем шапки і накидки по козацькі, Пройдемось по селу на радість всій малечі, й покажем звідки родом і які ми заліхвацькі! Від гарних, дружніх слів стає на серці радісно і світло, І знову квітне яблуня в саду моєму білим цвітом! Автор твору: Бачинський Сергій Валерійович Рейтинг: 5.0/6 |
|
13.04.2012, 01:01 | |
Додав: BACS · Автор: Бачинський С. · Переглядів: 1294 | |
Популярні твори: |
Всього коментарів: 5 | |
| |