Протипожежна пропаганда протилежностей, що не притягуються

Я сьогодні до тебе за медом,
Раптом ти ще не спиш і відпишеш…
Мої болі прикинулись небом
І у сутінь розтанули крижем…

Усе дивлюся: ще ж хворієш ним.
Ця ж ніжна образність із дна душі узята.
Втомився місяць бути молодим,
Втомилось серце од думок затятих.

Лёгкая пляска жёлтой листвы
Бросает ковёр нам с тобою под ноги…
Вечер. Сентябрь. Свет упавшей звезды.
Тихо. Прохладно. Подводим итоги…

Пори нічної темнокрила птиця
Сховала в ранок тихий перегук.
Чи зможе нелегалка зупиниться
Там, за кордоном твоїх рук?

Переведи часы,
Убавь немного скорость.
В руках у осени – весы.
А в сердце – хворост…

Говорят, этот воздух –чума,
Говорят, на рассвете – смерть.
Пусть к тебе я приду сама,
Чтобы «после» самой умереть.

Болеть – скучно,
Скучать – больно.
Шепчу беззвучно,
Кричу невольно.