Йшов 50-тий день лютого 2013р.

І в п'ятницю, 22 березня 2013 року з ранку погода була ще нормальною. Йшов 50-тий день лютого 2013 року. Ближче до годин 12:00 почав йти сніг. Я очікував, що сніжок трішки присипле і на цьому все закінчиться. Але хуртовина тільки посилювалася і, як виявилося надалі, цілу добу не завершувалася. 

До вечора в Києві накидало снігу на 40-50 см. Все місто зупинилося. Яндекс-пробки показували, що затори в місті становили 10 балів і з 10 можливих! І надпис - пішки скоріше  - надихнув мене попробувати якось добиратися додому.

Десь о 19:30 я вийшов з роботи. Вийшовши на вулицю, я одразу потрапив десь на полярне коло - сніг опікав обличчя, дороги не було, була лише маленька стежинка, по якій люди гуськом пересувалися вздовж авто, які стояли на місці -  пішки таки виявилося скоріше!

 
Вітер мені був майже в спину, тому я прогулювався із цікавістю по засніженому Києві. Водії авто вже давно так масово не ругалися за кермом, незважаючи на наші дороги, всіяні вибоїнами. В кого були повні баки бензину ще мали шанс доїхати до ранку до своїх домівок. В кого бензину було менше - кучкувалися біля найближчих заправних станцій  пробували розгребти дорогу до неї. 

Люди шукали нові шляхи в напрямку додому. Ні дороги, а ні стежок просто не було. Все місто перетворилося на великий мурашник, по якому люди добиралися по домівкам.  Я бачив пса, який то появлявся над сніговою ковдрою, то повністю в ній зникав.

Для автомобілістів маленькі пагорби перетворилися на висоти, які потрібно було ще взяти. Машини буксували і не хотіли їхати. Бачив як з-під колеса фури сипалися іскри - то  буксував КАМАЗ з цепками на колесах. Ввечері, коли на вулиці було темно, то було наче шоу на дорозі.

Також бачив як люди гуртом пхали тролейбус в надії, що він все таки поїде. Але вони не бачили, що за найближчим пагорбом таких тролейбусів вже стояло штук п'ять.

 

Світлофори відмовилися працювати в таку негоду - все одно із-за заметілі не було видно яке світло там горить.

Виявилося, що після "февраля" почався "феврарт", а далі кажуть буде "феврель", надіюся до "февмая" діло не дійде.

Отак з годинку прогулянки в шкурі ескімоса, я добрався до свого дому - гарячий чай, усмішка доці і тепло дружини мене відігріли.

А вже 23 березня 2013 року близько обіду хуртовина завершилася. З вікна я бачив купки снігу, під якими, ймовірно, проглядалися чиїсь авто. Автовласники групувалися і  гуртом відкопували залізних коней. 

Так як місто повністю було в снігу - на допомогу прийшли військові. Кажуть БТРи витягували вантажівки.

Я бачив як солдати пробували знайти тротуари під снігом. А  курсанти - то такі вояки, яким навіть лопати не видали, то вони стройом протоптували стежки! Неймовірно розумно з боку керівництва - і хлопці гріються, і стежки робляться.

Цілий день місто пробувало боротися з наслідками негоди. Лише 24 березня 2013 року на вулицях появився перший громадський транспорт. Це ще не повністю відновлений  рух - але вже надії були.

Та хто хвилювався а хто й радів. На вулицях Києва появилися сноубордисти, які каталися по Андріївському узвозі або ж розсікали, вчепившись за джипи. Лижники могли  прямо з вікна першого поверху насолоджуватися зимовими прогулянками. Санчата повністю замінили комп'ютерні ігри на певний час. 

В Україні 25 березня 2013 року для працівників бюджетної сфери оголосили вихідним днем. Досить розумне рішення, так як все одно багато хто не міг добратися до своїх робочих місць.

Я чув, що це витівки Діда Мороза, який розгнівався за те, що в нього перестали вірити люди. І він погрожував, що після "весни" одразу буде осінь! Надіюся весна таки прийде, якщо ми всі разом повіримо в Діда Мороза.

А ще кажуть, що це можливо чучело Масляної вижило і почало жорстко мстити. Треба було Масляну гучніше відмічати і це чучело ретельніше спалювати.

Отак потихеньку місто з кожним днем все більше відходить від шоку, налагоджується транспортне сполучення, в магазини почали завозити хліб та інші продукти - отож все таки ще є надія, що весна все таки прийде до нас.

І я катався на санчатах того дня. Правда щось доця трішки втомилася :)

Ще пару фото цих історичних днів.

А тут була машина, яка вирвалася з полону.

Вигляд з вікна мого офісу.

А як зустрічало Червоне 50-те лютого, можливо розкажуть нам його мешканці.

====================================================

Трішки юмору від тих, хто пережив і оговтався від снігового березня 2013р.